Оксана Вінниченко, Львівський національний університет імені Івана Франка, кафедра давньої історії України та архівознавства
Магнати, формально будучи частиною шляхетського стану Речі Посполитої, складали вищий прошарок тогочасного соціуму. До “класичних” рис річпосполитської магнатерії, як вважають дослідники, належать: обійняття сенаторських урядів протягом кількох поколінь, тримання королівщин, одруження з представниками магнатських родин, посідання почесних титулів, а також наявність у магната шляхти-клієнтів[1], певний спосіб життя, доступ до урядів, відповідного шлюбного ринку, утримання власних збройних формувань[2]. Важливим критерієм, який сигналізував про приналежність шляхтича до магнатського прошарку, стало володіння певною кількістю сіл, мінімальне число яких для XVII ст. становило 20[3]. Відзначимо, що ці критерії є до певної міри умовними. Найзаможніші сенатори Речі Посполитої могли володіти одночасно кількома десятками і навіть сотнями сіл, а також цілими містами[4]. У XVIII ст. чітко окреслилася група “сенаторських” родів, які були виключно магнатськими. їх представники обіймали уряди сенаторів і коронних дигнітаріїв протягом кількох поколінь. Серед них були Дзялинські, Замойські, Конопацькі, Красінські, Лещинські, Мишковські, Мнішки, Оссолінські, Потоцькі, Сенявські, Тарли.
Читайте також: Якості та функції дипломата у ранньомодерний період в уявленнях теоретиків та у практичних інструкціях послам з Речі Посполитої до Османської імперії в XVII ст.
Поза сумнівом визначальним фактором, який впливав на статус і кар’єру магната, було володіння ним значною кількістю нерухомого майна. Заможність представників магнатського прошарку залежала, головним чином, від прибутків з його земельних маєтків, значну частину яких становили (поряд з пожиттєвою власністю) спадкові (дідичні) володіння. Відтак суттєвим фактором, що впливав на становище представників магнатських родів, став спадок. Тому дослідження спадкування за тестаментом та заповідання загалом у магнатському середовищі Речі Посполитої Саксонської доби дає можливість дослідити не лише перелічені вище аспекти, але й соціально-майнові підстави існування магнатського прошарку - у даному випадку на прикладі сандомирського воєводи Яна Тарла.
Ян на Тенчині і Щекажовіцах Тарло (* 1684 f1750)[5], син люблінського воєводи Станіслава Тарла і Терези Дунін Борковської[6], належав до числа найвпливовіших осіб у Речі Посполитій першої половини XVIII ст.[7], був сьомим з-поміж найзаможніших тогочасних польських магнатів[8]. На момент смерті він володів 66 дідичними селами і 4 містечками[9], а також 38 заставними селами і 1 містом[10].
У 1711 р. Я. Тарло розпочав свою публічну діяльність з виконання обов’язків маршалка Коронного трибуналу[11], згодом посідав уряди люблінського земського судді (1714-1715), литовського підстолія (1715-1719), люблінського (1719-1730) і сандомирського (1736-1750) воєводи[12], був грабовецьким, генеральним подільським (кам’янецьким і летичівським, з 1728 р.)[13], медицьким, сокальським, ясельським старостою, генерал-лейтенантом коронних військ (з 1717 р.)[14], шефом і комендантом першого ланового регіменту (з 1729 р., отримав на нього патент у 1726 р.)[15]. За рішенням сейму 1726 року очолив дипломатичну місію в Рим[16], на яку, за власним твердженням, витратив зі своєї кишені понад мільйон злотих[17].
Розпорошення та зникнення частини матеріалів тарлівського архіву зумовлюють додатковий інтерес до Я. Тарла [18]. Про його оточення, політичні орієнтації довідуємося лише із загальних праць та біографічних матеріалів інших магнатів. Сандомирський воєвода разом з краківським каштеляном Юзефом Потоцьким[19], Станіславом Понятовським[20], Юзефом Мнішком[21], Адамом Тарлом[22] був політичним опонентом короля Августа III і одним з найактивніших прибічників Станіслава Лещинського. Особисто листувався з фактичним керівником французької зовнішньої політики, кардиналом Андре Анрі де Флері[23] та папою Клементом XII[24]. Клієнтом і виконавцем політичних доручень Я. Тарла був його родич, визначний реформатор освіти, тар Станіслав Конарський[25].
Читайте також: Історична проза про Гадяцьку унію: спроба осмислення у світлі Інґарденівських ідей
Я. Тарло був одним з найбільш активних фундаторів ордену шарів у Речі Посполитій[26]. Через сестер перебував у родинних стосунках з магнатськими родами Любомирських, Мнішків, Цетнерів, Шембеків, Потоцьких, Вельопольських-Мишковських тощо. Першою дружиною Я. Тарла була Маріанна Любовецька, з якою він розлучився в 1717 р.[27] У 1720 р. його наступною дружиною стала дочка коронного підскарбія, вдова Александра Лаща, Ельжбєта Монджевська (померла в 1728 р.). Втретє, у 1732 р.[28], Я. Тарло одружився із колишньою дружиною Ксаверія Потоцького і дочкою підляського воєводи - Ельжбєтою Браніцькою (померла в 1746 р.)[29]. Востаннє сандомирський воєвода одружився в 1746 р. з дочкою віслицького каштеляна Зоф’єю Красінською. Помер Я. Тарло в родовому маєтку Ополє Любельське 5 січня 1750 р., у віці 66 років, будучи бездітним[30]. Тим же днем датується і його тестамент[31], про який ітиметься в цій публікації.
* * *
Формуляр заповіту Я. Тарла складається - традиційно для цього типу актів з трьох частин: вступної (протоколу), основної (контексту) і заключної (есхатоколу). Кожна з цих частин, у свою чергу, поділяється на ряд дрібніших[32]. Тестамент відомий нам у вигляді завіреного витягу з актової книги Люблінського ґродського суду, а також копії пізнішого часу[33]. Тому перед вступною частиною міститься характерний для екстрактів запис[34]. У ньому зазначено, що заповіт був принесений для облятування в Люблінський ґродський суд “уродженим” Юзефом Зеленевським у понеділок, у переддень свята Трьох Королів (5 січня) 1750 р.[35]
Зміст заповіту поєднує в собі релігійно-моральну і правову частини, які тісно між собою переплетені[36]. Вступна частина тогочасних тестаментів традиційно розпочиналася інвокацією - зверненням до Бога про допомогу у виконанні основного задуму документу[37]. В останній волі Я. Тарла вжита одна зі стислих формул: “В ім’я Боже. Амінь”[38]. Проте найвживанішими в заповітах Саксонської доби були більш поширені інвокації, як наприклад: “В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь”[39].
Читайте також: Концепція „внутрішньої” людини в містичній антропології Г.С. Сковороди
У багатьох заповітах наступною (після інвокації) складовою була інтитуляція[40]. Вона включала власне ім’я, перелік титулів і звань, а також урядів, які тестатор займав на момент укладення останньої волі[41]. У заповіті сандомирського воєводи інтитуляції передує аренга (зазвичай ця формула була початковою складовою контексту актів[42]): в ній говориться про прагнення заповідача при здоровому глузді справедливо розподілити набуте і дідичне, рухоме й нерухоме майно на користь батьківщини та родичів. Натомість інтитуляція в тестаменті Я. Тарла всупереч нормам укладення приватноправових актів міститься на початку основної, диспозиційної частини і побудована таким чином: “Я, Ян Тарло граф на Тенчині і Щекажовіцах, сандомирський воєвода, генерал подільських земель, кам’яне цький, летичівський, медицький, сокальський, ясельський староста, генерал-лейтенант коронних військ, шеф і комендант першого ланового реґіменту Його Королівської Милості і Речі Посполитої, кавалер Ордену Білого Орла”[43]. Прикметно, що в інших тогочасних маґнатських заповітах інтитуляції є набагато лаконічнішими, оскільки містять згадку про єдиний уряд, який посідали тестатори на момент написання останньої волі[44]. Очевидно, в такий спосіб сандомирський воєвода підкреслив свою приналежність до числа найвпливовіших магнатів Речі Посполитої першої половини XVIII ст.
При належному укладенні акту останньої волі диспозиція містила різного роду розпорядження. Першим важливим розпорядженням сандомирського воєводи було скасування усіх попередньо укладених заповітів, а також їх роборацій[45]. Наступними, типовими для магнатських і шляхетських заповітів були розпорядження, які стосувалися душі й тіла[46]. Зазвичай ними були вказівки заповідача про місце і спосіб поховання його тіла. Більшість магнатів клопоталися про те, щоб тіло було поховане в родовій гробниці без жодних світських почестей і розкоші[47]. Подібною була й воля Я. Тарла, який розпорядився поховати його тіло без усіляких почестей (bez wszelkiej pompy swiatowej) в опольському костелі отців піарів[48]. Цікавим моментом є те, що сандомирський воєвода заповів цьому костелу родинні реліквії, ікони святих і бібліотеку та висловив сподівання, що його дружина обере місце останнього спочинку поруч з ним[49].
Намагаючись спокутувати свої гріхи і позбавити душу пекельних мук, магнати здійснювали духовні і світські фундації[50]. До перших відносили грошові пожертвування на костели і монастирі, до других - пожертви на шпиталі та освітні заклади. Розміри фундацій опосередковано свідчать про рівень заможності того чи іншого магната. Будучи типовим представником польської магнатерії, Я. Тарло останньою волею здійснив численні фундації (щоправда, відповідні суми у заповіті вказані нечітко та часто поєднані із сумами, призначеними для помину душі заповідача): по 100 злотих призначено для “малих” бернардинських костелів; по 500 злотих - для бернардинських костелів “в самій Польщі”; по 1 000 злотих і два воли - для усіх реформатських костелів у Речі Посполитій[51] (разом сума становила 28 тисяч злотих)[52]; по 1 000 злотих щорічно з Целейовського маєтку - для отців реформатів у Казімєжі[53]; 200 червоних злотих (тобто 3 600 злотих), “багатий орден” і шість бронзових гармат з гербами Яна Тарла мали бути передані до Ченстохови[54]; 200 червоних злотих, окрім зазначених вище сум, і гармати - сокальським отцям бернардинам; 10 тисяч злотих з подільських маетностей (сума мала бути виплачена негайно, готівкою або збіжжям) - для летичівського, окопського і кам’янецького костелів; 10 тисяч злотих з маєтку в Радзєйовіцах - для помину душі, а також для костелів і шпиталів у Варшаві; 10 тисяч злотих з опольських маетностей - для люблінських, казімєжських і солєцьких костелів та шпиталів; 10 тисяч злотих з перемишльських маетностей - для шпиталів і монастирів Львова, Ярослава, Пяска, Перемишля, для костелів у Туліґловах, Рокітниці[55], Красічині; 10 тисяч злотих з Турської маєтності - для вбогих у Сандомирі[56]; 10 тисяч злотих - для казімєжської каплиці Борковських[57]; 50 тисяч злотих - на богослужіння за душі батьків, брата і сестер (цими грошима мала розпорядитися сестра Я. Тарла - абатиса сандомирських бенедиктинок Францішка)[58]. Окремі тестаментові пожертви сандомирського воєводи обраховувались на сотні тисяч злотих. Так, і для варшавського, і для краківського шпиталів призначено “прибутки від 100 тисяч злотих”, якими мали розпоряджатися, відповідно, екзекутор і спадкоємець Єжи Август Мнішек та коронний підканцлер (?) “ксьондз Лопацький”[59], а 1 мільйон і “кількасот тисяч” - для фундації “генерального” шпиталю в Красічині[60]. Прибутки від 200 тисяч злотих, що знаходилися в коронного великого підскарбія Кароля Сєдльніцького[61], Я. Тарло заповів на виховання дванадцяти шляхетських юнаків “тарлівського імені” у варшавській рицарській школі отців піарів[62]. Для останньої також було призначено 40 тисяч червоних злотих, які тестаторові “після війни” мала виплатити Франція, та 400 тисяч злотих з Олави[63]. Загалом, якщо порівнювати розпорядження Я. Тарла і заповіти інших тогочасних магнатів, випливає, що максимальні грошові суми, виділені ними на фундації, були меншими від загальної суми, призначеної Я. Тарлом, більше ніж на мільйон[64]. Очевидно, це було пов’язано як з його заможністю, так і відсутністю дітей-спадкоємців.
Читайте також: Бібліотека Вишневецького замку та її книжки у відділі стародруків та рідкісних видань Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського
Наступними, найважливішими для родини та спадкоємців, були майнові розпорядження[65]. За річпосполитським законодавством Я. Тарло належав до категорії безпотомних (homo sterilis, desertus, prole carens), які мали право вільно розпоряджатися усім дідичним майном, окрім третини спадку[66]. Заповіт сандомирського воєводи не містить повної інформації про його власність на час смерті. З рухомого майна згадано родинні реліквії, ікони святих, бібліотека і гармати[67]. Також перелічено суми, які тестатор позичив іншим особам під заставу. До них відносилися: 200 тисяч злотих, записані на Красічині (заповідач не вказав хто мав сплатити ці гроші); 30 тисяч злотих, записані на Медицькому старостві (у Перемишльській землі) у ксьондза Лаща; 1 130 тисяч злотих на слуцьких маетностях у литовського підчашого князя Гієроніма Флоріана Радзівілла[68]; 360 тисяч злотих у коронного великого підскарбія Кароля Сєдльніцького[69]; 100 тисяч злотих у князя Станіслава Любомирського[70]; 50 тисяч злотих у пана “коронного польного”[71]; 400 тисяч злотих на заставних маєтках Чорний Острів і Ожеховіце у “спадкоємців Вишневецьких”. Загальна сума цих боргів становила 2 270 000 злотих[72]. Про інше рухоме майно у заповіті не згадується: як зазначив Я. Тарло, на момент укладення останньої волі він не мав точних даних про його кількість[73].
До нерухомого майна, яке Я. Тарло згадав у тестаменті та яким він стало або тимчасово володів на момент укладення останньої волі, відносилися: Медицьке, Кам’янецьке, Летичівське, Ясельське і Сокальське староства[74]; спадкові маєтності Ополє Любельське і Турсько[75]; особисто набуті ним Красічинська[76] і Целейовська маєтності; отримані від познанських єпископів Бартоломея і Яна Тарлів подільські села Міньківці, Калюс і Капустяни[77]; заставні маєтності Чорний Острів і Ожеховіце; маєтки Пенкошув, Воля Пенкошувська, Мщонув[78] і Скомельна[79], форма володіння якими заповідачем не вказана. До нерухомостей у містах, якими володів Я. Тарло, входили: опольський, люблінський і варшавський палаци, а також гродненська міська резиденція[80].
