Остання діяльність на сайті

Журналістський рух Стоп Цензурі

Команда Електронних Бібліотек України

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.

Мистецьке Об'єднання Дзига

Гайдамака

EXLIBRIS: уkраїнсьkа елеkтронна бібліотеkа. Історія, публіцистика, художня література

Освітній портал

Реєструйтесь!

Надіславши адміністратору вашу електронну адресу, отримуйте оновлення нашого сайту та коментуйте викладену інформацію.

Публікації

Запрошуємо всіх охочих розмістити свій доробок на цьому сайті. Праці можете надсилати Адміністратору.

Цитування викладеної інформації заохочується за умови дотримання законодавства України про авторське право та гіперпосилання на medievist.org.ua

Станіслав Оріховський

Станіслав Оріховський-Роксолан (1513, с. Оріхівка Перемишльського повіту Руського воєводства — 1566, Журавиця, нині Підкарпатського воєводства) — письменник, оратор, публіцист, філософ, історик, полеміст.

Отримав ґрунтовну вищу освіту навчаючись у Краківському (1526 p.), Віденському (1527 p.), Віттенберзькому (1529 p.), Падуанському (1532 p.), Болонському (1540 p.) університетах, де засвоїв полемічні засоби гуманістів. З метою вдосконалення своїх знань відвідав Венецію, Рим,Лейпціг. У 1543 р. повернувся на батьківщину.

У галузі політики висловлював ідею «європейського дому» — згуртування європейських народів для подолання турецької експансії. Оріховський — один із перших в Європі ідеолог освіченої монархії (вважав доцільним мати «філософа на троні»). Аналізував природу монархічної держави, вважав за необхідне дотримуватися виборності короля всім народом. Разом з тим, працював над основами теорії демократичної держави, де влада підзвітна народові. Відстоював тезу відокремлення церкви від держави та верховенство світської влади. Вважав необхідним підпорядкувати приватні інтереси суспільним. У громадському житті найголовнішим вважав принцип спільного блага.

У творах Оріховського знаходимо нові гуманістичні погляди на історію, на місце і роль людини в історичному процесі. Останній він розглядає не як реалізацію наперед визначеного Божественного припису, а як людську драму в дії. «Історик, — говорить Оріховський, — нічого не повинен вигадувати, а писати лише правду: не керуватися ні дружбою, ні ненавистю». Мислитель брав участь у вирішенні конкретних актуальних політичних завдань сучасного суспільного життя, тому історію він уважав чинником пробудження самосвідомості народу, історичної пам’яті, виховання патріотичних почуттів, любові до вітчизни. При цьому він уважав себе українцем з польської держави (gente Ruthenus, natione Polonus). Оріховський був найвизначнішою постаттю в українській і польській культурі доби Відродження.

Високо цінував освіту, мораль, рідну мову, культуру, релігійну толерантність, вільний вибір релігії, віру предків, гідність людини, патріотизм, служіння державі, громадську активність.

В галузі історії Оріховський підтримував цінності самосвідомості народу, історичної пам'яті, виховання патріотичних почуттів, любові до вітчизни.

Читайте також: