Медієвіст
Видавець: Collegii Societatis Iesu. Leopolis
Рік видання: 1669
Оригінал зберігається: НБУ ім. В. Вернадського, відділ cтародруків та рідкісної книги, шифр R. 1738 (43).
Мова: латинська.
В епіталамі з нагоди шлюбу Томи Гордона та Констанції Кудличівни «Venatio Amoris in Apro et Leaena – Лови Кохання на Вепра та Левицю» студент львівського єзуїтського колегіуму Лукаш Словицький досягає цільності композиції, послідовно змальовуючи молодят в образах Вепра та Левиці – тварин, зображених на їхніх гербах. Зазвичай тваринна подоба у похвальних віршах частіше надавалася представникам чоловічої статі, для жінок підшукувалися більш возвишені (міфологічні астральні, антропоморфні) чи цивілізовані (перлина персня) образи. Однак у віншуванні Л. Словицького обоє молодят виступають в образах вепра та левиці – тварин зі своїх родових гербів. Лукаш Словицький зумів майстерно розбудувати навколо геральдичних зображень поетичну фабулу, що свідчить про обдарованість і сумлінність спудея, який добре засвоїв настанови з курсу поетики. Гербові замальовки вказують на основні риси вдачі молодят («[Левиця] волелюбна, по степах роззирається» [256, ряд. 19]), дещо нетрадиційно доповнений згадуванням про риси зовнішності Вепра та Левиці, – цим завдяки грі асоціацій зміцнюється враження шляхетності, сили, звитяги зображуваних («Золотом сяє Вепра щетина» [256, ряд. 19]), а також опис місцевості, в якій розгортаються події: «Ніби вогнем, на суходолі степ заяснів, – // До ніг краса підстелена ця сиза» [256, ряд. 1–2].
Читайте також: Латиномовна інтелектуальна спадщина «львівського народу» – продукт культурного пограниччя
У вічі впадає місцевий патріотизм Лукаша Словицького, студента львівського єзуїтського колегіуму: віншуючи молоду пару, до чеснот нареченої зараховується те, що вона – львів’янка (на відміну від нареченого, родом de Corridowne), і підкреслюється у вірші на герб «левенятка міста шляхетного, а також знатної дівчини, Констанції Кудличівни»: «Місто тобі хай стане величності, знатності початком – // Серед руських вище зійти не можеш. // Стань, левиці-родоначальниці нащадок родовитий, // Стань і братні лари оглянь честолюбно. // Руські гори [Карпати – Л. Ш.-С.] розташувалися спиною до Лева // Володінь. Проте наскільки важливою дрібна Левиця є!» [15].
Читайте також: Історична особа крізь призму етикетного твору
(...)
Виходьте вже з храмів, в яких звершена доля ваша!
Змінені вже і Вепр, і Левиця.
Заручена, тобі Тому вручаю, йому притаманний характер Вепра
Ти не бійся Вепрів, вони золоті мечі носять.
Заручений, Констанція не віддала Левицю перед страхом жодної
Битви, поки стрілами своїми не поцілила її Любов.
Ліри, бубни, горни, зберіть, отож, ваше товариство!
Вас Гіменей любить, вас Юпітер ощасливив свитою.
Видихніть з себе повітря у фіванські труби,
Поки він діонісійською рідиною схвильований.
Він перші страви явив, які в самого Кекропа відняв.
Нехай буде тут Паламеда обов’язковість, нехай буде Ганімеда честь.
Кажуть, що Алкід підступав до годівниць левиць у найвищому гніві –
Вони побоялися бога.
Заручений, одному тобі призначений розум однієї Левиці,
Яку постійно любиш. Вся доля її – твоя.
Ось Вепр – він звір, для бенкетів створений.
Заручена, ця голова твоя, ворогам її не віддавай.
Живіть тепер щасливі з кінця полювання Любові
Уже Левиця переможена Вепром, вже Вепра перемогла Левиця.
Поки одна частина питиме, поки інша волатиме «Хай живе!»,
Нареченому і наречені затанцюйте, бо й це добре.