![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhQtOq-4LAd57HUxxIL2W-Gth7EDkAE3yOacm7GiuNi7jJnpm06TdxLhtkAaRzNtNBSRVoKerDB6eV6snuPLI4pClf9mD0JHsU6D9AI1tdIOso-uSRG9-nMqA-D6j6AdqPhcod_Z8v0Vzk/s1600/tytul_Poebus.jpg)
Він обирався ректором тричі: у 1641–1642, 1654–1655, 1655–1656 рр. Дбав про підвищення престижу академії, зокрема, опікувався її друкарнею, на пам’ять про що 1953 р. на її будівлі було зроблено відповідний запис: «Laurea Artium et in Philosophiae prima, quam in Alma Academia Zamoscense [...] Andreas Abrek contulit». А в день смерті Абрека (помер він раптово, під час свого останнього ректорування) в Universitatis Generalis studii Samosciensis хтось написав таку евлогію: «Ректор [...] Академії, щонайгідніший муж перед Академією найбільш заслужений, що не тільки через красномовство, але й всіх наук знанням прикрасив Академію так, як ніхто. О якби у синах своїх, тобто завжди в Академії він жив! Нехай він живе і в учених працях, ним на світло приведених!». Його два сини і Ян та Андрій також стали професорами академії.
Читайте також: Абрек Андрій. Сонце після хмар...
Більше за тегом Андрій Абрек