Микола Малинка, Переяслав-Хмельницький
Вивчення сучасності і прогнозування майбутнього неможливе без минулого. Адже аналізуючи минуле, ми намагаємося не повторити помилок у прийдешньому. Саме з цією метою сучасному дослідникові потрібно частіше занурюватися у давнє національне письменство. Це допоможе зрозуміти джерела виникнення багатьох жанрів новітньої літератури, сприятиме глибшому розкриттю вічних образів, проблем.
Складовою давньої української літератури є жанр хронографа, який, поряд з літописами, палеями, хроніками, подавав історичні відомості про поступальну ходу розвитку суспільства від часів прабатьківського гріхопадіння й до періоду написання вищезазначених пам'яток. Дослідженням жанру хронографа займалися А.Попов [8], І.Франко [12], В.Істрін [3], О.Творогов [10], Ю.Мицик [7] та інші. Так, сучасний вітчизняний літературознавець О.Бойченко у "Лексиконі українського і загального літературознавства" визначає, що "вперше хронограф з'являється у Візантії, коли виникає потреба у відтворенні історії християнства [5, с. 608]". А дослідник А.Попов, розрізняючи національні пам'ятки даного жанру й візантійські, визначив вітчизняні (російські та українські) як "хронографи", а чужоземні як "хроніки [8, с. III]".
Читайте також: Українські землі за описом „Полонії” Шимона Старовольського (1632)
Проте вищезгадані науковці зосереджували свою увагу на хронографі як історіографічному джерелі. Мета ж пропонованої розвідки - дослідити хронограф у літературознавчому аспекті. Розкриття даного жанру як літературної пам'ятки допоможе сучасному дослідникові простежити взаємозв'язок літописних жанрів від часів Середньовіччя до Ренесансу, а також його вплив на подальший розвиток українського письменства.
Аналізуючи хронограф, варто розуміти його входження в національне письменство через трансформацію запозиченої форми та змісту візантійських і західноєвропейських хронік із давньоукраїнською автохтонною творчістю. Доречно простежити взаємозв'язок хронографа з іншими жанрами літератури, зокрема літописанням, хроніками, діаріушами тощо.
Сучасні довідники з теорії літератури визначають хронограф як збірник оповідей зі всесвітньої історії на основі Біблійних книг, апокрифів, візантійських хронік та місцевого літописного матеріалу, що подають історію від першопочатку (створення світу, появи перших людей Адама та Єви та ін.) до визначеного часу світських подій [5, с. 608]. Традиційне для Середньовіччя прагнення показати першопричини подій виразилося в хронографі в огляді світової історії в єдиному цілісному підході до церковної та світської історії. Подібно до інших зразків давнього національного письменства, хронограф - синкретична пам'ятка- збірник середньовічної творчості, що має класицистично- просвітницьке спрямування. Так, елементи класицизму проявляються у збереженні сталості структури збірника, у виборі тем і образів, серед яких "велику роль грали історичні мотиви, царі та герої - античні або й національні [13, с. 354]". Хронограф відзначався просвітницькою ідеологічною спрямованістю, що виражається у самому призначенні пам'ятки - нести світло знань про минуле зі сконденсованими прикладами діяння духовних (праведників, мучеників, біблійних постатей) і світських велетів (визначних полководців, володарів, літераторів) світової історії, вартих наслідування.
