М. Лучкай. Історія карпатських русинів. Ч. 2

Рід і мову скіфів не міг ніхто із давніх визначити, виходячи з вищезгаданих народів. Баєр вважає, що під назвою скіфів розуміли литванів, старинних пруссів, куронів, лівонів, естів, фіннів та латонів і, значить, мали поселення в європейській Скіфії. На підтримку цієї думки виступає чимало характерних рис, бо ж відомо, що скіфи населяли територію від Дунаю до Дону, а їх поселення потім зайняли сармати. Таким чином, або сармати прийняли їх переможеними у своє суспільство, або ж їх вигнали. Діодор Сіцілійський передає, що сармати винищили всіх скіфів, а Скіфію повністю спустошили. а) У першому випадку не зник би слід і мова тих, так само, як не зникла мова й рід переможців.

М. Лучкай. Історія карпатських русинів.(Lutskay М., Historia Carpato-Ruthenorum Sacra, et Civilis, Antiqua, et recens usque ad praesens tempus, Cassoviae, 1843). Переклад Ужгородського державного університету

ПРО ПОХОДЖЕННЯ ЦИХ ПЛЕМЕН

§ 19. Яке було походження вищерозглянутих племен, які СВОЄЮ долею пояснюють нашу історію? Це питання настільки: окладне, що, якби йото хтось щасливо розв'язав, друге сонце засвітило б на світі, тому що він освітив би непроникливі темноти, і розв'язав би незчисленні здогади. Моя думка не є вирішальною, але сподіваюсь, що мої спостереження обгрунтовані. Декілька слів про окремі племена.

Рід і мову скіфів не міг ніхто із давніх визначити, виходячи з вищезгаданих народів. Баєр вважає, що під назвою скіфів розуміли литванів, старинних пруссів, куронів, лівонів, естів, фіннів та латонів і, значить, мали поселення в європейській Скіфії. На підтримку цієї думки виступає чимало характерних рис, бо ж відомо, що скіфи населяли територію від Дунаю до Дону, а їх поселення потім зайняли сармати. Таким чином, або сармати прийняли їх переможеними у своє суспільство, або ж їх вигнали. Діодор Сіцілійський передає, що сармати винищили всіх скіфів, а Скіфію повністю спустошили. а) У першому випадку не зник би слід і мова тих, так само, як не зникла мова й рід переможців. Бо рід і мова народу, прийнятого в суспільство, звичайно зберігались, про це свідчать незлічені приклади. Якщо ми вважаємо, що вони були вигнані, [Зв] в такому разі, куди* вони направилися? Напевно не в Азію, бо римляни були в той час достатньо сильними для того, щоб затримати переможене плем'я, яке втікало. Або хто повірить, що римські письменники; які в той час розквітали, могли замовчати це вторгнення? Але із таких же міркувань не пустилися на захід, отже, само собою розуміється, що скіфи або, згідно з Діодором, вщент були винищені, або зали-

DE ORIGINE HARUM GENTIUM.

§ 19. Cujus nam originis gentes erant superius recensitae, et fatis suis nostram historiam illustrantes? Est thesis adeo grandis, quam siquis feliciter solveret, alter sol in orbe celebraretur, quia impenetrabiles tenebras illuminaret, et innumeras Hypotheses ictu solveret. Decisivam sententiam non fero, sed reflecto, an non meae observationes suo nitantur fundamento? Pauca de singulis gentibus.

Scytharum genus, et labium nemo antiquorum, ex praeallatis nationibus feliciter determinavit. Bayer existimat: Litvanos, Prussos veteres, Curones, Livones. Aestios, Finnos, et Lapones nomine Scytharum fuisse comprehensos, et signanter in Scythia Europaea sedes habuisse. Multum opitulantur huic Sententiae rerum adjuncta, constat enim Scythas ab Istro usque Tanaim incoluisse, sedesque eorum subin per Sarmatas occupatas fuisse. Ergo Sarmatae aut eos devictos in Societatem civilem assumpserunt, aut expulerunt. Diodorus Siculus tradit per Sarmatas Scythas omnes excisos, et Scythiam penitus desolatam esse a.) in primo casu non interiisset vestigium, et labium eorum, sicut non periit triumphantium labium, et genus. Nationis etenim in Societatem assumptae genus, et labium retinere solitas esse, innumera exempla docent. Si vero pulsos esse existi- (38) memus, ergo quo delapsi? ad Asiam certe non, nam Romanorum vires tunc validiores erant, quam ut devictam, et profugam gentem reprimere non vluaissent, aut quis credat Scriptores Romanos, tunc florentes irruptionem hanc silentio praeterire potuisse? Sed ob has ipsas rationes nec ad occidentem se effuderant, ergo suapte sequitur Scythas, aut secundum Diodorum usque ad pedem excisas esse, aut in hoc mansisse, aut versus septemtrionem recessisse.

(37) Tom. 1. pag. 137. N 90.

шились на місці, або відступили на північ. Якщо вони були знищені, неправильно шукаємо за ними сліди, неправильно намагаємось успадкувати їх славу. Якщо залишилися на місці, тоді вони злилися з сарматами і гетами, тому що між сарматами вони не знайшли ніякої різниці у мовному відношенні, ми повинні припустити, що вони були сарматського походження. Якщо, нарешті, вони відступили на північ, тоді треба рахуватись з думкою Ваєра тим більше, що вищерозглянуті північні народи тоді, а від часті і тепер, живуть за скіфським звичаєм; замість одягу користуються тваринною шкірою, нема у них полів, країв і держав, які так задовільні пишаються своїм способом життя, як пишалися давні скіфи.

§ 20. Кіммерійці. Про мову цих не знаємо встановити щось певного так само, як і про скіфів. Етимологічні доводи не знаходять [39] у критиків довір’я, а я все-таки вважаю, що мова їхня була слов'янською, про що свідчить сама назва камери, бо (слов’янське) море означає (по-латині) маре, а прийменник к, що по-слов'янському означає «біли», отже, кморяне ті, які живуть біля моря, подібно як біля германського моря Померанія, «по» та «морине», вздовж моря жили, із слова кморяне треки зробили кимереї, а латиняни, у якого відсутня буква к, зробив Цімереї. Вони, виселившись до Азії, втратили назву і мову, а також перенесли туди слід свого походження.

§ 21. Шлецер, Фесшер та інші відомі письменники нашого віку стверджують, що гети германського походження тому, що Капітолін, св. Ієронім, Прокопій та Йорнанд вшивають їх готами. Феослер, прийнявши цю гіпотезу, бажаючи бути послідовним, повинен заявити, що самі давні фракійці є германського походження. Що дивного в тому, якщо у видатній праці цього останнього вченого «Історія Угорщини» є так багато прогалин, які кожний читач на перший погляд спроможний помітити, а сам автор не спро-

Si excisi sunt, perperam quaerimus eorum vestigium, perperam laudes eorum haereditare studemus. Si in loco mansissent tunc cum Sarmatis, et Getis liquefaciunt: cum nullum idiomatis sui discrimen inter Sarmatas retinuerint, eos originis Sarmatiae fuisse supponere debemus, si denique versus septemtrionem recessissent; eo tum opinio Bayeri vel ideo contemnenda non est, quod praerecensitae septemtrionales nationes expost, et actu in parte, Scythico more vivant, corio bestiali pro vestitu utantur, agris, pagis, et civitatibus careant, qui ita contenti gloriantur sua vivendi ratione, velut gloriabantur Scythae antiqui.

