М. Лучкай. Історія карпатських русинів.(Lutskay М., Historia Carpato-Ruthenorum Sacra, et Civilis, Antiqua, et recens usque ad praesens tempus, Cassoviae, 1843). Переклад Ужгородського державного університету
Написав на матеріалі достовірних авторів, королівських грамот та архівних документів Мукачівської єпархії Михайло Лучкай придворний наставник храму П. Д. М. в м. Лукка в Італії і ужгородський священик, перед тим єпархіальний секретар
Том І. Від найдавніших часів до приходу мадярів у Язигію та Дакію
Кошиці
Історія навіть маловідомого народу проливає світло на славніший народ. —
Передмова
Зайва оправа писати довгі передмови, бо їх здебільшого не читають. Тому що у вступі до руської граматики, виданої у м. Буда 1830 р., я пообіцяв, що треба буде видати історію руського племені, даного слова дотримую і пропоную її згідно з зазначеним заголовком твору. Вважаю, що не буде більше п'яти томів. Поолздуюча програма де краще з'ясує.
В Ужгороді 1842 р. Михайло Лучкай, наставник
Зміст глав та параграфів
Глава І
§ І. Про неясне походження племен та про причини, цього. — Видатні мужі приховали своє походження у казках. — Приклади. — Від Рурика ведеться від Августа Цезаря. — Корятович від князів з Колонки. Те саме було з народами. — Греки і латиняни завжди позначають племена не тим ім'ям, яким вони себе соми називали. — Приклади. Слов’яни Стор. 52
Глава 2
§ 2. Повідомлення давніх письменників про Карпати. — Походження назви. — Опис. — Озеро Прибіна. — Зелене озеро. — Озеро Чорба. — Озеро Попер. — Озеро фелкенське. — Озеро Морське око. — Червоне озеро. — Чорне озеро. — Біле озеро. Стор. 55
§ 3. Про річки. — Гетер. — Етимологія і початок. — Тир або Дністер. — Парата. Прут. — Серет. — Алута. — Марош. — Тиса. Стор. 59
Глава З
§ 4. Перелік північних племен. Стор. 61
§ 5. Кіммеритці. Історична довідка про них. Стор. 61
§ 6. Скіфи. Дослідження та міркування про них. Стор. 62
§ 7. Сармати. Стор. 66
§ 8. Давня історія сарматів. Стор. 68
§ 9. Яаиги. — Метанасти та їх історія. Стор. 69
§ 10. Мезія і Фракія. Стор. 71
§ 11. Гети. Стор. 72
§ 12. Анти. — Анарти. Стор. 73
§ 13. Неври. — Певціни. — Басгарни і Картани. Стор. 73 § 14. Агафірси. Стор. 74 § 15. Неври. Стор. 75 § 16. Меланхлони. Стор. 75 § 17. Гелони. Стор. 75 '
§ 18. Масагети. Стор. 75
Глава 4
§ 19. Про походження цих племен. Досліджується і висвітлюється походження цих племен. Стор. 78
S 20. Кіммерійці. Grap. 79 § 21. Гети Стор. 80
§ 22. Про розрізнення назв різних народів. Стор. 80
§ 23. Пояснення назв народів. — Тракс, Рац. Шокатц, Серби, Чорногорці, Клементини. Стор. 84
§ 24. Мізи. Стор. 85 § 25. Гети, Даки, Язиги. Стор. 85 § 26. Беси. Стор. 86 § 27. Певціни. Стор. 87 § 28. Імена царів та славних осіб. Стор. 87 § 29. Назви місцевостей і країв. Стор. 88 § 30. Язиги, Стор. 89 § Зі. Хазари. Стор. 90
§ 32. Печеніги або Пацінаціти. — їх походження. Половці, та висвітлення їх походження. Стор. 91
§ 33. Кумани і їх давне поселення. Стор. 92 § 34. Беси або Бисени та їх походження. Стор. 93 § 35. Повніше об'єднання цих племен. Дослідження. Стор. 95 § 36. Мідійці та їх споріднені. Стор. 97
Глава 5
§ 37. Подробніше про давніх мешканців цих країв. Дослідження. Стор. 102 § 38. Ширше подається історія гетів. Стор. 105 § 39. Історія дахів. Стор. 111 § 40. Про походження валахів. Стор. 112
Глава 6 Глава 7
§ 42—52. Детально подається історія язигів та метанастів. Стор. 117—126
Глава 8
§ 52—56. Про гунів, про аварів, про мадярів. Стор. 126—130
Глава 9
§ 56—68. Грунтовніший виклад історії гуннів. Стор. 130—138
Глава 10
§ 68—73. Чи гунни були споріднені з мадярами. Стор. 138—147
Глава 11
§ 73. Гунни в Дакії і Язигії. Стор. 147
Глава 12
§ 74. Слов’яни, даки, язиги не були поневолені. Стор. 153
Глава 13
§ 75. Про аварів, які напали на Дакію і Язигію та про їх долю. Стор. 157
Глава 14
§ 76. Про булгарів та їхню долю. Стор. 161
Глава 15
§ 77. Про прихід мадярів. Стор. 164 § 78. Доля племені та його його давня історія. Стор. 165
Глава І
ПРО НЕЯСНЕ ПОХОДЖЕННЯ ПЛЕМЕН ТА ЙОГО ПРИЧИНИ
§ 1. Подібно до того як першоджерела, початок, а також спосіб спілкування та існування всіх створінь людському розуму незрозумілий, до того ж покритий кімерійською темнотою, втомлює смертних, які прагнуть все розвідати, і приводить їх до різник домислів і помилок, так само першопочатки народів і племен; загублені в сивій давнині, окриваються від допитливих істориків і жоден із них не був і не буде настільки щасливим, щоб висвітлив усе неясне, розвіяв різні сумніви, викрив приховану правду і, таким чином, задовільний своє та інших бажання. Це й не могло бути інакше. Бо ж жереб і доля народів та надій така ж як і видатної людини. Поки видатна людина не привернула на себе увагу своїх сучасників великим вчинком, надзвичайним знанням, високим сумлінням і сильним характером, залишається непомітною, зробившись відомою після першого вчинку, становиться предметом подиву і дослідження свого походження. Але рідко досягають справжньої уяви про предків, тому що, частково, насправді про них нічого не відомо, частково, а це заслуговує на увагу, якщо гордість героя і лестощі зумовлюють те, що шана до нього буде тим більшою, чим більше казками і поясненнями оточать родословню героя: тому правителі народів вигадували, що їх початок пішов від богів і, діставшись з бідою до трону римлян [2] та візантійців, вони не
Caput 1
DE OBSCURA ORIGINE GENTIUM, ET CAUSIS.
§1. Sicut rerum Creatarum prima stamina, principia, modusque coalitionis, et existentiae, ingenio humano haud pervius,- sed cimaereis tenebris involutus, mortales, cuncta penetrare nitentes, fatigat, ad variasque hypotheses, ac errores deducit; ita primordia Nationum, et Gentium, in obscura antiquitate deperdita, fugiunt historicos avidos, nullusque fuit, aut erit ita felix, ut omne obscurum illustret, dubia varia removeat, velatamque veritatem faciat palam, taliterque suo et aliorum desiderio faciat satis. Id secus nec fieri poterit. Fatum enim, et sors Populorum, Nationumque eadem est, quam viri singularis, donec vir singularis grandi actione, extraordinaria scientia, alto officio, et magno charactere orbis coaetanei attentionem excitaverit, manet obscurus, actione prima notabilis effectus, fit obiectum admirationis, et in sui originem pervestigationis. Sed raro pervenitur ad genuinam notitiam antenatorum, nam partim effective ignorantur, partim, et cumprimis, siquidem Herois superbia, et amicorum adulatio tanto majorem in se laudem redundaturam supponant; quanto pluribus fabellis, et commentis prosapiam Herois involverint: ideo Ethnicorum Reges originem suam a Diis processam fabulantur, ad Thronum Romanorum, (2) et Bysanti-
почервоніли при поясненні, що рід їх є гілкою якогось античного кореня, і якщо хтось викрив, правду, його вважали ворогом щодо особи героя. Ось чому ті, які піднялися із самих низів до трону, прагнули; щоб не залишилось жодного живого свідчення про їх походження і молодіють. Також і пізніші племена вважали для себе ганьбою, якщо їх новообраний король не запозичив спій початок від римлян. Що дивного в тому, якщо б історики на півночі пишались тим, що Рурик, перший князь росіян, походив від римського імператора Августа, а наш Корятович — із славного римського роду із Колонки. На перших початках те саме траплялося з народами:. Плем'я, про яке сусіди мало знали, вільно блукало в степах і лісах, проводило кочове життя; там, де було пасовисько для тварин, засновувалася батьківщина і домівка; молоко і м'ясо тварин були харчами; шкіра — одягом, поки пастухи і тварини не розмножувалися настільки, що попередній простір вже не міг виживити збільшену юрбу, яка, ставши тягарем сама для себе, доходила до сутичок і взаємного вбивства, внаслідок чого слабша сторона змушена була уступити сильнішій, або також в надії на кращу батьківщину шукала інші краї, несподівано нападала на мешканців, або своїх, або ж вбивством інших звертала на себе увагу, прах і улесливість сусідів,- тоді вони вперше діставали нові назви, невідомі й невластиві їм, так що залишалось шукати справжній зв’язок походження, [3] або якщо валіть був досліджений, тому що і самі нащадки нецікавились і не знали про своїх предків. Справа вирішувалась поетично, видумували першопочатки і достоїнства, героїчні вчинки і древність. В усе це народи так легко вірили і сприймали як і окремі особи. Так виникла розповідь про божественне походження давніх племен або нащадків.
eluctati stipitem suum antiquae cujusdam stirpis surculum commentari non erubuerant, et qui veritatem detexisset, in Herois personam perduellis putabatur, inde factum est ut ex imo pulvere ad Thronum elevati cupiissent, ne ullum extet vivum testimonium originis, et juventutis suae. Posteriores quoque Gentes oprobrio sibi dixissent, si eorum neo creatus Rex non a Romanis mutuasset originem, quid mirum si Rurikium, primum Russorum Principem, ab Augusto Romanorum Imperatore, nostram vero Koriatowich a celebri familia Romana Principum a Colonna processisse glorientur scriptores septemtrionales. Id ipsum evenit cum Nationobus in principio, vix vicinis nota gens in desertis, et sylvis libere enravit, vitamque duxit nomadicam; — ubi pascuum pro pecoribus adfuit, ibi patria, et domicilium figebatur, lac et caro pecudum victum, pellis vestitum praebebat, donec multiplicatis pastoribus, et pecoribus, spatio priori auctam turbam alere nequeunte, sibi ipsi onerosa evadens ad collisiones, mutuasque caedes delapsa fuit, sieque pars debilior fortiori cedere coacta, aut sponte etiam spe melioris Patriae allecta, alienos petiit oras, invasit inopinate incolas, aut sua, aut illorum caede excitavit finitimorum attentionem, timorem, et adulationem; tunc primo novis baptisabantur nominibus, sibi ignotis, nec propriis, quin in verum nexum descendentiae (3) _ indagatum exstitisset, aut si etiam investigatum fuit, quoniam nec ipsi nepotes erant suorum antenatorum curiosi, et gnari; res poetice tractabatur, fingebanturque primordia, et virtutes, facta heroica, et antiquitas. Quae omnia per Nationes ita facile creduntur, et acceptantur; sicut per singularia Individua. Inde Gentium antiquaram divinae origines, aut minimum a populis antea celebratis derivata progenies.
Romani ipsi non contenti armorum suo-
які находили від народів, що раніше були найменше прославленими. Самі римляни, незадоволені тріумфами своєї зброї, божеством Марса і древністю троянців, прагнули зробити славнішим своє походження. Ось чому першопочатки племен або невідомі, або дійшли, до нас повиті казнами. Зовсім по-другому було б, якщо б племена, яким було відоме письмо, передали б у творі: вели хроніки та літописи та відмічали всі сусідні краї, про які вони знали. Письмова пам'ятки не зникли б так легко і не можна було б їх фальсифікувати, як перекази. Найяскравіший приклад цього — єврейське плем'я. Якщо б історія всіх народів була настільки ясною і певною, як цього народу, яке світло засіяло б на історичному горизонті, і скільки спроб, зусиль і праці вчених, часто витраченої даром, можна було б оминути. Крім цього слід добавити, що грецькі та римські історики ніколи не називали племена тою назвою, якою ті племена самі себе називали, [4] але звичайно надавали їм назви від річок, гір, країв, за одягом, за способом життя та з інших оглядів. З бігом часу ці назви мінялися, треба було міняти і назву племені, тому один і той же народ появляється під різними назвами. Візантійці називали угорців турками, бо населяли територію біля річки Турк, інші називалися Куманами, бо жили біля річки Кума, одна і друга вливаються в Каспійське море. Самим народам було відоме таке пойменування, вони самі собі його давали. Такими назвами спочатку занадто захоплювалися північні слов'яни. Ладовичі від озера Ладога, Доляне від долини,. (Русин від річки Русь, що біля Києва, тому тепер називаються руси, рутени) а) Та грецьких і римських істориків треба, винити більше в тому, що за звичаєм [5] єгиптян, як свідчить Геродот, які мали звичку називати варварами всіх іншомовних людей, продовжуючи їх традицію, вони були згодні зарахувати до варварів всі народи, які їм не були раніш
rum Triumphis originem divinitate Martis, et Trojanorum antiquitate illustriorem reddere ambiebant, hinc est quod genuina primordia Gentium aut ignorentur, aut fabellis involuta ad nos pervenerint. Longe aliud fuisset, si gentes scripturae gnarae, opere pretium duxissent: Chronica, et Annales ducere, et cunctas vicissitudines, quas expertae sunt, praenotare. Scripta non ita facile interiissent, aut falsificata fuissent, sicut traditiones. Exemplum amoenissimum in Gente Hebraea, si omnium Gentium historia adeo clara, et certa esset, sicut hujus populi, quae lux luceret in horisonte Historico, et quot virorum conatus, sumptus, et fatigia in vanum impendi solita, emanere possent!
Accedit praeterea, quod Graeci, et Latini scriptores Gentes nunquam eo nomine compelaverint, quo solae semet compellaverant (4) sed a fluviis, montibus. Regionibus, vestitu, vivendi ratione, aliisque respectibus nomen eis indere consveverant, quibus decursu temporum mutatis, nomen quoque Gentis mutari oportuit, unde una eademque Natio variis sub nominibus comparet. Hungari apud Byzantinos Turei vocantur, quia circa fluvium Ture, alii populi dicebantur Kumani, quia ad Cuma fluvium, qui uterque semet in Caspium mare effundit habitarunt. Ipsae Gentes non erant alienae a simili nomenclatione, sibi ipsi tribuenda, in primordiis Slavi septemtrionales admodum delectabantur his nominibus. Ladovici a lacu Ladojp, dolyane a Campo. (Русин a fluvio Русь prope Kiew nominati; inde Russi, Rutheni actu compellantur), a) Sed magis culpandi Graeci et Latini screiptores in eo, quod more Aegyiptiorum (5), teste Herodoto, non proprii labii homines omnes barbaros compellare solitorum ultro sequendo, cunctos populos sibi antea non notos barbaros scribere contenti fuerint, quin de nomine solliciti fuissent.
Sortem reliquorum populorum experti sunt Slavi quoque. Gentem hanc originem ex planitie Senaar duxisse non est, quine-
відомі, щоб не турбуватися про їх пойменування.
Долю інших народів зазнали також і слов'яни. Ніхто не заперечує, що це плем'я веде свій початок із рівнини Сеяар, але із-за відсутності документів нікому не пощастило вивчити і висвітлити їх зв'язок, долю та співвідношення.. Коли польські, чеські письменники, а також наш земляк Пашанек а) визначають для слов'ян королів, починаючи від Само аж по наші дні, вигадують війни та героїчні вчинки, все це тільки слова і звуки. Для греків і персів сам Дунай не був відомим до походу Дарія Гкдаша проти скіфів, який відбувся 515 р. до н. е. Адже, що можна було знати про[1] народи, які проживали за Дунаєм? Для того, щоб читачі переконалися, наскільки непевними були гео- та етнографічні знання древніх, я приведу всі дані, які засвідчили перші письменники про гори та річки, про постійні пам’ятки та про їх переходових мешканців.
[6] Г л а в а 2
ПРО КАРПАТИ
§ 2. Ланцюг гір, що починається біля Пожоня і простирається до Трансільва-
get, sed nexum, fata, et correlationem eorum in defectu documentorum nullus feliciter docuit, nec illustravit. Dum scriptores Polonici, Bohemici, ac nostras Papa- nek a) inde a Samo usque praesentia tempora reges Slavis assignant, bella, et virtutes fingunt, sunt voces, et soni, praetereaque nihil. Graecis, et Persis Danubius fuit ignotus usque expeditionem Darii His- raspis in Scytas anno 515. ante Christum adornatam, quid ergo sciri potuisset de populis ultra Danubium degentibus? Et ideo quo Lectores videant, quam restrictam notitiam Geo- et Ethnographicam habuerint Antiqui; omnia adducam, quae de montibus, et fluviis, velut stabilibus Monumentis, et eorum fluxis Incolis pronotarunt primi scriptores.
(6) Caput 2-um.
DE CARPATHO.
§ 2. Catena montium ad Posonium exsurgens, usque Transylvaniam extensa, se-
[4] а) Окремі угорці проявляють повне незнання етнографії та безтурботність про милозвучність своєї мови, називаючи рутенів русняками; смішним виявився б для їх земляків той, хто писав би так: у Відні, Дрездені та Гамбурзі населення розмовляє дойч мовою, в області Арва все населення — слов'яни, тому, бачте, бо німці називають себе дойч, а слов'яни — слов'ян. Так само смішно виходить, коли угорець називає рутенів русняками лише тому, що самі рутени називають себе русинами. Державою прийнята назва для германців — німці, для словаків — товт, для рутенів — орос. Хай користуються цими назвами, тоді їх не будуть звинувачувати ні в упередженості перекладу.
[5] а) Історія слов'янського племені... (?) 1780 У 4.
