Італьці ближче, ніж будь-який інший народ, споріднені з елінами. Лінгвістичні дослідження, які взагалі дають найнадійніші висновки про найдавніший, доісторичний період життя народів, неспростовно свідчать, що колись, у сиву давнину, від загальної маси арійців відділилося якесь плем’я, що тривалий час жило разом, нероздільно, а потім розпалося на дві групи: одна з них стала згодом елінами з їхніми різноманітними підрозділами, а друга - італійців, які теж розділилися (...).
Щодо зовнішнього побуту, еліни та італьці виступають на історичному поприщі в умовах досить близьких. Не так було у сфері духовного життя. Велике завдання, що постає перед людиною - жити в гармонії з собою, подібними до себе та з довкіллям, припускає стільки розв’язань, скільки «мешканців у домі Отця», і в духовному житті більше за все відрізняються як окремі люди, так і окремі народи. У цьому відношенні еліни та італьці настільки відмінні між собою, такі своєрідні в тих та інших сім’я і держава, релігія і мистецтво, що майже неможливо ясно уявити той ментальний устрій, той світогляд, у якому такі протилежності могли б об’єднуватися (Теодор Момзен, «Історія Риму»).
Читайте також: Роман Тимківський. Про чесноти греків і римлян