§ 20. Cimeri. de norum quoque lingva ita certi nescimus quidpiam statuere, sicut et de Scythis. Argumenta ex ethymologia fidem (39) apud criticos non inveniunt quidem, ego tamen ex nomine Cimerei, eos slavici labii fuisse existimo; nam море (more) denotat mare, praepositio vero k. Slavice tantum significat ac ad,- ergo Kmorane ad mare habitantes, seu maritimi, sicut ad mare Germanicum Pomerania no, et моряне, secundum mare habitantes, ex voce Kmorane Graeci fecere Kymerei, et Latinus carens littera K Cimerei fabricavit. Qui ad Asiam emigrantes lapsu temporis nomen, et labium amiserunt, vestigium suae originis illuc etiam perduxerunt.

§ 21. Getas Schlotzer, Fessler, aliique celebres saeculi hujus scriptores Germanicae originis esse ideo tradunt, quod Capitolinus, S. Hyeronimus, Procopius, ac Jornandes Gotos compellent. Hac Hypothesi assumpta Fesle(!) sonsequens esse volendo, ipsos antiquos Traces originis Germanicae esse declarare debuit, quid mirum si in postremi hujus viri classico opere Historiae Hungariae, tot et tanti saltus dentur, quos quivis lector primo obtutu observare, et nec ipse author complendo est in statu? Supposito etenim eo, quod Ge-

можний їх заповнити? Якщо допустити те, що гети, гаги і фракійці є германцями, то настане зовсім інша карпша справ, кімерійська темнота покриє [40] гори, річки і місця, які могли б кинути світло гари дослідженні походження цих племен, Але прослідкуймо, що і наскільки треба вірити вищезгаданим авторам?

§ 22. Вже вище було зауважено, що грецькі і римські письменники не турбувались про те, щоб називати різні народи їхніми іменами з метою їх розпізнавання, але вони називали їх на підставі загальної думки, як це було звичкою в той вік. Коли вже було ясно, що готи оволоділи землями гетїв, (римляни) внаслідок подібностей назви поміняли гетів на голів. Ієронім за походженням також слов'янин (далмат) насправді міг більше знати, але його свідчення не мас вирішального значення. Він говорить так: «всі давні вчені під гегами розуміли готів» а), отже, він передає, що вчені так розуміли, чи правильно, або погано, він ве висловлює своєї думки. Та хто ж вони, ті вчені? Вищеназвані Соартіан і Капітолів, які жили за Діолекетіана. Опартіан, із незнатного роду, піднесеного жорстоким юнаком, робить коротке зауваження, щоб гота називались гегами. б) [41] А Калітолін каже тільки те, що Максімін, за походженням із Фракії, проводив торгівлю з гегами, що гети його любили як свого громадянина, а). На підставі цього самого твердження легко засвідчую, що гети не були готами, бо відрізняє їх один від другого, а Максіміна гети, любили тому, що він, будучи їх земляком, знаходився в імператорській столиці. Звідси ясно, що свідчення Прокорм не має більшої ціни як джерело, звідки він черпав, тобто вад трьох попередніх (письменників) і мало брав до уваги думку простого люду, б) Нема по-

tae, Gothi, et Traces Germani sint, longe alia facies rerum occurret, cimmereae tenebrae obumbrabunt (40) montes, fluvios, et loca, quae illucescent, si gentibus his suam restituamus originem. Sed investigemus nunc, et in quantum attendendi sint praenominati Authores?

§ 22. Jam superius est attactum, Graecos, Romanosque scriptores non sibi sumpsisse curam: Gentes diversas suis

distingvendi nominibus, sed ex vulgi opinione, et saeculi usu compellasse, jam vero cum constitisset Gothos terras Getarum occupasse, similitudine nominis Getas in Gotos commutarunt. Hyeronimus origine aeque slavus (Dalmata) potuisset equidem uberius scire, sed ejus testimonium vim decisivam non praesefert, verba Hyeronimi sunt sequentia: Omnes retro eruditos per Getas intellexisse Gothos a ) tradit itaque eruditos ita intellexisse, num recte, aut male? Suam opinionem non manifestat. Et qui sunt illi eruditi? Superius nominati Spartianus et Capitolinus, qui sub Diocletiano vixere. Spartianus ex incidenti foci, per Pertinacem juniorem prolati, ut Caracallae titulos varios affectanti nomen Getici adjiciatur, addit brevibus nam Gothi Getae dicerentur, b) (41) Capitolinus autem nihil aliud dicit, quam Maximinum Tracia oriundum cum Gothis commercia exercuisse, et a Getis amatum esse, velut suum civem a). Ex quo ipso testimonio facile probo: Getas non fuisse Gothos, nam distingvit eos ab invicem, et Maximinum a Getis ideo amatum esse, quod suae gentis homo in sede Imperatoria fuisset. Unde facile patet Procopii testimonium non plus valere, quam fontem, unde desumpserit, scilicet e tribus prioribus, et vulgi opinione parum examinata b.) Ut Jomandem multis refutem

(40) a) Quaestione Hebr. in Genesi de Gog et Magog.
b) in Caracal. X.
(41) a) in vita Maximini 4. b) de Bello Vand. c. 2.

треби в тому, щоб багатослівно спростовував Йорнанда, вистачить сказати, що від, будучи готом за національністю, пройнятий духом націоналізму, до того дійшов, що вважав для себе честю приділити своїй нації всю долю і мужність гелів, раніше відомих у цивілізованій Європі. Керуючись цією метою і славою, Шлецер і Фесслер встановлюють для гетів германське походження. Але візьмім до уваги письменників більш критичних і послідовних, у всякому відношенні незалежник, або також тих самих, що були вищезгадані, ґрунтовніше досліджених.

