Юлія Татьяніна, аспірант, УКУ
Слід відзначити, що XX ст. було непростим для українського літературознавства. Провадити фахові ідеологічно незалежні дослідження ренесансної та барокової літератури було складно. Саме в таких умовах провадив свою діяльність Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка в Києві, який став фундаментом для «київської школи» дослідників давньої української літератури» [5, с. 15]. Цей осередок здійснив публікацію важливих джерел протягом 70-90 рр. XX ст. Дані видання є помічними для дослідників панегіричного жанру, котрі з певних причин не мають прямого доступу до оригінальних джерел [6]. На часі потреба нових джерелознавчих публікацій, адже як слушно відзначають К. Балашов та Л. Шевченко-Савчинська передмови до цих збірників ідеологічно застарілі [7, с. 73].
З відновленням незалежності України кількість розвідок присвячених панегіричній тематиці якісно зросла. Близько п’яти років тому термін «панегірик» як ключове слово зрідка зринало у статтях та монографічних дослідженнях. Сьогодні ж, «панегірик» став відомим та загальновживаним терміном. Найпоширенішою формою публікацій на тему літератури панегіричного характеру все ще залишаються статті [8]. Рідше, але все ж панегірики зринають серед джерелознавчої бази монографічних досліджень [9]. Ключовою характеристикою згаданих досліджень є їхня вузькогалузевість. Прикметно, що такий дослідницький інтерес до панегіричної тематики випередив дискусію навколо терміну «панегірик». Найчастіше цей термін вживається до будь-якого поетичного чи прозового твору похвального характеру (як філологами, так й істориками). Людмила Шевченко-Савчинська у своїй монографії «Латиномовна література в Україні. Загальний огляд» виступила з критикою цієї ситуації. Вона пропонує включити термін «панегірик» до ширшого семантичного поля «етикетної літератури» (мова йде про жанрове різноманіття творів з нагоди, або ж приурочених до певної події) [10, с. 75]. На її думку, означення «панегіричний» слід вживати «щодо прозових творів, які прославляють окремий звитяжний вчинок героя, оскільки панегірики - це один із видів етикетної прози [...]» [10, с. 82]. Дослідниця закликає до внесення ясності у поняття шлюбного панегірика, оскільки для твору з нагоди одруження слід використовувати термін «епіталама» [10, с. 82]. З цієї перспективи заголовок статті Ю. Рудакової «Шлюбні панегірики у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського: особливості примірників» виглядає некоректним [11].
Наші колеги, польські дослідники, обстоюють зовсім іншу дослідницьку позицію. Домінуючим підходом у стосунку до панегіричного жанру є його широка інклюзивність (іншими словами присутність похвальної топіки у епіталамах чи епіцедіях включає їх у простір панегіричного жанру). У цьому контексті, знаковою є книга краківського філолога Якуба Нєджвєджя «Nieśmiertelne teatra sławy» [12]. Її автор роз’яснює різницю між енкомієм, похвалою та панегіриком в античній риториці та характеризує ранньомодерні литовські панегірики. Принагідно можемо згадати статтю Бартоша Авіановича, яка стала своєрідною реакцією на цю книгу. Так, він пише, що згідно з античною теорією похвала (laus чи έπαινος) - це проста оповідь-хвалення; енкомій (laudatio чи έγκώμιον) - це малий панегірик, який містить певні фігури риторики і топіку [13, s. 186]. Похвала є короткою формою, певною мірою складовою енкомію. Дослідник відзначає, що топічна структура енкомію подібна до структури панегірика: вступ, похвала роду, виховання, вчинки, якості душі, тіла та закінчення [13, s. 188]. На думку Богуслава Авіановича, під енкомієм слід розуміти сконструйований з певних топосів прозовий чи поетичний твір, який демонструє якості чогось чи когось [13, s. 193]. Панегірик є прозовим чи поетичним різновидом енкомію, спрямований до великої кількості слухачів чи читачів, метою якого є восхвалення якоїсь особи, її діянь та вчинків [13, s. 193]. У підсумку, дослідник вважає, що сучасна дефініція панегіричного жанру має охоплювати широкий окрес творів (від епіталам до єзуїтської драми) [13, s. 276]. Таке визначення панегірика співзвучне із «Словником старопольської літератури», у якому згадані такі риси панегірика: понаджанровість, довільна структура та спільна різним творам панегірична топіка (похвала особи чи речі) [14, s. 613-614]. Можемо підсумувати, що польським дослідникам йдеться радше про певну дифузію між жанрами протягом XVI-XVIII ст., в результаті якої елементи панегіричного жанру присутні у творах інших жанрів. Це ширша інтерпретаційна перспектива.
