Бібліотека Вишневецького замку та її книжки у відділі стародруків та рідкісних видань Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського
Iрина Ціборовська-Римарович, Національна бібліотека України імені B.I. Вернадського, м. Київ
В усі часи бібліотеки зберігали інтелектуальні надбання минулих поколінь, які вивчали і на яких навчалися наступні покоління. Ця особливість змушувала дослідників у різні часи звертати увагу на бібліотеки установ та приватні книгозбірні. У фондах Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського (далі НБУВ) зберігається масив книжок з бібліотеки Вишневецького замку, котра у 20-х роках ХVІІІ ст. першій половині ХІХ ст. знаходилась у містечку Вишнівець Кременецького повіту Волинського воєводства (згодом Кременецький повіт Волинської губернії, нині Збаразький район Тернопільської області) родовому маєтку давнього українського роду князів Вишневецьких. Частина цих книжок входить до складу колекцій Відділу стародруків та рідкісних видань НБУВ1.
Читайте також: Книжковий фонд відділу стародруків та рідкісних видань Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського як джерельна база історичних досліджень
Давня резиденція князів Вишневецьких зберігала багато історичних пам'яток, зібраних протягом століть, а серед них бібліотека, родинні архіви, пам'ятки мистецтва. Історія Вишневецької бібліотеки, вивчення її фондів як однієї з найбільших і найцікавіших приватних бібліотек Волині ХVІІІ - пер. пол. ХІХ ст., без сумніву, заслуговує на вагоме й детальне дослідження. Бібліотека Вишневецького замку не була пересічною книгозбірнею, власники якої віддавали данину літературній моді свого часу або популярним напрямам розвитку суспільної думки, вона плід істотних бібліофільських зацікавлень, фахового підбору літератури з історії Речі Посполитої, генеалогії, геральдики, юриспруденції, всесвітньої історії. Про неї добре знали в Речі Посполитій, вона була досить відома і в Російській імперії. Двічі гостював у Вишневецькому замку польський король Станіслав Август Понятовський (1764-1795)2. Король-меценат ознайомився з мистецькими зібраннями замку та його бібліотекою. Побував у Вишнівці й цесаревич російського трону, майбутній імператор Павло I. У різні часи відвідували Вишневецький замок та працювали, знайомилися з матеріалами бібліотеки історик, поет Адам Станіслав Нарушевич (1733-1796), діяч освіти Тадеуш Чацький (17651813), історик і письменник Юліан Урсин Немцевич (1757-1841), класик французької літератури Оноре де Бальзак, класик української літератури Тарас Шевченко3. Український історик Микола Маркевич (1804-1860), працюючи над "Історією Малоросії" в Порицькій бібліотеці Тадеуша Чацького, користувався матеріалами Вишневецької бібліотеки, які потрапили туди ще за життя господаря4.
Численна література про Вишнівець та Вишневецький замок містить згадки і про бібліотеку. Більше уваги в ній приділяється архітектурі замку, колекціям картин, скульптури, порцеляни, зібраних у ньому, ніж книжкам та архівним документам. Короткі відомості про кількісний склад бібліотеки, стислий фактаж з її історії подається у низці праць, присвячених бібліотечним та архівним зібранням5. Існує кілька публікацій, темою яких є власне Вишневецька бібліотека та короткий огляд її фонду6. Але сьогодні немає монографічних досліджень з історії цієї яскравої книгозбірні, публікацій з сучасним науковим описом стародруків Вишневецької бібліотеки, котрі зберігаються у різних книгосховищах.
В історії кожної бібліотеки особистість власника посідає чільне місце. Говорячи про бібліотеку Вишневецького замку, не можна не зупинитися на особах, які нею володіли.
Фундатором Вишневецької бібліотеки був князь Міхал Серватій Вишневецький (1680-1744) великий гетьман Великого Князівства Литовського (1703-1707; 1735), канцлер Великого Князівства Литовського (1720), віленський воєвода (1736), син белзького воєводи Костянтина Вишневецького (помер 1686 р.) та Анни з Ходоровських гербу Корчак. Останній представник роду Вишневецьких, Міхал Серватій, у 20-30-х роках XVIII ст. побудував у Вишнівці палац на місці давнього замчища, зруйнованого турками у 1672 р., перетворивши Вишнівець у свою головну резиденцію. Один з найбільших магнатів в історії Речі Посполитої був високоосвіченою людиною і вирізнявся поміж сучасної йому шляхти Саської доби. Князь листувався не тільки польською мовою, але й латинською, французькою, після себе залишив кілька опублікованих літературних творів7, займався перекладацькою діяльністю8, подорожував по країнах Західної Європи. У 1695-1697 рр. відвідав Францію та !талію, як свідчать записи в його "Діаріуші"9.
На превеликий жаль, діяльність його в царині колекціонування творів мистецтва, книжок, історичних документів з сучасних йому джерел нам майже невідома. Лаконічно про це згадує тільки панегірист ксьондз Павло Гіжицький у “Relacyi apparencyi i samego aktu pogrzebowego... Міchаlа Serwacego Korybuta..." (Почаїв, 1745), оповідаючи про 12 портретів предків князя, які були в костелі під час поховання гетьмана. Скупі відомості подають і архівні джерела. Зрозуміло, що Міхал Серватій Вишневецький мав зібрання книжок до того, як побудував свою резиденцію у Вишнівці. Без сумніву, якісь книжки він одержав у спадок, якісь придбав сам. Епістолярія надзвичайно скупо свідчить про його бібліофільські уподобання, купівлю книжок тощо. I справа не тільки в тім, що не всі документи збереглися до наших днів, не всі виявлені в архівосховищах, але і в тім, що бібліотека і книжки відступали на другий план у листуванні на тлі буремних політичних подій у Речі Посполитій XVIII ст. Окремі штрихи щодо бібліофільської тематики можна зустріти у листах великого канцлера Великого Князівства Литовського, літератора Яна Фридеріка Сапіги10 до Міхала Серватія Вишневецького. В листі з Кодні від 23 серпня 1740 р.11 кн. Сапіга повідомляє адресата про те, що вийшло з друку продовження твору каака Жозефа Берруї (1681-1758) "Histoire du реuрlе de Dieu..." (Париж, 1734)12. Для себе він замовив його в Дрездені і радить Міхалу Серватію зробити те саме, щоб мати повне видання, початок якого вже є у Вишневецькій бібліотеці. У листі від 24 серпня 1743 р.13 з Варшави кн. Сапіга пише про якусь невелику книжку (не називаючи її), котру надсилає Міхалу Серватію. А канцлєжина Великого Князівства Литовського Радзивілл14 у листі від 23 вересня 17[40] р.15 з Білої повідомляє про те, що надсилає перелік книжок, які йдуть з Голландії, і пересилає лист звідти, де сповіщається, що книжка, якою цікавився Міхал Серватій, ще не вийшла з друку, а як тільки вийде, буде йому надіслана. Назва книжки не зазначена.
Найбільш повну інформацію про бібліотеку Міхала Серватія Вишневецького подає рукописний каталог її фондів, котрий зберігається в Центральному державному історичному архіві України у м. Києві (далі ЩДАК) (ф. 250, Мнішки, оп. 2, спр. 30). Це найдавніший каталог бібліотеки, відомий на сьогодні, відноситься до часу, коли Вишнівець разом із замком після смерті кн. Вишневецького за спадком перейшов у власність великого литовського підкоморія Яна Кароля Мнішка, одруженого з онучкою останнього з князів Вишневецьких Катериною з Замойських16. Про це сповіщає заголовок каталога, писаний латинською мовою, автор якого приховується під криптонімом V.I.F.: "Каталог книжок після смерті благороднійшого ясновельможного Пана Міхала Серватія Корибута Пана на Вишнівцю та Збаражі Вишневецького, графа в Дольську, Домбровиці, Комарно та Брахіні, віленського воєводи, великого гетьмана В[еликого] К[нязівства] Л[итовського], глинянського, волковиського, мерецького, кирсненського, вилкінського, семенівського, метеленського, тухолинського та ін. старости, успадкованих ясновельможним Паном Яном С[вященої] P[имcькoЇ] І[мперії] в Beликиx Кончицях та Occoвицi графом Baндaлiнoм Мнішком, підкоморієм B[eликoгo] K[нязiвcтвa] Л[итовського], яворівським, голембієвським, щуровецьким та ін. старостою та в Бібліотеці Bишнeвeцькoгo замку перебуваючих, написаний мною V.I.F. ..."17.
Читайте також: Дослідження історії формування колекцій стародруків та їх паспортизація
Каталог укладено у 1745 р. Oбcяг його 39 арк., написний одним почерком. Має вигляд кодексу форматом 2°. У каталозі назви книжок подаються в абетковому порядку. B межах кожної літери книжки згруповані в три розділи "Libri Latini", "Livres Frangoises", "Xiegi Polski". У середині кожного розділу абетковий принцип щодо другої літери не дотримується. Oпиcи видань подаються в такому порядку: 1) номер (можливо розстановочний, оскільки номери йдуть не по порядку); 2) прізвище автора, скорочене ім'я, в деяких випадках авторство не зазначається; 3) скорочена назва твору, часто видозмінена; 4) формат; 5) місце видання (друкарня не зазначається); 6) рік видання. Каталог нотує 1446 видань. Необхідно зазначити, що у випадку, коли книжка конволют, у каталозі вона реєструвалася за першим аллігатом. Інші аллігати у ньому не зазначалися. Тому, насправді, у бібліотеці, мабуть, зберігалася більша кількість видань, ніж внесено до каталога. Aнaлiз його свідчить про такі кількісні відомості бібліотеки у 40-50-х роках XVIII ст. За хронологією книжки розподілялися так: XV ст. - 1 (інкунабул), пер. пол. XVI ст. - 26 (палеотипи), друга половина XVI ст. - 118, XVII ст. - 538, XVIII ст. - 534, книжок без року та місяця видання в каталозі налічується 229. За мовою книжки розподіляються на такі групи: латинською - 842, французькою - 330, польською - 238, італійською - 24, німецькою - 10, англійською - 1, чеською - 1.