Назва слов'ян у самій сивій давнині була невідомою [42] не тому, начебто слов'янське плем'я раніше не існувало, або жило в лісах як тварини, але тому, що письменники завжди не так називали племена, як вони самі себе називали, внаслідок чого навіть назва слов'яни залишилась невідомою до тих пір, поки Йорнанд, письменник шостого сторіччя, який, пишучи про ПОДІЇ біля 470 року, їх назву не відкрив. Він за національністю гот, народжений між гетами (слов'янами), чудово знав, що це плем'я само називає себе слав, таким чином, він виявив назву слав. Щоб привласнити своїм предкам вчинки; і мужність гетів, врешті, ов-за уявної слави позбавляє одноплемінників своїх назви слав. Йорнанд власне виділяв для слов'ян ті самі поселення, які П толом ей визначав для сарматів і гетів а). Таким чином, всякі діяння, які Йорнанд приписує готам, слід визнати за гетами, тому то не треба також дивуватись, якщо той самий автор так часто буває неясним. Бо якщо приватна особа могла б з труднощами і тільки під покровом мороку придбати собі та зберігати чужу власність, то якийсь народ без цього покрову ще з більшими труднощами спроможний наділити себе муж- - віоло і вчинками (іншого народу). Цього темного автора освічує Феофілакт Сіморатта, який доводить [43], що давні сло-

[42] а) Історія гетів, гл. 23.

opus haud est; sufficiat dixisse:, eum natione Gothum, zelo nadonalismi eo processisse, ut omnia fata, et virtutes Getarum, pridem in Europa culta notorum, suae nationi tribuere gloriae sibi duxerit. Hoc zelo, et gloria ducti Schldtzer, ac Fessler Getas originis Germanicae statuunt. Sed expendamus scriptores magis criticos, et exactos ab omni partium alienos, aut ipsos etiam praedtatos uberius examinatos.

Nomen Slavorum in tota retro antiquitate ignotum fuit, non (42) quasi gens Slavica antea non extffisset, aut instar ferarum sylvas incoluisset, sed quod scriptores aliter semper gentes compellaverint, quam ipsae solae semet nominarunt, unde nomen Slavi eo usque ignotum mansit, donec Jomandes saeculi 6-ti scriptor ad annum 470. scribens nomen eorum patefecisset, fuit is natione Gothus inter Getas (Slavos) natus per bene novit: Gentem hanc semet slav nominare, ideo nomen slav patefecit, quit ut ut facta et virtutes Getarum Gothis suis antenatis tribuat, manifesto tamen nomine slav gentiles suos praemeditata gloria orbat. Etenim Jornandes Slavis, et Antis easdem sedes tribuit, quas Ptolomeus Sarmatis, ac Getis assignat a.) Ergo quidquid gestorum Gothis tribuitur per Jomandem, id tribuendum est Getis, inde etiam non est mirum, si idem author tantisper obscurus fiat, si enim privata persona alterius proprietates difficulter, et duntaxat per velum obscuritatis sibi adparaie, et sustinere valeat; eo difficilius natio quaedam virtutes, et facta sine hocce velamine sibi tribuendo est in statu. Clarificat obscurum huncce authorem Theophilactus Simoratta, clare perhibens (43) Slavos antiquos Getarum nomine venisse: Romani Getis, hoc enim barbarie Sia vinis nomen vetus erat propiores facti, manum conserere non audebant, b.) Sed ut magis clarescat testimonium hocce, Photius, vir omnium voto eruditissimus, librum Simo-

(42) a) Rerum Geticar. cap. 23.

в'яли прийшли під назвою гетів-. римляни, наблизившись до гетів, бо така була назва давня суворих слов'ян, не насмілювались вступити з ними у рукопашний бій. а) Але Фотій, на думку всіх великий вчений, даючи оцінку книзі Сіморатти, щоб це свідчення було яснішим, каже: проти склабенів або гетів, бо гетами споконвіку називалися б). Сам Прокопій передає, що славіни мали свої вітчизняні поселення недалеко від берега Дунаю в). Цей же письменник, говорячи про слов'ян з іншої нагоди, сповіщає, що вони живуть на лівому березі Дунаю г). Отже, всі вищезгадані письменники погоджуються у визначенні поселень слов'ян. Але хто [44], прошу, з ровесників, або з пізніших письменників міг би був пам'ятати, куди направилися язиги, даки і гети із своїх давніх заселень? Ми знаємо, що більше ніж один письменник твердять, що готів у 3 сторіччі затиснули сюди, та нема жодного, хто оповіщав би, що давні мешканці з місця вирушили. Слов'янським нарадам також властиво не менше як іншим прагнення зберегти свої дідівські, хоч і не дуже добрі, поселення і тільки внаслідок засухи змушені поширити батьківські колони. Подібно в наш час карпатські слов'яни заселили Чабу і Берень, Куцуру і Керестур, стали мешканцями інших областей, проте вони не звільнили повністю свої попередні поселення. Для чого повніше висвітлювати, що давні гети не були готами, а слов'янами. Про це явно і ясно повчає у своїй записці великий вчений Катанчіч, а) Але, якщо все це когось не переконує, хай переконається сьогодні наявним доказом, а саме, що плем'я ва-

rattae recensendo, ait-. Contra Sclabenos sive Getas, Getae' etenim antiquitus ad- pellati sunt, b.) Ipse Procopius tradit Slavinos non procul a ripa Istiri sedes Patrias habuisse, c.) imo idem scriptor alia occasione de Slavis agendo tradit: eos ad sinistram Danubii habitare, d.) ergo omnes praeminati scriptores convenuint in defigendis sedibus Slavorum. At qui (44) rogo Coaevorum, aut subsequorum scriptorum meminisset, Jaziges, Dacos, et Getas antiquis suis sedibus, et quo movisse?

Gothos saevulo 3. huc adpulisse, plures quam unum ceferre scriptorem novimus, ast antiquos incolas loco movisse, nullus est, qui referat, sed et secus Slavicis populis proprium est magis, quam aliis studium, sedes suas avitas etiamsi incommodas Conservandi, et dumtaxat loci aretudine adacti patriales colonias dilatandi. Sic recenti aevo Csabam, et Вereny, Kutzuro, et Keresztur Slavi Carparici occupavere, aliarumque plagarum incolae effecti sunt, aretas tamen suas sedes penitus non evacuavere. Sed quid uberius dilucidem, Getas antiquos non fuisse Gothos, at Slavos doctissimus Katanchich in suo Comentario a.) palam, et clare docuit. Sed si quis his omnibus vinci nesciret, vincatur actu viventi documento, scilicet gentem valachicam, ut superius dictum est, longe ante Gothos in Daciam adpu-

(43) a) Libr. 1. c. 2. apud Assem, orig.

slav. Tom. l. Part. II. c. 5.

b) apud Assem, loco citato. Sclabeni Slavi ideo dicuntur, quia lingva Graeca post s non patitur L. ideo interjecit k.

c) Procopius ejusdem aetatis cum Jornande fuit Cap. Bell. Goth. cap. 35.

d) de aedificiis Just. — Porphyrog. Cap. 29.

(44) a) De Istro Commentar. Budae 1798.

plurib. in locis.

