Алембек Валер'ян. Пантеон доброчесності і мудрості

Нащадок відомого львівського роду, Людовик Валер'ян Алембек, дід якого, Ян Алембек, був шанованим медиком, природженим гуманістом, філологом та хроністом рідного міста, син Валер’яна Алембека, доктора медицини, професора математики та філософії, згодом – ректора Замойської академії, сам магістр філософії і доктор медицини, королівський лікар Яна ІІІ Собеського, який, зрештою, повернувся до Львова і став автором численних латиномовних творів, сповнених любові до рідного міста, що виявляє себе цілком органічно, без зайвого пафосу.

Медіевіст

Назва латиною: Panteon Virtutis et Sapientiae...
Видавець: Cracoviae, In officina Alberti Gorecki, S.R.M. Typogr.
Рік видання: 1682.
Оригінал зберігається: ЛБАН імені В. Стефаника, відділ cтародруків, шифр CT-IV 50963 12771
Мова: латинська

Нащадок відомого львівського роду, Людовик Валер'ян Алембек, дід якого, Ян Алембек, був шанованим медиком, природженим гуманістом, філологом та хроністом рідного міста, син Валер’яна Алембека, доктора медицини, професора математики та філософії, згодом – ректора Замойської академії, сам магістр філософії і доктор медицини, королівський лікар Яна ІІІ Собеського, який, зрештою, повернувся до Львова і став автором численних латиномовних творів, сповнених любові до рідного міста, що виявляє себе цілком органічно, без зайвого пафосу.

Читайте також: Зиморович Бартоломей. Львів, столиця Русі, турками, татарами, козаками, молдаванами обложений

Парамітетикою (етикетний твір з нагоди візиту) «Пантеон доброчесності і мудрості, оброблений пам’ятками стародавнього віку» Алембек вітає у Львові «доктора філософії і професора малої колегії, Церкви соборної святих усіх каноніка», Андрія-Августина Чиричковича». Автор раз-по-раз згадує про «величні краї роксоланські», «світ сарматський», «найсильнішого Лева гори», називає себе «прихильним дитинчам-нащадком цього Лева»; стверджує: «не личить будь-де, крім як у столиці Русі, у столиці святощів, говорити про блиски тіари», як ревний католик бажає, щоб «осяяло непроминуче світло першість правильної віри в руських містах», і вважає, що «моляться небеса про одне зі мною: щоб тільки не торкнулася моєї Батьківщини під час твого пастирського керівництва сандалія отоманська ворога хреста Христового» [6 c.].

Фрагменти перекладу:

Здіймає величчю слави твоєї до найвищого схилу чесноти архіпресульської загальна велич вивищеної лавреатської мудрості, на єдиний освічений пантеон зібрана, найясніший і найшанованіший пане. Ось чому не може гідне тебе вшанування святощів, у краях роксоланських, величніше перед обличчям світу спостерігатися, ніж у цій найвеличнішій справі, в якій все колись перед римлянами зібрання святощів постало, не личить будь-де, крім як у столиці Русі про твої тіарні блискітки, у столиці святощів говорити.

Читайте також: Битомський Ян. Облога Замостя

...
Трабея і світу сарматського шанування довго здивоване, довго з найбільшими едилами покладаюче, винесла настільки честь твою понад гостроверхі, самими договорами певні найсильнішого Лева гори – щоб тут прикраси настільки примаськими, архієпископськими митрами, шляхетного хреста і сандалії твоєї вирізняються гідністю, де зв’язаний був колись із Сикстом 5-им, понтифіком найбільшим, за твого архіпресульства осяяло непроминуче світло правильної віри в руських містах першість.
...
Ти даси мені тебе, о архіпресуле найвищий, благість і доброчестя, звісно, твоїми понтифіцькими підошвами, прихильному спадковому дитинчаті цього Лева.
...
Благається з неба про одне зі мною: щоб під час твого пастирського керівництва лише сандалія отоманська ворога хреста Христового не торкнулася моєї Батьківщини.