Листи гетьмана Івана Мазепи, написані у 1708 р. до великого коронного гетьмана Речі Посполитої Адама Сенявського
Листи написані макаронічною мовою, що ускладнює їх прочитання для загалу та, зокрема, істориків.
Переклад-реконструкція[**] із старопольської та латини Володимира Пилипенка
1.
Ясновельможний мості<α> Пане Воєводо Мій великомилостивий Пане і Коханий Брате!
Дякую дуже В<β>. Милостям Пану за пересторогу, але то явні жіночі плітки, будь В<γ>. мость Пан впевнений, що не лише для Її мості Княжни Дольської, але і цілого світу не зміню своєї совісті, цноти, поштивості та віри. Не лише нинішньому Найяснішому моєму Монархові, але і його батьку найяснішої пам’яті і його брату, Найяснішим Монархам склав присягу підданства і є вірним їй, і хіба гробова дошка мене звільнить від неї. Віддаю на високий розсуд В.М.М.<δ> Пана, чи ті плітки достойні віри, якщо так багато діянь<ε> воєнних вже після весілля княжни є значним документом моєї вірності і злості ворогів на мене і все військо, що під моїм регіментом: в Ляхівцях, де загинув полковник переяславський<ζ> і півтори тисячі qoucie [? добірного] товариства піддалися na parol, будучи притиснуті голодом; у Несвіжі, де був убитий полковник стародубський, а з ним потрапило до полону кілька сотень товариства. Під Клєцком програна баталія з Паном Неплюєвим і миргородським полковником, відісланим мною із Мінська на допомогу полковникові переяславському. Такі ефекти<η> наших стосунків з княжною. І щоб мене стимулювало схилитися до неприятельської сторони: фортуна? Так з ласки Божої і його помазанця, Найяснішого царя М.ці<θ> переконаний, що на все моє довге чи коротке життя я не зможу мати там [у неприятеля] більше, ніж маю.
Але то все жіночі плітки і вигадки моїх неприятелів. Донісши все це, прошу, щоб В.Мць Пан не вірив тим пліткам і стало [постійно, як і раніше] мені довіряв, у тому, що в усіх ситуаціях я хочу і повинен виконувати усі мандати [повноваження], які отримав від мого Найяснішого Монарха Його Царської Величності. І неодмінно виконувати накази В.М.М. Пана як у публічному, так і у приватному житті від усієї душі прагну до скону мого життя.
В.М.М. Пана люб’язний
Зичливий Брат
і найнижчий слуга
Іван Мазепа Гетьман.
Anno 1708
P.S. Прошу вибачення В.М.М. Пана, що не власною рукою відповідаю на лист В.М.М. Пана, бо у мене chyrogryczna [подагрична] хвороба у руці не допустила до письма, однак ex mente mea<ι> мій сестринець рідний, і ніхто інший цю відповідь до В.М.М. Пана писав.
№ 25075
2.
Ясновельможний мості Пане Воєвода Белзький Мій Великомилостивий Пане і Брате! Перш за все до В.М.М. в трьох листах поштою відписав про направлення на допомогу тритисячного<κ> загону, з тієї моєї відповіді В.М.М. Пан детально проінформований у своєму питанні. Тепер же лише, відповідаючи conformiter [відповідно] бажанню В.М.М. Пана, відсилаю мій універсал pro securitate passus [для безпечного проходження] тому гарнізонові, який В.М.М. Пан до Білоцерківської фортеці intendit [має намір відправити]. In caeteris referuie [Відповідаючи] на мій перший лист, бажаючи у нинішніх обставинах найчастіше з В.М.М. Паном pro veteri confidentia continuare correspondencia [щоб як і раніше впевнено продовжувати кореспонденцію] з бажанням зоставляю [лист?].
В.М.М. Пана люб’язний і зичливий Брат
і слуга принижений
Іван Мазепа
Гетьман і Кавалер
Його Царської Пресвітлої Величності
Військ Запорозьких.
З Фастова Лютий 25 V.S.
Anno 1708
№ 25076
3.
Ясновельможний Милостивий Пане Воєвода Белзький, Мій великий Милостивий Пане і Брате!
