Людмила Шевченко-Савчинська, к.філол.н., ст. викл. кафедри латинської мови та медичної термінології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Науковий вісник Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, № 3, 2009. С. 213-215.
Основною подією літопису 1624—1700 рр., що належить перу львівського історіографа, представника вищого духовенства Яна Томаша Юзефовича, є війна 1648—1654 рр., у яку переросло чергове козацьке повстання – Хмельниччина. На думку П. Борека, Т. Юзефович – «один із небагатьох авторів старопольського періоду, хто здобувся на об’єктивізм в описі причин козацького зриву 1648 р.» [1; 409].
Читайте також: Розмаїття етнонімів як відображення політичного світогляду освіченого львів’янина XVII ст.
Наскільки видатне це досягнення, можна судити, по-перше, з того, що історик мусив виступати на боці офіційної ідеології, навіть не бувши свідком описаних драматичних подій – адже їхні наслідки ще давалися державі взнаки; по-друге, ту війну зазвичай описували з обох боків (українського та польського) як явище апокаліптичного характеру, якому, за словами Н. Яковенко, мали відповідати прикмети «кінця часів»: нелюдські злочини, святотатство, моторошні візії повальної загибелі, незвичайні кари тощо [2; 220].
Справді, «достатньо розлогий арсенал мандрівних топосів» [ibidem], за допомогою яких тогочасна людина описувала те, що відбувалося навколо, заважає нам дошукатися істини про справжні масштаби трагічних подій – тут, безперечно, потрібна глибша дослідницька робота, аніж читання та зіставлення між собою відповідних історіографічних чи художніх текстів.
Війна – безперечно негативне явище в житті людського суспільства. Навіть якщо нащадки потім назвуть це великою козацькою війною, козацькою революцією, національновизвольною війною тощо. Загибель людей – вояків та мирного населення, рани, каліцтва, голод, пошесті, спричинені не лише безпосередньо військовими діями, а й руйнуванням усталеного побуту, моральних цінностей – ось основний перелік наслідків практично будьякої війни від давнини і дотепер.
Читайте також: Стереотипи свідомості воюючих сторін у їх ставленні до цивільного населення на прикладі облоги Збаража та за умовами Зборівського миру 1649 р.
Опис завданих війною збитків людському здоров’ю – фізичному та моральному – важлива складова літопису Яна Юзефовича. Наповнення однойменного лексико-семантичного поля дуже різноманітне: vulnus (рана), mutua vulnera (взаємні рани), geminum vulnus (подвійна рана), mors (смерть), cadaver (труп), urgens inedia (прикра нестача – одразу завважте, що нині urgens у медичній термінології вживається у вигляді прикметника «ургентний» зі значенням невідкладний, терміновий), longa famis (тривале голодування), fessa valetudo (підупале здоров’я), acutissimus dolor (щонайгостріший біль), pestis rabies (пошесть чуми) etc etc.
Викладання сучасної медичної термінології, цього наукового греко-латинського койне, ми зазвичай розпочинаємо із констатації факту: термінологічна система поділяється на анатомічну (переважно латина), клінічну (переважно грека), фармацевтичну (поєднання двох мов у приблизно рівному співвідношенні), підсистеми. Однак спроба таким самим чином класифікувати лексику, якою послуговується у своєму літописі Ян Юзефович, зазнала невдачі – вочевидь, через надто великий ступінь узагальнення та утилітарності такої мірки як для історіографічного (порівняно з діагнозами та рецептами – майже художнього) тексту.
Оскільки літопис, що налічує замалим не двісті сторінок, ще не перекладений нами повністю, не буду категорично стверджувати про цілковиту відсутність тут фармацевтичної лексики, бо ще залишається сподівання натрапити на фрагмент опису лікування ран чи нездужань та використовуваних при цьому засобів. Поки все, що ми маємо, це опис скрути, у якій перебували обложені у містечку Збаражі, де, як стверджує автор, liquores, juvandae utcunque sanitati proficui, in imensum primo praetium aucti, deinde poenitus defecerant [3; 152] – Рідини, які б хоч якось здоров’ю сприяли, спершу неймовірно в ціні зросли, згодом їх бракувало. Однак це зауваження могло стосуватися як ліків, так і алкоголю, оскільки перед цим Юзефович зазначає, що водойма, з якої пили обложені, була повна трупів і нечистот із табору, кишіла червами тощо [ibidem].
Щодо лексики, яку не без застережень можна назвати клінічною, то вона представлена рясніше, хоча за різноманітністю і поступається анатомічній. Найпоширенішими діагнозами в літописі є pestis (чума), згадується також podagra, серед симптомів – acutissimus dolor (щонайгостріший біль), febris ardentissima (жар палючий), stomachi languor (cлабкість шлунку) тощо.
