Нововіднайдені джерельні матеріали до біографії львівського друкаря Михайла Сльозки

Хоч довготривала професійна діяльність забезпечила за М. Сльозкою одне з центральних місць в історії українського книгодрукування XVII ст., увесь різнорідний комплекс його діяльності все ще не став об'єктом цілеспрямованого всебічного вивчення. Підсумком пошуку джерельних матеріалів до першої половини головного - львівського - етапу біографії майстра є збірник документів до історії української друкованої книги до середини XVII ст.; завершальний період його життя не привертав належної уваги й не був спеціально досліджений. Зрештою, окремих студій про особу та діяльність майстра немає й досі, а в давнішій літературі лише Василь Щурат принагідно розглянув деякі моменти перипетій довготривалого судового протистояння видавця зі своїм помічником та спільником Андрієм Скольським наприкінці 1630-х - у 1640-х рр.

Володимир Александрович, Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, вул. Козельницька, 4, м. Львів, 79026, Україна, тел. (032) 270-70-22, e-mail: lvivabc@yahoo.com. ДЖЕРЕЛОЗНАВЧІ СТУДІЇ

Народжений у білоруському Новогрудку1, Михайло Сльозка (?-1667) увійшов до історії української культури як найвизначніший львівський друкар і видавець середини XVII ст. З його іменем пов'язана поява видатних зразків друкованої книги, які визначили її характер за часів піднесення видавничої справи на львівському ґрунті напередодні Національно-визвольної війни середини XVII ст. Львівський період своєї біографії майстер розпочав челядником друкарні Успенського братства2, а видавничу практику, наскільки відомо, - випуском Канонів Богородиці3 та Псалтиря4 1634 р., зарекомендувавши себе самостійним досвідченим фахівцем у першому в історії українського друкарства Євангелії (1636)5. Власне книговидання М. Сльозка започаткував 1638 р.6, одночасно звернувшись і до латиномовних друків7. Обидва напрями його діяльности надалі поєднувалися упродовж трьох десятиліть. Цьому сприяло й те, що 5 серпня 1638 р. М. Сльозці вдалося отримати привілей друкаря львівського католицького архієпископа8.

Читайте також: Вплив козацького світогляду на українські стародруки першої половини XVII ст.(за матеріалами ОДНБ ім. М. Горького)

Хоч довготривала професійна діяльність забезпечила за М. Сльозкою одне з центральних місць в історії українського книгодрукування XVII ст., увесь різнорідний комплекс його діяльності все ще не став об'єктом цілеспрямованого всебічного вивчення. Підсумком пошуку джерельних матеріалів до першої половини головного - львівського - етапу біографії майстра є збірник документів до історії української друкованої книги до середини XVII ст.9; завершальний період його життя не привертав належної уваги й не був спеціально досліджений. Зрештою, окремих студій про особу та діяльність майстра немає й досі, а в давнішій літературі лише Василь Щурат принагідно розглянув деякі моменти перипетій довготривалого судового протистояння видавця зі своїм помічником та спільником Андрієм Скольським наприкінці 1630-х - у 1640-х рр.10.

Для опрацювання життєвого і творчого шляху М. Сльозки в рамках ширших екскурсів в історію українського книгодрукування найбільше зробив Ярослав Ісаєвич11. Він же разом із Якимом Запаском у рамках корпусу українських видань XVI-XVIII століть уклав детальний реєстр видавничої спадщини майстра12. Опрацювавши колекції стародруків Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України, опубліковано повний перелік примірників видань М. Сльозки бібліотечної збірки13. Як свідчення важливих у контексті дальшого викладу луцьких контактів видавця заслуговує окремого відзначення віднотований у бібліографії примірник Апостола 1639 р., що його друкар уклав до луцької Хрестовоздвиженської братської церкви (Волинський краєзнавчий музей)14. У підсумку зазначимо, що у вивченні діяльності найвидатнішого західноукраїнського друкаря XVII ст. ще належить чимало зробити насамперед у встановленні підтверджених джерельно обставин його життєвого шляху. Причому, як виявляється, такі матеріали збереглися не лише у Львові, де минула частина життя М. Сльозки. Завдяки його активній діяльності окремі документи відклалися також в актових книгах низки міст на території Польщі. Крім того, до нинішніх польських збірок різного часу увійшло немало різноманітних писемних матеріалів львівського походження, тому довготривала праця в архівосховищах та над рукописними збірками дала важливі джерельні свідчення до “особистого архіву” львівського видавця, зокрема, - дозволила з'ясувати окремі додаткові обставини його біографії, знані за документами, які віднайдені й опубліковані в Україні.

Читайте також: Книжкове пам'яткознавство в системі бібліотекознавства

Розглянемо їх докладніше:

1. Актові джерела до біографії М. Сльозки 1639-1648 рр. в архівосховищах Польщі.

Із віднайдених джерельних свідчень до життєпису М. Сльозки в польських архівосховищах найважливішими є обширний комплекс ніколи досі безпосередньо не використовуваних документів в актових книгах консисторського суду Львівської католицької архієпархії 1637-1645 рр. - часу служби друкаря у львівського архієпископа Станіслава Ґроховського (титул архієпископського друкаря М. Сльозці, як зазначалося, надано привілеєм від 5 серпня 1638 р.). Перший із них стосується одного достатньо інтриґуючого епізоду життєвого шляху майстра - видання книги «Aurora na horyzoncie lwowskim swicaca»15 та репресій проти неї з боку католицьких церковних кіл.

На спалення панегірика львівському православному єпископу Єремії Тисаровському за ухвалою латинської консисторії вказав ще знаний львівський хроніст кінця XVII - першої третини XVIII ст., канонік Ян Томаш Юзефович. У cвоїй хроніці під 1639 р. він віднотував: “Pewien autor katolik (sic!), Michal Kloska (sic!), szukajac zysku, wydal w polskim jezyku male dzielko, ktoremu imieniem szyzmatyckiego biskupa lwowskiego dal tytul: Aurora na horyzoncie lwowskim swiecaca preoswieconemu exarsze swietego tronu apostolskiego konstantynopolitanskiego etc. i na czole dziela krzyz wybiwszy, ludziom je przedawal. Konsystorz lwowski obstajac za honorem s. stolicy nie przepuscil temu pochlebnemu swiatkowi i to pismo jak jaka piosnke weselna publicznie z ambon zganil. Nadto rozkazal wszystkie egzemplarze zlozyc w urzendzie, krzyz wyryty w obecnosci pelnomocnika swego zagladzic a nakoniec dzielo to spalic, drukarza zas ukarac kara pieniezna na korzysc kosciola, nakazawszy mu surowo, aby takich dziel nie drukowal wiecei”16. Зацитований текст ліг в основу нечисленних пізніших згадок про знищений панегірик, до ориґінального ж документу дотепер ніхто не звертався. Про спалення книги коротко писали Міхал Вішнєвський17 та Я. Iсаєвич18, саме видання відзначено в бібліографіях19. У згаданій актовій книзі Львівського консисторського суду зберігся досі не використаний ориґінальний текст судової ухвали, яка послужила основою наведеної нотатки Я. Т. Юзефовича. Як виявляться, хроніст використав запис, що є первинним, головним і єдиним автентичним джерелом до історії панегірика та ситуації навколо нього, не зовсім коректно20. Аналіз змісту ориґіналу судової ухвали додає нові деталі до обставин появи і таврування книги й змушує переглянути окремі висловлені досі в літературі твердження щодо цього рідкісного для українського книгодрукування XVII ст. випадку.

Читайте також: Бібліографія і історіографія Львова

Суд звинувачував друкаря за трьома пунктами. Насамперед, працюючи під опікою архієпископа, він не дотримав зобов'язання пильнувати, як не без очевидної незауваженої двозначності сформульовано в протоколі, того, “aby tak przeciwko wierze katholickiey bez wiadomosci adm[odum] r[euere]ndo d[omi]ni officialis g[e]n[er]alis, iako tez contra authem eccl[es]iae nic z officiny swoiey niewydawal”. Натомість панегірик, на думку консисторської влади, як зазначено в другому пункті звинувачення, здатний спричинити чималу “розруху” між католиками і римсько релігією та “схизматиками”.

Наступний закид - образа архієпископа через використання в книзі на честь православного єпископа невластивої форми хреста. Обвинувач вимагав, аби книгу було засуджено публічно, застерігаючи за собою право оскаржити її автора перед відповідним судом. Звідси висловлене в літературі як гіпотеза припущення про авторство самого М. Сльозки щодо тексту опального видання21 слід визнати помилковим. Зрештою, досить обширний “особистий архів” видавця не зберіг жодного натяку на літературні спроби чи бодай інтереси М. Сльозки. Сама ж судова ухвала виразно приписує укладення панегірика іншій особі, не називаючи, однак, її, а друкаря переслідує лише як видавця. Віднайдений запис наводить також дещо відмінну від запозиченої у літературі з викладу Я. Т. Юзефовича версію прикінцевих слів заголовка: «Aurora na horyzoncie lwowskim swiecaca przeoswieconemu exarsze s[wietego] tronu apostolskiego konstantynopolskiego».

