Едвард Ружицький (Катовіце). Стаття є зміненим варіантом доповіді, прочитаної в Українській Академії Друкарства у Львові на науковій конференції на тему: “Еволюція мистецтва української книги крізь віки. 1000-ліття книжкової справи на Україні”, що відбувалася 11-12. ХІІ.1998 р.
Треба насамперед пояснити, що предметом наших досліджень є головно, книга, видана в Західній Європі - в Італії, Франції, Нідерландах та інших країнах, а також на німецькомовних теренах, при цьому найбільше нас цікавитиме середовище львівських міщан і передміщан2.
Фундаментальне питання, яке варто вирішити у майбутньому, це роль, яку відіграла західноєвропейська книга у багатонаціональному Львові на стику різних рас, культур і релігій. Якою була, між іншим, її роль в українському і вірменському середовищі? Бо ж відповідь, так модна у минулому, що вона була знаряддям поневолення (?) народних мас, не може вичерпати усіх аспектів її значення.
Читайте також: Якості та функції дипломата у ранньомодерний період в уявленнях теоретиків та у практичних інструкціях послам з Речі Посполитої до Османської імперії в XVII ст.
Як відомо, взаємні культурні зв’язки і впливи різних культур існували споконвіків, і в цьому треба вбачати позитивні елементи відносин між народами. Книжці, як жодному іншому документові, належить одне з важливих місць у процесі збагачення однієї культури за рахунок іншої.
Тим часом, якщо йдеться про минуле західноєвропейської книги у Львові, то наші уявлення про цю проблему ще далекі від бажаних. Хоч і на цій ниві, треба визнати, зроблено чимало завдяки науковим працям низки дослідників, передовсім львів’ян: Ю. Скочека, А. Єнджейовської, М. Опалека, Я. Ісаєвича. Фундаментальна праця Ю. Скочека3, який займався книжковими інвентарями львівських міщан XVI і першої половини XVII ст., залишається найшир- шим дослідженням, яке аналізує близько 3300 інвентарних одиниць колекцій мешканців Львова та кількох книгарів. Копітка праця над відчитанням архівних матеріалів і опрацюванням багатьох тисяч томів, а також робота над самими книгами, - що зберігаються e книгосховищах різних міст: Львова, Києва, Вроцлава, Варшави, Кракова, Любліна, Перемишля, - яка дуже повільно просувається (йдеться про опрацювання власницьких і покрайніх записів), не дають змоги у найближчому майбутньому очікувати ефектів цих дуже потрібних заходів. Брак зведених каталогів чи взагалі національних ретроспективних бібліографій ускладнює справу і вимагає великої затрати часу на бібліографічні пошуки.
В останні роки дослідники покладають надію на комп’ютерну техніку, за допомогою якої можна швидше опрацьовувати історичні книжкові колекції.
Маємо тут такі форми чи види комплектування львівських книжкових збірок західною літературою в минулому: 1) постачання книжок книгарями і торговцями іншими товарами; 2) привезення їх студентами, які перебували на Заході; 3) купівля книжок (переважно тих, які раніше були в ужитку, тобто букіністичної літератури) на ближчих і дальших ярмарках; 4) відку- півля книжок від їх власників безпосередньо чи, наприклад, на так званій тандеті (in foro scrutario).
Треба підкреслити, що місцеві книгарі, палітурники і роздрібні торговці, які отримували літературу від своїх колег, що торгували гуртом (переважно краківських, а пізніше, від середини XVII ст., ґданських), продавали і букіністичну книгу. У другій половині XVII ст. у деяких книгарнях Львова вона становила навіть до 20 % книжкового асортименту (решта була переважно продуктом польських друкарень). Цей факт свідчить про утруднений доступ читачів до західної книги. Місцеві поціновувачі книг старалися поповнювати свої колекції, купуючи іноді навіть значну частину якоїсь збірки. Так, можливо, вчинив львівський райця і лікар Валер’ян Алембек, до якого перейшла чимала частина колекції його колеги Мартина Коженьовського.