лахів, про яке вище згадувалось, прийшло в Дакію намного раніше ніж готи. Таким чином, якби даки і гехи були германського походження, тоді мова валахів мала б домішки германської, однак виходить навпаки, вона походить з латинської і була змішана з дакськими, гетськими чи слов'янськими словами. [45] Кожний, хто трохи знайомий з цією мовою, легко може в цьому переконалися. Цілком ясний висновок, що валахи колись були змішані з гетами, не з германами, але з слов'янами. Та щоб хтось не подумав, що гети і даки були різні (народи), висгачить пригадати олова Страбона, який ясно і явно передає, що гети з даками користувались однією і тою ж мовою, кн. VI. Отже, гети і даки користувались одною мовою, чому тоді дві назви? Пліній пояснює: греки називали (ЇХ) гетами, а латиняни даками. Кн. IV, гл. 25. Пор. Діан Касс. кн. І, гл. 51, Юстін. 32, 3. Отже, із тільки ясних свідчень різних (вчених) приходжу до певного висновку, що гети і даки є одні і те ж. Та хто встановив із двох назв два народи? Самі латиняни, і греки позначають себе багатьма назвами, але жодному (народові) не заперечується його національність.

Звичайної, для підтвердження моєї тези, що гети є власне слов'янського походження, в повній міра вистачають (висловлювання) вищенаведених письменників, проте для завершення добавлю ще Фіофілакта кн. З, гл. 4, який так розповідає: в шостий рік правління Мавріція гети, що є те саме що і слов'яни. Таким чином, за свідченням також цього письменника підтверджується, що гети були слов'янами, або раніше називалися гети, а пізніше слов'яни.

Таким чином, оскільки відомо від Геродота, Страбона, Плінія та Птолемея, що гети споконвіку населяли (територію) з цього боку Дунаю і за Дунаєм, і ніхто із пізніших не доводить, що вони переселялися, навпаки многі твердять, що готи прийшли в третьому сторічні, а піз-

lisse, consequenter, si Getae ac Daci Germanicae originis fuissent, lingva Valachica cum Germanica commixta fuisset, ubi tamen contrarium evenit, eamque ex Latina ortam, Dacicis, Geticis seu Slavicis vocibus commixtam esse (45) facile quivis persvadebitur, qui lingvae hujus minimam notitiam habet. Quid itaque clarius evadit, quam Valachos Getis quidem, ast non Germanis, sed Slavis commixtos olim fuisse. Sed ne quis Getas, et Dacos diversos esse existimet, sufficiat attulisse Strabonis verba, qui clare et manifeste tradit: Getas eadem cum Dacis lingva uti. Libr. VII. ergo eadem Getae, et Daci lingva utebantur, sed cur duo nomina? Plinius explicat: Graecis Getae, Latinis

Daci nominantur Libr. IV, c. 25. Id ipsum Dio Cass. Libr. 1. c. LI. Justin. 32. 3. Ergo ex tot variorum adeo claris testimoniis secure concludo: Getas, et Dacos eosdem esse. Sed quis ex duobus nominibus duos statuat nationes? Ipsi Latini, et Graeci pluribus insigniuntur nominibus, sed ideo nulli sua nationalitas negatur.

Praerecensiti scriptores equidem abunde sufficiunt ad Thesim meam, firmandam, Getas nempe Slavicae originis esse, pro superabundanti tamen adducam adhuc Theophylactum L. 3. c. 4. ita narrantem: Anno sexto Imperii Mauritii Getae, quod idem est, ac Slavini. Ergo hujus quoque scriptoris testimonio firmatur: Getas esse Slavos, seu antea Getas, posterius Slavos esse nominatos.

Itaque quandoquidem Getae cis, et trans Istrum antiquitus habitasse per Herodotum, Strabonem, Plinium, ac Ptolomeum tradantur, et per nullum posteriorem emigravisse referantur, imo Gothos velut saeculo 3. advenas expost excessis-

ніше відійшли;, ніщо не заважає, щоб ми гетів і дахів називали і вважали самими слов'янами.

Із цього легко зробити висновок: якщо гети і даки слов'янського походження, то і мізи та фракійці були того ж роду. Страбон вирішує питання [46] твердженням, що гетське плем'я користується тою ж мовою що і фракійці а), які раніше називалися мізами, пізніше гетами, а коли зникла гетська назва, нарешті мізи або мези, поки Порфірогеніт вперше не назвав їх болгарами б). Але той самий Страбон вносить ясність, що мези є той самий народ що і фракійці, що мези є фракійським плем'ям, він каже: Гомер відмічає також Дунай, згадуючи мізів, які є плем'ям фракійським, що живе біля Думаю в). Таким чином ясно, що гети, даки, мізи і фракійці є одного походження, пойменовані багатьма назвами. Пригляньмося таксис, чи їх мова була слов’янською? Уже вище торкались (питання), що валаська мова має багато слов'янських слів, запозичених від давніх своїх співмешканців дахів. Всі ці (слова) приводити тут було б і довго і зайво, вистачить пояснити давні назви без сумніву дацькі, гетські і фракійські, що зустрічаються в історії, такі є: назви народів, царів, славних осіб, держав, передусім гір та рік.

ПОЯСНЕННЯ НАЗВ НАРОДІВ

§ 23. Назва тракс (фрак, фракієць) слов'янського походження, походить від слова «старець» старик, [47] або в тому розумінні, яке має германське «урфатер». Расціани звичайно вимовляють «старец». Грек, що завжди звик перекручувати чужі слова, пропустивши «с», вимовляв «таране» або тракт, з чого виникло трацес (траки, фраки, фракійці). Від давнього тракс є ще залишок «рац», відведено з перекрученням від тракс. Таким чином, назва рац не є ганебною, навпаки, вона є почесною, яка походить від давнього

se plures tradant, nihil obstat, quominus Getas, et Dacos ipsos Sciavos nominemus ac habeamus.

Ex his facile concluseria: si Getae, et Daci erant Slaviae originis, Mysos quoque, et Traces ejusdem fuisse stirpis. Strabo quaestionem (46) decidit dicendo.- Geticam gentem eodem cum Tracibus sermone uti a.) qui enim antea Mysi nominabantur tardius Getae, et intereunte nomenclatione Getica, demo Mysi aut Moesi audiebant, donec per Porphyrogenitum primo Bulgari adpellarentur, b.) Sed Moesos eandem nationem esse cum Tracibus, seu Moesos gentem Tracicam esse, idem Strabo palam facit dicendo-. Homerus Istrum quoque notat, mentionem faciens Mysorum, quae est gens Tracica Istrum accolens, c.) Atque ita clarum est Getas, Dacos, Maysos, et Traces ejusdem esse stirpis, pluribus nominibus insignitos. Videamus etiam an labium ipsorum Slavicum fuerit? jam superius attactum est lingvam valachicam innumera vocabula Slavica continere ab antiquis suis Coincolis Dacis mutuata, quae hic omnia adducere sicut longum, ita superfluum foret, sufficiat indubitata antiqua nomina Dacica, Getica, et Tracica in Historiis occurrentia explanare, talia sunt: nomina Populorum, Regum, celebriorum personarum, civitatum, et maxime Montium, ac fluviorum.

EXPLANATIO NOMINUM POPULORUM.

