Тетяна Міцан, канд. іст. наук Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського
Перший - “КМА в історіографічних дослідженнях її діяльності” - наукові праці з історії КМА, що характеризують її діяльність або загалом, або обирають своїм об’єктом окремі напрями, або розкривають різні аспекти фукціонування КМА та її значення в розвитку науки, культури, освіти, державотворчих процесів. Для нашої теми дослідження важливо оцінити ступінь використання нових документальних джерел, їх джерелознавчої критики, концептуальні погляди на окремі питання історії КМА.
Читайте також: Україно-латинський білінгвізм та міра його вияву у латиномовних творах Г. Сковороди
Другий - “Камерально-археографічні описання документальної спадщини КДА та публікації документів” - археографічні та документальні дослідження архівних та рукописних документів, наукових і творчих праць, підготовка збірників документів, окремих документальних публікацій, довідників, покажчиків документів (як археографічних, так і бібліографічних), що стосуються історії Академії. Зокрема, представляють інтерес принципи виявлення, описування, систематизації, документознавчий та архівознавчий аналіз, ступінь використання документів.
Метою даної публікації є аналіз історіографічної літератури з питань дослідження КМА. Хронологічний період окреслений поч. ХІХ - поч. ХХІ ст.
Аналізуючи ранні роботи з історії КМА, що з’явилися до першої чверті XVIII ст., необхідно відзначити, що матеріали, які представили відомі церковні діячі та науковці-історики церкви першої пол. XIX ст. - київський митрополит Євгеній (Болховітінов)1 та вихованець КДА, згодом московський митрополит Макарій (Булгаков)2, висвітлювали в основному історію організації навчального процесу і внутрішнього життя КМА (яка в історіографії того часу відома як Київська академія. - Т.М.). Необхідно звернути увагу на те, що відповідно до розвитку тогочасної історіографії, роботи зазначених авторів були описовими, складеними в традиції православної свідомості і позбавленими наукової бази та джерелознавчої критики документів. Як історики церкви, автори ставили за мету розглянути КМА, насамперед, як навчальний православний заклад, розкрити участь київської митрополії та консисторії у справах Академії, при цьому діяльність оцінювалася ними з позицій православної церкви і мала оглядовий характер3. Однак це були перші роботи, де висвітлювалася комплексно історія КМА, і в цьому їх безперечне значення. У свій час ці праці мали велике значення для поширення знань та висвітлення ролі КМА в історії освіти і культури в цілому.
Значно ширша джерельна база і конкретніший фактичний матеріал були зібрані у монографії вихованця і викладача КДА В. Аскоченського, що була видана в 1856 р.4 Здійснивши грунтовний аналіз структури та організації КМА, автор звернувся до подальшої діяльності могилянців, проте роботі В. Аскоченського були притаманні перебільшення місця і значення церкви та царського уряду для становлення КМА, показ Академії як суто духовного закладу5. Однак, незважаючи на це, тривалий час монографія В. Аскоченського слугувала джерелом і своєрідним зразком для наступників, спонукаючи їх до пошуку, введення у наукове користування нових джерел, виправлення допущених попередниками помилок. Необхідно нагадати, що саме В. Аскоченський вибрав, головним чином, з архіву Консисторії документи та матеріали - як оригінали, так і копії, які мали відношення до історії КМА, об’єднав їх в 4 томи, і ці документи стали частиною видання “Актов и документов” М.І. Петрова.
Водночас почали з’являтися нові дослідження, присвячені окремим періодам історії КМА, конкретним аспектам її діяльності. У 1870 р. вийшла праця М. Лінчевського, присвячена педагогічному процесу “Педагогия древних братских школ и преимущественно древней Киевской академии”6, в якій автор описав розвиток системи навчання в КМА, опираючись, однак, на раніше видані роботи, не використовуючи при цьому нових джерел.
Власне факти, якими оперували попередні історики КМА - Болховітінов, Булгаков та Аскоченський були використані без критичних зауважень деякими наступними дослідниками історії Києва, зокрема, істориками І. Фундуклеєм7 та М. Закревським8, а також у брошурці І. Каманіна9. Автори цих популярних праць, описуували в цілому історію Києва, тому, закономірно, що КМА характеризувалася серед інших старожитностей, і не була об’єктом самостійного дослідження.
Однак поряд з’явилися і інші дослідники, які намагалися критичніше ставитися до раніше висловлених думок, вони віднаходили нові джерела і, аналізуючи їх, робили власні висновки щодо окремих сторінок діяльності Академії. Серед таких, безперечно, можна поставити працю М. Максимовича “Записки о первых временах Киевского Богоявленского Братства”, що вийшла друком у 1865 р.10, де автор вперше зробив спробу об’єктивно висвітлити початковий етап існування Академії на базі співставлення документів. М. Максимович вбачав посилення світського напряму в культурному житті кін. XVI - поч. XVII ст., високо оцінював діяльність братств та їх вклад у розвиток української культури, хоча його працям також притаманний загальний недолік, характерний для істориків тієї доби - нерозуміння взаємозв’язку культурних процесів з соціально-економічними та політичними11.
Читайте також: Ідеї стоїчної філософії у вченні Григорія Сковороди
Наприкінці XIX ст. починають бурно розвиватися методи камеральної та едиційної археографії, палеографії та джерелознавства (спочатку в рамках так званої “археології” давніх джерел - археологічних та і писемних), у духовних установах, зокрема як у КДА, так і професорами Київського університету (передусім, слід вказати на семінарій В.М. Перетца) та інших вищих навчальних закладів. Починається процес описання та публікації документів, активно розвиваються методи зовнішньої та внутрішньої критики джерел. Новий етап у розвитку археографії і джерелознавства викликав появу методологічно нових наукових праць.
Про значення вивчення історії з нових позицій йдеться в роботі М.Ф. Мухіна про Києво-Братський училищний монастир12, зокрема зауважується, що КМА випала висока честь довгий час займати головуюче місце в історії української освіти, і вона була єдиною в той час установою, яка могла задовольнити потреби в якісній вищій освіті. В своїй роботі дослідник розглядав історичний аспект виникнення Києво-Братського училищного монастиря, стосунки викладачів та професорів з чернецькою братією, господарчі справи. Аналіз освітянського процесу не був метою його дослідження. Однак він одним з перших звернувся до рукописних джерел і навіть опублікував їх в додатку до своєї роботи.
Оглядовий характер має історична записка про стан Академії за 50 років I. Малишевського13, в якій наводяться факти, що спростовують гіпотезу, якої дотримувався митрополит Євгеній Болховітінов14, а саме, що патріарх Ієремія в 1588-1589 рр. дав благословіння на заснування при Київській Богоявленській церкві братства та школи при ньому.
Необхідно відмітити низку фундаментальних для того часу досліджень С.Т. Голубєва, викладача КДА, згодом професора, якому належить почесне місце у вивченні історії створення та у діяльності КМА, і який фактично був першим істориком КМА. За словами Д. Вишневського, саме С.Т. Голубєв у своїй праці “История Киевской духовной академии” поклав початок критичній історії Академії15, досить грунтовно опрацював як її загальну історію, так і окремі періоди її діяльності16, був першим дослідником діяльності Петра Могили, митрополита Київського, фундатора Академії17. Його історіографічний погляд на попередні праці свідчить про нагальну необхідність залучення нових документів, їх співставлення, аналізу. Дослідження С.Т. Голубєва побудовані, в основному, на архівних матеріалах, у них багато цитування історичних рукописних джерел. Разом з тим поряд з іншими тогочасними дослідниками історик продовжував перебільшувати місце церкви в розвитку освіти в Академії18.
Вагомий внесок у дослідження історії КМА внесли Д. Вишневський19 та В. Серебренніков20. Об’єктом їх дослідження в основному були адміністративна система, матеріальне становище та навчальний процес в Академії за вказаний період.
