Помножені часом світи (факсиміле діаріуша Пилипа Орлика за 1724 рік та копія анонімних польських палеографів: порівняльний аналіз)

У Народовій бібліотеці Варшави знаходиться мікрофільм1 дуже скороченої (порівняно з оригіналом) копії щоденника Пилипа Орлика, зробленої трьома анонімними польськими палеографами й у 1830 році підготовленої до друку - цензор Шанявський у Варшаві дозволив друкувати її в день 8 липня 1830 року, хоча до оприлюднення раритету справа ані тоді (бо ж у Польщі вибухнуло повстання), ані згодом так і не дійшла. Почну, однак, із подяки тим, хто скопіював цей цінний его-документ. Водночас ще Ян із Токар Токаржевський Карашевич слушно наголошує, що не копія, а саме оригінал щоденника має надзвичайну вагу2.

Валентина Соболь, д. філол. н., професор Варшавського університету

Його, однак, визнали непридатним для прочитання, і першим цей вирок спростував Валерій Шевчук, який переконав не повірити у той вирок, а спробувати прочитати й перекласти. То ж щира вдячність як уславленому сучасникові В. О. Шевчукові - за спонуку, так і не менша вдячність незнаним старопольським копіїстам - за те, що саме прочитання їхньої копії полегшило й допомогло - хоча й не без труднощів, які підстерігали упродовж чотирьох років - зрозуміти почерк Орлика і навчитися читати (за факсиміле оригінального тексту щоденника3), а тим самим здобути можливість зіставного вивчення копії та оригіналу. А спробі першого порівняльного аналізу оригіналу й копії присвячуємо цю розвідку.

Читайте також: Еволюція світогляду Станіслава Оріховського

Аналіз досліджень, у яких започатковано вирішення даної проблеми. Відомо, що вже в кінці XVIII століття дослідники почали цікавитися щоденником Пилипа Орлика. Вважають, що десь у тому часі, у кінці XVIII чи, принаймні, на початку ХІХ століття й було зроблено неповну копію, у якій копіювальники довільно пропустили те, що видалося їм заважким для переписування або просто нецікавим. Про саму копію відомо, що в 1804 році вона була власністю графа Станіслава Замойського, саме від нього вона потрапила до бібліотеки князів Чарторийських у Пулавах, нині ж вона знаходиться в бібліотеці князів Чарторийських у Кракові, мікрофільм її, як уже згадувалось, - у Народовій бібліотеці Варшави.

Ян із Токар Токаржевський Карашевич пише, що саме цю копію звіряв із оригіналом, а може із якоюсь іншою копією такий мало знаний сьогодні дослідник, як Незабітовський[1]. Знаємо, що саме копією послуговувалися, пишучи розвідки про Орлика, Ф. Равіта- Гавронський та Ф. Голійчук, а неповнота, а подекуди й крайня неохайність (як судилось на власному досвіді переконатися) копії "мала наслідком чимало хибних поглядів на автора щоденника"[2].

Метою статті є уведення в науковий обіг перекладів щоденника Пилипа Орлика за 1724 рік і їх порівняльний аналіз.

Виклад основного матеріалу. Ця розвідка, хоча й не перша[3] про діаріуш Орлика, навряд чи буде в змозі всі ті хибні погляди спростувати, але внести корективи - безперечно. Цього разу об'єктом порівняння є прочитаний і перекладений нами зі старопольської - сучасною українською і оригінал щоденника, і його копія за 1724 рік. Оригінальні щоденникові записи цього року в житті гетьмана-емігранта тут подаються вперше. Нагадаємо, щоденник у цілому обіймає роки 1720-1731. Записи за попередні роки - 1720-1723 - були прочитані Яном Токаржевським і видрукувані Українським Науковим Інститутом ще у 1936 році[4], а перекладені професором Р. Радишевським сучасною українською - у 2006, - і то є правдива подорожня частина 5-томного щоденника гетьмана.

Діаріуш за рік 1724, фрагменти якого подамо як додаток, досі не був ані прочитаний, ані перекладений. А рік 1724 знаменний насамперед тим, що засланий до Салоніків гетьман не втрачає надії швидкого виїзду звідси, особливо ж коли вже на початку року (як про те свідчить запис в оригіналі від 17 січня[5]) у місті спалахує моровиця. Та аж у травні 1724 року, коли морове повітря забрало вже тисячі життів, гетьман разом із сином Михайлом, кількома людьми з прислуги та найближчим приятелем, колишнім англійським послом Йонесом, з величезними труднощами отримують дозвіл мулли - задля порятунку життя - виїхати на час епідемії до села Галаціти.

Властиво, саме в цей рік в Орлика посилюється відчуття пастки, у яку потрапила й Україна, і він сам, і його численна родина. Бо нічим іншим, як пасткою, стає для гетьмана вигнання, у якому опиняється тільки із сином Михайлом та кількома людьми, коли в Салоніках на початку 1724 року дають про себе знати перші прикмети повітряної хвороби, яку "турки та греки називають чума"[6]. Смерть сусідських дітей і тривога за власного сина Михайла (С. 469), який єдиний із його восьми дітей наразі перебуває з батьком у Салоніках, а на час епідемії - у Галаціті, тривога за родину, з якою так і не судилося поєднатися (С. 463), матеріальні труднощі, а отже, й відсутність можливості допомогти своїй бідуючій сім'ї, яка перебувала в монастирі в Кракові, стан власного здоров'я (С. 456), яке дедалі більше турбує гетьмана-вигнанця в чужому краї - усе це його щоденність. Однак із цієї буденності, із невизначеної екзистенції він виривається думками до ідеї повернення до свого запорозького війська, а свідомий свого покликання і призначення, одержимо пише листи чи не всім володарям світу і домагається того, що той світ ще довго по його навіть смерті говоритиме й писатиме про Україну як політичний суб'єкт. І тому таким інформативно важливим бачиться не тільки оригінал, а й копія, яка діалогізує з оригіналом у такий спосіб, що підкреслює відразу дві доби - першу половину XVIII (коли Орлик писав свій щоденник упродовж 1720-1731) і кінець XVIII - початок XIX-го (коли п'ятитомний діаруш копіювали та скорочували на свій лад польські анонімні палеографи). То ж перед нами помножуються зрізи, хай і фрагментарні, тих століть у різних вимірах і площинах - не тільки приватній, а й сакрально-релігійній, культурологічній, суспільній, міжнародно-політичній, дипломатичній, навіть медичній. Так само розмаїті вони й за тональністю - як вітально-життєствердною, так і трагічною, драматичною, а часом саркастичною, як наприклад, у коментуванні вичитаної з європейських газет інформації про інцестуальні подружжя на сторінці 447, коментарі, який Орлик завершує дотепним підсумуванням-прислів'ям - "яка віра, така й офіра".

