25 липня 2016

Життєвий шлях і філософські погляди Григорія Сковороди

Григорій Сковорода (1722–1794) народився в селі Чорнухи на Полтавщині в козацькій родині. Початкову освіту здобув у сільській школі та в мандрівних дяків. У віці шістнадцяти років він вступив до Києво-Могилянської академії і навчався там два роки. Невдоволений навчанням, у дев’ятнадцятирічному віці він покинув академію, бо ще студентом був запрошений завдяки своїм музичним і співочим здібностям у придворну хорову капелу імператриці Єлизавети, яка саме приїздила тоді до Києва. Але розкіш придворного життя юнака не зацікавила. За три роки перебування при дворі він зрозумів, що багатство – джерело всякого зла, а царський палац – місце, де панують обман і злочини. Зненавидівши придворне життя, Г. Сковорода покинув палац і повернувся в Києво-Могилянську академію закінчувати своє навчання. Силою, що змусила його повернутися, була любов до наук. На цей раз Г. Сковорода перебував в академії шість років, він досконало вивчив грецьку, латинську, німецьку, давньоєврейську мови, філософію, літературу і став одним із найосвіченіших вчених свого часу.

0 Детальніше »

21 липня 2016

Неолатиністична проблематика у працях Івана Франка

0
Дев’ятнадцяте століття - це епоха збирання інформації, намагання відродити забуту культурну спадщину, вироблення методології досліджень. Почавши від збирання краєзнавчо-етнографічного матеріалу та його публікацій найчастіше у альманахових виданнях, з огляду на специфічні умови в обидвох частинах України, укладачі перших історій літератури намагаються охопити єдність вцілілого у народних переказах, рукописах, палеотипах, систематизувати артефакти й на основі збереженої мистецької спадщини подати картину розвитку літературного процесу від початків писемності на українських землях і до свого часу. Одне з чільних місць у цьому процесі належить І. Франкові. Услід за своїми попередниками він збирає наявні примірники рукописів і друків, уважно вивчає їх і аналізує, ґрунтуючись на добрій філологічній освіті, особливій філологічній проникливості й на вродженому таланті чуття слова. Не дивно, що спостерігаємо поступовий рух від аналізу етнографічного матеріалу до витворення цілісної літератрознавчої концепції, що й відобразилося у схемі “План викладів історії літератури руської. Спеціальні курси. Мотиви” [5: т. 41: 32].

Детальніше »

18 липня 2016

Козацькі літописи: особливості жанру, авторського світогляду, історичне значення. Українська драматургія XVII–XVIII століть

0
У другій половині XVII ст. в Україні існувала козацька держава. Її виникнення і розвиток (аж до знищення гетьманства і розорення Запорозької Січі російськими імператорами) зумовили появу унікальних творів, які відображали характери й головні історичні події свого часу, висловлювали інтереси українського козацтва і старшини, мали своє ідеологічне обличчя, розповідали про визвольну війну українців проти поневолювачів та знайомили читачів із постатями найвідоміших національних діячів. Це були козацькі літописи, які з’явилися саме тоді, коли старшина почала відігравати важливу роль у соціальному, національному та релігійному житті нашого народу, коли творилася українська національна держава.

Детальніше »

14 липня 2016

Міжнародна конференція пам’яті Ярослава Дашкевича

0
13-14 грудня 2016 року (вівторок-середа) у Львівському національному університеті імені Івана Франка (м. Львів, вул. Університетська, 1) та Львівському відділенні Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України (м. Львів, вул. Винниченка 24) відбудеться Міжнародна наукова конференція“Україна – Європа – Схід: Проблеми та перспективи сучасної гуманітаристики”, присвячена 90-річчю від дня народження Ярослава Дашкевича.

Детальніше »

11 липня 2016

Х міжнародна наукова конференція “Історія торгівлі, податків та мита”

0
До участі у конференції запрошуються співробітники вищих навчальних закладів, наукових установ та організацій, докторанти, аспіранти, представники органів державної влади та місцевого самоврядування. Для участі у конференції необхідно до 16 вересня 2016 р. подати до оргкомітету: заявку на участь у конференції (додаток 1) та тези обсягом до 3-х сторінок (Microsoft Word. Поля з усіх сторін – 20 мм. Шрифт Times New Roman 14 з інтервалом 1.5, без посилань).

Детальніше »

08 липня 2016

Образа честі гетьмана у XVIII ст.

0

В статті досліджуються прояви посягання на честь очільника держави в Гетьманщині XVIII ст. Норми щодо таких правопорушень спеціально не реґламентувалися, тож кожен окремий випадок вирішувався із застосуванням положень Литовського статуту, імперських правових актів або враховуючи особисту позицію гетьмана. Образа гетьманської честі розглядається в контексті саморепрезентації влади, що ґрунтується на уявленнях про статус правителя, а також з огляду на сприйняття влади й особи гетьмана в тогочасному суспільстві.

