Неандер Йоган. Табакологія

Перші короткі розділи розповідають про приготування до вживання, назву, відомі на той час види тютюну, приготування його листя як аптечної сировини. Всупереч поширеному твердженню про негативне ставлення німецього вченого до куріння тютюну, все виявляється далеко не так: адже Неандер, на відміну від тих, хто сьогодні впевнено заявляє зміст непрочитаної праці, не писав агіток за здоровий спосіб життя – він досліджував способи лікування тютюном, як зрозуміло вже з самої назви, і вбачав у цій рослині значно більше користі, ніж шкоди – за умови правильного використання. Праця містить сотні рецептів виготовлення ліків на основі тютюну в різних формах і комбінаціях. Подібно до своїх європейських колег, Неандер вважав, що тютюном лікується запаморочення, летаргія, запалення ясен, зубний біль, різноманітні виразки у ротовій порожнині і ще безліч станів і хвороб.

Медієвіст

Автор: Iohannes Neander
Назва латиною: Tabacologia medico-cheirurgico-pharmaceutica. (Tabacologia: hoc est tabaci, seu nicotianae descriptio medico-chirurgico-pharmaceutica)
Обсяг: 256 с.
Видавець: Lugduni Batavorum (м. Лейден) Ex Officina Isaaci Elzeviri. Iurati Academiae Typographi.
Рік видання: 1622
Оригінал зберігається: НБУ ім. В. Вернадського
Мова: латинська.

Читайте також: Сикст Еразм. Про теплики у селі Шклі

Автором праці з тютюнознавства є Йоган Неандер (1596–1630) філософ і медик – як він підписався в передмові до першого її видання 1622 р. Успіх наукової роботи на популярну тематику непрямо засвідчується її повторним превиданням уже 1626 року, а також наявністю примірників першого – у бібліотеках далеко на схід від міста Лейдена, де «Табакологія» була надрукована.

Викладові основного матеріалу передує вступна частина, яка складається з присвяти, звернення до читача, вірша до ботаніка Кастора Дуранта, римського кардинала, переліку згаданих на сторінках праці авторів (в абетковому порядку), ще двох віршів, присвячених самому Йоганові Неандеру і переліку видів тютюну – за назвами місцевостей, звідки він постачався в Європу.
Перші короткі розділи розповідають про приготування до вживання, назву, три відомі на той час види рослини (тютюн широколистий, вузьколистий, малий), про час і місце, сприятливі для вирощування і збирання тютюну, приготування його листя як аптечної сировини. Далі на багатьох сторінках Й. Неандер викладає своє бачення впливу тютюну на людське тіло. Всупереч поширеному (вочевидь, з одного джерела дезінформації) твердженню про негативне ставлення німецього вченого до куріння тютюну, все виявляється далеко не так (якщо не сказати – з точністю до навпаки): адже Неандер, на відміну від тих, хто сьогодні впевнено заявляє зміст непрочитаної праці, не писав агіток за здоровий спосіб життя – він досліджував способи лікування тютюном, як зрозуміло вже з самої назви, і вбачав у цій рослині значно більше користі, ніж шкоди – за умови правильного використання.

Праця містить сотні рецептів виготовлення ліків на основі тютюну в різних формах і комбінаціях. Подібно до своїх європейських колег, Неандер вважав, що тютюном лікується запаморочення, летаргія, запалення ясен, зубний біль, різноманітні виразки у ротовій порожнині і ще безліч станів і хвороб. Вдихати тютюновий дим він вважав корисним, зокрема, при ангіні, а для лікування астми рекомендував, на підставі проведених спостережень, використовувати настоянку висушеного тютюнового листя на медовому вині (с. 100).

Читайте також: Реферат з історії медицини

Після 200-ої сторінки починається завершальна частина, оздоблена кількома віршами, в яких прославляється автор, а також коротким зверненням до читача з перепросинами і побажаннями.

ДО ЧИТАЧА

доброзичливе рівне і насмішкувате: те й інше для

різних гумору й духу

Табакологія наша має ледь помітний зв’язок із серйознішими студіями в останнього часу – в мірочку обдаруваннячка нашого (справедливо зізнаємося, що зв’язок тонкий).
(…)

Марціал: «Є лиха, є щось середнє, є численні блага». Численні, а також приємні на втіху опонентів питаннячка і випробуваннячка звідси й звідти поставити забажалося, для пом’якшення гостроти протилежних аргументів через прискіпливіше правди дошукування у представлених доказах, щоб і тими, хто вивчилися в школі медичній, і тими, хто наукою Асклепія займається, з утіхою більшою це прочиталося, щоб справді освічені й ті особливо, яких пройти і розглянути глибоші лабіринти медицини спонукає дух, плід якийсь звідси узяли:

«Протилежне протилежному допомагає» (Горацій)
і додане Вергілієм:

«Тягне всякого до свого бажання» (Еклоги).
Багато інших (добре знаємо) нам за недолік обернуть те, що з різних авторів, давніх і свіжіших, немало в використанні нашому ми перенесли, і за це, передане, ми зазнаємо осуду (…)