Синкретизм та компілятивність характерні і для форми хронографа, і для давньої національної творчості взагалі, вираженої переважно в різноманітних збірниках-конволютах. Сюжети та образи, запозичені з чужоземних літературних джерел, потрапляли у різних редакторських обробках у національне письменство. Ця традиція продовжилася і надалі. У літописах знаходимо житія, виписки зі збірників афоризмів та "Фізіолога", перекладних повістей. А потім ці всі надбання ставали джерелом для іншої редакторської праці. Це була своєрідна середньовічна інтертекстуальність, коли запозичення також вважалося творчістю, здійсненою за законами риторики, характерної для світової літературної творчості від IV ст. до Р.Х. до XVIII ст. [1, с. 7]. Ця традиційність літератури виявлялася в тому, що "авторові (книжникові, письменникові. - М. М.) для того і дана його індивідуальність, щоби вічно брати участь у "змаганні" зі своїми попередниками в межах жанрового канону [1, с. 5]". Тобто образи й сюжети зарубіжної та вітчизняної творчості "запрограмовано" впроваджувалися в нашому письменстві, культивуючи лицарську звитягу, потребу захисту Батьківщини, християнську благочестивість, гармонійне поєднання розумових і духовних елементів у людській особистості. Ці принципи античної доби, які залишаються і в поетиках Середньовіччя та Ренесансу, полягали у статичності концепції жанру як канону, консервативності ідеалу, який передавався з покоління в покоління тощо [1, с. 8]. Тож наявність у творах певного образу-прикладу чи певної оповіді визначалася прогнозовано: мета пам'ятки - навчити, возвеличити чи засудити, розважити тощо. Так, в образі Олександра Македонського вгадувалися риси наших славетних князів Володимира Великого чи Ярослава Мудрого, котрі були символами сильних, високоосвічених, мудрих володарів. Біблійний Іуда виступав символом зрадництва, Борис і Гліб - мучеництва і т.п. У сучасному літературознавстві жанр цих пам'яток визначається як межовий між історичною наукою та літературою. Так, вітчизняний медієвіст Володимир Крекотень визначає його як історико- хронікарську прозу, що знаходиться на межі белетристики та історіографії [4, с. 15], а польський дослідник Петро Борек - як симбіоз історіографії та щоденникової літератури [14, с. 34]. Цінними з цього приводу є думки російського літературознавця Д.Лихачова щодо синкретичності пам'яток давнього письменства. Він уводить поняття "первинних" (основних) і "вторинних" (підпорядкованих) жанрів. Основні об'єднуючі жанри включали в себе прилаштовані до них "підконтрольні", визначаючи ідейну спрямованість збірника в цілому. Наприклад, до складу хронографа, літопису, Степенної книги входять порічні статті, історичні повісті, житія, грамоти, повчання та ін. Але пропорції їх у кожному із зазначених об'єднуючих їх жанрів будуть особливі [6, с. 323]. Зокрема, у літописах переважатимуть порічні статті, у Степенній книзі - житія, у хронографі - історична сюжетна оповідь [6, с. 323].
Читайте також: Українська козацтво у хроніці Я.І. Петриція (бл. 1622 та 1637 рр.)
Аналізована історіографічна пам'ятка є дітищем XVI ст. - перехідної доби між Середньовіччям і Відродженням, ознаки яких відбилися у творі. Проявом середньовічної поетики є традиційність, жанру, синкретичність і компілятивність. Із перекладених в Україні-Русі візантійських хронік Іоанна Малали, Георгія Амартола, Григорія Синкелла, із польських хронік Яна Длу'оша, із ренесансних хронік Матвія Стрийковського, Мартина Бєльського редактор українського хронографа запозичував матеріал. Проте автор виступає не лише як наратор, а й як творець нового тексту на основі запозичених сюжетів. Характерними рисами Середньовіччя, які увібрав у себе Український хронограф XVI століття, можна вважати висвітлення всесвітньої історії з акцентуванням на становленні та поширені християнського віровчення як цивілізаційному розвитку світу. Синкретичність пам'ятки проявляється у наявності різних жанрових форм: перекладних повістей "Олександрія", "Про завоювання ... Царгорода", "Про Трою" тощо). Рукописність твору теж є ознакою середньовічної поетики.
Можна розглядати і наявність у хронографі ознак ренесансної творчості. Про вплив на пам'ятку ідей гуманістів, на нашу думку, свідчить те, що 1) твір розпочинається повістю "Олександрія", що мала світський характер і розповідала про звитяги славетного Олександра Македонського; 2) церковна історія розкривається на прикладах діяння людей віри (ченців, святих мучеників Ісуса, Богоматері та ін.); 3) наявне толерантне висвітлення дохристиянського чужоземного і вітчизняного матеріалу тощо.
