23 квітня 2014

Йосифа Рутського, митрополита руського, до о[тця] Адріяна Подберезького, Чину святого Василія В[еликого], листи про сейм року 1623

Із сейму варшавського до вас пишу; й тому про те, як ведеться у Варшаві, особливо в нашій справі, повідомляю. Так-от схизматики готувалися з приводу цього сейму, щоб пам’ять про Унію святу вони могли цілком стерти з цього королівства, і якби цього не змогли, нас принаймні за рішенням сейму змістити з наших посад і майно церковне в нас відібрати. Зроблено такий підсумок було при велелюдному зібранні козаків у полях біля Києва*, тому, щоб легше отримати, вони прагнули схилити на свій бік короля і примасів всілякого роду послухів. Доля добра наша була в тому, що отців і братів наших, щодо яких ми вам було писали, які зазнали мучеництва, не одразу помирали, що дуже сильно страждають, але відправлять/супроводять до монастиря їхнього в Трахтемирові, де протягом восьми седмиць у холоді (нічого ж, поки були схоплені, більшого за холод не мали) — голодом і жагою скуті, а також в залізні кайдани заковані — утримувалися.

21 квітня 2014

Institutionum Linguae Graecae. P.II.

Septimus jam annus agitur, quum in Academia Kijowiensi coepit excoli Graeca litteratura; et hinc jure Slavono-Graeco-Latinarum scholarum nomine insigniri. Insigniebatur quidem illa et antea hoc titulo, sed quod nomine tantum tenus, clare ostendit altum, per totum fere retro adum saeculum, de hac lingua, silentium; cujus cultura quam sit necessaria et utilis ad plantandum, promovendum et stabiliendum Iesu Christi regnum, arguit vel ipsa ejus sapientiae dignitas, quam sortita est in cruce Salvatoris nostri. Cum enim penderet in cruce Sanctissimus, voluit, ad talem se designandum, lingua omnium sanctissima Hebraea uti: penderet potentissimus, hoc indicabat Latina, Romanis tunc orbis terrarum dominis: penderet sapientissimus, vel ipsa potius sapientia, hoc innuebat titulus Graece scriptus; quod Graeci sapientia caeteris gentibus longe praestabant.

18 квітня 2014

Symbolum Amoris Et Honoris Academici

«Symbolum amoris et honoris academici erga clarissimos viros D. Martinum Foltonowicz, D. Andream Abrek Leopol. concepti...» був оприлюднений 9 травня 1644 р. Приводом вітати Мартина Фолтиновича і Андрія Абрека Львів’янина, як вказується в назві, стало присвоєння їм звання «Juris utriusque Doctor – Обох прав доктор» (йдеться про церковне й цивільне право). Церемонія відбулася в церкві Замойської академії, здійснив її канонік Бенедикт Зелеховський, представник адміністрації. Під обкладинокою «Відзнаки урочистої любові й честі академічної» міститься ціла добірка віршів різних авторів – колег новопризначених докторів – присвячених як Мартинові Фолтиновичу й Андрію Абрекові, так і Замойській академії як спільній матері-годувальниці. Всі твори об’єднані ідеєю звеличення мудрості, підкреслення значення, яке має розвиток наук у житті суспільства. Таким чином, за жанром збірку можна віднести до патетики (pathetica – згідно з Митрофаном Довгалевським, вірші-похвали наукам чи мистецтвам – один із восьми виділених ним видів етикетної поезії).

16 квітня 2014

Невичерпне і вічне джерело

Безпомилковою ознакою культурної людини сьогодення є знання з міфології стародавніх греків і римлян. Герої елінських міфів та епосу давно вже здобули безсмертя не лише самі по собі, а й у контексті світової літератури та мистецтва, отже – світової культури. Не кажучи вже про нашу повсякденну мову, сотні крилатих виразів та новітню наукову термінологію. Той, хто орієнтується в іменах, життєписах та діяннях богів і героїв античності, легко осягне суть міфологічних рядків Шевченкового "Кавказу", збагне трагіко-іронічний сюжет картини Пітера Брейгеля "Падіння Ікара", вільно витлумачить символічні, декоративні й архітектурні функції атлантів та каріатид.