Судячи з порівняльно-зіставного вивчення (тут даємо тільки його перший нарис), копіїстам видалися, як на їхній уже час, абсолютно не вартими уваги надміру багато записів Пилипа Орлика. Вони їх довільно згадували або коротко переказували, а при тому не обходилося без переінакшення. Спостерігаємо й те, що переписувачі час від часу мало не бавилися із оригінальним текстом, вдаючись, наприклад, до контамінації, коли з кількох записів робиться один. Багато що копіювальники довільно скорочували, а коли робили це поспіхом, то припускалися помилок, наприклад, в оригіналі написано "частих гостей", а в копії - "чотирьох гостей" і т.п. Помилки переписувачів діаріуша часом непоправно нівелюють і викривлюють зміст. Наприклад, Орлик пише, що перекладає шість книжок про схизму грецьку, а перекладачі подають, що гетьман буцімто перекладає про схизму грішниці[7]. Доходить нерідко і до курйозу, коли робилася перестановка порядку слів, літер - і тоді замість слова "takowe" - "такі" - у копії знаходимо слово "katowe", тобто катові.

Читайте також: «Історія русів» окремі зауваги до концепції i авторства твору

Та особливого значення набуває інформація власне Орликова, а не копіювальників тоді, коли йдеться про смертельну небезпеку, яка в травні 1724 року загрожувала Орликові та його людям у місті Салоніках, у якому все більшої сили набирала епідемія. Так, із факсиміле рукопису стає явним: на п'яти з половиною сторінках Орлик оповідає не лише про пекельні перешкоди, які чинить мулла, не даючи дозволу на виїзд із "заповітряного" міста Салоніків ані йому, ані його людям. Тут важливішим є те, що, імовірно, несподівано для себе самого гетьман-вигнанець у ті тяжкі дні пересвідчився, що й тут за ним, за його діями, намірами - пильне стеження[8]. Порівнявши оригінальний запис за 8 травня 1724 року із записом анонімного польського переписувача, з гіркотою залишається констатувати, а більше домислювати: чи то була звичайна неохайність та поспішливість копіювальника, а чи - як на рік 1830 у підневільній на той час Польщі - не вільно було й не бажано було ту інформацію оприлюднювати. Цілком імовірно, цензор Шанявський у Варшаві, який дозволив друкувати копію щоденника першого політичного емігранта Пилипа Орлика, у день 8 липня 1830 року підписав до друку той її варіант, який уже був проскрибований. Ми ж бо навряд чи тепер дізнаємось, стільки разів і як троє (якщо висновувати з трьох різних почерків) копіювальників свій труд переробляли. А тим часом пропонуємо до друку невеликі фрагменти як оригіналу, так і копії, які досі не були ані надруковані, ані перекладені - вони покликані передати дух доби, у яку жив і творив Орлик, і - з дистанцією понад 100 років - дух того часу, коли мав за посередництвом виданої копії той його голос знову зазвучати. Нині ж, коли виповнюється 300 років від часу написання Орликом конституції і 286 - від часу постання наведених нижче щоденникових рефлексій, - належить до тих світів долучити у вимірі небуденної рецепції і наш, помножений часом світ.

Так, уже сам початок року 1724 у рукописі Орлика зовсім інший, аніж у копії. Анонімні копіювальники, як здається, вирішили на власний розсуд урізноманітнити дещо монотонний щоденниковий наратив і вставили на сторінці 129-132 копії Орликову міні-автобіографію, давши їй назву "Pro memoria".

1724[9].

Pro memoria.

Na cześć i chwałę Bogu w Tróycey świętey iedynemu. Amen.

Urodziłem się w roku 1672 oktobra 11 n.s. we wsi Kosucie, w powiecie oszmiańskim, oksrzczony tamże, a trzymał mnie do Krztu J[M]Pan Sawicki, nie mogę wiedzieć, iaki urzędnik, a z kim nie pamiętam, gdyż chłopcem ieszcze będąc od JPani rodzicielki moiey, o tey matce krzesney, ale dla dawności lat poszło to w zapomnienie. Orzeniłem się zaś na Ukraynie w mieście Połtawie z Jey Mość Panną Anną Hercykowną Putkownikowną pultawską, roku 1698 octobris 23. Anastazia Teodora curka moja pierworodna urodziła się na łonie moim w Połtawie z niedzili na poniedziałek w nocy o godzinie czwartej roku 1699 Nowembra 6. Odrodziła się zaś przez Krzest swięty ejusdem 9. Tzymali ią do chrztu JPan Hryhory Hercyk szwagier móy, z JPanią Maryją Maximowiczową, siostrą swoią rodzoną, i JPan Jan Łeweniec Asauł na ten czas, a pózniey pułkownik Półtawski z JPanią Parascewą J. kozyną pułkownikowną pułtawską.

Народився в році 1672 жовтня 11 нового стилю в селі Косуті в повіті ошмянському охрещений там же, і тримали мене до хреста його милість пан Савицький, не можу знати, який урядник, а з ким не пам'ятаю, коли ж хлопцем ще був [чув] від її милості родительки моєї, про ту хрещену матір. Але для давності літ пішло те в забуття. Одружився на Україні в місті Полтаві з її милістю панною Анною Герциківною[10], полковниківною полтавською, року 1698 жовтня 23. Анастасія Теодора[11] - донька моя первородна, народилася на лоні моєму в Полтаві з неділі на понеділок вночі о годині четвертій року 1699 листопада 6. Відродилася, однак, через хрещення святе того ж місяця 9 числа. Тримали її до хреста його милість пан Григорій Герцик[12] швагер мій, з її милістю пані Марією Максимовичевою, сестрою своєю рідною, і пан Ян Левенець, осаул на той час, а пізніше полковник Полтавський, з її милістю панею Параскевою, його кузиною, полковниківною полтавською.

Hrehory Piotr syn móy urodził się w Baturynie w nocy ze srody na czwartek 1702 roku 20 Nowembra n.s. bez bytności moiey kiedym był ordynowany na konimissią do Swirska. Okrzczony za powrotem moim tegoż roku 21 decembra. Trzymali go do Krztu s.p. JW JM Pan Jan Mazepa hetman woysk zaporozkich, kawaler sw. Andrzeja Apostoła, z JM Lubowią Koczubiejową sędziną generalną.

Григорій Петро[13], син мій, народився в Батурині в ніч з середи на четвер 1702 року 20 листопада н. с. за відсутності моєї, коли був відряджений на комісію до Свірська. Охрещений із моїм поверненням того ж року 21 грудня. Тримали його до хреста його велебність і його милість Ян Мазепа, гетьман військ запорозьких, кавалер святого Андрія апocтола, з її милістю Любов Кочубеївною, суддівною генеральною.

