Мирослав М. Трофимук
Постать Іринея Фальковського дуже багатогранна. Студент, а відтак викладач і ректор Києво-Могилянської академії, який за час своєї педагогічної діяльності, викладав практично всі предмети, які читалися в Києво-Могилянській академії. Автор численних праць не лише гуманітарної тематики, а й трактатів із точних наук. Особа духовна, єпископ Чигиринський, Смоленський і Дорогобузький, автор багатьох богословських викладів, толкувань, повчань, повчальних бесід. Залишив по собі величезний риторичний спадок: проповідей і промов його авторства більш ніж 1000! Врешті, автор літературних прозових і віршованих творів російською, латинською та німецькою мовами. Більшість із них занотовані до рукописного збірника під назвою „Opera poetica, quibus Elegiaci Heroici Sophici et Jambici versus contineatur a Joanne Falkovsky elaborate An. 1778”, тобто „Елегії, Героїчні та Сапфічні вірші, складені Йоаном Фальковським 1778 року”. Саме цього року Іриней, тоді ще Іван Фальковський, переїжджає з Києва до Токаю, куди його батько був призначений керівником церкви при комісії, яка спеціалізувалася на постачанні вин до царського двору. Там Іриней здобуває освіту в школах із латинською мовою навчання, ретельно опановує німецьку мову. На той час він уже досить добре володів латинською мовою, адже його батько ще від 1771 року активно займається із сином вивченням цього предмета.
Насправді ми говоримо про Фальковського Івана Якимовича, чернече ім’я якого Іриней. Він народився 28 травня 1762 року в селі Білоцерківня Пирятинської сотні Лубенського полку (тепер Пирятинського району Полтавської області). Помер 29 квітня 1823 року у місті Києві – у сані єпископа Чигиринського, Смоленського і Дорогобузького. Науковець, письменник, протягом 21-го року викладач Києво-Могилянської академії, де викладав алгебру, геометрію, астрономію, архітектуру, змішану математику, гідравліку, оптику, історію, географію, поетику, німецьку і латинську мови, а також філософію і теологію, в 1803-1804 роках він перебуває на посаді ректора Могилянської академії. Народжений у сім’ї священника о. Якима Фальковського, який після смерті дружини прийняв чернечий постриг у Київському Братському монастирі.
Великим ударом була для Івана Фальковського раптова хвороба його батька і, як наслідок, скора смерть. Сталося це 8 жовтня 1779-го року. Батько залишив в спадок 342 флорини і 20 крейцерів, з яких Іван повинен був ще оплатити похорони, віддати борги за лікування батька, передати 4 червінці сестрі, а ще роздати 10 червінців сиротам і заплатити в церкві за поминальну службу.
Перебуваючи у фінансовій скруті і переживаючи з приводу смерті батька, Іриней все ж перейнятий бажанням учитися. Проте неочікувано йому запропонували посаду писаря в посольстві в Токаї. Фальковський відмовляється від цієї посади.
У нього інші плани: він хоче поїхати в Пешт, щоб продовжити навчання. Князь-посол призначив йому стипендію у розмірі 5 гульденів на місяць. Фальковський, безмежно втішившись, написав з такої нагоди хвалебний вірш, хоча гроші ці, звісно, не були надто великими. За стипендією він пройшов пішки з Пешта до Токая, а уже звідти – до Офену, щоб прослухати курси експериментальної фізики, яка не читалася в Пешті.
У 1781 році триває навчання Фальковського в університеті. Капелан Єзекиїл і радник посла Григорій Полетика вирішили влаштувати для Фальковського роботу в посольстві. Він відмовився: мав бажання продовжувати вивчати фізику і філософію. 8 січня Іриней-Іван Фальковський отримує листа від князя Михайла Ґоліцина з наказом приїхати до Відня. Фальковський ввічливо відмовився від посади писаря посольства, проте працівники посольства не хотіли втрачати дуже здібного працівника, що добре володів кількома мовами. Іван Фальківський протягом трьох тижнів відвідував посольство, повсякчас пояснюючи, що він хоче продовжувати навчання і повернутися врешті до Києва, в якому не бував дуже давно.
Аж на початку 1783 року Фальковському врешті випадає нагода поїхати до Києва. Тут протягом 1783-1784 рр. він слухає лекції з богослов’я. Крім того продовжує вивчати також єврейську і грецьку мову. У кінці 1783 - на початку 1784 року Іван Фальковський складає іспит із богослов’я.