Оскільки Я. Тарло не мав дітей від жодного з чотирьох шлюбів[81], його спадкоємцями стали: остання дружина Зоф’я Красінська, племінники і племінниці (діти трьох його покійних сестер*) та інші родичі. Зоф’ї Красінській передавалися у пожиттєве володіння[82] Ополє Любельське і на три роки Турсько[83]. Після завершення термінів держання ці маєтки мали перейти у спадок племінникам.
Старша сестра Я. Тарла Анна була одружена зі смоленським воєводою Францішком Цетнером[84]. Від цього шлюбу народилася донька Францішка[85], яка була заміжня за Міхалом Юзефом на Роздолі й Острові Жевуським (пом. 1770). Останній займав уряди коронного крайчого (1729-1736), польного писаря (17361752), подільського воєводи (1762-1769)[86], дрогобицького і вишенського старости[87].
Читайте також: Деякі аспекти діяльності Чернігово-Сіверської друкарні у другій половині XVII ст. за епістоляріями та історіографією
Середня сестра - Магдалена - виходила заміж двічі. Вперше - за Францішка Шембека (*1667 f1712)[88], котрий займав уряди коронного надворного хорунжого (1702-1706) і стольника (з 1706 р.), був бохенським, бєцьким і галицьким старостою. Від цього шлюбу народилася донька Барбара, яка була одружена тричі. Першим її чоловіком став Северин Юзеф Жевуський, з котрим вона розлучилася[89], вдруге вона вийшла заміж за Яна Клеменса Браніцького[90], втретє - за французького маршала графа Вальдемара Левендаля[91]. Другим чоловіком Магдалени Тарло став Єжи Домінік Любомирський (пом. 1727) - коронний підстолій (1695-1702) і підкоморій (1702-1726), краківський воєвода (1726-1727), ольштинський, казімєжський і ліпінський староста[92]. Від цього шлюбу народилося два сини: Антоній Бенедикт (пом. 1761) - генерал-майор, згодом генерал-лейтенант (з 1753 р.) коронних військ[93], коронний мечник (1754-1761) і казімєжський староста (з 1728 р.)[94], та Францішек Фердинанд (пом. 1774)[95], який був ольштинським (1728-1774), бєцьким (1756-1765), казімєжським (з 1759 р.), барським (1759-1774) старостою, коронним мечником (1761-1773) і великим хорунжим (1773-1774)[96].
Третя сестра - Констанція - стала дружиною Юзефа Мнішка (пом. 1747)[97], котрий посідав уряди генерала литовської артилерії (1701-1706), литовського надвірного маршалка (1706-1713), коронного великого маршалка (1713-1742), краківського каштеляна (1742-1747)[98], сяноцького, яворівського, голомбського і рогатинського старости[99]. У подружжя народилося двоє синів. Старший, Єжи Август (Августин) Мнішек (нар. 1715 - пом. 1778) - сяноцький (1729-1757), уйський (з 1742 р.), грудзьондзький (1736-1756), любачівський (з 1736 р.), пільський (з 1752 р.), білоцерківський (з 1754 р.), генеральний великопольський (1757-1778), кжечовський (з 1760 р.) староста, коронний ловчий (1732-1736), литовський підкоморій (1736-1742), коронний надвірний маршалок (1742-1767), краківський каштелян (1773-1778)[100]. Його молодший брат Ян Кароль (нар.1716 - пом. 1759) був галицьким, лятальським, яворівським, щуровецьким, голомбським, сєлецьким, ольховецьким, калуським старостою, генерал-лейтенантом коронних військ, шефом коронного регіменту Королеви[101], коронним ловчим (1736-1742)[102], литовським підкоморієм (1742-1759)[103] їхніми сестрами були Ельжбєта (дружина коронного конюшого Кароля Вєльопольського-Мишковського)[104] та Людовіка (дружина краківського каштеляна Юзефа Потоцького)[105].
У Я. Тарла були ще дві сестри, які не залишили нащадків: Францішка (абатиса бенедиктинок у Сандомирі, яка померла в 1755 р.)[106] і Людовіка (була черницею в монастирі Святого Норберта в Буську)[107].
Кровними родичами, яких сандомирський воєвода призначив своїми спадкоємцями, були представники іншої гілки роду Тарло - Анджей, син люблінського каштеляна Кароля й онук люблінського воєводи Адама Пйотра (останній був двоюрідним братом Я. Тарла); Адам Тарло (дід якого, гощинський староста Казімєж, також був двоюрідним братом Я. Тарло)[108] і його троє синів: старший - скальський староста (з 1754 р. полковник ланового регіменту) Казімєж, середній - скальський староста Шимон (нар. 1744 - пом. 1784) і молодший - бжеговський і скальський староста Бонавентура[109].
Згідно з тестаментом сандомирського воєводи, Адам Тарло мав отримати Летичівське і Кам’янецьке староства, до нього ж мало перейти шефство над лановим регіментом, яке він згодом мусив передати своєму синові Казімєжу. Останньому Я. Тарло заповів Міньковецький ключ, села Калюс і Капустяни; Шимонові - маєтки Пенкошув і Воля Пенкошувська; Бонавентурі - прибутки з Радзєйовіц і Мщонува; Анджеєві - маєток Целейов.
Усі інші, неперераховані в заповіті маєтності, що перебували у володінні Я. Тарла, мали бути поділені порівну між трьома гілками головних спадкоємців - нащадків трьох його сестер. Як вже зазначалося, їм також повинна була перейти Опольська маєтність, надана в пожиттєве володіння дружині Зоф’ї з Красінських Тарло: після її смерті маєток так само мали поділити на три частини[110]. Можна припустити, що Я. Тарло, згідно з ius comunicativum, передав дружині у пожиттєве володіння також деякі королівщини, оскільки в тексті заповіту - поряд з правом на володіння Ополєм Любельським - нечітко говориться про якісь “jura comunicativa”.
Для магната, котрий помирав бездітними, особливо важливим в останній волі ставало призначення ним протекторів і екзекуторів, повноваження яких визначав тестатор[111]. Основними протекторами свого заповіту Я. Тарло призначив короля Августа III і королеву Марію[112]. Розуміючи, що король не буде особисто займатися наглядом над виконанням його заповіту, сандомирський воєвода просив Августа III обрати з інших названих ним протекторів одного як головного і видати йому відповідний королівський диплом, згідно з яким обрана особа мала прослідкувати за виконанням висловлених у заповіті розпоряджень. Іншими протекторами - “як великі люди і сенатори” - в заповіті названі Міхал Водзіцький, краківський кафедральний декан, коронний підканцлер (1746-1764), згодом перемишльський єпископ (1760-1763)[113], і вже згадуваний литовський підчаший Г. Ф. Радзивілл.
Читайте також: Рідкісні українські книги в бібліотечних фондах: пам'яткознавчий аспект
Екзекуторами заповіту Я. Тарло призначив: свою дружину Зоф’ю Красінську[114]; племінника по сестрі Констанції - Є. А. Мнішка; чоловіка племінниці Ельжбєти Мнішек - Кароля Вєльопольського-Мишковського; ксьондзів Станіслава та Ігнатія Конарських[115]. Як вже згадано, фундаційною сумою в 100 тисяч злотих, призначеною варшавським шпиталям, мав розпоряджатися Є. А. Мнішек[116], такою ж сумою для краківських шпиталів - М. Водзіцький[117].
Важливим пунктом основної частини заповіту Я. Тарло є санкції, які мали бути застосовані проти порушників умов його останньої волі. Розглядом порушень, згідно з волею воєводи, мали займатися гнєзненська архієпископальна та львівська і перемишльська єпископальні “нунціатури”[118]. Загалом же санкцією Я. Тарло закликав на Страшний Божий Суд усіх тих, хто не виконуватиме його останньої волі. Після цієї формули відсутня традиційна для подібних актів корроборація, проте є умова, якою тестатор залишає собі право змінити цей заповіт. Контекст закінчується нетиповою формулою закликання Ісуса Христа, Діви Марії і Йосипа[119].
Завершується заповіт Я. Тарла есхатоколом, який містить відомості про дату і місце укладення останньої волі та підписи його (тестатора) і свідків. Оскільки у нашому розпорядженні не оригінальний заповіт, а завірена копія-витяг з ґродських книг, підписи і печатки свідків передані ґродським урядником у вигляді їх переліку. Згідно з ним, під заповітом свої особисті підписи і печатки поставили наступні свідки[120]: брацлавський воєвода А. Свідзінський (“підписується в присутності його (Я. Тарла. - О. В.) дружини”), Л. Мошинський, А. Потканський, І. Сципіон[121] і Францішек Ідзіковський[122].
* * *
Як вже зазначалося, магнатсько-шляхетські заповіти загалом були приватноправовими актами, які в різному ступені поєднували в собі релігійно- моральні вказівки і майнові розпорядження (диспозиції). Якщо заповіт укладався задовго до смерті, то інформація в ньому була чітко структурованою, а релігійно- моральна і правова частини не перепліталися. Коли ж заповіт укладався за кілька днів чи годин перед кончиною, як це й було у випадку Я. Тарла, інформація подавалася дещо безсистемно, з численними повторюваннями і наголошуваннями. Зокрема, у тестаменті сандомирського воєводи кілька разів згадується про надання його дружині Зоф’ї Красінській у пожиттєве володіння Опольської маєтності. Специфікою тарлівського заповіту є й зміст майнових розпоряджень: окрім призначених для фундацій грошових сум, ікон святих, бібліотеки і гармат, рухоме майно не згадується, натомість заповідач розпорядився нерухомим майном, що суперечило земському праву.
Читайте також: Папери Красносельських (ХVІ–ХІХ ст.) з колекції історичних установ ВУАН
Водночас зі змісту останньої волі видно, що в прикінцеві години свого життя Я. Тарло менше турбувався про майно, аніж про спасіння душі й чистоту совісті. Про майно згадується загальними фразами, лише подекуди названо окремі маєтності (Ополє, Турсько, Красічин, Міньківці та декілька сіл). Відтак заповіт представляє Я. Тарла як релігійну і патріотичну особистість, про що свідчать звернення тестатора до покровителів Речі Посполитої святих Станіслава і Барбари[123], до покровителя “святої апостольської столиці” святого Клемента, а також до своїх власних покровителів святих Юзефа, Казімєжа, Францішка, Антонія і Яна Непомуцена[124]. Якщо за заповітами інших тогочасних магнатів практично непомітним є їх ставлення до Батьківщини, то остання воля Я. Тарла містить ціле звернення до неї. Сандомирський воєвода постає і як люблячий чоловік, висловивши в тестаменті своє ставлення до дружини: “[...] нічого милішого (після Бога і Батьківщини) в житті не маю, окрім своєї найкоханішої дружини Зоф’ї з Красінських Тарло [.]”. Не менш важливою є інформація про найближче оточення Я. Тарла, середовище в якому він жив. Із заповіту видно, що воєвода перебував у хороших стосунках із королем Августом III і королевою Марією[125] та, очевидно, у дружніх - з коронним підканцлером Міхалом Водзіцьким, литовським підчашим Гієронімом Флоріаном Радзівіллом, надворним маршалком Єжи Августом Мнішком, коронним конюшим Каролем Вельопольським- Мишковським, великим реформатором освіти в Речі Посполитій, піаром Станіславом Конарським і його братом провінціалом піарів Ігнатієм. Заповіт репрезентує сандомирського воєводу Яна Тарла як цілісну й непересічну особистість і, водночас, живу людину першої половини XVIII ст.
* * *
Заповіт сандомирського воєводи Яна Тарла публікується за завіреним витягом з актової книги Люблінського ґродського суду, який (витяг) відклався серед матеріалів родинного архіву споріднених з заповідачем Жевуських (у складі фонду Лянцкоронських в Центральному державному історичному архіві України у Львові). При публікації використано також копію витягу пізнішого часу, що зберігається там сам, де і оригінальний витяг[126]; за її допомогою відтворено пошкоджені та нечитабельні місця у витягу. Публікуючи документ, зберігаємо оригінальне написання слів, натомість уніфікуємо застосування великої/малої літер і розділових знаків (переважно згідно з сучасними вимогами) та виділяємо в тексті заповіту абзаци. У квадратних дужках подаємо пропущені літери та розшифровуємо скорочення. Курсивом у тексті заповіту позначаємо латинські слова і речення, адоптований переклад яких подаємо у примітках.
ДОКУМЕНТ
1750 p., січня 5. Люблін. -
Витяг з актової книги Люблінського ґродського суду впису тестамента сандомирського воєводи Яна Тарла, укладеного того ж дня в Ополі Любельському
Actum in castro lublinensi feria secunda pridie festi Sanctorum Trium Regum anno Domini millesimo septingentesimo quinquagesimo.
Ad officium et acta p[rae]sentia castrensia capitanealia lublinen[sia] personaliter veniens g[enero] sus Josephus Zieleniewski, obtulit et ad acticandum eidem officio porrexit infrascriptum testamentum seu dispositionem ultimae voluntatis, per*1 olim ill[ustr]em m[a]g[nifi]cum Joannem Tarło, palatinum sandomirien[sem], confectum et conscriptum, manibus tam ejusd[em] testatoris, quam et certorum amicorum proprijs subscriptum, sigillisq[ue] genuinis communitum, infra acticandum. Cujus tenor sequit[ur] ejusmodi:
W Imie BOZE Amen.
Łasce wszehmogącego Boga Stworzyciela y Pana naszego, ktoiy iest pierwszym początkiem y ostatnim końcem naszym, nieskończone od lichego stworzenia nalezą dzięki, kiedy swięta opatrzność y miłosierdzie Jego raczy nędznego y swiatowemi rzeczami zakłuconego człowieka swiatłem niebieskim dotknąć y oswicić, aby chociaz ieszcze przy siłach // (арк. 8 зв.) y dobrym zdrowiu mogł się nad krotkością y niepewn[o]scią życia a nad pewnością śmierci y po niey następui[ą]cey wieczności wczesnie zreflektować. Z takowych bowie[m] od Pana Boga natknionych myśli, że tu nie mamy mieszkalnego miasta y mieysca, ze pulvis revertet in terram suam et spiritus redibit ad Deum, qui fecit illum*2, ze grub ieden domem iest na długie wieki dl[a] prochow naszych a oyczyzna niebieska wiecznym ies [t] dusz naszych nieśmiertelnych przybytkiem, że nic pew[niey]szego nad śmierć a nic niepewnieyszego nad zycie. Z takowych rozwag idzie naypr[z]od, że baczący człowie[k] o wiecznym zbawieniu swey duszy, a żeby Boga sw[ego] nie utracił na wieki, skutecznie za łaską Boską p[o]myslić musi, potym starać się pilno y aby dobr docze[snych] zazywaiąc niepostradał wiecznych, y aby to co dług[ą] pracą y ze znoiem podsciwie nabył, tak przy zdrowy[m] rozumie rozporządził, żeby fortuny na ten koniec, [na] ktory dał ią Pan Bog, to iest na chwałę Boską y na [oy]czyzny pożytek, na krewnych [y] podług prawa natury, y podług dobrey z uwagą woli, na blizniego chrzesci[an]ski ratunek y na insze dobre y chwalebne użycie ob[ro]cone zostały. Kiedy y mnie więc Bog litosciwy dać [ra]czył tę łaskę, ze y przy tych z ręki Jego przenayswięts[zey] zdrowia mego siłach, reflektuiąc się na niewiadom[y] nikomu życia tego znikomego koniec y na one sło[wa] Pana y Zbawiciela mego, a to coś zebrał czyie będzie, mam z prowidencyi Boskiey sposobność czasu, abym fortunę moią ruchomą y nieruchomą mogł rozw[a]znie, godziwie y prawnie dysponować.
