1624-1625 рр. (Літопис подій у Південній Русі)

Козаки та запорожці, щоб помститися за збитки безневинної Русі, місяця вересня з Борисфена сотню чайок через Понт Евксинський до Константинополя вислали, місто турків, що не є невідоме, Джангікія зване, зруйнували і вогнем спустошили. Після цього козаки та запорожці, багатими трофеями збагачені, туркам у самому Константинополі великого страху нагнали; протягом шести годин, уже знесилені, наважилися військо стримувати і лише перед приготованим до бою флотом трієр відступили, безтурботно, на очах у спостерігачів, швидко додому подалися.

Ян  Юзефович. Літопис подій у Південній Русі

1624
Козаки та запорожці, щоб помститися за збитки безневинної Русі, місяця вересня3 з Борисфена1 сотню чайок2 через Понт Евксинський4 до Константинополя5 вислали, місто турків, що не є невідоме, Джангікія6 зване, зруйнували і вогнем спустошили.

Після цього козаки та запорожці, багатими трофеями збагачені, туркам у самому Константинополі великого страху нагнали; протягом шести годин, уже знесилені, наважилися військо стримувати і лише перед приготованим до бою флотом трієр7 відступили, безтурботно, на очах у спостерігачів, швидко додому подалися.

Читайте також: Юзефович Ян. Літопис подій у Південній Русі

1625
Тим часом козаки, прикликані Мехмет-Гіреєм9, 10 задля відновлення його брата8 при владі, якого турецький султан12 усунув був, всю Таврію, аж до Кафи13, що на далекому березі розташована, пройшли, ворожу частину татарів укотре розгромили, додому зі славою та перемогою пішли, і таке знову успішно здійснили. Та несподівано Мехмета-Гірея самого (що один із їхніх загонів хитрощами погубив) знищили, і, зберігаючи ряди у неперервних сутичках із татарами, додому повернулися, так що турецький султан через легатів був змушений нарікати королю на порушення домовленостей. Тоді, зважаючи на це, Конецпольський14, сандамирський16 вельможа, польний гетьман коронний, військо і допомогу від знаті охочої зібравши, до тих, що напроти Крилова19 отаборилися, – 30 тисяч20 їх налічувалося – виступив. І, оскільки не послухали заклику скласти зброю, розпочав бій із ними, примусив відступити до озера Курукова18 і байраків; там після кривавого штурму табору і великих втрат з обох сторін перед королівськими посланцями пообіцяли [козаки] бути покірними; і що відтоді не наважаться вони більше на володіння турків нападати, самим збільшенням платні задовольнившись, самі себе присягою приборкали.

Сучасний погляд на події, які відбувалися протягом 1624-25 рр.
У 1624 році козаки провели три морські експедиції. Запорозька Січ скористалася з того, що значний турецький флот, зайнятий татарськими справами, стояв у Кафі, у червні 1624 року направила свої війська до Криму, а на море вирядила 80 чайок по 50 запорожців на кожній. Козаки спалили вщент околиці Стамбула по обох берегах протоки — Буюк-Дере, Ене-Кіой, Стеніо. З великою здобиччю вони відпливли морем. Султан Амурат організував погоню. Козаки зупинилися і вишикувались у бойовий порядок, щоб прийняти бій. Вітер не давав їм можливості самим перейти в атаку турки ж не зважилися їх атакувати. Козаки спокійнісінько повернулися додому.

У липні цього ж року козацька флотилія з 150 чайок знову з'явилася під султанською столицею. Її спробували затримати ще у Дніпровському лимані, але вона пробилася. Козаки спалили Форос і ледве не заволоділи арсеналом. Три дні стояли запорозькі чайки біля берегів Босфору й повернулися з багатими трофеями. Султан відкликав свій флот з Криму для оборони столиці. Але козаки у другій половині серпня втретє вибралися на Стамбул. Спочатку їм не поталанило, буря затримала на цілий місяць під Очаковом. Але все ж таки вони добралися до Босфору і знову пограбували найбагатші оселі околиці султанської столиці — Ене-Кіой.

Розлючений султан загрожував Польщі війною і вимагав від польського уряду покарання й знищення козацтва.

Незважаючи на наказ короля утриматися від усяких морських походів, козаки і 1625 р. з'явилися біля Стамбула, а потім напали на околиці Трапезунда, спустошивши їх.

У вересні 1625 коронний гетьман Станіслав Конєцпольський з 30-тисячним військом вирушив із Бара на Подніпров'я. Козацькі загони на чолі з Марком Жмайлом, зустрівши поляків поблизу Канева, вдало відбивалися. Особливо відчутних втрат польське військо зазнало біля Курукового озера. Це змусило польське командування вдатися до переговорів, які було завершено укладенням компромісної угоди. Від козаків Куруківську угоду підписував Михайло Дорошенко, обраний гетьманом замість Жмайла.

