Зміна значень запозичених слів при створенні медичних термінів

Образність зрозуміла тим, хто знає мову, на основі якої створений термін. Для тих, хто користується терміном, але не володіє цією мовою, такі терміни сприймаються як знаки, символи, закріплені за певним об’єктом. Семантична трансформація слів шляхом метафоризації властива всім мовам. Проте асоціативні зв’язки, що існують під час найменування, в кожній мові зумовлені зв’язками явищ, виниклих на певному історичному ґрунті і в певному національному середовищі. У дослідженнях цього питання на перший план слід ставити принцип історизму: «...етимологічне дослідження, будучи лінгвістичним і філологічним, водночас повинно бути історичним дослідженням»

Галина Краковецька, к. філол. н., доц., Українська медична стоматологічна академія

Найдавніший спосіб формування термінології полягає в якісному перетворенні слів загальної мови, тобто в наповненні існуючої матеріальної форми слова новим змістом. Семантичний шлях збагачення словникового складу мови базується на тому, що кожний звуковий комплекс, функціонуючи в мові, може служити матеріальною формою кільком поняттям, які реалізуються в мові у формі значень слова. Перенос найменування може здійснитися тільки за наявності певних асоціативних зв’язків між посталим об’єктом і існуючим. В період створення терміни-метафори вирізняються чіткою мотивацією і яскравою образністю, з часом вони стають менш виразними, а пізніше і зовсім стираються й можуть втратити свою метафоричність.

Читайте також: Медична лексика в українському латиномовному літописі 17 ст.

Образність зрозуміла тим, хто знає мову, на основі якої створений термін. Для тих, хто користується терміном, але не володіє цією мовою, такі терміни сприймаються як знаки, символи, закріплені за певним об’єктом. Семантична трансформація слів шляхом метафоризації властива всім мовам. Проте асоціативні зв’язки, що існують під час найменування, в кожній мові зумовлені зв’язками явищ, виниклих на певному історичному ґрунті і в певному національному середовищі. У дослідженнях цього питання на перший план слід ставити принцип історизму: «...етимологічне дослідження, будучи лінгвістичним і філологічним, водночас повинно бути історичним дослідженням» [Белецкий А. А. Принципи исторических исследований. Киев, 1950, с. 6]

Дослідження показують, що основна маса метафоризованих слів співвідноситься із спільним денотатом незалежно від мови. Паралельний розвиток однакових значень пояснюється спільними асоціаціями, які виникли у носіїв мови. Спільність образу не є свідченням впливу однієї мови на іншу. Медичні назви започатковані в глибокій давнині. В медичній термінології, створеній на основі грецької і латинської загальномовної лексики, східнослов’янські еквіваленти переважно співвідносяться з відповідними денотатами вихідних мов. Так, латинське слово bacillus (bacillum) є демінутивною формою від baculus (baculum) — палиця, паличка ліктора, держално. В медичній термінології лексема вживається на позначення бацили. Термінологізація загальномовного слова відбулася шляхом метафоризації за подібністю форми. Українська мова користується двома еквівалентами: 1) латинським запозиченням у формі основи, граматично оформленим за законами мови, яка запозичує (бацила); 2) еквівалентом, утвореним на власній мовній основі (паличка).

Читайте також: Реферат з історії медицини

Назва виникла в період виявлення мікроорганізмів. Думка про існування в природі невидимих живих мікроорганізмів була ще у Гіппократа. Проте від здогадок до відкриття пройшло понад дві тисячі років. Першим, хто побачив і описав мікроорганізми, був голландський вчений А. Левенгук (1632–1723). Знайдених у воді, різних настоях, в зубному нальоті «живих звірят» він назвав animalcula viva. Назви мікроорганізмам були дані пізніше. Бацили (палички) сибірки відкрили О. Паллендер, К. Давен та інші вчені у 1849 р. Цей час можна вважати народженням терміна. Термін бацила входить до складу повторно розгорнутих метафор. Метафоризація відбулася за ознакою подібності функцій. Спеціалізоване слово перейшло в загальномовний склад української мови у значенні чогось розкладаючого, руйнівного і вживається образно в художніх текстах: «Якась невикрита руїнницька бацила не дає мені нормально розгорнути полотно моєї творчості» (Я. Качура).

Медичний термін idiota походить від грецького слова ίδιώτηα, яке в загальномовному словнику відзначається полісемією. Всі його значення можна поділити на дві групи: 1) приватна особа, людина без посади, ненавчений солдат, людина без професійної освіти, простолюдин, новачок; 2) людина, що стоїть осторонь від суспільних справ; непричетний до політичного життя, неосвічений, особистий, власний та ін. Медичний термін утворився на основі другої групи значень: людина, яка не займалася корисними справами, була відірвана від колективу і замикалася в особистих інтересах, відрізнялася звичками і характером від інших людей. Надалі це позначалось і на її розумовому розвитку. Грецький етимон в латинській мові конкретизувався — за ним закріпилися близькі за змістом поняття: «ненавчена людина», «неосвічений», «неук», «невіглас», «простак». Спеціалізація загальномовного слова відбулася шляхом метафоризації. В процесі термінологізації слово набуло нового значення, не засвідченого жодним з грецьких чи латинських загальномовних словників — «людина з вродженою або набутою в ранньому дитинстві розумовою слабістю, недоумством». Слово ідіот з термінологічним значенням пройшло повторну метафоризацію і вживається в переносному значенні як лайливе. Таким чином, історично похідне значення (на сучасному етапі розвитку мови — медичне) на певному часовому відрізку стає основним, а наведене в грецьких і латинських словниках як основне не сприймається. Повернення слова в новому (термінологічному) значенні в загальномовний словник тепер уже української мови відбулося шляхом реметафоризації.

