Ольга Макарова, Варшавський університет
Дослідження польської мови XVII – XVIII ст. показали, що в різні періоди тих століть відбувалося послаблення мовної норми, яке призводило до появи в польському словнику великої кількості регіоналі змів, діалектизмів та архаїзмів.1
Читайте також: Мовна ситуація на північноукраїнських землях у XVI-XVII ст.
Над дослідженнями українських впливів на польську мову XVI – XVII ст. працювали як українські, так і польські лінгвісти 2. Їх дослідження базувалися на аналізі мови пам’яток художнього та офіційно-ділового стилю того періоду, а також словників старої польської та української мов. Причому дослідження письмових джерел, створених на так званих кресах, дає тут найоб’єктивніші результати, оскільки дослідник має можливість простежити тогочасну мову у її фактично живому вигляді. Писемність адміністративної (урядової) сфери є основним джерелом пізнання історичних регіональних особливостей польської мови.3
***
В нашій статті ми пропонуємо проаналізувати лексику Актової книги Овруцького гродського уряду 1678 року4.
Пам’ятка зберігається в Центральному державному історичному архіві у м. Києві. В один конволют переплетені книги за 1678, 1679, 1680 рр.. Досліджувана нами книга є найдавнішою зі збережених до сьогодні овруцьких рукописів.5 В пам’ятці представлено зразки різноманітних судових справ – реляції, посесії, маніфестації, заповіти, обляти, протестації, що робить її цікавою не лише для мовознавців, але і для дослідників середньовічного права та істориків.
Стан і зміни в лексиці актової книги можна прослідкувати на прикладі назв з ділянки права та судочинства. В книзі виступають такі вирази як prawo 26, sąd 12, zakon (zakonu 15 зв.), bezpieczeństwo (bezpieczęstwo 6), list zastawny (listem zastawnym 36 зв.), odprawa (odprawy 2 зв.), areszt (aresztow 37) та величезний ряд слів власне латинської термінології в її чистому вигляді або ж змакаронізованих: legować (legował 22), act 48 зв., banitia 3, manifestant 5 зв., protestantes 45, approbata (approbate 34 зв.), debiti 36 зв. та ін.
Для мови того періоду характерним є уживання писарями деяких старих виразів (prawo 2, rok 45 зв., rota (roty 1), sąd 12, imienie (imieniem 40 зв.), pozew 1 зв., wina (winę 38 зв.). Звичайним явищем є конкуренція між старими та новими лексемами з поступовою перевагою нових та появою слів не знаних словниками того часу. Ці лексичні процеси часто перетинаються та заступають один одного.
Читайте також: Латинськомовна інскрипція в Україні кінця XVI – початку XVIII століть (лексико-граматичний аспект)
Дослідники «Польськомовних справ в книгах шляхетських судів Краківського воєводства 1543 року» (пам’ятка більш як на століття старша від досліджуваної нами) зазначають, що слово zakon (zakonu 15 зв.) вже давно на той час втратило значення ‘ius, lex’ -‘обов’язкова вимога, устав’, і залишилось на периферії лексичного мікрополя.7 Все ж писар Овруцької книги використовує це слово саме в такому його значенні:… przewelebnego jego mlst xiędza Terleckiego, przeora conwentu tamecznego zakonu karmalitanskiego … (3). Те ж саме можна сказати і про вираз wina (winę 38 зв.) ‘кара’. Не дивлячись на те, що словник польської мови XVI ст. вже фіксує новіше слово kara, в досліджуваній пам’ятці воно не зафіксовано жодного разу. Застаріле rzecz 45 зв. (лат. causa – юридичний привід, справа) вживається поруч з новим sprawa 45 зв., яке абсолютно переважає у вживанні: відповідно 11 до 59 випадків використання. Широко засвідчено іменник strona (stron 27 зв.) ‘юридична сторона’ – 21 випадок уживання.
Досить рідко зустрічається у справах спільнослов’янське *jimĕnьje imieniem 40 зв. ‘маєток’, натомість новіше majętność (maiętnosc 22) широко засвідчено у клопотаннях (49 випадків уживання), які стосувалися передавання, продажу або крадіжки майна. Ще новішою є лексема dobra (dobra 38 зв.), яка на час написання книги вже була досить поширеною (132 випадки уживання). З попередньою вони різнилися семантично і стилістично.