Оскільки ad vota [за клятвою] В.М.М. Пана така воля мого Найяснішого Принципала, Його Царської Величності, щоб у нинішніх обставинах мав мого резидента при боці В.М.М. Пана, тому parieruiac supremis mandatis [відповідаючи на найвищі інструкції], відсилаю на резиденцію до В.М.М. Пана значного товариша Війська Запорозького Пана Новицького, який має impositam [накладені] собі provinciam [доручення] служити і ex functione sua [своєю діяльністю] сподобитися для наказів В.М.М. Пана, які й я з нетерпінням очікувати буду завжди
В.М.М. Пана люб’язний і зичливий брат
і слуга принижений
Іван Мазепа
Гетьман і Кавалер
Його Царської Пресвітлої Величності
Військ Запорозьких
З Фастова Лютий 29 V.S.
Anno 1708
№ 25077
4.
Ясновельможний Милостивий Пане Воєвода Белзький, Мій великий Милостивий Пане і Брате!
Лист В.М.М. Пана із датою 7 preasentis [нинішнього], написаний у Львові, отримав через пошту 14 eiusdem [того ж самого], ea quae par est [що личить] великому Його imieniowi observantia [поважному імені],також дякую primario [у першу чергу], що В.М.М. зберігає illibato candore [безперечну прозорість] нашої довірливої кореспонденції, спілкуючись зі мною у нинішніх обставинах fido calamo et amino [відкриваючи душу перу]. Про те, що щойно згадав від В.М.М. Пана succursie [про підкріплення], чекаю на днях від двору Його Цар. Вва чіткої rezolucyi [резолюції] і нехай не зруйнує братерську приязнь В.М.М. Пана, що requizicie [реквізиції<λ>] prolongantur [продовжую], бо мені sic volo tollitur [треба взяти], коли totus quid quid sum pendeo a mutibus [уся справа у тому, що залежу від обмежень] Найяснішого Принципала мого, Його Царської Величності, і виконую те, що мені demandatur [поручено]. По тому залишаюся in puro affectu [з чистими почуттями].
В.М.М. Пана люб’язний і зичливий Брат
і слуга принижений
Іван Мазепа
Гетьман і Кавалер
Його Царської Пресвітлої Величності
Військ Запорозьких.
Той загін, котрий pro suppertijs [вирушив] на допомогу, intendo [я маю намір] до В.М.М. Пана відіслати, вже наказав зібратися під Паволоччю, чекаю лише на de super [зверху] наказу.
З Фастова березень 15
Anno 1708
№ 25079
5.
Ясновельможний Милостивий Пане Воєвода Белзький, Мій великий Милостивий Пане і Брате!
На повторні foliis [листи] Вельможного Мості Пана про succursie [надання допомоги] і про reqwizicie [примусове] відданя Речі Посполитій України я вже написав у своїх відповідях про мою надійність, яку жоден фокус не може dehonestare [заплямувати], а коли мені тепер Вельможний Пан пише про це у листі, тому хочу ad nutus [миттєво] candide [чистосердечно] донести, що своєму війську, котре маю pro suppetiis [для підтримки] до Вельможності Мості Пана відправити, наказав зібратися під Паволоччю і чекаю лише на in dies de super [на днях вищого] указу de quanto et quando [коли і скільки].
На впровадження у Білу Церкву гарнізону Речі Посполитої я маю мій готовий наказ. І вже адресував на руки Вельможному Мості Пану свій універсал для забезпечення безпеки його переходу, ad restitutionem [для повернення] цілої України, що належить до Білої Церкви, не можу cathegorice [категорично] приймати рішення без виразної згоди Мого Милостивого Пана Його Царської Величності. Тому цю negotium [справу] до вирішення publici [в інтересах держави] Речі Посполитої desideri [відкладаємо] in futurum susspenditur [до майбутнього], як і сам Вельможний мості Пан можеш luculentissime instrui [зробити висновок] із копії указу до мене відправленого (quo fato в цілому я з тим указом non concordat [не згоден] in nonulis, який мав в оригіналі у себе ad manus [у руках]), у якому мені imprimitur [закріплено печаткою], щоб я був готовий віддати міста і села, що належали до Речі Посполитої, але не віддавав, як Вельможний мості Пан requirite [поінформований] від мене. Коли ultimata resolutione [остаточне рішення] також себе самого ласці Вельможного мості Пана у невідмінному братському ставленні хочу бути і omni studio insinuo [роблю все можливе для того].