Michał syn móy urodził się w Baturynie w nocy ze srody na czwartek o godzinie trzeciej 1704 roku 29 julii. Okrzczony w tymże roku 30 septembra, miał go trzymać do Krztu s.p. JW. Jpan hetman Mazepa z JM Panią Załęską pułkownikową Lubeńską, za powrotem z kampanii, którósmy na ten czas mieli, ale kiedy był in perpeulo[14] śmierci tenże syn móy, okrzczono go w niebytności moiey, którego trzymali do krztu JM Pan Jan Czernisz sędzia generalny woysk zaporozskich z JM Panią Tatianę Sawieczową, pisarową generalną. Urodził się na łonie moim.

Михайло, син мій, народився в Батурині в ніч із середи на четвер о годині третій 1704 року 29 липня. Охрещений у тому ж році 30 вересня, мав його тримати до хреста святої пам'яті його велебність і його милість пан гетьман Мазепа з її милістю пані Залеською, полковниковою Любенською, після повернення з кампанії, яку ми на той час мали, але коли був повержений на землю[15] [ймовірною] смертю той же син мій, охрещено його за моєї відсутності, тоді його тримали до хреста його милість пан Черниш, суддя генеральний військ запорозьких, з її милістю пані Тетяною Савичевою, писаревою генеральною. Народився на лоні моєму.

Barbara curka moja urodziła się w Baturynie na łonie moim w niedziele o godzinie iedynastej 1707 roku 7 decembris n.s. Okrzczona 1708 roku 4 januarii, trzymał ją do krztu s.p. JW Pan hetman Mazepa z JM Panią Anną Obidowską, stolnikową i pułkownikową Nizyńską.

Варвара, донька моя, народилася в Батурині на лоні моєму в неділю о годині одинадцятій 1707 року 7 грудня нового стилю. Охрещена 1708 року 4 січня, тримали її до хреста святої пам'яті його велебність гетьман Мазепа з її милістю пані Обідовською, стільниковою і полковниковою Ніжинською.

S.131. Jakub syn móy urodził się za urzędu moiego w państwie tureckim na łonie moim w Benderze w nocy z poniedziałka na wtorek o godzinie 12. 1711 roku 23 oktobris n.s. Okraczony ejusdem 25. Trzymał go Krztu król nieboszczyk Szwedski Carolus XII z JM Panię Anną Woynarowską. Ale na nieznośny nieskończony do zgonu życia mego żal umarł w Wrocławiu w kosciele oo. jezuitow 1721 roku n.s. 4 maja i tamże w kosciele sw. Jakuba na przedmieściu pogrzebiony.

Якуб, син мій, народився за врядування мого в державі турецькій, на лоні моєму, в Бендері в ніч з понеділка на вівторок о годині дванадцятій 1711 року 23 жовтня нового стилю. Охрещений тоді ж 25-го. Тримав його до хреста небіжчик король шведський Карло ХІІ з її милістю пані Анною Войнаровською[16]. Але на нестерпний і безкінечний життя мого жаль помер у Вроцлаві в костелі отців єзуїтів 1721 року 4 травня і там же в костелі святого Якуба, на передмісті, похований.

Martha curka moja urodziła się w Benderze z poniedziałka na wtorek w nocy o godzinie 2 Anno 1713 junii 5. Okrzczona ejusdem junii 10. Trzymał ją do krztu król Stanisław, także Jmość Michał Korybut Wiszniowiecki Kanclerz teraz wielki W° K° L° i JM pan Józef Potocki wojewoda Kijowski z curką moją Anastazją i z JM Panią Wojnarowską.

Марта, донька моя, народилася в Бендері з понеділка на вівторок уночі, о годині другій року 1713 червня 5. Охрещена тоді ж червня 10. Тримав її до хреста король Станіслав[17], також його милість Міхал Корибут Вишневецький, зараз канцлер Великого Князівства Литовського, і його милість Юзеф Потоцький, воєвода київський, із донькою моєю Анастасією і з її милістю пані Войнаровською.

Maryna Anna curka moja urodziła się na miascie Gugicy pod czas samego oblężenia od królow Duńskiego i Pruskiego Stralsundu przy wsi Alteferre, w dworze nazwanym Gralszerhoff w roku 1715 octobra 18 w nocy o godzinie 10 z srody na czwartek. Okrzczona tamże ejusdem 28. Trzymał ię do krztu w osobie króla Stanisława JM pan generał Poniatowski, teraz Podskarbi wielki W° K° L° a w osobie królewny JM teraz królowej szwedzkiej Ulryki Eleonory Jmość pani grafowa Koinocheldowa feldmarszalkowa szwedska.

Марина Анна, донька моя, народилася на місцевості Гугіци під час самої облоги - від королів Данського і Пруського - Штральсунду при селі Альтеферре у дворі, названому Гральшергоф у році 1715 жовтня 18 вночі о годині 10 із середи на четвер. Охрещена тоді ж 28-го. Тримав її до хреста в особі короля Станіслава його милість пан генерал Понятовський[18], тепер великий підскарбій Великого Князівства Литовського, а в особі королівни її милості, а нині королеви шведської Ульріки Елеонори її милість пані графова Койнохельдова, фельмаршалкова шведська.

Katarzyna curka moja urodziła się w Skanicy w królestwie szwedzkim w miescie Christianstadzie roku 1718 nowembra 5. n.s. we srodę o godzinie trzeciej po południu. Okrzczona 13. ejusdem. Trzymali ją do krztu JM panowie generał i gubernator Skanicy. Hardh general lejtnant Atbidell, pułkownik i komendant Christianstadu Zeiltz z wielu damami. Ale mi nie długo żyła, gdyż ad parandawi via do nieba bratu swemu najmilszemu Jakubowi umarła w roku przyszłym 1719. Niech tedy ta kochana para służy w niebie Bogu.

Катерина, донька моя, народилася у Швеції в королівстві шведському у місті Хрістіанштадті року 1718 листопада 5 нового стилю в середу о годині третій пополудню. Охрещена тоді ж 13-го. Тримали її до хреста їх милості пани генерал і губернатор Сканіци Гьорд, генерал-лейтенант Ат-бідел, полковник і комендант Хрістіанштадту Зайльтц з багатьма дамами. Але недовго прожила, оскільки вознеслася до неба до брата свого наймилішого, померла в році 1719. Нехай же тоді та кохана пара служить в небі Богові.

