Людмила Шевченко-Савчинська.
"Етикетна латиномовна поезія в українській літературі XVI-XVIII ст.". Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
Межі й наповнення образно-тематичного ареалу, особливості тематики української етикетної поезії XVI–XVIII ст. вирішальною мірою визначаються художнім стилем, що передбачає користування відповідним літературним інструментарієм (тропи та прийоми образотворення). У віршах латинською мовою, позначених впливом бароко та водночас наділених виразними ознаками класицизму, образно-тематичний ареал (ОТА) поділяється на три основні зони: 1) персонажі античної міфології, історії, знаки античних реалій; 2) образи природи (транстемпоральні символи європейської культури); 3) уособлені якості, почуття, абстрактні поняття.
Беручись до створення етикетного вірша, автор звертався до уже наявної і добре оснащеної схеми кожного виду похвали. Змістовою опорою твору слугували компоненти ОТА – міфологічні, історичні чи персоніфіковані образи – безвідносно до належності тій чи іншій зоні.
За даними текстового аналізу, найчастотніші серед словесних тропів у досліджуваних нами віршах – метафора, синекдоха, метонімія, серед смислових – гіпербола, алегорія, перифраз. Стилістичні засоби представлені словесними фігурами додавання (анафора, анадиплозис, синонімія, градація), подібності (антитеза, парономазія), пропуску (асиндетон, полісиндетон) та смисловими – фігурами речень (інверсія, еліпсис, риторичні запитання, ствердження, заперечення, вигуки, окличні речення). Протягом XVI–XVIII ст. зміни у використанні античних образів як інтелектуального коду були дуже повільними. На нашу думку, це може бути, з одного боку, свідченням особливого, серйозного ставлення в епоху класицизму до наслідуваного античного матеріалу, а з другого – наслідком застосування певного шаблону, лекала – “на полегшення праці” автора етикетної поезії.