В.М.М. Пана люб’язний і зичливий Брат
і слуга принижений
Іван Мазепа
Гетьман і Кавалер
Його Царської Пресвітлої Величності
Військ Запорозьких.
З Фастова березень 10/21
Anno 1708
№ 25078
6.
Ясновельможний Пане Воєвода Белзький, Мій великий Милостивий Пане і Брате!
Impresiie [враження] Вельможного мості Пана у toties [щойно] відправлених листах incessanti desiderio [з нескінченним бажанням] щодо succursie [надання] допомоги, manent [залишає] у мені alta mente repostae<μ> [поживу для розуму], in tenso cordis voto exequi [бажання серця] підсилює, коли буде de super ordinans [вищий наказ], якого я in momenta expectans expecto [очікую в даний момент] і добре знаю, що кожне expectatiwa [очікування], є paenalitas [покаранням] тих, хто прагне до дії, cruciatus [мучінням], особливо там, де res non patitur moram [справа не допускає затримок], але коли stricta dependentia accatenantur [строга залежність супроводжує] усі мої дії, et quae sunt agenda [і те, що повинно бути зроблено] так далеко, що positos [прийнята] terminos [кінцева мета] praeterire [проходить повз, вислизає], а тому нехай Вельможний мості Пан мені вибачить, що circa effectuationem [здійснення] бажання Вашого immoror [затримується], чекаю для цього резолюції згори і тим часом війську, що зібралося під Паволоччю, наказую бути готовими до маршу. Такі мої перші роздуми, і Вельможний мості Пан бачить це з великою animadversio [уважністю], якщо той succurs per desertam arabiam [перехід через арабську пустелю], де під час теперішньої зимової революції і поривання ще кінь не знайде adire corithum [перехід у Корінф<ν>], і там у зголоднілому краю повинен operari [виживати], з ворогом expiriri [сперечатися] та тягатися на вимордованих конях після longo et famelico passu [довгого і голодного переходу]. Не conserwuie [приятель] та й не у ласці я свого війська (як перший лист Вельможного мості Пана tagnit et angit [обмежувати і випробувати]), бо той народ є capax longos tolerare labores [здатним переносити тривалу важку працю] і хоч би за Балтійське море пішки зайде per ardua quaeque [підноситься кожен], тільки коні на чистому азарті не виживуть.
А що Вельможний мості Пан має намір донести Найяснішому Монарху Його Царській Величності Пану моєму милостивому про мої in ferendis suppetiis cunutatia [плани у прийнятті підтримки], говорячи, що начебто мені це подобається, тоді і я sine omni metu meo [без будь-якого страху] раджу Вельможному мості Пану actu edimplere [діяти просто], оскільки, як розумію patebit [ясно] Вельможному мості Пану meum velle [моє бажання] йде за волею Його Царського Величності, і сенс suquitur [sequor – йти вслід], а не як Вельможному мості Пану supponit [передбачалося].
Вельможний мості Пан нехай не сумнівається у ex illatis [піднесеній] моїй до себе правдивій приязні і щирій applicacyi [прихильності], бо я indefesso ardore et candore [з невтомним ентузіазмом і щирістю] завжди хочу бути таким in perpetuum [постійно].
Вельможного мості Пана люб’язний і зичливий Брат
і слуга принижений
Іван Мазепа
Гетьман і Кавалер
Його Царської Пресвітлої Величності
Військ Запорозьких.
Eliberacja [міркування ] Його мості Пана Вольського, якби без волі мого Найяснішого Принципала могли subsequi [дотримуватися], тоді би мені добре ввела до in evitabilem [те, чого можна уникнути] різних suspicyi charibdum [підозр Харибди<ξ>].
Вельможного мості Пана добрий Приятель, також Його мосці Пана каштеляна Белзького, зажди готовий praemunire [захищати першочергово] i praevenire [попереджати].