ніі, описує півкруг і утворює міцні природні межі між давньою Сарматією, що потім називалась Польшею, і сьогоднішньою Угорщиною. Якщо розглядаємо висоту цих гір, то між європейськими вони займають друге місце, щодо чудової Краси і рідкісного змісту, вони не уступають жодним в Європі. Сиву давнину Карпата не можна освітити світлом історії, зовсім невідомо, коли мешканці вперше почали заселяти схили цих гір. Із назви, яка була дана цим горам, явно, що першими мешканцями (тут) були слов'яни. Карпат це зіпсована слов'янська назва, у них гора — горб означає підвищення, вершина, від горб походить прикметник горбак, що означає нерівний, горбатий, така сама назва дається багатьом вершинам, по-угорськи garbe, тому що букву Н многі народи, а також окремі слов'яни вимовляють як латинське G, так грек називає горб (gorb) або корб, а замінивши «б» на «п» — (вимовляє) корпат замість корбат, так виникло карпат. Однак зберігається (його) первісна вимова у слові Горват, що були колись сусідами, від якого виникло для греків Кроботи, а для латинян — кроати. Очевидно, слов'яни, які населяли околицю Карпат, дістали назву від гори Горбат — Horbath, Горбаці або Горваці, адже, як бачимо, первісна назва гори була Горбат, horvath, що є слов'янського походження. Таким чином, Карпати так були названі слов'янами. [7] Біля Пожоня величаво піднімається, у Липтовії вже помітно виростає, а у Спищі, нарешті, набирає колосального вигляду. Вершини біля Ломніц та Шлагендорфу сміливо можуть суперничати з гельветськими і тирольськими, тут мінеральними водами освіжується серце мандрівника, там своїми природними мінералами очаровує людську душу. Скільки кольорів існує у призмі,
стільки ж кольорів містить у своїй глибиш озеро, що прозвано мешканцями Морське око. Із багатьох (озер) заслуговують на увагу: 1. озеро Прибіна
а) micirculum describit, et format limites inter antiquam Sarmatiam, Tardius Poloniam dictam, et modernam Hungariam ipsa natura stabilitos. Si altitudinem horum montium spectemus, inter Europeos secundam classem occupant, si multa mirabilia, et rara iis contenta,- nulli in Europa cedunt. Profunda antiquitas Carpathi lumine historiae illustrari nequit, quandonam primo incolae latera horum montium incolere coepissent penitus ignoratur. Slavos fuisse primos incolas ex nomine montibus his indito patet. Carpathus est corruptum slavicum nomen, quibus (гора hora mons — горб horb, tantum est ac protuberantia, et iam cacumen, ex horb adjectivum horbat, curvus, gibbosus, aut quod idem est pluribus cacuminibus provisus, hungarice gorbe, quia litteram h multae gentes, ipsi nonnulli Slavi exprimunt velut latinum g, inde Graecus adpellavit gorb, vel korb, et b mutato in p korpat in locum, горбат, et inde enatus karpat, remanet tamen genuina expressio in Horvat, qui olim accolae, ex quo Graecis Groboti, et Latinis Groatae prodiere. Scilicet olim ad Carpathum habitantes Slavi vocabantur a monte Gorbat = Horbath, Horbaczi, vel Horvaczi, ergo ut patet primitivum nomen montis fuit Горбат, horvath, quod slavicum est. Carpathi itaque a Slavis ita dicti sunt. Penes (7) Posonium majestatice exsurgit, et jam in Liptovia notabiliter excrescit, donec in Scepus Colossaicam induat faciem. Cacumina ad Lom- nitz et Schlagendorf cum Helveticis, et Tyrolensibus aemuli congredi audent, hic aquis mineralibus recreat cor viatoris, ibi suis mineralibus naturae stupere facit mentem humanam, quotquot colores prismatici existunt, totidem colorum lacus, incolis Morszkoje oko nominatos in sumitate sua perpetuo retinet. E pluribus notabiles sun^: 1. Lacus Pribina a) ad 200. et ultra orgias profundus, raro, aut nunquam radiis solaribus pervius a”calore aquae suae dat nomen, et existentiam fluvio = Іо бела, bielą, alba. Non procul ab hoc situatur alter lacus. 2. Viridis а со-
глибиною на 200 і більше сажнів, рідко або ніколи недоступне для проміння сонця. Від кольору своєї води воно дає назву та існування річці Бела, Біла. Недалеко від нього розположёне друге озеро 2. зелене, названо так від кольору своєї води, помітне тим, що дає життя річці Ваг. Початок його помічається не скоріше як за багатьма сотнями кроків біля села Важець б), де проривається із землі. Подорожуючи далі у напрямку села Чорба, здивований мандрівник побачить 3. озеро Чорба на великій висоті між грізними скалами, тому й дуже глибоке. Не менше глибоке, але більше за обсягом і простором є 4. озеро Попер на самому верху, названому Висока в). Воно годує таку велику кількість риб, що окремий дослідник природи може дійти до крайнього здивування, як (там) може існувати і годуватись така велика кількість (риб). Довжина його має всього 400 сажнів. [8]. Проте щодо довжини воно є найбільшим озером, величезне, невиміряноі глибини, виливає річку, названу Попер, що тече вбік Галичини. Залишивши комітат Ліптов, трохи в напрямку до Списькоі землі, вже йде на зустріч 5. озеро Феркенське, що находиться між двома найвищими верхами Ботетдорф і Герсдорф, вода цього озера зелена, але на смак приємна. Якщо йти направо від Кежмарку до вершини Карпат, появляється 6. озеро, яке мешканці назвали Морське око (око, джерело моря), вода його зеленого кольору, на смак добра. Не стану описувати чудове положення цього славного озера та давні казки, розповсюджені про нього, а саме, що в його околиці знаходився замурований вхід, який вів до величезних скарбниць. Переходжу до північної частини гори і знаходжу 7. Червоне озеро, розташоване у скалах, на які можна лише насилу
lore aquae suae dictus, memorabilis propterea, quia dat existentiam fluvio wag, quin effluxus ejus citius, quam ad plures cenjenos passus penes pagellum Wazsetz b) e terra prorumpens observatur. Progrediatur viator ultro versus pagum Csorba, attonitus spectabit. 3. In summa altitudine, et ideo summae profunditatis inter horrida saxa lacum Csorba nominatum, non minoris altitudinis, sed majoris capacitatis, et extensionis est. 4. Poper lacus in summitate cacuminis viszoka c) dicti tantam copiam piscium alit, ut singulum naturae scrutatorem stupere, et obmutescere faciat undenam tanta copia existentiam, et alimentum suum nanciscatur. Quamvis latitudo ejus solummodo 400. orgias (8) efferat. Maximus tamen est locus relate ad longitudinem, et enormis, nec mensuratae profunditatis, effundit fluvium Poper nominatum versus Galiiciam currentem. Diserto Comitatu Liptov vix gressus ponitur ad Scepusiensem terram, jam occurit. 5. Lacus Felkensis inter duo cacumina altissima Botsdorf, et Gersdorf situs, aqua hujus lacus est viridis, sed saporis amoeni. — Si recta linea ducitur a Kezsmark, ad Sumitatem Carpathi. 6. comparet lacus incolis Morszkoe oko (:Oculus, fons maris:) dictus, aqua ejus est viridis, saporis boni, celebris, hujus lacus amoenum situm, et antiquas fabellas de eo sparsas, quod in vicinitate ejus reperitur obmuratus introitus ad immanes thesauros ducens, describere nolo, sed transeo ad montis septemtrionalem partem, et invenio. 7. Rubrum lacum situm in saxis vix pede humano calcari queuntibus, non alio enim modo ex vicino lacu viridi ad hunc penetratur, quam transgrediendo ex uno ramo abietino ad alium inferius inpracticabili profunditate omnem gressum humanum vetante. Si ramus infra pedem viatoris frangatur, perpetuam invenit sepulturam suam. Si sumitur via per late-
(7) a) in Comitatu Liptov.
b) diminutivum a Vag- seu Vah, bilanx, pondus.
c) viszoka, alta
дібратися людською ногою, бо від сусіднього зеленого озера до нього добираються лише так, що переступають із однієї смерекової гілки на другу, тому що внизу незмірена глибина забороняє всякий людський прохід. Якщо гілка під ногою мандрівника зломиться, він знайде свою вічну могилу. Якщо пробиратися через бокові скали, дорога стає небезпечнішою, бо з однієї скали на другу можуть перескочити лише серни. Кажуть, що в печерах скал, яких тут є дуже багато, знаходиться батьківщина нетопирів. По сусідству цих озер [9] знаходиться приголомшуючої висоти ціліндрична вежа карбункула, так названа згідно народному переказу про те, що на її вершині знаходився колись карбункул, який освітлював, як сонце, цю сумну околицю в нічну пору. Він частково надірваний бурею, частково досягнутий кидками якогось пастуха, упав і, поглинутий у водах Червоного озера, там знаходиться а). З другого боку карбункулової вежі утворюється озеро 8., води якого проміння сонця не освітлюють, і має колір чорніший, ніж вода Стікса. Що більше говорити; Ще існує 9. озеро, яке із-за білого кольору своєї води дає назву собі та общині Бела. В Карпатах знаходяться ще нелічені рідкісні речі природи, які (Карпати), якщо б були відомі античним поетам, прославлялися б по всьому світу устами вчених і про них писали б як про Олімп. Не знаходиться майже жодне місце, яке не має свого зачарування. Оминувши інші (гори), якщо входитиму в комітат Унт біля Бескіда над Ужком, захоплююсь великою масою зібраних скал, тут озера нема, але із цього Бескіда витікають три відомі річки, а саме. Сан, Дністер і Узи, дві перші беруть напрямок на північ, одна вливається під Сандомі-
ralia saxa fit periculosior, nam ex uno ad aliud saxum saltare, solum rupicaprae norunt. In antris saxorum hic in copia existentium vespertilionum dicitur esse Patria. In vicinitate horum lacuum (9) jacet stupendae altitudinis cylindrica turris carbunculi, inde sic nominata, quod secundum traditionem popularem in sua sumitate grandis carbunculus olim exstitisset, qui instar solis nocturno tempore illustrabat tristem hanc plagam. Qui jam per tempestatem avulsus, jam per pastorem quemdam eiusque jaculis impetitus, donec ruisset, et in aquis rubri lacus absorbtus esse perhibetur, a) altero ex latere turris carbuncularis formatur. 8. Lacus cujus aquas radii solares non illustrant, et aqua Stygis nigriorem praesefert colorem. Quid ultra recenseo? exstitit adhuc et 9. Lacus qui colore albae suae aquae sibi, et civitati Bela alba dat nomen. Innumerae adhuc raritates naturae reperiuntur in Carpathie, quae si antiquis fuissent nota! Poetis, orbetenus evasissent celebres in ore eruditorum ita versarentur, velut Olimpus. Nullum fere punctum repetitur, sua carens admiratione. Missis aliis, si ascendero in Comitatum Ungh ad Beszkid supra Uzsok, rapior admiratione tantae Massae saxorum congestorum, — hic quidem lacus non existit, sed tres fluvii notabiles ex eodem Beszkid promanant, sunt hi San, Dniester, et Unghus, duo priores sumunt cursum versus septemtrionem, alter illabitur infra Sandomirz Vistulae, al-
[9] а) Насправді колись пастух знайшов незвичайної величини карбункул, який закупила родина Другетів, після її зникнення, він перейшов у королівську скарбницю у Відень.