Декрет подає також деякі не віднотовані досі - позаяк їх не вказав Я. Т. Юзефович - уточнення стосовно долі самої книги. У літературі існує думка про спалення усього накладу22. Натомість ухвала однозначно стверджує: якась його частина на час процесу над друкарем уже розійшлася, що, зрештою, є цілком логічно. М. Сльозка навряд чи видавав панегірик на власну руку, а крім того, певна кількість примірників мусила потрапити до адресата й розійтись у Львові незалежно від самого друкаря. Тому суд міг лише домагатися зупинити поширення тих примірників, які на той час ще були в розпорядженні видавця. На це консисторська ухвала вказує, зрештою, чітко й цілком одозначно: “si quae sunt alia libelli eiusmodi exemplaria ne spargantur aby oddal totaliter off[ici]o p[raese]nti”. Відповідно до цього, друкар, зі свого боку, теж зобов'язувався тільки “exemplarze wzystkie tey xiazki, ktore bedzie mogl zabradz, oddac... officio praesenti” Отже, певна частина накладу на час судового процесу, ухвали та виконання каральної акції латинської консисторії, безперечно, вціліла. Зрештою, зі зрозумілих міркувань невеликий текст панегірика міг би існувати та поширюватися і в рукописних списках, особливо після каральних заходів консисторського суду, які, звичайно, не могли не привернути до нього ще більшої уваги. Тому не слід полишати надії на віднайдення цього безпідставно приписаного М. Сльозці рідкісного за характером твору анонімного львівського літератора середини XVII ст. Очевидно, панегірик вартий уваги і з погляду історії літератури. Принаймні, наскільки відомо, саме він розпочинає львівську традицію панегіриків нововисвяченому місцевому архієреєві23. Друкар пояснив судові, що “wydanie tey ksiazki nie za pozwanego wiadomoscia, ale radzey in abscentia iego iest excudowana”, й, прохаючи залишити його при архієпископській друкарні, завив, що надалі “zadney xiazki polskiey bez wiadomosci ill[ustrissi]mi et ipsius officy niewydawac sie obliguie”. У результаті видавця покарано двадцятьма гривнями штрафу. За ухвалою суду він мав також пройти принизливу не лише особисто для нього церемонію - скласти в присутності “шанованих мужів” певну кількість примірників опального видання “до ніг уряду”. Крім того, позаяк на думку католицьких церковних властей книга “вводила в спокусу” духовенство й народ, то мала бути публічно засуджена з амвону, вміщений у ній знак хреста при представникові суду в усіх примірниках, відданих до уряду, мав бути знищений.

Як видно з тексту судового декрету, репресії проти панегірика викликані насамперед іменуванням адресата - владики Єремії - екзархом святого апостольського константинопольського престола: католицька традиція визнавала це окреслення винятковою прерогативою Риму і львівська консисторія, очевидно, мала намір твердо захищати цей пункт. Іншою причиною було вміщення у гербі знаку хреста, який, за словами декрету, належав вищому католицькому духовенству королівства.

Читайте також: Етикетна література України латинською мовою: пам’ятки та пізніша рецепція явища

Розглянуті матеріали судового процесу проти М. Сльозки через видання панегірика на честь львівського православного єпископа Єремії Тисаровського змальовують досить рідкісний епізод з історії львівського українського друкарства, проте, як переконують матеріали консисторського суду, все ж, не єдиний. Виявляється, попри взяті на себе зобов'язання, невдовзі друкар, певно, завинив аналогічно ще раз. Дня 24 вересня 1642 р. обвинувач знову закинув йому видання без цензорської згоди невеликої, як можна здогадуватися, книги не зазначеного на титулі автора “Indicans iudicia”24. На жаль, суть справи цього разу залишається невідомою, оскільки консисторський писар, який виготовляв збережену чистову копію судових ухвал, із якоїсь причини перервав копіювання тексту і з наступного рядка вписав матеріали нової справи: “Causa inter Agnetem matrem et Christopherum filium Skorupka fundatores eccle[si]ae san Petri et Pauli apostolorum in Lyczakow sitae actores et r[euere]nd[u]m Danieli Wilczek v[trisque] j[uris] d[octorem] prep[osi]tum eisdem ecc[l]e[si]ae”25. Жодних інших слідів цього процесу віднайти не вдалося. За тим же джерелом видання так само відзначив у своїй хроніці Я. Т. Юзефович26, а за його рукописом занесли до каталогу українських стародруків Я. Запаско та Я. Ісаєвич27, помилково, як тепер виявляється, приписавши цю позицію друкарні львівського єзуїтського колегіуму як один із перших виявів її активності. На жаль, два перших слова, вцілілих із заголовку книги, не містять ніякої конкретної інформації про неї, не дають навіть натяку на її характер і зміст, про неї фактично немає ніяких відомостей. За аналогією із розглянутим панегіриком Єремії Тисаровському, можна лише здогадуватися, що це теж могло бути якесь малоформатне видання панегіричного змісту, вірогідно, так само засуджене латинським консисторським судом із подібних міркувань. Принаймні інакше зрозуміти цей другий аналогічний судовий позов складно. Отже, обидва розглянуті випадки вказують на переслідування М. Сльозки як друкаря католицького архієпископа за видання “непідцензурної” літератури для православних замовників. Католицьке церковне середовище Львова намагалося запровадити певні цензорські обмеження для продукції “свого” українського друкаря, й ці переслідування набирали ознак ширших протиріч між православними та католиками Львова за умов значного посилення українсько-польського протистояння напередодні Визвольної війни.

Наступним документом є датована 9 грудня 1639 р. судова ухвала в процесі між М. Сльозкою та його (на той час) челядником, знаним львівським друкарем Андрієм Скольським28.

Вона фіксує одну зі стадій судового процесу львівських друкарів без засвідченого в розшуканих писемних джерелах початку, досі знаного за матеріалами судового засідання львівського раєцького уряду в процесі між А. Скольським та братським діячем середини століття Костянтином Медзапетою29 й накладає арешт на книги М. Сльозки, на які претендував А. Скольський30. 14 грудня, опираючись на офіційні документи, суд ствердив підпорядкованість видавців та продавців книжок церковній юрисдикції. У відповідь А. Скольський заявив про свій намір звернутися до нунція, а М. Сльозка - до суду вищої інстанції31. Матеріали показують, що непорозуміння між друкарями зайшло ще восени 1639 р. Наступного року Михайло Алевізій та Олександр Прокопович від імені братства 16 березня наклали арешт на книги А. Скольського32, що їх, як тепер вдалося встановити (див. вище), ще 9 грудня попереднього року заарештував у цьому ж суді М. Сльозка, разом з ними - друкарське обладнання та “руські' шрифти й гроші, що були в друкарні М. Сльозки. На цьому документи до біографії друкаря в цитованій актовій книзі львівського консисторського суду вичерпуються. Протистояння перенесено до маґістрату й закінчилося процесом перед раєцьким урядом й угодою між М. Сльозкою та А. Скольським про спільне майно друкарні, підписаною 11 березня33

Читайте також: Латиномовний інтелектуальний контекст існування православних братств (на матеріалі львівських авторів XVІІ—XVIII ст.)

Інші документи про М. Сльозку виявлено в наступній актовій книзі консисторського суду. 28 листопада 1640 р. львівський єврей Ісак Шимонович оскаржив друкаря у зникненні одежі, яку втратив на передмісті, й за ухвалою суду 10 грудня друкар сплатив позивачеві 20 флоринів відшкодування за неї34. Обидва записи повинні бути віднотовані як черговий слід по друкареві, проте вони не виходять поза звичайну побутову ситуацію. Однак у цьому томі консисторських актів є й істотні відомості до розгляду різних аспектів професійної діяльності майстра. Матеріали зазначеної консисторської книги насамперед вказують, що попри тишу в міських актах, процес між М. Сльозкою та А. Скольським не припинився. Він продовжився в духовному суді далі: вже того таки 28 листопада друкар позвав А. Скольського за недотримання угоди35. Суд розглянув позов 10 грудня і звертався до цієї справи ще 7 та 23 січня36 наступного року. 18 лютого розгляд справи призначено на 27 лютого37, про неї йшлося також на засіданнях 11 березня, 25 березня, 19, 26 та 29 квітня, 15, 20 травня38. 10 червня М. Сльозка зробив заяву в справі спірних примірників Апостола: “de libris in off[ici]o p[raese]nti repositis et alys quibusuis quomodolibet per modernum actorem receptis et pars citata allegat decreuit. Et ibidem in continenti honestus Sloska intulit, quod p[rae]fatus Skolski actor accepit a se libros quinquaginta Apostolos nuncupatos r[atio]ne apositionis, item alios quinquagintae officio consulari leopolien[sis], tertios quinquaginta ad officium con[sula]ry leopolien[sis], in quo huiusque detinentur reponi curauit.