Хронограф настільки був популярним у давній творчості східнослов'янського регіону, що нашій і російській історіографії нині відомо більше сотні різноманітних його списків за складом, ідеєю, формою тощо. З цієї причини необхідним є літературознавче групування цих пам'яток. У першу чергу всі зразки хронографічного жанру давньоукраїнського письменства можна виокремити в дві масштабні групи: 1) пам'ятки нашої національної творчості (створені на основі запозиченого матеріалу, але за руськими традиціями); 2) перекладні твори чужоземного походження чи їхні редакторські копії. До перших ми відносимо українські хронографи ("Хронограф XVI ст.", "Хроніка Леонтія Боболинського" (1699), "Літопис Яна Бінвільського" (XVII ст.) та ін.), а до других - руські списки візантійських хронік (Іоанна Малали, Григорія Амартола, Григорія Синкелла та ін.) і перші їхні давньоруські компіляції ("Хронограф за великим викладом" (XI ст.), "Еллінський і римський літописець" першої (XIII ст.) та другої редакцій (XV ст.) та ін).
На думку сучасного російського дослідника цієї історіографічно-літературної пам'ятки О.Творогова, вітчизняні хронографи поділяються на: 1) хроніки (перекладені в Києворуську добу візантійські історіографічні зразки); 2) хронографічні компіляції ж перші спроби компіляції цих хронік на національному 'рунті ("Хронографи за великим викладом", Архівський та Віленський хронографи ті ін.); 3) власне наш хронограф і російський різних редакцій (1512, 1599, 1601, 1617, 1620 рр.); 4) хронографи особливого складу; 5) хронографічні збірники [11, с. 225].
Наступним кроком у пізнанні особливостей Українського хронографа XVI ст. є дослідження його зв'язку з іншими жанрами давньоукраїнської книжності. Неоднозначним є з'ясування відношення цього твору до жанру європейських хронік, зокрема польських, що становлять джерело матеріалу для нашого твору, а особливо візантійських та до Російського хронографа 1512 року. Проаналізувавши тексти візантійських (грецьких) "Хроніки" Георгія Амартола, "Хроніки" Георгія Синкелла, "Хроніки" Пахомія Логофета і Українських хронографів першої (XVI ст.) та другої редакцій ("Хроніка" Леонтія Боболинського (1699), бачимо, що в них переважає релігійна тематика. У згаданих творах зображене історичне становлення людства за біблійною традицією: від створення Богом світу, християнізації народів як цивілізованого закономірного поступу до певної історичної події. Як підкреслює В.Сулима, "загальна концепція всесвітньої історії ... мала традиційний християнський дискурс: історія невпинно рухалася від мороку язичництва до християнського світла [9, с. 100]". Тому можна стверджувати, що наші та візантійські історіографічні пам'ятки відносяться до одного жанру і їх можна об'єднати жанрово як "хронографи". Подібну думку про синонімічність цих понять знаходимо в дослідженнях І.Франка [12, с. 203], В.Істрина [3, с. 131], С.Єфремова [2, с. 78], Д.Чижевського [13, с. 47].
Чи справедливою є думка про єдиний жанр стосовно наших хронографів та європейських хронік, зокрема польських? Якщо проаналізувати структурування матеріалу досліджуваної нами пам'ятки та іноземних хронік, то можна простежити багато спільного: у показі історії за правліннями володарів від першопочатку до сучасних подій, ідейно-стилістичній синкретичності пам'яток тощо. Наші книжники, впроваджуючи середньовічні засади творчості, основним вважали показ церковної історії, а іноземці - світської. Мовилося також про розкриття особливостей окремої держави чи спільноти.
Саме таку позицію зустрічаємо в пам'ятках національного літописання та європейського хронікарства, зокрема польського, що в XVI ст. часто виступало джерелом висвітлення подій чужоземного минулого для нашої літератури. На відміну від хронографа, де легендарна історія пов'язується з канонічною Біблією, у хроніці бачимо біблійну міфологізацію давньої історії, відхід від канонічності задля ідеологічних потреб виведення свого коріння від славетних попередників. Так, М.Стрийковський розпочинає свою хроніку з оповіді про легендарне походження народів, потім за давньоукраїнськими джерелами подає відомості про добу Київської Русі, а далі у формі оповідань переходить до викладу минувшини власного народу. Світська тематика переважає в тексті твору над релігійною.
Подібну картину бачимо і в структурі білоруської "Хроніки Биховця", де перед історичними подіями виводиться міфологічне походження литовського народу від славнозвісного Аттили, та пам'ятці нашої історіографії XVII століття - "Густинському літописі", де редактори-укладачі, починаючи з біблійного легендарного матеріалу, переходять до опису повідомлень з національної історії.
