Йосифа Рутського, митрополита руського, до о[тця] Адріяна Подберезького, Чину святого Василія В[еликого], листи про сейм року 1623
Переклад з латини Руслана Щербини
Читайте оригінал листа за посиланням: Josephi Rutscii Metropolitae Russiae ad P. Adrianum Podberski Ordinis Sancti Basilii M. Epistolae De Comitiis Anni 1623
Йосифа Рутського, митрополита руського,
до о[тця] Адріяна Подберезького, Чину святого Василія В[еликого], листи
про сейм року 1623.
І.
Із сейму варшавського до вас пишу; й тому про те, як ведеться у Варшаві, особливо в нашій справі, повідомляю. Так-от схизматики готувалися з приводу цього сейму, щоб пам’ять про Унію святу вони могли цілком стерти з цього королівства, і якби цього не змогли, нас принаймні за рішенням сейму змістити з наших посад і майно церковне в нас відібрати. Зроблено такий підсумок було при велелюдному зібранні козаків у полях біля Києва*, тому, щоб легше отримати, вони прагнули схилити на свій бік короля і примасів всілякого роду послухів. Доля добра наша була в тому, що отців і братів наших, щодо яких ми вам було писали, які зазнали мучеництва, не одразу помирали, що дуже сильно страждають, але відправлять до монастиря їхнього в Трахтемирові, де протягом восьми седмиць у холоді (нічого ж, поки були схоплені, більшого за холод не мали) — голодом і жагою скуті, а також в залізні кайдани заковані — утримувалися. Але оскільки найсвітліший король і решта маґнатів королівства, підбурені ганебністю такого факту, листи з погрозами до них самих написали, що — щоб вони швидше зробили — деякі маґнати дали їм самим надію, [що] вони все, що б не схотіли, отримають на тому сеймі. Отже, в надії на сейм, просто під сам сейм, [ті] отців наших відпустили, давши таке застереження: щоб ніколи вони ні в Києві, ні в усьому воєводстві тому [Київському] не з’являлися, про що з великими труднощами переконали о[тця] Ігнатія. Звільнившись же з їхніх рук, він жодним чином з Києва йти не хотів, хіба що колишня покірність, яка Київ покинула, нехай його ж покличе, інакше він був готовий скоріше померти. Але оскільки старшим серед них був о[тець] Александер, [він], виявивши розсудливість, яка у таких[, як він,] є необхідною, змусив повністю його відступити; однак із вдячності його церковне начиння і бібліотечку, яку зі мною вони прославили як обитель, залишив ув Овручі, за тридцять тисяч [кроків?] від Києва, сподіваючись, що там буде мати обитель, і потім, з плином часу, повернеться до Києва. Так глибоко в його душу засіла ця місія. Тепер [отці та брати наші] були розподілені по різних монастирях, щоб втрачені сили поновили, і ноги, які набрякли від кайданів і поранені ними, лікували. О[тець] же Александер щоночі зазнає нападів лихоманки; він сильно нарікає, що не був гідним мученицького вінця.
