30 березня 2015

«Історія русів» окремі зауваги до концепції i авторства твору

Справжній Маніфест українського патріотизму, вершина національно-політичної думки другої половини XVIII початку XIX ст. [19, 306], одна з найвизначніших пам’яток української історіографічної прози кінця XVIII початку XIX ст. [14, 4], найпопулярніша книга першої половини XIX ст. [14, 7] ось лише деякі вирази з праць сучасних українських науковців для оцінки «Історії Русів». Цей один з найвідоміших зразків українських історіософських творів залишається водночас і одним із самих загадкових. Бо навіть на початку XXI ст., не зважаючи на спеціальні розвідки десятків дослідників, достеменно не вдалося визначити точний час створення й особу автора «Історії Русів».

0 Детальніше »

27 березня 2015

Епітафії Вергілія (Вергілію) в українських поетиках XVII - першої половини XVIII ст.

0
Восьме видання бібліографічного покажчика “Вергілій у пізній античності, в се­редні віки та в добу Ренесансу” засвідчує, що інтерес дослідників до метра римської поезії не згасає [17]. Однак рецепція Вергілія в українському письменстві XVII - пер­шої половини XVIII ст. є темою малодослідженою, хоч і маємо в цьому напрямі певні зрушення, зокрема, дослідження М. Трофимука [6]. Вергілій у поетиках був авторитетом не лише тоді, коли йшлося про епічну та буколічну поезію. На його тексти посилалися і під час розгляду теорії епітафії.

Детальніше »

25 березня 2015

Регіональна історіографія: зміст і структура поняття

0
Подолання кризи сучасного історичного знання неможливе без вироблення нових методологічних підходів до осмислення й узагальнення зробленого, нових методик “мікроісторичного” аналізу. Принципи міждисциплінарності та компаративістські підходи відкривають тут справді неосяжні обрії. Очевидною є, зокрема, потреба в науковому впорядкуванні широкого кола категорій і понять, що входять у структуру нового міждисциплінарного наукового напряму — регіоналістики. Це стосується і поняття “регіональна історіографія”, одного з основоположних в системі історичного регіонознавства. Часто вживане поняття “регіональна історіографія” допускає так багато тлумачень, що інколи неможливо зрозуміти, про що конкретно йдеться.

Детальніше »

23 березня 2015

Сторінки 200-205 (Arbor Tulliana Iasinsciano)

0
Duplex motivum est ut meis auditorib9 in sacra ma[teri]â [pro]ponam aliq[ui]d q[ui]d scilicet v[el] informationi congrueret v[el] ad solvum aliorum Iudicium et discernenda fatilis plerumque Eloquentia[e] vitia adiumento. Partim ergo olim Ecclesiastes instruo, partim alijs aperio oculos qui non inani vulgi rumore Concionatorum Laudem v[el] famam captent, sed exmerito cui9q; et directo per artem Iudicio. Nolim tamen hic nimium prolixus e[ss]e, non angustijs temporis sed amplitudine materia[e] impedit9, Et meis Rhetorib9 sufficiat exanteacta toties ore tenus instructione v[el] aliqua innuisse. Proinde Ecclesiasticum Oratorem a profano discernere non ausim nam plerumq; amborum eadem materia nec stil9 omnino divers9, nam si panegyricas spectem9 conciones (: quarum primarium est divi illi9 pretium et dignitatem populo exhibere :) cum quocunq; Encomio et Pamegyri conincidunt. Sæpe eadem Dispositio ab ijsdem Locis Inventio Elocutio, si auditorem spectes humilem v[el] Eruditum non aliter diversa. Unicum super addit sacer orator, quod videatur e[ss]e quodam modo mancus imperfectus scilicet si sacra[e] scripturæ, Ecclesiasticorum Doctorum et Historia[e] ab annuis Ecclesiasticis petita[e] obliviscatur.

Детальніше »

20 березня 2015

“Liber Artis Poeticae” [Книга про поетичне мистецтво] (1637): матеріали для опису та перипетії дослідження

0
Курси лекцій із поетики XVII–XVIII ст., що нині зберігаються в Інституті рукопису Національ­ної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (далі – ІР НБУВ), чи не вперше ввів у науковий обіг і осмислив М. Петров. У 1875–1877 рр. учений описав рукописи (серед них – поетики та ритори­ки) Церковно­археологічного музею при Київській духовній академії [8]. Згодом було описано кон­волюти інших київських книгозбірень [7]. М. Петров виокремив підручники поетики і риторики у підрозділ “Словесные науки”. Рукописи він описував за такою схемою: порядковий номер, шифр, на­зва латиною, формат, обсяг, марґіналії, датування, примітки. М. Петров розкривав також склад ру­кописних збірників, до яких входили академічні курси. Значення праць “короля київських архівів”, як називали вченого сучасники, важко переоцінити.