“Киевская Академия в первой половине XVIII столетия” Д. Вишневського - одна з найперших робіт саме з представлення учбового процесу в Академії. У додатку автор опублікував важливі рукописні документи, що зберігаються нині в IP НБУВ. Його попередники - історики Академії Макарій Булгаков та В. Аскоченський приділяли увагу здебільшого періоду існування саме Київської академії, а не Києво-Братської школи, з причини “скудости бывших в их распоряжении исторических документов об Академии”, адже вони користувалися лише 35 історичними документами саме з історії Києво-Братського монастиря21. Джерелами ж дослідження Д. Вишневського стали архіви Київської Духовної консисторії, Святішого Синоду, рукописи бібліотеки КДА, Церковно-Археологічного музею при КДА, Київської Духовної семінарії, Києво-Печерської Лаври, Києво-Софійського собору та інших установ. Однак С.Т. Голубєв у рецензії22 на згадану працю відзначив певні її недоліки, зокрема, те, що “существенные дефекты в сочинении Г. Вишневского состоят в несовершенстве его научных приемов, в недостаточно критическом отношении к материалу, собранному им для исследования, отчего и происходят многия фактические погрешности в оном”23. Проте, не дивлячись на недоліки, рецензентом були відмічені й переваги роботи “состоящие в том, что автор просмотрел довольно много рукописного материала, преимущественно в киевских архивах и библиотеках, и на основании его восполнил существующие сведения об изучаемом им периоде в истории Киевской Академии”24.
Аналізуючи дослідження В. Серебреннікова, необхідно відзначити, що в роботі висвітлено систему академічного управління, господарчу частину КМА: кошти Академії, академічні будівлі, утримання студентів та викладачів, розглянуто навчальний курс, позакласні заняття учнів та викладачів, а також діяльність бібліотеки. “Киевская академия с половины XIII века до преобразования ее в 1819 году” - це кандидатська дисертація В. Серебреннікова, яка висвічує лише одну частину періоду існування КМА, і як робота студентська, вона є не більш ніж перший досвід молодого вченого, який був обмежений в часі і тому покладатися повністю на неї не слід25.
Певною мірою причетний до вивчення історії Київскої академії К. Xарлампович, який у своєму дослідженні, присвяченому українським та білоруським школам XVI - поч. XVII ст., торкався історії Братської і Лаврської шкіл26. К. Xарлампович представив загальну характеристику освіти на українських та білоруських землях, виходячи з конфесійної ознаки, проаналізував програми, посібники, навів склад викладачів.
Особлива роль у вивченні історії КМА належить видатному вченому, історику церкви, викладачу КДА, професору МЛ. Петрову. Передусім, слід відзначити його працю, присвячену вирішальному значенню КМА у розвитку духовних шкіл Росії XVIII ст.27 Крім того, працюючи над формуванням документального зібрання ЦАМ як його завідувач і голова ЦАТ, МЛ. Петров зробив великий внесок у збирання та наукове описування історичних документів та інших джерел з історії церкви та КМА. Це дало йому можливість підготувати низку праць, що висвітлювали різні періоди розвитку КМА28 та про вихованців КМА29.
Велику роботу МЛ. Петров виконав у відшукуванні та науковому описуванні різних рукописних зібрань, передусім у керованому ним же музеї Церковно-археологічного товариства. Особливий вид джерел з історії КМА становлять рукописи, які мають відношення до історії Академії і які зібрані здебільшого в її бібліотеці та в бібліотеці ЦАМ. У цих рукописних зібраннях знаходяться рукописні підручники з різних предметів академічної та семінарської освіти. Дані цих рукописів активно використовував Д. Вишневський у згаданій вище монографії.
Багатий фактичний матеріал з історії Академії міститься в виданнях професора КДА Ф.Л. Титова30. У своїх дослідженнях автор намагався подати Академію від початку її заснування до 1869 р. як духовний заклад, але зібрані ним дані при неупередженому їх розгляді засвідчують протилежне31.
До окремих питань діяльності КМА зверталися в своїх дослідження М. Сумцов32, П. Пекарський33, В. Ейнгорн34, М.М. Оглоблін35 та ін. В їхніх працях досліджувалися зв’язки КМА з Росією, зокрема, її вплив на розвиток російської науки, освіти, літератури.
Аналізуючи праці дослідників КМА другої половини XIX - початку XX ст., необхідно зазначити, що їм притаманні відсутність критичного аналізу матеріалу, та акцентування на церковно-схоластичній спрямованості навчання36.
У 20-х роках XX ст. дослідження історії КМА продовжилося вченими ВУАН, однак вони мали оглядовий характер. Однією з перших праць радянської історичної науки, яка торкалася історії КМА, стали нариси А. Савича37, розділ яких був присвячений історії та діяльності братських шкіл, у тому числі Києво-Братського монастиря. Поряд з цим дослідженням необхідно відзначити статтю П. Кудрявцева38. Її автор згрупував і виклав матеріали про освітні подорожі вихованців КМА, спираючись, однак, при цьому не на першоджерела, а на дані, які зібрав, відредагував та опрацював М. Петров. Йдеться саме про джерела, використані в “Актах и документах”. Однак у цій праці історія КМА висвітлювалася дуже оглядово і мала суто популяризаторський характер.
Читайте також: Провідні мотиви європейської містичної поезії XVI - XVIII ст. в українській та іспанській літературах
Після тривалої перерви, пов’язаної з заборонами на дослідження КМА як першого вищого навчального закладу України, вивчення КМА продовжилося лише в 60-х роках XX ст. На той час такі студії мали загальний характер у контексті описання історії культури або окремих питань культури і освіти. Так, окремих аспектів діяльності Академії торкалися в своїх дослідженнях М. Марченко39, Ф. Шевченко40, М. Штранге41, зокрема ними досліджувалися аспекти міжнародних зв’язків КМА. Ці історики доводили, що КМА була центром освіти та науки не лише для України.
У 1966 р. вийшла книга Я. Ісаєвича42, присвячена джерелознавчому аналізу документів і пам’яток давньої історіографії, що відображають історію української культури, освіти та педагогічної думки. В ній охарактеризовано джерела про культурну-освітню діяльність братств та їх ролі в розвитку освіти, це, насамперед, нормативні акти - грамоти, укази, привілеї, а також інші інформаційні матеріали - витяги, списки, відомості тощо. Автор найгрунтовніше з-поміж інших сучасних дослідників, на аналізі багатьох унікальних рукописних документів, розглянув причини виникнення українських братств, у тому числі і Київського братства, їх соціальну структуру, культурно-освітню діяльність та діяльність у галузі народної освіти та видавничої справи.
У наступних роках з’являлися публікації, автори яких Я. Штернберг43, В. Литвинов44, Б.М. Мітюров45, О.М. Дзюба46 намагалися дати оцінку освітньої та педагогічної діяльності КМА. Так, О. Дзюба, яка займалася дослідженням розвитку освіти на Україні та перекладацькою діяльністю вихованців КМА, відзначала, що КМА мала авторитет навчального закладу, випускники якого славилися знаннями мов, і працювали перекладачами в багатьох адміністративних установах - Сенаті, Синоді, Київській губернській канцелярії, в закордонних російських місіях, перекладали на російську мову наукові трактати, літературні твори47. Певний внесок в усвідомлення ролі та внеску КМА в розвиток освіти та педагогічної думки належить Б.М. Мітюрову, який в своїх дослідженнях довів, що в основі прогресивних педагогічних поглядів викладачів КМА був вітчизняний досвід, творчо поєднаний з педагогічним досвідом Західної Європи48. Я. Штернберг приділяв увагу вивченню зовнішніх зв’язків КМА в своїй статті, присвяченій аспекту навчання в Академії вихідців з інших країн. Дослідник доводить, що Академія була відкрита для усіх, хто прагнув отримати освіту, і мала досить високий навчальний статус, бо навіть іноземці, зокрема з Угорщини, мали за честь навчатися в КМА. Також темі взаємозв’язків Академії з іншими країнами та установами присвячена публікація В. Литвинова, в якій висвітлюються зв’язки українських та німецьких просвітників на початку XVIII ст.