14 квітня 2014

Josephi Rutscii Metropolitae Russiae ad P. Adrianum Podberski Ordinis Sancti Basilii M. Epistolae De Comitiis Anni 1623

Ex comitiis Varsaviensibus vobis scribo; ideoque quid agatur Varsaviae, praesertim in causa nostra, significo. Taliter schismatici parabant se pro his comitiis, ut Unionis sanctae memoriam funditus delere ex hoc regno possent, et si hoc non possent, nos ad minimum auctoritate comitiorum de sedibus nostris deponerent et bona ecclesiastica nobis auferent. Conclusum id fuit in frequentissimo conventu Cosacorum in campestribus Kioviae; quod ut facilius obtinerent, regem et primates omni genere obsequiorum demereri studebant. Sors bona nostra fuit quod patres et fratres nostros de quibus vobis scripseramus, martyrio esse affectos, non statim occiderent, quod modo vehementer dolent, sed miserint ad monasterium suum Terechtimirum

11 квітня 2014

Екзистенційний вимір духовності людини у творчості Григорія Сковороди

Українське сковородинознавство – один з провідних напрямків вітчизняної історико-філософської науки. Філософським поглядам Г.С. Сковороди присвячена значна кількість монографічних досліджень, статей, розвідок. Водночас, багатогранний світ філософії українського мислителя спонукає науковців до вирішення все нових і нових проблем, котрі є надзвичайно важливими в наш час. Чи не найважливішою проблемою сьогодення є відродження і плекання духовності, її національно-історичних витоків та засадничої ролі у сучасних процесах утвердження демократії на теренах України.

09 квітня 2014

Ян Бандоркович. Питання про поширення світла, винесене для привселюдного обговорення

Перед нами – тези публічного диспуту, як повідомляє титульна сторінка: «Питання про поширення світла, винесене для привселюдного обговорення Яном Бандорковичем, ординарним професором астрономії у рідній Краківській академії...». Після традиційної етикетної частини вміщено основний текст у вигляді тез, кожна з яких підсумовується короткими висновками: «Висновок І: Від світлоносного тіла світло розсіюється не лише з центру, але від усієї поверхні»; «Висновок ІІ: Від світлоносного тіла світло прямими лініями довколарозповсюдно промінячись водночас через усю середину розсіюється»

07 квітня 2014

Русь\Україна\Росія\Московія\Рутенія\Роксоланія: "історія - це політика, звернена у минуле"?

У західній латиномовній літературі терміном Ru(s)sia позначалися землі, які вдавнину належали до Київської Русі. Нерідко цією назвою з означеннями Rubra, Alba чи Nigra користувалися на позначення відповідно колишніх Київського, Чернігівського, Галицько-Волинського князівств Київської Русі (Russia Rubra чи Ruthenia, у часи поширення сарматського міфу – Roxolania), Білорусі (Russia Alba) та Московії (Russia Nigra): «Біла Русь (...), щоб різницю підкреслити, так була названа, щоб від Чорної Русі (нині назва її – Московія, від назви столиці, Москви, походить), легко відрізнятися»). Проте одностайності у визначенні меж земель, званих Біла та Чорна Русь, не було: так, деякі автори поширювали назву Russia Nigra на північно-західні райони теперішньої Білорусі, в інших творах літератури факту Біла Русь вживається як синонім до Московія, землі, ближчі до Литви і Польщі – це Низька Русь, поблизу Сарматських гір (Карпат) і Дністра – Висока Русь. Італійський письменник Бернардо Джамбуларі у своїй праці «Історія Європи» (1566) згадує про «Русії», столицею яких є Львів.