17 квітня 2015

Джерела та основні риси приватного права у Європі періоду Середньовіччя

Євроінтеграційні процеси, які проходять в Україні, безсумнівно зачіпають і сферу права. Тому дослідження історії європейського права, чинників, які його формували, виявлення його типових ознак, викликає науковий інтерес. Більше того, дослідження історії права, і зокрема історії приватного права, дає змогу побачити, що європейська правова єдність вже існувала. Відтак, метою цього дослідження є виявлення характерних ознак приватного права, яке сформувалося у країнах Європи в період середньовіччя.

0 Детальніше »

15 квітня 2015

Концепція Ренесансу в дослідженнях Еудженіо Гарена

0
Еудженіо Гарен - один з найвидатніших дослідників спадщини італійського Відродження у ХХ столітті. Цей всесвітньо відомий італійський учений є автором понад сорока книг, більшість з яких перекладені на європейські мови (загальна кількість його публікацій перевищує 1200). Його творчі інтереси досить різноманітні - це й середньовічна філософія й культурні процеси Ренесансу, ідеологія Просвітництва й розвиток історіографії, суспільна думка й філософські пошуки ХІХ і ХХ століть. Водночас провідна лінія його творчості - це історія італійської філософії від пізньої античності до теперішніх часів, які він розглядає в контексті розвитку загальноєвропейської культури.

Детальніше »

13 квітня 2015

Помножені часом світи (факсиміле діаріуша Пилипа Орлика за 1724 рік та копія анонімних польських палеографів: порівняльний аналіз)

0
У Народовій бібліотеці Варшави знаходиться мікрофільм1 дуже скороченої (порівняно з оригіналом) копії щоденника Пилипа Орлика, зробленої трьома анонімними польськими палеографами й у 1830 році підготовленої до друку - цензор Шанявський у Варшаві дозволив друкувати її в день 8 липня 1830 року, хоча до оприлюднення раритету справа ані тоді (бо ж у Польщі вибухнуло повстання), ані згодом так і не дійшла. Почну, однак, із подяки тим, хто скопіював цей цінний его-документ. Водночас ще Ян із Токар Токаржевський Карашевич слушно наголошує, що не копія, а саме оригінал щоденника має надзвичайну вагу2.

Детальніше »

10 квітня 2015

Ідентифікація поняття «песимізм» в англійській мовній свідомості

0
Мовна свідомість, як один із феноменів сучасного гуманітарного знання, є продуктом взаємодії лінгвістики і психології, психолінгвістики і когнітивістики. Вивчення свідомості носія мови визначається загальнонауковою тенденцією до врахування свідомості спостерігача у пізнавальному процесі [3, c. 31]. Зростання науково-дослідницького інтересу до проблем мовної свідомості є показником формування нової лінгвістичної парадигми, досягнення і перспективи якої перебувають у центрі уваги як вітчизняних, так і зарубіжних науковців (Ю. М. Караулов, Ю. А. Сорокін, Й. А. Стернін, З. Д. Попова, Н. В. Уфімцева, Т. Н. Ушакова, K. A. Woolard, J. Giltrow).

Детальніше »

08 квітня 2015

Історія одного розмежування біля Крилоса в 1412 році

0
У 1412 р. біля села Крилос у присутності галицького старости Анджея Цьолка з Желехова і цілого грона представників місцевої шляхти відбулося розмежування маєтків, що посідали Яків Гричин і Кость Головенчич. Підготовлений старостин- ською канцелярією межовий акт, який з’явився в результаті проведення цієї акції і з якого довідуємося про її перебіг, зберігся в копії (див. документ 1). 31 серпня 1549 р. у Кракові документ вписали до королівського трамсумпту для братів Арнольфа, Яна, Фелікса і Пйотра Блудницьких, який, у свою чергу, внесли до книги коронної канцелярії[1]. Оригінал акту був писаний руською мовою, натомість його впис до Коронної Метрики зроблено латинською абеткою. Вже в середині XVIII ст. документ - у вигляді підтверджень королів Зигмунта II Августа 1549 року та Августа II від 4 травня 1702 р. - облятовано до реляційної книги Львівського ґродського суду (за 1754 р.)[2].

Детальніше »

06 квітня 2015

Фольклорно-історичні джерела образу Богдана Хмельницького в поезії Маркіяна Шашкевича та Івана Франка

0
В українській класичній історіографії з-поміж численних звитяг і поразок Богдана Хмельницького у Визвольній війні проти Речі Посполитої дворазовій облозі Львова у 1648 і 1655 рр. відведено напрочуд скромне місце. Зокрема, Самовидець скупо констатував лише, що після Пилявецького погрому (1648) “Хмелницкій з своїми войсками и татарми или с ордами великими просто ку Лвову потягли, пустошили усі городи, и под Ілвов подступивши, попустошил, тилко самій город Лвов окуп за себе дал орді и Хмелницкому. И так оттуля Хмелницкій зо всіми потугами потягнув под Замостя, а там стоячи, орда с козаками по самую Вислу пустошили, также Волинь городи значнії повиймали: Острог Великій, Заславя, Луцко, Володимер, Кобрин, аж и Берестя Литовское”[1].

