09 грудня 2016

З дипломатичної документації Б. Хмельницького та І. Виговського

Кінець XX ст. минає для істориків України під знаком 2000-ліття Різдва Христова, а також і 350-річчя подій Національно- визвольної війни українського народу проти гніту Речі Посполитої 1648-1658 pp. У зв'язку з цим запланована підготовка до видання матеріалів "Дипломатарію Української Православної Церкви" та "Українського Дипломатарію XV-XVIII ст.". Зокрема, у останній має бути включений весь комплекс документації гетьманів України, гетьманів та кошових отаманів Війська Запорізького, генеральної старшини, полковників, сотників Гетьманщини та Запорізької Січі. Досі ж було видано лише том документації Богдана Хмельницького (1961) [1], явно неповний через компартійну цензуру, а також збірку листів кошового отамана Івана Сірка (1995) [2]. У 1998 р. І.Бутич, продовжуючи розпочату разом з Крип'якевичем справу, перевидав окремим томом універсали Б.Хмельницького, значно доповнивши їх комплекс [3], зайнявся підготовкою до друку універсалів спадкоємців Великого Богдана — гетьманів Івана Виговського та Юрія Хмельницького. Нами ж готується до друку епістолярна спадщина Б.Хмельницького та І.Виговського, більша за обсягом і складніша для видання з огляду хоча б на різні мови, на котрих вона творилася. До того ж, якісно виконати таке завдання неможливо без публікації листів, писаних до Б.Хмельницького та І.Виговського.

Детальніше »

07 грудня 2016

Митрополича катедра Святої Софії в Києві та її володіння в часи уніатської адміністрації: 1596-1633 pp.

Складна політична ситуація в Україні кінця XVI — початку XVII ст. спричинила відомий конфлікт у православній церкві. Розкол у вищих церковних колах як результат Берестейської унії в контексті різноголосся процесу національно-релігійної самоідентифікації показав яскраву картину внутрішнього розкладу духовних основ церкви, її глибокої кризи [1]. Характер дій обох антагоністичних сторін під час самого Собору і після нього окреслюється категоричним несприйняттям одна одної. Грамота від 9 жовтня 1596 р. митрополита Михайла (Рагози) архімандритові печерському Никифорові (Туру) містить звинувачення архімандрита у протидії законній адміністрації та непідкоренні владі нової легітимованої церкви. У документі додається характеристика Собору православних як «схажки геретические», де «казання блюзнерские звыклы бывати», а головне — обґрунтовується акт позбавлення Тура печерської архімандрії та, як результат опору,— його прокляття.

Детальніше »

05 грудня 2016

Йоган Гербіній. Священні Київські печери, або Підземний Київ (фрагменти). Ч. 5

Двома назвами географи найбільше рекомендували Бористен і його мешканців-роксоланів: Пороги та місто Київ. Пороги – це там, де Бористен тече між скелями, вигинами і численними поворотами, кількома сходинками падаючи на інші скелі та кам’яні підвищення, жахливо розбиваючися, ревучи та струшуючи землю. Ці Пороги козацькі мешканці руською ідіомою "пороги" [Porohi], тобто – «вхід у дім» через те називають, що Пороги ці татарські набіги, ніби засув на дверях, зупиняють, і всім іншим протидіють, щоб межі або Пороги ці подолати не змогли.

Детальніше »

02 грудня 2016

Земельна власність Києво-Печерського монастиря в Києві та його околиці в XVI — першій половині XVII ст.



Від часу християнізації Київської Русі і утвердження православної ієрархії до ХV ст. Києво-Печерський монастир сформував велику за обширами земельну власність. Умови володіння нею, очевидно, в часи ще несформованої системи феодальних відносин, були в кожнім випадку обумовлені окремо. За визначенням О.П. Толочка: "Волості були умовним держанням, яке надавалося на певних умовах верховним сюзереном землі і яке ним же відбиралося, ним же і перерозподілялося"[1]. Можна сказати, що волості ще з часів Київської Русі були в користуванні монастирів на певних умовах, подібно до тих умов, за яких надавалися землі васалам "на приватно-договірній основі".

Детальніше »

30 листопада 2016

РЕЦЕНЗІЯ: Білоус Н. Київ наприкінці XV — у першій половині XVII століття. Міська влада і самоврядування. — К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2008. — 360 с.



Монографія Н. Білоус вийшла під грифом Інституту історії України Національної академії наук України, центру соціальної історії Інституту історії України НАНУ та Фонду муніципальних реформ «Магдебурзьке право». Робота містить традиційний розділ з оглядом історіографії та джерел, передмову й післямову, а також тематичні розділи (2. Міська громада Києва на маґдебурзькому праві. 3. Організація та структура міської влади. 4. Управління містом. 5. Зовнішні контакти міської громади). Прикладними розділами є додатки, список використаних джерел та літератури, іменний і географічний покажчики, список ілюстрацій, післямова польською та англійською мовами.