Читайте також: Й. Кононович-Горбацький і формування основ психології в Києво-Могилянському колегіумі
У 60-80-х роках XX ст. проявився значний інтерес до вивчення наукового внеску вихованців та викладачів КМА у розвиток філософської думки. Це супроводжувалося виявленням рукописної спадщини КМА, передусім, неопублікованої. Вивчення рукописних курсів лекцій викладачів КМА з філософії, здійснили філософи В. Нічик49, книга якої стала першою грунтовною монографією, у якій детально проаналізовані першоджерела філософської думки в Україні XVII - першої половини XVIII ст.; М. Кашуба50, якою було проведено філософський аналіз усіх курсів етики; I. Захара, який висвітлив філософські течії в Україні XVII-XVIII ст.51, проаналізував курс психології Стефана Яворського52 та дослідив внесок КМА та її вихованців у розвиток польської культури XVII-XVIII ст.53
Певний внесок у вивчення історії філософської думки в Україні, розвиток риторики внесла книга Я.М. Стратій, В.Д. Литвинова, В.О. Андрушка54. Праця надзвичайно цінна тим, що в ній чи не вперше було подано бібліографічний опис рукописних та деяких друкованих курсів лекцій та витягів з них55. До кожного курсу подається стисла історико-філософська характеристика та відомості про професорів, які читали курси. Описи найбільш цінних курсів супроводжуються уривками з текстів, вперше перекладених з латинської мови на російську.
Вивчення методик викладання риторики, піїтики, історії літератури та внеску вихованців КМА в розвиток філологічної науки успішно зробили філологи Г. Сивокінь56, I. Білодід57, I. Iваньо58. Так, у монографії І.К. Білодіда висвітлюються питання розвитку східнослов’янських мов, і, насамперед, української літературної мови. Це, власне, нариси з історії української літературної мови, але лише один її розділ вивчає саме мову КМА - “Мовна концепція Києво-Могилянської академії”. І.К. Білодід розглянув найважливіші питання, пов’язані з розвитком мовних концепцій в КМА59, за його визначенням “своєю науковою і викладацькою діяльністю, своїм авторитетом академія багато в чому визначила основні напрями мовного розвитку, мовної наукової, навчальної і суспільної практики, чим значною мірою сприяла впорядкуванню складної мовної ситуації”60.
Аналізу курсів поетики і риторики присвячена праця Г.М. Сивоконя, в якій висвітлено стан вивчення в Академії філологічних наук. У роботі I. Іваньо “Очерк развития исторической мисли Украини” було проведено систематичне вивчення естетичних теорій та концепцій, зокрема розглядаються підручники з риторики та їх роль у розвитку термінології з естетики, а також підручники з поетики.
Першим вітчизняним узагальнюючим грунтовним дослідженням з історії КМА стала монографія З.І. Xижняк61, що витримала три перевидання (1970, 1981, 1988 рр.). Необхідно зазначити, що монографія була побудована на архівних матеріалах та на доробку попередників. Авторка зосередила увагу на питаннях виникнення, становлення і розвитку КМА, її внеску в зміцнення історичних зв’язків України з іншими слов’янськими країнами.
До 350-річчя заснування Академії відбулося ювілейне засідання Академії наук, доповіді з якого склали збірник “Роль Києво-Могилянської академії в культурному єднанні слов’янських народів”62. Автори на матеріалах досліджень з філософії, історії, філології, математики, музики порушували питання становлення Академії, її внесок в розвиток освіти, науки, поезії, мистецтва. Привертає увагу дослідження Ф. Шевченка63, присвячене вивченню зв’язків КМА з балканськими країнами. Спираючись, в основному, на архівні матеріали, історик розглянув не лише питання навчання жителів Балкан у КМА, а й діяльності українців-могилянців, які в різні часи запроваджували просвітництво в цих країнах. Як зазначала відома українська дослідниця О. Апанович, - “культурні зв’язки Києва в слов’янському світі Ф.П. Шевченко показав у контексті історії Києво-Могилянської академії, яка відіграла важливу роль у культурному і науковому житті східного та південного слов’янства”64.
Читайте також: Просвітницька діяльність Костянтина-Василя Костянтиновича Острозького
На початку 90-х років інтерес до історії КМА посилився в зв’язку із здобуттям незалежності України та з відродженням КМА як національної установи - університету “Києво-Могилянська академія” (далі - НаУКМА). Чимало сторінок періодики рясніли інформацією про відродження КМА, її викладачів та студентів. Водночас з’являлися статті та дослідження, присвячені окремим аспектам історії КМА XVII-XVIII ст. Значна кількість публікацій мала здебільш популярний характер і була розрахована на масового читача, однак згодом почали з’являтися видання, що висвітлювали більш наукові аспекти. 90-ті роки XX ст. характеризуються появою фундаментальних наукових праць, що поглиблюють і в багатьох питаннях змінюють наші уявлення про КМА як навчальний заклад, розглядають її не лише з позицій освіти, а й як суспільно-політичний, науковий та культурний центр європейського рівня, який значною мірою впливав на усі сфери суспільного життя, розвиток державотворчих процесів, науки, освіти, культури не лише в Україні, а й поза її межами. Починають розвиватися дослідження питань, що не вважалися актуальними за часів радянської влади.
Серед наукових статей необхідно звернути увагу на публікацію С.Р. Кагамлик65, яка в “Українському історичному журналі” за 1991 р. опублікувала свою роботу, в якій висвітлила роль КМА у єднанні розчленованих українських земель. Авторка на основі нових архівних джерел та вже опублікованих подала кількісний і якісних склад вихованців Академії, дослідила характер і значення їх діяльності.
У 1994 р. вийшла книга В. Микитася “Давньоукраїнські студенти і професори”66, у якій досліджується життя та навчання у братських школах та КМА відомих українських учених, їх мандри за знаннями ще у XV-XVI ст. до західноєвропейських університетів. Автор намагався узагальнити розрізнені розвідки і подати цілісну картину розвитку української освіти та духовності в західноєвропейському контексті. Робота В. Микитася містить багато змістовного матеріалу стосовно персоналій КМА.
Є.В. Горбенко в 1995 р. видала книгу, присвячену маловідомій сторінці з історії забудови Києво-Могилянської академії67, зокрема її головного, так званого Мазепинського, корпусу, який нині є архітектурною пам’яткою з українського архітектурного мистецтва. Робота базується на дослідженні архівних документів з фондів бібліотечних інституцій, зокрема з фонду КДА, що зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського (далі - ІР НБУВ).
Читайте також: Станіслав Оріховський, Григорій Сковорода – майстри віртуального діалогу в українській латиномовній прозі
У 1995 році до 380-річчя заснування КМА відродженим Національним Університетом “Києво-Могилянська Академія” видано бібліографічний покажчик, в якому було репрезентувалися майже усі видання та публікації, які мали відношення до історії КМА68. В тому ж році відбулися дві міжнародні наукові конференції і, відповідно, було підготовлено два збірника тез доповідей “Києво-Могилянська академії в історії України”69.