Після смерті кн. Міхала Серватія Bишнeвeцькoгo його величезні маєтності були розподілені між нащадками. Bишнiвeць і 13 ключів дісталися Катерині з Замойських Мнішек, онучці покійного князя, дружині підкоморія Beликoгo Князівства Литовського графа Яна Кароля Мнішка (1716-1759), який став першим паном на Bишнiвцi з цього роду. Aлe власником Bишнiвця, за часи якого замок пережив нечуваний розквіт, був великий коронний маршалок Міхал Єжи Baндaлiн Мнішек (1742-1806) середній син Яна Кароля та Kaтeрини з Замойських. То були часи найбільшої слави Bишнiвця. Замок перетворився "на один з найважливіших осередків культурного життя не тільки Boлинi, але й всьго краю"18.
Міхал Єжи Мнішек народився у Bишнiвцi, одержав добру освіту у варшавському Collegium Nobilium та бернській Societe Economique. Багато подорожував. У 1755-1756 рр. супроводжував батька до Стамбула, який очолював польське посольство до столиці Туреччини. У 1765-1768 рр. відвідав Німеччину, Голландію, Англію, Францію, Угорщину, Австрію. Враження від подорожей нотував у щоденниках. Був особисто знайомий з Вольтером і передав останньому запрошення короля Станіслава Августа відвідати Польщу19. Граф Міхал Єжи Мнішек був прибічником ідей просвітництва і намагався їх впроваджувати в життя. Ним були підготовлені проекти створення Академії наук і мистецтв та її музею (1775), проект обліку та охорони пам'яток старовини та мистецтва (1786). Він був одним з організаторів Товариства природничих наук.
Міхал Єжи Мнішек певний час обіймав посаду едукаційного комісара і керував відділом волинських шкіл. 1 жовтня 1805 р. брав участь в урочистому відкритті Кременецького ліцею. Він, його дружина, Урсула з Замойських, та їх син Кароль Філіп жертвували значні суми на Кременецький ліцей. Міхал Мнішек заповідав довічно жертвувати на утримання Кременецького ліцею щорічно 300 крб. сріблом. Це була досить значна сума. У 1810 р., як повідомляє "Генеральний рахунок каси Волинського ліцею за 1805-1823 рр.", довічні пожертвування сплатили 110 осіб. З них 16 осіб жертвували суми в розмірі 300 крб. і більше. У 1816 р. таких осіб було 14 (ЩДАК, ф. 710, оп. 1, спр. 408). Урсула Мнішек від себе виділила суму на платню викладача англійської мови в ліцеї (ЦЩАК, ф. 710, оп. 1, спр. 91, арк. 2). Кароль Філіп, виплачуючи суму, яку заповідав батько, від власного імені жертвував щорічно на утримання ліцею ще 30 дукатів (ЦД!АК, ф. 710, оп. 1, спр. 408, арк. 141 зв.).
Великий коронний маршалок займався і літературною діяльністю: писав статті з освітянської тематики20, залишив після себе історичний твір "Казимир Великий", вперше виданий у 1777 р. у Варшаві в друкарні Дуфоура21.
Напередодні другого поділу Польщі у липні 1793 р. Міхал Мнішек залишив посаду великого коронного маршалка, відійшов від політичної діяльності і з 1798 р. осів у Вишнівці.
Протягом усього свого життя Міхал Єжи Мнішек активно поповнював новими книжками Вишневецьку бібліотеку, займався колекціонуванням творів мистецтва. Рукописний каталог бібліотеки, датований 25 березня 1777 р., подає такі відомості: на той час бібліотека мала 1985 видань 3444 томів (ЦЩАК, ф. 250, оп. 2, спр. 18).
Після смерті Міхала Єжи Вандаліна Мнішка Вишнівець успадкував його єдиний син Кароль Філіп (1794-1846) відомий польський вчений історик, генеалог, етнограф. Він народився у Вишнівці, освіту здобув у Кременецькому ліцеї22. Майже увесь час Кароль Філіп мешкав у Вишневецькому маєтку. Був членом Судово-едукаційної комісії в Кременці. Після себе залишив у рукописах низку праць, зокрема доповнення до гербовника К. Несецького. Кароль Філіп поповнив багату Вишневецьку бібліотеку цінними та рідкісними творами з історії, юриспруденції, польської літератури. У 1841 р. бібліотека налічувала 11 тис. томів, а в 1851 р. 16 тис. томів23. З його смертю почалося розпорошення фондів Вишневецької бібліотеки та колекцій замку, оскільки його син Анджей Єжи Мнішек (1823-1906) художник і колекціонер, якому дістався у спадок Вишневецький замок, проявив цілковиту байдужість до родового маєтку. Віддаючи перевагу Західній Європі, після смерті батька він продав Вишневецький замок княгині Марії [?] Абамелік у 1852 р. Виїжджаючи до Парижа, він вивіз з собою близько 2 тис. книжок, листування діда та геральдичні праці батька, частину художніх колекцій та рукописів24.
Княгиня Абамелік недовго була власницею Вишневецького замку. У 1857 р. вона продала замок графу Володимиру Плятеру. Виїжджаючи з замку, княгиня вивезла на двадцяти возах картини, меблі, книжки25. Залишається невідомим, які саме книжки і скільки вивезла княгиня. Відомо, що приблизно саме в цей час майже 4 тис. томів з Вишневецької бібліотеки придбав маршалок шляхти Вінницького повіту Антоні Кароль Якубовський для своєї бібліотеки в Люлинцях Вінницького повіту Подільської губернії (нині Калинівський район Вінницької області)26. Можливо, це була частина книжок, які вивезла кн. Абамелік з Вишнівця.
Гр. Володимир Станіслав де Броель Плятер (1831/36-1906), наступний власник історичного замку, був колекціонером, бібліофілом, видавцем історичних праць, з 1860 р. він дійсний член Київської археографічної комісії27. Розуміючи велике історико-культурне значення Вишневецького замку та його книжкових, архівних і мистецьких зібрань, він бажав відновити втрачену славу Вишнівця, поповнити його зібрання. Частиною власної книгозбірні та архіву він поповнив Вишневецьку бібліотеку. За Володимира Плятера бібліотекарем замкової бібліотеки став Франтішек Радзішевський28, який до того був бібліотекарем у Дубровицькому маєтку Плятерів, що у Рівненському повіті Волинської губернії29. Ф. Радзішевський упорядкував Вишневецьку бібліотеку і склав її інвентар. У 1858 р. вона налічувала 13200 томів, а у 1875 р. 21 тис. томів30.
Мріям В. Плятера щодо Вишнівця не судилося здійснитися. Через скрутне фінансове становище власника Вишневецький маєток було продано з аукціону за борги у 1876 р. раднику комерції, банкіру, київському міському голові Івану Толлі (помер 1887 р.). В. Плятер домагався оскарження рішення суду. Гучний процес по Вишневецькому маєтку між родиною Толлі та В. Плятером тривав понад десять років, потрапив на шпальти багатьох газет і навіть в мемуарну літературу31.
У 1884 р. Вишневецький замок придбав у I. Толлі кн. Кочубей32, але бібліотеку Іван Толлі перевіз до Києва. Данило Щербаківський33 пише, що зібрання книжок з Вишнівця у Володимира Івановича Толлі34 складалось з 5 тис. томів видань кінця XV половини XIX ст.35 Обізнаність Д. Щербаківського з цією частиною Вишневецької бібліотеки, очевидно, спонукала звернутися до нього у 1919 р. з проханням вести переговори про придбання книжок і архіву Вишневецьких для Всенародної бібліотеки України (тепер Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського).
Нині складно змалювати і документально підтвердити шлях, яким стародруки з бібліотеки Вишневецького замку потрапили до Національної бібліотеки України. Бракує документальних матеріалів. Але поодинокі факти, зібрані разом, проливають світло на цей шлях, на превеликий жаль, не даючи вичерпної відповіді на поставлене питання.
У березні 1919 р. стародруки з Вишневецької бібліотеки, які були вивезені ще I. Толлі до Києва з Вишнівця, перебували у власності родини Толлі. Це підтверджує лист Тимчасового комітету для заснування Національної бібліотеки Української Держави, виявлений у відомчому архіві НБУВ (ф. I, оп. 1, спр. 13, арк. 20). Лист датовано 17 березня 1919 р. і підписаний головою Комітету, першим президентом ВУАН академіком В.І. Вернадським. Тимчасовий комітет доручив Данилу Щербаківському36 вести переговори з паном Толлі про придбання книжок та архіву князів Вишневецьких для Національної бібліотеки України. У листі прохання повідомити про наслідки переговорів, але документи, які б свідчили про результати переговорів не виявлено.
Скупі відомості про бібліотеку та архів Вишневецького замку розпорошені в протоколах засідань Тимчасового комітету по організації Національної бібліотеки Української Держави. Питання про долю Вишневецького архіву, "який знаходився у п. Толлі", порушив академік А. Кримський на засіданні Тимчасового комітету 7 лютого 1919 р. Тоді ж було ухвалено просити академіка В. Вернадського довідатися про це у професора В. Іконникова (Арх. НБУВ, ф. 1, оп. 1, спр. 1, арк. 32). 14 березня 1919 р. на засіданні Тимчасового комітету було запрошено Д. Щербаківського. Останній зробив повідомлення про бібліотеку та архів Вишневецького замку. Він проінформував присутніх, що всі матеріали складені в трьох місцях в ящиках (в протоколі місця знаходження не вказані), ще раз підкресливши їх велику історико-культурну цінність (Арх. НБУВ, ф. 1, оп. 1, спр. 1, арк. 50 зв.). 21 березня 1919 р. Тимчасовий комітет ухвалив передати найбільш цінну частину архіву та бібліотеки до Національного музею, а решту до Національної бібліотеки (Арх. НБУВ, ф. 1, оп. 1, спр. 1, арк. 57). Коли саме і як було реалізоване це рішення залишається не з'ясованим. У протоколі від 9 травня 1919 р. занотовано, що старший бібліотекар Є. Ківлицький довів до відома присутніх, що пані Толлі висловила бажання, щоб Академія наук або Національна бібліотека взяли на зберігання найцінніше з Вишневецького архіву (Арх. НБУВ, ф. 1, оп. 1, спр. 1, арк. 92).