ром у Віолу, друга швидкою течією [10] , протікаючи через Галичину і Молдавію, вливається в Чорне море. А Уж, взявши курс на захід, об'єднаний з Лаборцем і Ондавою, утворює Бодрог, який біля Токая вливається в Тису, а) В комітаті Мараморош біля Ясіня знаходиться ще гарніша місцевість Карпат, тому що тут бере початок друга після Дунаю річка Угорщини — Тиса, вода якої каламутна і повна риби, тече на захід. Багатий, кажу, Карпат на примітні місцевості був невідомим для древ. ніх, та для населення він був священним, бо за свідченням Костянтина Порфіроге. ніта б) одна його частина, без сумніву, Татра, називалась Багібарка,- всі вчені вслід за Бандурієм вважають, що тут окривається слов'янське Бабягора, тобто жіночі гори, але я вважаю, що тут мовиться про Божія гора, богягора, тобто божі гори. Але цю святу гору, і всю цю область покривала кіммерійська темнота, тому карпатські племена дотепер не знайшли місця в історії. Що я кажу? Перед походом Дарія проти Скіфів сам Істер був невідомий і тільки під час наступного походу став відомим.
ПРО РІЧКИ
§ 3. Перси, від часів Kipa, володаря Азії, важко переносячи нанесену поразку мідійцям, які недавно перед тим були їхніми попередниками, а потім безперервні напади скіфів, що проживали в Європі, а також пусгошення їхньої держави, [11] або як вважають інші: пишні багатством і силою, тому що в Азії не мали жодних ворогів, вирішили покорити Європу. Таким чином, цар Дарій Гіедасп, маючи намір щасливої розпочати діло, виправляє Сцігака розвідати краї Європи. Цей, закінчивши доручення, біли 314 року до н. е. робить своєму панові донесення. Геродот, використавши цей твір, вивчивши нові джерела, з яких дізнався
tei cursu (10) celeri Galiciam, et Moldaviam scindens illabitur Ponto euxino. Unghus vero cursum sumit versus occidentem et junctus cum Laborcz, ac Ondava efficit Bodrogum, qui ad Tokay illabitur Tibisco. a) Celebrius adhuc punctum est Carpathorum in Comitatu Maramoros ad Jaszin (:K6rosmez6:) hic enim exoritur post rum Graecis notae erant hae partes! Vacuas tamen et desertas non fuisse testantur verba: fluit per terram habitatam. Sed quinam Populi inhabitabant? Ex nomenclatione fluvii prosumo(?) statuere: ad fluvium hunc primo Slavos fuisse Incolas, nam nominatur Dunaj v Dunav et Ister. Danubium secundus Hungariae fluvius Tibiscus dictus, qui aqua turbida, piscium copia refertus currit versus occidentem. — Dives inquam mirabilibus Carpathus antiquis ignotus fuit, incolis tamen fuit, sacer, nam teste Constantino Porfirogenito b) pars quaedam ejus indubie Tatra vocabatur Bagibarca,- post Bandurium omnes eruditi censent hic Slavicum latere Babiahora, montes foemineae, sed ego existimo hic latere Божія ropa bogiahora montes Dei, sed sacrum hunc montem, et totam hanc plagam cimeriae tenebrae tegebant, ideo Gentes Carpa(t)hi (?) in Historia locum non invenere.
Quid dico? ante expeditionem Darii in Scythas susceptam ipse Ister fuit ignotus, et nonnisi sequenti incidente innotuit.
DE FLUVIIS.
§ 3. Persae a temporibus Cyri, Asiae Domini, aegreferentes Medis paulo ante suis antecessoribus illatam cladem, et expost continuas Scytharum in Europa degentium incursiones, et sui Imperii (11) depopulationes, aut sicut alii censent: divitiis, et potentia tumidi, nullis amplius hostibus in Asia habitis, ad Europam subjugandam animum adjecerunt. Itaque Rex Darius Hysdaspis rem feliciter adgressurus, expedit Scytacem, ad Europae littora (10) a) inde enatum Tokaj, seu CTOK, sztok, confluxus.
більше, пишучи о бо років пізніше, відмічає і так перераховує річної: і. Іотер. Витікаючи із країни кельтів і масла Пірене (кельти ж знаходяться на крайньому Заході Європи), пропікає черга середню Європу і, змірявши всю (територію), яку населяють істріани, мілезійські поселенці, кінчається у Чорному морі; протікає через заселену землю і пізнається між першими (Підкреслено автором.) а) Ось які мало було відомо грекам про ці краї! Та про те, що вони не були пустими і занедбаними, свідчать слова: тече через заселену землю. (Підкреслено автором.) Але, які народи її населяли? Із назви річки можна встановити, що біли цієї річки спочатку мешканцями були слов'яни, бо вона називається Дунай або Дунав та Ієтер. Перша назва походить від Дун або Дух або дунув,- дух, тому що колись народи /поважали ріки за богів, адже Данубій був Дух, бог, або душа інших, тому що він же наймогутніший із річок. Друга назва (Істер) від слова бистрий. Одна і друга назви свідчать про слов'янське походження населення. Колись він мав чотири камінні мости, а саме, за часів Дарія, Коеркса, Траяна і Костянтина Великого, Геродог згадує и;е й інші річки, близькі до кас наприклад, 2. Тир, сьогодні мешканцями названий Дністер. Ця річка витікає [12], як ми бачили, з гори, що називається Бескщ, біля Ужка, із Турці, але не з озера, і не там, де бере свій початок Тиса, як повідомляє Шлецер а), бо тут нема ніякого озера, і початок Тиси знаходиться на віддалі десяти і більше міліарів. Вливається в Меотійське море. 3. Пората, названа Геродогом, Прут — мешканцями, тому що тече прямо (прут точніше від прудкий, тому що швидко тече). Птолемей його називає Гієраз. Ця річка бере початок в Карпатах, в крайньому куті між комітатом Мараморош і Буковиною, він та його цритоки вливаються в Дніе-
exploranda, qui circa annum 514. ante Christum natum, officio defunctus. Periplum (irelationem:) praestat suo Domino, quo opere usus, et novis relationibus uberiora edoctus Herodotus, 60. annis expost scribens, notat, fluviosque ita enumerat: l-o Ister. Fluens ex Celtis, atque urbe Pirene (:Celtae enim in Europa ad Solis occasum extremi sunt:) mediam Europam scindit, totamque permensus, quam Istriani Milesiorum Coloni incolunt, mari Euxino finitur; fluit per terram habitatam, et inter primos cognoscitur, a) En quam pa- Primum venit a Dun, Дун v Duch = Дух, vel dunuv; halitus, spiritus, quia olim populi fluvios pro diis colebant, ergo Danubius fuit Spiritus, Deus seu anima reliquorum, quod idem est praecipuus fluviorum. Posterius a Bistrij celer. Utrumque Ejus nomen testatur accolarum originem Slavicam. Habuit olim quatuor lapideos pontes, utpote: sub Dario Xerxe, Trajano, et Constantino Magno. Imo alia etiam flumina nobis vicina per Herodotum nominantur, utpote. 2. Tyras nunc incolis Dniester nominatus, prodit hic fluvius, (12) ut vidimus, ex Beszkid monte sic dicto ad Uzsok, ex Turza, sed non ex lacu, neque ubi Tibiscus oritur, ut SchlStzer refert a) nam ibi nullus lacus est, et origo Tibisd decem, et amplius miliaribus distat. Infunditur Meotydis Paludi. 3. Porata. Herodoto dictus, Pruth ab incolis ideo nominatus, quia directe fluit Gpruth pertica rectius a prutkij vehemens, quia est praeceps. Ptolomeus eum nominat Hyerasus, oritur vero hic fluvius in Montibus Carpathicis in angulo extremo inter Comitatum Maramoros et Bukovinam, hic, et roeliqui subsequi Istro miscentur. 4. Nominatur fluvius Arar, qui Sereth esse statuitur, non procul a priori in Bukovina capit incrementa, et uterque Istro infunditur, s. Jalonicza et Ardissus fluvii Valachiae, prior sub nomine Naparis posterior Ordissus Herodoto noti sunt. 6. Tiarantus,
[11] а) Герод, кн. II. і IV.