№ 25045
7.
Ясновельможний Пане Воєвода Белзький, Мій великий Милостивий Пане і Брате!
Я вже писав до В.М.М. Пана, що маєтності Його мості Пана Коронного Обозного В.М.М. Пана залишаються не у моєму розпорядженні, окрім одного Ягорлика<ο>, у якому за наказом Найяснішого Царя Його мості Пана милостивого qua methodo et praetextu extenditur [з певних причин продовжена] моя влада, про що exposui [я пояснив] перед В.М.М. Паном euidentes [про невідворотні] причини, і люб’язно доніс про те з пересторогою В.М.М. Пана Найяснішого Маєстату, однак з того часу я не отримав згідно з планом щодо Ягорлика резолюці<π>.
Вельможного мості Пана люб’язний і зичливий Брат
і слуга принижений
Іван Мазепа
Гетьман і Кавалер
Його Царської Пресвітлої Величності
Військ Запорозьких.
У Білій Церкві
Квітня 12/23 року 1708
№ 25080
8.
Ясновельможний Пане Воєвода Белзький, Мій великий Милостивий Пане і Брате!
Лист від В.М.М. Пана з Ярослава, датований 14 praesentis [нинішнього місяця], отримав від candida mente [утаємниченого довірника] кур’єра Віденського<ρ>, дав доброго конвоя для безпеки його проїзду і відправив in vias suas [своїм шляхом]. Спільний інтерес Найяснішого Царя з Річчю Посполитою не через мене зазнає невдачі, і розглядати В.М.М. Пан alto iudicio [високий суд] передчасно з реляції про intenciach [натиск] неприятелів у наш край звідусюди, confirmatur [вірогідний], а коли proximus ardet ucalegon [сусід чекає опіки], так competentius [належним чином] вдається гасити incendia [пожежу] у своєму, ніж у чужому домі, і для indemnitati [захисту від збитків] у своєму краю praevidere [передбачені], succurs [підкріплення] і вони in subsidium [на підтримку] В.М.М. Пана вже відправлені у марші, і якщо це відміняється, то, напевно, буде В.М.М. Пан compus voti sui [докоряти за обіцяне]. Я для тих завдань, котрі того краю concernunt publicum emolumentum [стосуються забезпечення суспільної користі], а найважливіше без волі Найяснішого Царя Його Милості Пана Милостивого вирушити звідти до Дубно не можу, особливо, коли мені до цих пір haeret [висить] в пам’яті наказ Його Царської Величності у листі до В.М.М. Пана писаному, що В.М.М. Пану iniunctum [пропоновано] при наступі неприятеля переміститися в той край і iuncta [об’єднатися] зі мною manu vim wi retundere [давати опір].
Лист від двору Його Царської Величності до мене, адресований В.М.М. Пану, належно відсилаю до В.М.М. Пана і самого себе Вашій ласці віддаю, розуміючи, що так буде завжди.
Вельможного мості Пана люб’язний і зичливий Брат
і слуга принижений
Іван Мазепа
Гетьман і Кавалер
Його Царської Пресвітлої Величності
Військ Запорозьких
P.S. В.М.М. Пан пише і запевняє, що ab oriente [зі сходу] не маєш чого боятися, правда що і мені зичливі кореспонденти так in vicimo [по-сусідськи] інформують, також із самого Стамбулу lactan… spe tranquillae pais, лише говорять орди стерегтися, котра не відомо, коли буде готова до маршу, треба і ті novum emergens [новини] сприймати завжди в обережності animadwersia [уважно], що Джяун Мурза<σ> з цілим буджацьким Ногаєм, переправившись на ту сторону Дністра, заложив собі кочовища між Дністром і Бугом, близько від наших кордонів, де Ногаї орють і сіють і будинки собі ліплять. Зважай В.М.М. Пан, як той близький сусід є periculosus [небезпечний] християнству, а найбільше нам. А той, який до мене тепер пише, через посла Сераскерового<τ>, котрий недавно прибув до мене, нагадуючи про шкоди для Буджацької орди noviter [відновлені] від запорожців, які украли стадо. Excerpt [виписки] з того листа відсилаю В.М.М. Пану. Також повідомляю, що accessit [прийшов] Коронний кухмістр, а з того боку – маршалок надвірний, який їхав до Порти через Ясси та gloriabatur [хвалився] там, що на цей рік Порта не може mouere [бути готовою] до війни, хіба що на наступний, однак Орді demandatum [довірено], щоб була готова на nutus [поклик], якщо на те буде потреба.