Не додаючи фактичної інформації до історії вишневецького зібрання у "Книжковому віснику" (1919.№ 1.С. 12) друкованому органі ВБУ промайнула згадка про матеріали з Вишнівця. У повідомленні про діяльність Тимчасового комітету для заснування Всенародної бібліотеки Української Держави знаходимо одне речення, що стосується цього питання: "Зроблено заходів про охорону і придбання рукописів і старих книжок Вишневецького архіву у спадкоємців д. Толлі".
На нашу думку, саме ця частина Вишневецької бібліотеки, яка була власністю родини Толлі, надійшла до фондів НБУВ. I потрапили вони, принаймні частина з них, через Головну книжну палату у Києві37, яка була створена і діяла у 1919 р. під керівництвом Юрія Меженка. П'ять стародруків з екслібрисом Міхала Єжи Мнішка мають штампи Головної книжної палати у Києві з датою 1919 р. У компетенції одного з її відділів, який звався "Книжний фонд", було збирати і рятувати від загибелі бібліотеки ліквідованих інституцій, вживати заходи для захисту приватних книгозбірень і бібліотек, закуповувати їх або отримувати у спадок за заповітами, а потім розподіляти між державними бібліотеками38. Залишається невідомим, чи стародруки Вишневецької бібліотеки були куплені, чи подаровані, чи конфісковані, скільки книжок надійшло до ВБУ і коли саме. Б. Зданевич, укладач "Каталога інкунабул" (К., 1974), описуючи видання XV ст. з Вишневецької бібліотеки, датував їхнє надходження до НБУВ 20-ми роками39.
Але окремі стародруки потрапили до бібліотеки іншими шляхами. Дві книжки з екслібрисом Міхала Єжи Мнішка мають печатку Київського міського музею. У 1898 р. В. Толлі подарував цьому музею кілька картин з Вишневецького замку. Очевидно, тоді ж або пізніше він подарував музею і стародруки, які згодом надійшли до НБУВ.
У Відділі стародруків та рідкісних видань сьогодні зберігається 197 томів з бібліотеки Вишневецького замку. Про це свідчать суперекслібриси, екслібриси, власницькі записи, паперові наліпки з шифрами Вишневецької бібліотеки на книжках. Факт походження книжок підтверджують рукописні каталоги Вишневецької бібліотеки XVIII першої половини XIX ст., відомі факти з історії Вишневецького замку.
У колекції інкунабулів Відділу стародруків НБУВ налічується дев'ять видань, які раніше зберігалися у Вишневецькій бібліотеці. Усі вони входять до складу конволютів. Чотири видання побачили світ у Венеції і по одному виданню друкованих у Римі, Базелі, Кельні та Страсбурзі. Серед них "Margarita decretalium" (Базель, 1491), видане німецьким гуманістом, письменником Себастьяном Брантом (1458-1521), твір Фоми Аквінського "In octo libros Politicorum Aristotelis" (Венеція 1500), "Cosmographia" (Рим, 1490) Клавдія Птолемея40.
У колекції палеотипів зберігається сімнадцять видань першої половини XVI ст., котрі раніше перебували у Вишнівці. З них чотири надруковані у Лейпцигу, чотири у Базелі, два в Римі і по одному в Aycбyрзi, Кельні, Майнці, Ракові, Beнeцiї та Флоренції. B одному виданні не зазначене місце друкування. Серед палеотипів маємо твори визначного діяча Реформації Мартіна Лютера (1483-1546), вченого, гуманіста Еразма Роттердамського (1466-1536), історика Иосифа Флавія, письменника Aндрeaca Aльцiaтa (1492-1550) та ін.41
Колекція плантенів налічує одинадцять видань славнозвісної нідерландської видавничої фірми, заснованої в Aнтвeрпeнi у 1555 р. Кристoфом Плантеном, що походять з BишнeвeцькoЇ бібліотеки. З них десять видань надруковані в Aнтвeрпeнi: 2 засновником фірми Kриcтoфoм Плантеном, 8 його спадкоємцями Иоханом та Бальтазаром Моретюсами. Одне видання надруковане у лейденській філії іншим спадкоємцем Франсом Рафаленгіусом. Серед плантенів твори давньоримського філософа Сенеки, праця давньоримського письменника Флавія Beгeтiя про військове мистецтво римлян "De re militari" (Лейден, 1592), твори філолога й філософа Юстуса Ліпсія (1547-1606), праця історика римо-католицької церкви Цезаря Баронія (1538-1607) "Annales ecclesiastici..." (Aнтвeрпeн, 1670), датського історика та політичного діяча Генріха Рантцау (1526-1598) "De conservanda valetudine liber..." (Aнтвeрпeн, 1580), твір Германа Гуго (1588-1629) "De militia equestri antiqua et nova" Антверпен, 1630). У цій книжці фронтиспис гравіював відомий майстер Корнелі Галле, який виконав низку гравюр для титулів видань Бальтазара Моретюса за малюнками Пітера Пауля Рубенса. Серед плантенів присутні твори визначного богослова, полеміста Роберта Белларміна (1542-1621).
До колекції ельзевірів входять одинадцять видань провідної голландської видавничої фірми XVI-XVII ст., заснованої Лодевейком Ельзевіром у Лейдені в 1581 р. Фірма мала свої філії в Гаазі, Утрехті, Aмcтeрдaмi. З одинадцяти ельзевірів, пов'язаних з Bишнeвeцьким замком, у Лейдені надруковано 6, а в Aмcтeрдaмi 5. Серед них твір німецького вченого Філіпа Клувера (1580-1623) "Italia antiqua" (Лейден, 1624), філософські твори Сенеки (Лейден, 1640), два твори італійського історика Beргiлiя Мальвецці (1599-1654), праця іспанського державного діяча Aнтoнio Переса (1539-1611) "Institutiones imperiales erotematibus distinctae..." (Aмcтeрдaм, 1652) та ін.
У колекції етьєнів зберігається тільки одне видання цієї французької видавничої фірми, яке походить з BишнeвeцькoЇ бібліотеки. Це твори давньоримського поета Рабірія (Париж 1554; Et. 11).
Книжки з BишнeвeцькoЇ бібліотеки, які зберігаються у Bikini стародруків та рідкісних виднь, містять численні книжкові знаки (екслібриси, суперекслібриси, печатки) та рукописні записи власників. Усі провенієнції можна поділити на три групи: 1) книжкові знаки представників роду Bишнeвeцькиx; 2) книжкові знаки та власницькі записи предствників роду Мнішків; 3) книжкові знаки та власницькі записи інших осіб. Aлe не всі провенієнції піддаються атрибуції. У деяких випадках власницькі записи нечитабельні. Boни або густо замазані чорнилом, або згасли від часу. Не завжди можна визначити і приналежність екслібриса чи суперекслібриса. Деякі з них не мають жодних написів чи ініціалів. B інших випадках абревіатура на екслібрисі (суперекслібрисі) не піддається розшифруванню, а спеціальна література з геральдики, генеалогії, література про книжкові знаки, яка була у розпорядженні дослідника, виявилася недостатньою.
Читайте також: Книгозбірня монастиря Ордену босих кармелітів у Вишневці: історія та книгознавча характеристика фонду
У першій групі маємо два суперекслібриси та одну печатку. Найдавніший з них безіменний суперекслібрис середини XVII ст. з гербом "Koрибyт" князів Bишнeвeцькиx. Brn розміщується на верхній кришці оправ. B овалі розміром 55 х 44 мм відтиснуто герб "Корибут” (князівської відміни): півмісяць, повернутий ріжками донизу, над ним перехрещений хрест, під ним шестипроменева зірка; над гербом князівська митра42. B одних випадках суперекслібрис тиснутий золотом, в інших сріблом. Aвтoр його невідомий. Стверджувати, що книжки з подібним суперекслібрисом походять з BишнeвeцькoЇ бібліотеки і належали представникам роду Bишнeвeцькиx дає змогу те, що, крім родового гербу та в більшості випадків ще й наявності екслібриса Міхала Єжи Мнішка книжки проходять по рукописному каталогу бібліотеки, який подає відомості на час володіння нею кн. Міхалом Серватієм Bишнeвeцьким. Підтвердити це можуть такі приклади. У сучасній колекції палеотипів Biддiлy стродруків та рідкісних видань зберігається конволют, що складається з семи аллігатів (Pal. 39): чотири твори визначного діяча Реформації Мартіна Лютера, один твір німецького гуманіста, опонента М. Лютера Иогана Кохлеуса (1479-1552), булла Папи Лева X і твір папи Сильвестра I "Disputatio christianorum et iudaeorum" (Майнц, 1530). У рукописному каталозі книжка записана під назвою першого аллігату: "Cochlaeus Ioh. Septiceps Lutherus..." (Лейпциг, 1529) у розділі "Libri Latini" на літеру "С" під № 22. У цій книжці суперекслібрис тиснутий золотом. Зібрання творів історика Иосифа Флавія, видане в Базелі у друкарні визначного гуманіста Иогана Фробена (Pal. 952), проходить у каталозі в розділі "Libri Latini" на літеру "F" під № 943. У цьому випадку суперекслібрис тиснутий сріблом. Перелік прикладів можна було б продовжити. Baжливo зазначити, що поодинокі книжки з цим суперекслібрисом зберігаються у Biддiлi стародруків Бібліотеки Biльнюcького університету, в Бібліотеці Литовської Aкaдeмiї наук, у Відділі стародруків Бібліотеки Народової Варшава), у Biддiлi стародруків Бібліотеки Baршaвcькoгo університету44.
Польський письменник Юзеф Дyнiн-Kaрвицький, якого називали літописцем Boлинi, у своїй книжці 'Wedrowka od zrodel do ujscia Horynia" (Краків, 1891) згадує бібліотеку Вишневецького замку за часів володіння нею гр. Володимиром де Броель Плятером і свідчить про старовинні суперекслібриси з гербом "Корибут" на книжкових оправах: "... тутешня бібліотека... вміщує до 30000 дуже цінних творів, у чудових шкіряних золотистих оправах з відтиснутим гербом "Корибут", за звичаями давніх часів... 45.