§ 23. Trax est origine Slavicum, provenit а Старец starecz senecio, (47) aut eo sensu quo Germanus exprimit Urvater. Rasciani. solent exprimere Starecz. Graecus voces alienos semper corrumpere solitus omisso s exprimit tarax, vel Trax, inde exorti Traces, a trax antiquo residuum adhuc est Racz corrupte deductum a Trax. Nominatio itaque Racz non est opprobriosa, sed honorifica ab antiqua gente Tracica procedens, unde Rasciani lubentius se RśiCZ, quam Tóth nominari

(46) a) Libr. VII. pag. 343
b) Libr. II. Them.
c) Libr. I. p. 5.

фракійського племені, тому расціани охоче називають себе радами, а не товтами, бо товт — тевтон, або герман, а вони не хочуть бути германами. Є багато родин, прозваних радами, які ведуть свій початок від фракійців, існують ділі області і міста, напр., Рац Бесермень, Рац Дорог, міста Гойдону мають такі назви, що показують на їх походження. Сьогодні мешканці Фракії так відрізняються між собою, що ті, які дотримуються латинського обряда, називаються шокац, а ті, що визнають східню церков, називаються рацами. До фракійської сім'ї відносяться ще серби, чорногорці, неправильно названі клементинами, насправді вони є албанці.

МІЗИ

§ 24. Щодо назви мізів у Страбона говориться про те, начебто мізійські народи так були названі від океанського дерева, що росте в Азії біля Олімпу і називається міз а). Але тому, що сам Страбон розповідає це як казку І (гл. 7, сгор. 335) твердив, що мізи, які так називалися в Європі, мали багато колоній в Азії, тому назву треба виводити інакше. фракієць і всі слов'яни чоловіка називають МУЖ, тому мужі, [48) тобто бойові мужчини, які походили від своїх предків фракійців, або пращурів.

§ 25. Гети, По-слов'янськи ДѣТЬ, у множині ДѣТИ, називають підростків, юнаків. Із подібних найменувань, які їм давались в честь, грецькі письменники утворювали назви (в той спосіб), як із старац тракс, так із мужі мізі, а із дети — гети.

Д а к и. Страбон вважає, що це давні даки, але я думаю, що краще виводити від попереднього ДѣТИ, у зменшувальній формі ДѣТКИ або ДѣТЦИ, або ще як, вимовляють росціани ДАТКИ, звідки — даки або даци. У русинів ДЯК означає грамотія а), звідси угорець запозичив деяк, що також означає грамотій. Це слово знаходиться у багатьох грамотах і завада в цьому розумінні, б) У ро-

sinunt, Toth enim Teuton, seu Germanus audit, illi vero Germani esse nolunt. Extant plures familiae Racz nominatae, quae a Tracibus originem ducunt, extant integri Tractus et oppida, uti Racz Boszórmćny, Racz Dorogh oppida Hajdonicalia ad designandam suam originem ita nominata. Actu Incolae Traciae ita distinguuntur, ut qui Ritum Latinum sequuntur, Schokacz nominantur, qui vero orientalis Ecclesiae cultores sunt adpellantur Racz. Ad Tracicam Familiam adhuc spectant Serbi, Nigromontani, Clementini abusive, realiter Albanenses dicti.

MYSI.

§ 24. Apud Strabonem Mysorum nominatio perhibetur quasi ab arbore oxia, in Asia ad Olimpum crescente, quae- Mysus adpellatur, populi Mysiani essent nominati. a.) sed cum ipse Strabo hoc velut fabulam narraret, et cap. 7. pag. 335. Mysos in Europa nominatos, colonias in Asiam suppeditasse perhiberet; ideo aliunde nomen est derivandum. Tracus, et omnes. SIavi virum nominant муж muzs, ideo Muzsi (48) quasi viri pugnaces, progressi a sqis antenatis Tracibus, aut Protoparentibus.

§ 25. Getae. Slavice дѣть in plurali дѣти djeti adolescentes, juvenes dicuntur. Ex similibus nominationibus, honoris causa sibi tributis, per Graecos scriptores sicut ex Staracz Trax, ita ex Muzsi Mysi, ex djeti autem Geti exsurexerunt nomina.

Daci. Strabo putat hos antiquos esse Dacos, ast potius derivandum existimo a priori дѣти in Diminutivo дѣтки vel дѣтци aut secus sicut Rosciani exprimunt датки exinde Daku, aut Dacu. Apud Ruthenos дяк denotat Litteratum a.) inde Hungarus De4k desumpsit, quod aeque Litteratum denotat, innumera Diplomata continent hanc vocem et semper hoc sensu b.) Apud Russos дяк vocabatur Secre- tarius ab epistolis scribendis, ergo Dak,

сіян дяком називався секретар по написанню листів. Отже, дак або дяк це вчений юнак, освічений, грамотій, звідси у латинян не за значенням їхньої мови, але як говорили мешканці, виникла назва даки для пойменування народу того самого [49] походження, що й попередні, але який жив біля лівого берега Дунаю, так що фракійці, як гілка з того боку Гема, з цього[1] боку Гема мези, за Дунаєм по-грецьки називалися гети, по-латині же даки. Сусіди вищезгаданих народів називалися язиги. Угорці хочуть вивести від «ій» — лук, звідси «ідс», той що кидає лук (лучник), через синкопу де, яоони або язиги. Але це перекручення насильне і неприродне; свавільне тому, що не тільки угорці носили луки, як це ми бачили інде, але й, навпаки, сучасні угорські язиги є пізнішими на цьому місці, аніж могли би бути змішані з давніми язигами, тому природньо, що язиги походять від (слова) язик, лінгва (язик, мова), або людина тої мови що й даки та гети. Неправильно, отже, мадяри привласнюють собі язигів, тому що давні язиги були слов’янами, сьогоднішні тому називаються язигами, бо населяють землю язигів, назва властива не народу, але краю, вони назву успадкували із краєм.

§ 26. Бесси, або як Птоломей висловлює Біесси, що виражає ніщо інше як «ти є вищий». ВЫШШИ, Вишши, та

vel djak, juvenis doctior, eruditior. Litteratus, exinde apud Latinos, non ex propriae lingvae sensu, sed incolarum usu loquendi Daci prodierunt ad designationem (49) populi ejusdem originis cum prioribus, sed ad latus sinistrum Istri habitantis, ita ut Traces velut stipes ultra Haemum, ds Haemum Moesi, ultra Da nubium Cetae Graecis, Latinis vero Dari nominarentur. Vicini praenominatis populis alii voca alantur:

J a z i g e s. Hungari volunt deducere ab ij: arcus, inde ijdsz, jaculator, per sincope Jasz, Jaszones, aut Jaziges. Sed haec detorsio est violenta, neque naturalis, violenta, quia non solum Hungari tractabant arcus, ut alibi vidimus, sed et secus moderni Hungariae Jaziges recentiores sunt hic loci, quam ut cum Jazigibus antiqui(s) confundi possint, ideo Jaziges naturaliter proveniunt а язык, jazik, lingva, seu homo ejusdem labii, scilicet cum Dacibus, et Getis. Perperam ergo Jaziges Magyari sibi adpropriant, quia antiqui Jaziges erant Slavi, moderni vero ideo Jaziges compellantur, quia Jazigum terram ncolunt, non itaque Populo, sed plagae nomen proprium est, et illi cum plaga nomen haereditarunt.