Комплектуванню книжок у добу гуманізму сприяли також контакти львів’ян із західними гуманістами, письменниками і вченими. Варто згадати тут про кількох: голландців Жоржа Дузу та його сина, а також бельгійського вченого, філолога і філософа Йоста Ліпса (латинізоване прізвище Ліпсіус), які підтримували зв’язки з представниками місцевої еліти і любителями книг (міщанами: поетом Шимоном Шимоновичем, Йоганом Альнпеком, Андрієм Мондровичем, місцевим архієпископом А. Прухніцьким та ін.).
На інтелектуальну атмосферу Львова кінця XVI - початку XVII ст. впливали, між іншим, диспути й обмін думок, а спричинилися до цього неформальні товариства (чи гуртки), про які знаємо ще дуже мало. Деякі з них (як, наприклад, те, в якому брав участь Й. Альнпек) письменник Шимон Старовольський називав Contubernium Prudens (Товариство мудреців). До речі, Ш. Старовольський, який бував у Львові, знав райців, про освіту яких був високої думки, сам користав з місцевих приватних бібліотек (між іншим, з колекції книжок райці Станіслава Кучковського).
Читайте також: Українські персонажі у польських історичних романах про Хмельниччину
Мало значення також ставлення до книги львівської молоді, яка користувалася довір’ям колег у закордонних університетах. На це вказує те, що деякі з них (найчастіше пізніші власники цінних колекцій) були бібліотекарями так званої польської нації, наприклад, у Падуанському університеті.
Такими були пізніші львівські лікарі і райці Михайло-Микола Бойм, обраний бібліотекарем 1675 р., та Бенедикт-Станіслав Вільчек, який став бібліотекарем роком пізніше4.
Книги, надруковані в західних видавництвах, купували не тільки на Заході Європи, але також на ярмарках у Львові, Перемишлі, Ярославі, Кракові, Ґданську та в інших містах, зокрема там, де вчилася львівська молодь.
Шляхи, якими подорожувала західна книжка, пролягали через Краків (головно з ярмарків у Франкфурті-на-Майні і Ляйпціґу), а десь від другого десятиліття XVII ст., або ж дещо пізніше, коли у зв’язку з 30-літньою війною з’явилися перешкоди, - через Ґданськ, куди книги потрапляли морським шляхом.
Перед тим, як перейти до характеристики приватних бібліотек львівських міщан, варто, хоча б побіжно, згадати про інші, які зберігалися передовсім у релігійних установах, а також у руках духівництва.
На підставі аналізу бібліотечних інвентарів релігійних установ з XVIII ст. випливає, що існувала велика перевага західноєвропейських книжок у бібліотеках римо-католицької капітули, а також чоловічих монастирів, у яких їх число доходить до 90, а то й більше відсотків. У жіночих монастирях було навпаки, там західноєвропейські друки становили іноді менше 1%. Так, у бібліотеці львівських бенедиктинок у XVIII ст. з 2500 книжок було лише декілька західного походження. Слід згадати, що найбільша монастирська бібліотека Львова належала Єзуїтській академії і налічувала 1734 р. понад 12000 книжок, у той час, коли найменші монастирські бібліотеки мали від кількасот до тисячі друків.
Важливим є питання величини усіх львівських міщанських книжкових збірок, які нараховували від кількох до приблизно 1900 книжок кожна. Якщо в XVI ст. у близько 30 інвентарях було зареєстровано приблизно 1250 томів, то в XVII ст. у близько 90 списках книг їх виявилось майже 6000. Це свідчить про те, що втроє зросла кількість міщан-власників книжкових збірок і вчетверо - число книжок. Без сумніву, це були не всі книги, а лише подані до запису до актових книг. При цьому слід пам’ятати, що книги нерідко оправляли по дві й більше разом (так званий конволют, тому слід узяти поправку (як випливає з наших досліджень) у 10-15 %.