Роль КМА у розвитку літературного процесу ХVІІІ ст. та у розвитку російського просвітництва відзначена у дисертаційних дослідженнях М.В. Шевчук70 та І. Торбакова71. Результатом продовження вивчення історії КМА стали нові публікації З.І. Хижняк. Зокрема, авторка вивчала правовий статус КМА у 1615-1819 рр.72
У 90-х роках ХХ ст. і на початку ХХІ ст. продовжує активно працювати В. Нічик, яка досліджує розвиток гебраїстики в КМА та роль Симона Тодорського73. Ця наукова розвідка присвячена історії розвитку і викладання в КМА єврейської мови, в ній проаналізовано стан викладання мови в Академії, викладацький склад і, насамперед, професорсько-викладацька діяльність вихованця КМА Симона Тодорського. В. Нічик та З. Хижняк разом підготували та видали статтю, присвячену значенню Могилянської академії у розвитку українсько-німецьких зв’язків у ХVІІ-ХVІІІ ст.74 Досить цікава публікація Т.М. Черепніної та Д. Кашиної75, в якій висвітлюються методи, якими користувалися професори КМА з метою заохочування студентів до науки.
Необхідно звернути увагу також на спеціальне дослідження М.І. Сенченка та Н.Е. Тер-Григорян-Дем’янюк76, в якому автори вперше зробили порівняльний аналіз найдавніших документів та свідчень з історії заснування та розвитку Києво-Братської школи. “История Киево-Братской школы”, як зазначали автори, є першою книгою задуманої багатотомної історії Києво-Могилянської академії і присвячена ранньому періоду історії Києво-Братської школи. Книга цілком побудована на документальних матеріалах, хоча деякі розділи представляють лише логічно вірогідну картину дійсності, складену по аналогії з загальноприйнятими положеннями. В їх дослідженні вивчаються періоди ректорства Іоана Борецького та Мелетія Смотрицького, а також, що досить цікаво, зроблена спроба перегляду встановленої наукою дати заснування КМА, запропонована гіпотеза, що КМА отримала статус Академії в 1658 р. за Гадяцькою угодою, а не в 1701 р.
Упродовж 1994-1999 рр. дослідницею Л.М. Алексієвець було опубліковано ряд статей і досліджень, де були висвітлені історичні передумови виникнення та розвитку КМА як інституції, що залишила глибокий слід у формуванні української держави як в аспектах внутріполітичних, так і зовнішньополітичних, розглянуто участь києво-могилянців у відродженні української держави, простежені їхні зв’язки з козацтвом, гетьманською державою, розкриті характер і значення КМА у єднанні українських земель, її місце в європейській історії77. Необхідно зазначити, що авторка, одна з небагатьох після МЛ. Петрова та ФЛ. Титова, де-візу працювала з архівними та рукописними документами і матеріалами, змістовно проаналізувала склад та зміст документів, що зберігаються у ЦДІАК України та IP НБУВ, у контексті вивчення значення КМА у суспільно-політичному житті України, залучила значну кількість нових, невідомих раніше документів до наукового обігу.
Філософські дослідження продовжені в монографії I. Захари78, в якій вивчається становлення та утвердження професійної філософії в Україні, проведено порівняльний аналіз рівня викладання філософії у духовно-академічних навчальних закладах Західної Європи та КМА; в роботі чи не вперше робиться спроба показати роль західноєвропейської схоластики у становленні академічної філософії взагалі і в Україні зокрема79.
У 2000 р. було видано книгу “Київ в історії філософії України”80, в якій автори Я.М. Стратій, А.Г. Тихолаз, М.Л. Ткачук проаналізували становлення й розвиток філософії в Києві, починаючи від зародження її у складі культури стародавнього Києва. Спеціальний розділ присвячений історії викладання філософських курсів у КМА, в якому аналізується стан викладання філософських курсів в Академії, а також філософські концепції, яких дотримувалися професори Академії.
Нині дослідницею З.Л. Xижняк було видано книгу “Ректори Києво-Могилянської академії. 1615-1817 рр.”81, в якій зібрано та представлено автентичну інформацію про життєвий шлях та діяльність ректорів КМА. Колективом науковців та викладачів НаУКМА було підготовлено і видано фундаментальне видання енциклопедичного характеру, присвячене біографіям спудеїв, викладачів та покровителів КМА.
Приділяють увагу історії КМА і сучасні молоді дослідники, такі як М.В. Симчич82, М.В. Яременко83, О.Ф. Задорожна84 та ін. У своїх статтях дослідники аналізують підходи до дослідження філософських курсів професорів КМА XVII-XVIII ст., реконструюють та пояснюють матеріальне оточення одного з представників духовенства середини XVIII ст. - ректора КМА, висвітлюють повсякденне життя студентів КМА.
Досліджуючи наявну літературу, яка тією чи іншою мірою торкалася питань історії становлення, розвитку та діяльності КМА, в свою чергу, необхідно зазначити, що питання, пов’язані з КМА, вивчали також багато зарубіжних дослідників.
Читайте також: Пресупозитиви в латинськомовному тексті пізньоренесансної доби
Серед них, насамперед, відзначимо американських учених I. Шевченка85 та О. Пріцака86. В передмові до своєї роботи, присвяченої КМА в історії України, О. Пріцак відзначає, що “наукова інтелектуальна Україна, якими б не були її досягнення, поразки і недоліки, започатковується творінням Петра Могили - Києво-Могилянською академією”87. На думку ж I. Шевченка, КМА забезпечила “загальне підвищення рівня інтелектуального й духовного життя, прилучення руських юнаків до понять західної культури й у такий спосіб створення еліти з власною культурною самосвідомістю”88.
Наприкінці слід зазначити, що в межах однієї публікації провести аналіз усього наявного масиву літератури з історії КМА неможливо, тому були представлені роботи, які, на наш погляд, репрезентують певні напрями вивчення КМА.
1 Болховитинов Е. Описание Киево-Софийского собора.- К., 1825.- 111 с.
2 Булгаков М. История Киевской Академии.- СПб., 1843.- 226 с.
3 Алексієвець Л.М. Києво-Могилянська академія у суспільному житті України і зарубіжних країн (XVII-XVIII ст.).- Тернопіль, 1999.- С. 15.
4 Аскоченский В. Киев с древнейшим его училищем Академиею: В 2 ч.- К., 1856.
5 Алексієвець Л.М. Києво-Могилянська академія у суспільному житті України і зарубіжних країн (XVII-XVIII ст.).- Тернопіль, 1999.- С. 16.
6 Линчевский М. Педагогия древних братских школ и преимущественно древней Киевской академии // Тр. Киев. духовной акад.- 1870.- № 7.- С. 104-154; № 8. - С. 437-500; № 9.- С. 535-588.
7 Фундуклей И. Обозрение Киева в отношении к древностям.- К., 1847.- 111 с.
8 Закревский Н. Летопись и описание города Киева. Ч. 1 // Чтения в Императ. о-ве истории и древностей российских. - 1858.- Кн. 2.- № 4/6.- С. I-IV, 1-256.
9 Каманин И. Еще о древности братства и школы в Киеве.- К., 1895.- 20 с.
10 Максимович М.А. Записки о первых временах Киевского Богоявленского Братства.- К., 1865.- 45 с.; Он же. О Лаврской Могилянской школе // Собр. соч.- К., 1865.- Т. 2.
11 Дзюба Е. Просвещение на Украине и его роль в укреплении связей украинского народа с русским и белорусским: вт. пол. ХVІ - перв. пол. ХVІІ в.- К., 1987. - С. 4.
12 Мухин Н.Ф. Киево-Братский училищный монастырь: Ист. очерк.- К., 1893.- 407 с.
13 Мальшевский И. Историческая записка о состоянии Академии в минувшее пятидесятилетие // Тр. Киев. духовной акад.- 1869.- № 11/12.- С. 64-138.
14 Болховитинов Е. Описание Киево-Софийского собора.- К., 1825.- С. 209.
15 Вишневский Д. Киевская академия в первой половине ХVІІІ столетия.- К., 1903.- С. 5.
16 Голубев С. Древние и новые сказания о начале Киевской Академии.- К., 1885. - 35 с.; Он же. История Киевской духовной академии.- К., 1886.- Вып. 1: До-Могилянский.- 352 с.; Он же. Киевская Академия в конце ХVІІ и начале ХVІІІ ст.- К., 1901.- 101 с.