§ 26. Bessi, vel ut Ptolomeus exprimit Biessi, quod nihil aliud denotat, quam superior es. ВЫШШИ, vuschschi, vel vus-

(48) a) Hi Ruthenici Litterati Lingvam quoque habent propriam, jam per Syllabizationem, jam transpositionem, aut interjectionem Syllabarum alienarum ita loquuntur Ruthenicam, ut a communi plebe non in- ielligantur, haec loquendi ratio vocatur по дяцки Dacice. Specimina hujus sermocinationis vide in opusculo, multis crisibus exposito; origo et formatio Lingvae Magyaricae Viennae 1834.

b) Deak nyelv adusque in Hungaria denotabat lingvam eruditam, seu Latinam, jam nunc . ignorando vim vocis Deak, Novatores Latan nyelv substituunt.

грек не має букви В, адже висловлює бієсси або бесси. Бессів завжди розміщують на гористих місцевостях так біля Гена, як і біля Карпат, щоб позначити це їх походження, але перебування. Верх карпатської гори сьогодні називається Бескідом, інші називають тепер Верховинець від верх (вершина гори), або крайняк від край, межа, де живуть ті, яких так назвали. У комітаті Мараморош

(50) один із районів називається Вінжюв, має села і річку такої ж назви, від руського «вишшій» — верхній. Бесси, таким чином, ніщо інше як гірські мешканці, сьогодні існують села з подібною назвою: горяне, подгоряне.

§ 27. Певціни (ця назва) походить від слова ПУЧИНА, що означає вир, пропасть, МОРЯ ЧЕРНАГО ПУЧИНА, Чорного моря глибина, або ще має значення «море», а тому гети, які живуть біля гирла Дунаю, називаються певціни або приморські.

НАЗВИ ЦАРІВ ТА СЛАВНИХ ОСІБ

§ 28. Котіс = Котісон у Лівія а) кат, що по-слов'янськи мучитель, або жорстокий, отже, катис, або, як висловлює грек, котіс, жорстокий, власне ім'я царя даків, син його називайся котисон, тобто син ката, бо СЫН (син) означає філіус. Син Котисона Бітіс — не що інше як Витязь, бо у грека нема букви В, тому звучить Бітіс або ВИТЯЗЬ, герой, переможець, звідки угорці перейняли «вітез», що має те саме значення.

Подібний приклад є у іншого короля даків по імені Орол, орел означає «аквіла». Сама назва Децебала є слов'янською, ДАЧЕЙ ХВАЛ, Дачейхвал, слава даків, не перешкоджає закінчення: не хвал [51] але бал, бо подібні приклади порушення є нелічені: БОГУПАЛ Богупал, єпископ польський, походить від Бог ухвал, подібно із Деціхвала став Дедебад, Йорнанд Децебала називає: Дорпанеєм, тому що легче виводити від двор

si, sed Graecus caret Littera V. ergo expressit Biessi, vel Bessi. Bessi locantur semper ad altiora montium, ita ad Haenum, sicut ad Carpathum, ad designandam eorum non originem, sed habitationem. Montis Carpathici sumitas actu vocatur Beskid, nominantur actu alii Verchovinecz a verch, cacumen montis, vel Krajnyak, a kraj, margo, limes, ubi habitant, sic adpellati. In Maramoros Comi — (50) tatu inter Districtus unus nominatur Vissov, habet pagos, et fluvium hujus nominis, a Ruthenico вышшій superior. Bessi itaque nihil aliud quam incolae montani,- actu existunt pagi similis nominationis горяне, подгоряне horjane, podharjane, montani, submontani.

§ 27. P e u c i n i, provenit a voce ПУ -. ЧИНА, quod gurgitem, profunditatem denotat, МОРЯ ЧЕРНАГО ПУЧИНА maris nigri profunditas, vel mare etiam significat, et ideo ad Isttri ostia, habitantes Getae Peucini, seu maritimi vocabantur.

REGUM NOMINA ET PERSONARUM

CELEBRIUM.

§ 28. Cotys = Cotyson apud Livium a.) Kat slavice Carnifex, seu crudelis, ergo Catis, vel ut Graecus exprimit Cotys, crudelis, nomen proprium Regis Dacorum, hujus filius vocabatur Cotyson filius Kati, nam СЫН sin, significat filium. Kotysonis filius. Bitis, quod nihil aliud, quam ВИТЯЗЬ quia Graecus caret littera В ideo occurit Bitis, seu ВИТЯЗЬ, heros, victor, inde Hungari acceperunt vitez, quod idem denotat. Non minus clarus exemplum est in alio Rege Dacorum Orol nomine, орел significat aquilam, ipsum nomen Decebali est Slavicunv Дачейхвал Dacejchval, gloria Dacorum, nec obstat: non chval, (51) sed bal terminatio, nam similia exempla corruptionis innumera sunt -. БОГУПАЛ Bogupal Episcopus Polonicus, venit a Boguchval, sic et Dacychval, Decebal effectus est... Jomandus Decebalum nominat Dorpaneum, quod facilius derivatur a Dvor, et

і пан, пав двору. Зазай, вождь язигів, походить від ЖГИЗАЙ, жгизай, який ладить, тому що в той час героями були ті, які прославили: себе також у цих ділах. Існує багато угорських прізвищ: дюйтов, ранто, талвай і т. д. Замолксин, учень Піфагора і грецький пророк, (походить) від ЗАМОЛЕН СЫН, замошен син, вимолений син, Богеон, Бог — є — он, він є бог.

§ 29. Хоч багато назв селищ та міст дійшло до нас у спотвореній формі, все ж таки закінчення засвідчує їх походження, наприклад, Комідава, Натіндава, Саадава, Сінгідун, Берродава та всіх інших гетськик областей слов'янське закінчення . Комідоио, Нетідово, Сандово, Сінгідово, Беррово,- зараз є подібнії закінчения: Мукачево, Давидново, Страбічово та багато інших. Сарміцегетуза, заснована гетом Сарміц, була царською фортецею Децебаша, пізніше названа Ульпія Траяна. Коли ця назва шали гибелі римлян зникла, (царська фортеця) називалася Клуч, як засвідчив 400 років тому Тімон а), що означає «ключ» [52], від слов’янського слова клуч (пішла назва) Колуш, сучасне Колош, а звідси Кодошвар, Клавдіополіс. До цього всього добавлю ще назви річок, які звичайно з тривалим своїм точінням зберігають ще тривалішу назву.

