Єпископ Петро Білянський (1736–1798) – греко-католицький священик, єпископ львівський, галицький та кам’янецький (1779–1798). Перший представник білого (мирського) духовенства на Львівській єпископській кафедрі. Його призначення було наслідком церковної політики австрійського освіченого абсолютизму. Він досяг істотного поліпшення статусу греко-католицької церкви, зокрема повної рівності з римо-католицькою церквою в Галичині (указ від 13 жовтня 1781 р. про віротерпимість) та запровадження української мови в «Studium Ruthenum» та церковних проповідях у роки правління імператора Йосипа II. У 1790 звернувся з петицією до наступника Йосифа II імператора Леопольда II із проханням підтвердити рівність обох обрядів католицької церкви (була офіційно підтверджена 8 липня 1790), утворити Галицьку митрополію, ввести початкове навчання українською мовою під опікою церкви, відновити деякі монастирі та інше.