Dla tego ia, J[an] hrabia z Tęczyna Tarło, wojewoda sandomirski, ge[ne]rał ziem podolskich, kamieniecki, latyczowski, m[ed]ycki, sokalski, jasielski etc. starosta, generał lieut[y]nant woysk koronnych, cheffe y kommendan[t] // (арк. 9) regimentu pieszego łanowego jego krolewskiey mości y Rzeczypospolitey, kawaler orderu orła białego, zdrowy na ciele y umysle, z dobrym rozmysłem y radą przyiaciął moich, niechcąc zaniedbać ani omieszkać nic tego wszytkiego, co chrzesciańskiemu podsciwemu człowiekowi przystoi, taką dyspozycyą, porządek y testament ostatniey woli moiey umysliłem uczynić, iak iuż teraz czynię, umarzaiąc, w niwiecz obracaiąc y kassuiąc inne wszytkie testamenta1 y dyspozycyę, w roznych odemnie okazyach przedtym uczynione, iako y roboracyę onych, w iakimkolwiek znayduiące się grodzie. Ten tylko, albo ieżeliby był poznieyszy, pro firmo et valido*3 mieć chcąc y nizey napisane codicillos*4, ktore pod teraznieyszą roboracyą podaię, praecustodiendo*5 sobie, że iako przyczynienie, umnieyszenie, odmianę lub melioracyą tego testamentu sobie zachowuię. Tak codicilli*6, ktore y posledni przydane będą, toz robur y tęz moc mieć powinny, co y ten testament tym nizey opisanym sposobem.
Nayprzod, kiedy według woli Bożey, ktorą ze wszelką nalezytą chrzescianską rezygnacyą y z gotowoscią zupełną na dekret Boski adoruię, przyidzie koniec dni moich, iako w swiętey wierze katolickiey rzymskiey urodzony iestem y żyię, tak oswiadczam się przed wszystkie skrytości serca wiedzącym Bogiem, ze w teyze wierze swiętey chcę umierac y zmartwystania oczekiwam. Teraz zaś Bogu miłosierdzia y nad grzysnikami pełnemu Jezusowi Chrystusowi, Odkupicielowi y Zbawicielowi memu, y przyczynie Panny Przenayswiętszey Maryi, wielowładney konaiących Patronce, Aniołom y Swiętym Pańskim patronom moim, w szczegulności swiętym Janowi, Jozefowi, Kazimierzowi, // (арк. 9 зв.) Stanisławowi, Franciszkowi, Antoniemu, Barb[a]rze, Janowi Nepomucenowi, Klemensowi, nadanemu patronowi od swiętey stolicy apostolskiey y wszytki[m] swiętym, do ktorych kiedy pobożne westchnienie miałem y dalsze życie moie, y ostatnią życia mego polecam g[o]dzinę.
Читайте також: Нововіднайдені джерельні матеріали до біографії львівського друкаря Михайла Сльозки
Po wyiściu zaś ducha mego ciało moie, iak[o] z ziemi wyszło, tak ziemi go oddaię, y aby bez wszelkiey pompy swiatowey pogrzebione było, nayukochanszey małząnki moiey y exekutorow tego te[sta]mentu upraszam, do ktorey to pompy aby y okazyi n[ie] było. Naznaczam mieysce na spoczynek wieczny ci[ała] mego w Opolu2 w kosciele oycow piarow, ktorym klasztor na chwałę Bozą wymurowałem, et dotem*1 dla nich fundationis*8 y na szpital auxi ac jus pat[ro]natus eisdem cessi*9, dokąd y wszytkie relikwie, obr[azy] swiętych Pańskich y bibliotekę3 moią leguię, sp[o]dziewaiąc się, że tam i zona moia ukochana [miey]sce sobie wiecznego po naydłuzszym day Boze z[yciu] odpoczynku obierze4.
Ad suffragia*10 duszy moiey pieniędzy, co się zostanie y z summ, ad pia leg[ata]*n naznaczonych, a od summ, nizey rozpisanych, excipowanych, raz po wyisciu ducha z ciała mego [nay]ukochansza zona moia y exekutorowie dysp[o]nować maią summy. Nayprzod, na wszytkie [ko]ścioły reformackie, in Regno*12 znayduiące się, do [ka]zdego po tysiącu złotych polskich5 y po dwa woły, a na bernardyńskie w samey Polszcze większ[e] po złotych polskich pięćset, a na mnieysze party[ku]larze po złotych polskich sto6. Do Częstochowy order bogaty, sześć dział większych spizowy[ch] z herbami memi y inskrypciami pro fide, reg[e] et lege*13, sześć także dział zelaznych większy[ch] // (арк. 10) y pieniędzy czerwonych złotych dwieście. Do Sokala do oycow bernardynow wszytkie insze, procz wyzey wyrazonych y procz szesciu zelaznych, ktore przy zamku krasiczyńskim, aby zostawały, naznaczam, wszytkie mowię inne, tak spizowe, iako y zelazne działa y pieniędzy czerwonych złotych dwieście. Z dobr podolskich na kościoły kamienieckie, latyczowski y okopski, aby zaraz dziesięć tysięcy czyli pieniędzmi zapłacono, czyli zbozem lub legominami oddano y podzielono. Na warszawskie kościoły, na msze y na ubogich takze dziesięć tysięcy z Radzieiowic7, aby czyli pieniędzmi wypłacono, czyli takze krescencyą oddano y podzielono. Do Lublina, Kazimirza, Solca na koscioły y szpitale itidem simili modo*14 dziesięć tysięcy z dobr opolskich naznaczam. Do Lwowa, do Jarosławia, na Piasek y do Przemysla na klasztory y szpitale, także do kosciołow kollacyi moiey specialiter*15 do Tuligłow, Rokitnicy, Krasiczyna podobnąz summę z dobr przemyskich, azeby czyli gotowizną, czyli legominami oddano y podzielono, naznaczam y ordynuię. Do Krakowa pro mendicantibus*16 dwochletnia intrata ze Skomelney oddana być ma. A do szpitalow krakowskich donacyą z Skomelney uczynić deklaruię. Do Sandomierza na exekwie y ubostwa do dyspozycyi ieymość panny xieni sandomirskiey, siostry moiey nayukochańszey dziesięć tysięcy z dobr turskich naznaczam. Ktore to summy po dziesięć tysięcy, zwyz legowane, z dobr czyli gotowizną, czyli krescenciyami, iako się wyraziło, oddane być maiące, nie nalezą do summy wyrazoney, ktore ad pia legata*11 naznaczam y zapisuię, y do gotowizn, ktore zostaią, ale z dobr zkąd // (арк. 10 зв.) gdzie naznaczone y wypłacone y oddane modo suprasc[ripto]n% być powinny, procz zaś tey summy dziesiątka ty[się]cy złotych polskich, do Sandomirza naznaczoney. S[um]mam*19 piędziesiąt tysięcy złozych polskich, ut infra*20, [le]guię, aby od niey punktualnie corocznie prowen[t] in suffragia animae*21 y na szpitale do dyspozy[cyi] swoiey odbierała jeymość panna xieni sandom[ir]ska, ktorey y dalsze dysponowanie tąz sum[mą] za dusze rodzicow naszych, braci y siostr naszych omni meliori modo*22 zostawuię.
A Bogu oddawszy co [Bo]gu, nayiaśnieyszym krolestwu jch mosciom Augus[towi] Trzeciemu y Maryi, krolowey polskiey, panstwu m[emu] miłościwemu, przy nayiasnieyszym majestatam jch pokłonie y pozegnaniu, iako nayiaśnieyszym jch anteces[sorom], tak im statecznie dochowaną wierność y prawd[ziwą] az do zgonu zyczliwość pańskiey ich y wdzięczney [po]lecaiąc pamięci, upraszam y aby na familią moi[ą] [być] statecznie łaskawi raczyli, y aby testament ten [y] wszytko co w nim iest w łaskę miłosciwą, opiekę [y w] swą obronę krolewską miłosciwie przyieli a [po]wazną protekcyą swoią, kiedy będzie potrzeba, do dop[ro]wadzenia ostatniey woli moiey, w tym testamencie [wy]razoney, skutecznie iako osobliwi protektorowie dop[omodz] raczyli. A że sami nayiaśnieysi państwo, oblonge majores curas, immediate*23 do utrzymania testam[en]towych tych moich dyspozycyi wdawać się nie będ[ą], [u]praszam zatymjego krolewskiey mości, pana mego [mi]łosciwego, azeby zaraz raczył iednego z tych prot[ekto]row y exekutorow, ktorych nizey wyrazę, z swoiey strony krolewskiey naznaczyć, authoryzować y [one]mu regio diplomate*24 zlecić, aby jmieniem y powagą jego krolewskiey mości iako naypierwszego te[sta]// (арк. 11)mentu tego opiekuna y protektora wszytkie w nim wyrazone na chwałe Bozą dyspozycyę, poki swego doskonałego skutku nie wezmą, in omnibus ac singulis foris et subselijs*25 utrzymywał8. Do czego iako zonę moią partykularnie y obliguie, y obowiązuię, tak one przy possessyi trzechletniey dobr, roboracyą teraznieyszego testamentu stwierdzoney y assekurowaney, konserwuię y konserwowaną mieć chcę, pok[i] iey in omnibuspunctis non satisfi[c]etpraesenti dispositioni testamentariae*26, aby y na prawo z tych ze intrat mieć mogła sufficiencyą.
Oyczyznie tudziez moiey, nad ktorą nic kochańszego na swiecie y w zyciu zaden podsciwy człowiek mieć nie powinien, iakom zawsze starał się wiernie y zyczliwie słuzyć, tak z tym testamentem prawdziwie zyię y umieram, ze żadnego człowieka między wszytkiemi temi doczesnemi szczęściami nie rozumiem być na swiecie szczęsliwszego, iako tego, ktory zycie swoie całe łozy na Rzeczypospolitey usługi, ktory jey wiary y miłosci statecznie dochowuie, ktory na to mogł sobie zarobić, aby jmie jego mogło być w długiey y wdzięczney w oyczyznie u przyszłych potomkow pamięci. Day ze więc miłosier[d]ny Boze, aby y cała, poki ią Bog chowac będzie, familia moia y sukcessorowie moi w tey oyczyznie wiarę swiętą y wolność, przykładem przodkow jch utrzymuiąc, y swoią pełnili powinność, y na dobre zawsze w tym onym krolestwie sobie usiłowali zarobić jmię. Komu się zaś kiedykolwiek po moiey śmierci podobno przytrafiło by ten czytać testament, iedne tyz prawdziwey moiey ku oyczyznie miłości po długim w tey Rzeczypospolitey doswiadczeniu na pamiątke onemu rycerskiemu sta// (арк. 11 3e.)nowi zostawuię przestrogę: cavete posteri ne libertas [li]bertate*21, a bardziey licentia pereat*28, czego niechay y m[oie] nie doczekaią prochi, a iako sam z łaski Pana Bog[a] w tey żyłem wolności, y one całemi utrzymywałe [m] siłami, tak tey łaski y dobroci stanow Rzeczypospo[li]tey spodziewać mi się godzi, y o nią pokornie upr[a]szam, żeby ten ostatniey woli moiey testament, i[e]zeliby kiedy miał in interpretationem vel dubium [vo]cari*29, czego się nie spodziewam, wszelkiey Rzeczyposp[o]litey subsellia*30 skutecznie utrzymywać raczyli y [tę] moię liberam voluntatem*31 y dobrowolną przy zdr[o]wym umyśle dyspozycyą gwałcić nie chciały y nie doz[wo]liły.
Iako zaś po Bogu y oyczyznie nic milszego w ty[m] zyciu doczesnym nie mam nad moią nayukochańsz[ą] małząkę Zofią z Krasinskich Tarłową, ktorey st[a]teczney miłości cały czas pożycia mego zawsze nieu[stan]nie doznawałem, ktora nietylko że mi nigdy żadn[ey] do iakiegokolwiek nieukontentowania nie dała, ale tez cnotami y rozumem swoim wielką y prawdziwą [za]wsze podporą, ozdobą y pociechą moią była. Tak pr[zy] ostatnim, kiedykolwiek wola Boza nas rozłączy, p[o]zegnaniu moim przy serdecznym naykochansz[ey] dobrodzieyce moiey podziękowaniu za wszelkie iey dla mnie starania, za szczery y zawsze iednostay[ny] affekt, o pamięć na zobopolne moie iednostaynie z[a]wsze ku sobie serce y na ratunek duszy moie[y], jey po moiey upraszaiąc smierci konserwacyą, t[ey]że nayukochanszey y naymilszey zony moiey circ[a] jura communicativa*32 przy zapisach y dożywoci[u] Opolszczyzny9 ninieyszym testamentem ostrzegam y waruię, ktorą to Opolszczyznę ab omnibus o[ne]// (арк. 12)ribus anterioribus*33 uwalniam, y zeby summa pierwszey zony moiey, y posazna y z dobr neyburskich10 podniesiona, na Opolu zapisana, pod dozywociem moim zostaiąca, z summ innych rekompensowana y z Opolszczyzny zniesiona była. Mieć chcę tak, żeby nayukochansza zona moia zapisanego sobie na Opolu dozywocia bez naymnieyszey prepedycyi y od kogozkolwiek pretensyi spokoynie zazywała. Teyże zaś naymilszey małząki moiey przez wszelką milość naszą upraszam, aby do exekucyi tego testamentu mego wszelkim sposobem y całemi dopomogła siłami y zeby z summ wszytkich, na dobrach roznych będących, po smierci moiey zaraz przez połowę albo wypusciła, albo od teyże połowy prowizyę z prowentow oddała, pro legatis*34, a po trzechletniey possessyi dobr, ktore, oprocz Opolszczyzny, nie podpadaią dożywociu, altera medietas pro ijsdem legatis*35 oddana być ma.