Ex aduerso Skolski dicente non quinquaginta, sed triginta vni appositionis libros se accepisse, quindecem vero huiusq[ue] penes Sloska restanert, alios vero quinquaginta recte accepisse tanq[uam] adiudicatos sibi decretis officy consulari leopolien[sis] et s[acrae] r[egiae] m[aesta]tis, qui quidem libri non ad se, sed ad confraternitatem ruthenicam spectant, tertios autem quinqua-ginta in con[sula]rio leopolien[sis] repositos sicunt non per se datos ad illud ita etiam non debere recuperari vnde allegate...”, а судовий розгляд призначено на 21 червня39. Однак матеріалів продовження справи в актовій книзі не виявилося, а наступні засідання консисторського суду в процесі відбулися щойно в жовтні. 9 жовтня суд виніс ухвалу в справі знаної суперечки щодо друку Апостола, про яку йдеться в угоді між друкарями40 з березня 1640 р.41. Спір розглядався також 23 і 30 жовтня42. 9 листопада А. Скольський та М. Сльозка склали свідчення “quia illi inhaerendo sententiae definitiuae an[n]o p[rae]senti nona mensis octobris causa sua lata et sopiendo omnes controuersiae inter se huiusque habitas talem inter se concordiam seu transactionem fecerunt et inuaenerunt ut idem p[rae]dictus Scholski facta iam computatione pecunia tam in rem d[ic]ti Sloska q[ua]m suam quonis modo conuersae et computatis computandis post receptionem librorum Apostolorum nuncuptorum in officio con[sula]ry depositorumsubmissit se trecentos viginti florenos polonicales memorato Sloska rel[ite]r et in effectu daturum atq[ue] soluturum q[ua] submissionem p[rae]fatum Sloska accepatuit et viceuersa itidem se submissit post receptam p[rae]d[ict]am pecuniam iuxta regestra matrices et literas cum omnibus instrumentis, quae penes se sunt, per d[ic]tum Skolski ad se illatis libere et integre redditurum atq[ue] extraduturum”43. 17 квітня наступного 1642 р. представники братства М. Алевізій та Я. Афендик зняли арешт зі спірних примірників Апостола44. 27 березня 1643 р. М. Сльозка оскаржив А. Скольського у невиконанні судової ухвали від 30 жовтня 1641 р.45. Попри скромний фактографічний бік, ці матеріали стосуються тих взаємин обох друкарів, які не відображені у віднайдених досі джерельних матеріалах львівського архіву, тому додають низку важливих штрихів до відповідного періоду діяльності обох знаних друкарів, їхньої конкуренції із братством, складного переплетіння стосунків та інтересів.

Іншого знаного епізоду біографії М. Сльозки - співпраці зі словолитником Дмитром Кульчицьким, пізнішим львівським друкарем46 - стосується складений в уряді ярмаркового суду в Ярославі 9 вересня 1644 р. протест друкаря проти краківського книгаря Луки Купіша та його слуги Александра Ґурки47. Ще 9 серпня того року М. Сльозка процесувався у львівському війтівському уряді з палітурником Матвієм Пухальським за те, що той намовив Д. Кульчицького на перехід до Кракова48. Новознайдений документ дає декілька нових важливих штрихів до цієї справи. Насамперед, як виявляється, М. Сльозка спровадив Дмитра разом із дружиною та дітьми “з Волощини”.

Отже, Д. Кульчицький належав до групи українських майстрів, які започаткували книгодрукування у Яссах. Л. Купіш через свого челядника, мабуть, не лише підмовив Дмитра під час львівського ярмарку на святої Аґнеси, але й установив час виїзду і дав гроші. У зв'язку з цим постає питання про причетність до переїзду згаданого М. Пухальського, якого М. Сльозка раніше оскаржив у переманюванні свого працівника. Друкар також заявив, що в пошуках Дмитра двічі їздив до Ярослава (публікований документ теж є ярославським). За цими фактами бачимо не відзначену досі важливу роль знаного ярославського ярмарку як сталого напряму зацікавлень українських друкарів. На цьому вперше наголосив опосередковано встановлений ярославський епізод біографії друкаря Івана Федоровича: взявши 1581 р. в Любліні від краківського купця Фольтина Бертольдо чималу суму грошей на викінчення накладу Острозької Біблії, він зобов'язався першу частину боргу сплатити саме на ярославському ярмарку49. Як виявляється, ширші інтереси на ярославському ґрунті мав і М. Сльозка, оскільки його ім'я ще раз постало на сторінках міських актів Ярослава в процесі з люблінським купцем Йоаном Сорієнтраєм, який забрав від львівського міщанина Василя Савули “tabaki dwie roli..., ktore pod aresztem zostawaly wzgledem dlugu actori zlotych siedmi set dwudziestu”50. Ярославські ярмаркові епізоди біографії М. Cльозки ставлять також проблему ширших інтересів українських видавців на знаних ярмарках на території Польщі, вперше посталу з віднайденням люблінського контракту Івана Федоровича з вроцлавським гравером Блазіусом Ебішем про ілюстрування Біблії (1578)51, підкреслену зазначеним другим люблінським документом періоду завершення Острозької Біблії.

Інший не відзначений дотепер напрям інтересів львівського видавця фіксують найпізніші з виявлених досі в Польщі документів до його біографії - матеріали судового процесу зі замойською міщанкою Єлизаветою Волошевичевою починаючи від 14 листопада 1646 р.52, який вів Замойський трибунал для міст; М. Сльозка встановив у цій справі свого уповноваженого53. Процес продовжився наступного року54, засвідчуючи не лише наполегливість сторін, але й сталі зацікавлення львівського друкаря у Замості. На жаль, у віднайдених матеріалах немає нічого конкретного про замойські інтереси львів'янина в цікавих для дослідника аспектах, проте, звичайно, не слід забувати активної діяльності друкарні місцевої академії та безперечну вірогідність насамперед професійних інтересів львівського видавця і на замойському ґрунті. Тому нововстановлені і ярославський, і замойський аспекти біографії М. Сльозки не лише глибше розкривають знані обставини цієї діяльності, але й стосуються невіднотованих досі сторін його життєвого шляху. Одночасно вони також істотно доповнюють виявлений за люблінським документом Івана Федоровича незнаний донедавна “ярмарковий” бік історії українського друкарства. Щодо самого М. Сльозки, то не виключено, що “ярмарковий” аспект може мати й уже віднотований луцький епізод його біографії.

Виявлені досі в польських архівосховищах джерельні матеріали до біографії М. Сльозки усі стосуються першого львівського періоду його життєвого шляху й не виходять поза 1648 р. Проте систематичне опрацювання львівських архівних фондів дало певні відомості й до наступного етапу діяльності видавця - часів після Національно-визвольної війни середини століття.

* * *

З матеріалів до біографії М. Сльозки, віднайдених серед актів львівського міського уряду, публікується посмертний опис частини майна, яке залишилось після друкаря й на час укладення опису зберігалося в його доньки, одруженої із греком Димитровичем.

2. Посмертний опис частини майна М. Сльозки.

Із львівських документів заключного періоду діяльності друкаря подаємо пере-лік примірників книг і частини майна, яке залишалося у спадкоємців після його смерті. Відповідно до відзначених двох головних напрямів видавничих інтересів, реєстр розподіляється на кириличні та польсько- й латиномовні видання. Серед кириличних переважають книги останніх років, хоча відзначено також 40 примірників Номоканону ще 1646 р. та сто примірників Апостола 1654 р. - єдиного великого видання М. Сльозки з тривалого малопродуктивного періоду, що припадає на роки війни середини століття. Публікований перелік стає, зокрема, важливим джерелом до історії поширення друкованої продукції майстра55. Найцікавішою позицією тут є шістсот “Азбук дітям для науки”. Таке видання у доробку М. Сльозки не зафіксоване - єдиною віднотованою у спадщині українського друкарства позицією із такою назвою є острозька Азбука 1578 р.56. Можливо, у публікованому реєстрі так названо Буквар, надрукований, як вважають, уже після смерті видавця57. До такого висновку схиляє насамперед кількість вказаних примірників. Для порівняння: Буквар 1662 р. братської друкарні вийшов накладом 650 примірників58. Ймовірно, проте, що серед останніх видань майстра могла бути й не зафіксована досі в бібліографії Азбука, хоча тоді не може не дивувати той факт, що наклад не розходився. Тут, можливо, криються якісь особливі, не встановлені досі обставини останнього періоду життя друкаря та долі його спадку.

Складніше ідентифікувати позиції, подані в переліку польських та латинських видань, серед яких друки самого М. Сльозки, правдоподібно, відсутні. У п'ятдесяти примірниках “Officium” можна вбачати продукцію друкарні львівського єзуїтського колегіуму 1666 р.59. Аналогічне походження мають і дванадцять примірників, (правда, виданого ще 1648 р.) малоформатного пророцтва святої Ґертруди60, що також дає цікавий причинок до історії поширення львівської друкованої продукції та стосовно менше знаної досі діяльності М. Сльозки-книгаря. Проте серед польсько- та латиномовних переважають, як видається, позальвівські видання. Принаймні до такого висновку схиляють ідентифіковані позиції переліку, хоча через лаконічний характер окреслення назв та, очевидно, вільний в окремих випадках переказ заголовків далеко не всі з них піддалися ідентифікції.

55 Зазначений аспект історії видавничої справи джерела засвідчують рідко, однак те, що окремі видання залежувалися, було звичним явищем. Наприклад, примірники випущеного 1700 р. в друкарні Успенського братства першого українського друкованого Ірмологіону продавалися ще 1724 р.: Александрович В. Мистецьке оздоблення львівських першодрукованих ірмологіонів // KALOF.NIA. Науковий збірник з історії церковної монодії та гимнографії. - Львів, 2002. - Ч. 1: До 70-ліття Олександри Цалай-Якименко. - С. 96.

Не виключено також, що серед перелічених позицій є й досі в бібліографії невіднотовані. Хоча через характер опису його неможливо використати сповна, він, безперечно, є цінним джерелом до біографії М. Сльозки та історії українського друкарства XVII ст. загалом.

У приватній, невидавничій частині інвентаря насамперед привертає увагу загальний, на жаль, перелік картин. “Шість великих образів на дереві”, як дає підстави здогадуватися відсутність підкреслення їх “руського” походження, радше мали б належати до доробку європейського мистецтва. Недокладність опису не дає можливості встановити характер наступних чотирнадцяти малих образків. Інтриґуючий характер мають і невіднотовувані в опрацьованих досі джерелах “живі образки”. Згадка про необхідність дати їм одяг підказує, що ці п'ять композицій, укладені з невеликих фігурок, були ще незавершені. Запис, безперечно, стосується якогось рідкісного явища в історії місцевої культурної традиції, в локальності якого переконує відзначена незавершеність цих об'єктів. До рідкісних на львівському ґрунті належить й остання позиція мистецької частини переліку, яка описує десять грецьких “образків”61, рідкісних, бо незважаючи на чималу грецьку діаспору та якнайактивніші контакти з поствізантійським православним Сходом, віднотовуваних у приватних збірках Львова лише тричі за все XVII ст.62. Ця частина публікованого інвентаря є рідкісним доповненням до приватної історії професійного середовища українських друкарів XVII ст.