Детальніше »

03 квітня 2015

Еволюція світогляду Станіслава Оріховського

0
Станіслав Оріховський - надзвичайно цікава особистість. Його життя і літературна спадщина повною мірою ілюструють основні протиріччя і тенденції Ренесансу. Еволюція авторської свідомості й світогляду Станіслава Оріховського демонструють складний процес взаємозаперечення і взаємодії визначальних рис та ідей двох епох: попередньої, Середньовічної, та Ренесансної. Найбільшу цікавість для історії української культури становлять його спроби - яскраво вираженого представника космополітичного за своєю суттю ренесансного гуманізму - окреслити проблеми національної ваги для українців того часу, коли поняття "національного" ще вкладалося у параметри конфесійної належності.

Детальніше »

01 квітня 2015

Ренесансно-гуманістичні традиції творення образів у XVI та XIX століттях: компаративний аналіз

0
Доба ренесансу поширилася на терени України, на відміну від інших слов’янських народів, у другій половині XVI ст. і суттєво вплинула на формування нової літератури. На почату вона позначилася переробками Біблії, зокрема Євангеліє, на основі народної мови, відкриттям Острозької академії та народних шкіл виданням Біблії 1581 р„ виникненням полемічної літератури, яка мала антиуніатське та антикатолицьке спрямування, виходом першої церковнослов’янської граматики Мелетія Смотрицького і церковнослов’янських словників Лаврентія Зизанія та Павми Беринди. Гуманістичні ренесансні ідеї, проникаючи в культуру і літературу, своєрідно трансформувалися на національному грунті.

Детальніше »

30 березня 2015

«Історія русів» окремі зауваги до концепції i авторства твору

0
Справжній Маніфест українського патріотизму, вершина національно-політичної думки другої половини XVIII початку XIX ст. [19, 306], одна з найвизначніших пам’яток української історіографічної прози кінця XVIII початку XIX ст. [14, 4], найпопулярніша книга першої половини XIX ст. [14, 7] ось лише деякі вирази з праць сучасних українських науковців для оцінки «Історії Русів». Цей один з найвідоміших зразків українських історіософських творів залишається водночас і одним із самих загадкових. Бо навіть на початку XXI ст., не зважаючи на спеціальні розвідки десятків дослідників, достеменно не вдалося визначити точний час створення й особу автора «Історії Русів».

Детальніше »

27 березня 2015

Епітафії Вергілія (Вергілію) в українських поетиках XVII - першої половини XVIII ст.

0
Восьме видання бібліографічного покажчика “Вергілій у пізній античності, в се­редні віки та в добу Ренесансу” засвідчує, що інтерес дослідників до метра римської поезії не згасає [17]. Однак рецепція Вергілія в українському письменстві XVII - пер­шої половини XVIII ст. є темою малодослідженою, хоч і маємо в цьому напрямі певні зрушення, зокрема, дослідження М. Трофимука [6]. Вергілій у поетиках був авторитетом не лише тоді, коли йшлося про епічну та буколічну поезію. На його тексти посилалися і під час розгляду теорії епітафії.

Детальніше »

25 березня 2015

Регіональна історіографія: зміст і структура поняття

0
Подолання кризи сучасного історичного знання неможливе без вироблення нових методологічних підходів до осмислення й узагальнення зробленого, нових методик “мікроісторичного” аналізу. Принципи міждисциплінарності та компаративістські підходи відкривають тут справді неосяжні обрії. Очевидною є, зокрема, потреба в науковому впорядкуванні широкого кола категорій і понять, що входять у структуру нового міждисциплінарного наукового напряму — регіоналістики. Це стосується і поняття “регіональна історіографія”, одного з основоположних в системі історичного регіонознавства. Часто вживане поняття “регіональна історіографія” допускає так багато тлумачень, що інколи неможливо зрозуміти, про що конкретно йдеться.