Детальніше »

06 липня 2016

«Переуявлення» Старокиївської держави

0



Рецензія на книгу Raffensperger С. Reimagining Europe: Kievan Rus’ in the Medieval World. Harvard University Press. Cambridge, Massachusetts. London, England, 2012. – 329 p.

Детальніше »

05 липня 2016

«Історіографія ерудитів» та її вплив на палеографічні студії у Львівському університеті (1784–1848 рр.)

0
Палеографія як науково осмислена сума знань про латинське й грецьке письмо виникла під час так званих «bella diplomatica» («дипломатичних воєн»), коли вчені єзуїти (так звані «болландисти») і бенедиктинці («мавристи») вели гостру дискусію про автентичність ранніх документів варварських королівств. Так, у Європі було започатковано «історіографію ерудитів», яка викристалізувала спеціальні техніки атрибуції історичних джерел. Відтак, палеографія як наукова дисципліна виникла одночасно з дипломатикою – 1681 року, коли побачила світ монументальна праця «De re diplomatica libri sex» («Дипломатика в шести книгах»). Її автор – Жан Мабільйон (1632–1707), монах ордену св. Бенедикта, залучив велику кількість матеріалу з історії письма, подав першу класифікацію типів письма раннього середньовіччя, прив’язавши їх до окремих варварських королівств – франків, ланґобардів, вестґотів. Фактично, його праця була відповіддю фламандському єзуїту-болландисту, агіографу Даніелеві ван Папеброху (Папеброку) (1628–1714), який у вступі «Propylaeum antiquarium circa veri ac falsi discrimen in vetustis membranis» до другого тому «Acta Sanctorum» (1675 р.) вказував на фальшивість документів абатства Сен-Дені, які виводилися від меровінзьких королів. За висловлюванням Марка Блока, єзуїтові Папеброху читання «житій святих» вселяло величезну недовіру до всієї спадщини раннього середньовіччя. Своє ж повноцінне оформлення палеографія дійсно набула в праці іншого бенедиктинця-історика Бернара де Монфокона (1655– 1741) «Palaeographia greca sive de ortu et progressu literarum» («Грецька палеографія або про походження і розвиток літер»), яка вийшла друком у Парижі 1708 р. і була присвячена грецькому візантійському письму.

Детальніше »

01 липня 2016

"Потрійний Львів" Бартоломея Зиморовича

0
Об’ємний латиномовний «Потрійний Львів» Бартоломея Зиморовича не можна віднести до творів, написаних sine ira et studio – всупереч «моральному кодексу» історіографа, Зиморович показав себе тут пристрасним патріотом з цілою низкою упереджень, особистими прихильностями й антипатіями, які завзято виказував за допомогою різноманітних художніх та риторичних прийомів. Проте, цілком очевидно, що автор значно менше дбав про дотримання правил і настанов, вироблених для істориків у добу ренесансного гуманізму , ніж взорувався на Античність. «Leopolis triplex czyli Kronika miasta Lwowa», судячи по всьому, претендувала на роль праці масштабу «Аb urbe condita – Від заснування міста» Тіта Лівія, недарма ім’я цього римського історика згадується вже в передмові.
Детальніше »

29 червня 2016

Сторінки 330-338 (Arbor Tulliana Iasinsciano)

0
Dispositio e[st] reru[m] in ventrarum artificiosa collocatio, maxime enim e[st] necessaria Oratori non secus ac Duci Exercit9 instructione [con]fuse et disordinate dicat e[st] autem dispositio duplex
1mo in Quæstione infinita, quæ p[otes]t sic ordinari sicut e[st] ordo locorum hoc e[st] s[i]t tales sensus q[ui] possunt versari iuxtalocos intrinsecos.
2do in Quæstione finita cui9 partes s[i]t sex, quæ tantum his continen[tur] sex partib9 ut Exordio propo[siti]one narra[ti]one, [con]firma[ti]one, confuta[ti]one et peroratione.
Детальніше »

27 червня 2016

Правова багатоманітність форм сільського самоврядування у Галичині в складі Польського королівства та Речі Посполитої (1349-1772 рр.)

0

Дослідження історичного правового досвіду українського народу у сфері сільського самоврядування є важливим для реформування правової системи України. При цьому значний науковий інтерес становлять особливості сільського самоврядування в Галичині у Складі Польського королівства та Речі Посполитої (1349-1772 рр.), оскільки в цей період на її території вільно функціонували різні правові форми сільського самоврядування (за українським, волоським та маґдебурзьким правом).

Детальніше »