До застарілої лексики того періоду відносимо часто уживані pozew 1 зв. ‘судовеклопотання’ та похідні від нього pozwac (pozwac 8), pozwany (pozwan 37 зв.). Високий ступінь використання має іменник rok (45 зв.; 80 випадків уживання) ‘термін судової розправи’, лише двічі зустрічається похідна від нього лексема roczek (roczkach 20). Застарілий іменник rota ‘присяга’ знаходимо лише у двох справах (1, 9 зв.). У словник старопольської мови вона відсутня, знаходимо її в лише словнику Дорошевського. Натомість новіше przysięga (przÿsięgi 37, przysięgą 9 зв.) та похідні від нього (przysięgam 1 зв., przysięgłym 28) використовуються писарем частіше (6 випадків уживання).
Лише один раз писарем використано вказівний займенник tako37. Вже в XVI ст. така форма вважалася архаїчною.
Лексичною інновацією того періоду, яка відбилася в мові писаря, є використання форми księgi у значенні «документ». Натомість новіше dokument не фігурує зовсім. Поруч з множинним виразом księgi виступає такий же множинний вираз akta.
Слова powaga (powagi 10 зв.), rozebrać (rozebrali 7 зв.), sądzić (sądzic 46) Станіслав Роспонд розглядає як неологізми.8 В досліджуваній пам’ятці вони вже входять до активного лексикону писаря.
Польськими регіоналізмами вважаються слова inne 49 зв., insze 17 зв., dzierzenie 19 // trzymac 37, winien 25, kazdy 22 // kozdego 8, mieszkali 49 зв., mieszkania 49 зв., oglądałł 41, wszystko 30 // wszytko 23 зв.
Переважають у використанні писарями книги вирази zostały 5 зв., pozostały (pozostałych 25) у значенні ‘cирота’, ‘вдівець’, ‘вдова’, які є калькованими з латинського relicta. Польське wdowa трапляється лише один раз: … Ohapka wdowa ... (7 зв.).
В XVI – XVII ст. мова урядів була пересипана латиною, переважно у зв’язку з браком питомої лексики на позначення юридичних понять. Це були поняття, які стосувалися роботи канцелярій та юридично-судової сфери. Часто латинізми заступали власне польські слова з синонімічним значенням, що можна пояснити прагненням до мовної уніфікації. Прикладом такої конкуренції виразів польських і латинських є пари типу sprawa 45 зв.– act 48 зв.; księgi 1– akta 15 зв.; skazanie (skazania 21 зв.), rozkazanie 13– dekret (decretu 43); wypis 20 – ekstract 20; zebranie (zebrania 24 зв.) –conwentia (conwentu 3). Хоча у випадку osoba 26 зв.– persona абсолютно переважає перший, питомий польський вираз. Другий зустрічається в протоколах справ у контексті “personaliter stanoszy”. Латинськими інноваціями є вирази: akta 15 зв., actykowac 8 зв., impugnantę 44 зв., jntercyzie 7, konditiey 17 зв., criminalnę 1.
В мові писаря знаходимо вирази запозичені з чеської, які загалом поширені в польській мові: działo 26 зв., nabozenstwo 23, rucznicą 40 зв., Władysław 28 зв., własnosc 50, serce 21 зв., rzetelnemi 21 зв.. До чехізмів Зенон Клеменсевич відносить форми присвійногозайменника mego 40 зв., swego 21 зв..9
Вплив німецької мови позначився використанням лексем czynsz 45, Folwarkach 24, gleyt 6 зв., grosz 42, grunt 47 зв., gwałtem 50, hetmana 40 зв., kosztem 22, roty 1, talerow 40 зв., woitę ‘wójt’ 9 зв..
