Тримовна Острозька гімназія (фрагмент твору Симона Пекаліда "Про Острозьку війну під П’яткою проти Низових")

Симон Пекалід народився близько 1567 року в м. Олькуш поблизу Кракова у родині міського радника Тобія Пенкалі. Дослідники поета називають по-різному: Пекальський, Пенкаля, Пекалід. У 1585 р. вступив до Краківської академії і в 1589 р. одержав ступінь бакалавра. У «Книзі промоцій» (книга переведення у вищий клас) його названо русином. Став придворним поетом князів Острозьких, очевидно, пробував при дворі Януша Острозького, якому й присвячено поему «Острозька війна». Можливо, брав участь у війні проти збунтованого козацького гетьмана К. Косинського. Саму поему написано 1600 р. Інший відомий твір поета «Епіталема (весільна пісня) на честь Івана Фелікса Гербурта та Єлизавети Заславської із Острозьких» (Львів, 1601). Про життя С. Пекаліда після 1601 р. даних нема. Писав латинською мовою.

Переклад Віталія Маслюка. litopys.org.ua, Тисяча років української суспільно-політичної думки. У 9-ти т. — К., 2001. — Т. 2, Т.3.

О ти, прекрасне творіння, Острозького імені гідне!
Ти теж достойне князів, що гордиться велика Русь ними!
О ліберійськії хвилі, о сицілійськії німфи!
Бачу вже лаври, що виплекав їх Гелікон і приносить,
Царства важкого Мінерви бажає Острозька фортеця.
Славиться бібліотека — достойний плід спільної праці,
Біблія світ тут побачила, швидко зростає видання
Інших книжок в Острозі, Аполон-Феб Гринейський радіє:
Вже він Тенед залишив, став байдужим йому острів Делос,
Ось він і лук, і кіфару, а ще сагайдак стрілоносний —
Все забирає в Острог, побажали ж так музи священні.
Є тут і храми: у різні часи будували їх люди.
Феб увінчає чоло молодих колись лавром зеленим,
Він їм покаже зірки, що сіяють у небі просторім,
Дасть теж кіфару, навчить лікувати і знати майбутнє,
Будуть тоді керувати злочинним безглуздям чесноти,
І завдяки божеству процвітатимуть влада і право,
Й слава воєнна князів аж до ясного неба долине.

Читайте також: Образ князів Острозьких у творчості Герасима та Мелетія Смотрицьких

Збільшити прагнуть вони батьківщини кордони і завжди,
Тільки покличе вона, подають допомогу їй радо.
Валиться дім, якщо він не стоїть на стовпах непорушних,
Дім же отой не боїться Бореєвих бур ані Нотів,
Що його з клену підпори міцні підпирають надійно,
Так і вони, ці вожді — це могутня підпора держави,
Захист життя та майна, а сарматська земля — цього свідок.
Що ж, якщо час дозволяє послухать аннали про ратні
Подвиги чи то захочеш згадать про колишні події,
То ти почуєш: Острозька фортеця не гірша від інших.
Чи говорить, чи мовчати мені? Все досліднику скаже