Стосовно того, настільки скромність прикрашає громадсько-політичного діяча, міркування поетів XVI–XVIII ст. не збігаються – деякі “ніколи не вимагали почестей, на які вони заслуговують,” однак нерідко “нащадка смирення не вабить”. Цілком очевидно, що настанови на зразок середньовічної, яка належить св. Василеві: “І до тих, хто тебе вихваляє, не дослуховуйся”, на той час давно забуті. І все ж істинне значення діяльності тієї чи іншої особи для історії ніколи не буде остаточно відоме їй самій, оточеній щирими похвалами і лестощами сучасників, адже “часто собі посадовець високий // Може пам’ять хіба заслужити тривалу, // Але славу – не так-то і просто.”
Читайте також: Портрет Роксолани
