17 лютого 2017

Особливості мовної маніфестації концепту virtus (на матеріалі "Моральних листів до Луцілія” Сенеки)



Окреслення дистинктивних рис концепту virtus у творах Сенеки уможливлює подальше дослідження семантичної трансформації цього концепту на матеріалі сучасних європейських мов.

Детальніше »

15 лютого 2017

Мова новолатинської поезії: статика і динаміка




Серед основних способів словотвірної адаптації іншомовної лексики в мові новолатинської поеми можна відзначити три тенденції: транслітерація, морфологічна адаптація та суфіксальна деривація за допомогою латинських або латинізованих грецьких словотвірних формантів, які приєднувалися до іншомовних основ.

Детальніше »

13 лютого 2017

Вивчення ідіостилю Луція Аннея Сенеки Молодшого на матеріалі філологічних та філософських досліджень українських і російських науковців

Ідіостиль Сенеки не раз привертав увагу філологів-класиків і філософів не лише як самодостатнє явище, а й тому, що під його впливом опинилося чимало авторів так званого Срібного віку римської літератури і письменників пізніших періодів. Афористичність творів Сенеки, його короткі фрази, чітко, без зайвих словесних прикрас сформульовані думки, його постійна, але ненав'язлива увага до співрозмовника, уявного чи реального, викликає симпатію і бажання "прислухатися" до автора, зрозуміти його життєву позицію, спробувати відповісти на його питання – адже за два тисячоліття не так багато змінилося в нашому внутрішньому світі.

Детальніше »

08 лютого 2017

«Словенська» та «лехітська» групи слов'ян у переліках народів Повісті временних літ й проблема початків Русі


На початку Повісті временних літ її автор поставив запитання «звідки пішла Руська земля, і хто в ній найперший почав княжити». Відповідь на нього в значній мірі залежить від розуміння того, які племена уважалися слов’янськими, як літописець розташовував їх на уявній карті відомого йому світу, та у яких стосунках вони перебували з Руссю. Об’єднуючи ці племена під назвою «Словене»/«Словѣне» руські книжники намагалися простежити їхнє походження та, фактично, знайти їм місце у подіях всесвітньої історії. Слов’янська історія впліталася в канву відомих історичних творів, вкладалася у конкретні історичні обставини та географічні реалії. Наукова інтерпретація цих вказівок є не завжди простою, адже Повість є компілятивним текстом, що складається із об’ємних запозичень, невеликих включень та парафраз інших творів.

Детальніше »

06 лютого 2017

Феномен Станіслава Оріховського у контексті українського літературного відродження

Час, в якому жив С. Оріховський, був сповнений різких і гучних ренесансних ідей, у центрі яких була людина. Великий гуманіст вважав, що ідеал можна осягнути через всебічну освіченість та індивідуальність. Все індивідуальне, що раніше приховувалося за ґратами політичних інтересів, випливає у новий світ, бо це дає змогу письменникам ставати безсмертними у пам’яті людей завдяки своїй відвертості.

Детальніше »

03 лютого 2017

Роль архієпископа Теофана (Прокоповича) у формуванні імперського духу Московії та піднесенні постаті Петра І



На початку 1720 року була готова «програма Російської реформації», церковно-правовова пам’ятка синодальної епохи «Духовний регламент», за яким утворюється Колегія духовних справ. Для Петра І настав, нарешті, довгоочікуваний момент відкритого здійснення давно задуманої реформи. Петру І зрозумілий був лише дух реформи. Але він був безсилий його точно юридично оформити. В особі архієпископа Теофана (Прокоповича) Петро І знайшов здібного виконавця і тлумача своїх побажань і думок, не тільки послужливого, але і догодливого. Архієпископ Теофан вмів вгадувати і доказувати не тільки недоговорене, але і недодумане Петром. Зі всіх сучасників царя Петра І архієпископ Теофан (Прокопович) постав, без сумніву, найвигіднішим співробітником у справі реформування Росії, бо він був переконаний, що старо-московська Русь віджила своє.