[12] а) Нестор 2, стор. 27.
(11) a) Herod. Libr. II et IV.
(12) a) Nestor 2, pag. 27.
тер. 4 .Ршчка, що визнається за Серет, називається Арар, бере початок недалеко від попередньої на Буковині і вливається одна і друга в Дністер. 5. Ялтинця і Ардіс — річки Валахії, перша відома Геродошові під назвою Наларіс, а друга — Ордіс. 6. Тіарант, про яку вчені думають. що це Алута, що випхає з Трансільванії, і населення назвало її Люта, 7. Маріє, яку сьогодні називають Марош, бере початок на землі Агатирсів (Трансільванія), вливається в Тису. 8 А п і н, не може бути інша річка тільки Тиса, яку так назвав Птоломей, цю назву (Тиса) тепер зберігає. ПЛіній тише про Патис. Мешканці говорять Тиса, тобто тихша, від слова тика, спокійна. По відношенню до люта і прудка вона є тикіша. Стільки передали нам старовинні помітки про нерухомі пам'ятки нашої Батьківщини. Але й ці скупі повідомлення є ціннішими за золото. Тепер гляньмо, що і скільки знала про племена айва давнина.
[13] Глава З
ПРО НАРОДИ
§ 4. Геродот перелічує багато племен, які населяли територію з обок боїків Дунаю, а саме: кіммерійці, скіфи, агатирси, елани, меланхлени, маосагети, сігіни, гармати, мізи, фракійці і гети. Сірабон, Птоломей та інші добавляють: даки, язиги, метанасти, аварти, генети, анти, ліміганти, беоси. Пізніше: слов'яни, готи, люнгобарди. квади. маркоммани, гунни, авари, булгари, нарешті, угорці та магомедани туїрки. Тепер трохи про кожний зокрема.
§ 5. Кіммерійці. Про древність цього царства і народу передає Гомер, тисяча років до н. е. так співаючи:
Хмарами і млою повиті.
Ніколи промінням ласкавим
Не осяває їх сонце в блакиті ясній
овіглодайне.
Ніч лиховісна там вічної нещасних людей скриває. а) Звідси походить вислів: кіммерійська темнота. Царство було розташоване біли Чорного моря або Боафо-
quem existimant eruditi esse Aluta in Transylvania ortum, et ab incolis lyuta, люта aspera ita dictum. 7. Maris, quem nunc vocant Maros in terra Agathyrsorum oriri perhibet (:Transylvania:) infunditur Tibisco. 8. Apin, qui alter nequit esse, quam Tibiscus, per Ptolomeum sic dictus; quod nomen actu retinet. Plinius Patissum scripsit. Incolae dixere Tisza id est ТИХША а ТИХА lenta, in correlatione cum lyuta, et prutka lentior. - Tantum prodiderunt nobis veteres notitiae de immobilibus Patriae nostrae monumentis) Sed avarae hae Relationes sunt tamen auro pretiosiores. Nunc videamus quid, et quantum de gantibus cognitum habuerit obscura antiquitas?
(13) Caput 3.
DE POPULIS IN SPECIE.
§ 4. Gentes idem Herodotus plures enumerat Cis, et Trans Istrum habitantes, signanter: Cimereos, Scythas, Agathirsos, Jelones, Melanchlaenos, Massagetas, Sigynos, Sarmatas, Mysos, Traces, et Getas. Strabo Ptolomeus, et subsequi addunt: Dacos, Yaziges, Metanastas, Anartes, Henetos, Antes, Limigantes, Bessos. Tardiores: Slavos, Gothos, Longobardos, Quados, Marcomannos, Hunos, Avaros, Bulgaros, tandem Hungaros, ac Tureas Mohamedanos. Nunc pauca de singulis.
§ 5. Cimerei. Antiquitatem hujus Regni, et Populi prodit Homerus, mille annis ante Christum sic canens:
Hos aer nebulaeque tegunt, neque
splendidus unquam
Illustrat radiis illos, et lumine Titon,
Sed tristes noctis se se extendre
tenebrae
Desuper, a)
inde enata phrasis: Cimercae tenebrae.
Situm Regnum fuit ad Pontum Euxinum, seu Bosphorum, a populo Cimmerium
po, названого народом Кіммерійським (морем). Ніхто з античних авторів не передає, до яких нір воно простягалося. Сісіфи, продвигаючиїсь із Азії біля 600 року до н, е., напавши на них, витіснили їх із осель. Вони, залишивши батьківщину, як засвідчує Геродот, знайшли захист в Азії, б) [14]. Всупереч цій оповіді Шлецер вважає, що кіммерійці пішли у напрямку на Захід і заснували там царство кімбрів (кімбри або кімерійці, сьогодні бельги), а також кельтів та цельтиберів, яких покорив Юлій Цезар, і дали початок галлам, аквітаиам та гельветалі.
а). Цю думку, як ншідтверджену жодним доказом давнішого письменника, не можемо схвалити, але довіряємо Геродотові, який розповідає, що вони просувалися вздовж моря, тому що скіфи в напрямку Кавказа збилися з дороги, зайняли Малу Азію і появилися перед синами слов'ян, генетів та фрігійців.
§ 6. Скіфи. Жодна нація не втомляла настільки істориків як скіфська, і все ж таки жодна не залишилася більш невиавітленою ніж вона. Жодна нація не називала себе сама цим ім'ям, але тому що греки, як засвідчує Геродот (нн. IV), називали всі народи, які проводили кочове життя і використовували шкіру тварин, диких звірів для одягу і наметів, скитами. тобто шкіряниками (чинбарями), бо шкіра по-грецьки скітос,- пізніше всі народи, які наоеліяли територію Європи та північної Азії від Дунаю тої Азовське море, були пойменовані цієї назвою. Це саме ім'я широко застосовувалось для кожного народу, який жив на Півночі, або звідти, мандрував [15]. Нема нічого дивного, якщо численні нації, щоі різняться між собою не менше походженням ніж мовою, вже тепер спорять про цю назву, яка була невідомою для їх предків настільки, наскільки внукам, які спорять. Тому ще часто бувають суперечки про
compellatum. Quousque extendebatur nemo scriptorum antiquorum tradidit. Hos Scythae, circa annum 600. ante aeram vulgarem ex Asia adpellantes adorsi, sedibus movent, qui Batria destituti, teste Herodoto, in Asia asylum quaesierant, b) (14) In obversum hujus narrationis Schlotzer existimat: Cimmerios occidentem petiisse, regnumque Cimbriorum (:Kymbren, seu Cimmerien nunc Belgarum:) Celtonim item, et Celtiberorum, per Julium Caesarem debellatorum, fundavisse, originemque Gallis, Aquitanis, ac Helvetis dedisse, a) Quam sententiam, velut nullo testimonio antiquioris Scriptoris firmatam, acceptare non possumus, sed Herodoto fidem damus narranti, eos secundum mare progressos, Scythis versus Caucasum deviantibus, Asiam minorem occupavisse, et ante natos Slavoirum,, Henetorum, Paphlagonum, ac Phrygum extitisse.
§ 6. Scythae. Nulla natio adeo fatigavit Historicos, ceu Scythica, et tamen nulla mansit obscurior eadem. Nulla etenim Natione, semet ipsam hac nomenclatione, compellante, sed Graecis dumtaxat, Herodoto teste. Libr. IV.: omnes Gentes nomadicam vitam ducentes, ideoque corio pecorum ac bestiarum vestimentis, et Tentoriis utentes skytos, quasi coriatos, corium enim graece skytos audit, b) Nominantibus imo tardius omnes populos Europae, et Asiae septemtrionalis a Danubio versus Paludem Meotydim sursum habitantes, hac nomenclatione adficientibus, nomen hocce, velut unicuique populo in septemtrione degenti, aut inde migranti, indi solitum, evasit (15) vagum, quid mirum si plures Nationes originis, non minus ac labii ab invicem diversi jam nunc de hoc nomine certant, quod ante- natis ita ignotum fuit, ac certantibus. Interim cum de re nullius, aut communi, lites non soleant esse rarae, ast potissimum
(13) a) Odys. XI. із.
b) Libro I. pag. 22. Editionis Colon.
1537. item Libr. IV. pag. 109.
(14) a) Nord Geschichte.
b) Asseman Orig. Eccl. Slav. Tom. 4.