Публіковані документальні матеріали до біографії М. Сльозки, окремі нові відомості про його співпрацівників, а в ширшому плані - львівське друкарство середини XVII ст. - загалом додають важливі штрихи до вивчення видавничої справи у Львові за умов одного з найцікавіших періодів її історії й можуть стати черговим кроком у дослідженні одного з усе ще мало опрацьованих важливих явищ духовної культури українських земель. Водночас вони ще раз засвідчують необхідність ширших пошуків львівських джерельних матеріалів і поза межами наших теренів та переконують, наскільки важливі актові матеріали до історії української культури за різних обставин осіли в архівосховищах інших країн, зокрема Польщі.

ДОКУМЕНТИ

№ 1.

1639, листопада 16. Львів. - Ухвала консисторського суду Львівської католицької архієпархії в процесі проти українського друкаря Михайла Сльозки як друкаря львівського римо-католицького архієпископа за видання панегірика на честь львівського православного єпископа Єремії Тисаровського, що може загострити стосунки між католиками та “схизматиками”.

Eodem die*.
Inter instigatorem officy et Michaelem Slozka typographum leopolien[sem]** decretum.
In audientia hodierna cora[m] perill[us]t[rissim]i et admodum r[euere]ndo d[omi]no Andrea Sredzinski, custode vicario in spiritualibus et officiali g[e]n[er]ali leopolien[si], personaliter constitutus r[euere]ndus Lucas Opalski, mansionarius eccl[esi]ae metropolitanae leopolien[sis] et officy p[raese]ntis instigator, actor, in et contra famatum Michaelem Sloska, typographum leopolien[sem], citatum, et personaliter comparentem termino dedicto ex in citationis debite ut apparebat executae in diem hodiernam inudenti in causa occasione libelli, cuiusdam Aurora na horyzoncie lwowskim swiecaca intitulati, scommatice in officina ipsius excursi et in lucem editi, verbo taliter proposuit. Mial sie pozwany pan Michal drukarz, scommaticus bedac, sub protectione ill[ust]r[issi]mi ac reuerend[issi]mi d[omi]ni loci ordi-nary n[ost]ri leopolien[si] na to ogladac, aby tak przeciwko wierze katholickiey bez wiado-mosci adm[odum] r[euere]ndi d[omi]ni officialis g[e]n[er]alis, iako tez contra authem eccl[es]iae nic z officiny swoiey niewydawal. Druga. Iz ta swoia wydana ksiazke Aurora nazwana wiele turbacyi miedzy katholikami et religionem romanam a schysmatykami moze zaciagnac. Trzecia aby byl nieuwlocyl w niwczym honori r[euere]nd[issi]mi d[omi]ni loci ord[ina]ry, co sie ztad pokazuie, ze w niey in signe ipsus ill[usstrissi]mi apposuit stemmati, quod subimpestit eidem libro wladyce schismatico leopolien]si] dicato, hoc autem in dedecus ill[ustrissi]morum primatum regni vergit, non*** aly sui loci ord[ina]ry insignibus eiusmodi crucis v[ideli]cz[e]t utuntur in regno nisi dico metropolitani alter gnesnen[sem], alter leopo-lien[sem] gluadatur secundum ex hoc, ze blusphemias multas contra s[anctam] romanam ecc[esi]am ipsiusq[ue] unionem typis man // auit, quod ipsis titulis et inscripsionibus videre licet quia talis sunt: Aurora na horyzoncie lwowskim swiecaca przeoswieconemu exarsze s[wietego] thronu apostolskiego konstantynopolskiego. Prim[um] eluadatur, quod sit abusus beneficio et protectione ill[ust]r[issi]mi d[omi]ni loci ordinary et in contemptum eiusdem et totius cleri libellum clasphemum in lucem edere praesumpserit. His p[er]missis sadowi j[ego] m[os]ci mego m[ilos]ciwego pana iako officiala meo nomine instigatoris polecam, aby to facinus citati publice editum publica etiam paena puniatur. Addo et protestor iz salua actio manet cum authore eiusdem libelli piam reseruo in foro competenti. Et si quae sunt alia libelli eiusmodi exemplaria ne spargantur, aby oddal totaliter off[ici]o p[raese]nti. Et respondendo citatus inferebat et intulit per suum prolocutorem Alberto Slonczowski. Acz to wydanie tey ksiazki nie za pozwanego wiadomoscia, ale radzey in abscentia iego iest excudowana, w czem lubo niewiedzial, atoli nihilominus agnoscendo iudicem et forum competens, iz przez censury jego m[os]ci x[iedz]a officiala wyszla, przetoz on iako sluga jego m[os]ci x[iedz]a arcybiskupa lwowskiego, ktorego w niwczym honorami ublizac niechce, ad praesens veniam petit et correctioni paternae se subdit, declaruiac sie na potym, ze zadney xiazki polskiey bez wiadomosci ill[ustrissi]mi et ipsius officy niewydawac sie obliguie, a teraz zeby byl et circa reputationem przez sad ninieyszy przy typographiey zachowany pokornie prosi, deklaruiac sie, ze exemplarze wzytkie tey xiazki, ktore bedzie mogl zabradz oddac chce y odda officio // praesenti y indicatum chce pati iudicialiter et officiose decretem nalezione.

Et per ill[ust]ris et admodum r[euere]ndus d[omi]nus suprascriptus iudex, atten[ta]to eo, quod citatus eiusmodi libello in sua officina prout agnoscit impresso Aurora na horyzoncie lwowskim intitulato in ipsius praemio ante omnia eccl[esi]ae Dei non medianter derogant, ipsiusq[ue] authen[ticae] laeserit, ideo quatenus paenam viginti marcarum fabrica eccl[esi]ae applicandarum in duabus septimanis repondendarum licat decreuit. Et quod dignitatem et authem il[ust]r[issi]mi ac reuerend[issi]mi d[omi]ni archiepiscopi nulliter et in viligendum per oppositionem in titulo verborum illorum exarsze s[wietego] apostolskiego thronu konstantynopolskiego et insignis crucis ad stemma, quae ipsis primatibus cleri im regno servientibus confuturit ill[ustrissi]mum ac reverend[issi]mum d[omi]num archiep[isco]um leopolien[sis] seu ipsius officium in publica aliqua audientia cum personas honoratis cum protectione aliquot exemplarum ad pedes officy deprecetur. Quoq[ue] clerum et populum non medianter libello eiusmodi scandalizauerit, eundem per ecclesias ciuitatis publice ex ambona die aliquo festo reprobandum, cassandum et annulandum deceruit praecipitq[ue], quatenus idem citatus omnia et singula praedicti libelli exem // plaria ex nunc officio comburenda extradat et deferat, aliaq[ue] omnia ubicunq[ue] et per quemecunq[ue] sparsa colligat et collecta eidem officio repunat, insigneq[ue] crucis nulliter stemmati appositum in p[rae]sentia delegati officy ex forma expugnat et expungi faciat, nec amplius illud apponere aliquando praesumat sub paena centum marcarum iremissibiliter infligenda. In super in vim satisfactionis ordinationem dominorum et horarum causarum persoluendarum rubricella nuncupatam pro anno proxime imminenati millesimo sexcentesimo quadragesimo seruientem citra quasiuis procrastinationes debite excudat et excudi faciat idq[ue] ad festum Natalis Domini proxime venturum. Et ne vnquam aliqua scripta quecunq[ue] colore ingenio praesumptione typis mandari facere serae sumat serio praecipit sub paenis arbitrio officy in posterum infligendis. Quam sententiam utraq[ue] parr[ato] pro rato et grato acceptauit. Acta sunt haec anno die, mente quibus supra.

AAL, sygn. 5, k. 369-370 v. Рукопис. Оригінал.

*Датовано за попереднім записом на арк. 366.
**Тут і далі у квадратових дужках відтворено втрачений текст.
*** Далі одне коротке слово не прочитано.

№ 2.

1639, грудня 9. Львів. - Ухвала консисторського суду Львівської католицької архієпархії про арешт від імені Михайла Сльозки книг, на які претендував Андрій Скольський.