Детальніше »

18 березня 2015

Розвиток середньовічного Львова з позицій історії урбаністики

0
Місто Львів, його архітектура та урбаністичне вирішення, має в історії України дуже вагоме значення, бо Львів протягом сторіч є одним з важливих осередків, який формує культурний і політичний розвиток на Заході України. З тієї причини історія Львова та історія його архітектури постійно притягують до себе увагу істориків, мистецтвознавців, а також політиків і громадських діячів різних напрямків. Навколо історії Львова сформувалося дуже багато різних суджень, які часто є суперечливими та тенденційними. Багато з них ґрунтується на завідомо неправильних передпосилках, або є недостатньо обґрунтованими. У результаті, ряд помилкових тверджень часом увійшов у щоденну практику та в наукові видання.

Детальніше »

16 березня 2015

Теорія суспільного договору як сучасне уявлення про державу в XVII-XVIII ст.

0
Розбудова України як незалежної, суверенної, демократичної, правової та соціальної держави вимагає не тільки активних практичних дій, але й серйозної інтелектуальної роботи. Для успішного розгортання процесу державотворення необхідно перш за все визначити концептуальну сутність самого явища держави як суспільно-політичної інституції. Державне будівництво повинно відбуватися в умовах повної та чіткої визначеності та усвідомлення кінцевого результату цього процесу. Це вимагає теоретичного аналізу феномена держави та визначення його концептуальної сутності.

Детальніше »

13 березня 2015

Смерть героїв: фольклор та історія (доба Богдана Хмельницького)

0
Життя і смерть - дві головні парадигми людського життя, основні складові культури - завжди будуть залишатися на перехресті уваги з боку науковців різних галузей гуманітаристики. І у відносно спокійні історичні періоди тема смерті часто слугує відбиттям повсякденного буття, пануючої суспільної моралі. Однак у періоди неспокою і глобальних потрясінь вона виступає на передній план і сама стає моральним імперативом, прикладом і настановою. Бурхливе 17 століття відзначилося кривавими релігійними і військовими зіткненнями у житті всієї Європи. Для України головною подією, в якій тісно переплелися релігійний, національний, політичний, територіальний аспекти, безперечно, стала визвольна боротьба під керівництвом Б. Хмельницького. Вона залишила значний слід у фольклорі, літописанні, літературі.

Детальніше »

11 березня 2015

Ісихастичні традиції у спрямованих проти «старого обряду» полемічних трактатах українських богословів

0
Відомо, що полемічні розправи загалом були одним із найпотужніших структурантів вітчизняної барокової літератури. Про це мовилося не раз – починаючи від піонерських розвідок М. Костомарова та І. Франка й закінчуючи найновішими студіями в цій галузі Л. Ушкалова, Б. Криси, Р. Ткачука, Н. Поплавської, К. Дубініної та інших науковців. Однак при цьому варто вказати на те, що в поле зору наших дослідників переважно втрапляли тексти православно-католицьких змагань, тоді як твори, спрямовані супроти російських старовірів, ще потребують докладнішої рецепції. Цікавим у цьому контексті є рецепція ісихастичних мотивів у полемічних розправах – як з боку старообрядців, так і українських богословів.

Детальніше »

09 березня 2015

Логіка в Острозькій та Замойській Академіях (XVІ – XVIІ ст.): компаративний аналіз

0
Актуальність дослідження логіки в Острозькій та Замойській (Akademia Zamoyska) академіях XVI – XVII ст. обумовлена, принаймні, двома причинами. По-перше, формування національної культури та науки неможливе без звернення до процесу становлення вітчизняного філософського знання, в тому числі і логіки. Усунення прогалин в історії логіки в Україні дає можливість відтворити адекватний та цілісний образ логіко-філософської думки. На сьогоднішній день достатньо широко в сучасній філософській літературі висвітлюється історія розвитку логічного знання з середини XVII ст., тобто з часу заснування та початку діяльності Києво-Могилянської академії. Однак, історичний поступ логіки в домогилянський період залишається малодослідженим. Вивчення цього періоду дасть можливість цілісного бачення етапів становлення, формування та розвитку вітчизняної логічної думки.

Детальніше »

08 березня 2015

Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Філологічна»

0
Факультет романо-германських мов, кафедра індоєвропейських мов, науково-практична лабораторія «Сучасні технології формування іншомовної комунікативної компетенції» Національного університету «Острозька академія» оголошує прийом статей до друку у Наукових записках Національного університету «Острозька академія». Серія «Філологічна». Матеріали приймаються до 25 квітня 2015 р. До друку приймаються неопубліковані раніше матеріали, які відповідають тематиці збірника. Наукова стаття містить виклад проміжних або кінцевих результатів наукового дослідження, висвітлює конкретне окреме питання за темою дисертації чи наукового дослідження.