Українським дослідникам панегіричних творів вкрай необхідно дійти згоди у термінологічній дискусії. Така дискусія є своєрідною перепоною на шляху до міждисциплінарної перспективи досліджень панегіричної літератури. На даний момент дуже вдалим практичним втіленням міждисциплінарного підходу є збірник доповідей, виголошених на конференції «Львівська братська школа: тексти і контексти (до 420-річчя «Просфоними» у жовтні 2014 р. [15]. Українські дослідження панегіриків мають великий потенціал стати цілісним калейдоскопом, зображення у якому зіткане за допомогою численних дослідницьких підходів (історія, історія літератури, історія ідей, філологія, тощо).
Список використаних джерел:
1. Максимович М. Латино-польские сочинения писателей малороссийских / Михаил Максимович // Киевлянин. - 1850. - Кн. 3. - С. 81-94.
2. Студинський К. Панегірик «Евфонія велобремячая» посвячений Петрові Могилі в р. 1633 / Кирило Студинський // ЗНТШ. - 1895. - С. 1-14; Студинський К. Три панегірики XVII віку / Кирило Студинський // ЗНТШ. - 1896. - Т. 12. - С. 1-32.
3. Перетц В. Исследования и материальї по истории старинной украинской литературьі XVI-ХVIII веков / Владимир Перетц. - Москва: Издательство Академии наук СССР, 1962. - 255 с.
4. Пилип’юк Н. Перший панегірик Києво-Могилянської школи: його зміст та історичний контекст / Наталія Пилип’юк // ЗНТШ. - 1992. - Т. 224. - С. 25-43.
5. Трофимук, М. Латиномовна література України XV-XIX ст.: жанри, мотиви, ідеї / Мирослав Трофимук. - Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2014. - 379 с.
6. Українська поезія, кінець XVI - початок XVII ст. / упор.: В. Колосова, В. Крекотень. - Київ: Наукова думка, 1978. - 432 с.; Українська поезія, середина XVII ст. / упор. В. Крекотень, М. Сулима. - Київ: Наукова думка, 1992. - 680 с.
7. Шевченко-Савчинська Л., Балашов К. Давня література: з полону стереотипів / Людмила Шевченко-Савчинська, Костянтин Балашов. - Київ, 2012. - 132 с.
8. Наприклад: Александрович В. «Богоявлення» новий київський графічний панегірик гетьманові Іванові Мазепі / Володимир Александрович / Гетьман Іван Мазепа: постать, оточення, епоха. Зб. наук. праць. - Київ, 2008. -С. 301-311; Корнієнко В. Латиномовний панегірик XVI-XVII століття / Віра Корнієнко // Studia Linguistica: збірник наукових праць. - Київ: ВПЦ «Київський університет», 2009. - Вип. 3. - С. 125-129; Лучук Т. Природа панеґіричного жанру в українській поезії (XVII - початок XIX ст.) / Тарас Лучук // Вісник Львівського університету. - Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2004. - Вип. 33: Серія філологічна. - Ч. 2. - С. 82-86; Шевчук В. Панегірик Богдану Хмельницькому та Івану Виговському з 1649 року / Валерій Шевчук // Наука і культура. Україна: щорічник. - Київ, 1996. - Вип. 29. - С. 110-119; Шевчук В. Про панегірик Івана Орновського «Скарбниця дорогого каміння», присвячений І. Обідовському / Валерій Шевчук // Сіверянський літопис. - № 3. - 2008. - С. 75-82.
9. Криса Б. Пересотворення Світу: українська поезія XVII-XVIII століть / Богдана Криса. - Львів: Свічадо, 1997. - 216 с.; Яковенко Н. Паралельний світ: дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI -XVII ст. / Наталія Яковенко. - Київ: Критика, 2002. - 416 с.
10. Шевченко-Савчинська Л. Латиномовна українська література. Загальний огляд / Людмила Шевченко-Савчинська. - Київ: Медієвіст, 2013. - 218 с.
11. Рудакова Ю. Шлюбні панегірики у фондах національної бібліотеки України імені В. В. Вернадського: особливості примірників / Юлія Рудакова // Рукописна та книжкова спадщина України. - Вип. 16. - С. 94-116.
12. Niedzwiedź J. Nieśmiertelne teatra sławy / Jakub Niedżwiedź. - Kraków, 2003. - 379 s.
13. Awianowicz B. Pochwala-enkomion-panegiryk: glosa terminologiczna na marginesie książki Jakuba Niedżwiedźia «Nieśmiertelne teatra sławy» / Bartosz Awianowicz // Barok: historia, literatura, sztuka. - R. 11. - Nr. 1. - 2004. - S. 185-193.
