23 липня 2014

З Гетьманщини до Новоросії: справа із пікінерією на Кременчуччині 1764 р.

Утворення Новоросійської губернії 22 березня 1764 р. продовжило забарвлені ідеями Просвітництва імперські соціальні та адміністративні експерименти російського уряду. Організована як військовий округ, губернія складалася з Нової Сербії, Новослобідського козацького поселення, Слов’яносербії, Української лінії, 13 сотень Полтавського та 2 (Кременчуцької і Власівської) Миргородського полків, а також Бахмутського повіту. Населення губернії було воєнізованим і приписаним до гусарських і пікінерських полків. На кінець 1765 р. Новоросія складалася з Єлисаветградської провінції (Чорний і Жовтий гусарські полки*, Єлисаветградський пікінерський полк і новопоселені слободи розкольників), Катерининської провінції (Донецький і Дніпровський пікінерські полки, державні слободи Нові й Малі Водолаги, Українська лінія, що мала 21 слободу однодвірців) і Бахмутського повіту (Бахмутський і Самарський гусарські полки, Луганський пікінерський полк, державні і поміщицькі села).

21 липня 2014

Antoni Mierzynski. De Vita Moribus Scriptisque Latinis Sebastiani Fabiani Acerni. P. IV

Starovolscium, qui poetam anno MDCVIII, aetatis vero LVII mortuum esse memoriae prodidit, sequenti facile occurrit, Acernum esse anno MDLI natum1; neque vero ad hoc usque tempus, quisquis est vitae ejus auctor, aliam secutus est sententiam. Nomen poetae fuisse Sebastiano Fabiano Klonowicz, quum ab aliis tum ab ipso accepimus, quod e more, voce "Klon" idem atque "Acer" significante, in Acernum mutare placuit2. Utroque usus est poeta, praenomine Fabiani saepe omisso.

19 липня 2014

Шекспірівський код у глобальному культурному просторі: між покликом і викликом

Орієнтовний тематичний діапазон доповідей та повідомлень: Стратегії творення іміджу і «пересотворення» образу Вільяма Шекспіра. У рамках цього тематичного напрямку розглядатиметься специфіка конструювання художнього образу автора – як біографічного, так і імпліцитного. При цьому об’єктом безпосереднього дослідження можуть виступати не тільки найрізноманітніші твори про Шекспіра (поетичні присвяти, літературно-біографічна проза, біографічна белетристика), але і його власні тексти, а також артефакти живопису, скульптури, книжкової графіки та кіно, в яких візуалізується постать Великого Барда. В контексті заявленої проблематики заслуговує на увагу і досвід світових та вітчизняних практик святкування Шекспірових ювілеїв.

18 липня 2014

Andreas Abrek (Андрій Абрек, Andrzej Abrek). X Octobris Anni MDCXXI Seu Monumentum virtutis et gloriae

«10 жовтня року 1621, або Пам’ятка звитяги і слави...» (1644) Андрія Абрека пройнята ідеєю переконати читача у винятковому значенні, яке мають знання, виховання на добрих прикладах, а, отже, вивчення історії в людському житті. Оскільки Андрій Абрек присвятив усе своє життя навчанню і вихованнню студентів, така авторська позиція мала під собою як суб’єктивне, так і об’єктивне підґрунтя: в інтелектуальній сфері Європи практично в цей час (сер. XVII ст.) оформлюється ідейна течія Просвітництва, з притаманною їй домінантою раціоналізму та культом освіченості. Таким чином, історія, що з античних часів вважалася за вчительку життя, посідає особливе місце серед гуманітарних наук. Професор Абрек вбачає в історії скарбницю добрих прикладів і зразків, хто не вчить її – не розвивається.

17 липня 2014

Діяння римські (Gesta Romanorum)

«Діяння римські» («Gesta Romanorum») – це понад дві сотні оповідок різного обсягу – від кількох речень чи абзаців до кількадесяти сторінок; різного жанру та походження – тут і анекдоти часів класичної античності, і елліністичні оповіді, і байки стародавнього Сходу, і ранньосередньовічні германські перекази, і житія святих; нарешті, різної сюжетної складності – від, фактично, безсюжетних описів до повноцінних оповідань, а то й міні-романів. Усі вони в різний час і за різних обставин увійшли в усний та письмовий обіг у середньовічній Західній Європі у латинських версіях, здебільшого суттєво змінених порівняно з оригіналом або давнішими варіантами і тією чи іншою мірою адаптованих до життєвих реалій та картини світу своїх нових реципієнтів. Приблизно на зламі XIII-XIV століть оповідки було об'єднано в збірку, і саме в складі цієї збірки вони набули величезної популярності як у пізньому Середньовіччі, так і в модерну добу.

16 липня 2014

Привселюдний іспит із суміжних з математикою дисциплін

Повна назва стародруку – «Привселюдний іспит із суміжних з математикою [дисциплін], складений у Львівському цісарсько-королівському університеті 31 березня 1784 року шановним і освіченим п. Андрієм Ангеловичем, вихованцем Головної семінарії віри греко-католицької, побожним та освіченим Фердинандом Сидеровичем зі згромадження [братів] менших, освіченим п. Антонієм Балінським, освіченим п. Павлом Березовським, фізики слухачами у рік перший».

14 липня 2014

Arctos Caeli Rossiaci In Gentilitiis Syderibus Illustrissimi Ac Reverendissimi Patris P. Barlaami Iasinski. P. III

Syderibus Vir summe Tuis est Patria Olympus, Atque Tuam Lunam, Vastus Olympus habet, Quid, quod et alta Sagitta illuc quoque cuspide tendit?. Summum nempe Virum, stemmata summa probant. Dumque Tuum vehitur per tam sublimia stemma, Quid mirum, quod Te Fama per astra ferat? Scande per alta, pede innocuo, fastigia Praesul, Cumque Tuis astris, vectus in astra ruas. Illustrissimo Reveren Dissimo In Christo Patri, Patri Barlaamo Iasinski, Kioviensi Halicensi, Etc. Metropolitae Domino. Pastori. Patrono, Maecaenatique, Svo Mvnificentissimo, diuturnam incolumitatem, & perennem felicitatem

11 липня 2014

Якості та функції дипломата у ранньомодерний період в уявленнях теоретиків та у практичних інструкціях послам з Речі Посполитої до Османської імперії в XVII ст.

Сьогодні професія дипломата є однією з найпрестижніших, однак ставлення до неї суттєво змінювалось протягом століть. Наприклад, у Стародавніх Греції та Римі посли користувалися значною повагою. У класичній Греції послів обирали з осіб, що мали не менше п’ятдесяти років, тому звалися вони старійшинами. Як правило, це були досить заможні громадяни, що обіймали найвищі посади. Інколи дипломатами також споряджали акторів і ораторів. У Римі послів в основному обирали з сенаторського кола. Таким чином, поважність осіб дипломатів зумовлювала відповідне до них ставлення. У ранньомодерній Європі взірцем у створенні дипломатичних служб були італійські князівства. Саме вони започаткували практику резиденційних посольств, коли до функціональних обов’язків посла входило не лише стале представлення торгових інтересів того чи іншого князівства при дворі іноземного володаря, але і збір інформації, а простіше кажучи ‒ шпигунство.