Читайте також: “Liber Artis Poeticae” [Книга про поетичне мистецтво] (1637): матеріали для опису та перипетії дослідження

Рукопис Орлика за 1724 рік містить значно детальніші записи, аніж у копії. Більше того, перший запис анонімні переписувачі датують 16 січня, а сам Орлик, починаючи рік із грудня, дає фактично аж два початки року - за старим стилем і за новим. Отож, нижче подані три (рукою Орлика) сторінки - наявні тільки в рукописі[19]. Далі подаємо ті Орликові нотатки, які копіїстам видались маловартісними і вони їх не скопіювали (дотримуємося правопису як Пилипа Орлика, так й анонімної копії):

ROK 1724[20].

V, 442-443

JANUARIUS WEDŁUG NOWE KALENDARZA Y NOWY ROK 1724 który day Boże aby był favstior[21] fortunatur[22].

РІК ГОСПОДНІЙ 1724 АБИ БУВ, ДАЙ БОЖЕ, СПРИЯТЛИВИЙ ТА УСПІШНІШИЙ

1/21. January/Decembris. W sobotę rano posyłałem Karola do Konsula Francuzkie° winszuj ąc mu N° Roku y posłałem mu 4 Kuropatwy żywe, z czego iako y pierwiey barzo[23] był kontent[24]. Eodem posłałem także 4 Kuropatwy 2 żywych a dwie zarzniętych Konsulowi Angielskie°[25].

1/21. Січень/грудень. В суботу рано посилав Кароля[26] до французького консула, вітаючи його з Новим роком, і послав йому 4 куропатки, з чого, як і спершу, [він] був дуже задоволений. До того ж послав також 4 куропатки - дві живі, а дві зарізані - консулові англійському.

2/22. W niedzielę nic nie miałem do pisania w ten tu Diariusz

2/22. В неділю нічого не мав до вписання в цей тут діаріуш

3/23. W poniedziałek posyłałem Karola do Konsula Francuskiego prosząc go o Communikacią gazet Francuzkich które w tych dniach dostał z Okrętu Francuzkie, tu przybyłe, przysłał mi tedy one ale y dawne Augusto y Septembri, y nic w sobie nie maiące curiosi. Ciz sami Kupcy Francuzcy, którzy tu z okrętami swemi przybyli, donieśli tu że Wielki Xiąze Florencki, y Xze Orleański Regent Francuzki umarli, lecz drugi inopsriata[27] morte na epilepsją.

3/23. В понеділок посилав Кароля до консула французького просячи його про комунікацію французьких газет, які в тих днях дістав з французького корабля, сюди прибулого, прислав мені тоді їх, але давні, за серпень та вересень, і [вони] нічого в собі не мали цікавого. Ті ж самі французькі купці, які прибули зі своїми кораблями, повідомили тут, що Великий князь Флоренський і князь Орлеанський, регент французький, померли, однак, другий бідака помер від епілепсії.

4/24. We wtorek w Wigilią Boze° Narodzenia popołudniu przed trzecią godziną właśnie kiedym

4/24. У вівторок у Вігілію Різдва Христового пополудню перед третьою годиною власне

V, 444

już wychodził do Cerkwi na Służbę Bożą, przeszli do mnie dwóch tłumaczow od Konsula Francuzkie z powinszowaniem swiąt, y z ofertą dwóch pudełek wodki rossolis y trzecie Cukrow robionych. Po odeysciu zaś moim do Cerkwi był Xiąz Superior z tymże powinszowaniem, lecz iuż mię nie zastał. Po nabożeństwie byłem w nocy w Łazni Tureckiey, a idąc stamtąd wstąpiłem do staruszka oyca me° Duchownego, któremu wyspowiadałem się drzechow moich.

вже виходив до церкви на службу Божу, прийшли до мене двоє перекладачів від французького консула зі святковим привітанням і з подарунком двох пляшок горілки з росолу та третини цукру роблених. Коли я пішов до церкви, був ксьондз найвищий з тим же повітанням, але мене вже не застав. Після набоженства був уночі в турецькій лазні, а йдучи звідти, зайшов до старенького отця мого духовного, якому висповідався в моїх гріхах.

5/25. We Srzodę na Boże narodzenie wstałem rano

0 pierwszey godzinie z północy na nabożeństwo, ktore° wysłuchałem na cześć y chwałę Boga w ciele ludzkim nowonarodzonego, y przyiołem go w naswietszym Sakramencie lubo niegodny dla niezliczonych moich grzechow tak wielkiey taiemnicy. Tego dnia żadnego chwała Bogu nie było z gratulaciami, oprocz iedne°, ktore° Pan Konsul Angielski przysyłał z powinszowaniem.

5/25. У середу на Різдво встав рано, о першій годині опівночі, на службу Божу, яке вислухав на честь і хвалу Божу в тілі людському народженому, прийняв його в найсвятішому сакраменті великої таємниці як недостойний через незлічені мої гріхи. Того дня жодного, хвала Богу, не було з привітаннями, окрім одного, якого пан консул англійський присилав з повіншуванням.

6/26. W czwartek po Służbie Bożey przychodzili do mnie Protopopa tutejszy z dwoma Popami swemi comministrami

6/26. У четвер після служби Божої приходив до мене протопоп тутешній з двома попами, своїми служителями

V, 445.

Cerkwi tuteyszey SS Konstantina y Heleny y ze wszystkiemi prawie znacznieyszemi parochianami, których pełna izba była, winszując mi swiat. Po obiedzie zaś przed Kondią był także z powinszowaniem Didaskał tutejszy z discipułami swemi, y inszemi znacznemi ludzmi, których wyprowadziwszy, przechodziłem się do Pa Konsula Angielskie, y zabawiłem się u nie do wieczora.

ІСТОРІЯ
тутешньої церкви святих Костянтина і Гелени і зі всіма властиво значнішими парохіянами, яких була повна хата, вітаючи мене зі святом. Після обіду однак перед четвертою годиною був також з привітанням тутешній дидаскал зі своїми учнями та іншими значними людьми, випровадивши яких, пройшовся до пана Консула Англійського і розважився в нього до вечора.