14. Słownik literatury staropolskiej / red. T. Michalowska. - Wroclaw, 1998. - S. 613-614.
15. ПΟΣΦΩΝΗΜΑ: текст і контекст. Зб. наук. праць / за ред. Б. Криси. - Львів: Свічадо, 2013. - 324 с.
1. Максимович М. Латино-польские сочинения писателей малороссийских / Михаил Максимович // Киевлянин. - 1850. - Кн. 3. - С. 81-94.
2. Студинський К. Панегірик «Евфонія велобремячая» посвячений Петрові Могилі в р. 1633 / Кирило Студинський // ЗНТШ. - 1895. - С. 1-14; Студинський К. Три панегірики XVII віку / Кирило Студинський // ЗНТШ. - 1896. - Т. 12. - С. 1-32.
3. Перетц В. Исследования и материальї по истории старинной украинской литературьі XVI-ХVIII веков / Владимир Перетц. - Москва: Издательство Академии наук СССР, 1962. - 255 с.
4. Пилип’юк Н. Перший панегірик Києво-Могилянської школи: його зміст та історичний контекст / Наталія Пилип’юк // ЗНТШ. - 1992. - Т. 224. - С. 25-43.
5. Трофимук, М. Латиномовна література України XV-XIX ст.: жанри, мотиви, ідеї / Мирослав Трофимук. - Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2014. - 379 с.
6. Українська поезія, кінець XVI - початок XVII ст. / упор.: В. Колосова, В. Крекотень. - Київ: Наукова думка, 1978. - 432 с.; Українська поезія, середина XVII ст. / упор. В. Крекотень, М. Сулима. - Київ: Наукова думка, 1992. - 680 с.
7. Шевченко-Савчинська Л., Балашов К. Давня література: з полону стереотипів / Людмила Шевченко-Савчинська, Костянтин Балашов. - Київ, 2012. - 132 с.
8. Наприклад: Александрович В. «Богоявлення» новий київський графічний панегірик гетьманові Іванові Мазепі / Володимир Александрович / Гетьман Іван Мазепа: постать, оточення, епоха. Зб. наук. праць. - Київ, 2008. -С. 301-311; Корнієнко В. Латиномовний панегірик XVI-XVII століття / Віра Корнієнко // Studia Linguistica: збірник наукових праць. - Київ: ВПЦ «Київський університет», 2009. - Вип. 3. - С. 125-129; Лучук Т. Природа панеґіричного жанру в українській поезії (XVII - початок XIX ст.) / Тарас Лучук // Вісник Львівського університету. - Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2004. - Вип. 33: Серія філологічна. - Ч. 2. - С. 82-86; Шевчук В. Панегірик Богдану Хмельницькому та Івану Виговському з 1649 року / Валерій Шевчук // Наука і культура. Україна: щорічник. - Київ, 1996. - Вип. 29. - С. 110-119; Шевчук В. Про панегірик Івана Орновського «Скарбниця дорогого каміння», присвячений І. Обідовському / Валерій Шевчук // Сіверянський літопис. - № 3. - 2008. - С. 75-82.
9. Криса Б. Пересотворення Світу: українська поезія XVII-XVIII століть / Богдана Криса. - Львів: Свічадо, 1997. - 216 с.; Яковенко Н. Паралельний світ: дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI -XVII ст. / Наталія Яковенко. - Київ: Критика, 2002. - 416 с.
10. Шевченко-Савчинська Л. Латиномовна українська література. Загальний огляд / Людмила Шевченко-Савчинська. - Київ: Медієвіст, 2013. - 218 с.
11. Рудакова Ю. Шлюбні панегірики у фондах національної бібліотеки України імені В. В. Вернадського: особливості примірників / Юлія Рудакова // Рукописна та книжкова спадщина України. - Вип. 16. - С. 94-116.
12. Niedzwiedź J. Nieśmiertelne teatra sławy / Jakub Niedżwiedź. - Kraków, 2003. - 379 s.
13. Awianowicz B. Pochwala-enkomion-panegiryk: glosa terminologiczna na marginesie książki Jakuba Niedżwiedźia «Nieśmiertelne teatra sławy» / Bartosz Awianowicz // Barok: historia, literatura, sztuka. - R. 11. - Nr. 1. - 2004. - S. 185-193.
14. Słownik literatury staropolskiej / red. T. Michalowska. - Wroclaw, 1998. - S. 613-614.
15. ПΟΣΦΩΝΗΜΑ: текст і контекст. Зб. наук. праць / за ред. Б. Криси. - Львів: Свічадо, 2013. - 324 с.