17 Голубев С.Т. Киевский митрополит Петр Могила и его сподвижники: В 2 т. - К., 1883-1898.- Т.1.- 559 с.; Т. 2.- 498 с.; Он же. Киево-Могилянская коллегия при жизни своего фундатора, Киевского митрополита Петра Могилы.- К., 1890.- 23 с.
18 Алексієвець Л.М. Києво-Могилянська академія у суспільному житті України і зарубіжних країн (ХVІІ-ХVІІІ ст.).- Тернопіль, 1999.- С. 18.
19 Вишневский Д. Киевская Академия в первой половине ХVІІІ столетия (новые данные, относящиеся к истории этой Академии за указанное время).- К., 1903.- 371 с.; Он же. Общее направление образования в Киевской Академии в первой половине ХVІІІ столетия // Киев. старина.- 1904.- № 2.- С. 169-178.
20 Серебренников В. Киевская академия с половины ХVІІІ века до преобразования ее в 1819 году.- К., 1897.
21 Вишневский Д. Киевская академия в первой половине ХVІІІ столетия.- К., 1903.- С. 6.
22 Голубев С.Т. Отзыв о сочинении г. Вишневского: Киевская Академия в первой половине ХVІІІ века // Тр. Киев. духовной акад.- 1900.- № 11.
23 Там же.- С. 35.
24 Там же.
25 К приближающемуся трехсотлетнему юбилею Киевской духовной академии // Тр. Киев. духовной акад.- 1901.- № 11.- С. І-ХІІІ.
26 Харлампович К.В. Западнорусские православные школы ХVІ и начала ХVІІ века, отношение их к инославным.- Казань, 1898.- 523 с.; Он же. Острожская православная школа: Ист.-крит. очерк.- К., 1897; Он же. Борьба школьних влияний в допетровской Руси.- К., 1902; Он же. Малоросийское влияние на великорусскую церковную жизнь.- Казань, 1914.- Т. 1.
27 Петров Н.И. Значение Киевской академии в развитии духовних школ в России с учреждения Св. Синода в 1721 г. и до половини XVIII века.- К., 1904.- 110 с.
28 Петров Н.И. Киевская академия во второй половине XVIII века.- К., 1895.- 171 с.; Он же. Киевская академия в гетманство Кирилла Разумовского (1762-1796).- К., 1905.- 43 с.; Он же. Киевская академия в царствование имп. Екатерини (1762-1796).- К., 1906.- 121 с.
29 Петров Н.И. Воспитанники Киевской академии из сербов с начала Синодального периода и до царствования Екатерини (1721-1762). - СПб., 1905.- 16 с.
30 Тітов Хв. Стара вища освіта в Київській Україні XVI-поч. XIX в.- К., 1924.- 433 с.- (Зб. Iст.-філол. відділу / ВУАН; Т. 20); Он же. К вопросу
о значении Киевской академии для православия и русской народности в XVII-XVIII в.- К., 1904.- 74 с.; Он же. Киевская академия в эпоху реформ (1796-1918 гг.).- К., 1910-1915.- Вип. 1-5.- 467 с.; Он же. К истории Киевской духовной академии в XVII-XVIII вв. // Тр. Киев. духовной акад.- 1911.- № 1.- С. 63-80; № 2.- С. 196-233; № 6.- С. 229-256; № 12.- С. 640679; № 10.- С. 219-245; № 12.- С. 588-620.
31 Алексієвець Л.М. Києво-Могилянська академія у суспільному житті України і зарубіжних країн (XVII-XVIII ст.).- Тернопіль, 1999.- С. 18.
32 Сумцов Н.Ф. Xарактеристика южно-русской литературы XVII в.- К., 1885.- 18 с.; Он же. Иоанникий Галятовский.- К., 1884.- 83 с.
33 Пекарский П. Представители киевской учености в половине XVII столетия: Ист.-лит. очерк // Отечественние зап.- 1862.- Т. 140, № 2.- С. 552-594; Т. 141, № 3.- С. 196-228; № 4.- С. 367-391.
34 Шнгорн В. Очерки из истории Малоросии в XVII в. I. Сношения малоросийского духовенства с московским правительством в царствование Алексея Михайловича.- М., 1899.- 1104 с.
35 Оглоблин Н.Н. Посилка в Киев за книгами, учителями, “студентами”, “спеваками” и проч. 1702 г. // Чтения в Императ. о-ве истории и древностей российских.- 1904.- № 1.- С. 15-16.
36 Алексієвець Л.М. Києво-Могилянська академія у суспільному житті України і зарубіжних країн (XVII-XVIII ст.).- Тернопіль, 1999.- С. 18.
37 Савич А. Нариси з історії культурних рухів на Вкраїні та Білорусії у XIV-XVIII ст.- К., 1929.- 224 с.
38 Освітні мандрівники вихованців Київської академії за кордон у XVIII ст. // Київські збірники історії й археології, побуту й мистецтва.- К., 1930.- Зб. 1. - С. 286-294.
39 Марченко М.І. Історія української культури. З найдавніших часів до середини XVII ст.- К., 1961.- 286 с.
40 Шевченко Ф.П. Роль Києва в міжслов’янських культурних зв’язках у ХVІІ-ХVІІІ ст.- К., 1963.- 44 с.; Закарпатці - студенти Київської академії ХVІІІ ст. // Укр. іст. журн.- 1965.- № 6. С. 95-98.
41 Штранге М.М. Демократическая интеллигенция России в ХVІІІ веке. - М., 1965.- 306 с.
42 Ісаєвич Я.Д. Братства та їх роль в розвитку української культури ХVІ-ХVІІІ ст. -К., 1966.- 250 с.
43 Штернберг Я.І. Студенти і вихованці Київської академії в Угорщині у ХVІІІ ст. // Укр. іст. журн.- 1965.- № 4.- С. 102-107.
44 Литвинов В.Д. Зв’язки ранніх українських і німецьких просвітників на початку ХVІІІ ст. // Філос. думка.- 1970. - № 4.- С. 107-116; Він же. До питання про гуманістичну спрямованість риторичних курсів професорів КМА // Роль Києво-Могилянської академії в культурному єднанні слов’янських народів: Зб. наук. пр.- К., 1988.- С. 37-41.
45 Митюров Б.Н. Развитие педагогической мысли на Украине в ХVІ- ХVІІ вв.- К., 1968.- 210 с.; Он же. Развитие школы в педагогической мысли на Украине и Белоруссии (ХVІ-ХVІІ вв.): Дис. ... д-ра пед. наук. - Л., 1970; Він же. Вища освіта // Розвиток народної освіти і пед. думки на Україні (10-20 ст.): Нариси.- К. 1991.- С. 89-98.
46 Дзюба Е. Просвещение на Украине и его роль в укреплении связей украинского народа с русским и белорусским: Вт. пол. ХVІ - перв. пол. ХVІІ в.- К., 1987. - 130 с.; Вона ж. Культурні взаємини між українськими і білоруськими містами кінця ХVІ - початку ХVІІ ст. // Вітч. історія. - К., 1985. - Вип. 11.- С. 70-75.
47 Дзюба Е. Переводческая деятельность воспитанников Киевской академии XVIII в. // Культурные и общественные связи Украины со странами Европы: Сб. науч. тр.- К., 1990.- С. 53.
48 Звонарева Л.У. Влияние педагогической системы Киево-Могилянского коллегиума на формирование Симеона Полоцкого-преподавателя // Роль Києво-Могилянської академії в культурному єднанні слов’янських народів: Зб. наук. пр.- К., 1988.- С. 102-108.
49 Ничик В.М. Из истории отечественной философии конца ХVIІ- начала ХVІІ ст.- К., 1978.- 298 с.
50 Кашуба М.В. Розвиток прогресивної філософської думки російського, українського, білоруського народів у ХVІІ-ХVІІІ ст. - К., 1978.- 167 с.
