27 травня 2015

Бендерське «яблуко розбрату» перших українських політемігрантів

2010-го року в Україні відзначали (скромно - на державному, репрезентативно - на науковому рівнях) 300-ліття знакової пам’ятки національної політико-правової думки. Мовиться про «Договоры и постановленія Правъ и вольностей войсковыхъ межи Ясне вельможнымъ Его милостю паном Филиппомъ Орликомъ новоизбраннымъ Войска Запорожскаго Гетьманомъ, и межи Енеральными особами, полковниками, и тымъ же Войскомъ Запорожскимъ с полною зъ обоихъ сторонъ обрадою Утверженные при вольной елекціи формальною присягою отъ тогожъ Ясне вельможнаго гетмана Потверженные ...» [8, с. 19] 5 (16) квітня 1710 р. Неоднозначне розуміння термінології XVIII ст. зумовило розвій дефініцій, як-то: «Договір і постанова між гетьманом Орликом і Військом Запорозьким»; «Договори і постанови.»; «Пакти й конституції законів і вольностей Війська Запорозького.»; «Правовий уклад та конституції.», «Бендерська конституція», «Конституція Пилипа Орлика», «Конституція України 1710 року».

0 Детальніше »

25 травня 2015

Літературний твір як модель комунікації: історична семантика драматичного панегірика Феофана Прокоповича «Володимир»

0
У 1601 році Мауро Орбіні випустив у Пезаро відому апологію слов’ян. У 1722 році апологія вийшла у Петербурзі у перекладі Сави Владиславовича Рагузинського з гострим «розглядом» Феофана Прокоповича [1]. Мауро Орбіні, нарікаючи на те, що у слов’ян іще немає історії, пояснював цеж таким чином: їм було ніколи займатися науками за безперервними війнами, вони перемагали Персію, володіли Азією та Африкою, Францією та Англією. Тут викладений один із міфів епохи так званого «гуманістично-барокового слов’янознавства», дуже поширений в епоху Петра І [2]. Цей близький до сенсаційності різновид слов’янської ідеї (ілліризм) викликав, як відомо, досить критичні зауваження Феофана у його післямові до видання праці Орбіні.

Детальніше »

22 травня 2015

Творчий доробок Г. Сковороди як взірець методологічних засад вивчення української словесності

0
Студенти філологічної спеціальності мають бути готовими до виконання в недалекому майбутньому важливих завдань національного виховання, надання якісної літературної освіти. Тому, навчаючи їх, ми повинні використовувати у своїй роботі не лише науковий, а й методологічний підхід. Поєднання наукового аналізу життя письменника з формуванням молодого українця як високоморальної особистості — найнеобхідніше завдання викладача вищого навчального закладу. Яскравим прикладом цьому може слугувати розгляд феноменального доробку Григорія Савича Сковороди — талановитого письменника, філософа, неперевершеного педагога і новатора в царині методики викладання української словесності як дисципліни. Основна увага має бути зосереджена на таких творах Г.Сковороди, які розширять уявлення студентів про методику викладання та специфіку призначення літератури для читача.

Детальніше »

20 травня 2015

Навіщо вивчати українську неолатиністику?

0
Той, хто береться до об’ємної справи, як і той, хто вирушає в да­леку дорогу, повинен бачити свою мету – принаймні в уяві. Яку матеріальну чи нематеріальну користь вона принесе? Якщо зав­часно не визначити відповідь, докладені зусилля можуть виявитися марними. У нашому випадку ключовим запитанням є: навіщо вивчати українську латиномовну літературу? І для чого розвивати неолатиністику, молоду дисципліну, яка досліджує філософсько-художні латиномовні тексти, датовані XV-XX ст., в Україні?

Детальніше »

18 травня 2015

Сторінки 205-210a (Arbor Tulliana Iasinsciano)

0
Duplex motivum est ut meis auditorib9 in sacra ma[teri]â [pro]ponam aliq[ui]d q[ui]d scilicet v[el] informationi congrueret v[el] ad solvum aliorum Iudicium et discernenda fatilis plerumque Eloquentia[e] vitia adiumento. Partim ergo olim Ecclesiastes instruo, partim alijs aperio oculos qui non inani vulgi rumore Concionatorum Laudem v[el] famam captent, sed exmerito cui9q; et directo per artem Iudicio. Nolim tamen hic nimium prolixus e[ss]e, non angustijs temporis sed amplitudine materia[e] impedit9, Et meis Rhetorib9 sufficiat exanteacta toties ore tenus instructione v[el] aliqua innuisse. Proinde Ecclesiasticum Oratorem a profano discernere non ausim nam plerumq; amborum eadem materia nec stil9 omnino divers9, nam si panegyricas spectem9 conciones (: quarum primarium est divi illi9 pretium et dignitatem populo exhibere :) cum quocunq; Encomio et Pamegyri conincidunt. Sæpe eadem Dispositio ab ijsdem Locis Inventio Elocutio, si auditorem spectes humilem v[el] Eruditum non aliter diversa. Unicum super addit sacer orator, quod videatur e[ss]e quodam modo mancus imperfectus scilicet si sacra[e] scripturæ, Ecclesiasticorum Doctorum et Historia[e] ab annuis Ecclesiasticis petita[e] obliviscatur.