річ нічійну або спільну, але найсильніше тоді, коли йдеться про втрату раніш належного майна, тому нічого динного, (якщо якась нація, намагаючись зробити себе спадкоємницею назви та мужності одного або багатьох славних народів, виключаючи при цьому інших, сама позбавляється усієї спадщини, або ж що дивного в тому, якщо той, хто занадто доводить, нічого не може довести, чужим пір'ям прикрашаючись, залишається голим? Боюсь, що те саме трапиться з паном Степаном Горватом а), який, приділяючи назву та діяння скіфів виключно угорцям, робить угорське плем'я космополітичним і вигнаним із батьківщини на всі три частини давнього світу, де вони появляються як землероби, кочові, стрільці та царські мешканці, тому він так передає, бо, за свідченням Геродота, скіфи поділялися на пастухів, конових, землеробів, орачів, стрільців і царських. Наче б то жодна інша нація не пасла стада, не носила стріл, не обробляла землю і не була залежна від царів! Нема сумніву, що угорці також зараховуються до тої товпи північних народів, яких греки називали, скіфами, [16] але всю властивість скіфів привласнювати угорцям було б безпідставно і несправедливо. Самі скіфські слова, які збереглися у Геродота, наприклад, аірхма — один, спу — око, ексамтеос — гірке джерело свідчать про те, що цей народ був інший, його не можна ототожнювати з угорцями. Тубільці між собою називали себе еколог, а угорці себе так ніколи не називали. Якби вони успадкували від предків цю назву, напевно називали б себе так. Але й інакше, околот розпочинається з двох приголосних, а природа угорської мови не терпить слово, яке починається з двох приголосних. Та як би я був сліпим аматором етимологізування, вже із самих назв встановив би, що скіфи є слов'яни. Бо що може бути легче, як слова Ге-
cum jactura praehabitarum opum,- idcirco nihil mirum, si natio quaepiam unius, aut plurium celebrium populorum nominis, et virtutum, haeredem semet ponere conata cum exclusione reliquarum, — tota haereditate exuatur, aut quid mirum, si nimium probans, nihil probare dicatur, vel alienis pennis semet ornans, nudus maneat? Vereor ne id ipsum eveniat D-o Stephі Horvаth a) qui nomen, et facta Scythica solis Hungaris adtribuendo, gentem Hungaram Cosmopoliticam, et Patria extorrem facit, perque omnes tres orbis antiqui partes: ubi agricolae. Nomades, Sagittarii, ac Regii incolae comparent, ideo / traducit, quia, teste Herodoto, Scythae in pecuarios, — Nomades, — Agricolas, — Aratores, — Sagittarios, ijdsz — ac Regios dividebantur. Quasi nulla alia Natio, pecora aluisset, sagittas tractavisset, terram cultivasset, et Regibus subiecta Fuisset! dubio caret Hungaros quoque in caterva illa populorum septemtrionalium comprehendi, per Graecos nomine Scythico baptisatorum, (16) ast totam proprietatem Scythicam Hungaris adtribuere infundatum, et a veritate alienum esset. Ipsa vocabula Scythica per Herodotum conservata; arima unus, spu oculus, eksampeos fons amarus, testantur aliam gentem fuisse, quam ut ad Hungaros detorqueri quiret, populares invicem Skolot nominabant, ast Hungari semet nunquam ita compellabant, compellaturi certe, si ab Ante Natis nomen hoc haereditassent. Sed et secus Skolot a duabus consonis inchoat; natura vero Hungaricae lingvae non patitur vocem a duabus consonis ichoatam, imo si caecus Aethymologisationis amator forem, ex ipsis nomenclationibus Scythas, Slavos redderem. Quid enim facilius esset, quam Herodoti
a) Lipoxain, Arpoxain, Koloxin, in Lipo-sin (:filius:) Arpo-sin, Kola-sin, quasi di-
[15] а) Нариси з найдавнішої історії угорського народу, Пешт, 1825.
(15) a) Rajzolatok a Magyar Nemzet leg- rśgibb Tórtćneteiból, Pest 1825.
род ота а) Ліпоксайн, Арпокеайн, Кодаксайя передати по-слов'янському Ліпо-сян, Арпокин, Кала-син, тобто син Ліпо, син Арео, дан Кола? Сама назва еколог слов'янського походження і означає «відділений», наче від іншого тіла відокремлений, звідси тепер у Fodi розкольник означає схизматик. Тому греки називають метанасгами одне плем'я сарматів, яке, залишивши інших, поселилося під Карпатами між Дунаєм і Тисою. Яка легка і без злого умислу здоблена етимологія, і все-таки їй не повірять, або, в усякому разі, важко. Та якого б походження і якої б мови не були скіфи, [17] які зрушили з місця кімерів, я тепер коротко розповім про них, про їх долю, яка кидає світло на історію тих країв. Скіфи, як показує Геродот, колись мейжали за річкою Араксом а), отже в сьогоднішній Вірменії, але він цього довести не може. Массагети ж, за свідченням Птолюмея, жили, біли гирла річки Окса, таким чином, скіфи, які витіснили массагетів, жили також за Оксом, а не за Аракоом. Ця річка, як спостерігає Фоос, у Целарія, т. 2, стор. 709, перед походом Kipa проти Томіри, цариці массагетів, називалася Аракс. Якби скіфи жили за теперішнім Араксом у Вірменії, вони були б витіснені не массагетами, але мідійцями, тоді повернулися б у Мідію тою ж дорогою, якою від ник утікали, бо там за Драксом розпочинається Мідія. Проте Вайєр намагається показати, що Волга це є Аракс Геродота б). Я теж вважаю, що ця думка правильніша, і що даівш поселення скіфів знаходилися біля та навколо Волги. Звідси скіфи, витіснені сусідніми массагетами, переправившись через Волгу, біля 600 р. до н. е., нападають на кіммерійців, які внаслідок свого спокійного характеру відмовляються воювати, примушують своїх царів із скіфами об'єднатися. а самі направились в Азію. [18]
cas filius Lipo, filius Аrpo, filius Kola, iu Sia vicum transformare? Ipsum nomen skolot slavicum est, et significat separatum, quasi a reliquo corpore sejunetus, unde actu. in Russia razkolnik, schismaticus audit, inde Greaeci Metanastas compellant unum ramum Sarmatorum, qui reliquis desertis infra Carpathos inter Danubium, et Tibiscum consedit, quam facilis, et sine violentia facta' ethymologisatio, et tamen fidem non inveniet! aut saltem difficulter. Ast cujusque originis, (17) et labii sint Scythae, Cimmerios loco moventes, nunc pauce de illis fatis suis historiam hujatium partium illustrantibus praenotabo. Scythae, Herodoto indigitante, quondam tenuere domicilium ultra flumen Araxem a) consequenter in moderna Armenia, at illud subsistere nequit; Massagetae etenim teste Ptolomeo ad ostia Oxi fluvii erant, ergo etiam Scythae, per Massagetas pressi, ultra Oxum, et non Araxem habitavere, qui fluvius, observante Vossio, apud Celarium Tom. 2. pag. 709, ante Cyri expeditionem contra Tomirim, quae Massagetarum Regina fuit, Araxes vocabatur. Si Scythae ultra modernum Araxem Armeniae habitassent, non per Massagetas, sed Medos pressi fuissent, et tunc aedem via rediissent in Mediam, qua ab iis fugissent, nam ultra Araxem illico Media inchoabat. Bayer autem demonstrare conatur,- Herodoti Araxem esse Volgam b). Hanc sententiam et ego existimo justiorem, et antiquas sedes Scytharum ad, et circa Volgam fuisse. Unde Scythae per vicinos Massagetas pressi, trajecta Wołga, circa annum 600. ante Christum invadunt Cimmereos, qui pro suo tranquillo ingenio pugnare recusantes cogunt Reges suos cum totidem Scythis congredi, et soli Asiam versus iter
(18) susceperunt. Scythae occupatis Cim-
(16) a) Libr. IV. pag. 108. •
(17) a) Libr. с. IV. pag. 109
b) Vide Karamzin Tom. l. Not. 7.
Скіфи, зайнявши поселення кіммерійців, або з метою, щоб їх переслідувати, або, щоб їх пограбувати, відправляються за кіммерійцями в напрямку до Азії. Тому що кіммерійці обороняють узбережжя Пропонтида, скіфи відходять у напрямку Кавказа і нападають на країну мідійців. Внаслідок цього, ставши сміливими та аїльними, завоювали Єгіпет та Палестину, але, будучи жадібними, хотіли поневолиш мідійців. Мідійці їх споювали і вони занедбовували воєнну справу, і однієї ночі частково були вбиті, часткова вигнані. Пісня того як 28 років були тягарем для мідійців і загибеллю для всієї Азії, повернулися до жінок, які, зненавидівши довге чекання, віддали себе рабам. Згодом коли верховна влада перейшла від мідійців до персів, Дарій Гістасп після восьмидесяти років виявив бажання відомстити за кривду, зроблену мідійцям, вирішив здійснити похід проти скіфів. З цієї метою вислав Сцілока, щоб розвідав береги Чорного моря, які прилягають до Малої Азії та Європи. Тоді вперше відмічено Ісгер та інші річки, які до нього вливаються, і народи, що там мешкають. Задуманий похід відбувся 515 року до н. е. Зробивши міст на Ісгрі, перси напали на скіфів, але тому що ці відступили в напрямку, до агатирсів (у Трансівальванії), все військо загинуло б від голоду, якби Дарій не повернувся назад [19]. Таким чином, скіфи володіли землями, починаючи від Дунаю аж по Дон. а) Ксеркс, який був спадкоємцем трону і кривди персів, зробив другий похід, але не з більшим успіхом, як Дарій, Філій Македонський занадто вичерпав їх сили, погнавши' чоловіків, взяв у полон 20 тисяч жінок і дітей б). Мітрідат наніс їм такої поразки, що римляни свобідно дійшли аж по Дон. Біля 80 року до н. е. гармати, умноживши сили і численність.