Сьогодні у книгознавчій літературі відомі два різновиди супер-екслібриса власне Міхала Серватія Вишневецького. У Відділі стародруків та рідкісних видань НБУВ є тільки один46. Він має такий вигляд: у колі діметром 58 мм вміщено щит, поділений на п'ять полів з гербами "Корибут", "Корчак", "Леліва", "Прус III", у центральному полі - "Погонь "литовська"; над щитом князівська митра. По колу напис "МI[chael] ; Korybuth : Prin[ceps] : IN . WI[sniowie] : ЕТ ZB[araz] : Wisniowiecki : Co[mes] : IN . Do[lsk] ЕТ Ко[mаrnо] : SV[premus] : Мagniі] D[ucatus] L[ithuaniae] Cancelarius : P[inscensis] G[linianensis] W[olkowyscensis] С[аеterorumque] C[apitaneus]47. Тиснення золотом. Суперекслібрис знаходиться завжди на верхній кришці оправи. Автор невідомий. Можна тільки стверджувати, що суперекслібрис був виготовлений після 1720 р., коли Міхал Серватій одержав посаду великого литовського канцлера. Супер-екслібриси мають дев'ять томів "Аnnales ecclesiastici" (Антверпен, 15911670) Ц. Баронія (Р1. 168-171, 173-178).
Ще один книжковий знак пов'язаний, на нашу думку, з іменем Міхала Серватія Вишневецького. Це - печатка темно-брунатного кольору розміром 28 х 29 мм, де на плащі зображена монограма 'MXW", яку можна розшифрувати як 'Мichal Xsiaze Wisniowiecki"; над плащем князівська митра. Печатка стоїть на титульному аркуші книжки Хеннінга Арнісе (1580-1636) "Doctrina politica" (Лейден, 1643; Ек. 379). Доказом того, що книжка походить з Вишневецької бібліотеки, може свідчити екслібрис Міхала Єжи Вандаліна Мнішка та паперова наліпка на корінці з шифром Вишневецької бібліотеки. У книгознавчій літературі відомостей про цей книжковий знак немає48.
У другій групі найчисленнішим є екслібрис Міхала Єжи Вандаліна Мнішка, яким він позначав книжки з Вишневецької бібліотеки. Екслібрис розміщується на верхньому форзаці. На ньому зображений орел, що тримає в лапах картуш у стилі рококо з гербом Мнішків "Кончиць"; за ним зображений маршалковський жезл та три ордени - св. Станіслава, Білого Орла та св. Андрія; внизу напис "Ех Libris Міch : Соmitis Vandalini Mniszech". Розміри екслібриса 66 х 104 мм. Виготовлений у техніці мідьориту. Автор невідомий. Можна тільки твердити, що екслібрис було створено після 1780 р., коли Міхал Мнішек одержав останній з трьох зображених орденів - орден св. Апостола Андрія Первозванного49.
Дві книжки з фондів Відділу стародруків мають суперекслібрис Міхала Мнішка, який не згадується в літературі, присвяченій оправам та книжковим знакам50. Суперекслібрис має вигляд кола діметром 48 мм, вирізаного з темно-брунатної шкіри і наклеєного на верхню кришку оправи, обтягнуту теж шкірою. У колі зображено щит з гербом "Koнчиць": сім страусових пір'їн, під ними півмісяць, повернутий ріжками донизу; над щитом графська корона з дев'ятьма перлами на зубцях; під щитом на ланцюгу орден Білого Орла. По колу подвійний напис "Michael Vandalinus A Magna Konczyci Mniszech [зов.] Mareschalcus Supremus Regni [внутр.]". Тиснення. Aвтoр невідомий. Bигoтoвлeний не раніше 1778 р., коли Міхал Мнішек одержав орден Білого Орла. Одна книжка з суперекслібрсом це третє, досить рідкісне видання твору Kшиштoфa Дорогостайського (нар. 1562 р.) "Hippika to jest o koniach ksiegi" Краків, 1647)51. У книжці вміщено посвяту Францішку Бернарду Мнішку (пом. 1661), сандецькому каштелянові, від імені друкаря Лукаша Купіша. На титулі надрукований герб Мнішків (Ін. 510). Bидaння ілюстроване, але якість ілюстрацій поступається двом попереднім. Друга книжка з описаним суперекслібрисом "Біблія" (Гданськ, 1632), підготовлена до друку Даніелем Міколаєвським та Яном Турновським. Цікавим фактом є те, що примірники цього видання знищувалися за наказом гнезненського архієпископа Яна Beнжикa. Причиною була погана коректура тексту Святого письма (Ін. 720).
На двох книжках є автограф Міхала Єжи Мнішка лаконічний підпис "Mniszech mp" "Мнішек рукою власною". Обидва автографи стоять на виданнях творів Марка Тулія Цицерона "Epistolarum libri XVI..." (Aмcтeрдaм, 1684; Elz. 494) та "De officiis libris tres" (Aмcтeрдaм, 1688; Ін. 565). Обидві книжки були надруковані у відомій нідерландській видавничій фірмі XVII ст. Блау. На обох книжках присутній і екслібрис Міхала Мнішка.
Стародруки з Bишнeвeцькoї бібліотеки в колекціях відділу мають власницькі записи інших представників роду Мнішків. Деякі з них яскраво ілюструють шлях книжки, яка протягом століть переходила у спадок від одного представника роду до іншого. Так, "Cosmographia" Клавдія Птолемея (Рим, 1490; IA. 346) належала спочатку Станіславу Боніфацію Мнішку львівському старості (1613), рідному брату легендарної Марини Мнішек. Bід нього перейшла у власність до волинського воєводи (1684) Єжи Яна Baндaлiнa Мнішка (пом. 1693 р.), його племінника, сина його рідного брата сандецького каштеляна Францішка. Після смерті волинського воєводи перейшла до його найменшого сина красноставського старости Якуба Ігнація Мнішка (пом. 1700 р.), після смерті якого (він був одружений і не мав дітей) до його рідного брата саноцького старости Юзефа Aнтoнi, який згодом став великим коронним маршалком (1713) і краківським каштеляном (1742) і доводився дідом Міхалу Єжи Мнішку. Ці відомості почерпнуті із записів, зроблених власниками на сторінках книжки. Завершує їх екслібрис Міхала Єжи Мнішка.
У відділі зберігається ще одна книжка, що належала сандецькому каштелянові Францішкові Мнішку. Це твір датського історика і політичного діяча Генріха Рантцау "De conservanda valetudine liber..." (Антверпен, 1580; Pl. 64). Одна книжка з автографом саноцького старости Юзефа Антоні Мнішка твір Амброзія Марліані "Theatrum politicum..." (Гданськ, 1645; Elz. 352). П'ять книжок належали волинському воєводі Єжи Яну Мнішку. Серед них твори Сенеки (Лейден, 1640; Elz. 111), французького історика Габрієля де Бартелемі де Грамона (1590-1654) "Historiarum Galliae..." (Амстердам, 1653; Elz. 200), "Observationes politica..." (Амстердам, 1649; Elz. 173), твір італійського математика, філософа і медика Ієроніма Kaрдaнa (1501-1576) "De subtilitate..." (Базель 1582; Ін. 56), і вже згаданий інкунабул "Cosmographia" K. Птолемея.
Дев'ятнадцять книжок належали Катерині Мнішек із Замойських (пом. 1771) матері Міхала Єжи Мнішка. Стародруки ці мають запис "C. Mniszech nee C. Zamoyska". Біля нього тим же чорнилом часто проставлені дати: в одному випадку 1760 р., в іншому 1761, 1762 чи 1763 р.
Читайте також: Принципи формування бібліотеки вченого-гуманітарія у середині XX століття (на прикладі Івана Крип’якевича)
Певна кількість книжок мають записи, датовані 1772 р. це книжки, подаровані великим коронним хорунжим Станіславом Єжи Мнішком, молодшим братом Міхала Єжи, Bишнeвeцькoмy монастирю босих кармелітів. Після закриття монастиря у 1832 р. частина монастирської книгозбірні, близько трьохсот томів, влилася до BишнeвeцькoЇ бібліотеки52.
З третьої групи провенієнцій, насамперед, слід відзначити книжки, що належали великому коронному референдарію, київському біскупу, письменнику, бібліографу, меценату, співзасновнику Публічної бібліотеки у Baршaвi Юзефу Анджею Залуському (1702-1774). Таких книжок маємо сім ( Elz. 225, Elz. 314, Elz. 329, Elz. 486, In. 222, In. 305, In. 673). Усі вони на титульному аркуші мають печатку "J.A. Zaluski", а одна має суперекслібрис київського біскупа. Brn відтиснутий на верхній і нижній кришках оправи, тиснення золотом. B овалі розміром 45 х 38 мм зображено щит, поділений на п'ять полів з гербами "Брохвич II", "Прус II", "Топор", "Яніна", в центральному полі герб "Юноша"; над щитом графська корона з дев'ятьма перлинами на зубцях, над короною біскупський капелюх, ліворуч щита біскупський посох, праворуч інфула. На оправі даного примірника, у нижній частині корінця, міститься варіант суперекслібрису Ю.А. Залуського. У картуші діаметром 11 мм зображено герб "Юноша": над ним графська корона з дев'ятьма перлинами на зубцях, над короною біскупський капелюх, праворуч від картуша біскупський посох, ліворуч інфула. Тиснення золотом (Ін. 673)53. Публічна бібліотека у Baршaвi, заснована братами Залуськими, мала велику кількість дублетів, і з 1761 р. вони розпродавалися на спеціальних аукціонах. Цілком імовірно, що книжки були придбані саме там. П'ять книжок із семи мають вищеописаний запис Катерини Мнішек із Замойських.
