30 липня 2014

Під «високу царську руку» чи під номінальну зверхність царя: ще раз ad fontes

У науковій полеміці з приводу московського складника політичних концепцій Богдана Хмельницького, яка триває, по суті, вже понад два століття, останнім часом знову відродилася тенденція до своєрідної деактуалізації джерельної бази. Однак нині ця тенденція має зовсім іншу природу, ніж її недавній аналог в радянських історіографіях. У 30-80-х рр. ХХ ст. віддалення дослідників з СРСР від історичних джерел (вимушене або й цілком свідоме) зумовлювалося, як правило, впливом силового впровадження компартійною владою в історіографічний процес офіційного канону, викладеного в сумно відомих «Тезах про 300-річчя воз’єднання України з Росією». «Не ті» джерела заважали залишатися в строго окреслених «Тезами» рамках концепції «найбільшого блага».

28 липня 2014

Чи був Теофан Прокопович раннім просвітником?

Просвітництво як філософська та ідейна течія поширювалося в Західній Європі у XVII — XVIII ст. і охопило фактично всі сфери культури, а тому цей період називають інколи «добою Просвітництва». Назва походить від безмежної віри людей того часу в перетворювальні можливості освіти. Просвітники боролися за поширення знання у всіх станах суспільства і відводили освіті виняткове місце у житті людства, в його русі до загального блага й справедливості. Однак слід зазначити, що під «освітою» вони розуміли не тільки поширення освіченості, знань, а й «просвіту розумів» у сенсі громадського й морального виховання, утвердження нового світогляду, «щирих» ідей про світ, суспільство, людину — на противагу «помилковим ідеям», забобонам і марновірствам старого світу. Історичним грунтом становлення просвітницької ідеології став інтенсивний розвиток наукових знань у XVII ст. Ідеал наукового знання, невіддільний від раціональності та оптимізму, сприяв реалізації можливостей пізнання.

26 липня 2014

Hilarion Jaroszewicki. Arbor Tulliana Jasinsciano

Arbor Tulliana Jasinsciano – це збірка з текстів двох латиномовних риторик, що мали аналогічну назву і були створені між 1685 та 1704 рр. викладачами та студентами Києво-Могилянської академії під керівництвом Іларіона Ярошевицького. Кожна з праць містить розлогий теоретичний розділ та додатки, в яких наводяться реальні промови (латинською та польською): гетьману Іванові Мазепі, київському митрополиту Варлаамові Ясинському, та твори: «Декламація про страждання Христа», «Декламація, або вибори після здійсненого поховання старого року», «Декламація про святу Катерину», а також вступи до загальної логіки та філософії.

25 липня 2014

Природні права в системі прав людини

Поступ України до утвердження громадянського суспільства, правової держави і панування правового закону, безсумнівно, потребує серйознішого ставлення до розробки проблем права як цінності. Відомо, що в умовах тоталітаризму право підмінювалося нормотворчістю наказового порядку, залежною від партійно-владних вказівок та ідеологічних поглядів та трактувань. Зважаючи на це, основні правові цінності на сучасному етапі повинні знайти своє вираження в конституційних положеннях про права і свободи людини, про їх природжений і невідчужуваний характер, про необхідність їх дотримання у правотворчій і правозахисній діяльності.

23 липня 2014

З Гетьманщини до Новоросії: справа із пікінерією на Кременчуччині 1764 р.

Утворення Новоросійської губернії 22 березня 1764 р. продовжило забарвлені ідеями Просвітництва імперські соціальні та адміністративні експерименти російського уряду. Організована як військовий округ, губернія складалася з Нової Сербії, Новослобідського козацького поселення, Слов’яносербії, Української лінії, 13 сотень Полтавського та 2 (Кременчуцької і Власівської) Миргородського полків, а також Бахмутського повіту. Населення губернії було воєнізованим і приписаним до гусарських і пікінерських полків. На кінець 1765 р. Новоросія складалася з Єлисаветградської провінції (Чорний і Жовтий гусарські полки*, Єлисаветградський пікінерський полк і новопоселені слободи розкольників), Катерининської провінції (Донецький і Дніпровський пікінерські полки, державні слободи Нові й Малі Водолаги, Українська лінія, що мала 21 слободу однодвірців) і Бахмутського повіту (Бахмутський і Самарський гусарські полки, Луганський пікінерський полк, державні і поміщицькі села).

21 липня 2014

Antoni Mierzynski. De Vita Moribus Scriptisque Latinis Sebastiani Fabiani Acerni. P. IV

Starovolscium, qui poetam anno MDCVIII, aetatis vero LVII mortuum esse memoriae prodidit, sequenti facile occurrit, Acernum esse anno MDLI natum1; neque vero ad hoc usque tempus, quisquis est vitae ejus auctor, aliam secutus est sententiam. Nomen poetae fuisse Sebastiano Fabiano Klonowicz, quum ab aliis tum ab ipso accepimus, quod e more, voce "Klon" idem atque "Acer" significante, in Acernum mutare placuit2. Utroque usus est poeta, praenomine Fabiani saepe omisso.

19 липня 2014

Шекспірівський код у глобальному культурному просторі: між покликом і викликом

Орієнтовний тематичний діапазон доповідей та повідомлень: Стратегії творення іміджу і «пересотворення» образу Вільяма Шекспіра. У рамках цього тематичного напрямку розглядатиметься специфіка конструювання художнього образу автора – як біографічного, так і імпліцитного. При цьому об’єктом безпосереднього дослідження можуть виступати не тільки найрізноманітніші твори про Шекспіра (поетичні присвяти, літературно-біографічна проза, біографічна белетристика), але і його власні тексти, а також артефакти живопису, скульптури, книжкової графіки та кіно, в яких візуалізується постать Великого Барда. В контексті заявленої проблематики заслуговує на увагу і досвід світових та вітчизняних практик святкування Шекспірових ювілеїв.

18 липня 2014

Andreas Abrek (Андрій Абрек, Andrzej Abrek). X Octobris Anni MDCXXI Seu Monumentum virtutis et gloriae

«10 жовтня року 1621, або Пам’ятка звитяги і слави...» (1644) Андрія Абрека пройнята ідеєю переконати читача у винятковому значенні, яке мають знання, виховання на добрих прикладах, а, отже, вивчення історії в людському житті. Оскільки Андрій Абрек присвятив усе своє життя навчанню і вихованнню студентів, така авторська позиція мала під собою як суб’єктивне, так і об’єктивне підґрунтя: в інтелектуальній сфері Європи практично в цей час (сер. XVII ст.) оформлюється ідейна течія Просвітництва, з притаманною їй домінантою раціоналізму та культом освіченості. Таким чином, історія, що з античних часів вважалася за вчительку життя, посідає особливе місце серед гуманітарних наук. Професор Абрек вбачає в історії скарбницю добрих прикладів і зразків, хто не вчить її – не розвивається.