З яких міст походили книжки? Аналіз західноєвропейських книг із XVI ст., які належали до Львівської Катедральної бібліотеки, і невеликої кількості, яка зберігається у Національному музеї (попередньо: українського мистецтва) у Львові (разом 390 примірників), вказує на такі видавничі осередки: Кельн (біля 22 % усіх книжок), Базель (16 %), Венеція (9 %), Ліон (8 %), Антверпен і Париж (по 7 %), Франкфурт-над-Майном та Інґольштадт (по 3 %). Для порівняння варто підкреслити, що краківських друкованих видань було 7%, а надрукованих у Вільні й Познані - три книги. Решту (близько 20%) складали книги, які побачили світ у кільканадцяти містах Західної Європи5. Перші три видавничі осередки займають також перші місця в інших наших підрахунках, хоча не в такому порядку. На 193 книги з XV-XVII ст., майже повністю знаних авторові цих рядків de visu, які належали згаданій уже родині Алембеків, з Базеля походило 26, Кракова - 22, Венеції - 19, Кельна - 17, Франкфурта- над-Майном - 13, Антверпена - 11, Парижа - 10, Ліона - 6, Лейдена - 5, Страсбурґа, Женеви і Нюрнберґа - по 4, Лєшна і Вільна - по 1. Решта, що фігурує у поодиноких примірниках, зійшла з друкарських верстатів інших, переважно західноєвропейських міст6. При цьому треба підкреслити, що деякі з цих книжок були надруковані в друкарнях Плантена, Етьєнів, Ельзевірів та інших славнозвісних друкарів.
Головні зацікавлення львівських міщан - це релігія і наука. Чільне місце займають шкільні книжки й інша література, яка слугувала, наприклад, домашній освіті. Велике значення надавали античним авторам, частину яких було внесено до шкільних програм. У досліджених 72 інвентарях від XVI до 40-х років XVIII ст., в яких налічувалося близько 9000 книжок, фігурують прізвища 45 старогрецьких вчених і письменників з Арістотелем на чолі (90 книжок), істориків, наприклад Плутарх (40), причому частина його творів була в перекладі на німецьку і французьку мови, Птолемей (10), Гомер (15), Евріпід (7). Батько медицини Гален зустрічається 94 рази, а Гіпократ - 63.
Читайте також: Традиційні колекції відділів стародруків та рідкісних видань. Проблеми формування
Римську літературу репрезентують біля 50 прізвищ визначних представників науки і літератури. Отже, Ціцерон, який посідає перше місце, представлений 157 книгами, Вергілій - 44, філософ Сенека - 24, Теренцій - 28, Цезар - 24, Пліній Старший - 15. Деякі твори цих авторів були у перекладах на різні мови. З християнських авторів, наприклад, наявні твори св. Августина (16 позицій). Біблії (як і окремих книг, що входять у неї), надрукованої різним мовами, зареєстровано близько ста примірників7.
Ю. Скочек підкреслив невелике значення західноєвропейської художньої літератури, яку репрезентували 9 авторських творів і один анонімний8. Насправді цих авторів було дещо більше. Серед них, як підтверджують інвентарі другої половини XVII ст., трапляються італійські автори (наприклад, твори Петрарки зареєстровано у 10 позиціях, Нікколо Мак’явеллі - в одній), а також французькі, іспанські, голландські, німецькі та ін., переважно у перекладах на неолатинську мову9.
Книги, що зберігались у львівських міщан, належали також до інших галузей знань. Серед них було чимало літератури про великі відкриття в науці. Варто згадати про твори таких вчених, як М. Коперник чи англійський анатом Уільям Гарвей (Ехеrсіtatio anatomica de motu cordis et sanguinis in animalibus). Названа книжка невдовзі після виходу у світ 1628 р. з’явилась у Львові в колекції Е. Сикста, що свідчить про швидке проникання західної наукової думки у середовище львівської інтеліґенції.
Читайте також: Сикст Еразм. Про теплики у селі Шклі
Варто підкреслити наявність дорогих, багатоілюстрованих книг, особливо медичних, природничих, географічних, ціна яких сягала кількадесяти золотих. Серед них були багатотомні твори Птолемея, Конрада Геснера, Везалія та багатьох інших учених. Привертають увагу також такі ілюстровані видання, як “Оптика” Ф. Егійона (Антверпен, 1613), фронтиспис якої виготовлено у майстерні Рубенса. Найдорожчим був атлас світу, який у другій половині XVII ст. було оцінено в 150 золотих, що приблизно дорівнювало вартості дерев’яного будинку у передмістях Львова.