Детальніше »

28 листопада 2016

Протестанти з роду Горностаїв (середина XVI - перша половина XVII ст.)

На 50-ті роки XVI ст. припадає розквіт кальвінізму у Великому князівстві Литовському. У 1557 р. у Вільні зібрався перший установчий з'їзд протестантів. Серед причин успішності кальвіністської пропаганди можна відзначити її соціально-політичну доктрину і прихильність до неї заможнішої шляхти й магнатів. 1560 р. рух отримав чітку організаційну структуру. Керував діяльністю громад суперінтендант. Він скликав синоди та організовував їхню роботу. Безпосередню роботу серед членів громади провадили міністри (проповідники). Із світських осіб обиралися сеньйори, які контролювали життя громади.

Детальніше »

25 листопада 2016

Уніатська церква в Києві: 1596-1637 pp.

Історія поширення унії в Києві та проблема функціонування тут уніатської церкви є тим регіональним питанням, котре може розглядатися як окремий період в історії греко-католицької церкви, зокрема, та історії української церкви загалом. Саме Київ можна вважати кардинальним пунктом в релігійно-національному конфлікті України кінця XVI — середини XVII ст., звідки почалася хвиля масового релігійного, національного й соціального руху, який надалі розвинувся до масштабів Визвольної війни 1648— 1657 pp. Традиційно однією з його причин називають уніатську церкву. Однак, її історії, а особливо її регіональним відмінностям у вітчизняній історіографії присвячено мало праць передовсім з причин недосяжності джерел.

Детальніше »

23 листопада 2016

Електронна колекція планів Києва картографічного фонду НБУВ




Серед різноманітних видань, що зберігаються у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (НБУВ), особливе місце належить картографічним документам (атласам, картам, планам), що назавжди зафіксували стан тієї чи іншої території. Існує ціла низка публікацій (Л. Пономаренко, І. Красовського, С. Голубєва, Г. Алферової, В. Варламова), які присвячені переважно опису одного або декількох документів території Києва. Картографічні документи більш широко проаналізовані лише в дисертаційному дослідженні Т. Лютої. Мета статті - охарактеризувати картографічну спадщину та сучасні видання території міста, що зберігаються у фондах сектора картографії НБУВ, розкрити особливості формування цифрової колекції планів Києва та виокремити основні напрями роботи з ними.


Детальніше »

21 листопада 2016

Діалог культури та історичної традиції крізь призму спадщини українського Бароко

У сучасних суспільно-політичних умовах особливо загострився потяг до історичних та культурних традицій. Не зважаючи на високий рівень політизації суспільного життя й пошуків історичної пам’яті українського державотворення, військової звитяги, чимало уваги приділяється національній культурній спадщині. Саме таким пошуком можна охарактеризувати українське бароко, яке, маючи європейське походження, повністю ввібрало притаманні тільки українцям культурні риси і навіть більше того - стало виразником окремих ментальних стереотипів. Наукова актуальність нашого дослідження зумовлена необхідністю комплексного, теоретичного дослідження у розкритті специфічних рис українського бароко та його історичної трансформації у сьогодення.

Детальніше »

18 листопада 2016

Конституція Пилипа Орлика як феномен світового правознавства

Звертання до минулого України, яке спостерігаємо у наші дні, цілком виправдане. Адже ні історії, ні культури свого - українського - народу ми не маємо. Це пов’язане з тим, що Україна впродовж 700 років була у складі інших держав, в основному як нація колонізована. Тому вся її духовна культура була підпорядкована інтересам колонізаторів й отримала відповідно відцензуроване відображення, яке відтворювало духовність крізь бачення панівної над нею нації. І лише сьогодні одержуємо змогу побачити власну культуру своїми очима.

Детальніше »

16 листопада 2016

Зародження гуманістичної філософсько-історичної думки в Україні



Для розуміння шляхів розвитку філософсько-історичної думки на Україні необхідно перш за все виявити джерела, з яких вийшли основні напрями філософських досліджень. Українська філософська думка пройшла дуже складний шлях формування, на якому зазнала сильних впливів поглядів різних філософських шкіл різних країн. Саме ці впливи обумовили загальну направленість української історіософії, перелік основних проблем, для вирішення яких українські філософи застосовували привнесені теоретичні положення, але розробляли їх на власному історичному, соціальному, релігійному ґрунті. Виявленню цього синтезуючого процесу і присвячена стаття.

Детальніше »