Привертає увагу ще один книжковий знак. Це сажева печатка графа Яна Адама Францішка Стадницького (пом. 1713 р.), надворного коронного хорунжого (1693), волинського воєводи (1697). B овалі розміром 19 х 21 мм на овальному щиті зображено родовий герб Стадницьких "Сженява", над щитом графська корона, щит облямовують дві пальмові гілки, по колу розміщені літери I.F.S.Z.Z.C.N.K., які можна розшифрувати так:. I[an] F[ranciszek] S[tadnicki] Z[e] Z[migrodu] C[horazy] N[adworny] K[oronny]. Печатка проставлена на двох виданнях: "Meditationes politicae XXIV dissertationibus academicis expositae..." (Франкфурт на Одері, 1674; ін. 189) та "Politicorum libri septem..." (Амстердам, 1642; Elz. 128) Георгія Шонборнера. B літературі, присвяченій книжковим знакам, печатка не згадується. Обидві книжки мають і екслібрис Міхала Єжи Мнішка. Рід Мнішків перебував у родинних зв'язках з родом Стадницьких. Рідна тітка Міхала Мнішка Тереза була дружиною Юзефа Стадницького, сина волинського воєводи Яна Адама Францішка54. Имовірно, що ці книжки від тітки потрапили до бібліотеки племінника.
Є ще один цікавий запис на виданні твору Гійома Дуранті (1230/361296) "Speculum..." Венеція, 1516). Це дарчий запис райці львівського магістрату Станіслава Юзефовича медику, бібліофілу, теж райцеві львівського магістрату Людвіку Baлeр'янy Алембеку (пом. 1704 р.)55. Запис датований 17 липня 1698 р. Стародрук має і екслібрис Міхала Єжи Мнішка (Pal. 36).
Бібліотека Bишнeвeцькoгo замку переживала і часи розквіту і періоди занепаду. За півтора століття її стародруки опинилися в різних країнах та різних бібліотеках. I сьогодні невідомо скільки, в яких книгосховищах і які стародруки з Bишнeвeцькoї бібліотеки зберігаються. Час і копітка праця, можливо, допоможуть реконструювати Bишнeвeцькy бібліотеку, підготувати каталог книжок, що збереглися, написати її історію.
Коментарі
1 Більша частина стародруків з бібліотеки Bишнeвeцькoгo замку знаходиться у Bідділі бібліотечних зібрань та історичних колекцій HБУB і потребує науково-бібліографічного опрацювання; окремі видання знаходяться у Bідділі картографії цієї ж бібліотеки.
2 Короля Станіслава Августа Понятовського у Bишнeвeцькoмy замку приймав великий коронний маршалок гр. Міхал Єжи Baндaлiн Мнішек у жовтні 1781 р., коли король приїхав до Bишнiвця, щоб зустрітися з цесаревичем Павлом, та у березні 1787 р., коли король гостював у замку по дорозі до Канева, де зустрічався з імператрицею Катериною II.
3 Niemciewicz J.U. Podroze historyczne.Petersburg, 1859; Кирилюк Є.П, Шабліовсьшй Є.С., Шубравсьшй В.Є. Т.Г. Шевченко : Біогр.K., 1964.С. 191; Жур П. Дума про огонь : З хроніки життя і творчості Тараса Шевченка.K., 1985.С. 304-306.
4 Містечко Порицьк Boлoдимирcькoгo повіту Boлинcькoгo воєводства, згодом Boлoдимир-Boлинcькoгo повіту BoлинcькoЇ губернії, потім райцентр Boлинської області. Згідно з указом Президії Beрxoвнoї Ради УРСР від 10.04.1951 Порицьк було об'єднано з с. Павлівкою в один населений пункт Павлівка. Маркевт H. История Малороссии.М., 1842.Т. 4.С. 466.
5 Иваск У.Г. Частные библиотеки в России.Спб., 1912.Ч. 1-2, № 157, 756, 1142; Иконников B.C. Опыт русской историографии. Киев, 1892.Т. 1, кн. 2.С. 1236; Мнишки : Указ. арх. материалов и библиогр. / Сост. B.Y. Ульяновский. Киев, 1989; Aftanazy R. Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej. Wojewodztwo Wolynskie.2-e wyd. przejrzane i uzupelnione.Wroclaw etc., 1994.T. 5.S. 529-587; Chwalewik Ed. Zbiory polskie: archiwa, biblioteki, gabinety, galereje, muzea i inne zbiory pamiatek przeszlosci w Ojczyznie i na obczyznie, w porzadku alfabetycznym wedlug miejscowosci ulozone.Warszawa ; Krakow, 1926-1927.T. 2.S. 507-508; Radziszewski F. Wiadomosc historycznostatystyczna o znakomitszych bibliotekach i archiwach publicznych i prywatnych... Krakow, 1875.S. 117-118; Wittyg W. Exlibrisy bibliotek polskich XVII i XVIII wieku.Warszawa, 1903.S. 50-51; Slownik pracownikow ksiazki polskiej : Suplement.Warszawa ; Lodz, 1986.S. 145-146, 231; Tomkiewicz W. Dzieje zbiorow Zamku Wisniowieckiego.Rowne, 1933.Odbicie z: Rocznik Wolynskiy.1933.T. 3.
6 Щербаковский Д. Bишнeвeцкaя библиотека // Хлев. старина.1902.№ 3.С. 163-170; Мунд С. Bишнeвeц и его библиотека // Becra. лит.1912.№ 9.Стб. 129-136.
7 Wisniowiecki M.S. (1680-1744). Quinque psalmi in detentione Gluchowiensi composit, albo Piec Psalmow wierszem.Czestochow, 1711; Segnery P. (1624-1694). Medytacyje nabozne, wybrane z Pisma Swietego Teksty, na kazdy dzien w roku... przez W.X. Pawla Segnery S.J. napisane, potym z wloskiego na francuzki a teraz z francuzskiego na polski iezyk przetlumaczone J.O.X.J.M.W.K.W.K.L.[Warszawa], 1728.T. 1-4. (Estr.T. 27.S. 346). Переклад польською мовою зробив кн. М.С. Bишнeвeцький.
8 Berruyer I. Historyja ludu bozego... na polski z francuzkiego przetlumaczona...Warszawa, 1740.T. 2. Переклад польською мовою цього твору І.Ж. Берруї зробив кн. Міхал Серватій Bишнeвeцький. Як повідомляє K. Естрейхер у "Bibliografia Polska" т. 1 і т. 3 вищеназваного твору польською мовою не були опубліковані. (Estr.T 12.S. 510).
9 Рукописна копія XVIII ст. польською мовою "Діаріуша" М.С. Bишнeвeцького зберігається у Bідділі рукописів Бібліотеки Чарторийських (Kрaкiв); шифр: Rkps, спр. 966. IV, арк. 843. Місце знаходження оригіналу авторові невідоме.
10 Сапіга Ян Фридерік гербу Лис, князь (1680-1751) берестейський староста, маршалок Литовського трибуналу (1729), великий литовський канцлер (1735-1751), літератор, кавалер ордену Білого Орла.
11 Бібліотека ПАН, Краків : Rps. 3220, s. 48 зв.; Бібліотека Народова, Baршава: Mf. 49919.
12 Берруї Ісаак Жозеф (1681-1758) викладач літератури в єзуїтських школах, автор відомого твору "Histoire du peuple de Dieu..." (Париж, 1728; 1734), в якому Святе Письмо подане у формі комедійної оповіді. Твір був заборонений папами Бенедиктом XIV та Kлeмeнтoм XIII і внесений до "Index librorum prohibitorum usque ad diem 4 Junii Anni 1744 regnate Benedicto XIV P.O.M." (Romae, 1744.S. 236).
13 Бібліотека ПАН, Краків : Rps. 3221, s. 118; Бібліотека Народова, Baршава: Mf. 49920.
14 У документі подається: "...Kanclezyna W WXLitt Radziwill...". У 1740 р. посаду великого канцлера Beликoгo Князівства Литовського обіймав Ян Фридерік Сапіга, відтак адресантом листа була його дружина Констанція з Радзивіллів, дочка кн. Кароля Станіслава Радзивілла гербу Тромби і Анни з Сангушків гербу Погонь Литовська, рідна сестра Теклі Ружі Радзивілл, третьої дружини кн. Міхала Серватія Bишнeвeцькoгo, яка першим шлюбом була за конюшим Beликoгo Князівства Литовського, фельдмаршалом Якубом Флемінгом (Niesiecki K. Herbarz polski.Lipsk, 1841.T. 8.S. 79).
15 Бібліотека ПАН, Краків : Rps. 3599, s. 86-86 зв.; Бібліотека Народова, Baршaвa: Mf. 52499.
16 Мнішек Катерина з Замойських гербу Єліта (1723-1771) дочка Міхала Здіслава Замойського, VI ордината, смоленського воєводи (1732), та Ельжбети з Bишнeвeцькиx, дочки Міхала Серватія Bишнeвeцькoгo та його першої дружини Kaтeрини з Дольських гербу Юзсцєша.
17 Cathalogus librorum post fata Celsissimi Illustrissimi ac Exellentissimi Domini Domini Michaelis Servacij Korybuth Ducis in Wisniowiec et Zbaraz Wisniowiecki Comitis in Dolsk, Dabrowica, Komarno et Brahin Palatini Vilnensis Supremi Ducis Exercituum M.D.L. Capitanei Glinianensis, Wilkowiscensis, Merecensis, Kirsnensis, Wilkinensis, Semensis, Metellensis, Tucholiensis etc. etc. Succedentium Illustrissimo Exellentissimo Domino Domino Ioanni S.R.I. in Magna Konczyce et Ossownica Comiti Vandalino Mniszech Succamerario M.D.L., Javoroviensi, Golembiensi, Szczuroviensi etc. etc. Capitaneo, et in Bibliotheca Arcis Wisniovecensis existentium scriptus a me V.I.F. Anno qvo subditus septem sub pennis suave reclietter fortunatos. protegit hasta trIplex. Останні рядки заголовку становлять хронограму, в якій зашифрований рік укладання каталогу 1745. (ПЛТА^ ф. 250, оп. 2, спр. 30).
18 Aftanazy R. Dzieje rezydencji na dawnych kresach...T. 5.S. 530. "... Zamek stal sie wowczas jednym z najwazniejszych osrodkow zycia kulturalnegi nie tylko Wolynia, ale i calego kraju...".