Детальніше »

01 лютого 2017

Інтертекстуальні елементи в історичному романі Генрика Сенкевича «Вогнем і мечем»

Інформаційне поле текстів історичних романів, апелюючи до їхнього духовного, ментального наповнення різними історичними подіями, історичними особами та простими представниками козаччини, є носієм стійких і стабільних значущих відомостей, ідей, умонастроїв, сенсів, що являють собою згусток духовно-практичного досвіду різних суспільних груп і окремих осіб, щедро обдарованих, масштабних, історичних. Синтез романних творів про козаччину посилює іманентну інтертекстуальність. Про це переконливо свідчить поява упродовж останніх десятиріч чималої кількості праць літературознавців, які окреслюють широкий спектр наукових проблем, пов’язаних із дослідженням питань інтертекстуальності в історичній романістиці.

Детальніше »

27 січня 2017

"Реляція" львівського католицького архієпископа Яна-Анджея Прухницького (1622 р.) як джерело з історії вірменської громади Львова


У 1620–1650-х рр. вірменська громада Львова зазнала потрясінь, викликаних спробами католицького духівництва залучити місцевих вірмен до унії з римо-католицькою церквою. Львівський католицький архієпископ Ян-Анджей Прухницький був активним учасником цих подій. У своїй упередженій «Реляції» (1622 р.) Я.-А.Прухницький критикує уявні та перебільшені ним помилки й вади вірменської церкви та львівських вірмен, щоби продемонструвати потребу в унії з римо-католицькою церквою. Я.-А.Прухницький також висловлює деякі думки, які були реалізовані 1630 р. за допомогою вірменського єпископа Н.Торосовича.

Детальніше »

25 січня 2017

Проблематика Української національної революції XVII ст. в північноамериканській історіографії


В статті проводиться системний аналіз оцінок американськими і канадськими істориками феномену Української національної революції. Для реалізації чого залучено найґрунтовніші праці, у яких відтворено революційні події, наведено трактування різноманітних дефініцій щодо означення цього суспільно-політичного явища, міститься характеристика його хронологічних меж та головних здобутків.


Детальніше »

23 січня 2017

Письмо і писарі листів Богдана Хмельницького до маґістрату Львова 1655 року



У Центральному державному історичному архіві України у м. Львові зберігаються 12 листів гетьмана Богдана Хмельницького, написані до уряду Львова в час облоги міста 25 вересня (15 вересня за старим стилем) – 8 листопада (29 жовтня) 1655 року. Вони є органічним елементом документального масиву гетьманської канцелярії, утвореного в 1648–1657 роках (475 одиниць, із них 169 оригіналів). Листи становлять собою цінне історичне джерело для висвітлення подій Хмельниччини, неодноразово використовувались для написання монографій, нарисів з історії України та козацької держави. При значній змістовій інформативності багатий матеріал подають і зовнішні особливості листів, а саме специфіка письма. Проте спеціальні палеографічні студії над ними не проводились, як, зрештою, і над більшістю документів гетьманської канцелярії. 

Детальніше »

20 січня 2017

Про «звабливість» середньовічної Центральної Європи й угорську русистику [рец.]


Рецензується збірник на пошану відомого угорського русиста, професора кафедри Середньовічної та Нової історії Печського університету в Угорщині Марти Фонт – «Köztes-Európa» vonzásában. Ünnepi tanulmányok Font Márta tiszteletére / Szer. Dániel Bági, Tamás Fedeles, Gergely Kiss, Pécs : Kronosz, 2012, 604 l. Автором відзначається полінаціональний авторський склад і тематично, головно, медієвістична спрямованість більшості статей. У збірнику опубліковано тексти, які умовно можна згрупувати за джерелознавчим, просопографічним/біографічним принципом, а також статті, присвячені церковній тематиці, історичній географії, топонімії, мікротопонімії тощо.

Детальніше »