Ян Юзефович так описує перебування послів обложеного Львова у таборі козаків: «Тож, троє посланців громади: Ґонсьоркевич, Лавришович, Хомицький, застережені своїми, щоб жодної угоди з московитами не укладали, пішли до Бутурліна, інших послів у Виговського залишивши. До них скоро підійшов Хмельницький і привітно завів розмову. Інакше повівся Бутурлін – у діях шалений, у словах – зухвалий, похмуро зустрів посланців прибулих, відмовився від хліба, на вино й не глянув, не цих ласощів він вимагав – в ім’я царя свого, всієї Русі самодержця здачі міста і замку, стверджуючи, що може заспокоїтися, лише коли присягнуть городяни йому (цареві), а поки не віддадуть місто і замок, лихами кривавими погрожував. Розповідали потім своїм посланці, що вони пішли від такої негідної промови Василія, з його грубими словами словами і ще грубішою поведінкою».