Найбільші приватні бібліотеки мали лікарі, які на початку своєї кар’єри були професорами і доцентами Краківської та Замостської академій, а у Львові - райцями. В їхніх збірках, що цілком зрозуміло, медична книга займає особливу позицію.
В інвентарі лікаря Еразма Сикста (1635) налічується 760 книжок, у тому числі приблизно 400 з медицини і природознавчих наук. М. Коженьовський, який помер 1630 р., мав не менше, ніж 380 книжок, з яких 2/3 були медичні; Валер’ян Алембек у 1676 р. на 1413 томів мав 343 природничо-медичних, а його син Людовик Валер’ян близько 400. Цікавою є структура (змістова) його приватної бібліотеки. Крім згаданих медичних книг, в інвентар увійшли й енциклопедичні видання - 0,57 %, книжки з мовної культури - 18,87 %, філософії - 5,57 %, релігії і моралі - 15,41 %, політики - 3,35 %, історії - 10,74 %, географії і космографії - 1,76 %, математичних наук, астрономії і технічно- військових наук - 7,28 %, юридичні - 4,38%, нез’ясовані 9,1 % 10 та ін. Разом - 1759 інвентарних одиниць (книжок, рукописів і карт). Якщо врахувати книжки, які містилися в конволютах, ця книгозбірня, слід припускати, нараховувала приблизно 1900 книжок. Майже усі ці книги були видані на Заході, як і інші наукові твори.
Певне уявлення про західноєвропейські книжки дають мови, якими вони надруковані. Найбільше книг видано латинською мовою, яка була міжнародною мовою науки, і, як можна зробити висновок на підставі аналізу інвентарів львівських райців, тобто міської еліти, найбільше їх було у приватних колекціях. Зафіксовано чимало книг німецькою мовою, особливо в збірках міщан XVI ст. У деяких із них (наприклад, міщан німецького походження) книги рідною мовою складали майже 5 % (Ганус Альнпек).
Варто зауважити, що його правнук Людовик Валер’ян (помер 1704 р.) мав таких книжок набагато менше, лише близько 1 %. Крім цього, з 1565 книжок у нього було 83,57 % латинських книг, 5,3 % надрукованих польською, 2,89 % - італійською, 1,66% - французькою, решта - іншими мовами, в тому числі староєврейською (гебрейською) і грецькою. Ці дані слід вважати орієнтовними, причому невеликі зміни можуть бути не на користь латини. Окрім цих мов, у збірках львівських міщан траплялися книжки, надруковані іншими мовами, наприклад, англійською та каталонською.
Читайте також: Твори теолога-єзуїта Гeоргія Ґенгеля (1657–1727) у фондах Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського: історико-книгознавча характеристика примірників
Знаємо відносно мало документів про західноєвропейську книжку в колекціях представників української православної громади, до якої, як відомо, належали греки та інші мешканці міста. Відомі книгозбірні громадських і церковних установ (Львівского Успенського братства і василіянського монастиря), а також понад 20 приватних11. Здається, що у фондах ЦДІА України у Львові повинно бути більше документів на цю тему. Але й ті матеріали, які знаємо, дають змогу стверджувати, що українці були добре обізнані з багатьма західноєвропейськими виданнями. Так, у книжковій колекції Романа Стрілецького (помер 1651 р.) знайдено книжки італійських та французьких авторів, а Костянтин Медзапета, окрім книг античних авторів, мав чимало західноєвропейських видань.
Колекція книг української громади зберігалася в бібліотеці Львівського братства, яка протягом XVII ст. удвічі збільшила свої фонди і 1688 р. налічувала 392 позиції. Серед них були твори античних та гуманістичних авторів, а також інші, надруковані на Заході.