Anno Dei 1639 die veneris nona mensis decembris
Inter Michaelem Sloska et Andream Skolski typographos leopolien[sis] decretum.
In audientia hodierna coram perill[ust]ri et admodum r[euere[ndo] d[omi]no Andream Sredzinski, praep[osi]to premislien[sis], custode vicario in spiritualibus et officiali g[e]n[er]ali leopolien[sis], personaliter constituti r[euere]ndus Lucas Opalski, eccl[esi]ae metropolitanae leopolien[sis] mansionarius et officy p[rae]sentis instigator, nec non famatus Michael Sloska, typographus, delator, actores ab una, et famatus Andreas Skolski, socius typographicus, citatus, partibus ex altera, ex vi termini anteacti in diem hodiernam inuadentis petierunt in causa inter eosdem iudicialiter in iudicio p[rae]senti vertente post adinuentum citato forum interloqui ac de consensu eiusdem citati sententiari. Q[uo]t perill[ust]ris // ac adm[odum] r[euere]ndus d[omi]nus custos vicarius in spiritualibus et officialis g[e]n[er]alis leopolien[sis] supradictus interloquendo decernit. Q[uo]t si citatus respondendo et in termino hodierno comparen[s] iudicialiter sese submittendo forum judicy p[rae]sentis agnouerit nihilominus de et super prolat[i]one sententiae in causa ad primam iuni sequentem, judex deliberat praece-pitq[ue] ac decernit quatenus omnes et singulos libros impressos, ad quos suae aliquod se habere citatus praetendit, famatus Michael Sloska, typographus, delator, apud se officiose per instigatorem officy p[rae]sentis iam arrestatos, totaliter iudicio et officio p[rae]senti die crastina hora decima quarta antemeridiana sub paena amissionis priuilegy per ill[ustrissi]mum ac reuerend[issi]mum d[omi]num archiep[iscop]um leopolien[sem] apud sacram regiam m[aies]tatem sibi impetrati reponat ac in termino eodem supradicto partes infernat inferenda cum cantella quatenus citatus iudicatum officy p[rae]sentis iuxta submissionem in termino anteacto factam pati teneatur, p[rae]senti sua in p[er]missis sententia mediante. Quam partes pro rato susceperunt et quilibet illorum suscepit.

AAL, sygn. 5, k. 372 v. - 373. Рукопис. Ориґінал.

№ 3.

1639, грудня 14. Львів. - Ухвала консисторського суду Львівської католицької архієпархії в процесі між друкарями Михайлом Сльозкою та Андрієм Скольським із зверненням до чинного законодавства, згідно з яким видавці церковних книг, що перебувають під зверхністю духовної влади, підлягають юрисдикції духовних судів.

Die mercury decima quarta mensis decembris.

Inter Michaelem Sloska et Andream Skolski decret.

In causa et actione inter instigatorem officy p[rae]sentis et famatum Michaelem Sloska typographum leopolien[sem] delatorem actores ab una ac famatum Andream Skolski citatum partibus ab altera in off[ici]o p[re]senti mota. Perill[ustrissim]us et ad[modu]m r[evere]ndus d[omi]nus Andreas Sredzinski, praep[osi]tus premislien[sis], custos vicarius in spiritualibus et officialis g[e]n[er]alis leopolien[sis] expediendo suspensionem pro lationis sententiae in diem hodiernam incidentis statuit, definit, decernit ac taliter sententiat. Cum constet manifeste in causa eiusmodi inter instigatorem p[re]senti officy et famatum Michaelem Sloska, typographum leopolien[sem], delatorem, actores ab una, et famatum Andream Skolski, citatum, partibus ex altera forum quasi ex causa ritus graeci seu alias ciuilis jurisdicionis causaq[ue] p[re]sentia quasi in officio et iudicio consulari leopolien[sis] alias nulliter et incompetenter agitatq[ue] forum // excussiose. Attenti eo, quod jura publica regni et statuta, quae tam de jurisditione sp[irit]uali, quam libertate titulo academia immunitateq[ue] diui v[ideli]cz[e]t Sigismundi Augusti de data Vilnae 1557 disponant, nec non const[ituti]ones synodales ipseq[ue] usus et possessio usq[ue] in diem hodiernam seriata obseruataq[ue] nec non auth[orit]as et juditio ill[ustrissi]morum loci ordinariorum in typographos et bibliopolas usiue et animaduersiue per proxim et preiudicatam v[ideli]cz[e]t Andreae Petricouy, regy typographi, constitutionibus synodalis de et super incussione librorum eccl[es]iorum legem sancisse, ne quisquam typograph[um] Regni et Magni Ducatus Lithuaniae, quocunq[ue] pretextu libros typis imprimere aut in praeiudicium typographi exellentis Andreae Petricouy, typographi cracovien[sis], ad libros ecclesiasticos ab eadem synodo deputati, aut alibi recu-ssos in prouincys Regni Poloniae vendere praesumat ad triennium sub paena excommunica-tionis et in subsidium quadringentos aureorum caeterosq[ue] paenia arbitris ill[ustrissi]mi ac reuerend[issi]mi d[imi]ni loci ordinary inrogandis sit delata et obseruata, dum quod sit praeiudicatum in causa simili ill[ustrissi]m[i] ac reuerend[issi]mi d[omi]ni olim Martini Szyszkowski episcopi cracouien[si] inter instigatorem officy cracouien[si] et bibliopolas // cracouien[sis] de data Bozantini die 12 febr[uarii] mill[essi]mo sexcent[esi]mo vigesimo, nec non quod in ultima synodo varszavien[si] anno 1634 13 men[se] nouembres celebrata omnes et singulos typographos et bibliopolas jurisditioni eccl[esiae] subyciantur illis verbis, v[ideli]cz[e]t sciantq[ue] bibliopolae et typographi, se quod impressionem, venditionem et inuectionem librorum ill[ustriss]imorum d[omi]norum loci ordinariorum iuriditioni antiquitus esse subiectos secundum rescriptum ser[enissi]mi olim Sigismundi Augusti. Ideo ex his et alys vnibus fori exceptionibus quibusuis uti friuolis nulliter in iudicio p[rae]senti illatis et allegatis reiectis foro adinuento citato in causa procedere mandauit. A qua sententia citatus sententis se prauatum verbo apellauit ad ill[ustrissi]mum d[omi]num nuntium ap[osto]licum petyto defeni ex rationibus inscripto porrectis. Actor vero dilationem ad refutationas ratio-nes non deferendae appellationis ad primam juris concedendam sibi petyt, quod obtinuit.

AAL, sygn. 5, k. 374 v. - 375 v. Рукопис. Ориґінал.

№ 4.

1640, березня 16. Львів. - Протокол засідання консисторського суду Львівської католицької архієпархії із викладом заяви представників львівського Успенського братства Михайла Алевізія та Олександра Прокоповича про накладення від імені братства арешту на книги, які в цьому консисторському уряді заарештував Михайло Сльозка, а також на друкарське обладнання і руські шрифти та гроші, що є в друкарні Михайла Сльозки.

Die veneris decima sexta mensis marty*.

Arrestum super libris ruthenicis a fraternitate ruthenica impositum.

Coram officio et actis p[re]sentibus consistorialibus leopolien[sibus] comparentes per-sonaliter famati Michael Aluisi et Alexander Procopowic, ciues leopolien[sis], suis et totius communitatis fraternitatis ruthenicae ad eccl[esi]am tituli Assumptionis Beatissimae Virginis Mariae in caelum ritus graeci intra moenia ciuitatis leopolien[sis] existen[tis], agentes petierunt arrestum in et super libros certos, circa hoc idem officium consistoriale sub arresto ex instantia famati Michaelis Sloska existentes, famati Andreae Skolski proprios, tum et su-per instrumenta quaenis typographica praesentim matrices idiomatis ruthenici ad typographiam pertinentes apud Michaelem Sloska existentes, summasq[ue] quasuis pecuniarias, suscipi, imponi, easq[ue] arrestandas esse per officium prae[se]ns fueri. Et adm[odum] r[ever]ndus d[omi]nus Andreas Sredzinski, praep[osi]tus premislien[sis], custos vicarius in spiritualibus et officialis g[e]n[er]alis leopolien[sis], admissa p[re]fatorum instantium uti iusta et l[egi]tima modo praemisso facta[m] affectatione arrestum eiusmodi suscepit, libroq[ue] suprarecentitos nec non instrumenta typographica et matrices typograaphicus suprascr[ipt]as summasq[ue] quasias pecuniarias, penes Michaelem Sloska existentes, arrestandas esse, tantis per donet causa inter fraternitatem ruthenicam et p[re]fatum Andream Skolski, ab offifium consulari leopolien[si] // per appellationem post curiam S[acrae] R[egiae] M[aests]tis deuoluta finaliter determinata et decisa non fuerit et in arresto stricto et firmo permanere censuat ac decreuit aliudq[ue] arrestum, per presbyterum quemnis vel clericum eccl[esiae]ae metropol[itanae] leopolien[sis], quem presto habere p[rae]fati instantes poterint praecipien[do] ipsios uti virtute s[anctae] obedi[enti]ae et sub ep[is]co[po]s paena[m] imponen-dum mandauit et p[rae]sentibus mandat ut praecipit.

AAL, sygn. 5, k. 416-416 v. Рукопис. Ориґінал.

* Датовано за попереднім записом на арк. 415 зв.

№ 5.

1640, жовтня 9*. Львів. - Ухвала консисторського суду Львівської католицької архієпархії у процесі між друкарями Михайлом Сльозкою та Андрієм Скольським стосовно спільного видання Апостола.

Sententia difinitiua inter Sloska et Skolski typographos.