Детальніше »

15 травня 2015

Інтелектуальний потенціал та читацькі інтереси вищого українського духовенства раньомодерного часу: характеристика маловідомих джерел дослідження

0
В умовах України ранньомодерного часу, коли Церква значною мірою долучалася до суспільних процесів, а культура носила переважно духовний характер, провідну верству суспільства складали представники вищого духовенства (від настоятелів монастирів – ігуменів чи архімандритів – до керівників єпархій і митрополій), яке не лише посідало всі щаблі церковної іерархії, а й здобуло високий авторитет своєю церковно-політичною, релігійно-духовною і культурнопросвітницькою діяльністю. У переважній більшості його представники походили з вихованців КиєвоМогилянської академії, у стінах якої у ХѴІІ-ХѴІІІ ст. формувалася вся українська православна еліта – світська і духовна, і становили найосвіченішу верству українського народу.

Детальніше »

13 травня 2015

Світ парабол у творах Івана Вишенського й Антонія Радивиловського

0
XV та XVI ст. у Західній Європі були позначені потребою переосмислення старих істин, ревізією духовних надбань людської цивілізації та прагненням створити нову систе­му цінностей. Західноєвропейські дослідники та теологи під впливом ідей Мартіна Лютера про рефор­мацію церкви у цей період роблять перші спроби “новітньої” інтерпретації Святого Письма. Так, Муціан Руф намагався тлумачити в гуманістичному дусі євангельське вчення [1, с. 150], а теолог Томас Мюнцер у своїх публіцистичних творах широко вживав “...біблійні образи, символи, алегорії, зрозумілі й близькі народові в епоху Реформації” [2, с. 156].

Детальніше »

11 травня 2015

Морфологічна варіантність у мові новолатинської поезії

0
Граматична система латинської мови на всіх етапах розвитку була насичена новими і старими елементами, що свідчило про досить довгий шлях розвитку мови. Вивчення всього спектру граматичних особливостей мови новолатинської поезії допоможе збагнути сферу граматичних можливостей тієї мови, яку вони представляють. Актуальність дослідження дублетних морфологічних форм у мові новолатинської поезії в Україні зумовлена, насамперед, відсутністю теоретичних досліджень лінгвістичного характеру, в яких відтворювалася б цілісна картина функціонування латинської мови у творах вказаного жанру.

Детальніше »

08 травня 2015

Битва гетьмана Петра Дорошенка під Підгайцями 1667 року: передумови, хід та наслідки (історіографічний аспект)

0
В українській історіографії діяльність Петра До­рошенка, гетьмана Правобережної України, а з 1668 р. - “гетьмана обох боків Дніпра”, його боротьба за Укра­їнську державу й пов’язані із цим драматичні, а то й трагічні колізії, які цю боротьбу супроводжували, висвітлені достатньо глибоко, починаючи з Миколи Костомарова - першого дослідника періоду Руїни2. Щоправда, у радянський період уся боротьба за Україну Петра Дорошенка подавалася достатньо однобоко і, звичайно, у негативному аспекті.

Детальніше »

06 травня 2015

Антитринітаризм і социніанство в Україні: еволюція віровчення

0
Актуальність дослідження вітчизняного антитринітаризму як релігійного феномена зумовлена особливостями розвитку його релігійної системи. Антитринітарії - послідовники релігійного християнського вчення, які заперечували або не визнавали з тих чи інших міркувань догмату Святої Трійці про єдину сутність трьох іпостасей Бога. Становлення і розвиток вітчизняного антитринітаризму відбувався під впливом як західних реформаційних рухів, так і місцевих єретично-раціоналістичних рухів, пов’язаних із суспільно- духовними процесами України в XIV - XX століть. Специфіка становлення українського антитринітаризму, його культові і структурні особливості зумовлені поєднанням елементів західної і східної релігійних культур у реформаційному соціокультурному контексті.

Детальніше »

04 травня 2015

Інтерпретаційні виміри української православної соборноправності у духовно-філософській системі поглядів Івана Вишенського

0
Бароковий філософсько-культурний універсум в українському історичному дискурсі XVІ-XVІІІ ст. позначується кількома сутнісними принципами, виявляючись у низці важливих диспозицій, які зумовлюють саму специфіку національного богомислення. Християнський консерватизм, як система поглядів та ціннісно-смислових характеристик, на перше місце виводить саме захист унікальності особистості, але такий захист не є можливим в українському розумінні без Церкви як Собору, без освяченої єдності всіх у одному сакральному цілому. Люди «тихого Бароко», якщо розглядати їх також як творців принципів побудови Українського Православ’я, були причетними до уфундування дуже важливої трансцендентної риси української релігійної культури.