Obowiązku y wdzięcznosci moiey prawdziwym przyiaciołom moim słowy tu dosyć wyrazić nie mogę, wszystkich z ostatnim tym winnych im odemnie dzięk oswiadczeniem zegnam, y podobney ich przed Bogiem oddaię się pamięci. Obieram żaś za opiekunow y protektorow testamentu tego y fundacyi moich jegomości xiędza podkanclerzego koronnego, xiązęcia iegomosci Hieronima Radziwiłła, podczaszego wielkiego Wielkiego Xięstwa Litewskiego, tak za opiekunow, iako y exekutorow jegomości pana Jerzego Mniszcha, marszałka nadwornego koronnego, jegomości pana Wielopolskiego, koniuszego koronnego, jchmościow xięzy Ignacego y Stanisława Konarskich, ktorzy, osobliwie jasnie wielmozny jegomość podkanclerzy, iako ich succedanci we wszytkich punktach, iako wielcy ludzie y przysięgli // (арк. 12 зв.) senatorowie, aby we wszelkich subselliach ten moy p[ro]tegant*36 testament y dopomagali ad manutentione[m] et auxesim*37 nizey opisanych fundacyi, conscientia[s]*38 jchmosciow obliguię y każdemu z nich moc czyl[i] dochodzenia y windykowania, gdzie tylko de jur[e]*39 być może, daię y zapisuię na powinność chrzescia[n]ską. Oraz pilno proszę, aby te wszytkie rzeczy tak, ia[k] są w teraznieyszym testamencie moim wyrazni[e] opisane y rozporządzone, z takową usilnoscią do s[ku]tku zupełnie przyprowadzić raczyli, iakoby tez p[o] śmierci swoiey ich ostatniey woli exekucyą radzi w[i]dzieli, gdyz ten dług iednakowo wszyscy Panu Bog[u] zapłacić iesteśmy powinni.
Fortunę po śmierci s[wię]tey pamięci matki moiey zastałem inonerowan[ą] [za]pisami y długami na exdotacyą y zapłacenia posa[gu] siostrom moim, oprocz tedy co zapisała matka mo[ia] mnie y swiętey pamięci bratu memu Hieronim[owi], zapisała starszey corce Annie Cetnerowey, woiew[odzi]ny smoleńskiey, sto dwadziescia tysięcy na S[zcze]karkowie cum attinentijs*40, zaciągneła była y dług[u] na Skokow u jegomości pana Łepkowskiego szesdz[ie]siąt tysięcy. Te summy po śmierci matki moi[ey] zniosłem, podopłacałem posagow y addytament[u] po osmdziesiąt tysięcy dodałem siostrom moi[m]n, wyderkafy wszytkie poznosiłem, długi po matce [y] bracie moim popłaciłem, takze ad minimum*41 czter[y]kroć sto tysięcy deportowałem długu z tey fortuny. Teraz dług tylko summy posazney przeszłey zony moiey y podniesiona summa z dobr neyburs [kich] zostaie się na tych dobrach y co się zapisało kosciołowi opolskiemu. Ktore to summy, iakom // (арк. 13) iuż wyraził przeniesione na insze dobra albo z inszych summ zapłacone być powinny, aby non praepediant*42 dożywociu zony moiey. Po skończeniu trzechletniey possessyi zonie moiey ostrzezoney, maiętność turską a po dożywociu, day Boże iak naydłuzszym, y maiętność opolską, iako patronimicam substantiam*43 zostawuię successoribus sangvinis in stirpes*44, siestrzencom i siestrzenicom moim, osobliwie prosząc, ażeby ieymość pani generałowa Lewendalowa y jey sukcessorowie żadney krzywdy nie mieli, bo jey affekt y wdzięczność statecznie przez całe życie uznawałem. Obliguiąc tudziez, aby pałac, ktory więcey niz na sto tysięcy mię kosztował, komu się dostanie, konserwował y fundacyą koscielną utrzymować raczył. Przy tym zas pałacu portrety familij domu zawsze pro memoria*45 zostawać maią.
A co się tycze quaesitam fortunam*46, tak ią disponuię y tey wagi mieć chcę, iakoby seorsivis transactionibus*41 każda rzecz w grodzie zeznana była.
A nayprzod maiętność celeiowską, iako mam sobie przez donacyą, od jegomości pana Karola Tarła, kasztelana lubelskiego, starosty stęzyckiego, zeznaną, nabytą, tak synowi jego Jędrzeiowi Tarłowi retro*48 donacyą uczynić deklaruię, iako czynię praesentibus*49, y summy wszystkie, ktore z tey maiętnosci deportowałem, ceduię temuz jegomosci panu Jędrzeiowi Tarłowi et ejus successoribus*50, pałacyk warszawski y rezydencyą grodzinską daię, daruię y rezygnuię. Dziesięc tysięcy do kaplicy Borkowskich na tych dobrach zapisuię y tak od tey summy wyderkaf, iako et seorsive*51 do koscioła oycow reformatow kazimirskich, aby po tysiącu złotych corocznie z pomienionych dobr // (арк. 13 зв.) Celejowa in perpetuum*52 płacone były tegoz jegomosci pana Andrzeia Tarła, kasztelanica lubelskiego, y jego sukcessorow conscientiam*53 obliguię, rownie obowiązuiąc quoqunq[uo] ti[tu]lo*54 possessorow dobr Celeiowa cum attinentijs*55.
Jegomości p[a]nu Adamowi Tarłowi, staroscie goszczynskiemu, iako [za] konsensem jego krolewskiey mości pana mego miłościweg[o] Augusta Wtorego uczyniłem cessyą lubo sekretnie gener[al]stwa podolskiego y starostwa kamienieckiego y latyczewsk[iego], żeby dopiero po śmierci moiey mogł być securus suaepossessionis*56, tak oswiadczyłem się swiętey pamięci krolowi jego mosci y teraznieyszego nam szczęsliwie panuiące[go] upraszałem y nie wątpię po dobroci y sprawiedliwości pan[a], ze ta cessya, omni meliori modo*51 uczyniona, swoy miec b[ę]dzie walor. Iako tudziez od początku erigowania regi[men]tu pieszego łanowego tenze iegomość pan Adam Ta[rło], starosta goszczyński, był aktualnym kapitanem, od l[at] iuż kilkunastu pułkownikiem, a tak wątpić nie powi[nie]nem w teyże sprawiedliwości iego krolewskiey mości, [pana] mego miłościwego, że po smierci moiey z szeffem tegoz [re]gimentu determinowany będzie, ile że na kilkakro[ć] sto tysięcy na utrzymanie tego regimentu spendo[wa]łem a retentow na milion y kilkakroć sto tysięc[y] na łanach po woiewodztwach zostało. Takze, zeby dot[rzy]mał tegoz regimentu Kazimierzowi Tarłowi, synowi swoiemu. Do tego Minkowiec12, Kalusa y Kapuścia[n]13, iako miałem donationis*58 assekuracyą od swiętey p[a]mięci jegomosci xiędza Bartłomieia Tarła14, bis[ku]pa poznańskiego, a potym przez Jana Tarła15, takze [bi]skupa poznanskiego, tychże dobr uczynioną in per[so]nam mei*59 donacyą, tak, rekompensuiąc wdzięczn[ość] ich, sukcessori*60 tych dobr pro re*61 syna starszego ieg[o]mosci pana starosty goszczyńskiego retro*62 donacyą // (арк. 14) praesentibus*63 czynię y uczynic deklaruię, oraz y summ, ktore deportowałem y na reparacyą dobr pomienionych erogowałem, ceduię y ustępuię. Młodszemu zaś Pękoszow y Wolą Pękoszowską16 rezygnuię y donacyą zeznac deklaruię. Temuz Kazimierzowi Tarłowi pałac lubelski z officynami daię y daruię, a trzeciemu naymłodszemu summy, na Radzieiowicach y Mszczonowie17 nabytę y na reparacyą onych expensowane, ceduię y ustępuię.
A że nie przychodzi do uczynienia fundacyi generalnego szpitalu krasiczynskiego y do uczynienia fundacyi dobr krasiczyńskich na tenże szpital według woli y postanowienia mego, tu zaraz nizey immediate*64 opisanego, to iest że umysł stały y nieodmienny z łaski natchnienia Ducha Swiętego od wielu lat swizey zawzdy u mnie vigebat*65 pamięci, ażeby znaczną pro posse*66 uczynić fundacyą, non adfastum*67, ale na potrzebne wyżywienie ubostwa, ktorzy w miast[ach] po ulicach cum dedecore*68 chrzesciaństwa y zgorszeniem wszystkich narodow. Iedni z ubostwa y nędzy, drudzy ze swawoli y niechcąc sobie krwawo kawałka chleba zarobić na żebranie się udali, inni od młodości się do tego przyuczaiąc, iuz w dalszych leciech do żadnego rzemiosła y pracy przyuczać się niechcą. A zatym mysliłem zawzdy o generalnym szpitalu, nietykaiąc na tę fundacyąpatronimicam fortunam*69, sukcessorom ią zostawuiąc, krasiczynską maietność18, przezemnie nabytą, y z krolewszczyznami w ziemi przemyskiey, y ktorych ieszcze nabyć sobie z[y]czył, applikować do tey fundacyi, y wszystkie moie summy, na milion kilkakroć sto tysięcy wynoszące, na nią łozyć, dobra przykupować, fabryki stanowić y manufaktury wprowadzić, ale, że breves dies nostri, nescimus diem neq(ue) horam, non immutando*70 za zycia mego pierwszey moiey intencyi, powtorną, in casu*71 moim ante // (арк. 14 зв.) solidatum opus*72 smierci, ta, ktora mi się zdaie łatwieysza, czynie praesentibus*73 dyspozycyą.
Nierachuiąc tedy sum[m], co miałem zapisanych od matki moiey, cum*74 posagi siostrom y addytamenta pospłacał, wyderkafy z Tu[r]ska y Opola poznosił, bo to successoribus sangvinis i[n] tres stirpes*75, od trzech siostr idącym, zarowną ut supra expressum*76 zostawuię, ale tylko rachuiącpropriopartu, quaesitam substantiam*77, iako to na Krasiczynie dw[a]kroć sto tysięcy złotych, na starostwie medyckim od jegomosci xsiędza Łaszcza19 mnie cedowane trzyd[zie]sci tysięcy, u xsiązęcia jegomosci Radziwiła, podczasz[ego] wielkiego Wielkiego Xięstwa Litewskiego, na dobrach [słu]ckich y starostwie przemyskim milion sto trzyd[zie]sci tysięcy złotych, u jegomosci pana podskarbiego wielkiego koronnego pozyczanych iemu dwakroc [sto] osmdziesiąt tysięcy złotych, na Koniecpolu u xiązę[cia] iegomosci Lubomirskiego, podstolego koronnego, za[pi]sane pozyczane jemu sto tysięcy złotych, u jaśn[ie] wielmoznego jegomości pana hetmana polne[go] koronnego mediante inscriptione debitorea su[m]ma*78 piędziesiąt tysięcy, u sukcessorow wiszniowiec[kich] dane in obligationem*79 Czarnego Ostrowa y Orzec[ho]wiec20 czterykroć sto tysięcy złotych, summę, wra[z] złączoną, dwa miliony sto dziewiędziesiąt tysię[cy] verae quaesitae substanciae*80 wynoszącą, ktorey tako[wą] czynię dyspozycyą y do wypełnienia oney zonę [mo]ię iako naypierwszą opiekunkę testamentu i drugich dołozyc protektorow y opiekunow y exekutor[ow] obliguię.
In supplementum*81 szpitalow lwowskic[h] ad dispositionem*82 teraznieyszego lub succedanci [je]gomosci xiędza arcybiskupa lwowskiego circa a[tten]// (арк. 15)dentiam*83 kapituły y miasta, zeby ubogich po ulicach lezących zbierano, okrzywano, prowidowano et sub custodia*84 trzymano, zeby scandalum in christianitate*85 niebyło, co ani u zydow, ani u pogan się nie praktykuię, od summy sta tysięcy złotych polskich prowent in perpetuum*86 naznaczam. Item*87 na szpitale lubelskie, to iest na ubostwa, kalictwa, po ulicach lezące, ut supra et in supplementum*88 chorych u bonifratrow, u siostr miłosiernych znayduiących się, także od summy sta tysięcy leguię. Item in supplementum*89 szpitalow, w Krakowie będących, summę podobną sto tysięcy złotych polskich sub dispositionem*90 jegomosci xiędza podkanclerzego koronnego, jegomosci xsiędza Łopackiego, et succedaneorum*91 jego etc. simili modo circa attendentiam*92 magistratu y kapituły. A do sandomirskiego szpitalu piędziesiąt tysięcy, iako wyzey namieniłem, do dyspozycyi jeymosci panny xieni sandomirskiey leguię y naznaczam. Item*93 na warszawskie szpitale sub protectionem*94 jegomosci pana marszałka nadwornego koronnego ad dispositionem*95 magistratu warszawskiego, azeby ubostwo y kalikow, po ulicach lezących, zbierali y do szpitalu oddawszy ich prowidowali, prowent od summy stu tysięcy złotych polskich leguię, dysponuię y naznaczam.
Do szkoły rycerskiey iegomosci xsiędza Konarskiego scholarum piarum*96 fundacyi, do ktorey iem się iuż in parte*91 przyczyniał, prowent od summy dwochkroc sto tysięcy złotych polskich z summy, ktorą mam na dobrach u iegomosci pana podskarbiego wielkiego koronnego, ktora summa ma evictionem*9% na dobrach zagranicznych, wiecznemi czasami zapisuię. A to cum hac obligatione*99, ażeby ile // (арк. 15 зв.) może być z jmienia tarłowskiego iuż na tey fundacyi zosta[wa]li, a iezeliby niebyło z jmienia, albo nie potrzebowali [te]go, ten, ktory będzie pierwszy w imieniu tarłowskim et distinction*100 od inszych, oczym nizey, zeby z ubozszy [ch] krewnych do domu nalezących naymniey dwanasc [ie] osob, według sufficiencyi, iaka wystarczy, na edukacy[ą] tam albo z jmienia, albo z nalezących do jmienia [lo]kował praecommitto*101, azeby tak za nas fundatoro[w], iako et pro conservatione nominis placare numi[ne]*W2 nieprzestawali.
