Стефан Яворський. Арктос неба руського у родових зорях ясновельможного і вельмишановного отця Варлаама Ясинського... відблискуючий...
Людмила Шевченко-Савчинська (Медієвіст)
Назва латиною: Arctos caeli Rossiaci in gentilitibus sideribus illustrissimi ac reverendissimi patris P. Barlaami Iasinski … resplendens …
Обсяг: 41 с.
Видавець: Київ
Рік видання: 1690
Оригінал зберігається: НБУВ імені В. Вернадського, відділ cтародруків,
Мова: латинська, польська
Читайте також: Йоанникій Галятовський в історії української риторики
«Arctos caeli Rossiaci in gentilitibus sideribus illustrissimi ac reverendissimi patris P. Barlaami Iasinski … resplendens...» – один із трьох панегіриків на честь Варлаама Ясинського, написаних Стефаном Яворським, його вірним вихованцем і послідовником. Свого часу молодий випускник КМА вагався при виборі подальшого життєвого шляху, однак вплив Ясинського переважив усі інші впливи, і напочатку 1690 р. Яворський прийняв чернечий постриг із рук свого духовного наставника. У червні 1690 р. після смерті непопулярного в Україні митрополита Гедеона Святополк-Четвертинського (через якого Українська Православна Церква перейшла в юрисдикцію Московської патріархії) Київським митрополитом був обраний Варлаам Ясинський, архімандрит Києво-Печерської Лаври. Стефан Яворський не залишився байдужим до цієї визначної події: до повернення з висвячення в Москві свого духовного провідника написав і видрукував вітальний твір «Арктос неба руського у родових зорях ясновельможного і вельмишановного отця Варлаама Ясинського... відблискуючий...».
«Arctos» – назва сузір’я, що в Україні зветься Великий Віз або Велика Ведмедиця. За словами Сергія Чечина, у цьому творі Яворського «володіння латинськими віршами доведено до найвищого ступеня» (http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/20130/11-Chechyn.pdf?sequence=1). Примірник «Arctos caeli Rossiaci» зберігається у ЦНБ ім. Володимира Вернадського в Києві. Його оформив, як вважають, відомий київський гравер Іван Щирський. Валерій Шевчук у виданні «Муза роксоланська», присвяченому давній українській літературі, згадує про цей твір Стефана Яворського так: «У 1690 р. поет видав книжечку «Арктос небесний руський» із чотирьох акровіршевих частин,» – однак акровірші є лише в полономовних віршованих розділах; «Вірші писано польською і латинською мовами, є тут і прозаїчні вставки» (Муза Роксоланська, т. 2, с. 239–241) – при тому, що з чотирьох десятків сторінок твору половина (16 сторінок – латиною і 5 – польською мовою) – це саме проза. З огляду на те, що в оприлюдненому перекладі цього твору в поважному виданні «Антологія української поезії» (т. 1, с. 214–218) теж є низка неточностей, очевидною є потреба серйозно дослідити «Arctos caeli Rossiaci (...)», цю коштовну пам’ятку давнього українського письменства.
Читайте також: Могилянський Оратор, вихований на прекрасно підготовлених «Частинах» Марка Туллія Цицерона
Твір починається геральдичним віршем, після якого – прозове звернення клієнта до патрона і перший віршовий Арктос – латиною. Наступні дві частини – вірш і проза – польською. Все це й надалі чергується. Попри те, що переклад усього твору досі не був оприлюднений, вже зараз упевнено можна сказати, що частини різними мовами не повторюються за змістом. Прозиметричний текст твору-білінгви містить численні топоси, серед яких чи не найпоширеніший ще з античних часів – суспільство – це корабель, Ясинському автор відводить роль капітана або поприще, на якому вершаться справи державної ваги, це небеса, а патрон Яворського – сонце. Вельми цікавою є прозова частина цього латиномовного прозиметрію, в якій автор порівнює церквних очільників із сонцем і місяцем.
Віталій Маслюк переклав з латинської та польської твір – або його частину: вміщені в першому томі «Антології української поезії» фрагменти не дають підстав стверджувати однозначно. Натомість із перекладених частин чомусь позникали епіграфи – рядки із Святого Письма. Четверта частина, перекладена з латини, «Арктос древніх світил преосвященного архіпастиря» набула несподіваного звучання, оскільки в антології вона подається без контексту:
Читайте також: Роль комічного у полемічному трактаті Дмитра Туптала “Розыск о расколнической брынской вђрђ”
Сонце сіє туман на землю, коли покривається хмарою,
А примаси, як стали плямою роду.
Місяць, якщо червоніє, віщує вітер,
Коли ж примаси, то лють.
Вражає людські очі сонце в зеніті,
А примаси – на високих посадах;
Сонце – сяйвом блискучим,
Примаси – шалом пекучим
(...)
Нагадаємо, що твір написаний сповненим шаноби до свого наставника учнем і послідовником на духовній стезі, а з цих рядків може скластися враження, що Яворський описує церковних чільників як свавільних, грізних осіб, що майже небезпечні через свою вдачу і велику владу. Можливо, читача радянського часу це й не бентежило, однак ознайомлення з оригіналом показує, що автор протиставляє звеличуваного ним Варлаама Ясинського, очільника духовної влади в Україні, тим священникам, які мають перелічені вади і засуджує в них шал, жорстокість, непомірність.
Читайте також: Йосифа Рутського, митрополита руського, до о[тця] Адріяна Подберезького, Чину святого Василія В[еликого], листи про сейм року 1623
Двомовний твір Стефана Яворського – вишукання плетіння словес, насичене цитатами, прозиметр, оздоблений складною і дуже доречною графікою, безперечно, є перлиною барокової літератури. Тому так важливо перекласти й оприлюднити його в повному обсязі, разом із репринтним виданням оригіналу.