Це дало йому змогу почати викладати в Київській академії. Він був настільки обізнаним, ерудованим, що при тодішній нестачі викладачів – а це були часи повної редукції Української держави, занепаду українських освітніх закладів, спаду літературного процесу України – Іриней Фальковський викладав усі базові предмети в Академії.
Чи це було бажання відтворити колишню славу українського навчального закладу – Києво-Могилянської академії, чи прагнення не витрачати намарне свого часу, а прислужитися справі освіти української молоді? Важко відповісти на це питання. Знаємо, що Іриней Фальковський одержав добру домашню освіту, знаємо, що він відмовлявся, як і Григорій Сковорода, від посад у посольствах й інших закладах, які гарантували забезпечене життя. Проте його все життя вабила праця просвітителя, учителя. А також - праця наукова. Наукова і літературна. В одному з листів до батька, датованому 8 грудня, Фальковський описує свої заняття у Пресбурзькій гімназії. Серед перелічених ним предметів були й так звані Imitationes Versionem - поетичне наслідування текстів античних авторів. Гімназійна освіта передбачала такі вправи, вони входили, як відомо, до курсу поетики. Одним із таких текстів є вірш під назвою „Descriptio quattuor temporum anni” – „Опис чотирьох пір року”. Поетичні твори з цього збірника – це так звані „шкільні вправи” юного Фальковського. Цей факт аж ніяк не применшує їхньої художньої вартості, бо, незважаючи на вік автора (йому тоді виповнилося лишень 12 років), твори доволі майстерно наслідують метричні схеми класичної латинської літературної традиції, а це й було метою „шкільних” вправ – опанувати метричні кліше, навчитися обігрувати класичні сюжети, досягти досконалості античних зразків.
Професор Булашов, говорячи про спадщину Фальковського, стверджує про 92 томи. Ця спадщина нині зберігається в Інституті рукопису Української національної бібліотеки імені В.І. Вернадського. Вона ще не опрацьовувалася, статті, пов’язані з іменем Іринея Фальковського, мають переважно біографічний зміст.
Різні томи містять організаційні записки найрізноманітнішого змісту. Це і церковна бухгалтерія, і списки студентів, і списки імен померлих, які потрібно згадати при поминальному богослужінні, й описи стану церков, а також імена прихожан, що відвідують богослужіння, і копії синодських указів.
Поетичний твір „Опис чотирьох пір року”, зафіксований строгим почерком в одній із рукописних книг, складається із шести віршованих творів. У першому автор порівнює перебіг чотирьох пір року зі зміною дня і ночі, чотири наступні є власне описом чотирьох пір року. Шоста частина – „Argumentum” – підсумок, тобто епілог. Тема всього циклу творів являє собою виразну парафразу „Буколік” Верґілія. Про добре знання Фальковським творчості Вергілія і про вміння вдало оперувати цитатами з його творів можемо скласти уявлення, прочитавши епіграф до одного з листів, адресованих його другові Андрієві Ставинському:
Per varios casus, per tot discrimina rerum
Tendimus in Patriam, sedes ubi fata quietas ostendunt [5; с. 87].
Стільки пригод перебувши і стільки напастей зазнавши,
Всі ми прямуємо в Лацій тепер, де нам доля вказала [4; с. 1].
Повертаючись до „Буколік”, варто сказати, що цей жанр не був нововведенням Верґілія, адже ще приблизно в 270 році до н.е. перші пастуші вірші були написані Теокрітом. Верґілій, натомість, ввів жанр буколік у римську літературу. Тематично близькі до „Буколік” Теокріта також уривки дидактичної поеми „Роботи та дні” Гесіода, старогрецького автора VII ст. до н.е. Проте від сухого реалізму, яким переповнені Буколіки Теокріта, а також суто практичних порад, пов’язаних із селянським життям і землеробством в „Роботах і днях”, твір Верґілія відрізняється своєю багатогранністю. Про багатство виражальних засобів говорить у передмові до видання своїх перекладів Верґілія, яке нещодавно побачило світ, перекладач Андрій Содомора: „Не бракувало Вергілієві ні хисту, ані майстерності, щоб не тільки дорівнятися грецьким зразкам, а й сягнути вище – і щодо музичної віртуозності вірша, наскрізної пісенності його «Буколік», і щодо широти та глибини осмислення навколишнього світу” [3 , с. 13]. Андрій Содомора додає, що Верґілій та його попередник переслідували різну мету при написанні „Буколік”. Теокріт, на думку перекладча, ставив перед собою мету змалювати картинки із сільського життя (ця жанрова форма має ще одну назву – „ідилія” (εἰδύλλιον), що в перекладі із грецької мови власне й означає „картина, образок”), які повинні були розважити міського жителя, тому Теокрітові „Буколіки” переповнені реалізмом, щоб максимально передати сільський побут: „У Вергілія ж увесь цей реалізм відступає на задній план”, – стверджує Андрій Содомора. Скупі, але промовисті пейзажні штрихи дають читачеві змогу за „чужим” одразу ж побачити „своє”– з деталі реконструювати образок, по-грецькому eidylion - ідилію” [3, с. 14].
