12 лютого 2016

Психологія в Києво-могилянському колегіумі другої половини XVII століття (1650-1701)

Попри певний обсяг публікацій, присвячених історії навчальної діяльності Києво-братської колегії другої половини XVII століття [1], кількість праць, адресованих безпосередньо аналізу функціонування даного закладу в другій половині вказаного століття залишається і до сьогоднішнього дня вкрай мізерною. Приємним виключенням з цього можуть слугувати відповідні розвідки двох відомих дореволюційних істориків Києво-Могилянської академії, зокрема М.І. Петрова і Ф.І. Титова [2]. Не зупиняючись тут на детальному відтворенні поданої у згаданих виданнях важливої інформації, обмежимося лише узагальнюючою констатацією.

1 Детальніше »

10 лютого 2016

Україна та Європа на межі XVIII-XIX століть: культурно-освітні виміри

0
Серед пріоритетних проблем українознавства - висвітлення ролі України та українства у формуванні та забезпеченні євроінтеграційних процесів у галузі освіти, науки та культури. Так, в українській філософській та історико-культурній думці XVIII - початку XIX ст. особливо виділяється просвітницький рух, ранній етап якого виникає ще у першій чверті XVIII ст. Соціально-економічні фактори зумовили своєрідність Просвітництва як синтезу ідей гуманізму й Реформації, а також прояв його специфічних рис: вивільнення філософії з-під впливу теології, інтерес до природознавства, культури народів, етносів, особистості тощо. На цьому етапі зароджується одна з основних ідей Просвітництва - ідея залежності суспільного прогресу від поширення освіти й культури, які яскраво набули національного характеру, про що свідчить славнозвісна пам’ятка цієї доби - «Історія Русів» [5, 101-105; 7, 57].

Детальніше »

08 лютого 2016

Номінативне поле субконцепту SALUS у латинській мові

0
Одним із найважливіших процесів людського мислення є концептуалізація, суть якої полягає в осмисленні інформації, що надходить до людини. Концептуалізація призводить до утворення концептів, концептуальних структур і всієї концептуальної системи в ментальності людини. За останні роки концепт як одиниця, яка забезпечує мовленнєво-розумову діяльність індивіда, привертає все більшу увагу дослідників. Цій проблемі, зокрема, присвячено праці Н.Д.Арутюнової, М.М.Болдирєва, С.Г.Воркачева, О.О.Залевської, В.І.Карасика, С.Є.Нікітіної, Г.Г.Слишкіна, Ю.С.Степанова та інших вчених. Вивчення концептосфери давніх римлян є важливою ланкою в пізнанні їхнього світогляду, особливостей інтерпретації світу крізь призму мовної свідомості, духовних та матеріальних цінностей. Концепт “ЗДОРОВ’Я” відображає у свідомості стародавніх римлян не тільки знання про здоровий / нездоровий стан людини, але й експлікує вияв цінності людини в античному світі, ставлення людини до самої себе, ставлення держави до людини, систему вищих аксіологем людського буття.

Детальніше »

05 лютого 2016

Українська національна еліта як носій національної ідеї

0
Перспективи існування і розвитку української нації, її культурна та національна ідентифікація залежать від можливості сконцентрувати свої зусилля навколо стрижневої ідеї, що визначає перспективи української спільноти, сенс її буття, - національної ідеї. Саме вона є передумовою духовної та політичної консолідації нації, найго­ловнішим засобом досягнення українським суспільством національної єдності, умовою здійснення процесів національної ідентичності, без якої не мислиться, власне, сам український проект. Становлення і зміцнення українського життя в різні періоди історичного розвитку супроводжувалися усвідомленням потреби в духовному згуртуванні суспільства, в досягненні культурної спільності, в подоланні розбіжностей і суперечностей усередині української нації. Зав­дання консолідації та згуртування національних сил, як правило, ставилось самим ходом україн­ської історії.

Детальніше »

03 лютого 2016

Рецепція Бароко в новітній українській поезії

0
Коли йде мова про літературний процес, дово­диться зважати на той факт, що все нове постає у ньому за рахунок сприйняття й переосмислення елементів давно відомого. Не виняток тут і доба Бароко, відгомін якої можемо спостерігати, як на початках століття двадцятого (футуризм), так і двадцять першого. Даючи належне теоретичне осмислення процесу літературної спадкоємності, автори зосереджують увагу переважно на століттях, що минули [6; 9]. Між тим, новітня українська поезія засвідчує звернення до визначних постатей барокової доби, до засадничих принципів барокової поетики.

