Людмила Шевченко-Савчинська.
"Етикетна латиномовна поезія в українській літературі XVI-XVIII ст.". Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
Перший розділ дисертаційного дослідження присвячений аналізу історико-культурних реалій XVI–XVIII ст. як чинника впливу на перебіг літературного процесу в Україні.
В окреслений історичний період розвитку української державності та культури боротьба проти польсько-католицької експансії відбувалася одночасно зі зростанням прагнення прилучитися до духовних надбань західноєвропейських народів. Україна того часу входила до наднаціонального інтелектуального простору Європи, витвореного латинською мовою, у якому з особливою швидкістю поширювалися нові ідеї, напрями, тенденції. Не так давно в українському літературознавстві виник і закріпився коректний термін “письменство українсько-польського пограниччя”, що стосується предусім митців, які писали латиною та польською – або ж українською, якщо йдеться про поляків за походженням – мовами. Саме у цій зоні культурного пограниччя у XVI–XVIII ст. з’явилася значна частина латиномовних поетичних творів, які слугують об’єктом нашого дослідження. Потужний пласт етикетної поезії нині – важливе джерело для поглибленого вивчення характеру й особливостей української культури XVI–XVIII ст. Творці й об’єкти цієї поезії – люди щонайменше заможні, а також титулована знать, родовиті вельможі. Вказівка на власне русинство багатьох із них – вияв нормального розвитку національної свідомості у космополітичній інтелектуальній сфері Європи. Велика популярність похвальних віршів пов’язана також з історичними реаліями окресленої доби: поетів часто надихав не лише особистий інтерес, а й усвідомлення значення, яке мала діяльність їхніх меценатів у політичній та культурній сферах життя країни.