Битомський Ян. Облога Замостя

Медієвіст

Назва латиною: Obsidio Zamoscana, quam Perduelles Cosachi iunctis viribus Tartarorum ... a fecerunt: a Ioanne Bytomski ... exhibita.
Обсяг: 19 с.
Рік видання: Zamosc, 1649
Оригінал зберігається: ЛНБ ім. В. Стефаника
Мова: латинська

Переживши козацьку облогу Замостя 1648 р., професор Замойської академії, Ян Битомський негайно оприлюднює свій невеликий, але наснажений опус «Облога Замостя, що її вчинили настільки ворожі козаки, об’єднавшись із татарами по-розбишацьки, для повалення королівства зі змовницьким зухвальством у лихий для Польщі час безкоролів’я, року Божого 1648». Твір, як і решта, написаних очевидцями й учасниками Хмельниччини, виражає різко негативне ставлення до козаків. Битомський звинувачує Богдана Хмельницького в тому, що той через особисту кривду підбурив завжди охочих до війни козаків та спраглих здобичі татарів руйнувати Польське королівство. Автор підкреслює повну підтримку, яке мало козацьке військо на шляху до Замостя: «його ніщо не спиняло, ніщо не загрожувало – ні, особливо, від руських селян із сіл, ні від простолюду з міст, ні від мешканців містечок (...) віроломно сприяли вони, радіючи зустрічі, давали прохід, тим війну поширюючи (...) – за винятком Львова» [с. А].

Читайте також: Зиморович Бартоломей. Львів, столиця Русі, турками, татарами, козаками, молдаванами обложений

Описуючи реальні дії козаків і те, чого від них могли очікувати замойці, Ян Битомський уникає узагальнень, він називає конкретні імена (наприклад, повідомляючи про прибуття загонів Максима Кривоноса, називає його людиною з руками, багато разів оскверненими віроломством і злочинами [с. D, зворот], але не поширює цю характеристику на його підлеглих). На відміну від деяких своїх колег по перу, Ян Битомський не вважає козаків шаленими чи нестримними – навпаки, його осуд викликає надмірна самовпевненість ворога (опис козацького табору під стінами міста [с. D ІІ]).

Найбільш різких слів для зображення козаків вживає автор, описуючи процес замирення, до якого, на думку Битомського, Б. Хмельницький прагнув настільки сильно, «наскільки палко спраглі його козаки горілки, тютюну, вина вимагали від нас» [с. D ІІІ]. Подальший перелік того, чого хотіли роздобути козаки, виглядає менш художньо і більш реалістично: золота, срібла, міді, свинцю, одягу – за низькою ціною. Утім, навряд чи ця торгівля була такою вже невигідною для замойських купців, які, за словами того ж Битомського, поквапилися до недавніх ворогів із крамом. З тінню зловтіхи автор констатує, що невелика користь була з тієї торгівлі, бо багато хто повернувся додому з хворобами, які панували в таборі через велике скупчення людей, а головне – через надмірність, безсоромність, безчестя, жорстокосердість, властиву його мешканцям, тобто козакам і татарам [с. D ІІІ, зворот].

Читайте також: Стереотипи свідомості воюючих сторін у їх ставленні до цивільного населення на прикладі облоги Збаража та за умовами Зборівського миру 1649 р.

Судячи зі слів на завершення опису облоги («На Вістулі польське щастя відкинуло свою визначну мінливість і в столиці, на майдані найголовнішого міста Кракова, собі помешкання постійне облаштувало»), автор не припускав, наскільки більш далекосяжними, ніж йому здавалося (дешева горілка, тютюн, вино), є наміри козаків, очолюваних Б. Хмельницьким. Причиною змалювання козаків як більш-менш гідного суперника могла служити й тогочасна історіографічна традиція, згідно з якою, перемога над сильним ворогом примножувала славу переможця (детальніше про тогочасні уявлення див. у дослідженні «Паралельний світ» Н. Яковенко). Непрямим доказом на користь прихильності Битомського усталеним традиціям (які, зазвичай, тим і приваблюють, що їх дотримання позбавляє зайвих роздумів), може слугувати те, що образ козацтва як гідного ворога тут був не надто потрібен – адже в «Облозі Замостя» не було переможця як такого: козаки отримали те, чого вимагали, а міщани уникли того, що боялися.

Переклад з лат. – Л. Шевченко-Савчинська