Істер за свідченням Йорнанда а) мовою бессів називається Йсгер або Вістер, що має те саме значення що й «бистрий», тобто швидкий, стрімкий. Інша назва є Данубій, від «дун» дихання, звідси Дунав, дух, душа. Те саме Танаіс, який тепер називається Дон, бо давно річок поважали як богів і слов'яни називали: Дун, Дон або дух, дихання. Близько до нього (Дунаю) є річка Тиса або Тихша, або як висловлює Плінній Патіїссус, «потихшій», повільніший ніж попередній, тобто, Істер. Алута, «ілюта» від .слова лютий, жорстокий. Прут або «прудкий», стрімкий. Морош від слова

[51] а) стор. 142, видання 1733 р.

[52] а) гл. 22.

Pan Aulae Dominus. Zizain Dux Jaoguraа ЖГИЗАЙ, zshizaj, gyujtó, incendiarius, quia tunc temporis heroes etiam in his rebus erant gloriosi. Hungaricae plures familiae existunt: Gyujtó, Rontó, Tolvaj etc. Zamolxin Pythagorae discipulus, et Propheta Graecum а ЗАМОЛЕН СЫН, zamo- lensin exoratus filius, Bogaeon, Boh-e-on, Deus est ille. —

§ 29. Nomina Locorum, et Civitatum plura quidem corrupta nobis remansere, nihilominus terminatio originem probat, talia sunt: Comidava, Netindava, Sandava, Singidunum, Berrodava, totidem Comitatus Getarum, omnium terminatio Slavica, Comidovo, Netidovo, Sandovo, Singidovo, Berrovo; — actu sunt similes terminationes, Munkatsovo, Davidkovo, Strabitsovo, et centum milia. Sarmizegethusa a Sarmicz Geta condita fuit Regia Decebali, expost Ulpia Trajani dicta. Hoc nomine post obitum Romanorum evanescente vocabatur Kluts, teste Timone a.) ante adhuc 400. annos, quod significat: Clavim,

(53) ex slavica voce Clues, Kolus, et modernum Kolos, et inde Kolosvdr, Claudiopolis. His omnibus adjicio adhuc fluviorum nomina, quae cum perpetuo fluxu suo nomen quoque magis perpetuum retinere solent. —

Ister teste Jamande a.) Lingua Bessorum vocatur Jster, seu Bister, quod non aliud denotat, quam бистрый, Bistrij, celer, praeceps. Aliud nomen est Danubius, а дун halitqs, inde Dunav, duch, spiritus, id ipsum Tanais, qui modo Don vocatur, adorabant enim antea fluvios instar Deorum, et Dun Don, vel Duch Spiritus appellabant Slavi. Vicinus sic fluvius Tissa, seu Тихша, tichsa, aut sicut Plinius exprimit Patissus, ПОТИГШІЙ, lenior peiore, seu Istro. Aluta, люта, lyuta, asper. Pruth, seu пруд, cataracta, aut пругкій praeceps. Moros, а мор, pestifer. Sereth a sred, seu intermedius, sed quid clarius est, quam quod Carpathus a voce Slavica borbat

(51) a) pag. 142. edit. 1733.
(52) a) Cap. 22.

«мор», згубний. Серет від. слова «сред», тобго середній, але що може бути ясніше, як те, що Карпат походить від слов'янського слова «горбат» б), також Багіберра Порфірогеніта ніщо інше як «Боокія гора». Це, і багато іншого, є наявним доказом того, що траки і мізи, гети і даки за походокенням і мовою є слов'яни. [53]. Якщо б вірш Овідія, написаним готською мовою в честь Друза, не зник, була б нам відома сама структура та діалекти мови. Поет так висловлюється.-

«Ой, соромно! Гетською мовою я написав книжочку, чужі слова я пристосував на наш лад, і аподобалось, (побажай мені щастя) і
я здобув
славу поета між жорстокими гетами.
Ти питаєш про зміст? я прославляв
Цезаря, а)
Втрата тим більша, що ми могли б побачити сам розмір вірша, який випробував поет.

§ 30. Пояснивши походження і мову траків, мізів, гетів та даків, нема ніякого сумніву, що язиги також цього походження і мови. Сама назва язик «мова» або «народ» є слов'янського походження. Бо язик означає не тільки мову, але й народ: с нами Бог разумѣте язици, зрозумійте народи, тому що з нами бог. Тому називалися язики народними, бо були того самого походження і мали ту саму мову, що й сусідні їм гети та даки. Із їх мовлення зберігається ще слово марга. Аміан розповідає, що язиги цим словом були збуджені до нападу проти імператора, а саме, коли язигів допустили на близьку відстань до імператора, який стояв на валу, тоді хтось із язигів вигукнув: марта, марта. Почувши це, всі кинулися на імператора, вимахуючи мечами, адже воно було сигналом до битви, але слово «марга» є слов'янське, тепер означає худобу, або як раніше

dictus sit, b.) et Porphyrogeniti Bagiber- ra nihil aliud est, quam Bozsia hora. Haec et centum alia manifesto indicio sunt, Traces, et Musos, Getas, et Dacos esse originis, et labii Slavici. (53) Si Ovidi Carmen Geticum in honorem Drusi scriptum non interiisset, ipsa structura, et Dialectus Linguae fuisset nobis nota ita fatetur Poeta-.

Ah pudet! et Getico scripsi sermone
Libellum
monte Pannoniae esset erigendum, si elu- Horvath monumentum, aere perennius in
Et placuit (gratare mihi) coepique
Poetae
Inter inhumanos nomen habere Getas.
Materiam quaeres? Laudes de Caesare
dixi, a.)
jactura tanto major quod ipsum Metrum per poetam tentatum videre potuissemus.

§ 30. Demonstrata origine et Labio Tra- cum, Mysorum, Getarum, et Dacorum, nullum dubium est Jaziges quoque hujus originis et labii esse. Nomenclatio ipsa язик lingua, aut populus Slavicum est. Jazik enim non tantum lingvam, sed etiam populum denotat: c нами Бог разумѣте язици sz nami Boh razumite jazici. Intelligatis Gentes quia nobis cum est Deus. Dicebantur ideo Jaziki populares, quia cum Getis, et Dacis vicinis ejusdem lingae, et originis erant. Ex sermone eorum superest adhuc vox Martia, quo vocabulo Jaziges contra Imperatorem ad invasionem excitatos esse narrat Amianus. Scilicet admissi Jaziges in conspectum Imperatoris in aggere stantis, eo tum quidam Jazigum edidit vocem: Marha, marha, qua audita omnes in Imperatorem vibratis gladiis irruerunt, ergo fuit signum bellicum, sed marha est Slavicum, nunc pecus denotat, aut ut antea mrscha, seu

[52] б) диви вище § 2, § 3.
[53] а) Із Понта, кн. 4, лист із, р. 19.
(52) b) videantur haec etiam superius § 2, § ,3.