meriorum sedibus, sive ut eos insequantur, sive ut praedari valeant, Asiam versus post Cimmerios movent. Cimmeriis littus Propontidis servantibus, Scythae versus Caucasum discedunt, et Regnum Medorum invadunt, ac imparatum Regem Cyaxarem, pugna ad Caucasi dextrum latus inita, victum tributarium reddunt. Exinde audaces, et potentes effecti Aegyptum, et Palestinam depopulabantur, sed avaritia ducti Medos opprimere volebant, rem militarem negligendo per Medos inebriati, una nocte partim interempti, partim ejecti, postea quam 28 annis oneri Medorum, totiusque Asiae exitio fuissent, ad uxores redeunt, quae longae expectationis pertaesae servis se tradunt. Interea temporis summa imperii a Medis ad Persas translata. Darius Histaspis Medorum injuriam post octoaginta annos vindicaturus, in Scythas expeditionem adornandam statuit. Quem in finem Scylacem ad parvae Asiae, et Europae Pontum Euxinum attingentis littora exploranda expedivit. Tunc primo innotuit Ister, aliique fluvii in hunc influentes, et populi adcolentes. Meditata expeditio evenit 515. annis ante Christianam aeram, facto in Istro ponte, Scythas agressi sunt Persae, sed his versus Agathyrsos (Transylvaniam:) recedentibus totus exercitus fame contabuisset, nisi Darius pedem retraxisset. Tenebant, (19) itaque Scythae terram a Danubio inchoando usque Tanaim a.). Versus septemtrionem quousque fuerit extensa eorum habitatio certo statui nequit. Xerxes Troni, et injuriae Persicae successor alteram expeditionem suscepit, sed non majori cum fructu, quam Darius. Philipus Macedo vires eorum admodum adtrivit, fusis viris, 20 milia uxorum, et prolium in captivitatem abduxit b.) Mitridates tantam eis cladem intulit, ut Romani usque Tanaim libere progressi sint.
(19) a) Curtius Libr. VII. с. 9,
b) b) Just. Epitom. Trogi. Hanc expeditionem eandem esse, quam commemoraturi sumus in Historia Getarum, hic loci praenotamus.
вигнали скіфів, захопивши їх опустілі місцевості, так їх перебили, що навіть ім’я їх з історії зникло в). Пізніше, коли ці племена стали римлянам більш відомими, залишивши давню широковідому скіфську назву, пойменували народи їхньою, а саме, сарматською.
[20] САРМАТИ
§ 7. Не менше як скіфи стомлює вчених назва і нація сарматів. Одні під сарматами намагаються розуміти германців, велика кількість слов'янських письменників вважає, що цю назву слід віднести виключно до слов’ян. Кожна сторона приводить свої доводи, багато підстав для дебат. Я вважаю, що одна і друга сторони мають рацію. Бо ж древні письменники були настільки необережні в уживанні назви оармати, як і назви скіфи: всяке плем'я, яке знаходиться за Дунаєм в напрямку на північ, в Азії та Європі, називалось скіфським. Після того як могутність сарматів зміцніла і скіфська назва зникла, появилася назва гармати, з чого випливає, що цю назву частіше зустрінеш для пойменування германців та інших народів, які жили на .півночі, та все ж таки найбільше під цією назвою зустрічається слов'янське плем’я. Геродот згадував сарматів. Дає їм міфологічну назву, наче б вони походили від амазонок, які туди прийшли, та від скіфів, і розміщує їх за річкою Доном а) від Азовського моря на північ, в країну рівну, без дерев. Здається, що вона співпадає з провінцією, названою Астрахань, б). [21] Страбон також розміщує сауроматів над Азовським морем, а за Дніпро ставить роксоланів, від Дніпра по річку Дністер скіфів, а в межах Дністра, Дунаю та Карпат (розміщує) гетів. У часи Плінія весь той край, який
Circa annum 80 ante Christi nativitatem Sarmatae viribus, et numero adaucti vicinos Scythas extrudunt, et occupatis eorum desertis tanta clade afficiunt, ut nomen quoque eorum ex Historiis interierit. c.) Aut quod idem est, posteaquam uberius gentes hae cognitae Romanis extitissent, hi deserto antiquo vago nomine Scythico, Populos proprio, utpote Sarmatico compellavere.
(20) SARMATAE.
§ 7. Non minus ac Scythae fatigat eruditos nomen, et Natio Sarmatorum. Sunt, qui sub Sarmatis Germanos intelligere volunt, turma Slavicorum scriptorum id nominis unice Slavis tribuendum censet, et quaevis pars sua producit argumenta, totidem disputationum fomenta, ego existimo utramque partem rectum habere. Scriptores etenim antiqui ita erant incauti in usu nominis Sarmatici, sicut et Scythici: quidquid ultra Danubium versus Septemtrionem, in Asia, et Europa Gentium reperiebatur, id Scythico veniebat nomine,- ita invalescente potentia Sarmatica, et evanescente nomine Scythico, successit Sarmaticum, unde evenit, ut Germanis aliisque gentibus in septemtrione degentibus id nomen saepius inditum invenias, potissimum tamen gens slavica hoc nomine venit Herodotus Sauromatas nominabat, datque eis Mythologicum nomen, quasi ex advenis Amasonibus, ac Scythis progressi fuissent, locat eos ultra Tanaim a.) a secessu Meotidis versus aquilonem, regionem planam, et arboribus vacuam, quae videtur congruere provinciae Astrachan nuncupatae b.) (21) Strabo quoque supra Paludem Meotydis illocat Sauromatas, et ultra Borislhenem Roxolanos, a Boristhene versus Tyran fluvium Scythas et intra Tyran, Istrum, ac Carpathos Getas posuit. Plinii tqmpore tota illa plaga, quae
(19) c) Diodor. Siculus Tom. l. N-ro 90.
(20) a) Libro 4. pag. 124. edit. Colon. 1537. b) (Libr. 4. pag. lll. ibidem.
ранті вважався за скіфами, відводиться для сарматів. Птолемей поширив межі сарматів на північ від Карпат, а вже Амміан називає сарматами всі народи, які жили між Дунаєм, Віолою, Чорним морем. У цьому розумінні також наша Батьківщина, вся Дакія належали до Сарматії. Таким чином, як на думку давніших письменників були дві Скіфії, так тепер на географічних картах появляються дві Сарматії. Європейська Сарматія від Дунаю, Вісян, Азовського моря і Дону до гіперборейських або північних гір. Азіатською, Сарматіею називалась вся територія, яку охоплювали ріка Дон, Кавказькі гори і Волга аж на північ у Азії. Цезарій, а з ним новіші (дослідники) відступають (вад такого розуміння) і вважають Сарматією край, який граничитъ з Карпатськими горами, річкою Тир або Прут і Віолою. Із сказаного ясно, що назва сарматський, колись властива одному краю і народові, набула широкого значення, і що раніш (означало) скіф, тепер уже [22] значить сармат. Якщо окремі пізніші письменники в своїх творах вживали ще скіфську назву, це троп- ЛІЯЛОСИ скоріш в емфатичному значенні, аніж у звичайному. І сьогодні, вважай (цю назву) не в іншому ніж емфатичному розумінні вжив письменник, який угорців називає скіфами. Птолемей перелічує занадто багато сарматських племен. Старовинні народи мали звичку брати собі назву від гір, річок, озер або від одягу, або ж від способу житія. Якщо самі народи себе інакше називали, письменники звичайно давали їм подібні назви, ось чому в Сарматії появляються: венеди, певціни, басгарни, язиги, роксолани, алавяи, або аяани, гітони, аваріни, бієси, галінди, судіни, гамаксаоби, татри, таранити та інші. Згодом ці назви здебільшого зникли, збереглися більш відомі: роксолани, язиги; історію яких прослідкуємо нижче.
antea Scythis tribuebatur, Sarmatis assignatur. Ptolomeus a Carpatho Septemtrionem versus extendit Sarmatiam, ast Amianus jam omnes gentes inter Danubium Vistulam, et Pontem Euxinum degentes Sarmatas nominat. Hoc sensu nostra quoque Patria, Dacia tota, ad Sarmatiam spectaret, ut adeo sicut ex mente antiquiorum scriptorum duae Scythiae, ita nunc duae Sarmatiae in tabulis geographicis comparent. Sarmatia Europaea ab Istro, Vistula, Meo- tyde, et Tanai, versus montes hyparboreos, seu septemtrionales. Sarmatia Asiatica vocabatur, quidquid fluvius Tanai, montes Caucasi, et Volga usque septemtrionen im Asia intercipiunt. Celarius, et cum eo recentiores retrogradiuntur, et plagam montibus Carpathicis, fluvio Tyra, seu Pruth, ac Vistula clausam pro Sarmatia tenent. Ex his adparet: Nomen Sarmaticum, antea unius plagae, et nationis proprium, evasisse vagum, et quod antea Scytha, jam nunc (22) Sarmata audit. Si posteriores quidam scriptores nonnumquam adhuc nomine Scythico in suis scriptis utantur, id potius ex emphatico, quam characteristico stylo evenit. Nec nunc alio, quam emphatico sensu usum fuisse supponas scriptorem, qui Magyaros compellat Scythas. Gentes Sarmatiae apud Ptolomeum admodum copiosae enumerantur, antiquis enim proprium fuit a montibus, fluviis, lacubus, aut a vestitu aut vivendi ratione se nominasse, aut si ipsae gentes se aliter compelavissent,- scriptores similia nomina eis indere solebant, inde factum, ut in Sarmatia compareant Venedi, Peucini, Bastarnae, Jaziges, Roxolani, Alauni, vel Alani, Gythones, Avarini, Biessi, Galindae, Sudini, Hamaxaobii, Tagri, Tarangitae etc. Lapsu temporis nomina haec plurima interierunt, manserunt celebria: Roxolani, Jaziges, quorum Historiam inferius prosequemur.