In causa et actione suae coram judicio p[rae]sentis nota et verteb[ata] ac in anterioribus terminis satis luculenter deducta coram perill[ust]ri et adm[odum] r[euere]ndo d[omi]no Valentino Skrobiszowski, v[trisque] j[uris] d[octore], ca[noni]co, vicario in sp[irit]ualib[us] et o[ffici]ali g[e]n]er[a]li leopolien[si], in eius publica aud[ient]ia personal[ite]r de vnasimi consensu comparentes in terminumq[ae] hodiernu consentientes honesti Andreas Skolski, actor, et Michael Sloska, ritus graeci typographos leopolien[ses], citatus, petierunt et quilibet eorum petyt in causa huiusmodi concludi sententiamq[ue] definitiuam, in fauorem quisq[ue] et pro parte sua ferri atq[ue] in scripto promulgari et perill[ust]ris p[ro]d[uc]tus d[omi]nis officialis ratificato, prius parte cum termino vnanimiter in eundem consentientium et eo legi-timo adinuento huisdi sententiam mihi notario con[sisto]ry ex scripto legendam et promulganda // comisit, quam in publica audientia legi et promulgaui tenoris huiusmodi in cusa et actione inter honestum Andream Skolski, actorem, ex una, et famatum Michaelem Sloska, typographum archiepiscopalem, ciuem leopolien[sem], occ[asi]one non satisfactionis compro-misso cuidam inter eosdem de et super mediate prouentum et impensarum a literis p[re]dicti actoris proprys, tum solutionis et sustentationis familiae in artem typographicam neccesariae et aliorum requisitorum ad huiusdi operam typographicam spectantum quasi ab inuicem ad p[er]mis[s]a aequaliter collatorum citatum, partibus ex altera coram nobis mota et verten[ta], concludimus Christi nomine inuocato pro tribunali sedens et solum Deum ipsiusq[ue] iusti-tiam sanctam p[er] oculis h[a]bentes per hanc n[ost]ram sententiam definitiuam quam de iuris peritorum consilio et assensu matura intra nos deliberans p[ro]habita, his in scriptis forimus dicimus decernitus et definitiue pronuatimus. Ex his, que in huiusdi ca[usa]m vidimus et ex allegationibus propositionibus tam inscripto, q[ua]m verbo vtrinq[ue] factis et productis audiuimus atq[ue] ex informatione virorum in arte typographica versatorum clare intelleximus. Quoniam citatus omnes fere impensas, ad artem typographicam necessarias p[ro]pter literas, quae actoris propriae fuerunt, suppedibat atquae familia vniuersa artis huius gnare pro labore soluebat, actor vero solum literas ad imprimiendum ruthenicas contulit et suam operam in impressione Apostolorum tamq[ua]m socius typographicus collocauit, non autem ex qualiter ad societatis contractum cum citato omnia suppeditauit ratione cuius operae et addita // menta citatus actoris ac maius salarium uti peritiori inter alios socios artis typographicae concessit ut hoc ipsum ex anterioribus decretis late patet, per quae societatis contractus inualidus est declaratq[ue] ideo ne labor actoris inemuneratur ab eat p[re]sertim cum citatus submiss[e]rit se officiose, quod velit nequiescere sententiae iudicis pro qualibet septimana florenos duos et medium polonicales supras[c]r[ipt]o actori persoluendos esse, ratione vero literarum matricum, quibus citatus varios imprimendo libros com[m]odo sibi parabat, quia iam actor iam patet ex confessione ipsius, in anterioribus decretis connotata triginta quinq[ue] libros Apostolos nuncupatos in vim additamenti accepit et pro quinquaginta huiusdi libris papyrum suum se didisse asserit ideo quindecem reliquos Apostolos p[rop]rio corporali iura-mento, per actorem p[re]stando, ad complendum numerum quinquaginta librorum dictorum, quod eosdem a cittato moderno non accepit, reddendo esse a citato et reddi debere eidem actori adinuenimua. Alios item Apostolos numeros itidem quinquaginta proprys impensis, a papyro citati impressos, in officio p[rae]senti ad instantiam instigatoris officy repositos, et huiusq[ue] in eodem officio arest[a]tos, ad quos ius modernus actor ut ex decreto in off[ici]o p[rae]senti an[n]o D[omi]ni 16-mi trig[esi]mo luno non[a] decembris lato constat, here p[re]tendit, loco prouentus a literis ex eodem officio d[a]to actori asiudicamus illosq[ue] leuandi facultatem ex eodem coniedimus arestamq[ue] super ysdem positum relaxamus ettollimus literas vero matrices actoris proprias, quas citatus r[e]posita pecunia actoris per se data, submittit // se redditurum eidem actoris post solutum debitum iuxta regestra, coram nobis exhibita, computata inter hoc ea pecuniaquae est in rem citati, per actorem exposita ex mercede, quae pro labore eundem actorem concerart in octuas omnes et singulas p[raese]n[t]iosi opus fuerit corpor[a]li iuramento extradendas esse et extradi debere decernimus. Ex ita dicimus ac sententiamus non solum p[er]misso sed et omni meliori modi ita sententiaui, ego, Valentinus Skrobiszowski v[ideli]cz[e]t can[oni]cus et off[icia]lis g[ener]nalis leopolien[sis] m[anu] p[ro]priae lecta lata et promulg[a]ta modo suprascio haec sententia an[n]o et die quibus supra prae[s]entibus perill[ust]ribus et adm[odum] r[euere]ndus d[omi]nis Luca Witkowski, Petro Marosczynski, artium m[a]g[ist]ro et ph[ilosoph]iae doctore, canonicis, Ioanne Baptista Vbaldino, j[uris] v[trisqie] d[octor], praeposito capellae campianouianae, et r[euere]ndis Alberto Kosowski, paenitentiario, Luca Opalski, mansionario eccl[es]iae metropolit[anae] leopolien[sis]. Post cuius quidem sententis prolationem petyt actor super recolli-gendum in eam pro rato et grato accepturus sit tempus sibi ad primam iuris concendi, quod et obtinuit, citatus vero eandem pro rato et grato suo.

AAL, sygn. 6, k. 208-209 v. Рукопис. Ориґінал.

* Датовано за попереднім записом на арк. 207.

№ 6.

1641, квітня 17. Львів. - Протокол засідання консисторського суду Львівської католицької архієпархії із викладом заяви представників львівського Успенського братства Михайла Алевізія та Олександра Прокоповича про зняття арешту, накладеного на книги друкаря Андрія Скольського.

Recessio ab aresto per confraternitate[m] ruthenicam.

Famati Michael Aluisi et Ioannis Afendik, ritus graeci, ciuis leopolien[ses] et seniores confraternitatis ruthenicae nomine eiusdem coram actis p[rae]sentibus personal[ite]r consti-tuti sponte, palam, libere et per expressum recognouerunt, q[ui]d p[re]dicta[m] com[m]unitas et confraternitas ruthenica p[o]st p[re]stitam sibi satisfactionem totulam per honestum Andream Skolski, socium artis typographicae recedis, ab aresto super libris, in con[sula]rio p[rae]senti reposit[um], quinquaginta numero, vulgo Apostolis nuncupatis, per d[ict]um confraternitatem imposito, illudq[ue] nullis roboris ab hinc habere vi[de]l[ice]t et intendit, dans plenariam facultatem p[rae]d[ic]to Skolski quando libuerit et voluerit huiusdi libros ad officio p[rae]senti repetendi, leuandi, acipien[di] et distrahendi in suos usus beneplacitos atque diuendendi hac sua spontanea recogn[iti]one ad p[re]missa mediante pro se[que]n[tis] v[e]n[era]b[i]li SteStepfana (sic!) Malkowski sacellario zamosciano et honesti Ioanne Sawicz atq[ue] p[rae]d[ic]ti Scolski acceptante huiusdi recessum a p[rae]dicto aresto.

AAL, sygn. 6, k. 312. Рукопис. Ориґінал.

№ 7.

1641, вересня 4. Львів. - Початок протоколу судового засідання консистор-ського суду Львівської католицької архіиєпархії з обвинуваченням друкаря Михайла Сльозки за видання без цензорського дозволу книги, в якій не вказано ім'я автора “Indicans iudicia”.

Dilatio termini inter instigatorem et Sloska typographum.

Terminus in diem hodiernam ex citatione inter instigatorem off[ic]y // ab una, et famatum Michaelem Sloska, typographum leopolien[sem], citatum, parte ab altera, incidendo occasione cuiusdam libelli per eundem impressi, indicans iudicia intitulati, sine nomine authoris et confensu censoris librorum hinc ad octauam a peri[illust]r[ssim]i d[omi]ni off[icia]li dila[tio]nis est praesentibus perill[ust]ribus et adm[odum] r[euere]ndis d[omi]nis Stanislao Lubienski archidiacono et Petro Maroczynski v[trisque] j[uris] d[octor] canonico leopolien[si]...

AAL, sygn. 6, k. 440 v. - 441. Рукопис. Ориґінал.

№ 8.

1643, березня 27. Львів. - Протест друкаря Михайла Сльозки у консисторському суді Львівської католицької архієпархії проти друкаря Андрія Скольського за невико-нання ухвали цього суду від 30 жовтня 1641 р.

Manifestat Sloska contra Skolki ratione non satisfactionis decreto. //

Famatus Michael Sloska typographus archiep[i]sc[op]alis p[ri]u[ilegi]alis coram actis p[rae]sentibus et eorundem notario personal[ite]r constitutus solenn[ite]r et o[iginalite]r, quo de iure et stylo potuit ac debuit modo inherendo su[u]s prot[esta]t[i]one trigesima mensis octobris 1641 facta sese manifestauit in et contra honestum Andream Skolski artis typograficae socium, ideo. Quod ipse vilipendendo decreto officy p[rae]sentis ante duos fere annos lata eadem in graue suum* pr[aei]udicium et mamnu[m] non medioere ad efectum d[e]ducere neglescit, ab quem contemptum et negligentiam iure ippso quod habebat sese volens abdicauit et sententiae pro parte sua late renuntiauit. Quare obuiando futurae molest[a]tioni et turbationi cum volentinulla dicert potese iniuria ab no[str]a satisfact[io]nem p[rae]d[ic]tum iteru[m] eandem Skolski prot[es]tatus est, allegans in iudicatum transysse huisdi decreta nec ea posse ampliusa d[ic]to Skolski resuscitari cum tempus et fatalia eorundem de iure descripta iam pridem lapsa sint, petens hanc suam manifest[ati]onem et prot[esat]t[i]onem ad acta p[rae]sentia suscipi et inseri, quod et obtinuit praesentibus v[e]n[era]bilibus Ioanne Maliski, sacello zamosciano, at Andrea Grambio, actu presb[ite]ris ecclesiae metropolitanae leopolien[sis] et alys.