Детальніше »

23 березня 2015

Сторінки 200-205 (Arbor Tulliana Iasinsciano)

0
Duplex motivum est ut meis auditorib9 in sacra ma[teri]â [pro]ponam aliq[ui]d q[ui]d scilicet v[el] informationi congrueret v[el] ad solvum aliorum Iudicium et discernenda fatilis plerumque Eloquentia[e] vitia adiumento. Partim ergo olim Ecclesiastes instruo, partim alijs aperio oculos qui non inani vulgi rumore Concionatorum Laudem v[el] famam captent, sed exmerito cui9q; et directo per artem Iudicio. Nolim tamen hic nimium prolixus e[ss]e, non angustijs temporis sed amplitudine materia[e] impedit9, Et meis Rhetorib9 sufficiat exanteacta toties ore tenus instructione v[el] aliqua innuisse. Proinde Ecclesiasticum Oratorem a profano discernere non ausim nam plerumq; amborum eadem materia nec stil9 omnino divers9, nam si panegyricas spectem9 conciones (: quarum primarium est divi illi9 pretium et dignitatem populo exhibere :) cum quocunq; Encomio et Pamegyri conincidunt. Sæpe eadem Dispositio ab ijsdem Locis Inventio Elocutio, si auditorem spectes humilem v[el] Eruditum non aliter diversa. Unicum super addit sacer orator, quod videatur e[ss]e quodam modo mancus imperfectus scilicet si sacra[e] scripturæ, Ecclesiasticorum Doctorum et Historia[e] ab annuis Ecclesiasticis petita[e] obliviscatur.

Детальніше »

20 березня 2015

“Liber Artis Poeticae” [Книга про поетичне мистецтво] (1637): матеріали для опису та перипетії дослідження

0
Курси лекцій із поетики XVII–XVIII ст., що нині зберігаються в Інституті рукопису Національ­ної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (далі – ІР НБУВ), чи не вперше ввів у науковий обіг і осмислив М. Петров. У 1875–1877 рр. учений описав рукописи (серед них – поетики та ритори­ки) Церковно­археологічного музею при Київській духовній академії [8]. Згодом було описано кон­волюти інших київських книгозбірень [7]. М. Петров виокремив підручники поетики і риторики у підрозділ “Словесные науки”. Рукописи він описував за такою схемою: порядковий номер, шифр, на­зва латиною, формат, обсяг, марґіналії, датування, примітки. М. Петров розкривав також склад ру­кописних збірників, до яких входили академічні курси. Значення праць “короля київських архівів”, як називали вченого сучасники, важко переоцінити.

Детальніше »

18 березня 2015

Розвиток середньовічного Львова з позицій історії урбаністики

0
Місто Львів, його архітектура та урбаністичне вирішення, має в історії України дуже вагоме значення, бо Львів протягом сторіч є одним з важливих осередків, який формує культурний і політичний розвиток на Заході України. З тієї причини історія Львова та історія його архітектури постійно притягують до себе увагу істориків, мистецтвознавців, а також політиків і громадських діячів різних напрямків. Навколо історії Львова сформувалося дуже багато різних суджень, які часто є суперечливими та тенденційними. Багато з них ґрунтується на завідомо неправильних передпосилках, або є недостатньо обґрунтованими. У результаті, ряд помилкових тверджень часом увійшов у щоденну практику та в наукові видання.

Детальніше »

16 березня 2015

Теорія суспільного договору як сучасне уявлення про державу в XVII-XVIII ст.

0
Розбудова України як незалежної, суверенної, демократичної, правової та соціальної держави вимагає не тільки активних практичних дій, але й серйозної інтелектуальної роботи. Для успішного розгортання процесу державотворення необхідно перш за все визначити концептуальну сутність самого явища держави як суспільно-політичної інституції. Державне будівництво повинно відбуватися в умовах повної та чіткої визначеності та усвідомлення кінцевого результату цього процесу. Це вимагає теоретичного аналізу феномена держави та визначення його концептуальної сутності.

Детальніше »

Цікаво

«Manu facta manu destruam – Рукою створене рукою зруйную,» – так відповів Богдан Хмельницький Станіславу Конецпольському на запитання, чи досить міцна тепер фортеця Ко­дак, відновлена польською владою 1639 р. для контролю Запо­ро­зької Січі. Цю цитату повторив не один історик – і з тих, що симпатизували українцям, і пропольськи налаштовані, зокрема, Веспасіан Коховський, Самійло Величко, Ми­ко­ла Костомаров та ін. Один з небагатьох річпосполитських хронікарів, які прагнули об’єктивно описувати події Хмельниччини, Ян Юзефович оздобив цей епізод таким коментарем: «Коли Конецпольським, головнокомандувачем військовим, фортеця Кодак на радість загонам Речі Посполитої була споруджена, Хмельницького за­пи­тали про природу місця, улаштування, розташування і форму її. Кажуть, він відповів Конец­польському: „Рукою зроблене, рукою можна і зруйнувати,“ – і це було про­роцтвом, бо, підтри­ма­ний великою силою повстання, цю фортецю, міцну вузд­ечку на козацьку пиху, він таки знищив»