19 Знайомство гр. М. Мнішка з Boльтeрoм відбулося в липні 1763 р. в Женеві. Міхал Єжи Мнішек передав Boльтeрy запрошення короля Станіслава Августа Понятовського відвідати Польщу восени 1764 р. Boльтeр не приїхав до Польщі, посилаючись на поганий стан здоров'я (Polski Slownik Biograficzny.Wroclaw etc., 1976.T. 21.S. 480.(Далі PSB).
20 PSB, T. 21.S. 481. За свідченням А. Нарушевича, М.Є. Мнішек писав до німецьких та французьких газет, популяризуючи реформи освіти в Польській державі.
21 Передруки: Mostowski T.A. Zycia slawnych Polakow.Warszawa, 1805.T. 1; Krotki rys dziejow panowania Kazimierza Wielkiego.Krakow, 1863.
22 PSB, T. 21.S. 483.
23 Radziszewski F. Wiadomosc...S. 117.
24 Chwalewik Ed. Zbiory...T. 2.S. 507; Горленко В. Распродажа Bишнeвeцкого замка // Киев. старина.1884.№ 10.С. 362.
25 Chwalewik Ed. Zbiory...T. 2.S. 507.
26 Urbanski A. Pro memoria. Przedruk.Gdansk, 1991.S. 65.
27 Slownik pracownikow ksiazki polskiej. Warszawa; Lodz, 1972.S. 691 (далі SPKP); Cyxux Л.А. Документи з родових архівів магнатів і шляхти Boлинi та Правобережної України в колекціях Центрального державного історичного архіву України в Kиєвi: історія, склад, стан науково-довідкового апарату та перспективи його розвитку // Українське архівознавство: історія, сучасний стан та перспективи : Наук. доп. Bceyк. конф. Київ, 19-20 листоп. 1996 р.).K., 1997.Ч. 2.С. 92.
28 Радзішевський Франтішек (1817-1885) бібліотекар, бібліограф, автор праці "Wiadomosc historyczno-statystyczna o bibliotekach znakomitszych i archiwach publicznych i prywatnych..." (Krakow, 1875); SPKP.S. 738-739.
29 Bлacнe бібліотека містилася у садибі Плятерів у с. Boрoбинi за 3 км від Дубровиці. Село входило до складу Дубровицького маєтку. Нині місто Дубровиця райцентр Рівненської області.
30 Wittyg W. Exlibrisy bibliotek polskich XVII i XVIII wieku.S. 51.
31 Bobrowski T. Pami^tnik moiego zycia. Wspomnienia wieku dojrzalego.Warszawa, 1979.T. 2.S. 495-496; [Dunin Karwicki J.] Wspomnienia wolyniaka.Lwow, 1897.S. 209-211; Wiek.1877.N 33.K. 3; Kиeвлянин.1888.№ 2526; 48-50; Новое время.1908.1 июля.С. 4; [Ярон CT.] Киев в восьмидесятых годах : Bocпoминaния старожила. Киев, 1910.С. 190-193; Процесс о Bишнeвeцкoм имении по иску гр. Плятера против Толли.^ев, 1888.78 с.Рідкісне видання.
32 Kyдpuнcкuй Ф.О. О достопримечательностях Bишнeвeцкoгo замка // ^ев. старина.1892.№ 10.С. 127.
33 Щербаківський Данило (1877-1927) мистецтвознавець, завідувач відділом BceyкрaЇнcькoгo історичного музею ім Т. Шевченка.
34 Толлі Boлoдимир Іванович син Івана Толлі, депутат KиЇвcькoЇ міської Думи від Старокиївської дільниці у 1911-1914 рр.; дійсний статський радник; Be№ Киев : Адрес. и справ. книга на 1915 г. Киев, 1914.Стб. 333-334, 341, 344, 381, 605-606, 622.
35 Щepбaкoвcкuй Д. Bишнeвeцкaя библиотека // Киев. старина.1902.№ 3.С. 164.
36 У листі помилково написано Дмитро Щербаківський.
37 Назва установи подається згідно з офіційно прийнятою формою на час її існування.
38 Чухно H. Історія KнижкoвoЇ палати України // Bicн. Книжкової палати.1996.№ 3.С. 20-23.
39 Зданевт Б. Каталог інкунабул.K., 1974.№ 3, 153, 340.
40 Описи видань подані у "Каталозі інкунабул" Б. Зданевича (K., 1974).
41 Описи видань подані у: "Каталог палеотипов из фондов Центральной научной библиотеки им. B.И. Beрнaдcкoгo НАН Украины" (Сост. М. Шамрай. Киев, 1995).
42 Kisarauskas V. Lietuvos knygos zenklai, 1518-1918.Vilnus, 1984.S. 53; Laucevicius E. XV-XVIII a. Knygu irisimai lietuvos bibliotekose.Vilnus, 1976.S. 60.
43 ЦДІАК ф. 250, оп. 2, спр. 30.
44 Calderinus C.M. Dictionarium...Venetii, 1646.(Бібліотека Biльнюcькoгo університету, шифр: III-8480); Deville A. De la charge des gouverneurs des places... Paris, 1639.(Бібліотека Литовської Академії наук, шифр: V17-2-858); Ivigne D. Dictionarium theologique, historique, poetique, cosmographique et chronologique... A Rouen, 1662.(Бібліотека Народова Варшава), шифр: XVII-3-18353); Neugelauer S. Historia rerum Polonicarum...Hanoviae, 1618.(Бібліотека Baршaвcькoгo університету, шифр Sd. 713-756).
45 Dunin Karwicki J. Wedrowka od zrodel do ujscia Horynia.Krakow, 1891.S. 4: "... tutejsza biblioteka... zawierala do 30000 dziel bardzo cennych, w przepysznych skozanych pozlocistych oprawach z wycisnietym herbem Korybut, jak to bylo w zwyczaju owych czasach...".
46 Другий суперекслібрис Міхала Серватія Bишнeвeцькoгo має такий вигляд: в овалі розміром 80 х 92 мм відтиснутий герб "Koрибyт", над овалом князівська митра, навколо овалу літери M.S.K.X.W.K.W.W.X.L.P.G.W.S., що означає M[ichal] S[erwacy] K[orybut] X[iaze] W[isniowiecki] K[anclerz] W[ielki] W[ielkiego] X[iestwa] L[itewskiego] P[inski] G[linianski] W[olkowyski] S[tarosta]. Автор невідомий. Суперекслібрис розміщений на оправі книжки: Kiersnicki A.L. Klucz do skarbu serdecznego... W Wilnie, 1725; (Laucevicius E. XV-XVIII a. Knygu...S. 107; Kisarauskas V. Lietuvos knygos zenklai.S. 53). Книжка зберігається в Російській національній бібліотеці (Санкт-Петербург), Biддiл рукописів та рідкісних виднь, шифр PЗA/K-43Q.
47 Sipaytto M. Polskie superexlibrisy XVI-XVIII wieku w zbiorach Biblioteki Uniwersyteckiey w Warszawie.Wrszawa, 1988.S. 214. B фондах університетської бібліотеки у Baршaвi зберігається книжка з цим суперекслібрисом Міхала Серватія Bишнeвeцькoгo: Kircher Ath. China.Amstelodmi, 1667, шифр: 28.20.3.408.
48 Точно така сама печатка, тільки червоного кольору, є на титульному аркуші книжки, автором якої є надвірний лікар польського короля Августа II, ботанік, історик міста Baршaви Xриcтиян Генріх Ерндтель (1670-1734) "Warsavia physice illustrata..." (Дрезден, 1730); вона зберігається у Bідділі стародруків Бібліотеки Народової у Baршaвi, шифр: XVIII.2.2947. У цьому примірнику над печаткою відтиснуті червоним кольором цифри "1730" ймовірно, рік. Bищeзазначене видання внесене і до рукописного каталога бібліотеки Bишнeвeцькoгo замку (ЦДІАК ф. 250, оп. 2, спр. 30, арк. 10).
49 М.Є. Мнішек одержав орден св. Апостола Андрія Первозванного 22.07.1780 р. разом з орденом св. Олександра Невського. Після смерті великого коронного маршалка у 1806 р. ордени було повернуто (Бaнmuш-Kaмeнcкuй Д. Историческое собрание списков кавалерам четырех российских императорских орденов...М., 1814.С. 121, 229). Gronska M. Piec wiekow exlibrisu polskiego // Katalog wystawy ze zbiorow Biblioteki Narodowey.Warszawa, 1973.S. 11; Wittyg W. Ex librisy bibliotek polskich XVII i XVIII wieku.Warszawa, 1903.S. 50-51.
50 K. Пєкарський у короткій нотатці "O superekslibrisie polskim" тільки згадує, що великий коронний маршалок М.Є. Мнішек мав на своїх книжках суперекслібриси. Див.: Katalog wystawy piekniey ksiazki polskiej 31 maja 15 czerwca [1936].Warszawa, 1936.S. 31.
51 Перше видання вийшло у ракові у 1603 р. (Estr. T.15.S. 291), друге у Познані у 1620 р. (Estr. T.15.S. 291-292). Цікавим є факт, що видання 1647 р. фігурує в інвентарі замку Ляшек Мурованих резиденції Мнішків, у Перемишльській землі Руського воєводства (нині місто Ляшки Перемишльського воєводства у Польщі). Інвентар був складений у 1748 р., коли у володіння Ляшками Мурованими вступав підкоморій Beликoгo Князівства Литовського Ян Кароль Мнішек після смерті батька, великого коронного маршалка Юзефа Мнішка (пом. 1747 р.). Перенісши у 1748-1749 рр. свою резиденцію з Ляшек Мурованих до Bишнiвця, Ян ^роль вивіз туди частину меблів, картин та речей. Після його смерті вдова перевезла ще частину речей з Ляшек до Bишнeвeцькoгo замку. Серед них, можливо, були і книжки, в тому числі і "Hippika...". (Aftanazy R. Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej. Wojewodztwo Ruskie, Ziemia Przemyska i Sanocka.2-e wyd. przejrzane i uzupelnione.Wroclaw etc., 1996.S. 130). Ьвентр опубліковано: Opis zamku w Laszkach Murowanych z 1748 r. // Materyaly zrodlowe do dziejow kultury i sztuki XVII-XVIII w. / Zebral i opracowal M. Gebarowicz.Wroclaw etc., 1973.T. 3.S. 29-93, 56. Третє видання "Hippika..." внесено до рукописних каталогів бібліотеки Bишнeвeцькoгo замку у такій формі: "Nauka o koniach. fol. w Krak. 1647". (ЦД^^ ф. 250, оп. 2, спр. 30, арк. 25); "Hippika to iest o konich xiegi. fol. Krakow, 1647" (ЦЯТА^ ф. 250, оп. 2, спр. 18, арк. 27).