Про виразне наслідування Фальковським Верґілія говорить і Георгій Булашов, дослідник XIX ст., у монографії „Преосвященний Ириней Фальковский, епископ чигиринский”: „В одной из школьних чернових тетрадей Ивана Акимовича сохранился и еще целий ряд стихотвореній его на латинском язике, ясно свидетельствующих о довольно близком знакомстве автора их с Виргиліем и другими латинскими поэтами. Важнейшее и лучшее из этих стихотвореній – Descriptio quattuor temporum anni” [1, c. 256–257].
Фальковський, пишучи віршовані твори, не обмежується наслідуванням творчості Вергілія. У тексті „Mitescunt iam frigora et incipit esse ver” виразно присутні ремінісценції з четвертої оди Горація до Сестія. Сестій, як відомо, був одним із консулів Риму, часів Горація і його товаришем. Soluitur acris hiems grata uice ueris et Fauoni [7, c. 1] – цим рядком розпочинає свою оду Горацій. А так він звучить у перекладі Андрія Содомори: Слабне вже люта зима, вже провесна шле тепло й понову... [2, c. 20]. Те, що Горацій вмістив в один рядок, Фальковський передає двома: Advenit en gratum iam ver necnon peramoenum Multa ferens secum commoda, multa bona [6, c. 22]. У перекладі Маслюка вони звучать так: Ось вже весна йде до нас, чарівна й зваблива красуня, // Вигоди різні несе й блага для смертних людей [9]. У Горація: Аc neque iam stabulis gaudet pecus aut arator igni nec prata canis albicant pruinis [7, c. 1]; Рвуться отари з обор, плугатаря вогонь не вабить, Сива паморозь лугів уже не сушить [2; c. 20]. У Фальковського: Nec stant demissa in stabulis cervice capellae, // Nec niveo ut nuper prata liquore rigent [6, c. 22] – В стайнях нема тепер кіз, що голови вниз опускали, // Білі недавно луги скинули шату сніжну [9].
Новолатинські українські автори, як бачимо, не обмежували своєї творчості “сліпим” чи “рабським” копіюванням творів котрогось із визнаних авторитетів античності. Вони зверталися до певної жанрової форми, запозичували мотиви, сюжети і образи з усього багатющого масиву античної літератури. Топоси „пастуших пісень” всюдисущі й виникають у творчості як античних, так і європейських, а також українських поетів. Саме у XVIII ст., в епоху класицизму, автори в усій Європі активно звертаються до цієї теми. Серед творчої спадщини британського поета Олександра Поупа (Alexander Poup) знаходимо текст із таким заголовком: „BUCOLICA Alexandri Popii (Quattuor anni temporum inscripta titulus)” [8, c. 1]. Крім нього, своїми буколіками відомі німецький поет Соломон Гесснер, а також французька поетеса попереднього - XVII - століття Антуанетта Дезульєр. Зрештою, дослідження про поширення і популярність жанрів ідилії – буколік і ґеорґік – у європейській, зокрема українській, літературі означеного періоду ще чекають на свого дослідника. Схожі мотиви знаходимо також у Григорія Сковороди і в поетів-неокласиків Миколи Зерова та Максима Рильського.
Проте буколічна поезія Іринея Фальковського заслуговує на особливу увагу. Він був універсальним ученим, добре знав тексти класиків грецької та римської літератури, і саме йому вдалося створити адекватний зразок новолатиністичного твору ідилічного жанру в стилі українського класицизму.