Читайте також: Книги з медицини та ветеринарії у фондах бібліотек та в приватних книжкових зібраннях в Україні у XVIII ст.

Atrium — атрій, у староіталійських будинках приміщення, почорніле від кіптяви (ater — темний, чорниий, кольору сажі, тобто без блиску), приймальня, вітальня, зал, а також передній зал у храмі. Це слово ввійшло в медичну термінологію, метафоризувавшись за ознакою подібності локалізації (розміщений перед чимсь), на позначення «передпокій» серця — передсердя, тобто двох верхніх його камер. Слід відзначити структурну різницю в утворенні латинського терміна та його українського відповідника передсердя при збігові внутрішнього змісту. Якщо atrium у мові римлян означало передню, першу після входу кімнату, то в терміні передсердя закладений подібний зміст: частина серця перед його шлуночками. Зміст терміна у східнослов’янських мовах чітко окреслюється словотворчими одиницями, зокрема префіксом і коренем. Українське слово передсердя утворене на власному ґрунті.

Читайте також: Нариси історії розвитку медичної освіти у Львові

Термін mater у загальномовних словниках відзначається полісемією. Первинне, засвідчене літературними джерелами значення цього слова — «мати». Ця лексема має багато переносних значень як в літературній, такі в розмовній мові, а також у різних термінологічних системах. Крім того, грецькі, латинські, українські і російські словники засвідчують велику кількість похідних від нього, зв’язаних між собою не тільки генетично, але й семантично. Грецько-російські словники подають дві групи переносних значень: 1) батьківщина; 2) джерело, причина. Латинські словники розкривають подальший значеннєвий розвиток лексеми mater і, крім значень, наведених у грецьких словниках, подають інші, засвідчені в пізнішу епоху в творах римських авторів, як-от: «дружина», «матінка», «старенька», «матка» (про тварину), «основний стовбур дерева», «початок», «метрополія», «столиця» т. ін. Всі вказані семи властиві слову мати і в українській мові. У зв’язку з полісемією згаданої лексеми виникла необхідність у парафрастичних конструкціях, які давали б можливість чітко диференціювати поняття: мати божа, головата мати (мати на весіллі), старша мати (настоятелька монастиря), скарбова мати (черниця, яка відає монастирським господарством) (Словник Б. Грінченка).

У медичній термінології цей лексичний знак уживається на позначення зовнішньої оболонки головного та спинного мозку. Метафоризація терміна відбулася за ознакою подібності функцій. В основу метафоризації покладено основне, стрижневе поняття мати з відтінком значення «охоронниця», «захисниця»: мозкова оболонка вкриває й оберігає головний і спинний мозок від пошкоджень, як мати захищає від небезпеки своїх дітей. Відповідником до терміна mater в українській мові служить описова конструкція оболонка мозку. Хоч спосіб вираження поняття в латинській і українській мовах різний, проте в основі його лежить спільний образ — захисниця.

Лексема radius в перекладі з латинської мови — паличка для вимірювання і накреслень математичних фігур на піску, півдіаметр, радіус, промінь сонця або місяця, ткацький човник, шпиця колеса та ін. Ці значення засвідчені у багатьох античних авторів. Спеціалізація слова radius відбулася шляхом метафоризації за ознакою подібності форми. Існуючий в сучасній україномовній медичній термінологічній системі відповідник утворився шляхом ад’єктивації іменника промінь у сполученні з загальним терміном кістка (променева кістка).

Читайте також: Реферат з історії медицини. Ч. 2: Еразм Сикст

У перекладі з латинської мови vestibulum — це передній двір, майданчик перед будинком, передня кімната в домі. Вказана лексична одиниця перенесена в медичну термінологію також шляхом метафоризації. Житлові приміщення італійців складалися з двох кімнат. Основній кімнаті передували сіни, де римляни знімали свій одяг (vestis). Звідси пішла назва vestibulum. Подібність локалізації сприяла метафоризації терміна. В медичній терміносистемі vestibulum — це невеличка порожнина перед входом у канал або отвір, передпокій. У зв’язку з широкою сферою застосування цього терміна в медичній термінології для диференціації понять використовують парафрастичні термінологічні словосполучення типу vestibulum + іменник у родовому відмінку однини. Цікаво відзначити диференціацію факторів, які лягли в основу створення лексеми vestibulum у загально-мовному словнику і в термінологічній системі. Якщо в першому випадку внутрішня структура слова пов’язана з vestis на позначення приміщення, де знімали і зберігали одяг, то в другому випадку вона випливає з локалізації цієї кімнати. Відповідник медичного поняття vestibulum в російській мові — преддверие — утворений на власному ґрунті. Аналізуючи значення східнослов’янського терміна і спосіб його утворення з погляду морфологічної структури, можна констатувати, що змістовий аналог в російській мові утворений за таким же зразком, що і в латинській, тобто в основу покладено принцип розміщення. Проте шляхи реалізації терміна різні: в латинській мові лексична одиниця утворилася шляхом суфіксації від vestis, а в російській — шляхом префіксації від іменника дверь (в значенні «вхід до чогось»).

Процес термінотворення шляхом метафоризації існуючих у мові лексичних одиниць, засвідчений у найдавніших писемних пам’ятках, не втрачає свого значення і на сучасному етапі розвитку науки і техніки. Історичні розвідки в плані семантичних змін у процесі термінування загальномовних лексичних одиниць розкривають уявлення про об’єкт в період його називання, про рівень розвитку конкретної науки на певному етапі, а також становлять цікавий матеріал з погляду законів мовного розвитку.