AAL, sygn. 6, k. 532 v. - 533. Рукопис. Ориґінал.

* Слово повторене двічі.

№ 9.

1644, вересня 5*. Ярослав. - Протест львівського друкаря Михайла Сльозки у ярославському ярмарковому суді проти краківського книгаря Луки Купіша та його слуги Александра Ґурки й челядника, словолитника Дмитра, за намову цього Дмитра на переїзд до Кракова.

Protestatur Michael Sloska contra Luca [Kupisz]**.

Ad idem judicium nundinalem jaroslaviense personaliter veniens [Mi]chael Sloska typographus, incola leopoliensis, in et contra famat[um Lucam Kupisz], bibliopolam cracoviensem, et Alexandrum Gurka, famulum eiu[sdem], gilisser solenniter ac gravi cum querella protestatus est protes[tans] // qui sequitur modo porrecta.

[P]an Michal Slozka typograph jasnie wielmoznego je[g]o m[os]ci x[iedza] arcy[biskupa] lwowskiego na przeciwko slawetnemu Lukaszowi Kupiszowi bi[bliopoli] krakowskiemu y Alexandrowi Gurka, czeladnikowi iego, y Dimitrowi [gisero]wi zbieglemu protestuie sie oto. Isz pomieniony pan Lukasz wiedzac o [czelad]niku Dimitrze gliszerze, wszelkim sposobem staral sie iakoby go od pro[testa]nta zagrabiel, ktorego protestant niemalym kosztem z Woloch do Lwowa z mal[zonk]a y dziatkami zaciagnal, iakosz w roku 1644 pod czas lwowskiego jar[mar]ku dokazal tego, ze go odmowil, przez czeladnika swego zadatek mu zlo[tych] dwadziescia dal, czas wiazdu postanowiel, ktory odmowiony liter ru[skic]h, ani lacinskich niedorobiwszy y wyrobionych w wiekszey czesci y stede [wyiech]awszy do Krakowa wiachal, przez co protestans oprocz tego, co dwa razy do [Jaros]lawia szukaiac go iezdziel, ma szko-dy na dwa tysieca zlotych polskich [... Ktorej] szkody sup[ranomi]natus Lukasz Kupisz y z czeladnikem swym Alexandrem iest [przy]czyna, Dmitr zas uczynkiem y niedotrzymaniem umowy i kontraktu dla [...]z o takowa szkode swoia tak z panem Lukaszem y Alexandrem Gur[ka,] czeladnikiem iego, iko tesz y z samym Dymitrem czynic gdzie by go [...] przyscignal offiaruie sie ta swoia srodkuiaca protestatia. [Quas] quidem praeinsertas modoq[ue] praemisso porrectas protestationis copias judi[cii] praesens ad iustitiam et affectationem protestantis suscepit actis praesentis [is]cribi et post autentile extradi permisit.

APP, ksiegi miasta Jaroslawa, sygn. 31, s. 364. Рукопис. Ориґінал.

*Датовано за попереднім записом на с. 347.

№ 10.

1648, серпня 30*. Ярослав. - Протестація львівського друкаря Михайла Сльозки в ярославському ярмарковому суді проти люблінського купця Йоана Сорієнтрайя, що взяв від львів'янина Василя Савули “дві ролі табаки”, на які було накладено арешт на суму сімсот двадцять золотих.

Michael Sloska Ioannes Sorientray

In termino hodierno ex citatione citati infras[cri]pti l[egi]time ad p[raese]ns incidente famatus Michael Sloska typographus leopoliensis actor proposuit in et contra famatum Ioannem Sorientray, civem et mercatorem lublinensem, citatum, pro eo. Iz on tabaki dwie roli Vasila Sawuly, mieszczanina lwowskiego, ktore pod aresztem zostawaly wzgledem dlugu actori zlotych // siedmi set dwudziestu winnego, zabral nullo iure petens restitutionem sibi uti meliori jure nalezacych, decerni.

In oppositum citatus directe indendo dixit. Prosil mnie dnia dzisieyszego Sawula, abym ja na swoie slowo wzial dwie roli tabaki w ktorego kupca i jemu przedilowal. Uczynilem to i kazalem byl te tabake zaniesc do gospody Sawuly, ale zem uslyszal, ze chcial brac actor w dlugu te tabake, a mnie assekuratiey zadney ieszcze nie uczynil Sawula, tedy ia bliszczy bendzie iako swoiey, bom iey byl ieszcze nie oddal, wzialem ia iako swoia y prosze sie przy niey conserwari.

Judicium nundiali Jaroslavien[sis] partim suprasc[ri]ptam ambarum personal[ite]r coram se comparentium controversys ex audicis et intellectis attento iure scripto quod in ambicuis et in sacibilibus rebus propriorem admadendum declarat citatum in eam eam iuramenti rotham. Iz ta tabaka moia wlasna iest essecuritatiey zadney od Savuly poki by sie z aktorem nie zgodzil wierzyc tey tabaki nie dawalem. Euadere debere fuit. Quod post praestitum liber ab actione p[raese]ntis manebit salua actione eidem actori contra Sawula prout de iure manente decreto p[raese]ntis vigore. Qui pars utraq[ue] benevole acquierunt.

APP, ksiegi miasta Jaroslawa, sygn. 31, s. 1741-1742. Рукопис. Ориґінал.

* Датовано за попереднім записом на с. 1734.

№ 11.

1671 травня 11. Львів. - Опис частини майна друкаря Михайла Сльозки, яка зберігалася у його доньки.

Regest xiag roznyh, ktore mam nieboszczika rodzica moiego ruskich.
60 Tryody postnych*.
50 Tryody cwitnych**.
150 Kluczow zdania oica Galatowskie[go]***.
150 Psaltyr in quarto****.
55 Neb*.
600 Azbuk dzieciom do nauki.
40 Nomokanonow**.
100 Apostolow***.
100 Psaltyrek malych****.
Polskie y lacinskie ksiegi.
Dziennickow z rubro 325.
Elementarzow 300.
Donatow 350*.
Dziennikow Nowogorskiego druku bez rubry 350**.
Koronek Naswietszey Panny 100.
Officium 50***.
Paciorek maluskich 300****.
Domow uciesznych dla mlodziencow y panien 300.
Actow lacinskich 125.

* Тріодь пісна. - Львів, 1664 // Запаско Я., Ісаєвич Я. Пам'ятки... . - № 417.
** Тріодь цвітна. - Львів, 1666, 1667 // Там само. - № 433.
*** Галятовський І. Ключ разумінія. - Львів, 1665 // Там само. - № 420.
**** Псалтир. - Львів, 1665 // Там само. - № 424.

Posel Bozey laskawosci* 12.
Taft oprawnyh 100.
Niezrozumianich oprawnych xsieg lacinskich y inszych praemarenuw iest 80.

It[em] regestr ruchomych.
10 kilimow //
6 obrazow wielkich nadrzewie.
14 obraskow malych w ramkach.
5 obraskow zywych, ktorym iesc odzynie potrzeba dac y odziac.
10 obraskow na drzewia malowanich malych roznych greckich.
8 krzesel skuro obleczonych.
Fretwas ieden cynowy.
Lichtarzy dwa, ieden cynowy, drugi mosiencowy.
1 miednica miedziana z nalewko.
1 miednica mosiencowa.
30 sztuk cyny rozney.
1 zwierdziadlo.

Naczynia zas roznego.
20 garkow glinianych roznych.
12 misek glinianych.
Talerzow drewnianych puzdro.
12 lyzek drewnianych.
3 warzochwy.
2 rozny.
1 sitko y rzesiotko.
5 niecek.
1 koryto.
1 siekacz.
2 pokryszek.
1 maglownica y kiianka.
3 cebrykow.
1 taczka, ale zla.
Mozdzer bez tluczka. //

Documentum pro f[amata] Dymitrowiczowa circa productionem contra in vim supplementi iuentary sub litt[eris] P. R.

In officio consulari f[eria] 2 postridie dominicae exaudi anno d[omi]ni 1671**.

Inductum*** //

ЦДІА, м. Львів, ф. 52, оп. 2, спр. 185, с. 941-944. Рукопис. Ориґінал.

* Галятовський І. Небо новоє. - Львів, 1665 // Там само. - № 422, 423.
** Номоканон. - Львів, 1646 // Там само. - № 351.
*** Апостол. - Львів, 1654 // Там само. - № 385.
**** Очевидно, останнє видання друкарні М. Сльозки з вихідною датою 17 квітня 1667 р. // Там само. - № 438.

* Ймовірно це: Rhenius J. Donatus latino-germanicus. - Dantiscii, 1666 // Estrei-cher K. Bibliografia polska. - Krakow, 1915. - T. 26. - S. 284.
** У бібліографії таке видання знаного друкаря середини XVII ст. не зафіксоване.
*** Officium sanctorum Breviariis... . - Leopoli, 1666 // Запаско Я., Ісаєвич Я. Пам'ятки... . - № 434.
**** Dazza A. Historia o paciorku niebieskim... . - Krakow, 1661 // Estreicher K. Bibliografia polska. - Krakow, 1897. - T. 15. - S. 888.

