Юрай (Георгій) Папанек (1738—1802) належав до словацьких "будителів" — патріотично налаштованої інтелігенції першої третини XIX ст., які намагалися поєднати ідеї Просвітництва з боротьбою за національні права словаків. При цьому важливе значення надавалося історії як засобу пробудження патріотичних настроїв та чиннику формування національної свідомості. У виданій латиною праці «Історія словацького народу» (1780) Ю. Папанек доводив автохтонність словаків. 

Особлива увага в книзі приділялася діяльності Кирила та Мефодія. Вчений одним із перших зробив спробу відтворити історію Великої Моравії. Його послідовники намагалися визначити межі словацької етнічної території, а в угорському завоюванні вони відмовлялися вбачати факт цілковитого підкорення словацьких земель, наголошуючи на сприйнятті давніми слов'янами угорців як своїх гостей. 

Попри певну ідеалізацію минулого, іноді ненауковість аргументації, що була притаманні працям Папанека, вона сприяла виникненню національно-патріотичної ідеології, посилила інтерес до історії свого народу в інших словацьких будителів, стала імпульсом до створення 1789 г. А. Бернолаком Словацького вченого товариства в Трнаві. «Історія словацького народу» справила вплив і на формування поглядів П. Шафарика, Л. Штура та інших словацьких національних діячів. Вони розвивали ідеї Папанека, поглиблюючи їхнє патріотичне спрямування.