51 Захара И.С. Борьба идей в философской мысли на Украине на рубеже ХVІІ-ХVІІІ вв. (Стефан Яворский).- К., 1982.- 160 с.
52 Захара І.С. Курс психології Стефана Яворського // Від Вишенського до Сковороди: Зб. - К., 1972.- С. 88-96.
53 Захара И.С. Киево-Могилянская академия и польская культура к. ХVІІ - н. ХVІІІ в. // Исторические традиции философской культуры народов СССР и современность: Сб. науч. тр.- К., 1984.- С. 225-233.
54 Стратий Я.М., Литвинов В.Д., Андрушко В.О. Описание курсов философии и риторики профессоров Киево-Могилянской академии.- К., 1982.- 348 с.
55 Микитась В.Л. Давньоукраїнські студенти і професори.- К., 1994.- С. 7.
56 Сивокінь Г.М. Давні українські поетики.- К. ; X., 1960.- 107 с.
57 Білодід І.К. Києво-Могилянська академія в історії східнослов’янських літературних мов.- К., 1979.- 200 с.
58 Иваньо И. Очерк развития исторической мисли Украины.- М., 1981.- 422 с.
59 Моисеева Г.Н. Роль КМА в развитии восточнославянской литературы // Роль Києво-Могилянської академії в культурному єднанні слов’янських народів: Зб. наук. пр.- К., 1988.- С. 151-156.
60 Білодід І.К. Києво-Могилянська академія в історії східнослов’янських літературних мов.- К., 1979.- С. 74.
61 Хижняк З.І. Києво-Могилянська академія.- К., 1970.- 173 с.
62 Роль Києво-Могилянської академії в культурному єднанні слов’янських народів: Зб. наук. пр.- К., 1988.- 184 с.
63 Шевченко Ф.П. Роль КМА в культурних связях с балканскими странами // Роль Києво-Могилянської академії в культурному єднанні слов’янських народів: Зб. наук. пр.- К., 1988.- С. 19-25; Він же. Роль Києва в міжслов’янських зв’язках у XVII-XVIII ст.-К., 1963.
64 Апанович О. Федір Павлович Шевченко. Спогади та історіографічний аналіз.- К., 2000.- С. 43.
65 Кагамлик С.Р. Роль Київської академії в зміцненні культурно-освітніх зв’язків українських земель у XVIII ст. // Укр. іст. журн.- 1991.- № 3.- С. 55-62.
66 Микитась В.Л. Давньоукраїнські студенти і професори. - К., 1994.288 с.
67 Горбенко Є.В. Києво-Могилянська академія: Архітектур. нарис.- К., 1995.- 60 с.
68 Києво-Могилянська академія: Історія та Відродження: Бібліогр. покажч. до 380-річчя заснування. - К., 1995. - 42 с.
69 Києво-Могилянська академія в історії України: Тези доп. студент. конф.- К., 1995.- 57 с.
70 Шевчук М.В. Києво-Могилянська академія і український літературний процес XVIII ст.: Автореф. дис. ... канд. філол. наук.- К., 1993.
71 Торбаков І.Б. Києво-Могилянська академія і російське просвітництво (літературно-видавнича діяльність вихованців Києво-Могилянської академії в Петербурзі та Москві в другій половині XVIII ст.): Автореф. дис. ... канд. іст. наук.- К., 1997.- 22 с.
72 Хижняк З.І. Києво-Могилянська академія. Правовий статус (1615-1819 рр.) // Наук. зап. НаУКМА. - К., 1998.- Т. 3.- С. 97-106.
73 Нічик В. Симон Тодорський і гебраїстика в Києво-Могилянській академії.- К., 2002.- 51 с., 32 вкл.
74 Нічик В.М., Хижняк З.І. Києво-Могилянська академія та українсько-німецькі зв’язки // Наук. зап. НаУКМА. - К., 2000. - Т. 18.- С. 12-29.
75 Черепніна Т.М., Кашіна Д. Особливості методів активізації навчання в Києво-Могилянській академії // Там само.- С. 30-35.
76 Сенченко Н.И., Тер-Григорян-Демьянюк Н.Э. Киево-Могилянская академия. История Киево-Братской школьї.- К., 1998.- 175 с.
77 Алексієвець Л.М. Києво-Могилянська академія і формування української державності // Розбудова держави: духовність, екологія, бізнес: Зб. матеріалів І Всеукр. студ. наук. конф. Фонду Т. Шевченка.- К., 1994.- С. 3437; Вона ж. Києво-Могилянська академія в історії України і зарубіжних слов’янських країн. До 380-річчя академії. - Тернопіль, 1995.- 56 с.; Вона ж. Києво-Могилянська академія і слов’янський світ // Розбудова держави: духовність, екологія, бізнес: Зб. матеріалів Загальноукр. студ. наук. конф. - К., 1996.- С. 148-151; Вона ж Києво-Могилянська академія у суспільному житті України (ХVІІ-ХVІІІ ст.)- Тернопіль, 1997.- 160 с.; Вона ж. Києво-Могилянська академія і європейський світ.- Тернопіль, 1999.- 68 с.
78 Захара І. Академічна філософія України ХVІІ - І пол. ХVІІІ ст.- Л., 2000.- 239 с.
79 Там само.- С. 7.
80 Київ в історії філософії України / В.С. Горський, Я.М. Стратій, А.Г. Тихолаз, М.Л. Ткачук.- К., 2000.- 264 с.
81 Хижняк З.І. Ректори Києво-Могилянської академії, 1615-1817 рр.- К., 2002.- 192 с.
82 Симчич М.В. До питання про “авторскість” філософських курсів XVII - XVIII ст. // Наук. зап. НАУКМа.- К., 2004.- Т. 35 - С. 15-19.
83 Яременко М.В. “Матеріальний світ” ректора академії середини XVIII ст. // Там само. - С. 20-32.
84 Задорожна О.Ф. Етапи будівництва “Великої бурси” та побутові умови проживання в ній студентів// Там само. - С. 33-44.
85 Shevchenko І. The Many Worlds of Peter Mohyla. Harvard Ukrainian Studies.- Thе Kiev Mohyla Academy.- Cambridge, 1984.- P. 39
86 Pritsac О. The Kiev Моhylа Аcаdemy in ukrainian history // Harvard Ukrainian Studies. - Cambridge, 1984.- Vol. 8, № 1/2.
87 Ibid.- P. 7.
88 Shevchenko І. Thе Many Worlds of Peter Mohyla. Harvard Ukrainian Studies.- Thе Kiev Mohyla Academy.- Cambridge, 1984.- Р. 39.
2 Булгаков М. История Киевской Академии.- СПб., 1843.- 226 с.
3 Алексієвець Л.М. Києво-Могилянська академія у суспільному житті України і зарубіжних країн (XVII-XVIII ст.).- Тернопіль, 1999.- С. 15.
4 Аскоченский В. Киев с древнейшим его училищем Академиею: В 2 ч.- К., 1856.
5 Алексієвець Л.М. Києво-Могилянська академія у суспільному житті України і зарубіжних країн (XVII-XVIII ст.).- Тернопіль, 1999.- С. 16.
6 Линчевский М. Педагогия древних братских школ и преимущественно древней Киевской академии // Тр. Киев. духовной акад.- 1870.- № 7.- С. 104-154; № 8. - С. 437-500; № 9.- С. 535-588.
7 Фундуклей И. Обозрение Киева в отношении к древностям.- К., 1847.- 111 с.
8 Закревский Н. Летопись и описание города Киева. Ч. 1 // Чтения в Императ. о-ве истории и древностей российских. - 1858.- Кн. 2.- № 4/6.- С. I-IV, 1-256.
9 Каманин И. Еще о древности братства и школы в Киеве.- К., 1895.- 20 с.
