Теодозій Василевич-Баєвський. Святого Петра, митрополита київського, дивотворця російського (...), патрона свого копія, Петро Могила

На думку автора хвалебного твору, поява комети віщує радісну, а не трагічну подію, як вважалося здавна – не таке вже й оригінальне твердження, як на свій час. Адже, починаючи з доби Відродження, серйозним суперником науки про Бога став цілий комплекс наук про його творіння – людину, живу й неживу природу. Цікаво, що, вочевидь, Петро Могила, православний митрополит, мав бути цілком улещений тим, що, згідно з баченням автора генетліакону, його народження і видатну долю віщувала комета, до того ж, йому мали бути цікавими і приємними розмірковування Баєвського про вплив на його вдачу і долю знаків зодіаку.

Людмила Шевченко-Савчинська (Медієвіст)

Назва латиною: Wasilewicz-Bajewski Teodozy. Sancti Petri Metropolitae Kioviensis Thaumaturgi Rossiae... Petrus Mohila....
Обсяг: 14 с.
Видавець: Kioviae typ. Pieczariensibus
Рік видання: 1645
Оригінал зберігається: ЦНБ ім. В. Вернадського
Мова: латинська

Читайте також: Бенедикта Гербеста з Нового Міста Компут

Твір із нагоди дня народження під назвою «Святого Петра, митрополита київського, дивотворця російського (...), патрона свого копія, Петро Могила» (1645) написаний Теодозієм Василевичем-Баєвським1, вихованцем КМА (згодом її префект і викладач риторики, наприкінці життя мстиславський єпископ). Заголовок вказує, з ким передовсім ототожнює автор Петра Могилу – це києво-московський митрополит Петро Ратенський (кін. XIІI – поч. ХІV ст.), родом із Волині, чий життєвий шлях, церковна діяльність і приєднання до лику святих 1333 р. сприяло самоствердженню Москви як центру Руської митрополії2.

Без спеціальних досліджень можна лише припускати, чи таким чином Василевич-Баєвський просто виконав одну з вимог до написання генетліакона й уславив іменинникового тезку-патрона, святого Петра Ратенського, пам’ять якого вшановується православною церквою 21 грудня, тобто за 10 днів до дати народження Петра Могили; чи це була данина особистій прихильності Могили до святого Петра Ратенського; чи нагадування про подібність титулів обох церковників. Однозначно відповісти важко, якщо судити лише з тексту, оскільки Теодозій Баєвський уділяє значно більше уваги другому наскрізному образові, пов’язаному з іменинником – «Felix cometa post natalem diem... Petri Mohila – Щаслива комета після дня народження... Петра Могили».

Читайте також: Динаміка образів як вираження зміни ціннісної системи координат

На думку автора хвалебного твору, поява комети віщує радісну, а не трагічну подію, як вважалося здавна – не таке вже й оригінальне твердження, як на свій час. Адже, починаючи з доби Відродження, серйозним суперником науки про Бога став цілий комплекс наук про його творіння – людину, живу й неживу природу. Серед них – астрономія, про популярність якої свідчать не лише численні наукові трактати – як і всяка справді широка популярність, ця оприявнювалася в різних жанрах літературної творчості – зокрема, в етикетних творах, що серед латиномовних перебувають чи не найближче до белетристики в її сучасному розумінні. Цікаво, що, вочевидь, Петро Могила, православний митрополит, мав бути цілком улещений тим, що, згідно з баченням автора генетліакону, його народження і видатну долю віщувала комета, до того ж, йому мали бути цікавими і приємними розмірковування Баєвського про вплив на його вдачу і долю знаків зодіаку.

Окрім вірша на початку, основна частина, що розповідає про появу комети майже одночасно із народженням Могили, насичена 2–3-рядковими поетичними вставками. Зокрема, «In cuius manibus ceu pinguia succina tritas // Cerni Ephemeridas – У чиїх руках ніби глядкий янтар, потертий календар» (рядки 573–574 із VI сатири Ювенала); «Apparet quid signa ferant ventura potestas // Claruit Ascanio subita cum luce comarum // Innocuus flagaret apex, Phrygioque volutus // Vertice, fatalis redimeret tempora candor – Ясно, що знаки несуть – майбутню могутність // Бездоганна палає верхівка і, закрутившись довкола фрігійскої // Вершини, доленосний жар скроні оминає» (рядки 192–196 з панегірика Клавдіана на ІV консульство Гонорія Августа); «Mille domos adiere locum requiemque petentes, // Mille domos clausere serae; tamen una recepit, // Рarva quidem, stipulis et canna tecta palustri – Тисячу будинків вони обійшли до місця, де спочинок шукали; Тисяча будинків зачинилася на засув. Однак один прийняв – // Бідний, із стріхою з соломи й очерету» (рядки 628–630 частини IX «Метаморфоз» Овідія); «de coelo lapsa per umbras – із неба ковзнула крізь тіні» (693-ій рядок книги ІІ «Енеїди» Вергілія); «Omne per ignem // Еxcoquitur vitium, atque exsudаt inutilis humor – Всякий недолік виварюється на вогні, // Також випарюється некорисна волога» – (87–88 рядки з книги І «Георгік» Вергілія) та ін. Прикметним є спосіб цитування Баєвським (який нагадаємо, так само, як і іменинник, був духовною особою) класичних римських авторів – віршові рядки виокремлені лише структурно, ніде не вказуються автори, що зайвий раз свідчить про добру обізнаність автора, адресата й потенційних слухачів з античною літературою.

Читайте також: Іоган Гербіній. Священні київські печери, або підземний Київ

Цей невеликий (14 сторінок) етикетний твір латинською мовою може стати тією іншою перспективою, яка дає змогу по-новому поглянути на усталений образ православного священика, підкорегувати бачення відповідно до фактів культурного життя давньої доби. А також є зразком творчості київських латиномовних авторів.

1 Wasilewicz-Bajewski, Teodozy. Sancti Petri Metropolitae Kioviensis Thaumaturgi Rossiae... Petrus Mohila... Kioviae typ. Pieczariensibus, 1645.
2 УПЦ. Святитель Феогност. http://archiv.orthodox.org.ua/page-2045.html. [З мережі] 2011 p.