В польських текстах Овруцької книги простежуємо виразний вплив української мови. Януш Ріґер у статті “Kontakty polszczyzny z językami słowiańskimi” зазначає: “В XVI ст. українські запозичення в польській мові з’являються в такій послідовності: передовсім у зв’язку з локальними реаліями чи теж для характеристики людей (зі стилістичною метою), все ж їх число значнозростає.”10
В пам’ятці знаходимо такі приклади українського мовного впливу: paszni pachac 17 зв., czerczeze 7 зв., pochowany 22, kozak 4 зв., grabiez 47 зв., dułem ‘дуло’ 40 зв., siele 49, swieszczennika 3, swowolą 49 зв., trymno 8, boiarom 44, hreczki 47 зв.. Вирази rzemieślnik, siekiera, święto писар нотує на український лад rzemiesnikow 40 зв., siekirą 42 зв., swiata 12. Регіоналізм sianożęć ‘łąka’ (sianozęci 28) входить до тієї групи виразів, які функціонували на південних та північних Кресах та поширились на прилеглі етнічні польські території.11
Читайте також: Латинськомовна історіографія в Україні середини XVII ст. як мовно-культурне джерело
Зазначені лексеми є безпосередніми або опосередкованими запозиченнями з української мови, які адаптувалися до польської мовної системи (sianożęć укр. ‘сіножать’, grabiezż укр. ‘грабіж’).
Мова справ Актової книги овруцького гродського уряду 1678 року певною мірою відображає процес утвердження кресових особливостей польської мови. Значний вплив у сфері судочинства та юриспруденції справляла на той час латина, що яскраво відбилося на словнику пам’ятки. Чеські та німецькі мовні запозичення відбувалися в адміністративній та побутовій сферах. Поповнювали групу побутової лексики також і українські вирази. Ці вирази є різними за часом свого запозичення: одні стали відомими ще з рукописів створених на території Польщі від XV ст., інші ж увійшли до мови пам’ятки як наслідок білінгвізму писаря. До окремої групи варто віднести назви, які є характерними лише для української мови, у зв’язку з відсутністю певних денотатів у інших мовах. Не можна оминути увагою слів спільнослов’янського походження, які в польській та українській мовах різняться фонетично і в польському тексті використовуються писарем саме в українському варіанті.
1 Kość J. Słownictwo regionalne w XVII – XVIII-wiecznych księgach miejskich wschodniej Lubelszczyzny. Streszczenie pracy doktorskiej. -Lublin: Wyd. Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej, 1988. – S.1.
2 Ю. Шевельов (“Український вплив на польську мову в XVI та XVII ст.”), Й. Дзендзелівський (“Українсько-західнослов’янські лексичні паралелі”), Н. Совтис (“Українські лексичні запозичення в польській літературній мові”), В. Мойсієнко (“Актова книга Житомирського гродського уряду 1611 року”), С. Роспонд (“Studia nad językiem polskim XVI wieku”), А. Брюкнер (“Dzieje języka polskiego”, “Początki i rozwój języka polskiego”), Т. Лер-Сплавінський (“Język polski, powstanie, rozwój”), С. Грабець (“Elementy kresowe w języku niektórych pisarzy polskich XVI – XVIII w.”), Т. Мініковська (“Wyrazy ukraińskie w polszczyźnie literackiej XVI wieku”), В. Дорошевський (“Język Teodora Tomasza Jeża (Zygmunda Miłkowskiego)”), Г. Риттер (“Wschodniosłowiańskie zapożyczenia leksykalne w polszczyźnie XVII wieku”), М. Карплюк (“O języku Macieja stryjkowskiego. Historyka I poety z drugiej połowy XVI wieku. Regionalizmy, cechy ruskie i poetyzmy w dziedzinie fonetyki”, “Z prawosławnego słownictwa ruskiego w polszczyźnie XVI wieku”), Я. Ріґер (“Kilka uwag o polszczyźnie pisarzy-Rusinów w XVII w.”, “Kontakty polszczyzny z językami słowiańskimi”), Ю. Косьць (“Polszczyzna południokresowa na polsko-ukraińskim pograniczu językowym w perspektywie historcznej”) таінші.
3 Kowalska A. Badania diachroniczne nad regionalnymi odmianami polszczyzny. Postułaty i uwagi metodologiczne. – Biuletum Polskiego Towarzystwa Językoznawczego, 1980. – S. 109 -117
4 Актова книга Овруцького гродського уряду 1678 р. – Центральний державний історичний архів у м. Києві
5 Детальніший опис пам’ятки див.: Макарова О. Актові книги овруцького гродського уряду др. пол. XVII ст.– важливе джерело для вивчення українсько-польських мовних контактів // «Волинь-Житомрщина» Історикофілологічний збірник з регіональних проблем.– Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2009. – № 18.