Про Черкеську sedicyi [війну] маю найпевнішу відомість, де rebellis ammotio, ex hoc emanavit fonte [повстанці виходять з тої ущелини], що Хан згадував про данину, яку йому черкаси usoluunt [платити] відмовилися, а тепер хочуть rectractare ceruice rebelli [відновити війну]. Відсилав Хан до Порти, просячи pro sopiendio hoc seditioso ausu [для такого крамольного виклику] указ, у якому б прийшов дозвіл: хотів Хан на Черкес cum strepitu armorum irruere [зробити збройний напад], але Мансури і Сизивіти<υ>, на який tota moles [уся маса] Кримської держави nititur [спирається] не допустили того задуму і переконали, щоб послали з Кримської орди Калгу Солтана, який properabat [поспішив] маршем до гір черкеських і вже був contiquitate [наздогнав] тих, вийшли йому In occursum [назустріч] черкеські посли demisso poplite [вищої еліти] з deprecacio [проханням] і належний харач віддали, з яким він без жодних колізій повернувся. Так у поган завжди не довго триває intestinum bellum [внутрішня / громадянська війна], щоб не ab experientia [з досвіду] знати, що: Civite bellum pessimum et iniquissimum est, et quo magis durat co maiora adfert damna Regno [між собою вони борються не довго, а їх довга співпраця приносить великі трати Королівству]. Відсилаю копію листа сераскера.
З Білої Церкви
Art. 18/29 року 1708
№ 25801
9.
Ясновельможний мості Пане Воєвода Белзький, Мій великий Милостивий Пане і Брате!
З тієї оказії, котра fausto eventu [щасливо вийшла] в адрессі<φ> Ясноосвіченого Князя Його мості Меншикова mum [мого] Пана sub glorioso [під славою] Імені В.М.М. Пана accerit [допущена], arripio impetum [захопили мене гаряче бажання] до віддання В.М.М. Пану на спостереження моєї вини, котру завжди до Особи Його feror [ відчуваю]. А що мені повинному Князь Його мость зобов’язує, щоб через спеціального кур’єра лист до рук В.М.М. Пана відправив. Тому conforminis [виконавши це завдання] виконавши реквізиції<χ> їх В.М.М. Пана, бажаю собі такого щастя, що і мій убогий litera [лист] може до В.М.М. Пана fausta sub penetralia [щасливо проникне], individuo [особисто] передати pass [в спосіб], котрий цілком певно documenta dabit [дасть приклад], ким я є.
Вельможного мості Пана люб’язний і зичливий Брат
і слуга принижений
Іван Мазепа
Гетьман і Кавалер
Його Царської Пресвітлої Величності
Військ Запорозьких.
У Білій Церкві
Квітень року 1708
№ 25082
10.
Ясновельможний мості Пане Воєвода Белзький, Мій великий Милостивий Пане і Брате!
Тільки зараз lento passu [досить повільно] повернувся мій кур’єр зі двору Найяснішого Царя Його мості Пана Милостивого, бо потребував через велику повінь у дорозі commorari [затримки]. Він віддав мені лист від Вельможного Пана, його in pleno [повністю] з поклонінням до рук Вельможного мості Пана<ψ> посилаю.
Тритисячний загін вибраних вояків succurs [підтримки] я вже був наказом Його Царської Величності мого Пана милостивого відправив до Случа до Вельможного мості Пана, але коли мені ex improviso [неочікувано] прийшла відомість від Його мості Пана мозирського старости у excerpcie [вибрана] у annecto [приєднаному] листі, що неприятель tendit et intendit [наміряється] до України, а тому, ad clanda repressalia [даючи належну відповідь] ingruencyi [неочікуваному вторгненню] неприятельському, мусив затримати марш зазначеного auxiliarego [ допоміжного] війська, а й самому мені, щоб не прийшлося до Чернігова йти для протидії dirigere gressus [прямому руху]. Буду для того чекати вищого наказу, а тим часом вже відіслав два прикордонні полки Чернігівський і Стародубський до Лоєва над Дніпро для спостереження за ворогом. Це Вельможному мості Пану доношу і прагну бути in perpetuum [постійно] Вельможному мості Пану люб’язним зичливим братом.