Читайте також: Маргінальні записи стародруків із книгозбірень католицьких монастирів XVI–XVIII ст. на етнічних українських землях як джерело до історії формування монастирських бібліотечних фондів
Pierwszy zaś et distinctior*103 w jmien[iu] tarłowskim ten ma bydz miany, ktory judicio et pluralitate*104 protektorow tego testamentu, jasnie oswi[ęco]nych iaśnie wielmoznych ich mosciow xsięzy biskup[ow] y innych, w tym testamencie specyfikowanych, pro dist[in]ctiore*Wi uznany będzie, albo ktory od nayiaśnieyszych [kr]olow destinabit[ur]pro tempore*106, iezeliby interprotector[es]*wl trudność w tym punkcie zaszła iakowa. Ktoremu [to] priori et distinctiori domus*108 lub od protektorow u[zna]nemu, lub od krola destynowanemu et ejus succ[eda]ncis*109 na dochodzenie prawem teraznieyszych m[oich] dyspozycyi testamentowych, ieżeli tego będzie potrz[eba] y na jego expensa prowent od stu tysięcy złoty[ch] polskich iść inperpetuum*110 ma y powinien będz[ie]. [A] iako teraz te summy bespiecznie et secure*111 są [loko]wane y od nich prowent idzie per decem a centu[m]*112, tak et in futurum*113 tenze distinctior domus*114 pro[wido]wać y starać się ma, aby non immutando natur[am]*U5 lokowane, bespiecznie administrowane, y prowe[nta] punktualnie płacone, podług intencyi moiey obra[ca]ne były, ktora aby zawiedziona niebyła, zeby ci, kto[rych] protekcyi, curae et sollicitudini*116 wzwyz wyrazon[ych] szpitalow y ubostwa prowidowanie z nazna[czo]nych summ policono iest, zadosyć swoiey włozo[ney] // (арк. 16) na siebie czynili obligacyi y na kozdym mieyscu cały na to obracli y wydawali prowent przezornie, podściwie y sumiennie. W czym ieżeliby zawod iaki był postrzezony, tamzepro tempore*111 będący distinctior domus*in prawem y wszelkiemi sposobami ma dochodzić, aby takowe abusus*119 zniesione były, do czego forum praecisa omni appellatione*120 obieram, mieć chce y naznaczam, cui foro*X2X y samze distinctior domus, in casu alicujus negligentiae, vel quo ad supra dicta abusus subesse tenebit[ur]*122, aby zle administruiący adinstantiam*123 któregokolwiek z protektorow pozwany był, priwowany munere et utilitatibus supradictis*124, a inszy na iego mieysce modo superius expresso substituatur*125.
O co wszystko jaśnie oswieconych, jaśnie wielmoznych protektorow, opiekunow y exekutorow tego testamentu et seniorem domus*126, ktory pro tempore censebit[ur] capacior*121, na Boską miłość y na straszny Sąd Boski obliguię, bo co czynię czynię nie z inszey racyi, tylko subveniendo utilitati publicae*12, chcąc dać singulare exemplum christianae charitati avertendo scandala*129, valaiące się w błocie po ulicach ubostwa, dla miłości Bożey y dla zbawienia duszy moiey mere quesitampropriopartu in summis substantiam liberae irrevocabiliter et perpetuo*130 disponuię, leguię y poswięcam, excipuiąc od tey fundacyi summę zwyz wyrazoną dwakroć sto tysięcy złotych polskich, summę u jegomosci pana podskarbiego wielkiego koronnego mediante contractu obligatorio*131 zostaiącey, na edukacyą dwunastu młodziezy do szkoły rycerskiey w Warszawie scholarum piarum*132, co ut supra modo*133 naznaczoną y tę summę, iakom raz namienił na przerzeczoną młodziezy fundacyą, omni meliori modo*134 // (арк. 16 зв.) destynuię y zapisuię. leżeliby co summy z czterdziest[u] tysięcy czerwonych złotych, od Francyi pretendo[w]aney, w ktorey po woynie satysfakcya deklarowana, [al]bo tez z summy czterechkroć sta tysięcy złotych [pol]skich, z Olawy itidem*135 pretendowaney, tenze przerze[czo]ny senior domus et succedaneus*136 iego mogł windycować, tedy pro arbitrio suo et conscientia post [vin]dicationem*131 summ pomienionych aby do tych wyr[a]zonych fundacyi przypisał y przyczynił obstrin[gitur]*l3%.
Obliguię oraz wszystkich wzwyz wyrazonych prote [kto]row, opiekunow y exekutorow, a naybardziey nay[u]kochańszą zonę moią, ktorą nikt trzechletniey d[obr] wszystkich possessyi y w dożywociu, na Opolsz[czy]znie jey słuzoncym, inkwietować niema, aby raczyli m[ieć] mocno na pieczy. Żeby z tych dysponowanych sum nieustaiąca nigdy była pamiątka, pomoc y ratun[ek] za duszę naszą y tę, ktoreśmy albo rodzice nasi [w] czym kiedykolwiek ukrzywdzili, za dusze ro[dzi]cow y krewnych naszych, za dusze zon moich, [tak]że za dusze zadnego ratunku niemaiące, aby [mo]wię z tych dysponowanych summ tę chrzesc [ian] ską y pobożną kontynuowali fundacyą uprasz[am] y obliguię.
Uznać może Rzeczpospolita y wszyst[kie] w niey zasiadaiące subsellia, ze to nietylko ex c[hri]stiana pietate*139, ale ex vero affectu*14 iako bonus civ[is] Patriae*141 tę czynię dyspozycyą, ani interpretowac ią [mo]gą za żadną ordynacyą, ale sponte libere, deliberate*142 uczynioną, sine praejudicio legum patriarum*143, dla milości chrzescianskiey, dla Boga, dla konser[wa]cyi domu, dla duszy uczynione postanowienie. Bo co by to za wolność nasza była, gdyby niewolno [być] mialo dobrze y podściwie nabytą dysponować fortu[ną], // (арк. 17) ktorey y na usługę oyczyzny nie załowałem, sakryfikuiąc oraz zycie y zdrowie moię. Nikt zaś tey dyspozycyi moiey iako voluntarie*144 nastąpioney sprzeciwiać się niema, a ktoby się wazył, z takim forum*145 nunciatury archiepiscopale gneznense, leopoliense, episcopale premisliense*146 naznaczam, oyca swiętego y każdego z nuntiuszow tę fundacyę et manutentionem*141 dyspozycyi moich curae cordi executioni submississime*148 rekomenduię. Tey albowiem tak chrzescianskiey et quaesitor(um) bonor(um) sterilibus libere dispositioni*149 nikt słusznie sukcessorow moich opponować się niemoże, chyba by samą tylko chciwoscią, appetitu alieni prepotentia*150, niesprawiedliwością y innemi bezsumiennemi racyami się rządził, a Bogu ofiara, ubogim ludziom iałmuzna y sposob życia zapamiętale y niewstydliwie wydzierał. Ale lubo niespodziewam się casum hunс*151, maiąc godnych y niepotrzebuiących sukcessorow, atoli ieżeliby et contra omnem spem*152 pokazał się kiedy taki Bogu y ludziom obmirzły raptor*153, ktoryby hunc panem pauperum*154 od gęby im oddzierać się odwazył, czyli tez sędzia tak niesprawiedliwy, żebyś miał tą, swiętobliwą ex sola quaesitata fortuna in rem*155 ubogich ludzi pro christiana charitate*156 uczynioną, kassować albo in dubium vocare*151, dispozycyą powołuiącego na Straszny Sąd Boski, maiąc nadzieie w sprawiedliwości Boskiey, że za takowe łakomstwo albo pro impia partialitate*l5% y za wydartą ubogim iałmuzne na zdrowiu y fortunie Bog sprawiedliwy surowo skarze y że grzych iego cięszki mu przed Bogiem przy śmierci y na ostatnim sądzie będzie. Filij Ejus mendicent, quia non recordatus facere misericordiam*159.
Et e[x] summis*160 zaś ieszcze non dispositis, de mobilibus in auro, // (арк. 17 зв.) argento, clenodijs etc. seorsivos codicillos*161 do tego testamentu inserować będę, takze dla sług rekompensy, expensy pogrzebowey y nadgrobki etc.*162 y inne, iakiekolwie[k] ieszcze intervenire*163 mogą dyspozycye, ktore tey wag[i], iako y sam testament, y pod tęz podaię roboracyą, salvam*164 zawsze poki żyię liberam immutationem et potestatem augendi vel minuendi*165 sobie zostawu[iąc], iako y nizey.
Odpuszczam wszystkim nieprzyiac[io]łom moim, od ktorych czy to publicznie, czy to pryw[a]tne mogłem mieć urazy. Proszę na miłość Bosk[ą], ażeby mi tez wszyscy wzaiemnie odpuscić raczyli, co gen[e]ralnie do wszystkich, nie tylko naywyzszych kondy[cyi] oraz y do Rzeczypospolitey, ieżeli w czym per commissum vel omissum*166 byłem jey injurius*161, ale y krewnych mo[ich] lub tych, ktorych kiedy miałem w opiece albo sądzi[łem] cum partialitate vel pro dilectione*l6%. Proszę y sług, y po[dda]nych moich ieżeli injuriatus*169 w czym kto był, aze[by mi] to odpuscić raczył, a ieżelim kogo przez zycie moie injuriavi*110 nie mogę inszey prszed Panem Bogiem y [ludz]mi dać z siebie satisfakcyi, iak tę. Niech Pan B[og] iako naywyzszy Sędzia z tych fundacyi przyim[ie] to za dusze tych, ktorzyby kiedy czymkolwiek ode[mnie] mogli bydz injuriati*111, albo ktorym według Sądu [Bo]skiego powinien bym był być ad restitutionem*112, lub [tez] rodzice moi, zony moie, brat y siostry moie, ież[eli] się w czym miłosierdziu Boskiemu y sprawied[li]wości Boskiey niewypłacili, suppleat*173 ta moia teraz[niey]sza fundacya defectus omnes fragilitatis meae*174, zem [co] powinien za życia czynić, niech to sacrificium volu[n]tarium*175 przyimie.
Na Straszny Sąd Boski iteru[m] iterumq[ue]*176 powołuiąc successorow moich albo kogokolwie[k], // (арк. 18) sprzeciwiaiącego się testamentowi temu, nawet protektorow y exekutorow, ieżeliby iedni ruynować et in vellere*111 ią chcieli, a drudzy dopomagać et manutenere*178 tey niemieli dispozycyi, salvam*179 sobie meliorationem auctionem et diminutionem*180 tegoz testamentu rezerwuiąc. Pod tąz samą roboracyą podpadaiąc et codicillos dispositt. mobilium*18, y sum, ktore tu ieszcze niewchodzą albo augeri*182 mogą, rekompensy zasłuzonym, expensy pogrzebowey etc.*183 A teraz kącząc, wołam do Pana Boga tym sercem, iak gdy bym ostatnie słowa miał mowić: Jesus Marya Jozef, qui passus es pro nobis Jesu Christe miserere nobis, ne reminiscaris Dominepeccata nostra neq(ue) parentum nostrorum neq(ue) vindictam summas de peccatis nostris parce quos precioso sanguine redemisti*184.
Działo się w Opolu die quinta januarij [anno] millesimo septingentesimo quinquagesimo*1*5.
Jan Tarło, woiewoda sand[o]mirski, generał ziem p[o]dolskich. Przytomny y pros[zo]ny od jaśnie wielmoznego woiewody za swiadka tego testamentu podpisuie się w oczach jego A. Swidzinski, w[oiewoda] bracławski, manu propria*186. Przytomny y proszony od jasnie wielmoznego jegomosci pana woiewody za swiadka tego testamentu podpisuie się w oczach jego L. Moszyński, manu propria. Przytomny y proszony A. Potkanski. P[r]zytomny y proszony podpisuie się I. Scypion, starosta licki, manu propria. Franciszek Idzikowski. Loci sigillorum genuinorum quinque in rubra cera expressorum. Originale vero ejusdem // (арк. 18 зв.) testamenti seu dispositionis ultimae voluntatis idem offerens rursus ad se recepit de quo recepto sibiq[ue] realiter extradito officium p[rae]sens quietat per p[rae]sentes. Corecsit Dembinski.
печатка
Legit Ziołkowsk[i].
Центральний державний історичний архів України у Львові, ф. 181 (Лянцкоронські), оп. 2, спр. 2724, арк. 8-18 зв. Рукопис. Засвідчена копія.
ПРИМІТКИ
1 Заповіт, укладений Я. Тарлом 15 березня 1745 р. в Медиці, був вписаний до перемишльських ґродських і заблудівських міських актів, а заповіт, укладений 2 липня 1747 р. в Красічині - до люблінських ґродських актів. Оскільки у випадку, коли заповіт необхідно було роборувати в ґроді за життя тестатора, останній, згідно з тогочасними правовими приписами, мусив особисто принести свій тестамент в ґродську канцелярію, тож Я. Тарло свій заповіт від 15 березня 1745 р. особисто подав до Перемишльського ґроду (ЦДІА України у Львові, ф. 181, оп. 2, спр. 2727, арк. 111-112).
2 Ополє Любельське - місто поблизу Любліна. У власність родини Тарлів потрапило на початку XVIII ст. (Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. 1886. T. VII. S. 560). У 1746 р. Ян Тарло створив фундацію, призначену місцевим отцям тарам на побудову костелу (Listy Stanisława Konarskiego. S. 228).
3 Згідно з реєстром 1716 року, у бібліотеці Опольського замку зберігалося 226 книг, серед яких були богословські трактати, посібники з римського приватного права, медичні та інші праці (ЦДІА України у Києві, ф. 254, оп. 2, спр. 3, арк. 1-4). 4 липня 1732 р. Ян Тарло особисто уклав каталог бібліотеки (під заголовком “Catalogus librorum variorum linguarum et authorum”), власноручно підписавши його. На той час бібліотека налічувала 1187 книг латинською, італійською, французькою, німецькою і польською мовами (Там само. Оп. 1, спр. 45, арк. 1-29).
4 Зоф’я з Красінських Любомирська (в першому шлюбі Тарло) померла в 1793 р. і була похована в костелі опольських піарів (Słownik geograficzny Królestwa Polskiego... T. VII. S. 561).
5 Тут, очевидно, під королівством мається на увазі Великопольська провінція реформатів, в яку станом на 1700 р. входило 27 монастирів (Kościół w Polsce. T. II. S. 548). Проте, згідно з “диспозицією поміж спадкоємцями до генерального поділу”, у 1750 р. у Великопольській провінції реформатів налічувалося вже 28 монастирів, для яких виконавці останньої волі Я. Тарла виділили 28 тисяч злотих (ЦДІА України у Львові, ф. 181, оп. 2, спр. 2727, арк. 27 зв.).
6 У документах, що стосуються поділу спадку Я. Тарла, не виявлено інформації про надання грошей усім бернардинським костелам. Відомо лише, що для монастирів Руської провінції екзекуторами призначено 5 тисяч злотих (Там само. Арк. 69). Згідно з Єжи Клочовським, у складі Руської провінції нараховувалось 22 бернардинські костели. Проте неясно в який спосіб спадкоємці сандомирського воєводи розподілили ці кошти (Kościół w Polsce. T. II. S. 543-544).