Щодо чуми, наведемо лише один опис її спалаху: (…) quinimo multis suorum amissis, infecto pestilentia exercitu, dura catervatim in dies cadebant, et reliqui infici lue pestifera timebant, spe evacuata, [3; 164] – (…) у рідіючому від пошесті війську за день мерли цілими загонами, а решта поширення зарази боялися. Прикметно, що пошесть Юзефович описує лише у ворожому для себе таборі, однак малоймовірним видається те, що чума лютувала виключно серед козаків Хмельницького, які розносили її по українських містах, як на тому наголошує історіограф, прагнучи виставити перед читачем це як Божу кару тим, кого меч справедливості одразу не зміг скарати (ut plures, vindice Deo, perirent, quos tam cito perdere justitiae gladius non poterat [ibidem])
Рани, нездужання, смерть вельмож чи короля удостоєні у Юзефовича незмінно пильної уваги, навіть якщо вони виглядають дещо курйозно у героїчній оповіді, як-от опис кончини Єремії Вишневецького, «земель руських володаря», причиною передчасної смерті якого вважали… дині: Іmmaturae mortis causam melonum censabatur, ex quo stomachi languore, deinde febri ardentissima correptus [3; 160] – після них настало шлунку розслаблення, потім гарячкою щонайжорстокішою він мучився.
Читайте також: Реферат з історії медицини
Утім, деякі випадки справді здатні викликати професійний інтерес у медиків, як колись у їхніх львівських колег: subito vocati Leopolienses medici obstupuere, ubi incisa vena pigra praeusti sunguinis stillicidia dedit [ibidem] – негайно скликані львівські лікарі були вражені: там, де була надрізана млява вена, ледве-ледве із неї кров крапотіла. Цей короткий уривок дає багатий ґрунт для роздумів: по-перше, ми можемо зайвий раз переконатися у тому, що кровопускання на ті часи застосовувалося як панацея – один із найпопулярніших методів лікування за всю історію медицини, винайдений греками, активно застосовували аж до XIX ст. По-друге, цікаво з’ясувати, чи не є словосполучення vena pigra тогочасним медичним терміном. Коли це не так, тоді означення млява вена, з якої ледве крапотіла кров, могло б служити увиразненню опису важкого стану королівського організму, про що свідчить значне зниження тиску крові – можливий симптом одразу декількох небезпечних процесів.
Однак, цілком імовірно, що Юзефович, виявляючи необхідну занепокоєність і перебільшену увагу до здоров’я короля, з такою експресією описав усього лише гіпотонію, від якої потерпав монарх. Не дарма ж невдовзі самою тільки ласкою Божою та завдяки старанням багатьох львівських медиків від оціпеніння він одужав і до Любліна вирушив [ibidem].
Якщо у наведеному уривку належність словосполучення vena pigra до термінологічної системи навіть з урахуванням її часових змін сумнівна, то в деяких інших фрагментах літопису можна знайти назви частин та органів людського тіла, а також станів, хвороб та їх симптомів, вживані рідко або у відмінному від сучасного значенні. Наприклад, іменник ren, іs, m. у сучасній анатомічній термінології вживається на позначення нирок, однак він мав також інше значення – поперек, кінцівка, в якому і зустрічається нам в описі розгрому боровицького маєтку князя Четвертинського: (…) quasi ligna dolabellis et macherionibus in capita, in pectora, in viscera seu renes percussі [3; 129] – там їх протикали дерев’яними кілками і вилами – в голови, у груди, живіт, кінцівки.
До того ж, дієприкметник percussі (протнуті), утворений від дієслова percutio (3) у його першому значенні протикати; водночас в сучасній медичній термінології добре відомий спільнокореневий іменник percussio, onis, f. зі значенням простукування (а не пробивання). Таким чином, в одному реченні ми можемо спостерігати дрейфування значень одразу двох коренів.
В уривку per utramque genam(…) vulneratus adeo, ut tota palati superficies, violentia ictus una cum sanguine concussa, exciderit, sauguisque respirium intercluderet [3; 169]– він був тяжко поранений в одну щоку таким чином, що вся порожнинна поверхня піднебіння уражена однією силою завданою удару наповнилася кров’ю, і кров дихання перекрила, – вжито прикметник concava, синонім включеного до нинішньої анатомічної номенклатури cavus, a, um – порожній, порожнистий, а також іменник gena, ае, f., що позначає верхню частину щоки до виличної кістки, однак нині не є офіційним анатомічним терміном, проте сьогодні у стоматології вживається похідний складений іменник macrogenia, ae, f. (збільшення нижньої щелепи), що є вочевидь ще одним прикладом дрейфування значень коренів.
