«10 жовтня року 1621, або Пам’ятка звитяги і слави...» (1644) Андрія Абрека пройнята ідеєю переконати читача у винятковому значенні, яке мають знання, виховання на добрих прикладах, а, отже, вивчення історії в людському житті. Оскільки Андрій Абрек присвятив усе своє життя навчанню і вихованнню студентів, така авторська позиція мала під собою як суб’єктивне, так і об’єктивне підґрунтя: в інтелектуальній сфері Європи практично в цей час (сер. XVII ст.) оформлюється ідейна течія Просвітництва, з притаманною їй домінантою раціоналізму та культом освіченості. Таким чином, історія, що з античних часів вважалася за вчительку життя, посідає особливе місце серед гуманітарних наук. Професор Абрек вбачає в історії скарбницю добрих прикладів і зразків, хто не вчить її – не розвивається.