10 Максимович М.А. Записки о первых временах Киевского Богоявленского Братства.- К., 1865.- 45 с.; Он же. О Лаврской Могилянской школе // Собр. соч.- К., 1865.- Т. 2.
11 Дзюба Е. Просвещение на Украине и его роль в укреплении связей украинского народа с русским и белорусским: вт. пол. ХVІ - перв. пол. ХVІІ в.- К., 1987. - С. 4.
12 Мухин Н.Ф. Киево-Братский училищный монастырь: Ист. очерк.- К., 1893.- 407 с.
13 Мальшевский И. Историческая записка о состоянии Академии в минувшее пятидесятилетие // Тр. Киев. духовной акад.- 1869.- № 11/12.- С. 64-138.
14 Болховитинов Е. Описание Киево-Софийского собора.- К., 1825.- С. 209.
15 Вишневский Д. Киевская академия в первой половине ХVІІІ столетия.- К., 1903.- С. 5.
16 Голубев С. Древние и новые сказания о начале Киевской Академии.- К., 1885. - 35 с.; Он же. История Киевской духовной академии.- К., 1886.- Вып. 1: До-Могилянский.- 352 с.; Он же. Киевская Академия в конце ХVІІ и начале ХVІІІ ст.- К., 1901.- 101 с.
17 Голубев С.Т. Киевский митрополит Петр Могила и его сподвижники: В 2 т. - К., 1883-1898.- Т.1.- 559 с.; Т. 2.- 498 с.; Он же. Киево-Могилянская коллегия при жизни своего фундатора, Киевского митрополита Петра Могилы.- К., 1890.- 23 с.
18 Алексієвець Л.М. Києво-Могилянська академія у суспільному житті України і зарубіжних країн (ХVІІ-ХVІІІ ст.).- Тернопіль, 1999.- С. 18.
19 Вишневский Д. Киевская Академия в первой половине ХVІІІ столетия (новые данные, относящиеся к истории этой Академии за указанное время).- К., 1903.- 371 с.; Он же. Общее направление образования в Киевской Академии в первой половине ХVІІІ столетия // Киев. старина.- 1904.- № 2.- С. 169-178.
20 Серебренников В. Киевская академия с половины ХVІІІ века до преобразования ее в 1819 году.- К., 1897.
21 Вишневский Д. Киевская академия в первой половине ХVІІІ столетия.- К., 1903.- С. 6.
22 Голубев С.Т. Отзыв о сочинении г. Вишневского: Киевская Академия в первой половине ХVІІІ века // Тр. Киев. духовной акад.- 1900.- № 11.
23 Там же.- С. 35.
24 Там же.
25 К приближающемуся трехсотлетнему юбилею Киевской духовной академии // Тр. Киев. духовной акад.- 1901.- № 11.- С. І-ХІІІ.
26 Харлампович К.В. Западнорусские православные школы ХVІ и начала ХVІІ века, отношение их к инославным.- Казань, 1898.- 523 с.; Он же. Острожская православная школа: Ист.-крит. очерк.- К., 1897; Он же. Борьба школьних влияний в допетровской Руси.- К., 1902; Он же. Малоросийское влияние на великорусскую церковную жизнь.- Казань, 1914.- Т. 1.
27 Петров Н.И. Значение Киевской академии в развитии духовних школ в России с учреждения Св. Синода в 1721 г. и до половини XVIII века.- К., 1904.- 110 с.
28 Петров Н.И. Киевская академия во второй половине XVIII века.- К., 1895.- 171 с.; Он же. Киевская академия в гетманство Кирилла Разумовского (1762-1796).- К., 1905.- 43 с.; Он же. Киевская академия в царствование имп. Екатерини (1762-1796).- К., 1906.- 121 с.
29 Петров Н.И. Воспитанники Киевской академии из сербов с начала Синодального периода и до царствования Екатерини (1721-1762). - СПб., 1905.- 16 с.
30 Тітов Хв. Стара вища освіта в Київській Україні XVI-поч. XIX в.- К., 1924.- 433 с.- (Зб. Iст.-філол. відділу / ВУАН; Т. 20); Он же. К вопросу
о значении Киевской академии для православия и русской народности в XVII-XVIII в.- К., 1904.- 74 с.; Он же. Киевская академия в эпоху реформ (1796-1918 гг.).- К., 1910-1915.- Вип. 1-5.- 467 с.; Он же. К истории Киевской духовной академии в XVII-XVIII вв. // Тр. Киев. духовной акад.- 1911.- № 1.- С. 63-80; № 2.- С. 196-233; № 6.- С. 229-256; № 12.- С. 640679; № 10.- С. 219-245; № 12.- С. 588-620.
31 Алексієвець Л.М. Києво-Могилянська академія у суспільному житті України і зарубіжних країн (XVII-XVIII ст.).- Тернопіль, 1999.- С. 18.
32 Сумцов Н.Ф. Xарактеристика южно-русской литературы XVII в.- К., 1885.- 18 с.; Он же. Иоанникий Галятовский.- К., 1884.- 83 с.
33 Пекарский П. Представители киевской учености в половине XVII столетия: Ист.-лит. очерк // Отечественние зап.- 1862.- Т. 140, № 2.- С. 552-594; Т. 141, № 3.- С. 196-228; № 4.- С. 367-391.
34 Шнгорн В. Очерки из истории Малоросии в XVII в. I. Сношения малоросийского духовенства с московским правительством в царствование Алексея Михайловича.- М., 1899.- 1104 с.
35 Оглоблин Н.Н. Посилка в Киев за книгами, учителями, “студентами”, “спеваками” и проч. 1702 г. // Чтения в Императ. о-ве истории и древностей российских.- 1904.- № 1.- С. 15-16.
36 Алексієвець Л.М. Києво-Могилянська академія у суспільному житті України і зарубіжних країн (XVII-XVIII ст.).- Тернопіль, 1999.- С. 18.
37 Савич А. Нариси з історії культурних рухів на Вкраїні та Білорусії у XIV-XVIII ст.- К., 1929.- 224 с.
38 Освітні мандрівники вихованців Київської академії за кордон у XVIII ст. // Київські збірники історії й археології, побуту й мистецтва.- К., 1930.- Зб. 1. - С. 286-294.
39 Марченко М.І. Історія української культури. З найдавніших часів до середини XVII ст.- К., 1961.- 286 с.
40 Шевченко Ф.П. Роль Києва в міжслов’янських культурних зв’язках у ХVІІ-ХVІІІ ст.- К., 1963.- 44 с.; Закарпатці - студенти Київської академії ХVІІІ ст. // Укр. іст. журн.- 1965.- № 6. С. 95-98.
41 Штранге М.М. Демократическая интеллигенция России в ХVІІІ веке. - М., 1965.- 306 с.
42 Ісаєвич Я.Д. Братства та їх роль в розвитку української культури ХVІ-ХVІІІ ст. -К., 1966.- 250 с.
43 Штернберг Я.І. Студенти і вихованці Київської академії в Угорщині у ХVІІІ ст. // Укр. іст. журн.- 1965.- № 4.- С. 102-107.
44 Литвинов В.Д. Зв’язки ранніх українських і німецьких просвітників на початку ХVІІІ ст. // Філос. думка.- 1970. - № 4.- С. 107-116; Він же. До питання про гуманістичну спрямованість риторичних курсів професорів КМА // Роль Києво-Могилянської академії в культурному єднанні слов’янських народів: Зб. наук. пр.- К., 1988.- С. 37-41.
45 Митюров Б.Н. Развитие педагогической мысли на Украине в ХVІ- ХVІІ вв.- К., 1968.- 210 с.; Он же. Развитие школы в педагогической мысли на Украине и Белоруссии (ХVІ-ХVІІ вв.): Дис. ... д-ра пед. наук. - Л., 1970; Він же. Вища освіта // Розвиток народної освіти і пед. думки на Україні (10-20 ст.): Нариси.- К. 1991.- С. 89-98.