Така частота і розмах в описі поранень військових і страждань мирного населення цілком зрозуміла з огляду на провідну мілітарну тематику літопису. Стилістична мета опису поранень, ушкоджень, збитків тощо цілком очевидна – показати звитягу і мужність власного війська, безневинність і глибину страждань жертв серед мирного населення та підступність і жорстокість противника.
Впадає у вічі, що поранення ворогів Юзефович описує не просто докладно, а натуралістично – навіть як на ті часи з їхніми літературними традиціями. В цьому можемо вбачати іншу мету – викликати відразу у читача: bino axis fragmento ad elisionem cerebri caput ac pedem Tymothaei contudit et subito exanimavit [ibidem] – двома уламками замку був придушений, що призвело до витікання мозку з голови і пошкодило ногу Тимофієві, від цього негайно спустив дух (про ватажка повсталих селян).
Зображення ушкоджень польських вояків часто лаконічні: Potocius, juvenis licet, sed bellator fortis et egregius, duplici vulnere (a quo sine mora vitam in mortem mutavit) sterneretur [3; 125] – Потоцький – воїн, хоч і молодий, але сильний і видатний, подвійною раною був упокорений (від цього життя на смерть негайно перемінив); Kalinovius gemino vulnere in capite et cubito manus enormiter sauciatus [3; 126] – Калиновський звитяжно бився, двічі поранений – в голову та лікоть, – подвійна рана – доволі поширена деталь опису.
Нестерпне становище взятих в облогу описується яскраво і красномовно: брак їжі змушував вживати м’ясо коней, собак і котів, шкіряну упряж, непридатну для пиття для воду [3; 152].
Літописець прагне вразити цифрами: qui illorum 1500 ceddit, grave tamen vulnus in latere a lancea accepit [3; 132]– він півтори тисячі убив, важка рана йому однак у бік списом була завдана; утім хоче залишатися об’єктивним, додаючи до особливо неймовірних даних: juxta oppinionem computata [ibidem] – за приблизними підрахунками, – як, наприклад, в описі одного з боїв, у якому, за словами літописця, взяли участь дванадцять тисяч поляків і триста тисяч козаків. Творячи власну картину війни, Юзефович уміло користується гіперболами та літотами, загострюючи та замовчуючи необхідне, пояснює перемоги війська Хмельницького та виправдовує поразки і навіть зрадництво поляків, наприклад, нестерпним голодом [3; 153].
Читайте також: Юзефович Ян. Літопис подій у Південній Русі
Проте не слід забувати, що необ’єктивними ці описи можуть здатися із сучасної точки зору. Юзефович далеко не завжди беззастережно виступає на боці польської влади. Так, після докладної розповіді про облогу Збаражі, він з осудом розповідає про її завершення: exercitus ille, quod longa fame ac vulneribus enecatus, nullum commeatus nec micam panis sibi submissam a rege [3; 154] – воїнство, яке довгим голодуванням і ранами було вимучене, нічим не забезпечене, жодної крихти хліба від короля не отримало.
Ця невелика розвідка, що містить окремі результати здійсненого нами текстологічного аналізу, покликана сприяти поглибленому вивченню того періоду – потреба у цьому безперечна, бо хоча відомості про тогочасну медицину присутні, скажімо, у такому фундаментальному виданні, як Історія української культури [4], однак вони не досить вичерпні. Детальний аналіз медичної термінології в окреслений період сприятиме як дослідженню особливостей розвитку і функціонування латини на українських землях, так і поглибленню знань про українську культуру загалом.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Борек П. Місце історії в творчості Яна Томаша Юзефовича. // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. істор. – 2003. – Вип. 38. – С. 409–426.
2. Яковенко Н. Паралельний світ. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI—XVII ст. – К.: Критика. – 2002. – 416 с.
3. Летопись событий в Южной Руси львовского каноника Яна Юзефовича 152. – 212 с.
4. Історія української культури. У 5-ти т. –Т. 3. – Українська культура др. пол. XVII– XVIIІ ст. – К.: Наук. думка, 2003. – 1246 с.
1. Борек П. Місце історії в творчості Яна Томаша Юзефовича. // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. істор. – 2003. – Вип. 38. – С. 409–426.
2. Яковенко Н. Паралельний світ. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI—XVII ст. – К.: Критика. – 2002. – 416 с.
3. Летопись событий в Южной Руси львовского каноника Яна Юзефовича 152. – 212 с.
4. Історія української культури. У 5-ти т. –Т. 3. – Українська культура др. пол. XVII– XVIIІ ст. – К.: Наук. думка, 2003. – 1246 с.