6 Тут і надалі цифра після прикладу вказує на аркуш оригіналу АКОГУ 1678 р.
7 Urban W., Zajda A. Zapisy polskojęzyczne w księgach sądów szlacheckich województwa krakowskiego. – Kraków: Wyd. Collegium Columbinum, 1999. – S.18.
8 Rospond S. Studia nad językiem polskim XVI wieku. – Wrocław: Wyd. Uniwersytetu Wrocławskiego, 1949. – S. 202.
9 Klemensiewicz Z. Historia języka polskiego. – Warszawa : Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1980. – S. 330.
10 Rieger J., Siatkowski J. Kontakty polszczyzny z językami słowiańskimi. // Współczesny język polski. / Pod red. J. Bartmińskiego. – Wrocław, 1993 – S. 542.
11 Kość J. Słownictwo kresowe w aktach dawnych ziemi Chełmskiej i Bełskiej // Studia nad polszczyzną kresową. T. XI. – Warszawa: Wyd. Naukowe Semper, 2004. – S.215.
2 Ю. Шевельов (“Український вплив на польську мову в XVI та XVII ст.”), Й. Дзендзелівський (“Українсько-західнослов’янські лексичні паралелі”), Н. Совтис (“Українські лексичні запозичення в польській літературній мові”), В. Мойсієнко (“Актова книга Житомирського гродського уряду 1611 року”), С. Роспонд (“Studia nad językiem polskim XVI wieku”), А. Брюкнер (“Dzieje języka polskiego”, “Początki i rozwój języka polskiego”), Т. Лер-Сплавінський (“Język polski, powstanie, rozwój”), С. Грабець (“Elementy kresowe w języku niektórych pisarzy polskich XVI – XVIII w.”), Т. Мініковська (“Wyrazy ukraińskie w polszczyźnie literackiej XVI wieku”), В. Дорошевський (“Język Teodora Tomasza Jeża (Zygmunda Miłkowskiego)”), Г. Риттер (“Wschodniosłowiańskie zapożyczenia leksykalne w polszczyźnie XVII wieku”), М. Карплюк (“O języku Macieja stryjkowskiego. Historyka I poety z drugiej połowy XVI wieku. Regionalizmy, cechy ruskie i poetyzmy w dziedzinie fonetyki”, “Z prawosławnego słownictwa ruskiego w polszczyźnie XVI wieku”), Я. Ріґер (“Kilka uwag o polszczyźnie pisarzy-Rusinów w XVII w.”, “Kontakty polszczyzny z językami słowiańskimi”), Ю. Косьць (“Polszczyzna południokresowa na polsko-ukraińskim pograniczu językowym w perspektywie historcznej”) таінші.
3 Kowalska A. Badania diachroniczne nad regionalnymi odmianami polszczyzny. Postułaty i uwagi metodologiczne. – Biuletum Polskiego Towarzystwa Językoznawczego, 1980. – S. 109 -117
4 Актова книга Овруцького гродського уряду 1678 р. – Центральний державний історичний архів у м. Києві
5 Детальніший опис пам’ятки див.: Макарова О. Актові книги овруцького гродського уряду др. пол. XVII ст.– важливе джерело для вивчення українсько-польських мовних контактів // «Волинь-Житомрщина» Історикофілологічний збірник з регіональних проблем.– Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2009. – № 18.
6 Тут і надалі цифра після прикладу вказує на аркуш оригіналу АКОГУ 1678 р.
7 Urban W., Zajda A. Zapisy polskojęzyczne w księgach sądów szlacheckich województwa krakowskiego. – Kraków: Wyd. Collegium Columbinum, 1999. – S.18.
8 Rospond S. Studia nad językiem polskim XVI wieku. – Wrocław: Wyd. Uniwersytetu Wrocławskiego, 1949. – S. 202.
9 Klemensiewicz Z. Historia języka polskiego. – Warszawa : Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1980. – S. 330.
10 Rieger J., Siatkowski J. Kontakty polszczyzny z językami słowiańskimi. // Współczesny język polski. / Pod red. J. Bartmińskiego. – Wrocław, 1993 – S. 542.
11 Kość J. Słownictwo kresowe w aktach dawnych ziemi Chełmskiej i Bełskiej // Studia nad polszczyzną kresową. T. XI. – Warszawa: Wyd. Naukowe Semper, 2004. – S.215.