Вірменські поціновувачі книги відзначалися тим, що, крім західноєвропейських, польських та українських книжок, зберігали у своїх домашніх бібліотеках вірменські рукописні та друковані книги місцевого та чужоземного походження (наприклад, із венеційської друкарні). Кількість їх, одначе, була порівняно невелика. З кінця XVI і до початку XVIII ст. знаємо прізвища 24 міщан, міщанок і представників духівництва, які мали від одного до кількох десятків книжок. До найбільших належить колекція вірменського священика Христофора Глушковича, яка налічувала близько 90 книжок. Загалом, за нашими підрахунками, в цих книгозбірнях можна нарахувати приблизно 500 книжок, із яких понад 30 вірменські. Переважно зберігалась західноєвропейська книга, особливо в найбільших збірках мешканців, пов’язаних з юриспруденцією. Це була переважно література юридичного змісту, але і політичного, історичного, філософського тощо.
Про ставлення вірмен до книги свідчить той факт, що деякі з них були бібліотекарями польської нації у Падуанському університеті, як, наприклад, Яків Мінасович, який прибув до Падуї 1690 р., а після повернення з Італії отримав титул королівського секретаря. Будучи кандидатом філософії і медицини, 1691 р. подарував бібліотеці польської нації книгу афоризмів Гіппократа, видану у Венеції 1553 p. (Giovanni Battista de Monte, Expectatissimae in Aphorismos Hippocratis lectiones). Цікавий покрайній запис на ній свідчить про те, що книга раніше була відкуплена у папській вірменській колегії театинців у Львові від Григорія Давидовича12.
До речі, в каталозі цієї цікавої колекції, що зберігається у Києві, зареєстровано чимало цінних західних видань різними мовами з XVI-XVIII ст. У її інвентарному описі з 1801 р. зафіксовано 1178 позицій, причому у відділі “латинські книжки” нараховано 603 позиції (приблизно 51 %), італійські - 275 (23 %), французькі - 269 (23 %), “слов’янські і церковні книги” - 16 (понад 1 %), польські - 13 (1 %). Крім цього, було декілька іспанських і кільканадцять вірменських13. Невідомо однак, скільки книжок і яких саме було в бібліотеці театинців у XVII ст.
Насамкінець, може, варто підкреслити значення досліджень і наукових опрацювань самих книжок, якими користувалися львівські міщани. Прикладом тут може служити Каталог палеотипів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника. Залишаються до опрацювання десятки тисяч книжок, які зберігаються у згаданих вище бібліотеках львівської провеніенції, чим повинні зайнятись бібліотекарі, оскільки вони, як ніхто інший, мають вільний доступ до книжок у сховищах.
Читайте також: Станіслав Безановський. Сльози Асклепія через кончину найяснішого і найвидатнішого пана Яна Тонського
Дослідження приватних бібліотек на підставі неопублікованих інвентарних описів є дуже важливою справою і повинно проводитись у контексті усіх (тобто тих, які опублікував Ю. Скочек) збірок, бо пізніші колекції, які поставали у другій половині XVII і в XVIII ст., як слід гадати, головно формувалися на основі старого книжкового фонду. На нашу думку, у цьому можна вбачати кризовий стан міжнародної торгівлі книгою в Центральній та Східній Європі, який проявлявся в набагато труднішому, ніж раніше, доступі до західноєвропейської книги. Разом із тим треба підкреслити, що, не дивлячись на це, Львів при кінці XVI і на початку XVII ст. зі своїми колекціями книжок стояв ближче до Заходу Європи, ніж будь-коли, тому що львівські книжкові збірки, хоча й менші, не набагато відрізнялись за своєю структурою від західних.
2 Деякі проблеми, пов’язані із західноєвропейською книгою у Львові, автор цих рядків порушує у своїх розвідках, м. ін.: Różycki E. Z dziejów książki we Lwowie w XVII wiеku. Studia nad introligatorstwem i handlem książką. - Katowice, 1991; Idem. Książka polska i księgozbiory we Lwowie w epoce renesansu i baroku. - Wrocław, 1994; Idem. Alembekowie i ich księgozbiory. Z dziejów kultury umysłowej mieszczaństwa lwowskiego okresu renesansu i baroku. - Katowice, 2001.