7 Село Радзєйовіце в Мазовецькому воєводстві, дідична власність Я. Тарла (ЦДІА України у Львові, ф. 181, оп. 2, спр. 2134, арк. 186 зв.).
8 Таким “найпершим” опікуном і екзекутором тарлівського заповіту Август III призначив коронного підканцлера М. Водзіцького (Там само. Спр. 2121, арк. 111 зв.).
9 Однією з умов угоди між Я. Тарлом і Соломеєю Красінською (матір’ю Зоф’ї Красінської) була домовленість, що після одруження із Зоф’єю він віддасть їй у пожиттєве володіння Ополє Любельське (увесь ключ, до якого входили села Клочковце, Заґроди, Калішанки, Тшебєж, Недзьведзь, Щекаркув, Скоковце, Плужня, частина села Нєзабітова та Ожаровський фільварок) і виплатить Браніцьким записану на ньому посажну суму (ЦДІА України у Києві, ф. 254, оп. 1, спр. 21, арк. 1 зв.).
10 Згідно з переліком, що міститься в акті резигнації від 1144 р. на користь Гієроніма Флоріана Радзівілла так званих нейбурзьких маетностей, останні складалися з маєтків, волостей, земель, міст, сіл, фільварків, церковних володінь, вибранецтв, війтівств, міських юридик тощо (усього понад 300 маетностей). Зокрема до них відносилися Слуцьке і Копильське князівства у Новоґродському воєводстві, маєтки й володіння у Берестейському, Віденському, Мінському, Полоцькому (містечка Невель і Себеж), Троцькому воєводствах, Гродненському (містечко Заблудов), Вількомирському, Ковненському, Лідському, Оршанському (містечка Копись, Барань), Упітському (містечко Біржай) повітах, Жмудському князівстві (містечко Кєйдани) Великого князівства Литовського та в Мазовецькому воєводстві і Бранському повіті Бєльської землі (містечко Орле) Польського королівства (ЦДІА України у Львові, ф. 181, оп. 2, спр. 2131, арк. 1 зв.-9).
11 Я. Тарло впродовж тривалого часу після смерті батьків не виконував умов передшлюбних угод своїх сестер, через що справа опинилася на розгляді в Коронному трибуналі. У підсумку, внаслідок полюбовного примирення з позивачами, сандомирський воєвода зобов’язався сплатити посаги своїх сестер (ЦДІА України у Києві, ф. 254, оп. 1, спр. 30, арк. 1-3 зв.).
12 Містечко Міньківці (Міньковець) в Подільському воєводстві, центр Міньковецького ключа, який включав села Антонівка, Крушківці та Городище. Після смерті Я. Тарла опинився у володінні Жевуських (ЦДІА України у Львові, ф. 181, оп. 1, спр. 2134, арк. 186 зв.; Овсінський Ю. Маєтковий комплекс Жевуських у Подільському воєводстві Речі Посполитої в XVIII столітті // Вісник Львівського університету. Серія історична. Львів, 2009. Вип. 44. С. 65-66).
13 Містечко Калюс і село Капустяни в Кам’янецькому повіті Подільського воєводства, власність Я. Тарла (ЦДІА України у Львові, ф. 181, оп. 1, спр. 2134, арк. 186 зв.).
14 Бартоломей Тарло (помер у 1116 р.), познанський єпископ (з 1108 р.); двоюрідний брат Я. Тарла (Herbarz Polski Kaspra Niesieckiego... 1839. T. I. S. 42; Genealogia. Tab. 132).
15 Ян Тарло (помер у 1132 р.), київський (у 1111-1123 рр.) і познанський єпископ (з 1123 р.); двоюрідний брат Я. Тарла (Herbarz Polski Kaspra Niesieckiego. T. I. S. 42; Genealogia. Tab. 132).
16 Села Пенкошув і Воля Пенкошувська в Мазовецькому воєводстві, власність Я. Тарла (ЦДІА України у Львові, ф. 181, оп. 2, спр. 2134, арк. 118 зв.).
17 Села Радзєйовіце і Мщонув у Мазовецькому воєводстві, дідична власність Я. Тарла (Там само).
18 Містечко Красічин у Перемишльському повіті дісталося Я. Тарлові від його другої дружини Е. Монджевської (Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. 1883. T. IV. S. 612).
19 Ще в 1616 р., згідно з декретом короля Яна III, на Медицьке староство було записано 30 тисяч злотих. У наступні роки староство перебувало в руках представників роду Лащів. Ймовірно, до Я. Тарла Медика перейшла від його дружини Е. Монджевської (померлої в 1128 р. вдови Александра Лаща), яка, очевидно, тримала її на підставі ius comunicativum (ЦДІА України у Львові, ф. 181, оп. 2, шр. 2811, арк. 8 зв.).
20 Маєтки Чорний Острів (у Летичівському повіті Подільського воєводства) і Ожеховіце (Оришківці; у Кременецькому повіті Волинського воєводства) потрапили у володіння Я. Тарла внаслідок укладення 10 лютого 1749 р. заставної угоди на три роки (на суму 400 тисяч злотих) між ним і Катажиною Замойською (дружиною Яна Мнішка) та іншими внуками Міхала Корибута Вишневецького (ЦДІА України у Києві, ф. 254, оп. 1, спр. 890, арк. 1-10).
1 Яковенко Н. М. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна). Київ, 1993. С. 193.
2 Litwin H. Magnateria polska 1454-1648 // Przegląd Historyczny. Warszawa, 1983. T. LXXXIV. Zesz. 3. S. 452.
3 Czapliński W., Długosz J Życie codzienne magnaterii polskiej w XVII wieku. Warszawa, 1976. S. 10.
4 Зокрема, Кароль Радзивілл на середину XVIII ст. володів 583 селами і 16 містами (WyczańskiA. Polska - Rzeczą Pospolitą szlachecką 1454-1764. Warszawa, 1965. S. 329).
5 Genealogia. Tablice / Opracował W. Dworzaczek. Warszawa, 1959. Tab. 132.
6 Herbarz Polski Kaspra Niesieckiego S. J. powiększony dodatkami z poźniey szych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych i wydany przez Jana Nep. Bobrowicza. Lipsk, 1842. T. IX. S. 22.
7 Zielińska T. Magnateria polska epoki saskiej. Funkcje urzędów i królewszczyzn w procesie przeobrażeń warstwy społecznej. Wrocław; Warszawa; Kraków; Gdańsk, 1977. S. 44-45.
8 Ibid. S. 133-134.
9 Центральний державний історичний архів України у Львові (далі - ЦДІА України у Львові), ф. 181 (Лянцкоронські), оп. 2, спр. 2734, арк. 186-186 зв.
10 Там само. Спр. 2752, арк. 62-100 зв.11 Herbarz Polski Kaspra Niesieckiego... T. IX. S. 23.
12 Urzędnicy województwa sandomierskiego XVI-XVIII wieku. Spisy / Opracowali Krzysztof Chłapowski i Alicja Falniowska-Gradowska. Kórnik, 1993. S. 216.
13 Urzędnicy podolscy XIV-XVIII wieku. Spisy / Opracowali Eugeniusz Janas, Witold Kłaczewski, Janusz Kurtyka, Anna Sochacka. Kórnik, 1999. S. 134; Zielińska T. Magnateria polska epoki saskiej... S. 126.
14 Genealogia. Tab. 132.
15 Винниченко О. З історії військових з’єднань Речі Посполитої на українських землях у XVIII ст. Регімент ланової піхоти (1729-1755 рр.) // Вісник Львівського університету. Серія історична. Львів, 1997. Вип. 32. С. 219-221.
16 Volumina legum. Przedruk zbioru praw staraniem xx. pijarów w Warszawie, od roku 1732 do roku 1782, wydanego. Petersburg, 1860. T. VI. S. 211.
17 Центральний державний історичний архів України у Києві (далі - ЦДІА України у Києві), ф. 254 (Тарли), оп. 1, спр. 75, арк. 28-28 зв.
18 Listy Stanisława Konarskiego 1733-1771 / Zebrał i opracował Juliusz Nowak-Dłużewski. Warszawa, 1962. S. 7.
19 Link-Lenczowski A. Potocki Józef // Polski Słownik Biograficzny (далі - PSB). Wrocław; Warszawa; Kraków; Gdańsk; Łódź, 1984. T. XXVIII. Zesz. 1 (116). S. 65-69.
20 Michalski J. Konarski Hieronim // PSB. Wrocław; Warszawa; Kraków; Gdańsk; Łódź, 1968. T. XIII. Zesz. 3 (58). S. 471.
21 Hugette-Perzanowska A. Mniszech Józef // PSB. Wrocław; Warszawa; Kraków; Gdańsk, 1976. T. XXI. Zesz. 3 (90). S. 474-478.
22 Wyczański A. Polska - Rzeczą Pospolitą szlachecką. S. 373.
23 ЦДІА України у Львові, ф. 181, оп. 2, спр. 2725.
24 Estreicher K. Bibliografia polska. Kraków, 1936. T. XXXI. S. 37.
25 Michalski J. Konarski Hieronim. S. 471-473.
26 Estreicher K. Bibliografia polska. 1939. T. XXXIII. S. 471.
27 Genealogia. Tab. 132.
28 Herbarz Polski Kaspra Niesieckiego. T. IX. S. 23.
29 ЦДІА України у Києві, ф. 254, оп. 1, спр. 25, арк. 1.
30 Genealogia. Tab. 132.
31 ЦДІА України у Львові, ф. 181, оп. 2, спр. 2724, арк. 1-7. Здебільшого остання воля укладалася безпосередньо перед смертю, проте відомі випадки, коли укладення тривало кілька місяців і навіть років (Falniowska-Gradowska A. Wstęp // Testamenty szlachty krakowskiej XVII- XVIII wieku / Opracowała Alicja Falniowska-Gradowska. Kraków, 1997. S. XIII). Часто за життя (під час хвороби чи перед війною) магнати укладали кілька заповітів. Зокрема Я. Т арло впродовж свого життя уклав щонайменше три заповіти (ЦДІА України у Львові, ф. 181, оп. 2, спр. 2727, арк. 111-112), з яких перші два були скасовані третім і останнім, укладеним перед смертю (Там само. Спр. 2724, арк. 9).
32 Nawrocki S. Rozwój form kancelaryjnych na ziemiach polskich od średniowiecza do końca XX wieku. Poznań, 1998. S. 31.
33 ЦДІА України у Львові, ф. 181, оп. 2, спр. 2724, арк. 8-19 (витяг), 2-7 (копія).
34 Див., наприклад: Там само. Спр. 395, арк. 1; Testamenty szlachty krakowskiej... Dok. 27, 28
etc.
35 ЦДІА України у Львові, ф. 181, оп. 2, спр. 2724, арк. 8
36 Вінниченко О. Формуляр шляхетського заповіту першої половини XVIII століття (спроба дипломатичного аналізу) // Дрогобицький краєзнавчий збірник. Дрогобич, 2008. Вип. XI-XII. С. 527; Dąbkowski P. Prawo prywatne polskie. Lwów, 1910. T. II. S. 80.
37 Вінниченко О. Формуляр шляхетського заповіту першої половини XVIII століття. С. 527528; Falniowska-Gradowska A. Wstęp // Testamenty szlachty krakowskiej. S. XIV; Купчинський О. А. До питання про характеристику формуляра документів середньовіччя // Архіви України. Київ, 1974. № 6. С. 16.
38 ЦДІА України у Львові, ф. 181, оп. 2, спр. 2724, арк. 1; спр. 2946, арк. 2; Testamenty szlachty krakowskiej. Dok. 12. S. 44.
39 Вінниченко О. Формуляр шляхетського заповіту першої половини XVIII століття. С. 528; Її ж. Заповіти шляхти Руського воєводства першої половини XVIII століття (На матеріалах реляційних книг Львівського ґродського суду) // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 2006. Т. CCLII: Праці Комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін. С. 676.
40 Вінниченко О. Формуляр шляхетського заповіту першої половини XVIII століття. С. 531533; Nawrocki S. Rozwój form kancelaryjnych. S. 31; Купчинський О. А. До питання про характеристику формуляра. С. 17. Наприклад, з 41 заповіта краківської шляхти, опублікованого Алісією Фальньовською-Градовською, лише в 15 наявна інтитуляція (див.: Testamenty szlachty krakowskiej.).
41 Порівн., наприклад: ЦДІА України у Львові, ф. 181, оп. 2, спр. 362, арк. 10; спр. 394, арк. 2; спр. 2946, арк. 2; Testamenty szlachty krakowskiej. Dok. 18. S. 81; Dok. 19. S. 84.
42 Вінниченко О. Формуляр шляхетського заповіту першої половини XVIII століття. С. 533; Купчинський О. А. До питання про характеристику формуляра. С. 17.
43 ЦДІА України у Львові, ф. 181, оп. 2, спр. 2724, арк. 8
44 Наприклад, інтитуляція в заповіті Міхала Жевуського містить згадку тільки про один уряд: “Я, Міхал Жевуський, подільський воєвода. ” (Ja, Michał Rzewuski, woiewoda podolski.) (Там само. Спр. 394, арк. 2). Александер Цетнер також називає у заповіті єдиний уряд: “Я, Александер Цетнер, галицький каштелян.” (Ja, Alexander Cetner, kasztelan halicki.) (Там само. Спр. 2946, арк. 2).
45 Там само. Спр. 2724, арк. 9.
46 Вінниченко О. Формуляр шляхетського заповіту першої половини XVIII століття. С. 537541; Falniowska-Gradowska A. Wstęp // Testamenty szlachty krakowskiej... S. XIV.
47 ЦДІА України у Львові, ф. 181, оп. 2, спр. 394, арк. 2; спр. 1979, арк. 99 зв.
48 Там само. Спр. 2724, арк. 9 зв.
49 Там само. Арк. 1 зв.
50 Dąbkowski P. Prawo prywatne polskie. T. I. S. 237.
51 ЦДІА України у Львові, ф. 181, оп. 2, спр. 2724, арк. 9 зв. Перелічені суми, згідно з побажанням Я. Тарла, “відразу після виходу душі з мого тіла” (wraz po wyjsciu ducha z ciała mego) дружина й екзекутори мали розподілити між згаданими костелами для помину його душі
(ad suffragia duszy moiey).
52 Там само. Спр. 2727, арк. 26 зв.
53 Там само. Спр. 2724, арк. 12 зв.
54 Очевидно гармати і гроші передавалися до єдиного у XVIII ст. в Ченстохові костелу ордену паулінів (Kościół w Polsce / Pod redakcją Jerzego Kłoczowskiego. Warszawa, [1969]. T. II: Wieki XVI-XVIII. S. 1076).
55 Названі села розміщені поруч на Ярославщині (Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. Warszawa, 1892. Т. XII. S. 615).
