Об’ємний латиномовний «Потрійний Львів» Бартоломея Зиморовича не можна віднести до творів, написаних sine ira et studio – всупереч «моральному кодексу» історіографа, Зиморович показав себе тут пристрасним патріотом з цілою низкою упереджень, особистими прихильностями й антипатіями, які завзято виказував за допомогою різноманітних художніх та риторичних прийомів. Проте, цілком очевидно, що автор значно менше дбав про дотримання правил і настанов, вироблених для істориків у добу ренесансного гуманізму , ніж взорувався на Античність. «Leopolis triplex czyli Kronika miasta Lwowa», судячи по всьому, претендувала на роль праці масштабу «Аb urbe condita – Від заснування міста» Тіта Лівія, недарма ім’я цього римського історика згадується вже в передмові.