3 Skoczek J. Lwowskie inwentarze biblioteczne w epoce Renesansu. - Lwów, 1939.
4 Lewański R. K. Biblioteka Nationis Polonae na Uniwersytecie Padewskim. Część ІІ // Rrnletyn Biblioteki Jagiellońskiej. - Kraków, 1996. - R. 46. - S. 190, 191.
5 Różycki E. Książka polska... - S. 109.
6 Idem. Alembekowie... - S. 153-154.
7 Różycki E. Zainteresowanie literaturą we Lwowie w latach 1551-1700 w świetle mieszczańskich inwentarzy bibliotecznych // Czasy potopu szwedzkiego w literaturze polskiej / Red. R. Ocieczek. - Katowice, 2000. - S. 194-196.
8 Skoczek J. Lwowskie inwentarze biblioteczne w epoce Renesansu. - Lwów, 1939. - S. 97.
9 Różycki E. Zainteresowanie literaturą... - S. 196-197.
10 Пор.: Różycki E. Alembekowie... - S. 160-161.
11 Про деякі з них писали різні автори, серед них: Исаевич Я. Д. Круг читательских интересов городского населення Украины в ХУІ-ХУІІ вв. // Федоровские чтения: 1976. Читатель и книга. - Москва, 1978. - С. 65-76; Його ж. Бібліотека Львівського братства // Бібліотекознавство та бібліографія. Республіканський міжвідомчий науково-методичний збірник. - Вип. 3. - Харків, 1966. - С. 126-132.
12 Różycki E. Książka w środowisku Ormian lwowskich w XVI-XVII wieku // Roczniki Biblioteczne. - 2000. - R. 44. - S. 217-245.
13 Różycki E. Biblioteki na Podolu w XVI-XX w. Wybrane zagadnienia z dziejów polskiej kultury książki // Studia Bibliologiczne. - T. 12 / Red. I. Socha. - Katowice, 2000. - S. 51.
3 Skoczek J. Lwowskie inwentarze biblioteczne w epoce Renesansu. - Lwów, 1939.
4 Lewański R. K. Biblioteka Nationis Polonae na Uniwersytecie Padewskim. Część ІІ // Rrnletyn Biblioteki Jagiellońskiej. - Kraków, 1996. - R. 46. - S. 190, 191.
5 Różycki E. Książka polska... - S. 109.
6 Idem. Alembekowie... - S. 153-154.
7 Różycki E. Zainteresowanie literaturą we Lwowie w latach 1551-1700 w świetle mieszczańskich inwentarzy bibliotecznych // Czasy potopu szwedzkiego w literaturze polskiej / Red. R. Ocieczek. - Katowice, 2000. - S. 194-196.
8 Skoczek J. Lwowskie inwentarze biblioteczne w epoce Renesansu. - Lwów, 1939. - S. 97.
9 Różycki E. Zainteresowanie literaturą... - S. 196-197.
10 Пор.: Różycki E. Alembekowie... - S. 160-161.
11 Про деякі з них писали різні автори, серед них: Исаевич Я. Д. Круг читательских интересов городского населення Украины в ХУІ-ХУІІ вв. // Федоровские чтения: 1976. Читатель и книга. - Москва, 1978. - С. 65-76; Його ж. Бібліотека Львівського братства // Бібліотекознавство та бібліографія. Республіканський міжвідомчий науково-методичний збірник. - Вип. 3. - Харків, 1966. - С. 126-132.
12 Różycki E. Książka w środowisku Ormian lwowskich w XVI-XVII wieku // Roczniki Biblioteczne. - 2000. - R. 44. - S. 217-245.
13 Różycki E. Biblioteki na Podolu w XVI-XX w. Wybrane zagadnienia z dziejów polskiej kultury książki // Studia Bibliologiczne. - T. 12 / Red. I. Socha. - Katowice, 2000. - S. 51.