Куруківська угода. Договір передбачав реєстр на 6 тис.; ті ж, хто не увійшов до списку, мусили повернутися до маєтків своїх власників. Одна тисяча козаків мала постійно перебувати на Запоріжжі, щоби перешкоджати втечам селян. Козаків зобов'язували не втручатися в релігійні справи, відмовитись від морських походів, а також не підтримувати відносин з іншими державами.

Коментарі
1624
1 Бористен (грец. Βορρσθένης) — давньогрецька назва Дніпра Згадується в античних джерелах, працях Геродота, Страбона, Плінія Старшого та інших. Слово «бористен» в своїй основі не грецьке. Його намагалися вивести з неслов'янських мов (готської та ін.). Але найімовірніша думка, що назва Бористен походить від місцевої назви типу «Березин», «Берестин». Річки з подібними назвами існують і тепер: Берестина в басейні Дністра, Березина — притока Дніпра тощо.

2 Міопарон — легке каперське судно, чайка.

3 …місяця вересня… — історики датують ці події липнем-серпнем.

4 Понт Евксинський (грец. Πόντος Εύξενος – Гостинне море); первісно, поки на його берегах ще не було грецьких колоній, називалося Πόντος Άξενος – Негостинне море) — давньогрецька назва Чорного моря (теж).

5 Константинополь (грец. Κωνσταντινούπολις, Константину́поліс, або ἡ Πόλις — «Місто»; лат. Constantinopolis, осман. قسطنطينيه [konstantiniyye], тур. Konstantinopolis; відомий також як Царгород, Цесароград, Візантій, Навий Рим) — місто на берегах південної частини протоки Мармурового моря. Від 1453 до 1922 року був столицею Османської імперії. З 1930 року офіційно зветься Стамбул (тур. Істамбул), хоч самі турки називали так місто ще з 1453 року. (зайве можна викинути).

6 Джанґікія — Ймовірно Єні-Кіой — одне з передмість Констатнинополя.

7 Трієра — гребне судно з трьома рядами лав для веслярів по обидва боки.

1625
8 …брата…. — Шагін-Ґірей († 1634) – калга, престолонаслідник хана, брат кримського хана Мехмет-Ґірея ІІІ, з яким у 1624—1628 роках правив ханатом. 24 грудня 1624 року уклав союз із запорозькими козаками, які того, 1624, року тричі ходили в похід на Туреччину і нищили околиці Константинополя-Царгорода.

9 Ґіреї (Ґереї, Ґераї, Geray) — династія татарських ханів у Криму в XV—XVIII ст., заснована Хаджі-Ґіреєм.

10 Мехмед-Ґірей (Мехмед III Ґірей, 1584—1629) — кримський хан у 1623—1628 pp. з династії Ґераїв, обіймав трон між двома правліннями Джанібека Ґірея, син Саадета ІІ Ґірея, внук Мехмеда ІІ Ґірея, правнук Девлета І Ґірея.

11 Паланка — 1) адміністративно-територіальна одиниця (округ) у Запорізькій Січі, тотожна полку на Гетьманщині на чолі з полковником; 2) полкове укріплення, місце перебування полковника з іншими службовими особами полку у запорожців.

12 …турецький султан… — Тобто султан Османської імперії, - у 1623—1640 роках султаном був Мурад IV (27.07.1612—8.02.1640) ???

13 Кафа — автономне генуезько-татарське місто в Криму, засноване в XV ст., тепер – Феодосія.

14 Станіслав Конецпольський (1591—1646) — шляхтич польський і маґнат Речі Посполитої, воєвода сандомирський, польний коронний гетьман. Згодом великий коронний гетьман (з 1632), каштелян краківський (з 1633).

15 …воєвода… — Воєводи (воєвода - лат. palatinus, іноді praefectus provincial) в Речі Посполитій та Великому князівстві Литовському, як місцеві адміністратори, часто сполучали свої урядові функції з іншими державними, судовими та військовими функціями.

16 Сандомир (Судомир, Sandomierz) — місто на південному сході Польщі над р. Віслою.

17 …польний гетьман коронний… — Гетьман двірський (або польний) (лат. militiae regni praefectus (частіше – dux), іноді — campidux; польс. hetman polny korronny) — помічник (заступник) великого гетьмана. Командував найманими військами, а в мирний час був членом Господарської Ради, керував малими операціями, охороною кордонів тощо.

18 …Курукове озеро… — місце в урочищі Куруків, яке було на правому березі Дніпра, навпроти м.Кременчука.

19 Крилов — містечко біля гирла р. Цибульника, правої притоки Дніпра.

20 …30 тисяч… — Українські історики визначають кількість польського війська в 17—18 тисяч вояків. Щоправда, одні вказують, що це разом з надвірними загонами, що до нього приєдналися, інші – що без них, а з цими загонами чисельність війська могла сягати тридцяти тисяч. Разом з тим, козаків нараховувалося на той час близько 20 тисяч, однак деякі тогочасні польські джерела вказують на величину козацьких сил в 30 тисяч люду.
(Переклад Людмили Шевченко-Савчинської, коментарі та примітки Руслана Щербини)