Медієвіст
Обсяг: 408 с.
Видавець: Ian August Pozer, Warszawa, Lwow
Рік видання: 1780.
Оригінал зберігається: Варшава; з оригіналом можна ознайомитися тут
Мова: латинська
Доктор медицини Еразм Сикст (Мриголод) є автором низки творів, окремі з яких належать до інтелектуальної прози («Медичний коментар до творів Сенеки»), інші ж цілком заслуговують називатися тогочною науковою літературою. Перш за все йдеться про працю, написану польською і 1617 р. видану у Замості «O cieplicach we Skle, ksiąg troie», згодом перекладену латиною і повторно оприлюднену 1780 р. у Варшаві. Е. Сикст описує місцевість, наводить результати власноруч здійсненого хімічного аналізу термальних вод в околицях м. Дрогобича, пояснює їхні лікувальні властивості, пропагує грязелікування. Автор так пояснює поділ своєї праці на частини: «Насправді теплики є не чим іншим, як теплими водами, і мені бачиться доречним у першій книзі всіх вод природу, їхнє походження і використання пояснити. У другій книзі так викладатиму [відомості], щоб імена, природу, якість усіх тепликів до загалу донести. У третій детальніше буде про те, яка природа тепликів у селі Шклі, які частинки у них або мінерали містяться, при яких хворобах могли б вони вживатися, яке пряме цих вод призначення, тобто, що ті, які хотіли б ними користуватися, мають спершу зробити, і чого під час ванн ті, хто їх приймають, або ті, хто п’ють [води], остерігатися мають» (тут і далі переклад з лат. Людмили Шевченко-Савчинської) [с. 2].
Читайте також: Сикст Еразм. Медичний коментар до творів Сенеки
Аналіз посилань Е. Сикста у праці, присвяченій дослідженню мінеральних вод у Шклі, вражає не тільки глибиною знань автора у царині наукових досягнень стародавнього світу, а й обізнаністю з науковими працями Середньовіччя. Відповідно до естетики Відродження, Е. Сикст, як і його попредники та сучасники, з пієтетом ставиться до античної спадщини, рівняючись у всьому на цей канон. Серед мислителів Античності у працях видатного львів’янина найчастіше згадується Аверій, Варон, Вітрувій, Гален, Геракліт, Гіпократ, Гомер, Діофан, Етеней, Катон, Колумела, Піндар, Паладій, Пліній, Плутарх, Сенека, Теофраст. Услід за Тертуліаном Сикст наполягає на необхідності знання філософії лікарями і вважає неможливим вивчення медицини без достатнього оволодіння азами філософії: «Медицина з філософією пов’язані як дві рідні сестри, так їх називає Тертуліан у своїй книзі про душу: якщо хтось хоче ґрунтовно про якусь природну річ в медицині сказати, завжди мусить починати з філософії, з чим і я погодився» [с. 37].
Читайте також: Книги з медицини та ветеринарії у фондах бібліотек та в приватних книжкових зібраннях в Україні у XVIII ст.
Читайте також: Нариси історії розвитку медичної освіти у Львові
Праця тривалий час залишалася популярною серед колег-сучасників та наступників – про це свідчить її варшавське перевидання латиною, що означає принаймні дві речі: як і в решті Європи, на той час (і ще упродовж майже століття) читацька аудиторія розширювалася передовсім завдяки перекладу твору латинською мовою; за майже 165 р. від створення трактат доктора Сикста не втратив актуальності.
Книга 2Розділ 10Три експерименти для дослідження мінеральних вод:виварювання, випарювання, дистиляція –який є найточнішим?Отже, ці п’ять способів для проведення дослідів з тепликами, тобто дотик, зір, запах, смак і блискучість або густина, неправильно використовуються для дослідження та пояснення того, які речовини в них містяться.
Зважаючи на це, досвідчені як у філософії, так і в мистецтві медицини вчені мужі, набагато за це кращий і певніший спосіб винайшли, який від сказаного вище відрізняється (щоб ці води досліджувати, не чіпаючи і не відокремлюючи її від іншої матерії, якщо з якоюсь змішані) – цей, однак, спосіб, про який розповідаємо, так улаштований, щоб ніколи дослід правильно не був поставлений, і щоб вода від матерії, з якою змішана, не була відокремлена: наступний же метод завжди нас учить, яким чином вода з мінералами стає змішаною, і яким чином від трьох цих вище описаних видів відрізняється.
