Щасливе для Сарматії віщування (...) наречених, Фелікса Потоцького, (...), а також Христини Любомирської

В епіталамі, присвяченій Феліксу Потоцькому та Христині Любомирській, молодий автор всіляко підкреслює роль магнатських родів як опори королівської влади, делікатно, але наполегливо наголошуючи, що численні перемоги Польщі були б неможливими, якби королі (Сигизмунд ІІІ, Владислав, Ян Казимир) не користувалися підтримкою аристократії. Про командування військом у Хотинській битві, яке успішно здійснював Станіслав Любомирський, автор зазначає з обережно й з належною шанобливістю щодо королівської особи

Людмила Шевченко-Савчинська (Медієвіст)

Назва латиною: Felix Sarmatiae prognosticon ex concursu in regno astrorum primae magnitudinis illustrissimorum nempe sponsorum...
Обсяг: 38 с.
Видавець: [Краків?]
Рік видання: 1661
Оригінал зберігається: НБУ ім. В. Вернадського
Мова: латинська.

Читайте також: Андрій Абрек. 10 жовтня року 1621, або Пам’ятка звитяги і слави...

Повна назва твору Андрія Третера – «Щасливе для Сарматії віщування зі збігу в королівстві зірок першої величини, справді найясніших наречених, найяснішого пана Фелікса з Потоку, на Підгайцях Потоцького, сокальського, ропчицького, красноставського старости, найяснішого воєводи краківського й великого коронного гетьмана війська, великої надії сина, а також найяснішої Христини, графині у Вижниці та Ярославі, Любомирської, найяснішого великого коронного маршалка і польного гетьмана найшанованішого дочки. Перед весільною урочистістю в Ланьцутській твердині Любомирських прославленою [Щасливе для Сарматії віщування] завбачене і через Андрія Третера, студента Краківської академії, на загальну втіху Батьківщині представлене року Божого 1661, 18 вересня». Це вітання – типовий прозиметр, який починається віршем, надалі поетичні вставки (обсягом від одного рядка до сторінки) не раз з’являються в прозовому тексті.

В епіталамі, присвяченій Феліксу Потоцькому та Христині Любомирській, молодий автор всіляко підкреслює роль магнатських родів як опори королівської влади, делікатно, але наполегливо наголошуючи, що численні перемоги Польщі були б неможливими, якби королі (Сигизмунд ІІІ, Владислав, Ян Казимир) не користувалися підтримкою аристократії. Про командування військом у Хотинській битві, яке успішно здійснював Станіслав Любомирський, автор зазначає з обережно й з належною шанобливістю щодо королівської особи: «Зарахувалося і те фесалійцеві до слави Любомирської, що, бувши вірним соратником у цій нелегкій війні найяснішого Принцепса Владислава, підтримав тягар його доброчесності». Йдеться, про епізод хотинської кампанії: напередодні вирішальної битви королевич Владислав захворів і не брав участь у бойових діях, батько ж нареченої, Станіслав Любомирський (1583–1649) – воєвода краківський і руський, перебрав на себе керівництво військом від тяжко хворого Яна Кароля Ходкевича, як і належало полковнику та заступнику гетьмана.

Читайте також: Анчевський Мартин. Поле серед і понад поля...

Назагал, Андрій Третер висловлюється дуже обережно: «Іншої фортуни везучої хвилями він коливався, і Ляський Ахелой спостерігав кращу за тезейську, яку привітними хвилями цілком у лоно прихильної віри прийняв: поверненцю до володінь своїх, священному Янові Казимиру, якого потрясіння такої великої війни назовні винесли. Любомирський спершу з’явився і в свою Любовію прийнявши, саме тут нарад і зброї силу сполучив, де на радість всевишніх до бажаного прихистку королівства щасливо священний приплив».

Повну фотокопію цієї епіталами можна переглянути за посиланням: Treter Andreas. Felix Sarmatiae Prognosticon