7/27. W piątek przypomniałem sobie że pierwszego dnia Swiąt nad wieczor przychodził do mnie pierwiey Xiądz Piperiy, z powinszowaniem lecz zastawszy mię po całonocnym prawie nabożeństwie spiące, zostawił u Karola dwie ksiązki dla mnie iedną Gramatykę Francuską a drugą Dikcionarz Italiansko Łacinski. Po odeysciu zaś iego był także z powinszowaniem Xdz Superior, który mi komunikował list do siebie pisany z Stambułu, 18 xbris NS w którym piszą mu że Woyska Perskie, unitis armis z Moskwą, znieśli nagłowę Woyska Emir Weyza Uzurpatora y Tureckie awxilarne31, y odebrali od nie miasto Teyflis. Powiadał oraz że czytał list do iedne Kupca Francuzkie ośm temu dni z Stambulu pisany, w którym oznaymuią że Cesarz Turecki ma tey zimy z Stambułu

7/27. У п'ятницю пригадав собі, що в перший день свят під вечір приходив до мене спершу ксьондз Піпері із привітанням, але заставши мене, після всенощної служби божої, сплячим, залишив у Кароля дві книжки для мене, одна - французька граматика, а друга - італійсько-латинський словник. Після його відходу був також із привітанням ксьондз найвищий, який переказав мені написаного до нього листа зі Стамбулу від 18 грудня нового стилю, в якому пишуть йому, що Перські війська в одній армії з Москвою розбили вщент війська Емір Вейза, узурпатора і турецького помічника, і відібрали в нього місто Тифліс. Ще розповів, що читав листа до одного французького купця, вісім днів тому зі Стамбулу писаний, в якому повідомляють, що турецький цезар має тієї зими зі Стамбула

V, 446.

do Adrianopola przenieść swoią rezidencią, y Woyska tam sciągać. Dzisiay zaś byli z powinszowaniem u mnie tutejsi rozni znacni Kupcy, a Pan Konsul Angielski przysyłał daiąc znać, że ma bydz u mnie po obiedzie. Jakoz sama rzeczą był z Swoim Colegą P Honetem32, o Kondyi, y powinszował mi Swiąt, a oraz prosił żebym u iego ziadł obiad w poniedziałek przyszły.

до Адріанополя перенести свою резиденцію і війська туди стягнути. А сьогодні були в мене з привітанням різні тутешні значні купці, а пан консул англійський присилав, даючи знати, що має бути в мене по обіді. І справді був у мене зі своїм колегою паном Гонестом о четвертій і привітав мене зі святами, а також запросив до себе на обід у наступний понеділок.

8/28. W sobotę nic nie miałem ad notandum posyłałem tylko prosić Pana Konsula Angielskie Kolegę Jego Pa Honesta, y trzecie Kupca Angielskie Freia na iutrzeyszy dzień do Siebie na obiad także y Didaskała tuteysze.

8/28. У суботу нічого не мав до нотування, посилав тільки просити пана консула англійського, колегу його пана Гонеста, а третього - купця англійського Фрея на завтрашній день до себе на обід, а також дидаскала тутешнього.

9/29. W niedzielę miałem u Siebie na obiedzie wyżey wczoraj wspomnianych zaproszonych osob na obiedzie, z którymi bardziey na diskursie, aniżeli na traktamencie, zabawiłem się do zachodu Słońca.

9/29. В неділю мав у себе на обіді вище вчора згаданих запрошених осіб на обіді, з якими більше на дискурсі, аніж на частуванні розважився до заходу сонця.

10/30. W poniedziałek byłem na obiedzie u tego Pa Konsula, który mię traktował dość hoynie y splendide, zaproszeni także byli in societatem xdz Superior z swoim socjuszem xdzem Piperim, Didaskał, Frey y Honesto. Po obiedzie zabawiłem się do zachodu Słonca, na dikursach, y na ytaktamencie herbaty y kafy.

10/30. У понеділок був на обіді у того пана консула, який мене частував щедро та з блиском, запрошені також були в співучасті ксьондз найвищий зі своїм супутником ксьондзем Піпері, дидаскал, Фрей і Гонесто. Після обіду розважився до заходу сонця на дискурсах і на частуванні чаєм та кавою.

11/31. We wtorek czytałem gazety Włoskie, komunikowane mnie od xdza Superiora przez Pa Consuła w których Zac Sutn notabiliora: że krol Jeść

11/31. У вівторок читав газети італійські, доставлені мені від ксьондза найвищого через пана консула, в яких занотовано, що король його милість

V, 447.

August uczynił alians z Cesarzem y z Elektorem Bawarskim, y że czyni praeparamenta, że Cesarz Jmść chce, aby Rzpta od pretensiy swoich respektem Inflant y Kurlandii nieodstepowała. Ze car Jmść intendit atakować primo verte Gdańsk, dla cze In omnem eventum[28] Gdanczerzanie posyłali Deputatow swoich do Krola Pruskie prosząc go o Succurs, inqvantumly[29] Car JM chciał co przeciwko miastu sek[30] moliri[31], w czym Krol Pruski im nie odmowił. Ze Krol Danski także czyni praeparamenta na wojnę przeciwko Moskwie. Ze Cesarzowa iest brzemienna, dla czego wszędzie wszędzie Panstwie Cesarskim po Kościołach Te Deum laudamus ingratiarum actionem spiewano. Ze Krol Angielski za wnuka swe który się z Syna Je starsze urodził, poslubił wnuczkę swoią zrodzoną z Corki Je Krolowey teraznieyszey Pruskiey, a wnuczkę swoią także z Syna zrodzoną, poslubił za Syna Krola Pruskie Wnuka swe z Corki swoiey zrodzone. Piękne małżeństwo właśnie według zakonu Chrzesciańskie, lecz iaka wiara taka y ofiara.

Koniec tego roku za który niech będzie wieczna chwała nieskonczoney dobroci y miłosierdziu Boskie° że mię w nim zachował zdrowe° y niezakonczył zycia mego

Август учинив альянс із цезарем і з баварським електором, і що чинить препарації, що цезар його милість хоче, аби Річ Посполита від своїх претензій стосовно Інфлянт та Курляндії не відступала. Що цар його милість має намір атакувати насамперед Гданськ, тому - як участь кожного - гданчани посилали своїх депутатів до пруського короля, прохаючи його прийти на допомогу, говорячи, що цар його милість хотів ще проти міста затято боротися, в чому король Пруський не відмовив. Що король Данський також чинить препарації на війну проти Москви. Що цезарева вагітна, тому всюди в країні цезарській по костелах "Te Deum laudamus ingratiarum actionem" співано. Що король англійський за онука свого, який з сина його старшого вродився, пошлюбив онуку свою, народжену від доньки його, королеви теперішньої Пруської, а онуку свою, також від сина народжену, пошлюбив за сина короля Пруського онука свого, від доньки своєї народженого. Гарне подружжя, власне стосовно закону християнського, отож, "яка віра, така й офіра".

Читайте також: Русь\Україна\Росія\Московія\Рутенія\Роксоланія: "історія - це політика, звернена у минуле"?

Кінець того року[32], за який нехай буде вічна слава нескінченій доброті й милосердю Божому, що мене в ньому зберіг здорового і не вкоротив життя мого

V, 448

ROK Panski 1724. Który aby był faustior fortunatumq[ue] nad insze przeszle. Suppikuię[33] pokornie do przedwieczne Majestatu Boskie

РІК ГОСПОДНІЙ 1724 АБИ БУВ СПРИЯТЛИВИЙ НА ЩАСТЯ НАД ІНШІ РОКИ МОЛЮ ПОКІРНО ПРЕДКОВІЧНИЙ МАЄСТАТ БОЖИЙ

12/1 January We Srzodę w Służbie Bożey wstąpił do mnie Didaskał tutejszy z pewnemi Kupcami znacznieyszemi, y powinszował mi nowego roku. De caterv[34] nikogo nie było tego dnia, y siedziałem w gospodzie spokojnie.