Вельможного мості Пана люб’язний і зичливий Брат
і слуга принижений
Іван Мазепа [Jan Mazepa]
Гетьман і Кавалер
Його Царської Пресвітлої Величності
Військ Запорозьких.
З Білої Церкви
Квітень 25 1708 року.
№ 25083
11.
Ясновельможний мості Пане Воєвода Белзький, Мій великий Милостивий Пане і Брате!
Так розумію, що мій лист вже мав дійти до рук В.М.М. Пана, у ньому я виразив, що відправлені мною [полки] для підтримки спільних планів вже знаходяться на марші, я у свою чергу obstacula [перешкоджаю] interveniunt [вторгненню<ω>], також disposi cum [за домовленістю] з В.М.М. Паном parere [виконую] і ті exequi [накази], не допускаючи, latuis ex ore [до прикордоння]; мій посланець exponet [представить] В.М.М. Пану rationes [причини] та impossoibilitates [неможливості]. Я ж лише solito cultu [як завжди] при всіх обставинах і на кожному місці велике ім’я В.М.М. Пана venerando [возвеличую], знаючи при цьому, що можу бути за це irremissibiliter [покараний].
Вельможного мості Пана люб’язний і зичливий Брат
і слуга принижений
Іван Мазепа
Гетьман і Кавалер
Його Царської Пресвітлої Величності
Військ Запорозьких.
У Білій Церкві
Квітень 26 V.S. року 1708
№ 25084
[*] Адам-Микола Сенявський (близько 1666 – 18 лютого 1726) – державний діяч Речі Посполитої. Належав до еліти польсько-литовської держави. Обіймав вищі державні уряди: був белзьким воєводою, польним коронним та великим коронним гетьманом. Підтримував тісні зв’язки із Мазепою.
Український гетьман, побоюючись викриття, не міг писати Адаму Сенявському відкрито про свої наміри. Та все ж він намагався постійно підтримувати з польським діячем зв’язок, сподіваючись, що той у визначений момент зробить правильний вибір. На жаль, великий коронний гетьман довго вагався. Коли цар Петро І перекинув на Правобережжя України кільканадцять полків, А. Сенявський зайняв проросійську позицію.
[**] Переклад-реконструкцію здійснено за виданням: Subtelny O. On the eve of Poltava: the letters of Ivan Mazepa to Adam Sieniawski 1704-1708 (Напередодні Полтави: листи Івана Мазепи до Адама Синявського 1704-1708). – New York, 1975. Упорядник О. Субтельний дав оригінали листів та їхній стислий виклад, однак сьогодні прочитання цієї кореспонденції для загалу, істориків ускладнене, оскільки документи написані макаронічною мовою.
[Далі, задля полегшення сприйняття тексту на сайті, ми позначення зносок астеріксами [*] в первісному тексті замінили грецькими літерами в кутових дужках <>. - Медієвіст.]
<α> Вашої милості.
<β> Вашим.
<γ> Ваша.
<δ> Вашої мості милостивого.
<ε> Experimentow.
<ζ> Насправді він помер у Швеції.
<η> Affekty i effekty.
<θ> Милості
<ι> Від мого розуму.
<κ> Йдеться про 3000 козаків, відправлених у Польщу.
<λ> Заготівля продовольства і фуражу в місцях постою війська. Місцеве населення, шляхта завжди нарікали на завищені норми реквізицій.
<μ> радує мій розум і щось там залишає.