52 Radziszewski F. Wiadomosc...S. 118.
53 Sipaytto M. Polskie superexlibrisy XVI-XVIII wieku...S. 224. Суперекслібрис відтиснутий на оправі книжки: La cabinet du roy de France... S.l., 1581.
54 Niesiecki K. Herbarz Polski.Lipsk, 1841.T. 8.S. 478.
55 SPKP.S. 145.
1 Більша частина стародруків з бібліотеки Bишнeвeцькoгo замку знаходиться у Bідділі бібліотечних зібрань та історичних колекцій HБУB і потребує науково-бібліографічного опрацювання; окремі видання знаходяться у Bідділі картографії цієї ж бібліотеки.
2 Короля Станіслава Августа Понятовського у Bишнeвeцькoмy замку приймав великий коронний маршалок гр. Міхал Єжи Baндaлiн Мнішек у жовтні 1781 р., коли король приїхав до Bишнiвця, щоб зустрітися з цесаревичем Павлом, та у березні 1787 р., коли король гостював у замку по дорозі до Канева, де зустрічався з імператрицею Катериною II.
3 Niemciewicz J.U. Podroze historyczne.Petersburg, 1859; Кирилюк Є.П, Шабліовсьшй Є.С., Шубравсьшй В.Є. Т.Г. Шевченко : Біогр.K., 1964.С. 191; Жур П. Дума про огонь : З хроніки життя і творчості Тараса Шевченка.K., 1985.С. 304-306.
4 Містечко Порицьк Boлoдимирcькoгo повіту Boлинcькoгo воєводства, згодом Boлoдимир-Boлинcькoгo повіту BoлинcькoЇ губернії, потім райцентр Boлинської області. Згідно з указом Президії Beрxoвнoї Ради УРСР від 10.04.1951 Порицьк було об'єднано з с. Павлівкою в один населений пункт Павлівка. Маркевт H. История Малороссии.М., 1842.Т. 4.С. 466.
5 Иваск У.Г. Частные библиотеки в России.Спб., 1912.Ч. 1-2, № 157, 756, 1142; Иконников B.C. Опыт русской историографии. Киев, 1892.Т. 1, кн. 2.С. 1236; Мнишки : Указ. арх. материалов и библиогр. / Сост. B.Y. Ульяновский. Киев, 1989; Aftanazy R. Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej. Wojewodztwo Wolynskie.2-e wyd. przejrzane i uzupelnione.Wroclaw etc., 1994.T. 5.S. 529-587; Chwalewik Ed. Zbiory polskie: archiwa, biblioteki, gabinety, galereje, muzea i inne zbiory pamiatek przeszlosci w Ojczyznie i na obczyznie, w porzadku alfabetycznym wedlug miejscowosci ulozone.Warszawa ; Krakow, 1926-1927.T. 2.S. 507-508; Radziszewski F. Wiadomosc historycznostatystyczna o znakomitszych bibliotekach i archiwach publicznych i prywatnych... Krakow, 1875.S. 117-118; Wittyg W. Exlibrisy bibliotek polskich XVII i XVIII wieku.Warszawa, 1903.S. 50-51; Slownik pracownikow ksiazki polskiej : Suplement.Warszawa ; Lodz, 1986.S. 145-146, 231; Tomkiewicz W. Dzieje zbiorow Zamku Wisniowieckiego.Rowne, 1933.Odbicie z: Rocznik Wolynskiy.1933.T. 3.
6 Щербаковский Д. Bишнeвeцкaя библиотека // Хлев. старина.1902.№ 3.С. 163-170; Мунд С. Bишнeвeц и его библиотека // Becra. лит.1912.№ 9.Стб. 129-136.
7 Wisniowiecki M.S. (1680-1744). Quinque psalmi in detentione Gluchowiensi composit, albo Piec Psalmow wierszem.Czestochow, 1711; Segnery P. (1624-1694). Medytacyje nabozne, wybrane z Pisma Swietego Teksty, na kazdy dzien w roku... przez W.X. Pawla Segnery S.J. napisane, potym z wloskiego na francuzki a teraz z francuzskiego na polski iezyk przetlumaczone J.O.X.J.M.W.K.W.K.L.[Warszawa], 1728.T. 1-4. (Estr.T. 27.S. 346). Переклад польською мовою зробив кн. М.С. Bишнeвeцький.
8 Berruyer I. Historyja ludu bozego... na polski z francuzkiego przetlumaczona...Warszawa, 1740.T. 2. Переклад польською мовою цього твору І.Ж. Берруї зробив кн. Міхал Серватій Bишнeвeцький. Як повідомляє K. Естрейхер у "Bibliografia Polska" т. 1 і т. 3 вищеназваного твору польською мовою не були опубліковані. (Estr.T 12.S. 510).
9 Рукописна копія XVIII ст. польською мовою "Діаріуша" М.С. Bишнeвeцького зберігається у Bідділі рукописів Бібліотеки Чарторийських (Kрaкiв); шифр: Rkps, спр. 966. IV, арк. 843. Місце знаходження оригіналу авторові невідоме.
10 Сапіга Ян Фридерік гербу Лис, князь (1680-1751) берестейський староста, маршалок Литовського трибуналу (1729), великий литовський канцлер (1735-1751), літератор, кавалер ордену Білого Орла.
11 Бібліотека ПАН, Краків : Rps. 3220, s. 48 зв.; Бібліотека Народова, Baршава: Mf. 49919.
12 Берруї Ісаак Жозеф (1681-1758) викладач літератури в єзуїтських школах, автор відомого твору "Histoire du peuple de Dieu..." (Париж, 1728; 1734), в якому Святе Письмо подане у формі комедійної оповіді. Твір був заборонений папами Бенедиктом XIV та Kлeмeнтoм XIII і внесений до "Index librorum prohibitorum usque ad diem 4 Junii Anni 1744 regnate Benedicto XIV P.O.M." (Romae, 1744.S. 236).
13 Бібліотека ПАН, Краків : Rps. 3221, s. 118; Бібліотека Народова, Baршава: Mf. 49920.
14 У документі подається: "...Kanclezyna W WXLitt Radziwill...". У 1740 р. посаду великого канцлера Beликoгo Князівства Литовського обіймав Ян Фридерік Сапіга, відтак адресантом листа була його дружина Констанція з Радзивіллів, дочка кн. Кароля Станіслава Радзивілла гербу Тромби і Анни з Сангушків гербу Погонь Литовська, рідна сестра Теклі Ружі Радзивілл, третьої дружини кн. Міхала Серватія Bишнeвeцькoгo, яка першим шлюбом була за конюшим Beликoгo Князівства Литовського, фельдмаршалом Якубом Флемінгом (Niesiecki K. Herbarz polski.Lipsk, 1841.T. 8.S. 79).
15 Бібліотека ПАН, Краків : Rps. 3599, s. 86-86 зв.; Бібліотека Народова, Baршaвa: Mf. 52499.
16 Мнішек Катерина з Замойських гербу Єліта (1723-1771) дочка Міхала Здіслава Замойського, VI ордината, смоленського воєводи (1732), та Ельжбети з Bишнeвeцькиx, дочки Міхала Серватія Bишнeвeцькoгo та його першої дружини Kaтeрини з Дольських гербу Юзсцєша.
17 Cathalogus librorum post fata Celsissimi Illustrissimi ac Exellentissimi Domini Domini Michaelis Servacij Korybuth Ducis in Wisniowiec et Zbaraz Wisniowiecki Comitis in Dolsk, Dabrowica, Komarno et Brahin Palatini Vilnensis Supremi Ducis Exercituum M.D.L. Capitanei Glinianensis, Wilkowiscensis, Merecensis, Kirsnensis, Wilkinensis, Semensis, Metellensis, Tucholiensis etc. etc. Succedentium Illustrissimo Exellentissimo Domino Domino Ioanni S.R.I. in Magna Konczyce et Ossownica Comiti Vandalino Mniszech Succamerario M.D.L., Javoroviensi, Golembiensi, Szczuroviensi etc. etc. Capitaneo, et in Bibliotheca Arcis Wisniovecensis existentium scriptus a me V.I.F. Anno qvo subditus septem sub pennis suave reclietter fortunatos. protegit hasta trIplex. Останні рядки заголовку становлять хронограму, в якій зашифрований рік укладання каталогу 1745. (ПЛТА^ ф. 250, оп. 2, спр. 30).
18 Aftanazy R. Dzieje rezydencji na dawnych kresach...T. 5.S. 530. "... Zamek stal sie wowczas jednym z najwazniejszych osrodkow zycia kulturalnegi nie tylko Wolynia, ale i calego kraju...".
19 Знайомство гр. М. Мнішка з Boльтeрoм відбулося в липні 1763 р. в Женеві. Міхал Єжи Мнішек передав Boльтeрy запрошення короля Станіслава Августа Понятовського відвідати Польщу восени 1764 р. Boльтeр не приїхав до Польщі, посилаючись на поганий стан здоров'я (Polski Slownik Biograficzny.Wroclaw etc., 1976.T. 21.S. 480.(Далі PSB).
20 PSB, T. 21.S. 481. За свідченням А. Нарушевича, М.Є. Мнішек писав до німецьких та французьких газет, популяризуючи реформи освіти в Польській державі.
21 Передруки: Mostowski T.A. Zycia slawnych Polakow.Warszawa, 1805.T. 1; Krotki rys dziejow panowania Kazimierza Wielkiego.Krakow, 1863.
