Медієвіст
Обсяг: 4. [6], 106, [2] с.
Видавець: Друкарня Шеліги (Львів).
Рік видання: 1627
Оригінал зберігається: БАН ЛитРСР (примірник з Жировицького монастиря), Національна б-ка (Варшава), Публічна б-ка м. Варшави, Курніцька б-ка, б-ка Товариства друзів наук (Познань), б-ка Чарт.
Мова: латинська.
Медичний коментар Еразма Сикста до творів Сенеки, надрукований 1627 р. у Львові під назвою «Commentarius medicus in L. Annaei Senecae opera». Саме він може слугувати прикладом синкретизму наукового, публіцистичного та художнього стилів в одному творі, де серйозні наукові факти, приклади з власної медичної практики сусідять з цитатами не лише античних лікарів, а й письменників і навіть з анонімними (ймовірно, власними) поетичними рядками cum grano salis: Tres medicus facies habet; una, quando rogatur // Angelicam; mox est, cum iuvat ipse Deus. // Post ubi curato poscit sua praemia morbo, // Horridus apparet, terribilsq; sathan [тут і далі переклад Л. Шевченко-Савчинської] – Три обличчя лікар має: одне, коли кличуть його - // Ангельське, щойно допоміг, як сам Бог, // Потім, коли вилікує хворобу й винагороду свою вимагає, // Жахливе являє і страшне, як у сатани.
Читайте також: Сикст Еразм. Про теплики у селі Шклі
У передмові, яка, за правилами літературного етикету, мала бути присвятою благодійника автора («Найяснішому панові, панові Олександру, гетьману з Острога Заславському, воєводі брацлавському, панові моєму щонайшанованішому») Еразм Сикст передовсім пояснює, що підштовхнуло його до написання цього твору, а вже потім – причину, з якої трактат присвячено Заславському, – на загал, це вдячність за гостинність і вияв дружньої симпатії, ані тіні підлабузництва, тільки відповідність правилам, приязність і почуття міри. Щоправда, не варто забувати, що на той час Е. Сикст займав посаду львівського бургомістра. Немає в передмові і зловживань етикетними прийомами самоприниження автора: Сикст одверто заявляє, що видатні його попередники не здолали таку складну справу, на яку замірився він, оскільки хибно вважали, що «медикам належить залишити медиків, а філологам – трактувати філологів». Опис свого задуму автор підсумовує словами, які звучать пророчо: «я покажу, скільки сягає істина ще не охоплена: багато її ще й прийдешнім залишиться. І впевнено це можу стверджувати, оскільки в тому, що належить вдумливо прочитати, (...) будь-який вік і будь-яка людина знайдуть, що можуть».
Читайте також: Нариси історії розвитку медичної освіти у Львові
Читайте також: Реферат з історії медицини. Ч. 2: Еразм Сикст
Прикладом рефлексій медика над філософським твором може слугувати коментар до фрагменту із книги 1 твору «Про гнів», розділ 6: Сенека, пишучи про виправлення зіпсутих звичаїв, стверджує, що деяка суворість при цьому не завадить, і порівнює вихователя з лікарем:
«Відомо, що лікар за легкого нездужання, намагається спочатку не робити великих змін у повсякденних звичках свого пацієнта, він призначає режим харчування, пиття, і вправи, намагаючись поліпшити стан здоров’я тільки через зміни в життєвому розпорядку. Його наступне завдання полягає в тому, щоб побачити, що саме сприяє здоров’ю. Якщо попередньо призначене не приносить полегшення, він приписує утримуватися від деяких речей. Якщо й тоді немає результату, лікар забороняє їжу і виснажує тіло голодом. Якщо ці м’які заходи марні, він відкриває вени, а потім, якщо кінцівки, продовжуючи бути прикріплені до тіла, шкодять йому і поширюють хворобу, він докладає до них рук. Ніяке лікування не є суворим, якщо його результат позитивний.
[Коментар Еразма Сикста:] Добра прикмета, що я починаю від мистецтва підтримання здоров’я, що не лише природою і часом, але також якістю відрізняється від інших частин медицини: хіба ж ні? Краще неушкоджене здоров’я підтримувати, ніж, коли здійснене ушкодження, засіб шукати. Тим не менше, той самий мудрий Стоїк додав, що робити мусив би лікар, якщо здоров’я від стану свого занепаде. Таким чином, трохи далі повторю коротко і ясно, щоб кожен це місце зрозумів. Належить знати, що добре здоров’я та його збереження у найкращому стані, складається з шести не природних речей: у повітрі, в роботі і спокої, у їжі і питві, у сні і неспанні, у тому, що виділяється і утримується, і в станах душі. Хто ж не бачить, що без цих всіх речей настають численні пошкодження тіл людей? отже, нам діяльним може бракувати повітря, яке всередині втягуємо і назовні видаємо: робота справді тепло вроджене підвищує надає, спокій же надлишок його усуває. т. ч. надмірність від рухів спокоєм відшкодовується. І справді без їжі і питва жоден ніколи не прожив. Проте людина про їжу свою боїться, її багатство або нестача то збільшується, то вичахає. Справді навряд чи щось краще за сон відновлює, тривале неспання тіло загальмованим та виснаженим робить. (...)
Тоді такі речі природні, як-от темперамент, рідини, здібності, дії, дух завжди до нашого складу входять, лише смерть їх у нас відбирає, і вивести їх поза тіло, без збитку йому, не можливо. І справді шість речей неприродних входять і назад повертаються, деякі тривалий час можуть бути відсутні.
Отож, Сенека сказав, що здоров’я зберігається цими шістьма речами: на такий великий приклад навів їжу й питво, а також вправи. Бо не лише цими шістьма речами зберігається здоров’я – але потрібно, щоб у всіх них спостерігалася кількість, якість, порядок, спосіб, час. Бо якщо більше спожив би ти їжі чи питва, негайно жар внутрішній, ніби вогонь від зеленої деревини, гасне, таким чином, вправи і сни, а також бадьорість та інше настільки робитися мають, наскільки кожному природа призначила. (...)»