Читайте також: Іоган Гербіній. Священні київські печери, або підземний Київ
З усіх, отже, місцевостей схизматів прийшли сюди вельможі як церковні, так і світські, вже більше не просячи О успокоеніи греческой релігіи, попри те, що звикли було чинити інакше, але вони — у великій самовпевненості, що нас позбавлять наших санів, і вони самі на них влаштуються, прагнучи і ніби вимагаючи те, що їм обіцялося. Додалися погрози з боку козаків, які сюди на сейм прислані були у посольстві; якими в тому були переконані в основному король, сенат і земські посли, козаків тих, звісно, які, якщо про те не буде домовлено, можуть бунт учинити і королівству значну шкоду спричинити. Тим часом прислав сюди на сейм єпископ київський лист, аби вони ще 100 хіліархів** обрали і 100 000 козаків, така кількість є для всього королівства дуже страшною, занесли до реєстру, що підтвердив також мій Саковський. Отож за рішенням сейму, не дочекавшись його закінчення, послані були до них посланці як від короля, так і від сенату й земських послів, суворо наказуючи, щоб кожен [з тих] повернувся додому, [щоб] за пороги Дніпра не ходили, хіба що 2000 [чоловік], [щоб] від набігів на володіння турків утримувалися. Якщо ж вони відмовляться те виконувати, всі сили королівства проти них вирушать, і розіб’ють їх наголову; а якщо підкоряться, залежно від того, як будуть підкоряться, комісарам, які зараз же на початку весни до них мають прийти і про все з ними домовитися; тобто в якій кількості вони зобов’язані були б служити Речі Послолитій і скільки жалування від неї могли б сподіватися. На їхні ж запити відповідь буде дана після закінчення сейму через їхніх посланців, що було б згідно зі справедливістю і законами королівства. Про можливість повернення нашого посла, князя збаразького, з уже підтвердженою мирною домовленістю багато [чуток] поширюють, але каштелян краківський, брат його самого, запевняє, що нічого не знає напевне.
Читайте також: Латинськомовна історіографія в Україні середини XVII ст. як мовно-культурне джерело (на матеріалі хронік про Визвольну війну українського народу 1648-1657 років)
Але повернімося до схизматиків, які, все ще сповнені надією, переходять до великих і дивних [справ]. Зрештою ми, які від початку сейму могли дізнаватися про його ж кінець, сподіваємося напевне, що вони нічого не приховуватимуть. В цьому ми всі зусилля, які з моральної точки зору було можливі, докладаємо для того, аби тут вести перемовини про це з усіма орденами королівства. Нехай найсвітлішому [королю] Бог дарує багато років — він ледь не єдиний, хто бореться за нас. Це вже навіть стало відомо схизматикам, і вони не раз кричали у відчаї з обуренням, кажучи не тільки отцям нашим (яких зі мною п’ятеро є), але і мені ж самому сказав Дривінський: «Бачимо, що ми вас ніяк не переважимо, поки живий цей король, але в часи безкоролів’я ви всіма силами повстанете супроти нас». Ми засміялися з такого, бо було смішно. Авжеж Бог дарує довге життя королю, зростає і кількість наших, буде сприяння Апостольського Престолу, який волею своєю спонукатиме верхи цього королівства; та інше, що Бог приберіг для себе, а саме поміч його священна. До кінця наступного другого дня седмиці*** відбудеться розв’язання цього пункту про релігію земськими послами, які поміж своїх еґзорбітанцій**** ще таке висловили: «чому він не задовольняє конституцію року 1607-го, що посланці написали на милість схизматиків?». Відповідь була дана хитромудро (вона була сьогодні у мене), що, звісно, [написане] королем і уніатами задовольняє ту конституцію; а схизматиками — не задовольняє, й до того ж чітко визначене. Запропоновано було ними, щоб ми зібралися в певному місці у визначений час і шукали спосіб замирення з обох боків, а пізніше на майбутніх сеймах буде видно, навіщо це мало бути зроблене; а тим часом конституції років 1607 і 1609 мали б свою силу, вони доти нам не завдали ніякої шкоди. Отож, ви маєте короткий виклад про сейм в питанні релігії.
Дано у Варшаві, 23 лютого 1623 [року].
* Тут в ориґіналі назва Києва має початковою «К», в інших місцях як ця назва, так і похідні від неї починаються з «ch». — Прим. перекл.
** Воєначальників. Іноді chiliarchus могло бути відповідником до полковник. — Прим. перекл.
*** Тобто до кінця наступного понеділка. — Прим. перекл.
**** еґзорбітанція – порушення (злочин проти) закону, беззаконня, зловживання. — Прим. перекл.
** Воєначальників. Іноді chiliarchus могло бути відповідником до полковник. — Прим. перекл.
*** Тобто до кінця наступного понеділка. — Прим. перекл.
**** еґзорбітанція – порушення (злочин проти) закону, беззаконня, зловживання. — Прим. перекл.