Детальніше »

01 травня 2015

Станіслав Оріховський про мистецтво управління державою

0
Криза влади, яка тією чи іншою мірою супроводжує Україну впродовж усього періоду її незалежності, а також розгубленість і безпорадність, яку відчуває більшість українців під час спроб вибрати гідних, ефективних політиків, робить актуальними пошуки надійних критеріїв оцінки діяльності претендентів на чільні місця в державі. Оскільки звернення до зарубіжних теорій організації та оцінки влади є вочевидь недостатнім, важливо досліджувати український філософський досвід розв’язання цих питань. Зокрема, ви­робленню відповідних ціннісних установок і вимог, якими керуватимуться український народ та його еліта в політичному житті, своїй повсякденній та історичній діяльності сприятиме вивчення філософської творчості Станіслава Оріховського (1513-1566).

Детальніше »

29 квітня 2015

З історії становлення Острозької і Києво-Могилянської академій як перших освітніх закладів вищого типу Східної Європи

0
Майже до XVIІ ст. українські землі були насильно розчленовані і перебували під владою Великого князівства Литовського, Польщі, Московської держави, Молдови, Кримського ханства і Османської імперії. Після укладення Люблинської унії (1569 р.) більшість українських земель включно з Києвом увійшли до складу литовсько-польської держави. Відбувалась денаціоналізація українського населення, нищення української мови, культури, самосвідомості. З презирством ставились чужинці до українського народу, до його мови і віри, проводилась політика полонізації і окатоличення. Посилювався натиск польської держави і феодалів, які вбачали в Україні свою колонію і намагалися перетворити українське населення на кріпаків. Все це викликало сильний протест з боку українського суспільства, зумовило ряд селянсько-козацьких повстань.

Детальніше »

27 квітня 2015

Функції та повноваження міських рад у містах України за Магдебурзьким правом

0
Після війта та лави міська рада стала третім за важливістю органом міського самоврядування. У західноукраїнських містах та Кам’янці-Подільському вона була найвищим органом міського самоврядування. У Маґдебурзі міська рада виникла після створення посади війта та колегії лавників. Спочатку вона діяла як дорадчий орган при війтові. До її повноважень належало управління містом і міським господарством. За маґдебурзьким правом, радниками могли бути “люди мудрі, добрі, що досягли визначеного віку, принаймні 25, у місті осілі, не дуже багаті та не дуже бідні, але середнього достатку. Особливо мають бути законнонароджені, мешкаючи у власних будинках та законослухняні (доброї слави), вірити в Бога, справедливість і правду поважати, хамства і злості не терпіти, таємниць міських не видавати, у словах і вчинках сталі, на ласощі не заздрісні, подарунків не приймати, не пияки та двоєженці, не зраджений у шлюбі та не зрадивши своєї дружини, бо згода будує, а незгода руйнує.

Детальніше »

24 квітня 2015

Еволюція екслібрису (на матеріалах фондів Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка)

0
Бібліотека Львівського національного університету імені Івана Франка - одна з найдавніших та найбільших бібліотек України. Її історія починається з 1608 р. - як шкільної книгозбірні Львівського єзуїтського колегіуму. Впродовж XVII-XVIII ст. бібліотека Львівської Академії вважалась однією з найкраще укомплектованих та упорядкованих у Речі Посполитій. Започатковане зібрання меценатськими внесками львівського архієпископа Яна Димітра Соліковського[1], о. Станіслава Ґроховського (бл. 1610 р.), значно доповнена дарами архієпископа Яна Анджея Прухніцького[2], доброчинними внесками громадян міста Львова та численних шляхетських родин (Зофії Сєнявської (1615 p.), Анни Кроснерувни (1624 p.), Себастіяна Павловського (1639), родин Третерів, Куропатницьких тощо).

Детальніше »

Цікаво

«Manu facta manu destruam – Рукою створене рукою зруйную,» – так відповів Богдан Хмельницький Станіславу Конецпольському на запитання, чи досить міцна тепер фортеця Ко­дак, відновлена польською владою 1639 р. для контролю Запо­ро­зької Січі. Цю цитату повторив не один історик – і з тих, що симпатизували українцям, і пропольськи налаштовані, зокрема, Веспасіан Коховський, Самійло Величко, Ми­ко­ла Костомаров та ін. Один з небагатьох річпосполитських хронікарів, які прагнули об’єктивно описувати події Хмельниччини, Ян Юзефович оздобив цей епізод таким коментарем: «Коли Конецпольським, головнокомандувачем військовим, фортеця Кодак на радість загонам Речі Посполитої була споруджена, Хмельницького за­пи­тали про природу місця, улаштування, розташування і форму її. Кажуть, він відповів Конец­польському: „Рукою зроблене, рукою можна і зруйнувати,“ – і це було про­роцтвом, бо, підтри­ма­ний великою силою повстання, цю фортецю, міцну вузд­ечку на козацьку пиху, він таки знищив»