ДІМ МОЖНОВЛАДНИХ СВІТИЛ: МІСЯЦЯ КОРИБУТСЬКОГО
та
Марса Чарторийського у небі слави на весільній
церемонії у видатного вельможі Михайла Сервація
Корибута, воєначальника у Вишневці і Збаражі,
канцлера M.D. Литви,
володаря пінсценського, глинянського,
волоковицького та ін., та ін., капітана
а також
[дім] належний найяснішій панянці у Клевані,
Магдалені Чарторийській
із знаменної M.D Литви.
Від аплодуючого іменам своїх засновників
колегіуму Кременецького Товариства Ісусового,
Від часу з’яви Дому назаретянському Боголюдини у рік 1725.
Типографія Львівського колегіуму Товариства Ісусового. *
Тебе успіх, слава, громадян повага
понад інших правителів здійняла,
тебе до зірок підніс Дім.
Пліній
Задум розкрився, і волею неба відчинилися золоті ворота,
і Мала Ведмедиця, нагнувшись, чекає на Велику,
поки південну браму зрушить підперезаний Оріон, запрошуючи другу зірку –
вони зв’язані долями.
Він хоче, щоб ця пара йшла поряд, він досягнув честі бути цим зорям другом.
Клавдіан
Двір являє небу узгоджену пару.
Ibidem
Там є місце, яке, коли словам відвага додасться, не побійся назвати “великого неба палац”.
Овідій
Небесних престолів, споріднених зір торкається він.
Ibidem
Що за пишна процесія в небі? І хто запалив
Ті світила, що Фебу найближчі, казковим коханням?
Це звідси, де Марса домівка зайнялася червоним,
Це звідси, де срібного Місяця розкішні палати,
Виходить любов з сагайдаком, золоті мече стріли.
Пекучіший, ніж Фаетонів, вогонь її грає.
Любов і тебе обпалила, твоїм смолоскипом, Діано.
Списом протнула тебе – твоїм же, воїне-Марсе!
Чатує на здобич із луком вона місяцевим
(З волі Діани Марсові груди пробито,
І не випадково Діана вражена Марсом).
Веде війни, мир повертає, велить спорожнити
Зорям обом сагайдаки і колісницю спиняє
Кінфії; Марсову браму розчиняє, мов гостя…
Палає і слабне у шлюбному жарові Марс:
Руки облишать війну, бо, заручені, злагоди прагнуть –
Хай будуть домом одним домівки Місяця й Марса.
Слава всевишнім богам! Освятив Громовержець
Вузи подружні навік. Попереду йде свита Сонця,
Подібні світила зі знаті. На верхівці у небі
Полум’я вічне палає Юпітера. Пахнуть жертовні,
Розкладені тут, на землі – за дружбу, за мир і кохання.
Тут виявляють свій задум боги, свою владу – планети.
Жити у згоді взаємній всесвіт велить нам.
Шлюб робить удвоє міцніші і могутніші скіпетри –
Через подвоєння сили; царства дарує у мирі,
До битви об’єднує армії, зброї бряжчання.
Що це? Над Польщею раптом розвернулось сузір’я Ведмедиці?!
В сарматському небі давно цар – не Юпітер, а інший,
Батьківських зір провідник – Вишневецький вельможний.
Його відступу день був новим би вигнанням Титанів
Та вождь наш відважний, що завжди на коні,
(А той кінь проскакав вже півсвіту), – у Клевані зараз.
Та і хто перешкодити міг би союзнику Марса, –
Хоч би й на Олімпі він отаборитись хотів?!
Визнати треба водночас, що й герой не один,
Гіменеєм закутий був міцно, і вождем над вождями
Постала Любов. Єдність двох – нероздільна!
Михайло – володар просторів, і пара йому – Чарторийська наслідниця,
Із дому, не менш (а то й більш) старовинного, аніж литовський.
Порідніться, нарешті, за сприяння Юнони.
І дайте переможцю-народу сподіване світло корони,
Правлячий рід, доленосне світило Гелонів,
Бурхливість Абідасу і блискавичність фракійську!
Для неба своєї вітчизни не втрачений Тенії принцепс:
Зорі світяться поруч і віщують погіддя Польщі.
Так із друкованими дарами звертається
до найяснішого імені фундаторів
щонайвдячніший Кременецький колегіум
Товариства Ісусового.
Переклад Людмили Шевченко-Савчинської, 2005.
Оригінал зберігається у фондах ЛБАН ім. В. Стефаника