![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjbKh5T6Qgctn3cnyAwFgvHrz_gYUCKLREw38fsM27oGwdI7c0t34KXrA5S40a2hyci6L41fff2MRRIM5z02T_9GpC_PHknHH1cqfsV_lZpykvltFF6kuXOQGyE8N3a_IUIe3NMi_RzV6A/s320/Selection_026.png)
Варвара Холодна, Католицький медіа-портал
На загальній аудієнції 3 червня 2009 року Папа Бенедикт XVI розповів про Рабана Мавра: «Обраний спершу абатом знаменитого Фульдського монастиря, а потім архієпископом Майнца, свого рідного міста, він не покинув науки, доводячи прикладом власного життя, що можна бути відкритим для інших, не позбавляючи себе належного часу для роздумів, освіти й зосередження. Рабан Мавр був екзегетом, філософом, поетом, пастирем і чоловіком Божим».
Різнобічність святого Рабана виявилася в першому його творі, написаному на самісінькому початку ІХ століття, – «Про вшанування Святого Хреста». Теологічні розмисли про хресну таємницю поєдналися тут із поезією та графікою, щоби пробудити в читачах не тільки інтелектуальну, а й чуттєву увагу. Рабан Мавр був упевнений, що, крім розуму й серця, в переживання віри мають бути залучені ще й людські чуття – а цього можна досягти красою.
«Про вшанування Святого Хреста» складається з двох частин. У першій міститься 28 фігурних віршів із прозовими поясненнями на протилежних сторінках, а в другій – коментарі до першої.
Зазвичай фігурна поезія виглядає як зображення, зроблене з літер; такі вірші, популярні ще в античному світі, можна знайти, наприклад, у «Гаргантюа і Пантагрюелі» Франсуа Рабле чи в «Каліграмах» Гійома Аполлінера. Рабан Мавр підходить до цієї форми трохи по-іншому: його поезія – це квадрати з літер, у яких текст викладений послідовно, але так, щоб у фігурах, зображених у цих квадратах, теж прочитувались осмислені фрази.
![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgHhnazrGyl7eJW2jp5UplRbnQgWRxFNJys53GwP_sT0uTh6xVYoLnbfbGclyXA7lGIUbDq8ViNQyk6Sdlm-LRz2XAaq3Aih7CJiiWcryvyk4bviiTtsHo_Pw18l_jfYV3CQ2RO4jsY2TI/s640/Selection_026.png)
Книжка «Про вшанування Святого Хреста» була доволі популярна, її переписували протягом усього середньовіччя. Її версії нині є в бібліотеках Мадрида, Флоренції, Парижа (тут – одна з пізніших, яка належить до ХІІІ століття). У цьому тексті вміщені ілюстрації з манускрипту ІХ століття, який зберігається в Бернській бібліотеці у Швейцарії.
Джерело ілюстрація – Бернська бібліотека.
http://www.e-codices.unifr.ch/en/list/one/bbb/0009
![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEilk6exMsjMaOQj8Bp2DLtirhVTzX-3TPrxL5dZ-UBX9QqyKulX3B0unUSnPhO1KgC0i9czve61T3Fl11qrnEECFLEGTTSJjP8DsNnDb3ofNwRBrXu-0kMrA1IaaTPv2aAQxBMEVuINf6k/s640/Selection_027.png)