Цей, отже, експеримент потрійним способом поставлений: або через кип’ятіння мінарельної води, або через випарювання, тобто ніби через випаровування силою сонячного тепла, або також камери, або зрештою, через дистиляцію за допомогою посудини.
Кип’ятіння, отож, води мінеральної так проводити маєш: візьми пляшку нову енкаустикою вкриту, і наповни її повністю цією водою, кип’ятити її доти, поки одна третина води випарується, потім понюхати і скуштувати її, якщо якийсь запах чи смак ще від початку помітив, після цього кип’ятити до половини, тоді знову понюхати і скуштувати воду цю, чи зберегла вона свій первісний смак та запах, чи зовсім не зберегла.
Це зробивши, дві речі досліди: перша, чи через чверть чи половину години частина води цієї залишиться, її поступово перелий, тоді на дні пляшки матерію, з водою змішану, знайдеш, чи галун, чи сірку, чи азот, чи нафту, і негайно дізнайся, яка є води цієї властивість, для якої хвороби може бути корисною чи некорисною; друга, чи вода ця запах і смак втратила, до третини чи половини виварена, необхідно її суть ретельно перевірити, що у цій воді нема чи сірки, чи азоту, чи інші сутності матерії домішані, але завжди дух чи пара іншої матерії у цій воді є, яка, якщо є ніжною і леткою, швидко тоді випаровується, нічого після себе не лишаючи.
Книга 1Розділ 9, стор. 32Яке місце поміж стихіями займає вода,і що більше: земля чи вода?Численні кажуть і пишуть, що море не є глибшим за 80 футів або 15 сажнів, що майже те саме, в якихось місцях 20 футів, в інших – 6, настільки [мало], що через причину такого самого порядку місця латиною vada, польскою – броди звуться, оскільки перейти чи перетнути їх можна.
Землі товщина більша є, ніж води. (Тут за Скалігером, але він це не перевірив, бо неспроможний був перевірити, оскільки дане для відкриття тут правди є недослідженим.)
Справді землеміри нараховують довжину кола її 5 тисяч та 400 тисяч німецьких, отже напівдіаметр це є половинна частина товщини землі 800 та 60 миль становить. (Великі були ці помилки зведені, як було сказано, земної кулі довжину було пораховано як тридцять тисяч ліктів та п’ядесят, напівдіаметр землі насправді 800 та 60 ліктів, щоб не образити читача, у самій канві розповіді я виправив, і справжню міру підставив).
Наполягають навіть, що в морі є численні місця, у яких дно відшукати не можна, найменше нас власне чи чуже у цьому переконує. Кажуть, поблизу Швеції, у морі, що зветься Германським, якраз і є таке місце, де якір не дістає дна. Так і по краях Африки близько моря Атлантичного місця знайдені дуже глибокі, де ніякими якорями досягнути [дна] неможливо. Такі є місця також і в Індії близько острова Тапробана. Отже, є спільна думка філософів і астрономів, і, звичайно ж, теологів, що земля є значно більшою за воду. Хоч і не стосується справи те, що такі надмірно глибокі ніби ями у морі знаходяться, колись навіть одна чи дві людини через це народилися з двома головами, хоча не повинні були народжуватись з двома головами. Це легко розуміємо, що земля у багатьох місцях за воду глибша, озираючись на береги, серед яких течуть річки, а тим більше на морські береги; вода ж – це така стихія, що себе сама продовжити не може, через свою рідинність, але швидко якщо щось її продовжить, розливається, річ тут у тій причині, що земля у багатьох місцях воду збирає і ніби в одному місці її обмежує. Про це моряки, які численні моря подолали, багато розповідають, які стверджують, що береги моря за море є глибшими. Але якщо я, цими тонкощами нехтуючи, і не кажу ні про природний шлях води, ні про причину, з якої вода морська не продовжується, але наближаюся до того, що власне для медика має значення, насамкінець для порівняння наведу слова Йова: якими дверима море зачиняється, коли вийшле витікає, як із черева? Я це покривом туману затягнув і пасмом імли закрив і за моїм рішенням окреслене перешкодами і дверима я оточив, кажучи: аж поки не підеш далі, аж поки тут коливань висота тебе не заспокоїть (Книга Йова, розділ 28).