56 ЦДІА України у Львові, ф. 181, оп. 2, спр. 2724, арк. 10.
57 Там само. Арк. 13 зв.
58 Там само. Арк. 10 зв.
59 Там само. Арк. 15.
60 Там само. Арк. 13. Створення фундації для красічинського шпиталя Я. Тарло розпочав ще в 1742 р. (ЦДІА України у Києві, ф. 254, оп. 1, спр. 89, арк. 1).
61 Кароль Сєдльніцький - литовський підчаший (1731-1736), коронний надворний підскарбій (1736-1739), підляський воєвода (1739-1745), коронний великий підскарбій (1745-1761). Помер у 1761 р. (Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku. Spisy / Opracowali Krzysztof Chłapowski, Stefan Ciara i inni. Kórnik, 1992. S. 201).
62 ЦДІА України у Львові, ф. 181, оп. 2, спр. 2724, арк. 15 зв.
63 Там само. Арк. 16 зв.64 Зокрема, подільський воєвода М. Жевуський виділив на фундації суму в розмірі приблизно 115 тисяч злотих (Там само. Спр. 394, арк. 2-7), белзький воєвода Станіслав Матеуш Жевуський - лише близько 40 тисяч злотих (Там само. Спр. 1979, арк. 99-102 зв.).
65 Falniowska-Gradowska A. Wstęp // Testamenty szlachty krakowskiej... S. XVI.
66 DąbkowskiP. Prawo prywatne polskie. T. I. S. 212-213.
67 ЦДІА України у Львові, ф. 181, оп. 2, спр. 2724, арк. 9 зв.
68 Там само. Арк. 3. Гієронім Флоріан Радзівілл - перемишльський староста (1736-1745), литовський підчаший (1739-1750) і великий хорунжий (1750-1760). Помер у 1760 р. (Urzędnicy centralni i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV-XVIII wieku. Spisy / Opracowali Henryk Lulewicz i Andrzej Rachuba. Kórnik, 1994. S. 233).
69 ЦДІА України у Львові, ф. 181, оп. 2, спр. 2724, арк. 4.
70 Станіслав Любомирський - коронний підстолій (1739-1762), сондецький (1735-1754), радомський, сецєховський староста, брацлавський (1764-1772) і київський (1772-1785) воєвода. Помер у 1793 р. (Urzędnicy centralni i nadworni Polski... S. 182)
71 Можливо, Ян Клеменс Браніцький - коронний польний гетьман (1735-1752), або, скорше всього, Міхал Юзеф Жевуський - коронний польний писар (1736-1752) (Ibid. S. 159, 201).
72 ЦДІА України у Львові, ф. 181, оп. 2, спр. 2724, арк. 14 зв.
73 Там само. Арк. 17-17 зв.
74 Там само. Арк. 8 зв.
75 Там само. Арк. 13 зв.
76 Там само. Арк. 14.
77 Там само. Арк. 13-13 зв.
78 Там само. Арк. 14-14 зв.
79 Там само. Арк. 10.
80 Там само. Арк. 14.
81 Herbarz Polski Kaspra Niesieckiego. T. IX. S. 23.
* У заповіті Я. Тарла не назвав по імені жодного зі своїх племінників і племінниць.
82 Пожиттєве володіння (ius advitalitium, inscriptio ad tempora vitae) являло собою надання чоловіком дружині права тримати після його смерті будь-який маєток (крім королівщин) пожиттєво, після чого маєтність передавалася його синам або іншим родичам (Dąbkowski P. Prawo prywatne polskie. T. I. S. 440-442).
83 ЦДІА України у Львові, ф. 181, оп. 2, спр. 2724, арк. 13.
84 Genealogia. Tab. 132.
85 ЦДІА України у Львові, ф. 181, оп. 2, спр. 2727, арк. 74.
86 Urzędnicy centralni i nadworni Polski. S. 201.
87 ЦДІА України у Львові, ф. 181, оп. 2, спр. 2727, арк. 74.
88 Genealogia. Tab. 132.
89 Ibid. Tab. 158.
90 Ян Клеменс Браніцький був бранським (з 1710 р.), бєльським (з 1719 р.) старостою, коронним великим хорунжим (1724-1746), генералом коронної артилерії (1728-1735), коронним польним гетьманом (1735-1752), богуславським старостою (з 1761 р.), краківським каштеляном (1762-1771). Помер у 1771 р. (Urzędnicy centralni i nadworni Polski. S. 159).
91 Genealogia. Tab. 158.
92 Ibid. Tab. 132, 143.
93 Ibid. Tab. 143.
94 Urzędnicy centralni i nadworni Polski. S. 181.
95 Genealogia. Tab. 143.
96 Urzędnicy centralni i nadworni Polski. S. 181.
97 Ibid.
98 Urzędnicy centralni i nadworni Polski. S. 186.
99 Genealogia. Tab. 137.
100 Urzędnicy centralni i nadworni Polski. S. 186.
101 Genealogia. Tab. 137.
102 Urzędnicy centralni i nadworni Polski. S. 186.
103 Urzędnicy centralni i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego . S. 151.
104 Кароль Вєльопольський-Мишковський - коронний кухмістр (1728-1731), конюший (1731-1754) і великий хорунжий (1754-1773), краківський староста (1732-1768). Помер у 1773 р. (Urzędnicy centralni i nadworni Polski. S. 213).
105 Genealogia. Tab. 137. Юзеф Потоцький - галицький староста (1687-1717), київський (1702-1744) і познанський (1744-1748) воєвода, краківський каштелян (1748-1751), коронний великий гетьман (1735-1751). Помер у 1751 р. (Urzędnicy centralni i nadworni Polski. S. 195).106 Genealogia. Tab. 132.
107 Herbarz Polski Kaspra Niesieckiego. T. IX. S. 23. Проте, на нашу думку, інформація Каспра Нєсецького є хибною, оскільки в заповіті Я. Тарло не пише про сестру на ім’я Людовіка, натомість згадує померлого ще в 1717 р. брата Гієроніма.
108 ЦДІА України у Львові, ф. 181, оп. 2, спр. 2724, арк. 13 зв.
109 Genealogia. Tab. 132.
110 ЦДІА України у Львові, ф. 181, оп. 2, спр. 2724, арк. 4 зв. Цей здогад підтверджує інформація, подана Терезою Зєлінською, про те, що Зоф’я Красінська, одружившись вдруге з Антонієм Любомирським, окрім дідичного маєтку Ополя Любельського, принесла з собою в посаг Медицьке, Ясельське та інші староства (Zielińska T. Magnateria polska epoki saskiej... S. 174).
111 Dąbkowski P. Prawo prywatne polskie. T. II. S. 96.
112 ЦДІА України у Львові, ф. 181, оп. 2, спр. 2724, арк. 414 зв.-11.113 Urzędnicy centralni i nadworni Polski. S. 213.
114 ЦДІА України у Львові, ф. 181, оп. 2, спр. 2724, арк. 13.
115 Станіслав і Ігнатій Конарські були синами Єжи Конарського і Зоф’ї Чермінської (доньки завихвостського каштеляна Лукаша Чермінського і Зоф’ї Тарло, рідної тітки Я. Тарла). Станіслав (світське ім’я - Гієронім Францішек) належав до ордену піарів. У 1740 р. заснував Collegium nobilum у Варшаві (так звану рицарську школу піарів), був визначним реформатором освіти. Ігнатій (світське ім’я - Станіслав Кароль) Конарський (*1692 f1777) вступив до ордену піарів у 1713 р., з 1742 по 1745 р. був провінціалом ордену після свого брата Станіслава. У 1746 р. прийняв від Я. Тарла фундацію на побудову костелу і школи отців піарів в Ополі Любельському, в якій до смерті залишався ректором (Herbarz Polski. Warszawa, 1907. Cz. І: Wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich / Ułożyl i wydał Adam Boniecki. T. XI. S. 42-43; Michalski J. Konarski Hieronim. S. 471-477; Listy Stanisława Konarskiego. S. 228; Roniker J. Mit i historia. Mitotwórcze funkcje podręczników szkolnych. Kraków, 2002. S. 23).
116 ЦДІА України у Львові, ф. 181, оп. 2, спр. 2724, арк. 4 зв.
117 Там само. Арк. 2.
118 Там само. Арк. 5 зв.
119 Там само. Арк. 17.
120 Там само. Арк. 6.
121 Очевидно, лідський староста Ігнатій Сципіон, опікуном якого був Я. Тарло (ЦДІА України у Києві, ф. 254, оп. 1, спр. 33, арк. 1-2; спр. 37, арк. 1).
122 Францішек Ідзіковський (помер у 1758 р.), ленчицький підстолій (1748-1758), підполковник ланового регіменту (з 1744 р.) (Urzędnicy województw łęczyckiego i sieradzkiego XVI-XVUI wieku. Spisy / Opracowali Edward Opaliński i Hanka Żerek-Kleszcz. Kórnik, 1993. S. 86, 258; Винниченко О. З історії військових з’єднань Речі Посполитої. С. 222).
123 Falniowska-GradowskaA. Wstęp // Testamenty szlachty krakowskiej. S. XIV.
124 ЦДІА України у Львові, ф. 181, оп. 2, спр. 2724, арк. 9-9 зв. Відзначимо, що у жодному з відомих нам заповітів немає звернень до такого значного числа святих.
125 Якими насправді були взаємовідносини між сандомирським воєводою і Августом III докладно невідомо, вочевидь у часі вони зазнали певної еволюції. Відомо, що Я. Тарло довгий час залишався прихильником Станіслава Лещинського, навіть після проголошення Августа III королем Речі Посполитої. Зокрема, у листі від 14 вересня 1734 р. до папи Клемента XII Я. Тарло називає нового короля узурпатором (Estreicher K. Bibliografia polska. T. XXXI. S. 37). Проте зі змісту заповіту випливає, що воєвода довіряв королеві: очевидно до 1750 р. ставлення Я. Тарло до Августа III мусило змінитися.
126 ЦДІА України у Львові, ф. 181, оп. 2, спр. 2724, арк. 8-19 (витяг), 2-7 (копія).
*1 Слово per помилково написане двічі.
*2 pulvis revertetu in terram suam et spiritus redibit ad Deum, qui fecit illum - порох повертається у свою землю і душа повернеться до Бога, який її створив*3 pro firmo et valido - як правомочний і дійсний
*4 codicillos - кодицили (розпорядження останньої волі)
*5 praecustodiendo - забезпечуючи
*6 codicilli - кодицил
*7 et dotem - і надав
*8 fundationis - фундації
*9 auxi ac jus patronatus eisdem cessi - додав і право патронату їм же відказав
*10 ad suffragia - на відмолювання
*11 ad pia legata - на побожні записи
*12 in Regno - в королівстві
*13 pro fide, rege et lege - “за віру, короля і право” (девіз Ордену Білого Орла)
*14 itidem simili modo - також подібним способом
*15 specialiter - спеціально
*16 pro mendicantibus - для жебраків
*17 ad pia legata - на побожні записи
*18 modo suprascripto - способом вищеописаним
*19 summam - суму
*20 ut infra - як нижче
*21 in sufаragia animae - на вимолювання душі
*22 omni meliori modo - якнайкращим способом*23 oblonge majores curas, immediate - тут: зайняті важливішими інтересами, безпосередньо
*24 regio diplomate - королівським дипломом
*25 in omnibus ac singuli foris et subseliis - на усіх і кожному форумах та судах
*26 in omnibus punctis non satisficet praesenti dispositioni testamentariae - в усіх пунктах не задовольнять теперішні тестаментові розпорядження
*27 cavete posteri ne libertas libertate - пам’ятайте наступники не свобода свободу
*28 licentia pereat - сваволя губить
*29 in interpretationem vel dubium vocari - в інтерпретації або подавати у сумніві
*30 subsellia - суди
*31 liberam voluntatem - вільну волю
*32 circa jura communicativa - згідно права володіння дружиною після смерті чоловіка
*33 ab omnibus oneribus anterioribus - з усіх давніших зобов’язань
*34 pro legatis - на легації
*35 altera medictas pro iisdem legatis - інша половина на ті ж легації
*36 protegant - боронили
*37 ad manutentionem et auxesim - для охорони і підтримання
*38 conscientias - сумління
*39 de jure - з права
*40 cum attinentiis - з прилеглостями
*41 ad minimum - щонайменше
*42 non praepediant - не перешкоджають
*43 patronimicam substantiam - батьківське майно
*44 successoribus sangvinis in stirpes - спадкоємцям кровним в роді
*45 pro memoria - для пам’яті
*46 quaesitam fortunam - особисто набутого майна
*47 seorsivis transaсtionibus - окремими угодами
*48 retro - назад
*49 praesentibus - теперішніми часами
*50 et ejus successoribus - та його спадкоємцям
*51 et seorsive - і окремо
*52 in perpetuum - назавжди
*53 conscientiam - сумлінням
*54 quoqunque titulo - будь-якого роду
*55 cum attinentiis - з прилеглостями
*56 securus suae possessionis - спокійний свого посідання
*57 omni meliori modo - якнайкращим способом
*58 donationis - донації
*59 in personam mei - на мою особу
*60 successori - спадкоємцю
*61 pro re - стосовно
*62 retro - назад
*63 praesentibus - тепер
*64 immediate - безпосередньо
*65 vigebat - був чинним
*66 pro posse - по можливості
*67 non ad fastum - не для хвастання
*68 cum dedecore - з ганьбою
*69 patronimicam fortunam - батьківське майно
*70 breves dies nostri, nescimus diem neque horam, non mimutando - короткі наші дні, не знаємо дня ані години [смерті], не змінюючи *л in casu - у випадку
*71 proprio partu, quaesitam substantiam - власну частку, набуте майно
*72 ante solidatum opus - перед посиленням справи
*73 praesentibus - тепер
*74 cum - хоча
*75 successoribus sangvinis in tres stirpes - спадкоємцям кровним з трьох ліній
*76 ut supra expressum - як вище представлено
*78 mediante inscriptione debitorea summa - безпосередньо записана боргова сума
*79 in obligationem - під заставу
*80 verae quaesitae substantiae - правдивого набутого майна
*81 in supplementum - на підтримку
*82 ad dispositionem - до розпорядження
*83 circa attendentiam - при нагляді
*84 et sub custodia - і під захистом
*85 scandalum in christianitate - ганьби в християнстві
*86 in perpetuum - назавжди
*87 item - також
*88 ut supra et in supplementum - як вище і на підтримку
*89 item in supplementum - також на підтримку
*90 sub dispositionem - у розпорядження
*91 et succedaneorum - і наступників
*92 etc. simili modo circa attendentiam - і так далі подібним способом при нагляді
*93 item - також
*94 sub protectionem - під опікою
*95 ad dispositionem - до розпорядження
*96 scholarum piarum - побожних шкіл (закону піарів)
*97 in parte - частково
*98 evictionem - забезпечення
*99 cum hac obligatione - з такою умовою
*100 et distinctior - і розпорядник
*101 praecommitto - наперед доручаю
*102 et pro conservatione nominis placare numine - і для збереження імені здобувати повагу
*103 et distinctior - і розпорядник
*104 judicio et pluralitate - розсудом і більшістю
*105 pro distinctiore - через розподілювача
*106 destinabitur pro tempore - призначений в залежності від обставин
*107 inter protectores - між протекторами
*108 priori et distinctiori domus - найдостойнішому і розпоряднику дому
*109 et ejus succedancis - i його наступників
*110 in perpetuum - назавжди
*111 et secure - і безпечно
*112 per decem a centum - по десять від ста
*113 et in futurum - і в майбутньому
*114 distinctior domus - розпорядник дому
*115 non immutando naturam - не змінюючи сутність
