Людмила Шевченко-Савчинська (Медієвіст)
Назва латиною: Quaestio de luminis profusione a M. Joanne Bandorkowic in alma Acad. Crac. ordinario astronomiae professore ad disputandum publicè proposita. In mense Augusto, die 22. hora 10. Anno Domini M.DC. XXVI. Permissu M. D. Rectoris.
Обсяг: бл.10 с.
Видавець: Cracoviae, Ex Officina Typographica Francisci Caesarii
Рік видання: 1626
Оригінал зберігається: ЛНУ, CT-II 79858
Мова: латинська.
Ян Бандоркович, який часто додавав до свого прізвища Neopolita, тобто мешканець Нового Міста, доктор філософії, професор математики Краківської академії. На думку Йозефа Мучковського1, належав до адміністрації Академії. Кафедра астрономії Краківської академії, заснована Мартин Русин з Журавиці була, була справді потужним науковим осередком. Тут навчалися і викладали чимало вихідців з українських етнічних земель, зокрема, Юрій Дрогобич Котермак, згодом – один із наставників Миколи Коперника.
Читайте також: Брожек Ян. Арифметика для недосвідчених
«Quaestio de luminis profusione – Питання про поширення світла» – не перший і не єдиний твір Яна Бандорковича на астрологічну тематику: окрім латиномовного «Quaestio de actione coeli in haec inferioria – Про вплив неба на тих, хто під ним мешкає» (1621), відомий також польськомовний «Rozsądek y przestroga z gwiazd y obrotów niebieskich: na rok p. 1621... – Тлумачення і пересторога зірок і небесних рухів на рік 1621».
Перед нами – тези публічного диспуту, як повідомляє титульна сторінка: «Питання про поширення світла, винесене для привселюдного обговорення Яном Бандорковичем, ординарним професором астрономії у рідній Краківській академії...». Після традиційної етикетної частини вміщено основний текст у вигляді тез, кожна з яких підсумовується короткими висновками: «Висновок І: Від світлоносного тіла світло розсіюється не лише з центру, але від усієї поверхні»; «Висновок ІІ: Від світлоносного тіла світло прямими лініями довколарозповсюдно промінячись водночас через усю середину розсіюється»; «Висновок ІІІ: Світло в розсіянні відчутно слабне і настільки тонким стає, з цієї причини значно далі відноситься»; «Висновок ІV: Поодинокі частини світла від тіла, що світлом промениться, аж крайньої сфери досягають, нею обмежуються».
Читайте також: Новолатинська література – класична область пограниччя культур. Український аспект
Окремо розглядається «Питання про рівнодення»: «Рівнодень буває два: повне та з наближенням сонця2. Таким чином, є два його види: серединне і наближене. Як у всякому русі нерівномірного наближення середину належить якось розуміти, через що можна осягнути причину нерівномірності. Тож, ясно, що треба відшукати тут серединні полюси і середнє коло рівнодення, також рівноденні відрізки і точки перетворення». Виклад тез щодо рівнодення проілюстрований трьома діаграмами. Ще однією ілюстрацією є «Приклад із таблиць» щодо весняного рівнодення 1626 р.
Читайте також: Латиномовна історіографія України XVII—XIX ст.
На завершення, після запропонованих для диспуту тез, вміщено ще одну етикетну частину – це подяка ректору Краківської академії Якобу Наймановичу, обох прав доктору, архидияконові, багаторазовому ректорові Краківської академії.
Ян Бандоркович, який часто додавав до свого прізвища Neopolita, тобто мешканець Нового Міста, доктор філософії, професор математики Краківської академії. На думку Йозефа Мучковського1, належав до адміністрації Академії. Кафедра астрономії Краківської академії, заснована Мартин Русин з Журавиці була, була справді потужним науковим осередком. Тут навчалися і викладали чимало вихідців з українських етнічних земель, зокрема, Юрій Дрогобич Котермак, згодом – один із наставників Миколи Коперника.
Читайте також: Брожек Ян. Арифметика для недосвідчених
«Quaestio de luminis profusione – Питання про поширення світла» – не перший і не єдиний твір Яна Бандорковича на астрологічну тематику: окрім латиномовного «Quaestio de actione coeli in haec inferioria – Про вплив неба на тих, хто під ним мешкає» (1621), відомий також польськомовний «Rozsądek y przestroga z gwiazd y obrotów niebieskich: na rok p. 1621... – Тлумачення і пересторога зірок і небесних рухів на рік 1621».
Перед нами – тези публічного диспуту, як повідомляє титульна сторінка: «Питання про поширення світла, винесене для привселюдного обговорення Яном Бандорковичем, ординарним професором астрономії у рідній Краківській академії...». Після традиційної етикетної частини вміщено основний текст у вигляді тез, кожна з яких підсумовується короткими висновками: «Висновок І: Від світлоносного тіла світло розсіюється не лише з центру, але від усієї поверхні»; «Висновок ІІ: Від світлоносного тіла світло прямими лініями довколарозповсюдно промінячись водночас через усю середину розсіюється»; «Висновок ІІІ: Світло в розсіянні відчутно слабне і настільки тонким стає, з цієї причини значно далі відноситься»; «Висновок ІV: Поодинокі частини світла від тіла, що світлом промениться, аж крайньої сфери досягають, нею обмежуються».
Читайте також: Новолатинська література – класична область пограниччя культур. Український аспект
Окремо розглядається «Питання про рівнодення»: «Рівнодень буває два: повне та з наближенням сонця2. Таким чином, є два його види: серединне і наближене. Як у всякому русі нерівномірного наближення середину належить якось розуміти, через що можна осягнути причину нерівномірності. Тож, ясно, що треба відшукати тут серединні полюси і середнє коло рівнодення, також рівноденні відрізки і точки перетворення». Виклад тез щодо рівнодення проілюстрований трьома діаграмами. Ще однією ілюстрацією є «Приклад із таблиць» щодо весняного рівнодення 1626 р.
Читайте також: Латиномовна історіографія України XVII—XIX ст.
На завершення, після запропонованих для диспуту тез, вміщено ще одну етикетну частину – це подяка ректору Краківської академії Якобу Наймановичу, обох прав доктору, архидияконові, багаторазовому ректорові Краківської академії.
1 Rękopisma Marcina Radymińskiego W druk. Józefa Czecha, 1840 - 156 с. С. 135.
2 Імовірно, йдеться про це: http://uk.wikipedia.org/wiki/Випередження рівнодення