46 Дзюба Е. Просвещение на Украине и его роль в укреплении связей украинского народа с русским и белорусским: Вт. пол. ХVІ - перв. пол. ХVІІ в.- К., 1987. - 130 с.; Вона ж. Культурні взаємини між українськими і білоруськими містами кінця ХVІ - початку ХVІІ ст. // Вітч. історія. - К., 1985. - Вип. 11.- С. 70-75.
47 Дзюба Е. Переводческая деятельность воспитанников Киевской академии XVIII в. // Культурные и общественные связи Украины со странами Европы: Сб. науч. тр.- К., 1990.- С. 53.
48 Звонарева Л.У. Влияние педагогической системы Киево-Могилянского коллегиума на формирование Симеона Полоцкого-преподавателя // Роль Києво-Могилянської академії в культурному єднанні слов’янських народів: Зб. наук. пр.- К., 1988.- С. 102-108.
49 Ничик В.М. Из истории отечественной философии конца ХVIІ- начала ХVІІ ст.- К., 1978.- 298 с.
50 Кашуба М.В. Розвиток прогресивної філософської думки російського, українського, білоруського народів у ХVІІ-ХVІІІ ст. - К., 1978.- 167 с.
51 Захара И.С. Борьба идей в философской мысли на Украине на рубеже ХVІІ-ХVІІІ вв. (Стефан Яворский).- К., 1982.- 160 с.
52 Захара І.С. Курс психології Стефана Яворського // Від Вишенського до Сковороди: Зб. - К., 1972.- С. 88-96.
53 Захара И.С. Киево-Могилянская академия и польская культура к. ХVІІ - н. ХVІІІ в. // Исторические традиции философской культуры народов СССР и современность: Сб. науч. тр.- К., 1984.- С. 225-233.
54 Стратий Я.М., Литвинов В.Д., Андрушко В.О. Описание курсов философии и риторики профессоров Киево-Могилянской академии.- К., 1982.- 348 с.
55 Микитась В.Л. Давньоукраїнські студенти і професори.- К., 1994.- С. 7.
56 Сивокінь Г.М. Давні українські поетики.- К. ; X., 1960.- 107 с.
57 Білодід І.К. Києво-Могилянська академія в історії східнослов’янських літературних мов.- К., 1979.- 200 с.
58 Иваньо И. Очерк развития исторической мисли Украины.- М., 1981.- 422 с.
59 Моисеева Г.Н. Роль КМА в развитии восточнославянской литературы // Роль Києво-Могилянської академії в культурному єднанні слов’янських народів: Зб. наук. пр.- К., 1988.- С. 151-156.
60 Білодід І.К. Києво-Могилянська академія в історії східнослов’янських літературних мов.- К., 1979.- С. 74.
61 Хижняк З.І. Києво-Могилянська академія.- К., 1970.- 173 с.
62 Роль Києво-Могилянської академії в культурному єднанні слов’янських народів: Зб. наук. пр.- К., 1988.- 184 с.
63 Шевченко Ф.П. Роль КМА в культурних связях с балканскими странами // Роль Києво-Могилянської академії в культурному єднанні слов’янських народів: Зб. наук. пр.- К., 1988.- С. 19-25; Він же. Роль Києва в міжслов’янських зв’язках у XVII-XVIII ст.-К., 1963.
64 Апанович О. Федір Павлович Шевченко. Спогади та історіографічний аналіз.- К., 2000.- С. 43.
65 Кагамлик С.Р. Роль Київської академії в зміцненні культурно-освітніх зв’язків українських земель у XVIII ст. // Укр. іст. журн.- 1991.- № 3.- С. 55-62.
66 Микитась В.Л. Давньоукраїнські студенти і професори. - К., 1994.288 с.
67 Горбенко Є.В. Києво-Могилянська академія: Архітектур. нарис.- К., 1995.- 60 с.
68 Києво-Могилянська академія: Історія та Відродження: Бібліогр. покажч. до 380-річчя заснування. - К., 1995. - 42 с.
69 Києво-Могилянська академія в історії України: Тези доп. студент. конф.- К., 1995.- 57 с.
70 Шевчук М.В. Києво-Могилянська академія і український літературний процес XVIII ст.: Автореф. дис. ... канд. філол. наук.- К., 1993.
71 Торбаков І.Б. Києво-Могилянська академія і російське просвітництво (літературно-видавнича діяльність вихованців Києво-Могилянської академії в Петербурзі та Москві в другій половині XVIII ст.): Автореф. дис. ... канд. іст. наук.- К., 1997.- 22 с.
72 Хижняк З.І. Києво-Могилянська академія. Правовий статус (1615-1819 рр.) // Наук. зап. НаУКМА. - К., 1998.- Т. 3.- С. 97-106.
73 Нічик В. Симон Тодорський і гебраїстика в Києво-Могилянській академії.- К., 2002.- 51 с., 32 вкл.
74 Нічик В.М., Хижняк З.І. Києво-Могилянська академія та українсько-німецькі зв’язки // Наук. зап. НаУКМА. - К., 2000. - Т. 18.- С. 12-29.
75 Черепніна Т.М., Кашіна Д. Особливості методів активізації навчання в Києво-Могилянській академії // Там само.- С. 30-35.
76 Сенченко Н.И., Тер-Григорян-Демьянюк Н.Э. Киево-Могилянская академия. История Киево-Братской школьї.- К., 1998.- 175 с.
77 Алексієвець Л.М. Києво-Могилянська академія і формування української державності // Розбудова держави: духовність, екологія, бізнес: Зб. матеріалів І Всеукр. студ. наук. конф. Фонду Т. Шевченка.- К., 1994.- С. 3437; Вона ж. Києво-Могилянська академія в історії України і зарубіжних слов’янських країн. До 380-річчя академії. - Тернопіль, 1995.- 56 с.; Вона ж. Києво-Могилянська академія і слов’янський світ // Розбудова держави: духовність, екологія, бізнес: Зб. матеріалів Загальноукр. студ. наук. конф. - К., 1996.- С. 148-151; Вона ж Києво-Могилянська академія у суспільному житті України (ХVІІ-ХVІІІ ст.)- Тернопіль, 1997.- 160 с.; Вона ж. Києво-Могилянська академія і європейський світ.- Тернопіль, 1999.- 68 с.
78 Захара І. Академічна філософія України ХVІІ - І пол. ХVІІІ ст.- Л., 2000.- 239 с.
79 Там само.- С. 7.
80 Київ в історії філософії України / В.С. Горський, Я.М. Стратій, А.Г. Тихолаз, М.Л. Ткачук.- К., 2000.- 264 с.
81 Хижняк З.І. Ректори Києво-Могилянської академії, 1615-1817 рр.- К., 2002.- 192 с.
82 Симчич М.В. До питання про “авторскість” філософських курсів XVII - XVIII ст. // Наук. зап. НАУКМа.- К., 2004.- Т. 35 - С. 15-19.
83 Яременко М.В. “Матеріальний світ” ректора академії середини XVIII ст. // Там само. - С. 20-32.
84 Задорожна О.Ф. Етапи будівництва “Великої бурси” та побутові умови проживання в ній студентів// Там само. - С. 33-44.
85 Shevchenko І. The Many Worlds of Peter Mohyla. Harvard Ukrainian Studies.- Thе Kiev Mohyla Academy.- Cambridge, 1984.- P. 39
86 Pritsac О. The Kiev Моhylа Аcаdemy in ukrainian history // Harvard Ukrainian Studies. - Cambridge, 1984.- Vol. 8, № 1/2.
87 Ibid.- P. 7.
88 Shevchenko І. Thе Many Worlds of Peter Mohyla. Harvard Ukrainian Studies.- Thе Kiev Mohyla Academy.- Cambridge, 1984.- Р. 39.