*116 curae et solicitudini - опіки і відповідальності
*117 pro tempore - в залежності від обставин
*118 distinctior domus - розпорядник дому
*119 abusus - надуживання
*120 forum praecisa omni appellatione - суд безумовно всього апеляції
*121 cui foro - якому судові
*122 distinctior domus, in casu alicujus negligentiae, vel quo ad supra dicta abusus subesse tenebitur - розпорядник дому, в разі якихось недбальств, або якихось вище описаних надуживань має підлягати
*123 аd instantiam - на внесення
*124 munere et utilitatibus supradictis - повинністю і користями вищеназваними
*125 modo superius expresso substituatur - способом вище описаним поставлений
*126 et seniorem domus - і старшого дому
*127 pro tempore censebitur capacior - в залежності від обставин буде оцінювати здатний
*128 subveniendo utilitati publicae - допомаганням публічній користі
*129 singulare exemplum christianae charitati avertendo scandala - особливий приклад християнського благочестя відверненням огиди
*130 mere quesitam proprio partu in summis substantiam liberae irrevocabiliter et perpetuo - дійсно набуту власну з сумами вільного майна безповоротно і завжди
*131 mediante contractu obligatorio - з допомогою заставної угоди
*132 scholarum piarum - побожних шкіл (закону шарів)
*133 ut supra modo - так як вище
*134 omni meliori modo - усіма найкращими способами
*135 itidem - подібно
*136 senior domus et succedaneus - старший дому і спадкоємець
*137 pro arbitrio suo et conscientia post vindicationem - за власною волею і сумлінням після повернення
*138 obstringitur - зобов’язую
*139 ex christiana pietate - з християнського благочестя
*140 ex vero affertu - з справжнього почуття
*141 bonus civis Patriae - добрий громадянин Вітчизни
*142 sponte libere, deliberate - з вільної волі, з розвагою
*143 sine praejudicio legum patriarum - без шкоди праву батьківщини
*144 voluntarie - добровільно
*145 forum - суд
*146 arhiepiscopale gnesnense, leopliense, episcopale premisliense - архієпископський гнєзненський, львівський, єпископський перемишльський
*147 et manutentionem - i дотримання
*148 curae cordi executioni submississime - опіці серця виконанню найскромніше
*149 et quaesitorum bonorum sterilibus libere dispositioni - і набутого майна безпотомному вільної диспозиції
*150 appetitu alieni praepotentiae - недоречним прагненням всемогутності
*151 casum hunc - випадку такого
*152 et contra omnem spem - і проти всяких очікувань
*153 raptor - грабіжник
*154 hunc panem pauperum - цей хліб убогих
*155 ex sola quesita fortuna in rem - з самого набутого майна на користь
*156 pro christiana charitate - для християнської доброчинності
*157 in dubium vocare - тут: піддавати сумніву
*158 pro impia partialitate - через гріховну незгоду
*159 Filij Ejus mendicent quia non recordatus facere misericordiam - Сина Його жебрають (благають), бо не пам’ятали чинити милосердя
*160 Et ex summis - І з сум
*161 non dispositis de mobilibus in auro, argento, clenodiis etc., seorsivos codicillos - не призначених, з рухомостей в золоті, сріблі, клейнодах та іншому, окремі кодицили (додаткові розпорядження)
*162 etc. (et cetera) - і так далі
*163 intervenire - траплятися
*164 salvam - недоторкану
*165 liberam immutationem et potestatem augendi, vel minuendi - свободу зміни і владу збільшення або зменшення
*166 per commissum vel omissum - через провину або недбальство
*167 injurius - несправедливий
*168 cum partialitate vel pro dilectione - з упередженістю або за милістю
*169 injuriatus - неправомірний
*170 injuriavi - зневажив
*171 injuriati - ображені
*172 ad restitutionem - для повернення
*173 suppleat - нехай доповнить
*174 defectus omnes fragilitatis meae - вади усілякі слабості моєї
*175 sacrificium voluntarium - вільна пожертва
*176 iterum iterumque - знову і знову
*177 et in vellere - і з волі
*178 et manutenere - і дотримувати
*179 salvam - недоторкану
*180 meliorationem auctionem et diminutionem - зміну доповнення та роздроблення
*181 et codicillos dispositionem mobilium - і кодицили розпорядження рухомим
*182 augeri - додатися
*183 etc. (et cetera) - і так далі
*184 qui passus es pro nobis, Jesu Christe miserere nobis, ne reminiscaris Domine peccata nostra, neque parentum nostrorum, neque vindictam summas de peccatis nostris, parce, quos precioso sanguine redemisti - той, хто страждав за нас, Ісусе Христе, помилуй нас, не пригадай Господи гріхи наші, ані батьків наших, ані мстися за гріхи наші, котрі дорогоцінною кров’ю відкупив, змилуйся
*24 regio diplomate - королівським дипломом
*25 in omnibus ac singuli foris et subseliis - на усіх і кожному форумах та судах
*26 in omnibus punctis non satisficet praesenti dispositioni testamentariae - в усіх пунктах не задовольнять теперішні тестаментові розпорядження
*27 cavete posteri ne libertas libertate - пам’ятайте наступники не свобода свободу
*28 licentia pereat - сваволя губить
*29 in interpretationem vel dubium vocari - в інтерпретації або подавати у сумніві
*30 subsellia - суди
*31 liberam voluntatem - вільну волю
*32 circa jura communicativa - згідно права володіння дружиною після смерті чоловіка
*33 ab omnibus oneribus anterioribus - з усіх давніших зобов’язань
*34 pro legatis - на легації
*35 altera medictas pro iisdem legatis - інша половина на ті ж легації
*36 protegant - боронили
*37 ad manutentionem et auxesim - для охорони і підтримання
*38 conscientias - сумління
*39 de jure - з права
*40 cum attinentiis - з прилеглостями
*41 ad minimum - щонайменше
*42 non praepediant - не перешкоджають
*43 patronimicam substantiam - батьківське майно
*44 successoribus sangvinis in stirpes - спадкоємцям кровним в роді
*45 pro memoria - для пам’яті
*46 quaesitam fortunam - особисто набутого майна
*47 seorsivis transaсtionibus - окремими угодами
*48 retro - назад
*49 praesentibus - теперішніми часами
*50 et ejus successoribus - та його спадкоємцям
*51 et seorsive - і окремо
*52 in perpetuum - назавжди
*53 conscientiam - сумлінням
*54 quoqunque titulo - будь-якого роду
*55 cum attinentiis - з прилеглостями
*56 securus suae possessionis - спокійний свого посідання
*57 omni meliori modo - якнайкращим способом
*58 donationis - донації
*59 in personam mei - на мою особу
*60 successori - спадкоємцю
*61 pro re - стосовно
*62 retro - назад
*63 praesentibus - тепер
*64 immediate - безпосередньо
*65 vigebat - був чинним
*66 pro posse - по можливості
*67 non ad fastum - не для хвастання
*68 cum dedecore - з ганьбою
*69 patronimicam fortunam - батьківське майно
*70 breves dies nostri, nescimus diem neque horam, non mimutando - короткі наші дні, не знаємо дня ані години [смерті], не змінюючи *л in casu - у випадку
*71 proprio partu, quaesitam substantiam - власну частку, набуте майно
*72 ante solidatum opus - перед посиленням справи
*73 praesentibus - тепер
*74 cum - хоча
*75 successoribus sangvinis in tres stirpes - спадкоємцям кровним з трьох ліній
*76 ut supra expressum - як вище представлено
*78 mediante inscriptione debitorea summa - безпосередньо записана боргова сума
*79 in obligationem - під заставу
*80 verae quaesitae substantiae - правдивого набутого майна
*81 in supplementum - на підтримку
*82 ad dispositionem - до розпорядження
*83 circa attendentiam - при нагляді
*84 et sub custodia - і під захистом
*85 scandalum in christianitate - ганьби в християнстві
*86 in perpetuum - назавжди
*87 item - також
*88 ut supra et in supplementum - як вище і на підтримку
*89 item in supplementum - також на підтримку
*90 sub dispositionem - у розпорядження
*91 et succedaneorum - і наступників
*92 etc. simili modo circa attendentiam - і так далі подібним способом при нагляді
*93 item - також
*94 sub protectionem - під опікою
*95 ad dispositionem - до розпорядження
*96 scholarum piarum - побожних шкіл (закону піарів)
*97 in parte - частково
*98 evictionem - забезпечення
*99 cum hac obligatione - з такою умовою
*100 et distinctior - і розпорядник
*101 praecommitto - наперед доручаю
*102 et pro conservatione nominis placare numine - і для збереження імені здобувати повагу
*103 et distinctior - і розпорядник
*104 judicio et pluralitate - розсудом і більшістю
*105 pro distinctiore - через розподілювача
*106 destinabitur pro tempore - призначений в залежності від обставин
*107 inter protectores - між протекторами
*108 priori et distinctiori domus - найдостойнішому і розпоряднику дому
*109 et ejus succedancis - i його наступників
*110 in perpetuum - назавжди
*111 et secure - і безпечно
*112 per decem a centum - по десять від ста
*113 et in futurum - і в майбутньому
*114 distinctior domus - розпорядник дому
*115 non immutando naturam - не змінюючи сутність
*116 curae et solicitudini - опіки і відповідальності
*117 pro tempore - в залежності від обставин
*118 distinctior domus - розпорядник дому
*119 abusus - надуживання
*120 forum praecisa omni appellatione - суд безумовно всього апеляції
*121 cui foro - якому судові
*122 distinctior domus, in casu alicujus negligentiae, vel quo ad supra dicta abusus subesse tenebitur - розпорядник дому, в разі якихось недбальств, або якихось вище описаних надуживань має підлягати
*123 аd instantiam - на внесення
*124 munere et utilitatibus supradictis - повинністю і користями вищеназваними
*125 modo superius expresso substituatur - способом вище описаним поставлений
*126 et seniorem domus - і старшого дому
*127 pro tempore censebitur capacior - в залежності від обставин буде оцінювати здатний
*128 subveniendo utilitati publicae - допомаганням публічній користі
*129 singulare exemplum christianae charitati avertendo scandala - особливий приклад християнського благочестя відверненням огиди
*130 mere quesitam proprio partu in summis substantiam liberae irrevocabiliter et perpetuo - дійсно набуту власну з сумами вільного майна безповоротно і завжди
*131 mediante contractu obligatorio - з допомогою заставної угоди
*132 scholarum piarum - побожних шкіл (закону шарів)
*133 ut supra modo - так як вище
*134 omni meliori modo - усіма найкращими способами
*135 itidem - подібно
*136 senior domus et succedaneus - старший дому і спадкоємець
*137 pro arbitrio suo et conscientia post vindicationem - за власною волею і сумлінням після повернення
*138 obstringitur - зобов’язую
*139 ex christiana pietate - з християнського благочестя
*140 ex vero affertu - з справжнього почуття
*141 bonus civis Patriae - добрий громадянин Вітчизни
*142 sponte libere, deliberate - з вільної волі, з розвагою
*143 sine praejudicio legum patriarum - без шкоди праву батьківщини
*144 voluntarie - добровільно
*145 forum - суд
*146 arhiepiscopale gnesnense, leopliense, episcopale premisliense - архієпископський гнєзненський, львівський, єпископський перемишльський
*147 et manutentionem - i дотримання
*148 curae cordi executioni submississime - опіці серця виконанню найскромніше
*149 et quaesitorum bonorum sterilibus libere dispositioni - і набутого майна безпотомному вільної диспозиції
*150 appetitu alieni praepotentiae - недоречним прагненням всемогутності
*151 casum hunc - випадку такого
*152 et contra omnem spem - і проти всяких очікувань
*153 raptor - грабіжник
*154 hunc panem pauperum - цей хліб убогих
*155 ex sola quesita fortuna in rem - з самого набутого майна на користь
*156 pro christiana charitate - для християнської доброчинності
*157 in dubium vocare - тут: піддавати сумніву
*158 pro impia partialitate - через гріховну незгоду
*159 Filij Ejus mendicent quia non recordatus facere misericordiam - Сина Його жебрають (благають), бо не пам’ятали чинити милосердя
*160 Et ex summis - І з сум
*161 non dispositis de mobilibus in auro, argento, clenodiis etc., seorsivos codicillos - не призначених, з рухомостей в золоті, сріблі, клейнодах та іншому, окремі кодицили (додаткові розпорядження)
*162 etc. (et cetera) - і так далі
*163 intervenire - траплятися
*164 salvam - недоторкану
*165 liberam immutationem et potestatem augendi, vel minuendi - свободу зміни і владу збільшення або зменшення
*166 per commissum vel omissum - через провину або недбальство
*167 injurius - несправедливий
*168 cum partialitate vel pro dilectione - з упередженістю або за милістю
*169 injuriatus - неправомірний
*170 injuriavi - зневажив
*171 injuriati - ображені
*172 ad restitutionem - для повернення
*173 suppleat - нехай доповнить
*174 defectus omnes fragilitatis meae - вади усілякі слабості моєї
*175 sacrificium voluntarium - вільна пожертва
*176 iterum iterumque - знову і знову
*177 et in vellere - і з волі
*178 et manutenere - і дотримувати
*179 salvam - недоторкану
*180 meliorationem auctionem et diminutionem - зміну доповнення та роздроблення
*181 et codicillos dispositionem mobilium - і кодицили розпорядження рухомим
*182 augeri - додатися
*183 etc. (et cetera) - і так далі
*184 qui passus es pro nobis, Jesu Christe miserere nobis, ne reminiscaris Domine peccata nostra, neque parentum nostrorum, neque vindictam summas de peccatis nostris, parce, quos precioso sanguine redemisti - той, хто страждав за нас, Ісусе Христе, помилуй нас, не пригадай Господи гріхи наші, ані батьків наших, ані мстися за гріхи наші, котрі дорогоцінною кров’ю відкупив, змилуйся