![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEggINjjF3LXeJ1_H1bCaOMHRIAzQtlErEDtMIlK8Y9EcoyXI5vTMR2Sn4kR65HK4Mb54OGkbjEik1LELRoE97VsRk1BW1onmjTnhy70JeoiaO0tvtsoG0V_R4NTN8_383lTggyYn4h6M3Q/s320/Selection_029.png)
Варвара Холодна, Католицький медіа-портал
Часослови вважають книжками, найпопулярнішими у світських європейців пізнього середньовіччя. До наших часів дійшло кілька зовсім незвичайних примірників, виготовлених із пофарбованого в чорний пергаменту й розписаних золотими та срібними літерами. Найкраще збережений із них був створений приблизно 1470 року невідомим майстром із бельгійського міста Брюгге.
![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi0-HcE6BplJgrl1SHrs6WFqVu5GJjilFb2q3Qgmvl99Baz_Kzy6-67GDbUrO9_YND3Rsn2orO8kPxsZ39nsuDMT696AJDphm8_be1aSJXjBY3I1P4Wj09L3iBcN0IWgBfYsK4nfUtQDEY/s640/Selection_033.png)
Поштовх до поширення релігійних манускриптів для світських читачів у ХІІІ столітті дала постанова Латеранського Собору, яка вимагала від священиків ревнішого піклування про духовні потреби парафіян. Собор також закликав світських вірян ґрунтовніше готуватися до Таїнства Покаяння і Примирення, тому часослови часто містили виразні покутні елементи.
Часослови були молитовними збірками, укладеними для особистого, родинного чи спільнотного вжитку. Структуровані за літургійними годинами, вони містили псалми, гімни, молитви, фрагменти Святого Писання й інші побожні тексти, але іноді також світські матеріали – наприклад, генеалогії. Мета часослова полягала в тому, аби скеровувати думки й серце свого власника до Бога у вирі повсякденного життя.
Часто часослови зосереджувалися на вшануванні Діви Марії – і цей, виготовлений у Бельгії, не становить винятку. Пресвята Богородиця зображена на 9 із 14 повносторінкових мініатюр, і 85 зі 124 аркушів манускрипту віддано на малу Марійну Літургію годин. На початку книжки міститься календар, а наприкінці – заупокійний чин.
![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg4jROIXKgYdUgkdOfAirjNHm4k7JyyU_kjcuKaQCKKEV7hiUm0E6Du8anOcnPprOzOMbaTzHCvq_XMeVChqX45Ut5yw-eSxNdKH-ly6KcyGkkjsJht15uFsRqPU3iJDKmgrzVGrCqHxdw/s640/Selection_030.png)
Дослідники не знають ні автора, ні замовника бельгійського часослова. Але зрозуміло, що цей манускрипт було виготовлено для людини заможної. Зробити чорний пергамент було непросто; від речовин, використаних для зачорнення, сторінка набувала блиску, але ставала крихкішою й потребувала особливого чорнила. А блакить, для якої застосовували коштовний ультрамарин, ціною не поступалася золоту і сріблові.
Чорний пергамент, завдяки якому цей часослов має такий неповторний вигляд, призводить також до злущування чорнила. За останні півтисячоліття подекуди витерлися й золоті літери, і сині береги, розписані рослинами, звірами і гротесками, такими характерними для середньовічних манускриптів. Проте вишуканість цієї невеличкої книжки досі заворожує.
![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEisKUzd1qzZdqYVlPnmWGp-DiPcnelbz1a4KZi5leH-GZnmw56zx3TTCLi3xWqeoWCga4_NZlXWT_fqcgmXwLuL9dEw8M_z8hmwcaodbWXCz5YNwjWk1Duua_k8mWcxdLxwKpy94rPC_B0/s640/Selection_028.png)
Джерело ілюстрацій – Морганівська бібліотека.
http://www.themorgan.org/collection/Black-Hours