Детальніше »

01 лютого 2016

Латиномовний український митець і мислитель Юрій Дрогобич та латиномовний білоруський просвітитель Франциск Скорина: феномен єдності свідомості й тексту (міркування про декілька знакових паралелей у семіопросторі ренесансу та бароко)

0
Дискусії про українську новолатинську літературу, а ширше - про латиномовну вітчизняну культуру й словесність тривають не одне століття. Є незаперечною істина: мова - це дзеркало душі й свідомості народу, дзеркало його мислення, адже саме в мові завжди з повнотою відбиваються всі провідні характеристики національного буття, усі його наріжні чинники. Отже, цілком логічно, що найбільш придатною для оприявнення цих факторів українського мислення в контекстах різних епох є мова народна, мова українська. Це й справді так, якщо взяти до уваги той факт, що всі найкращі праці й художні твори, принаймні, минулих трьох, а до них, з варіаційними змінами у способах вираження, й інших століть були написані українською мовою - мовою народу, що має багатомільйонний обшир мовців і в минулому, і в сьогоденні, і в майбутньому.

Детальніше »

29 січня 2016

Рима у середньовічному кримськотатарському метричному вірші

0
Cистема правил використання рими у двірцевій метричній поезії насамперед була описана арабськими вченими. Пізніше цим питанням займалися дослідники перського та тюркського походження. У статті зроблено спробу вивчення і критичного аналізу поняття “рима” щодо середньовічної кримськотатарської метричної поезії, що базувалася на “Вченні про рими” (“Ильм-уль кавафи”). Розроблено і запропоновано класифікацію та термінологію (українською та кримськотатарською мовами), пов’язані з цією проблематикою.
Детальніше »

27 січня 2016

Творчість І. Ґізеля в оцінці українських істориків педагогіки

0
Досліджуючи творчу спадщину Інокентія Ґізеля, зокрема його педагогічні погляди, ми взяли за основу концептуальні підходи О.В. Сухомлинської, що стосуються змісту понять національна педагогічна думка та розвиток національної педагогічної думки. У статті „Періодизація педагогічної думки в Україні: кроки до нового виміру” дослідниця зазначає, що педагогічну думку в історико-педагогічній науці слід розглядати як поняття духовної сфери, до якої входить багато складових, серед яких філософія, релігія, ідеологія, мораль, етика, освіта, а також ряд феноменів, що прямо не стосуються науки. Педагогічна думка завжди персоніфікована: вона є духовним відображенням особистості автора з його уподобаннями, поглядами, віруваннями, переконаннями [14, 48]. На таких засадах нами було здійснено аналіз творчої спадщини І. Ґізеля, що дало змогу вибудувати концепцію людини, її навчання і виховання, з огляду на творчий доробок останнього.

Детальніше »

25 січня 2016

Науковий часопис "Кременецькі компаративні студії". Випуск VІ (2016)

0
Вельмишановні колеги!

Гуманітарний факультет Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії імені Тараса Шевченка (Україна) запрошує Вас взяти участь у 6-му випуску щорічного наукового часопису «Кременецькі компаративні студії».

Мета збірника наукових праць - об’єднати науковців для обміну думками з питань сучасного дослідження літературних і мовних явищ у компаративному аспекті. В ході заочної дискусії очікується розгляд широкого кола актуальних проблем, зокрема:

Детальніше »

23 січня 2016

Алхімія та натурфілософське знання в ментальному та геополітичному просторі Східної Європи XV-XVII століть

0
Процес пізнання реалій минулого та сучасного має специфіку, обумовлену відмінностями способів їх існування та сприйняття [1, с. 247]. Проблема може ускладнюватися не тільки об'єктивними гносеологічними відмінностями в способі мислення та ментальної інтерпретації реалій, але й незадовільним станом фактологічної бази досліджень. Зазвичай відсутність історичного сліду тлумачиться як свідчення відсутності носія, що мав би його лишити. Проте не можна виключити, що слід загубився в часі або його було з якихось мотивів приховано чи знищено. В усякому разі за таких умов питання щодо існування або неіснування певного феномена не можна вважати однозначно вирішеним. До логічної опозиції „істина-помилка” неминуче додається „невизначеність” [1, с. 246-248].

Детальніше »

20 січня 2016

Бучацький Василіанський монастир і становище Греко-католицької церкви на Бучаччині у 1945-1989 рр.

0
Актуальність теми зумовлена малодослідженістю проблеми діяльності підпілля греко- католицької церкви (ГКЦ) і в тому числі Чину св. Василія Великого (ЧСВВ) у вузькому регіональному контексті-зрізі. Одночасно, наукове дослідження ретроспективної історії отців-василіан зумовлює до певних рефлексійних запитань щодо тих розкольницьких процесів, що відбуваються у чині у наш час і які впливають на динаміку розвитку ЧСВВ, на його авторитет у структурі церкви.

Детальніше »