Ян-Томаш Юзефович народився 1663 р. у родині багатого львівського міщанина. Його предки були видатними постатями в історії Львова: дід, начальник міського арсеналу, під час облоги Львова 1648 р. Хмельницьким поводився так хоробро й енергійно, що згодом, по його смерті, магістрат увільнив його вдову від усіх податків і заніс її ім’я до списку 12 почесних міських удів. Батько майбутнього літописця постачав провіант польській армії; 1664 загинув під час облоги у Ставищах.

Вихованець і викладач Ягеллонського університету в Кракові, канонік римо-католицької капітули у Львові. Автор латинської хроніки «Зауваження про життя львівських архієпископів», яка містить відомості про події в Україні, зокрема у Львові. Хроніка була вперше видана К.Півоцьким у скороченому польському перекладі Kronika miasta Lwowa od 1634—1690 (1854), згодом Володимиром Антоновичем в оригіналі «Летопись событий в Южной Руси Львовского каноника Яна Юзефовича 1624—1700» (1888). У 2008 р. було розпочато роботу з перекладу «Летописи...» українською.

У 1704 р. після захоплення Львова Карлом XII, Юзефович небезуспішно виконував дипломатичну і посередницьку місії. Помер не раніше за 1725 р.

Основною подією літопису 1624—1700 рр., що належить перу представника вищого духовенства Яна Томаша Юзефовича, є війна 1648—1654 рр., у яку переросло чергове козацьке повстання – Хмельниччина. На думку П. Борека, Т. Юзефович – «один із небагатьох авторів старопольського періоду, хто здобувся на об’єктивізм в описі причин козацького зриву 1648 р.».

Наскільки видатне це досягнення, можна судити, по-перше, з того, що історик мусив виступати на боці офіційної ідеології, навіть не бувши свідком описаних драматичних подій – адже їхні наслідки ще давалися державі взнаки; по-друге, ту війну зазвичай описували з обох боків (українського та польського) як явище апокаліптичного характеру, якому, за словами Н. Яковенко, мали відповідати прикмети «кінця часів»: нелюдські злочини, святотатство, моторошні візії повальної загибелі, незвичайні кари тощо.

Справді, «достатньо розлогий арсенал мандрівних топосів», за допомогою яких тогочасна людина описувала те, що відбувалося навколо, заважає нам дошукатися істини про справжні масштаби трагічних подій – тут, безперечно, потрібна глибша дослідницька робота, аніж читання та зіставлення між собою відповідних історіографічних чи художніх текстів.