Збірка "Вітання священних королівських величностей" містить різного обсягу вітальні промови Мартина Анчевського, райців Валер’яна Алембека, Матвія Кучанковича, Бартоломея Зиморовича. Звертаючись до короля, якого він порівнює з Марком Антонієм, Анчевський просить ласки не лише для Львова (адже «розумно, якщо це місто, яке королівськими привілеями заслуговує прикрашатися і захищатися (...)» її отримає), а й для всієї Русі. Львівський консул Матвій Кучанкович вітає королеву Польщі Елеонору Йозефу Марію і наголошує: «як і в Палади, народженої з голови Зевса, – мудрість, у твоєму серці – доброго розуму божественний посаг». Бартоломей Зиморович, як звичайно, прикрашає свій текст віршованими рядками.
Людмила Шевченко-Савчинська (Медієвіст)
Назва латиною: Salutationes Sacrarum Regiarum Maiestatum nec non illustrissimi ac reverendissimi Dom. D. Episcopi Culmensis et Pomesaniae, Regni Poloniae Procancellarii a viris consularibus Leopolien.
Обсяг: 12 арк.
Видавець: Львів, друкарня Мосцицького
Рік видання: [1671]
Оригінал зберігається: ЛНУ ім. В. Стефаника
Мова: латинська.
Збірка починається чотиривіршем Йосифа Зиморовича (на звороті титулу). Наступні дві сторінки займає присвята Якова Мосцицького Станіславу Буженському, регентові королівської канцелярії. Далі – різного обсягу вітальні промови Мартина Анчевського, райців Валер’яна Алембека, Матвія Кучанковича, Бартоломея Зиморовича.
Читайте також: Історична особа крізь призму етикетного твору
Мартин Анчевський найбільш велемовний: його вітальні слова на дев’яти сторінках звернені до королівського подружжя – Михайла Корибута-Вишнивецького та Марії-Елеонори, чиє ім’я задля зручності використання художнього прийому скорочено до Леонори – автор просить прихильності до руських левенят у тієї, хто належить до шляхетного лев’ячого роду. Звертаючись до короля, Анчевський просить ласки не лише для Львова (адже «Розумно, якщо це місто, яке королівськими привілеями заслуговує прикрашатися і захищатися (...)» її отримає), а й для всієї Русі. (До речі, у Бартоломея Зиморовича згадується ще одна місцева географічна назва – Україна). Мартин Анчевський називає короля найкращим правителем, подібним до Бога, переможцем і миротворцем, порівнює Михайла Вишневецького з Марком Антонієм.
Читайте також: Шлюбні панегірики у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського: особливості примірників
Львівський консул Матвій Кучанкович вітає королеву Польщі Елеонору Йозефу Марію такими словами: «Те, за що Польща обдаровувала безсмертям усіх своїх королев: Ельжбет, Катерин, Анн, Констанцій, Сесілій – щасливі й дружні королівству ці імена, не стільки королівські, скільки божі вони супутниці – усіх Августів, усіх Австрійців, скіпетри яких твоєю рукою утримуються, легко і швидко ти урівняла». Хоча техніка створення портретів найвищих державних осіб різними авторами різниться неістотно, однак портрети королев у латиномовній літературі не є однотипними: чи не кожну з королівських обраниць можна було б назвати людиною однієї (акцентованої письменником) якості, якими, звісно ж, не могли бути реальні жінки – це лише бажаний результат для ревних послідовників тогочасних літературних правил. Тож, М. Кучанкович стверджує, що Елеонору львів’яни цінують за найвищу цнотливість, непереможну душі твердість і шляхетне серце в мужніх грудях амазонки. Також він наголошує на видатній мудрості королеви: «як і в Палади, народженої з голови Зевса, – мудрість, у твоєму серці – доброго розуму божественний посаг».
Читайте також: Анчевський Мартин. Поле серед і понад поля...
Заключним є вітання від Бартоломея Зиморовича, чиї віршовані рядки розпочинали збірку:
Інші принесуть до родоводу пурпурові квіти
Заквітчають помешкання червоними трояндами.
Ця троянда Буженська не потребує білила чи рум’янку –
Молоком Камен умита, не може не зарум’яніти.
