УСЕ НАЙКРАЩЕ У МАЙБУТНЬОГО ШЛЮБУ
між удатним доктором філософії та медицини
Андрієм Шимоновичем
Та рівною йому за знатністю панянкою Ганною Анчевською,
Прекрасною донькою пана Мартина Никаноровича Анчевського,
Доктора філософії та медицини, секретаря […] у Львові.
[Усе найкраще], із гербів обох наречених вибране
І саме того урочистого дня весільного люб'язно проголошене
Михайлом Злоторовичем, свояком сяйливої нареченої,
Студентом риторики із Львівського колегіуму Товариства Ісусового 1670 р.
Друкарня Львівського колегіуму Товариства Ісусового.
Друкував Симон Патрикієвич.
На герб удатного доктора філософії
та медицини Андрія Шимоновича
Ні, не шукай ти шляхів, щоб віки золоті повернути, –
Серп твій потрійний ожини Сатурна ужне.
Читайте також: Історична особа крізь призму етикетного твору
На герб шляхетної панянки Ганни Анчевської
У Лації рідних пенатів гусак – сторож недремний,
Голосом ворога підступ розкриє відразу.
Краще в Анчевія: збройний гуляє, страхітний
Левисько у нього – мурів ляхівських сторож,
Стін охоронець безсонний, зброю виставив гостру
І дивиться пильно. Ордо, тікай до Криму!
I. Знак від молодят головному русинському місту Ні Мавр – винахідник отруєних стріл, сагайдаків,
Ні війни хай не лякають мешканців Польщі,
Також сільських їм заворушень марно боятись,
Бо на сторожі – воїни міста Лева.
Сам же трилезий Лев-охоронець у міста,
І вдень, і вночі він браму міську вартує.
ІІ. Знак від гербів молодят
вельмишановним батькам нареченої
Величний, шанований Консуле в Левовім місті!
Ти не шкодуй, що вік Левкадійця минув –
Раз вже об'єднані стали трисерп й гостра зброя,
Ними зібрати золота віку ти зможеш.
III. Знак нареченому від герба нареченої Сокиру собі термодонтську просити не буду –
Пентеселея зброю ту носить дужа;
Стріл розмальованих – теж, які в сагайдаку Каміли –
Імена ці прославлені знають у світі.
Я ж маю захист – дім, де сонце Анчевіанське сіяє,
Він заступити може, тут я спокійна
Ревно сади Гесперид стережуться – їм дракон охоронець.
Я ж сереце і душу дам тобі, Леве, навік.
Звели, щоб немов огорожа, як договір каже,
Вічністю куті стали серпи круг мене.
Я не боюся нітрішечки меч, яким сам Александр
Вузол колись розітнути зміг, згідно із давнім повір'ям,
Бо щасливіша моя на вістрі Анчевія доля:
Цей вузол дружби стягнеться, а не порветься.
Із пащі убитого левиська Самсоном
Меду набрати з сот можна було чимало;
Лев же Анчевський тобі пропонує любощів трунок
Вірю, Андрію, мед ще солодший у нього.
Немейського лева чи зміг би дуб перенести
У бактру далеку, де народ вельми дикий?
Може, це давня казка про війни драконів,
Битви оленів, написана мудрим кимось?
Роде Анчевський мій! Леву твоєму властиві
Мужність, шляхетність – дотепер ними крилась…
– Отож, ти більше не хочеш жити у замку лева?
І грішми Траян чи троном – Помпей не ваблять?
Перстень нічий не здається тобі вигіднішим?
Що, коли житимеш в діжці ти замість дому?
– Байдуже, гроші і блиск мене не спокусять,
Дім мій віднині – там, де трисерп любий буде.
ІV. Знак нареченiй вiд герба нареченого Серп Сатурна відомий збіжжям ужатим
Серп же Андрієвий має жнива не менші
Він стіни громадить, мури будує великі,
Вік золотий він світу несе недалекий.
Цариці Омфалії, щоб показати кохання,
Царські дари Алкід щедрі приносив часто.
Навіть сокира була, в Амазонок цариці забрана –
Він булавою перемогу здобув ту.
Леве Анчевський, хочеш свідчень міцної любові?
Як запоруку маєш Андріїв трисерп.
V. Знак від весільних обручок Небесний двір майбутній час
Обручками позначив –
Прихильний він до молодят,
У щасті вік їх бачить.
Віднині блиском миготять
У неї і у нього
Обручки щедро-золоті,
Однакові, до того.
Коли здалось, було, таке,
Що з них котрась ясніша,
Творець у іншу світла влив,
Щоб нікотра не гірша.
Небесний суд їм присудив
Буть рівними – достоту,
Як золото і самоцвіт,
Як самоцвіт і злото.
VІ. Знак від шлюбних покоїв Коли сяйливий Гіменей
Весільною красою
Анчевські лари освітив
І сміх полив рікою,
Зійшлися гості звідусіль
З веселим шумом-гамом.
Не флейти, не кіфари тут
Розважили нас з вами –
Краса події тішить всіх,
І смуток відступає:
Дві долі Гіменей з'єднав,
Міцніших пут немає.
Гордіїв вузол розітнув
Фрігієць без вагання –
Не розірвати спілку тих,
Хто з'єднані коханням.
Не криється небесний гість,
Що він радіє шлюбу:
Велить-бо радість смакувать
І запивать цекубом.
І ще суддя сердечних справ
Розпорядився строго,
Аби Анчевська зажила
Під ласкою у Бога;
У дім новий ввійшовши, там
Не день, не рік – навіки
Була щасливою вона
З коханим чоловіком.
VІІ. Знак від порогу весільного Переступіте цей поріг,
Настаньте, дні щасливі,
Сатурна віку золотий
І радосте мінлива!
Заходьте, молоді, у дім,
Що втіхою іскриться,
А сум і прикрощі нехай
Повернуть колісницю.
Втекли без сліду страх і біль,
Устрівши охоронця,
Який веде у дім сестру,
Прекрасну, ніби сонце.
А раптом стане на поріг,
Де радість промениться,
Недобрий хтось,
То звідси геть
Прогнати нечестивця!
VІІІ. Знак від весільного столу Сестра усміхається ясно
На тисячу жартів м'яких.
Вона тепер буде дружина .
Як личить їй радісний сміх!
Оточують, ніби сторожа,
Окутують, ніби тепло,
Тонкі і приємні дотепи,
Проказані щиро й незло.
ІХ. Знак від весільного бенкету Клеопо, келих підійми!
Вгамуйтесь, сибарити!
Нехай почують молоді,
За що ми будем пити!
У їх руках – кратер з життям,
І скажемо ми стисло:
Хай не скінчиться цей напій
Й повік не стане кислим.
Х. Знак від зібрання доброчесних громадян
метрополії русинської
Що завгодно у посаг бери:
Чи Сіцілію, луками пишну,
Чи весняний квітучий Тарент,
Що лілеями білими дише.
Можеш брати багряний врожай
І сади Гесперид на додачу;
Хай Фортуна над домом твоїм
Ріг достатку потрусить добряче.
Квіти світла і зелені тінь –
Щастю вашому ніжна оправа.
Хай лунає під сонцем повік
Честі, доблесті, звичаям слава!
Переклад Людмили Шевченко-Савчинської, 2005.
Оригінал зберігається у фондах НБУ ім. В. Вернадського