Читайте також: Зиморович Бартоломей. Львів, столиця Русі, турками, татарами, козаками, молдаванами обложений
Синкретичність давньоруської книжності, зокрема входження авторських компіляцій одних творів до складу інших, зумовлює зв'язок пам'яток у спільній джерельній базі. Так, матеріал із візантійських хронік Іоанна Малали та Григорія Амартола, перекладної повісті Псевдо-Калістена "Олександрія" наявний як у "Повісті минулих літ", "Галицько-Волинському літописі", так і в аналізованому нами творі першої редакції (XVI ст.). Крім того, як піджанр (вторинний, підпорядкований основному) у складі Українського хронографа XVI ст. при висвітленні подій національної минувшини доби Київської Русі використана форма літописного повідомлення. Спільними елементами вищезгаданих пам'яток національної книжності є лінійність висвітленого в творі часу, яка притаманна монументальному стилю, а також певна літературна містифікація при викладені подій, котрі добираються автором не за хронологічним, а ідеологічним принципом, але при цьому створюється вірогідність послідовності. Згадані жанри давньоукраїнського письменства відрізняються тим, що літопис звертається до національної історії, висвітлюючи події за роками, а хронограф - до світової, де матеріал розкривається за індиктами (за періодами правління володарів).
Матеріал Українського хронографа XVI ст. став основою появи другої редакції цієї пам'ятки, зокрема відомих її списків (Київський список із рукопису М.Максимовича (1620-і рр.) та "Хроніка" чернігівського духовника Леонтія Боболинського (1699)), та наступних історіографічно-літературних творів ("Синопсис" П.Кохановського (1681), "Келійний літописець" Димитрія Туптала (XVII ст.) та ін.). Таким чином, у давньому національному письменстві утвердилася й поширювалася різножанрова історіографічно-літературна книжність, що грунтувалася на традиційних принципах поетики літописної та хронікарської творчості і слугувала ідеологічно-провітницьким засобом впливу на свідомого читача.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аверинцев С. С. Древнегреческая поэтика и мировая литература / С. С. Аверинцев // Поэтика древнегреческой литературы / [отв. ред. С. С. Аверинцев]. - М. : Наука, 1981. - С. 3-14.
2. Єфремов С. О. Історія українського письменства / Єфремов С. О. ; [Ред. і передм. М. К. Наєнка]. - К. : Феміна, 1995. - 688 с. - (Українська літературна думка).
3. Истрин В. Хронографы в русской литературе / В. Истрин // Византийский Временник. - 1898. - Т. 5. - Вып. 1-2. - С. 131-152.
4. Крекотень В. І. Вибрані праці / Крекотень В. I. ; НАН України ; Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка. - К. : Обереги, 1999.-343 с.
5. Лексикон загального та порівняльного літературознавства / За ред. А. Волкова. - Чернівці: Золоті литаври, 2001. - 637 с.
6. Лихачёв Д. С. Избранные работы : [в 3 т.] / Д. С. Лихачев. - Л. : Художественная литература, 1987. - Т.1.: Развитие русской литературы X - XVII веков; Поэтика древнерусской литературы. - 655 с.
7. Мыцык Ю. А. Украинские летописи XVII века / Мыцык Ю. А. - Днепропетровск : ДГУ, 1978. - 88 с.
8. Попов А. Обзор хронографов русской редакции / Попов А. - М. : Типография Мамонтова, 1869. - Вып. 2. - 288 с.
9. Сулима В. Біблійна концепція всесвітньої історії у хроніках Іоанна Малали, Георгія Синкела та Георгія Амартола / В. Сулима // Антипролог : Збірник наукових праць, присвячених 60-річчю члена-кореспондента НАН України Миколи Сулими. - К. : Стилос, 2007. - С. 98-122.
10. Творогов О. В. Древнерусские хронографы / Творогов О. В. - Ленинград : Наука, 1979. - 320 с.
11. Творогов О. В. Описание хроник, хронографов и хронографических компиляций / О. В. Творогов // Методическое пособие по описанию славяно-русских рукописей, хранящихся в СССР / [ред. кол. Л. П. Жуковская (отв. ред.), Л. И. Панин, Б. Н. Тихомиров и др.]. - М. , 1973. - Вып. 1. - С. 224-260.