12/1 січня в середу в службу Божу вступив до мене дидаскал тутешній з певними купцями значнішими і привітав мене з новим роком. З натовпів нікого не було того дня, і сидів в господі спокійно.

13/2. We czwartek nad wieczor byłem u xię zy tutejszych Missionarzow y zabawiłem się z niemi na krotkiey Konwersacji z półgodziny.

13/2. В четвер над вечір був у ксьондзів тутешніх, місіонерів, і розважився з ними на короткій співбесіді з півгодини.

14/3. W piątek nic zgoła non occurebat.

14/3. У п'ятницю взагалі ніц не відбувалось.

V, 449

15/4. W sobotę byłem o Kondyi u Pana Konsula Angielskie° z którym zabawiłem się na Konwersacji do zachodu Słonca.

15/4. В суботу був о четвертій у пана консула англійського, з яким розважився в розмовах до заходу сонця.

ОРИГІНАЛ:

16/5. W niedzielę w Wigilią[35] Epiphanią Dni byłem na Służbie Bożey w Cerkwi Metropolitanskiey Kathedralney, która się rano bardzo odprawiła, y zaraz po Służbie Bożey nie wychodząc poświęcano Wodę, a kiedym powrocił do gospody miałem u Siebie częstych gosciy Popow y czerńców tutejszych iednych po drugich przychodzących z Wodą swięconą, y kontinuiących te wizyty aż do samego południa, dla czego pieniążki musiały depansować[36] się.

16/5. У неділю в дні вігілійної епіфанії був на службі Божій у церкві Метрополітанській Кафедральній, яка дуже рано була відправлена, і відразу по службі Божій, не виходячи, посвячувано воду, а коли повернув до господи, мав у себе частих гостей - попів та ченців тутешніх, що одні за іншими приходили зі свяченою водою, в зв'язку з чим грошики мусили зникати.

КОПІЯ:

16/5. Jan. Miałem u siebie częstych gosci popow i czercow tutejszych jednych po drugich przychodzących z wodą swieconą, dla czego pieniążki musiały depansować się.

16 січня. Мав у себе чотирьох гостей - попів та ченців тутешніх, що одні за іншими приходили зі свяченою водою, в зв'язку з чим грошики мусили зникати.

ОРИГІНАЛ:

V, 452-453

28/17. w piątek rano doniosł mi Zyd tłumacz moy, że tey nocy przyiachał tu z Stambułu od Porty Kapiczy basza z fermanami Cesarskiemi, które co w sobie sonant, ieszcze się nie rozgłosiło.

O zrzuceniu Wezyra Wielkie, y Janczar Agi tenże samy Zyd słyszał, o czym i od inszych wielu słyszałem, powiadaią także że i sam Cezarz jest in periculo[37] depozycii swej z Cesarskie stolca. Co daley będzie, czas nam revelabit. Ja zaś za powzięciem tych wiadomości powoli zacząłem przybierać się w drogę, zwłaszcza keidy JM Pan Poseł Angielski namienił mi trochę w liscie swoim przedtym pisanym o teyże samey Wojnie, y upewnił że mię mają do Stambułu sprowadzić, czekam tylko ta diosisime in dies na Cathegoryczną wiadomość. Ociec Protosngieł z Synayskiey gory, powróciwszy wczoraj z swoiey peticyi, nawiedział mi dzisiaj, y ziadł u mnie obiad, dispensowawszy sobie na usilną moią prozbę y dla S Antonie wielkie (którego dzisiaj solenitatem celebruią) na ryby, alias iako wszyscy Grecy we srzody i i piątki chociażby było y swięto wielkie w te dni nie iedzą ryby, tak y on lubo nie iest Grek ale natione Rusin ze Lwowa pewnieby nie iadł, gdybym go na to nie namowił.

28/17 в п'ятницю рано доніс мені жид, мій перекладач, що тієї ночі приїхав тут зі Стамбулу від Порти Капічи-баша з указами цезарськими, які що в собі ховають, ще не рознеслося. Про скинення великого візира і Янчар Аги той же самий жид чув, про що й від інших я багато чув, розповідають також, що й сам цезар під загрозою втрати цезарського стільця. Що далі буде, час нам відкриє. Я, однак, з отриманням тих відомостей поволі почав збиратися в дорогу, зокрема коли його милість пан посол англійський розповів мені трохи в листі своєму, перед тим написаному, про ту саме війну і запевнив, що мене мають до Стамбулу спровадити, чекаю тільки з дня на день на категоричну відомість. Отець протосингел з Синайської гори, повернувшись учора зі своєї петиції, навідав мене сьогодні і пообідав у мене, позволивши собі на настійне моє прохання і на честь святого Антонія великого (якого сьогодні свято целебрують) їсти рибу, в той час як усі греки в середи та п'ятниці, хоча б було й велике свято в ті дні, не їдять риби, так і він, хоча не є грек, але нацією русин зі Львова, - напевно не їв би, якби я його на те не намовив.

КОПІЯ (тут зразок украй недбалого переписування):

28. Jan. Zyd tłumacz mój ... o zrzuceniu Wezyra W-go ...[38] i że i sam Cezarz jest in periculo depozycii swej.... Po powzięciu tych wiadomości powoli zacząłem ję przybierać w drogę, zwłaszcza keidy JMP.Poseł angielski wymienił mi w liscie swoim o tejże wojnie i że me mają do Stambułu sprowadzić.

28 січня. Жид, мій перекладач, ... чув про скинення великого візира.... і що сам цезар перебуває в ризикованій ситуації своїй... Після осмислення тих відомостей поволі почав збиратися в дорогу, зокрема коли ЙМ пан англійський посол згадав мені в своєму листі про ту ж війну і про те, що мене мають спровадити до Стамбулу.