Література
1. Булашев Г. Преосвященный Иреней Фальковский епископ чигиринский / Георгий Булашов // Труды Киевской духовной академии - 1883. - № 6. - С. 229-319.
2. Горацій. Твори / Квінт Горацій Флакк ; [пер. з латинської А. Содомори]. - К. : Дніпро, 1982. - 254 с.
3. Вергілій. Буколіки Георгіки. Малі поеми / Публій Вергілій Марон ; [пер. з латинської А. Содомори]. - Львів : Літопис, 2011. - 403 с.
4. Вергілій. Енеїда [Електронний ресурс] / Вегілій; [пер. з латинської М. Білик]. - К. : Дніпро, 1972. - Режим доступу до джерела : http://www.aelib.org.ua/texts/vergilius - aeneis uahtm.
5. Фальковский Ириней. Біографическія известія о разних приключеніях жизни бившаго Лубенского полку, уезда Пирятинского, села Белоцерковки священника Іоакима Фальковскаго, нареченного в монашестве Іустином, и сина его Ивана Фальковскаго, найменованного в монашеском чине Іринеем, собранния и списанния последним в разних годах (Часть первая. Содержащая біографическія известія с 1756 по 1784 год) [рукопис] / Ириней Фальковский. - 101 с.
6. Falkovsky Iryney. Opera poetica, quibus elegiaci, heroici, Saphici et Iambici versus continentur a Ioanne Falkovsky elaborati anno 1778 [manuscriptum] / Iryney Falkovsky. - 224 с.
7. Horatius. Carminum liber primum [Електронний ресурс] / Quintus Horatius Flaccus. - Режим доступу до джерела: http://www.thelatinlibrary.com/horace/carm 1 .shtml.
8. Pope Alexander. Bucolica (quattuoranni temporum inscripta titulus) Latine reddita [Електронний ресурс] / Alexander Pope ; [пер. з латинської С. Барета]. - London, 1746. - 41 c. - Режим доступу до джерела: http://books.google.ru/books?id=1 FbAAAAQAA J&printsec=frontcover#v=onepage&q&f=false
9. Фальковський Іриней. Поетичні твори / Іриней Фальковський ; [пер. з латинської В. Маслюка] // Архів автора.
1. Булашев Г. Преосвященный Иреней Фальковский епископ чигиринский / Георгий Булашов // Труды Киевской духовной академии - 1883. - № 6. - С. 229-319.
2. Горацій. Твори / Квінт Горацій Флакк ; [пер. з латинської А. Содомори]. - К. : Дніпро, 1982. - 254 с.
3. Вергілій. Буколіки Георгіки. Малі поеми / Публій Вергілій Марон ; [пер. з латинської А. Содомори]. - Львів : Літопис, 2011. - 403 с.
4. Вергілій. Енеїда [Електронний ресурс] / Вегілій; [пер. з латинської М. Білик]. - К. : Дніпро, 1972. - Режим доступу до джерела : http://www.aelib.org.ua/texts/vergilius - aeneis uahtm.
5. Фальковский Ириней. Біографическія известія о разних приключеніях жизни бившаго Лубенского полку, уезда Пирятинского, села Белоцерковки священника Іоакима Фальковскаго, нареченного в монашестве Іустином, и сина его Ивана Фальковскаго, найменованного в монашеском чине Іринеем, собранния и списанния последним в разних годах (Часть первая. Содержащая біографическія известія с 1756 по 1784 год) [рукопис] / Ириней Фальковский. - 101 с.
6. Falkovsky Iryney. Opera poetica, quibus elegiaci, heroici, Saphici et Iambici versus continentur a Ioanne Falkovsky elaborati anno 1778 [manuscriptum] / Iryney Falkovsky. - 224 с.
7. Horatius. Carminum liber primum [Електронний ресурс] / Quintus Horatius Flaccus. - Режим доступу до джерела: http://www.thelatinlibrary.com/horace/carm 1 .shtml.
8. Pope Alexander. Bucolica (quattuoranni temporum inscripta titulus) Latine reddita [Електронний ресурс] / Alexander Pope ; [пер. з латинської С. Барета]. - London, 1746. - 41 c. - Режим доступу до джерела: http://books.google.ru/books?id=1 FbAAAAQAA J&printsec=frontcover#v=onepage&q&f=false
9. Фальковський Іриней. Поетичні твори / Іриней Фальковський ; [пер. з латинської В. Маслюка] // Архів автора.