Давня література: з полону стереотипів

"Давня література: з полону стереотипів" - це науково-публіцистичний нарис про неолатиністику, найменш досліджену частину давньої української літератури. Після ознайомлення з текстом читач отримає загальну характеристику явища, яке побутувало на українських землях упродовж XV-XIX століть і охопило значну частину інтелектуальної сфери. Свого часу латиною писали Станіслав Оріховський, Григорій Самборитянин, Бартоломей Зиморович, Григорій Сковорода та десятки інших письменників, мислителів, науковців.
Автори прагнуть спростувати деякі стереотипні уявлення про ранньомодерний період у розвитку літератури в Україні, наприклад, упередження щодо тотальної сервільності-панегіричності - з одного боку, чи наскрізну перейнятість «обороною православної віри» - з другого. Текст ілюстрований прикладами різножанрових латиномовних творів, нерідко це першодруки з авторським перекладом. В додатку наводяться фрагменти праць, які можуть бути використані як ілюстративний матеріал для підготовки презентацій і текстуальна база.

 Автори: Л. Шевченко-Савчинська, К. Балашов
Дата видання: 14 вересня 2012
Кількість сторінок: 132
ISBN: 978-1490990354

Паперову версію за ₴70

Доставка здійснюється Укрпоштою чи Новою поштою. Отримати консультацію можна за адресою admin(at)medievist.org.ua


П'ять причин, чому варто прочитати цю книгу:


1. Це перша окрема праця, присвячена саме українській латиномовній літературі.

2. "Давня література: з полону стереотипів" позначає кордони неолатиністики у просторі, часі, жанрах та іменах авторів. Це дасть змогу читачеві охопити увагою все явище латиномовної літератури, а не лише його окремі прояви.

3. Пропонує альтернативну та сучасну точку зору на українську культуру XVI–XVIII ст., що зумовлена колом зацікавлень і переконань авторів, які послуговувалися латиною.

4. Досліджує ділянку, що вже у найближчі десятиліття обіцяє перетворитися на поле найзахопливіших відкриттів у галузі української культури.

5. Всі цитати з аналізованих творів подаються латиною та українською. В додатку наводяться фрагменти латиномовних творів різних жанрів, які можуть бути використані як ілюстративний матеріал для підготовки презентацій і текстуальна база для написання студентських робіт з української літератури.

Читайте також: Образ жінки як етичний маркер світогляду автора та його доби

Розворот з 2-го видання "Давньої літератури".

У другому виданні, яке побачило світ у липні 2014 р., з'явився додаток, що містить перекладені фрагменти праць Йогана Гербінія («Священні київські печери, або підземний Київ»), Михайла Злоторовича («Знамення найщасливішого майбутнього шлюбу»), Еразма Сикста («Медичний коментар до праць Л. Аннея Сенеки»), Лукаша Словицького («Лови Кохання на Вепра й Левицю»), Яна Томи Юзефовича («Щорічних записів міста Львова том відокремлений»)

Відгуки читачів


Загалом після появи праць Наталі Яковенко, Оксани Забужко, інших поодиноких та не завжди почутих гуманітаріїв видання «Давня література: з полону стереотипів» заклало ще один наріжний камінь у формування нових уявлень про нашу «терра інкогніта», чиє завдання – неминуче проектуватися з минувшини на сучасність.

Мова передусім іде про реконструкцію образу «українця шляхетного», нехай і запропалого, як у відомій «Notre Dame d’Ukraine..», однак такого, що конче мусить з’явитися знову, зважаючи на заклики й ґрунт минулого та невтішні реалії сучасности. І в цьому ракурсі історичні тексти лише починають виголошувати свою нагальну та вагому промову.
Олесь Кульчинський, 
сходознавець, перекладач 
Детальніше читайте у матеріалі Ukrayina latyns’ka – z polonu stereotypiv


У книжці „Давня література: з полону стереотипів” постає видима частина затонулої Атлантиди. Перед читачем, який володіє знаннями з давньої української літератури, оприявнюється практично незнаний, але надзвичайно важливий матеріал: латиномовні тексти України. За переконанням авторів, їх в українській скарбниці не менше, ніж україномовних. Аби точніше осягнути потужність цього пласту, необхідно скласти відповідний каталог, що, як переконуємося, автори праці спроможні зробити.

Дуже добре, що цитування з латиномовних раритетів супроводжується якісним перекладом. Відібрано смаковиті сентенції, втілення вічної мудрості, які варто не тільки прочитати, й завчити. Дякуючи цінному додаткові, приступні для читання фрагменти вражають своєю глибинною неперебутною актуальністю і вагою.
Валентина Соболь,
професор кафедри україністики 
Варшавського університету


Проглянувши видання, можна помітити, що поряд із, сказати б, «загальновизнаними» авторами, які писали латиною, – Сковородою, Оріховським, Немиричем, Прокоповичем, – у виданні зосереджується увага на творчості ще кількох літераторів латинописьменних. Чому, в даному разі, вибір упав лише на вихідців із західних українських земель, – можна здогадуватися (спроба/бажання дещо «урівноважити» різні частини України чи ще щось). Та втім, це не так важливо. Проте, дочитавши до кінця, залишається питання: чому саме ці автори? Крім того, говорячи про існування латинської мови в письменстві від XV ст. до чи то ХІХ (зокрема на стор.7, 22), чи то ХХ (стор.6, 21), чи то ХХІ ст. (стор.24, а також в анотації), автори видання обмежуються творами, написаними між XVI і самим початком XVIII ст.

Однак і зі згаданими у виданні авторами не все так просто. Наприклад, згадавши на початку про Теофана Прокоповича й про те, що, вивчаючи його творчість, «не всі здогадувалися, наскільки багато написано ним – латиною», автори видання, кілька разів побіжно згадуючи його імя вже в тексті, не наводять жодної назви його праць (хіба що – в зносках, посилаючись на тритомник перекладів), окрім «Історії Св. апостолів Павла і Варнави» (стор.94), і лише на прикінці читачеві нагадують, що «ще на початку 1980-их рр. побачили світ три томи перекладів праць Теофана Прокоповича...» (стор.98). Отже, читача заохочено до самостійної роботи.
Руслан Щербина, 
к.філол.н., випускник кафедри загального мовознавства
та класичної філології КНУ імені Тараса Шевченка

Придбати паперову версію також можна у книгарні "Наукова думка" (м. Київ, вул. Грушевського, 4)