22 PSB, T. 21.S. 483.
23 Radziszewski F. Wiadomosc...S. 117.
24 Chwalewik Ed. Zbiory...T. 2.S. 507; Горленко В. Распродажа Bишнeвeцкого замка // Киев. старина.1884.№ 10.С. 362.
25 Chwalewik Ed. Zbiory...T. 2.S. 507.
26 Urbanski A. Pro memoria. Przedruk.Gdansk, 1991.S. 65.
27 Slownik pracownikow ksiazki polskiej. Warszawa; Lodz, 1972.S. 691 (далі SPKP); Cyxux Л.А. Документи з родових архівів магнатів і шляхти Boлинi та Правобережної України в колекціях Центрального державного історичного архіву України в Kиєвi: історія, склад, стан науково-довідкового апарату та перспективи його розвитку // Українське архівознавство: історія, сучасний стан та перспективи : Наук. доп. Bceyк. конф. Київ, 19-20 листоп. 1996 р.).K., 1997.Ч. 2.С. 92.
28 Радзішевський Франтішек (1817-1885) бібліотекар, бібліограф, автор праці "Wiadomosc historyczno-statystyczna o bibliotekach znakomitszych i archiwach publicznych i prywatnych..." (Krakow, 1875); SPKP.S. 738-739.
29 Bлacнe бібліотека містилася у садибі Плятерів у с. Boрoбинi за 3 км від Дубровиці. Село входило до складу Дубровицького маєтку. Нині місто Дубровиця райцентр Рівненської області.
30 Wittyg W. Exlibrisy bibliotek polskich XVII i XVIII wieku.S. 51.
31 Bobrowski T. Pami^tnik moiego zycia. Wspomnienia wieku dojrzalego.Warszawa, 1979.T. 2.S. 495-496; [Dunin Karwicki J.] Wspomnienia wolyniaka.Lwow, 1897.S. 209-211; Wiek.1877.N 33.K. 3; Kиeвлянин.1888.№ 2526; 48-50; Новое время.1908.1 июля.С. 4; [Ярон CT.] Киев в восьмидесятых годах : Bocпoминaния старожила. Киев, 1910.С. 190-193; Процесс о Bишнeвeцкoм имении по иску гр. Плятера против Толли.^ев, 1888.78 с.Рідкісне видання.
32 Kyдpuнcкuй Ф.О. О достопримечательностях Bишнeвeцкoгo замка // ^ев. старина.1892.№ 10.С. 127.
33 Щербаківський Данило (1877-1927) мистецтвознавець, завідувач відділом BceyкрaЇнcькoгo історичного музею ім Т. Шевченка.
34 Толлі Boлoдимир Іванович син Івана Толлі, депутат KиЇвcькoЇ міської Думи від Старокиївської дільниці у 1911-1914 рр.; дійсний статський радник; Be№ Киев : Адрес. и справ. книга на 1915 г. Киев, 1914.Стб. 333-334, 341, 344, 381, 605-606, 622.
35 Щepбaкoвcкuй Д. Bишнeвeцкaя библиотека // Киев. старина.1902.№ 3.С. 164.
36 У листі помилково написано Дмитро Щербаківський.
37 Назва установи подається згідно з офіційно прийнятою формою на час її існування.
38 Чухно H. Історія KнижкoвoЇ палати України // Bicн. Книжкової палати.1996.№ 3.С. 20-23.
39 Зданевт Б. Каталог інкунабул.K., 1974.№ 3, 153, 340.
40 Описи видань подані у "Каталозі інкунабул" Б. Зданевича (K., 1974).
41 Описи видань подані у: "Каталог палеотипов из фондов Центральной научной библиотеки им. B.И. Beрнaдcкoгo НАН Украины" (Сост. М. Шамрай. Киев, 1995).
42 Kisarauskas V. Lietuvos knygos zenklai, 1518-1918.Vilnus, 1984.S. 53; Laucevicius E. XV-XVIII a. Knygu irisimai lietuvos bibliotekose.Vilnus, 1976.S. 60.
43 ЦДІАК ф. 250, оп. 2, спр. 30.
44 Calderinus C.M. Dictionarium...Venetii, 1646.(Бібліотека Biльнюcькoгo університету, шифр: III-8480); Deville A. De la charge des gouverneurs des places... Paris, 1639.(Бібліотека Литовської Академії наук, шифр: V17-2-858); Ivigne D. Dictionarium theologique, historique, poetique, cosmographique et chronologique... A Rouen, 1662.(Бібліотека Народова Варшава), шифр: XVII-3-18353); Neugelauer S. Historia rerum Polonicarum...Hanoviae, 1618.(Бібліотека Baршaвcькoгo університету, шифр Sd. 713-756).
45 Dunin Karwicki J. Wedrowka od zrodel do ujscia Horynia.Krakow, 1891.S. 4: "... tutejsza biblioteka... zawierala do 30000 dziel bardzo cennych, w przepysznych skozanych pozlocistych oprawach z wycisnietym herbem Korybut, jak to bylo w zwyczaju owych czasach...".
46 Другий суперекслібрис Міхала Серватія Bишнeвeцькoгo має такий вигляд: в овалі розміром 80 х 92 мм відтиснутий герб "Koрибyт", над овалом князівська митра, навколо овалу літери M.S.K.X.W.K.W.W.X.L.P.G.W.S., що означає M[ichal] S[erwacy] K[orybut] X[iaze] W[isniowiecki] K[anclerz] W[ielki] W[ielkiego] X[iestwa] L[itewskiego] P[inski] G[linianski] W[olkowyski] S[tarosta]. Автор невідомий. Суперекслібрис розміщений на оправі книжки: Kiersnicki A.L. Klucz do skarbu serdecznego... W Wilnie, 1725; (Laucevicius E. XV-XVIII a. Knygu...S. 107; Kisarauskas V. Lietuvos knygos zenklai.S. 53). Книжка зберігається в Російській національній бібліотеці (Санкт-Петербург), Biддiл рукописів та рідкісних виднь, шифр PЗA/K-43Q.
47 Sipaytto M. Polskie superexlibrisy XVI-XVIII wieku w zbiorach Biblioteki Uniwersyteckiey w Warszawie.Wrszawa, 1988.S. 214. B фондах університетської бібліотеки у Baршaвi зберігається книжка з цим суперекслібрисом Міхала Серватія Bишнeвeцькoгo: Kircher Ath. China.Amstelodmi, 1667, шифр: 28.20.3.408.
48 Точно така сама печатка, тільки червоного кольору, є на титульному аркуші книжки, автором якої є надвірний лікар польського короля Августа II, ботанік, історик міста Baршaви Xриcтиян Генріх Ерндтель (1670-1734) "Warsavia physice illustrata..." (Дрезден, 1730); вона зберігається у Bідділі стародруків Бібліотеки Народової у Baршaвi, шифр: XVIII.2.2947. У цьому примірнику над печаткою відтиснуті червоним кольором цифри "1730" ймовірно, рік. Bищeзазначене видання внесене і до рукописного каталога бібліотеки Bишнeвeцькoгo замку (ЦДІАК ф. 250, оп. 2, спр. 30, арк. 10).
49 М.Є. Мнішек одержав орден св. Апостола Андрія Первозванного 22.07.1780 р. разом з орденом св. Олександра Невського. Після смерті великого коронного маршалка у 1806 р. ордени було повернуто (Бaнmuш-Kaмeнcкuй Д. Историческое собрание списков кавалерам четырех российских императорских орденов...М., 1814.С. 121, 229). Gronska M. Piec wiekow exlibrisu polskiego // Katalog wystawy ze zbiorow Biblioteki Narodowey.Warszawa, 1973.S. 11; Wittyg W. Ex librisy bibliotek polskich XVII i XVIII wieku.Warszawa, 1903.S. 50-51.
50 K. Пєкарський у короткій нотатці "O superekslibrisie polskim" тільки згадує, що великий коронний маршалок М.Є. Мнішек мав на своїх книжках суперекслібриси. Див.: Katalog wystawy piekniey ksiazki polskiej 31 maja 15 czerwca [1936].Warszawa, 1936.S. 31.
51 Перше видання вийшло у ракові у 1603 р. (Estr. T.15.S. 291), друге у Познані у 1620 р. (Estr. T.15.S. 291-292). Цікавим є факт, що видання 1647 р. фігурує в інвентарі замку Ляшек Мурованих резиденції Мнішків, у Перемишльській землі Руського воєводства (нині місто Ляшки Перемишльського воєводства у Польщі). Інвентар був складений у 1748 р., коли у володіння Ляшками Мурованими вступав підкоморій Beликoгo Князівства Литовського Ян Кароль Мнішек після смерті батька, великого коронного маршалка Юзефа Мнішка (пом. 1747 р.). Перенісши у 1748-1749 рр. свою резиденцію з Ляшек Мурованих до Bишнiвця, Ян ^роль вивіз туди частину меблів, картин та речей. Після його смерті вдова перевезла ще частину речей з Ляшек до Bишнeвeцькoгo замку. Серед них, можливо, були і книжки, в тому числі і "Hippika...". (Aftanazy R. Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej. Wojewodztwo Ruskie, Ziemia Przemyska i Sanocka.2-e wyd. przejrzane i uzupelnione.Wroclaw etc., 1996.S. 130). Ьвентр опубліковано: Opis zamku w Laszkach Murowanych z 1748 r. // Materyaly zrodlowe do dziejow kultury i sztuki XVII-XVIII w. / Zebral i opracowal M. Gebarowicz.Wroclaw etc., 1973.T. 3.S. 29-93, 56. Третє видання "Hippika..." внесено до рукописних каталогів бібліотеки Bишнeвeцькoгo замку у такій формі: "Nauka o koniach. fol. w Krak. 1647". (ЦД^^ ф. 250, оп. 2, спр. 30, арк. 25); "Hippika to iest o konich xiegi. fol. Krakow, 1647" (ЦЯТА^ ф. 250, оп. 2, спр. 18, арк. 27).
52 Radziszewski F. Wiadomosc...S. 118.
53 Sipaytto M. Polskie superexlibrisy XVI-XVIII wieku...S. 224. Суперекслібрис відтиснутий на оправі книжки: La cabinet du roy de France... S.l., 1581.
54 Niesiecki K. Herbarz Polski.Lipsk, 1841.T. 8.S. 478.
55 SPKP.S. 145.