12. Франко І. Зібрання творів : [в 50 т.] / Іван Якович Франко ; [ред. кол. : Є. П. Кирилюк (голова) та ін.] - К. : Наукова думка, 1976-1986. - Т. 41: Літературно-критичні праці (1890 - 1910) упоряд. та комент. В. І. Крекотня, Т. Г. Третяченко; Ред. П. П. Колесник. - 1984.-684 с.
13. Чижевський Д. І. Історія української літератури (від початків до доби реалізму) / Д. І. Чижевський ; [ред. і передм. М. К. Наєнка]. - Тернопіль : Презент, 1994. - 480 с.
14. Borek P. Ukraina w staropolskich diariuszach і pamietnikach. Bohaterowie, fortece, tradycja / Borek P. - Krakow, 2001. - 418 s. - (Biblioteka Tradycji Literackich, nr VII, Collegium Columbinum).
1. Аверинцев С. С. Древнегреческая поэтика и мировая литература / С. С. Аверинцев // Поэтика древнегреческой литературы / [отв. ред. С. С. Аверинцев]. - М. : Наука, 1981. - С. 3-14.
2. Єфремов С. О. Історія українського письменства / Єфремов С. О. ; [Ред. і передм. М. К. Наєнка]. - К. : Феміна, 1995. - 688 с. - (Українська літературна думка).
3. Истрин В. Хронографы в русской литературе / В. Истрин // Византийский Временник. - 1898. - Т. 5. - Вып. 1-2. - С. 131-152.
4. Крекотень В. І. Вибрані праці / Крекотень В. I. ; НАН України ; Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка. - К. : Обереги, 1999.-343 с.
5. Лексикон загального та порівняльного літературознавства / За ред. А. Волкова. - Чернівці: Золоті литаври, 2001. - 637 с.
6. Лихачёв Д. С. Избранные работы : [в 3 т.] / Д. С. Лихачев. - Л. : Художественная литература, 1987. - Т.1.: Развитие русской литературы X - XVII веков; Поэтика древнерусской литературы. - 655 с.
7. Мыцык Ю. А. Украинские летописи XVII века / Мыцык Ю. А. - Днепропетровск : ДГУ, 1978. - 88 с.
8. Попов А. Обзор хронографов русской редакции / Попов А. - М. : Типография Мамонтова, 1869. - Вып. 2. - 288 с.
9. Сулима В. Біблійна концепція всесвітньої історії у хроніках Іоанна Малали, Георгія Синкела та Георгія Амартола / В. Сулима // Антипролог : Збірник наукових праць, присвячених 60-річчю члена-кореспондента НАН України Миколи Сулими. - К. : Стилос, 2007. - С. 98-122.
10. Творогов О. В. Древнерусские хронографы / Творогов О. В. - Ленинград : Наука, 1979. - 320 с.
11. Творогов О. В. Описание хроник, хронографов и хронографических компиляций / О. В. Творогов // Методическое пособие по описанию славяно-русских рукописей, хранящихся в СССР / [ред. кол. Л. П. Жуковская (отв. ред.), Л. И. Панин, Б. Н. Тихомиров и др.]. - М. , 1973. - Вып. 1. - С. 224-260.
12. Франко І. Зібрання творів : [в 50 т.] / Іван Якович Франко ; [ред. кол. : Є. П. Кирилюк (голова) та ін.] - К. : Наукова думка, 1976-1986. - Т. 41: Літературно-критичні праці (1890 - 1910) упоряд. та комент. В. І. Крекотня, Т. Г. Третяченко; Ред. П. П. Колесник. - 1984.-684 с.
13. Чижевський Д. І. Історія української літератури (від початків до доби реалізму) / Д. І. Чижевський ; [ред. і передм. М. К. Наєнка]. - Тернопіль : Презент, 1994. - 480 с.
14. Borek P. Ukraina w staropolskich diariuszach і pamietnikach. Bohaterowie, fortece, tradycja / Borek P. - Krakow, 2001. - 418 s. - (Biblioteka Tradycji Literackich, nr VII, Collegium Columbinum).