«мрша» чи «мерша» [54] «труп». Язиги підбадьорювали себе, називаючи, ворога труп або худоба. Крім цього всього не останнім доказом, який доводить слов’янське походження язигів та вищезгаданих племен, є те, що траки, мези тепер зберігають давню мову, а де жили гети і даки та язиги, тепер знаходяться слов'янські племена, яких іміграція, як будемо бачити з їх історії, не пояснюється, але скоріш неспростовно доводиться їх постійне перебування на оселях предків. Тепер (поговоримо) про племена, які пізніше зустрічаються в історії, такі як: хазари, бацінаціти, печеніги, комани, бесси та бессени.

ХАЗАРИ.

§ 31. Загальна думка така, що хазари турецького походження. Фесслер вважає, що ця гілка, відірвана від турків до християнської ери, розмістилася біля Азовського моря. Про неї згадують Мела та Пліній, що займається вона полюванням. Гілками цього племені є: сірак, сабір, сарагур, кідар і сарсело. Шлецер висловом майже доказані турків називає хазарами, але тому, що хазари дали мадярам вождя Арпада, майже всі сучасні угорці доводять, що хазари є родичами мадярів, тим більше, що восьма триба (частина) хазарів приєдналася до тих, які переселилися в Паннонію. У володіння хазарів (56) входили Херсонес або Таврика і навколишні краї, де зараз живуть донські козаки. Таврика вже була відома Овідію.- *

У Скіфії є місцевість, мешканців якої давніше називали таврами, вона не на великій відстані від гетськеї землі, а) Давні її мешканці називалися кімерійці. Невідомо, як далеко вони заходили на північ, здається однак, що фортеця Царкел була прикордонною. Хазари є власне кімерійці.

merscha мерша • (54) cadaver. Animabant se Jaziges hoste, cadaver, et pecus nominando. Praeter haec omnia non ultimum argumentum est Jaziges et praerecensitas Gentes Slavicae originis esse perhibens, quod Traces, Moesi actu lingvam antiquam retineant, ubi vero Getae, et Daci, ac Jaziges incolebant. Gentes Slavicae actu reperiuntur, quarum immigratio, ut ex illorum historiis videbimus, non docetur, sed potius continua immansio sedibus avitis evincitur. Nunc de Gentibus tardius in historiis occurrentibus uti Chazaris, Bacinacitis, Petsenegis, Comanis, Bessis, et Bissenis. —

CHAZARI.

§ 31. Communis opinio fert: Chazaros Turcicae originis esse. Fessler existimat: ante aeram Christianam hunc ramum a Tureis separatum, sedes ad Meotydis aquas fixisse, per Melam, et Plinium memoratum, et venatione viventem. Gentis hujus ramos esse Sirak, Sabir, Saragur, Kidar, et Sarselo. Schlotzer cum expressione beynahe erwiesen Tureas dicit Chazaros sed quoniam Chazari dederint Ducem Magyaris Arpadum, ferme omnes recentiores Hungari Chazaros cognatos esse asserunt Magyaris, tanto a fortiori, quod migrantibus his in Pannoniam octava tribus de Chazaris semet adjunxerit. Tenuerunt Chazari (55) Chersonesum, seu Tauricam, et ciroumjacentes plagas, ubi nunc Kozaki Doński degunt. Taurica jam Ovidio fuit npta,-

Est Locus in Scythia Tauros dixere
priores.
Qui Gethica longe non ita distat humo.
a.)
Antiqui ejus coloni Cimmerii vocabantur. Versus Septemtrionem quousque extendebatur non constat, videtur tamen Czarkel fortalicium fuisse limitaneum. Chazari non alii sunt quam Cimmerei.

[55] а) Овід, із Понта, кн. З, л. II, р. 45.
(55) a) Ovid de Ponto L. 3. Epist. 11. v. 45.
(4) a) Nonnuli Hungari admodum mons-

ficam, suaeque lingvae Euphoniae trant suam ignorantiam Ethnogranon student, Rutherios Rusznydkok compellando, ridiculo esset suis popularibus, qui scriberet: Betsben,,

Drezdaban, ćs Hamburgban a lakosok Deutsch nyelven beszelnek. Arva Megyeben а пер mind Szlovjak, quia Germani se nominant Deutsch, SIavi Szlovjak, sic ridiculum est dum Hungjrus Ruthenos Rusznyak compellat ideo, quia Rutheni se Ruszin nominant. Nomen Germanorum civitate donatum est Nemeth. Slavorum Tóth, Ruthenorum Orosz, usuent has nomenclationes, tunc nec ignorantiae, nec studii traductionis arguentur.

(5) a) Hist. Gentis SIavicae quinque Eccle
siis 1780, in 4.

(9) a) revera inventus olim Carbunculus magnitudinis extraordinariae per Pastorem, et per Drugeth familiam emptus, qua extincta ad thesaurariam regiam Viennam devenit.
[10] а) Звідси походить Токай, або сток.
б) Про управління імп., гл. ЗО.
[16] а) Кн. IV, сгор. 108.
[17] а) Кн. IV, сгор. 109.
б) Див. Карамзин, т. 1, помітка 7. 64
(19] а) Курцій, KH. 7, гл. 9.
б) Юсг. Епіт. Трога. Тут відмічаємо, що цей похід той самий, про який маємо намір згадати в історії гетів.
[24] a) KH. VII, стор. 334.
б) Icтop. KH. IV, гл. 12.
в) ІЗ ЦИХ слів Плінія можна зробити висновок, що язиги біля Тиси були пришельцями, але час цього переселення не засвідчено.
[25] а) кн. І.
б) кн. III, гл. VII.
в) кн. VII, стор. 334.
[26] а) кн. І, Із Понта, елегія 3.
[27] а) Іліад. кн. 13.
б) Кн. V.
[30] а) Кн. VI, гл. 24.
б) Кн. З, гл. VIII.
[32] а) гл. 46.
б) Про ...(?) кн. 7, стор. 7.
[34] а) кн. 4.
б) кн. 2, гл. 201.
[35] а) кн. 2,3, гл. 14.
б) кн. 4, гл. 12.
в) гл. 9, фаб. 2.
І, стор. 655.
[36] а) кн. 4, стор. ні.
б) Стрітгер, Спогади про народи, т.
(40] а) Питання євр. у Генез. про гог
і магог.
б) у Каракал. X.
[41] а) У життєписі Максіміна, 4. б) Про війну з Банд., гл. 2.
[48] а) Ці руські грамоти мають також свою мову, то за допомогою утворення складів, то переставленням або добавленням інших складів так розмовляють по-руськи, що простий люд їх не розуміє, цей спосіб мовлення називається по ДЯЦКИ, по-дяцькому. Зразки цієї мови диви у творі виставленому багатьом зауваженням, початок і утворення мадярської мови. Відень, 1834, стор. 48.
б) Деяк нелв по сьогодні в Угорщищині означало вчену мову або латинську, вже тепер, не визнаючи за значення слова деяк, новатори замінюють «латан нелв» (латинська мова).