* [Hackeborn G]. Posel Bozej laskawosci. - Lwow, 1648 // Запаско Я., Ісаєвич Я. Пам'ятки... . - № 372.
** 11 травня. Запис зроблено іншим почерком.
*** Нотатку зроблено іншим почерком.

Примітки
1 Про походження М. Сльозки див.: Першодрукар Іван Федоров та його послідовники на Україні (XVI - перша половина XVII ст.). Зб. документів. - Київ, 1975. - С. 162-165.
2 Там само. - С. 179, 183.
3 Канони Богородиці. - Львів, 1634: Запаско Я., Ісаєвич Я. Пам'ятки книжкового мистецтва. Каталог стародруків, виданих на Україні. - Львів, 1981. - Кн. перша (1574-1700). - № 244. Видання віднотоване лише писемним свідченням.
4 Псалтир. - Львів, 1634: Запаско Я., Ісаєвич Я. Пам'ятки... . - № 246. Видання відоме лише за джерельною нотаткою.
5 Євангеліє. - Львів, 1636: Запаско Я., Ісаєвич Я. Пам'ятки... . - № 253. Майстер перевидав книгу на замовлення Успенського братства 1644 р. (Там само. - № 322) та у власній друкарні 1665 р. (Там само. - № 421).
6 Буквар. - Львів, 1638 (видання відоме тільки з бібліографії: Запаско Я., Ісаєвич Я. Пам'ятки... . - № 261); [Поучение ієреєви новопосвященному]. - Львів, 1638 (видання відоме лише за рукописною копією: Запаско Я., Ісаєвич Я. Пам'ятки... . - № 263).
7 Kwaszkiewicz J. Hymeneus albo wesola piosenka... . - Lwow, 1638 (Запаско Я., Ісаєвич Я. Пам'ятки... . - № 268); Splawsky A. Applausus bellicae virtutis... . - Lwow, 1638: Запаско Я., Ісаєвич Я. Пам'ятки... . - № 269).
8 Архив Юго-Западной России. - Киев, 1904. - Т. 10, ч. 1. - С. 648-649; Першодрукар Іван Федоров... . - С. 166.
9 Першодрукар Іван Федоров...
10 Щурат В. Хрістос Пасхон львівські віршовані діяльоґи з 1630 р. // Записки Наукового товариства імені Шевченка. - Львів, 1914. - Т. 117-118. - С. 151-152.
11 Исаевич Я. Д. Типография Михаила Слезки и ее роль в межславянских культурных связях // Федоровские чтения 1973. - Москва, 1976. - С. 42-59; Его же. Преемники первопечатника. - Москва, 1981. - С. 93-103, 124-127; Його ж. Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми. - Львів, 2002. - С. 211-218, 263-265; Його ж. Виникнення та розвиток друкарства в Україні // Історія української культури: У 5 т. - Київ, 2001. - Т. 2: Українська культура XIV - першої половини XVII століття. - С. 620; Його ж. Видавничі осередки і друкарні // Там само. - Київ, 2003. - Т. 3: Українська культура другої половини XVII - XVIII століть. - С. 769-770.
12 Запаско Я., Ісаєвич Я. Пам'ятки... . - С. 55-78.
13 Каталог кириличних стародруків Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника Національної Академії Наук України. - Львів, 2000. - Вип. 3: Видання друкарень Львова (Михайла Сльозки, Арсенія Желиборського, Йосифа Шумлянського, монастиря св. Юра). - С. 7-125.
14 Каталог видань кириличного друку в установах Волині (1600-1825). - Луцьк, 2001. - № 12 (Запаско Я., Ісаєвич Я. Пам'ятки... . - № 270).
15 Aurora na horyzoncie lwowskim swicaca przeoswieconemu exarsze жwietego tronu apostolskiego constantynopolitanskiego. - Lwow, 1639: Запаско Я., Ісаєвич Я. Пам'ятки... . - № 278.
16 Jozefowicz J. T. Kronika miasta Lwowa od roku 1634 do 1690 obejmujaca dzieje dawnej Rusi Czerwonej... . - Lwow, 1854. - S. 37.
17 Wisniewski M. Historia literatury polskiej. - Krakow, 1844. - T. 6. - S. XII.
18 Исаевич Я. Д. Преемники... . - С. 102; Його ж. Виникнення... . - С. 628-629; Його ж. Українське книговидання... . - С. 215.
19 Estreicher K. Bibliografija polska. - Krakow, 1882. - T. 8. - S. 227; Запаско Я., Ісаєвич Я. Пам'ятки... . - № 278.
20 Archiwum Archidiecezji Lwowskiej w Krakowie (надалі - AAL). - Sygn. 5. - K. 369 v. - 370 v.
21 Запаско Я., Ісаєвич Я. Пам'ятки... . - № 278.
22 Там само. - С. 61.
23 Наступною позицією на львівському ґрунті став віднотований досі в унікальному примірнику Національного музею у Львові панегірик єпископові Арсенієві Желиборському: Бутович Г. Еуодія албо Арсенія Желиборского духовних цнот запах... . - Львів, 1642 (Запаско Я., Ісаєвич Я. Пам'ятки... . - № 296).
24 AAL. - Sygn. 5. - K. 441.
25 Ibid., passim.
26 Центральний державний історичний архів України у Львові. - Ф. 197 (Львівський римо-католицький митрополичий капітул). - Oп. 2. - Спр. 1275. - Арк. 112-113.
27 Запаско Я., Ісаєвич Я. Пам'ятки... . - № 307.
28 У літературі їхні стосунки цього періоду насамперед за опублікованими документами найдокладніше розглянув Я. Ісаєвич (Преемники... . - С. 98-100).
29 Першодрукар Іван Федоров... . - № 109.
30 AAL. - Sygn. 5. - K. 372 v. - 373.
31 Ibid. - K. 374 v - 375 v.
32 Ibid. - K. 416 v. - 417.
33 Опубліковано: Першодрукар Іван Федоров... . - С. 191-195.
34 AAL. - Sygn. 6. - K. 6 v. - 7, 12.
35 Ibid. - K. 7 v.
36 Ibid. - K. 12, 18 -18 v., 24.
37 Ibid. - K. 36. У цьому документі та декількох наступних помилково взаємно замінено імена сторін, що зайвий раз вказує на відзначені “вільності” консисторського писаря.
38 AAL. - Sygn. 6. - K. 42 v. (помилково взаємно замінено імена сторін), 46 (помилково взаємно замінено імена сторін), 79-79 v., 81, 87, 98, 102.
39 AAL. - Sygn. 6. - K. 104 v.
40 Першодрукар Іван Федоров... . - С. 192-193. Пор.: Исаевич Я. Д. Преемники... . - С. 99.
41 AAL. - Sygn. 6. - K. 208-209. Виклад відповідного запису без відкликання до джерела див.: Щурат В. Хрістос Пасхон... . - С. 151.
42 AAL. - Sygn. 6. - K. 214, 219 v.
43 Ibid. - K. 220 v. - 221.
44 Ibid. - K. 312.
45 Ibid. - K. 532 v. - 533.
46 Постать Д. Кульчицького залишається маловідомою, окремі факти з його біографії див.: Першодрукар Іван Федоров... . - № 119-121. Пор.: Исаевич Я. Д. Преемники... . - С. 102, 119; Його ж. Українське книговидання... . - С. 228. Реєстр його видань, який містить лише п'ять позицій за 1662-1679 роки, див.: Запаско Я., Ісаєвич Я. Пам'ятки... . - № 408, 409, 413, 561, 575.
47 Archiwum Panstwowe w Przemyslu (надалі - APP). Ksiegi miasta Jaroslawa. - Sygn. 31. - S. 363-364.
48 Першодрукар Іван Федоров... . - № 119.
49 Александрович В. Боргове зобов'язання друкаря Івана Федоровича перед краківським купцем Фольтином Бертольдо від 25 травня 1581 року // Український археографічний щорічник. Нова серія. - Вип. 7 (Український археографічний збірник. Т. 10). - Нью-Йорк; Київ, 2002. - С. 300, 302.
50 APP. Ksiegi miasta Jaroslawa. - Sygn. 31. - S. 1745-1746.
51 Исаевич Я. Д. Новый документ об Иване Федорове // Федоровские чтения 1978. - Москва, 1981. - С. 5-13.
52 Archiwum Panstwowe w Lublinie. Archiwum Trybunalu zamojskiego dla miast. - Sygn. 8. - S. 309-310.
53 Ibid. - S. 311-312.
54 Ibid. - S. 409, 411-415, 447-448, 449.
56 Азбука. - Острог, 1578: Запаско Я., Ісаєвич Я. Пам'ятки... . - № 3.
57 Буквар языка словенска... . - Львів, 1668 (?) // Запаско Я., Ісаєвич Я. Пам'ятки... . - № 444.
58 Архив Юго-Западной России. - Киев, 1910. - Т. 12, ч. 1. - С. 354, 355.
59 Officium sanctorum Breviariis... . - Leopoli, 1666 // Запаско Я., Ісаєвич Я. Пам'ятки... . - № 434.
60 [Hackeborn G]. Posel Bozej laskawosci. - Lwow, 1648 // Запаско Я., Ісаєвич Я. Пам'ятки... . - № 372.
61 Цю рідкісну позицію публікованого інвентаря до наукового обігу впроваджено: Александрович В. Берестейський маляр зі Львова Іван Новосельський // Пам'ятки України: історія та культура. - 2002. - Ч. 3-4. - С. 160.
62 Александрович В. Берестейський маляр... . - С. 160, приміт. 20.