Насамкінець пропонуємо уважно прочитати фрагмент, коли оригінал (V, 621) і копія (С. 155-156) майже дослівно співпадають:

1/21. W piątek w dzień narodzenia y Patrona me naymilsze Syna Hrehore, dałem za zdrowie iego y za szczęsliwe powodzenie na Służbę Bożą, która kazałem w Cerkwi S Antonie Wielkie odprawić y sam iey na częśc y chwałę Bogu wysłuchałem za nie. A po Służbie Bożey, kiedym był w gospodzie przyszedł do mnie Zakonnik Diakon z Wołynia z Monastera Poczaiowskie, który peregrinuie do Jeruzalem, nazywa się Borecki, był przed tym za Spiewaka u Czarowny Katarzyny Siostry Czara Jmsci bywał w Kyowie y na Ukrainie ex obedientia z monastera swe posyłany, w tym roku. Ten mi mirabilia powidał, co się teraz w Ukrainie dzieje, oprocz te, że Hetmana nie masz y nie będzie Połkownikow, y Starszyznę wszystką z Ukrainy na Moskwę zabrano, Pa Połubotka Pułkownika Czernichowskie zagubiono, który z supliką jezdził od całego Wojska do Czara JMsci prosząc o Hetmana Skarby wszystkie y inne dobra ruchome na Czara zabrano, tychże Połkownikow Ukraińskich. Moskwa w Ukrainie wszystko rządzi y całe ią sobie subiecit, owo Zgoła wszystko to teraz się dzieje, cokolwiek nieboszczyk Mazepa powiedział co się ma stać

1/21. У п'ятницю в день народження і патрона того наймилішого сина Григорія дав за його здоров'я і за щасливу долю на службу Божу, яку замовив у церкві святого Антонія Великого відправити і сам її на честь і хвалу Богу вислухав за нього. А після служби Божої, коли був у господі, прийшов до мене ченець диякон з Волині з Почаївського монастиря, який мандрує до Єрусалима, називається Борецький, був перед тим за співака в цариці Катерини, сестри його милості царя, бував у Києві і на Україні смиренно зі свого монастира посланий в тому році. Той мені мірабіли розповів, що зараз в Україні діються, опріч того, що немає і не буде, полковників і всю старшину з України до Москви забрано, пана Полуботка, чернігівського полковника знищено, який із суплікою їздив від цілого війська до царя його милості, просячи про гетьмана, скарби всі та інші добра рухомі тих же українських полковників на царя забрано. Москва на Україні усім править і всю її собі підпорядкувала, оте загалом все те зараз діється, що небіжчик Мазепа прорікав...

На завершення зазначимо, що спостереження в цій розвідці спираються на аналіз та зіставлення кількох фрагментів оригіналу та копії. Це, можна сказати, своєрідна апробація, яка однак підтверджує необхідність подальшого вивчення, на яке заслуговують обидва тексти-раритети, оригінал і копія в цілому взяті. Щоденникові записи, зроблені Орликом у 1724 році, розгортаються на 432 сторінках рукопису, які відповідно склали 216 сторінок гарвардського факсиміле, оскільки в ході видання на одній сторінці формату А4 видавці помістили 2 рукописні сторінки Пилипа Орлика. Відповідно гарвардське видання оригіналу цілого діаріуша (Том V: роки 1720-1726: Том VI: роки 1727-1731) налічує загалом понад тисячу шістсот сторінок факсиміле, а відповідно власне Орликових - удвічі більше, близько трьох з половиною тисяч. Копія ж має близько вісімсот сторінок формату А4.

Що ж стосується змістовного наповнення щоденникових сторінок, то в цій короткій статті за кадром залишилась інформація, з якої постає, що всупереч усім випробуванням долі український гетьман був у Салоніках видатною особистістю, з думкою якої рахувалися як дипломати, французькі та англійські консули, так і вище духовенство. Шанували знатного чужинця й салоніцькі греки, які були, як і гетьман, православного віросповідання. Однак був відкритий Орлик і на контакти з католицьким духовенством, цікавився причинами роз'єднання церков і тим, як може дійти до вільної сполуки православних і католиків. Жив сподіваннями налагодження контактів зі своїм Запорізьким військом, а тому зі спраглою увагою прислухався до тих відомостей, які долинали з України, які його приносили ченці, мандрівники чи купці. Як видно із наведених тут уривків, Орлик мав надію дістати дозвіл на виїзд до Стамбулу, де сподівався розширити свої контакти з представниками європейської дипломатії, за допомогою котрих світ мав зареагувати на поневолення України.