Детальніше »

06 березня 2015

Cтаніслав Оріховський-Роксолан: звиви пам’яті (рецепція постаті гуманіста за ранньомодерної доби)

0
500-та річниця з дня народження Станіслава Оріховського (1513-1566), одного з культових мислителів доби Відродження, який походив з історичної України (сьогодні його рідна Перемишльщина – то терени Польщі), схиляє до роздумів про значення цієї постаті в історії і сьогоденні. Цікаво, що його позірна "канонізація" і "хрестоматійність" в Україні укупі із відносно масовим "культом" – то справа вельми недавнього часу. Зацікавлення постаттю Оріховського доби 1980 – 90-х років можна представляти міцно "зав’язаним" на потребах національної телеології. Образно кажучи, "темні віки" української історії – XIV-XVI ст. – потребували своїх "променів світла", які свідчитимуть бодай про потенціальну потугу українців, затиснутих несприятливими зовнішніми обставинами.

Детальніше »

04 березня 2015

Еволюція історичних уявлень про Україну в середньовічній Франції до середини ХVІІ ст.

0
Розташована на іншому краю Європи сучасна територія України була для тогочасних французів terra incognita, останнім оплотом християнської цивілізації, щоправда, в зіпсованій схизматичній формі, перед дикунськими ордами степових кочових пустельників, що уявлялися передовими загонами біблійних народів Гог і Магог, вторгнення яких мало передвіщати кінець світу. Прямі безпосередні контакти між територією південноруських земель і Францією були явищем надзвичайно рідким в ту епоху. Крім руського посольства до франкського короля в 839 р. та унікального шлюбу середини ХІ ст. між дочкою Ярослава Мудрого Анною та французьким королем Генріхом І, зафіксованого в західноєвропейських документах, можна згадати хіба що участь руського архієпископа Петра Акеровича у Ліонському соборі 1245 р. з метою організації об’єднаного протистояння християнських правителів навалі монголо-татар.

Детальніше »

02 березня 2015

Раціональні тенденції доби українського Бароко

0
Історія української філософської думки вражає різнобарвністю порушених питань та проблем. Кожний період її становлення має власні особливості та тенденції розвитку, які є віддзеркаленням процесу розвитку історії, науки та духу українського народу. На думку А.Бичко і Б.Бичка доба українського бароко постає «одним з найважчих періодів для дослідження» в межах якого «відбувається активне становлення національної української самосвідомості» [1, 4]. З цим ствердженням важко не погодитись, адже думки барокових мислителів постають просякнутими синтетизмом ірраціонально-ментальних орієнтацій з західноєвропейським раціоналізмом, що само по собі є джерелом прихованих істин та відображенням тенденцій становлення професійної філософії на національному ґрунті.

Детальніше »

27 лютого 2015

Культурософський аналіз України як геополітичного перехрестя (cross-roads)

0
Проблема кордонів і пограниччя як соціокультурного феномена - порівняно нова галузь філософсько-антропологічних і культурософських досліджень, в яких він набуває особливого статусу. Культурне пограниччя можна розуміти як простір систематичних і довготривалих контактів різних культур, що призводить до виникнення нових культурних форм. Спосіб буття людей в прикордонній зоні, форма його прояву і здійснення демонструють особливу міру взаємодії країн, що мають у своєму розпорядженні спільний кордон. Пограниччя не тільки чинник дистанції, але й засіб взаємозв’язку цих країн. Подібне відбувається через запозичення, створення нових версій консервації, конверсії. Новітні дослідження показують, що дискретне поняття «вплив» слід замінити терміном «діалог», бо в широкій історичній перспективі взаємодія культур є завжди діалогічною. Після першого діалогу прикордонних культур, після взаємного оволодіння мовою сусіда, чуже стає своїм, трансформуючись і часто втрачаючи власне первісне обличчя.

Детальніше »

Цікаво

«Manu facta manu destruam – Рукою створене рукою зруйную,» – так відповів Богдан Хмельницький Станіславу Конецпольському на запитання, чи досить міцна тепер фортеця Ко­дак, відновлена польською владою 1639 р. для контролю Запо­ро­зької Січі. Цю цитату повторив не один історик – і з тих, що симпатизували українцям, і пропольськи налаштовані, зокрема, Веспасіан Коховський, Самійло Величко, Ми­ко­ла Костомаров та ін. Один з небагатьох річпосполитських хронікарів, які прагнули об’єктивно описувати події Хмельниччини, Ян Юзефович оздобив цей епізод таким коментарем: «Коли Конецпольським, головнокомандувачем військовим, фортеця Кодак на радість загонам Речі Посполитої була споруджена, Хмельницького за­пи­тали про природу місця, улаштування, розташування і форму її. Кажуть, він відповів Конец­польському: „Рукою зроблене, рукою можна і зруйнувати,“ – і це було про­роцтвом, бо, підтри­ма­ний великою силою повстання, цю фортецю, міцну вузд­ечку на козацьку пиху, він таки знищив»