Петро Козерацький. Річка вітальна (...) Станіславу Чурилу з Горая

Етикетний твір написаний Петром Козерацьким Станіславу Чурилу з Горая, львівському католицькому парохові, нащадкові давнього роду руських князів. Геральдична преамбула коротка, в ній починається гра з образом річки, що задекларований у назві твору як головний: «Всі річки впадають у море. Слід рибалити. Не втратять нагоду річки. Головний рибалка, річками я плаваю. Я – риба».

Людмила Шевченко-Савчинська (Медієвіст)

Назва латиною: Flumen gratulatorium Per Illustri ac Reverendissimo Domino
D. Stanislao de Goray Czurilo…
Обсяг: 10 с.
Видавець: Львів, Друкарня Михайла Сльозки
Рік видання: 1660
Оригінал зберігається: НБУВ імені В. Вернадського, відділ cтародруків
Мова: латинська

Етикетний твір написаний Петром Козерацьким Станіславу Чурилу з Горая, львівському католицькому парохові, нащадкові давнього роду руських князів. Геральдична преамбула коротка, в ній починається гра з образом річки, що задекларований у назві твору як головний: «Всі річки впадають у море. Слід рибалити. Не втратять нагоду річки. Головний рибалка, річками я плаваю. Я – риба». Вступ невеликий, займає близько сторінки. В ньому Петро Козерацький наголошує на славному походженні звеличуваного і власному внеску Станіслава Чурила до скарбниці родинних звершень: «Збереш тут [на сторінках твору – Л.-Ш.] не золото, яке в струменях Тагу (річка в Іспанії) відкрито взяти можна, а збереш зі славою твоїх подвигів перли, прикраси прадавньої слави предків – оскільки ти кров усіх їх, то і сік з їхнього життя вивів ти, не що інше це, ніж Порядність».

Читайте також: Зображальні засоби літератури бароко (на матеріалі латиномовної спадщини)

Текст можна поділити на частини, що розповідають про окремі періоди життя Станіслава Чурила та визначальні риси його вдачі:

1) дитинство (тут також не обходиться без згадки про струмені води: образ занурення хлоп’яти у води Кастальського джерела, імовірно означає перебування його в середовищі освічених і талановитих людей);
2) подорож за кордон і повернення додому, яке Козерацький схвалює, оскільки «Мандрівні зірки нагадують душі, що подорожують», однак краплі чужих вод, що приніс із собою Чурило, автор вважає безперечно корисними для рідної землі;
3) поєднання шляхетності й доброчесності – основна прикмета роду Чурилів і оспіваного в вірші представника;
4) Станіслав Чурило – добрий пастир, що допомагає долати вірянам житейське море з високими хвилями;
5) описуючи духовну кар’єру пароха, автор називає це перетворенням Кастальського джерела на річку.