1 Diariusz Podroży ktory w Imie Trojcy Przenajsiwętszej zaczął się w Roku 1720. Miesiąca oktobra dnia 10. Mікрофільм 16748 (відділ мікроформ Народової бібліотеки у Варшаві).
2 Діярій гетьмана Пилипа Орлика. Опрацював до друку Ян із Токар Токаржевський Карашевич. - Варшава, 1936. - С. VI.
3 The Diariusz podrozny of Pylyp Orlyk (1720-1726). With an Introduction by Orest Subtelny. Distributed by the Harvard University Press for the Ukrainian Research Institute of Harvard University. Harvard library of earlyukrainian literature. Texts. Volume V. - 1989. - Р. 442-651.
4 Діярій гетьмана Пилипа Орлика. Опрацював до друку Ян із Токар Токаржевський Карашевич. - Варшава, 1936. - С. ІХ.
5 Діярій гетьмана Пилипа Орлика. Опрацював до друку Ян із Токар Токаржевський Карашевич. - Варшава, 1936. - С. ІХ.
6 Соболь В. Слов'янська щоденникова проза і діаріуш Ор­лика / В. Соболь // Слов'янські обрії. Доповіді до XIV Міжнарод­ного Славістичного конгресу. - Київ, 2008. - С. 617-631;
Mentalność pogranicza kulturowego w Diariuszu podróznyhm (1720-1731) Pyłypa Orłyka // Polska-Ukraina. Pogranicze kulturowe i etniczne. - Wrocław, Polskie towarzystwo ludoznawcze, Uniwersytet Wrocławski pod redakcją naukową Michała Buchowskiego (Polskie towarzystwo ludoznawcze. Archiwum etnograficzne]. - Tom 47. - 2008. - S. 101-106; Соболь В. Доба Івана Мазепи в діаріуші Пилипа Орлика / В. Соболь // Іван Мазепа та його доба. Історія, культура, національна пам­'ять : матеріали міжнародної конференції. - Київ, 2009. - С. 196-214; Соболь В. "Діаріуш" Пилипа Орлика як щоденник ук­раїнсько-польського пограниччя / В. Соболь // Слово і час. - 2009. - № 6. - С. 20-26.
7 Діярій гетьмана Пилипа Орлика. Опрацював до друку Ян із Токар Токаржевський Карашевич. - Варшава, 1936. - С. 1-188.
8 The Diariusz podrozny of Pylyp Orlyk (1720-1726). With an Introduction by Orest Subtelny. Distributed by the Harvard University Press for the Ukrainian Research Institute of Harvard University. Harvard library of earlyukrainian literature. Texts. Volume V. - 1989. - Р. 449.
9 The Diariusz podrozny of Pylyp Orlyk (1720-1726). With an Introduction by Orest Subtelny. Distributed by the Harvard University Press for the Ukrainian Research Institute of Harvard University. Harvard library of earlyukrainian literature. Texts. Volume V. - 1989. - Р. 468.
10 Тут порівнюємо сторінку 477 оригіналу Орлика зі сторінкою 138 копії анонімних польських переписувачів.
11 Маємо на увазі сторінки 512-519 оригіналу та сторінку 152 копії.
12 1724 - ця позначка, судячи з усього, зроблена була не самими копіїстами, а згодом тим, хто готував копію до друку, так само як і нумерація копії на полях.
13 Анна Герцик з роду Герциків, рід ведеться від єврея Симона Герцика з Умані, який вихрестився у 1650 році. Його син Павло Семенович (батько Анни) був полковником козачого полтавського полку (1675-1695).
14 Найстарша донька Пилипа Орлика, згодом дружина гене­рала Штенфліхта. Померла молодою у віці 29 років, залишив­ши чоловіка і двох синів - Кароля та Пилипа. Один із її синів - продовжив справу діда Пилипа Орлика і дядька Григорія Ор­лика.
15 Один із прихильників Мазепи та Орлика. За гетьману­вання Орлика отримав титул генерального осаула. У 1715 році разом з Орликом виїхав до Стокгольма, де пробув до кінця 1719 року, потім був відправлений П. Орликом до Польщі з дорученням передати кореспонденцію різним польським сенаторам, а потім спробувати увійти в контакт із запорож­цями та кримським ханом. У Варшаві відмовився від поїздки на Запоріжжя під претекстом хвороби. Незабаром був ареш­тований і виданий російській владі. У Петербурзі після суду був кинутий до тюрми в Адміралтейство. Тільки в 1728 році був відпущений на проживання до Москви. Про Григорія Пав­ловича Герцика та його лікарську практику в Москві далі є цінні записи в діаріуші Орлика за 1730 рік. У "Киевской Старине" за 1883 рік (№ 3) надруковано матеріали допиту Григорія Герцика в Перербурзі в 1721 році.
16 Майбутній фельмаршал Людовіка ХV - Орлі. Допома­гав батькові в його дипломатичній діяльності. Про нього знаходимо цінну інформацію в щоденникових записах Пили­па Орлика із подальших років, найбільше - з року 1730, коли після майже десятилітньої розлуки батькові й синові поща­стило не тільки зустрітися, а й узгодити дипломатичну співпрацю. Дивись про це спеціальну розвідку: Соболь В. Фрагмент дипломатії батька і сина Орликів / В. Соболь // Symbole in honorem Stefan Kozak. - Warszawa : wydawnictwo Tyrsa, 2007. - С. 111-121.
17 Імовірно, тут помилка копіювальників і має бути percello - 1) повергати на землю; 2) сильно ударити; 3) поразити.
19 Анна Войнаровська (з роду Мировичів) - дружина Андрія Войнаровського (небожа Мазепи), яка на час, описаний у діаріуші, перебувала в Швеції, а їхній син Станіслав залишився там назавжди. Про Андрія Войнаровського відомо, що той після обрання Пилипа Орлика гетьманом виїхав до Німеччини, де його (у Гамбурзі) схопила російська агентура і вивезла до Петербурга, де він був катований, а згодом висланий до Сибіру.
20 Станіслав Лещинський (1677-1766), обраний на польсько­го короля в році 1704, а позбавлений був трону в 1709 році Августом ІІ Саксонським.
21 Станіслав Понятовський (1676-1761 або 1678-1762) - великий підскарбій Великого Князівства Литовського, гене­рал королівської гвардії, воєвода мазовецький (1728-1752), каштелян краківський (1752-1761). Голова партії Чарторийських, потім міністр при Августі ІІ та Августі ІІІ. Спершу був прибічником Лєщинського, а потім прихильником Росії. Стан­іслав Понятовський - батько останнього польського короля Станіслава Августа.
22 The Diariusz podrożny of Pylyp Orlyk (1720-1726). With an Introduction by Orest Subtelny. Distributed by the Harvard University Press for the Ukrainian Research Institute of Harvard University. Harvard library of earlyukrainian literature. Texts. Volume V. - 1989. - Р 442-449.
23 The Diariusz podrożny of Pylyp Orlyk (1720-1726). With an Introduction by Orest Subtelny. Distributed by the Harvard University Press for the Ukrainian Research Institute of Harvard University. Harvard library of earlyukrainian literature. Texts. Volume V. - 1989. - Р. 442-443. Далі зазначаємо том і сторінку цього факсимільного видання перед цитатою.
24 faustus, a, um - щасливий, сприятливий.
25 fortunatuus, a, um - щасливий, успішний, вдалий; бага­тий, заможний.
26 Саме так є в рукописі.
27 contentus,a,um [contineo] - задоволений.
28 The Diariusz podrożny of Pylyp Orlyk (1720-1726). With an Introduction by Orest Subtelny. Distributed by the Harvard University Press for the Ukrainian Research Institute of Harvard University. Harvard library of earlyukrainian literature. Texts. Volume V. - 1989. - Р 443.
29 Кароль - багато років був помічником гетьмана Орлика.
30 inops, opis - бідний, безпомічний.
31 auxilarius - той, що подає допомогу, підтримку.
32 Імовірно, тут помилка, бо далі Орлик неодноразово подає ім'я Honesto.
33 eventum - 1) подія, пригода; 2) результат.
34 inquam - говорю.
35 seco - 1) зрізати, стригти, косити; 2) оперувати; 3) роз­дирати; 4) розрізати, розділяти; 5) розсікати; 6) розчленяти; 7) залагоджувати, вирішувати.
36 molior - 1) рухати; 2) пробуджувати; 3) обробляти, ора­ти; 4) метати, кидати; 5) управляти, правити; 6) потрясати, дивувати; 7) будувати, зводити; 8) намагатися, робити зу­силля, боротися.
37 Орлик має на увазі завершення 1723 року, оскільки ці записи власне - за останні дні 1723, які в своєму рукописі він, однак, подає під роком 1724. А далі, як пообачимо, Орлик ще раз розпочне 1724 рік, уже за новим стилем.
38 supplicium, i, n - 1) уклінне прохання; 2) покірне прохання, клопотання; 3) молитва.
39 caterva - 1) натовп; 2) загін, полчище; 3) трупа акторів; 4) хор; 5) стадо; 6) багато чогось.
40 В оригіналі помилка - w Wigilią (1, 449).
41 Depanso - 3) знищувати, видаляти.
42 periculum, i n - 1) спроба, дослід; 2) небезпека, ризик; 3) судовий процес.
43 Тут і далі крапками позначені пропуски в копії, очевидно, палеографи не зрозуміли почерку Орлика.