<ν> «Корінф у Стародавній Греції був багатим торговим містом завдяки вигідному географічному положенню (на півдорозі між Афінами і Спартою і на перешийку між двома морями). Славився також своїми виробами із бронзи. Життя у Корінфі було дороге. Існувала грецька приповідка «Не кожній людині вдається потрапити в Корінф», тобто дороге не всім доступне. У перекладі латиною цю приповідку популяризував римський поет Горацій (Послання, І 17, 36): Non cuivís hominí contíngit adíre Corínthum [Тільки ж далеко не всім нам судилось дійти до Корінфа]» («Сіверянський літопис». – 2016. – №2. – С.80).
<ξ> Небезпечне місце для навігації біля Сицилії. Сталий вираз про Сциллу і Харибду.
<ο> Jahorlika.
<π> Далі текст важкодоступний для перекладу.
<ρ> Wiedeńskiego.
<σ> Dziaun Murza.
<τ> Головнокомандуючий турецькими військами.
<υ> Mansurowie y Siziwutowie.
<φ> Очевидно, що А. Сенявський ще не знав, що О. Меншиков став князем і у листі його титулував по-старому.
<χ> Йдеться, мабуть, про заготівлю продуктів для потреб війська.
<ψ> Белзькому воєводі.
<ω> І. Мазепа з частиною полків стояв у Білій Церкві, очікуючи нападу шведів.
Український гетьман, побоюючись викриття, не міг писати Адаму Сенявському відкрито про свої наміри. Та все ж він намагався постійно підтримувати з польським діячем зв’язок, сподіваючись, що той у визначений момент зробить правильний вибір. На жаль, великий коронний гетьман довго вагався. Коли цар Петро І перекинув на Правобережжя України кільканадцять полків, А. Сенявський зайняв проросійську позицію.
[**] Переклад-реконструкцію здійснено за виданням: Subtelny O. On the eve of Poltava: the letters of Ivan Mazepa to Adam Sieniawski 1704-1708 (Напередодні Полтави: листи Івана Мазепи до Адама Синявського 1704-1708). – New York, 1975. Упорядник О. Субтельний дав оригінали листів та їхній стислий виклад, однак сьогодні прочитання цієї кореспонденції для загалу, істориків ускладнене, оскільки документи написані макаронічною мовою.
[Далі, задля полегшення сприйняття тексту на сайті, ми позначення зносок астеріксами [*] в первісному тексті замінили грецькими літерами в кутових дужках <>. - Медієвіст.]
<α> Вашої милості.
<β> Вашим.
<γ> Ваша.
<δ> Вашої мості милостивого.
<ε> Experimentow.
<ζ> Насправді він помер у Швеції.
<η> Affekty i effekty.
<θ> Милості
<ι> Від мого розуму.
<κ> Йдеться про 3000 козаків, відправлених у Польщу.
<λ> Заготівля продовольства і фуражу в місцях постою війська. Місцеве населення, шляхта завжди нарікали на завищені норми реквізицій.
<μ> радує мій розум і щось там залишає.
<ν> «Корінф у Стародавній Греції був багатим торговим містом завдяки вигідному географічному положенню (на півдорозі між Афінами і Спартою і на перешийку між двома морями). Славився також своїми виробами із бронзи. Життя у Корінфі було дороге. Існувала грецька приповідка «Не кожній людині вдається потрапити в Корінф», тобто дороге не всім доступне. У перекладі латиною цю приповідку популяризував римський поет Горацій (Послання, І 17, 36): Non cuivís hominí contíngit adíre Corínthum [Тільки ж далеко не всім нам судилось дійти до Корінфа]» («Сіверянський літопис». – 2016. – №2. – С.80).
<ξ> Небезпечне місце для навігації біля Сицилії. Сталий вираз про Сциллу і Харибду.
<ο> Jahorlika.
<π> Далі текст важкодоступний для перекладу.
<ρ> Wiedeńskiego.
<σ> Dziaun Murza.
<τ> Головнокомандуючий турецькими військами.
<υ> Mansurowie y Siziwutowie.
<φ> Очевидно, що А. Сенявський ще не знав, що О. Меншиков став князем і у листі його титулував по-старому.
<χ> Йдеться, мабуть, про заготівлю продуктів для потреб війська.
<ψ> Белзькому воєводі.
<ω> І. Мазепа з частиною полків стояв у Білій Церкві, очікуючи нападу шведів.