ДАВНЯ ІСТОРІЯ САРМАТІВ
§ 8. В давнину про сарматів мало згадувалось. Геродот передав, що гармати брали участь у війні, яка велась між скіфами і Даріїєм Гістаспом 515 року до н. е., і що воші помагали скіфам, як своїм сусідам, і, мабуть, спорідненим, а) Діодор говорить, що гармати утворювали колонію мідійців, яка розпростиралася через (територію) скіфів по Дон[23]. Згодом сармати, збільшившись чисельністю і зміцнівши, винищили скіфів і зайняли їх оселі й батьківщину. Пізніше не зустрічається конкретна згадка про сарматів, але завжди стоїть питання про одну або іншу галузь. У цьому розумінні відмічено вищезгадану галузь сарманів — роксолини. а) У війні, яка велась проти Мітрідата, роксолани під веденням свого царя Тассія воюють на боці Палакд, сина Щура б), проти командирів Мітрідата, але не можуть перемогти встановлену фалангу, в) [24] Після того як римляни перемогли Мітрідата біля 80 року до н. е., сармати досягли вже в силі та у воєнній оправі такого успіху, що в чаш Плінія, який жив за Веспасіана, покорили все аж по Дунай і увійшли у сусідство з гетами, язигами та метанастами. Тому що гармати розмовляли тою ж мовою, може, відмінним діалектом, що й гети та язиги, Арріан, письменник 4 сторіччя, зараховує також
ANTIQUA HISTORIA SARMATARUM.
§ 8. De Sarmatis parum vetustas notavit, Herodotus, tradit: Sarmatas Belli inter Scythas, et Darium Hystaspem 515. ante Christum gesti participes fuisse, Scythisque, velut suis vicinis, et forte cognatis, auxilio fuisse, a.) Diodorus Sarmatas coloniam esse perhibet Medorum, quae per Scythas ad Tanaim (23) illocata fuit. Tractu temporis aucti numero, et potentia Sarmatae Scythas penitus excidere, sedesque et Patriam eorum occupavere. Expost in quaestionem. Hac ratione innotuit su-- tio, sed semper unus alterve ramus venit in quaestio nem. Hac ratione innotuit suprafatus ramus. Sarmatarum Roxolani, a.) In Bello contra Mytridatem gesto Roxolani, Tassio Rege suo ducti in auxilium Palaco Sciuri filio b.) contra legatos Mytridatis pugnant, sed adversus compositam phalangam victores esse nequeunt, c.) (24) Mytridate circa 80 annum ante Christum per Romanos victo, Sarmatae viribus et arte militari jam instructi adeo proficiunt, ut, tempore Plinii sub Vespasiano viventis usque ad Istrum totum sibi subjugaverint et sic cum Getis, ac Jazigibus. Metanastis in vicinitatem venerint, et quoniam Sarmatae eadem cum Getis, et Jazigibus lingva, forte dialecto distincta, loquebantur, ideo Amanus 4.
[22] а) Герод. кн. 4, стор. 123.
[23] а) Роксолани. Вважаю, що це ім'я складене із русь та алан, тобто рус-алани. Птолемей говорить, що язиги та роксолани живуть на всьому узбережжі Азовського моря, а ті, що знаходяться ближче, є амаксоби та алани, мабуть, скіфи, адже ці племена одної нації, але з різною назвою. Алани колись називались массагетами. Прокопій їх називав гуннами, це правильно, гети біля Дунаю, язигети біля Дністра, а массагети на півночі, посередині роксолани та язиги, які відрізняються (між собою) назвою, а не походженням.
б) Назви рутенські: поляк, щур.
в) Страбон, кн. VII, стор. 354.
(22) a) Herod Libr. 4 pag. 123.
(23) a) Roxolani. Existimo nomen compo
situm esse ex русь et алан seu Rus = alani. Ptolomeusper totum latus paludis Meotydis dicit habitare Jazyges, et qui interiores sunt Amaxobii, et Alauni Scythae, videntur itaque hae Gentes unius Nationis esse nomine diverso, Alani olim Massągetae nominabantur. Procopius eos ~ Hunnos nominat, res in ordine est, Getae ad Danubium, Jazygetae ad Tyran, et Massagetae ad Septemtrionem, intermedii Roxolani, et Jaziges, nomine, non origine diversi.
b) Nomina Ruthenica поляк Polyak. Щур, stsur mustella.
c) Strabo Libr. VII. pag. 354.
їх землі до Сарматії. За часів Гадріана сармати і роксоланами підняли бунт у зв'язку з зменшенням платні за воєнну службу, але Гадріан, узнавши про неспокій, установив мир. Назва роксоланів згодом перейшла в русинів. Корнелій Таціт і Фотій (користувались назвою) роксоланів, а Гельмонд користується назвою рутенів і так пише: народи європейської Сарматії, країна яких є Рутенія і Русс. Бонфіній (Дек. кн. І.) також називає їх русинами. Ця назва проіснувала аж до 12 ст. Біля 1150 р. у Києві панував Владимир, у Новгороді Монослав. Хоч вони були князями одного роду, спустошуючи володіння один одного, вели жорстокі війни, дочку Монослава Евфразину взяв за жінку угорський цар Гейза 2 і, будучи у родинному зв'язку, давав допомогу проти Владимира, якого підтримували кумани. Внаслідок сприятливого закінчення війни Монослав займає багата міст, але, щоб бути безпечнішим, переніс осідок у Галич, звідси вся провінція названа Галичина. Владимир же переніс царську столицю з Києва в місто, назване його ім'ям, тоді виникла Владимирія чи Ладомерія. Таким чином, назва русинів пішла в забуття.
Проте ТІ РУСИНИ, ЯКІ ЖИЛИ ПО той бік
Карпат під угорською короною, не були підпорядковані князям Галичини і Ладомерії, зберігають ще й сьогодні давню руську назву.
ЯЗИГИ
§ 9. Вперше про них згадує Страбон а), однак він визнає, що не знає їх місце перебування, поєднує їх з роксоланами і бастамами, також з германами, без сумніву як із взаїмними сусідами:. Пліній називав язигів сарматами б) і відзначає, що вони загнали даків до Патіска. в) Карта Пентінгера показує сарматів як
saeculi scriptor, horum quoque terras Sarmatiae adnumerat. Sub Hadriano tumultuantur Sarmatae, et Roxolani, ob imminutum stipendium, sed Hadrianus cognito negotio pacem composuit. Roxolanorum nomen tardius abit in Ruthenorum, Cornelius Tacitus, et Photius Roxolanorum, sed Helmondus Ruthenorum nomine utitur ita scribens: Populi Sarmatiae Europeae, quorum regnum est Ruthenia, et Russ. Bonfinius pariter Dec. I. L. 1 Ruthenos compellat. Perstitit haec nomenclatio usque saec. 12-um. Scilicet circa a. 1150 Kioviae regnabat Vladimir, in Nowogzod Monoslav. Qui eiusdem stirpis licet principes unus alterius provincias depopulando, acerba bella gesserunt. Monoslai filiam Euphrasinam duxit in uxorem Geisa 2 Hung. Rex, et socerosus auxilia adversus Vladimirum a Cumanis adiutum, praestitit. Fausto belli eventu multa oppida recipit Monoslav ut tamen fit tutior sedem ad Halics transtulit, exinde tota provincia nominata est Gallicia, Vladimir vero ex Kiow regiam sedem transtulit ad sui nominis civitatem, tuncque exorta est Vladimiria vel Ladomeria. Hac ratione nomen Ruthenorum in desvetudinem abivit. Ii tamen Rutheni, qui cis montes Carpaticos sub Corona Hungariae habitantes Galliciae, et Ladomeriae Principibus subjecti non erant, antiquum nomen Ruthenicum et hodie retinent.
JAZIGES.
§ 9. Eorum primus meminit Strabo a.) sedem tamen eorum se ignorare fatetur, conjungit eos cum Roxolanis, et Bastarnis, atque Germanis, indubie tanquam vicinis adinvicem. Plinius Jaziges Sarmatas ad- pellat b.) et per eos ad Patiscum pulsos esse Dacos innuit, c.) Tabula Pentingeriana Sarmatos vagos notat, Amianus Sar-
(24) a) Libr. VII. pag. 334.
b) Hist. N. Libr. IV. с. 12.
c) ex his Plinii verbis concludi posset Jaziges ad Tibiscum advenas esse, sed tempus hujus migrationis non assignatur.
кочовиків, Амміан каже, що вони є [25] частиною сарматів. а) Краще визначає їх назву та місцеперебування Птоломей, який їх, називаючи язигами метанастами, розмащує між Дунаєм і Тисою аж по Карпатські гори, б) Отже все, що обмежується ланцюгом карпатських гір, починаючи від Пожоня аж до джерела Тиси і вниз аж по впадіння Тиси в Дунай, була Язигія. Вслід за Страбоном багато хто язигів, що жили біля Азовського моря, сусідів роксоланів, розміщує за річкою Прутом. Тому що, крім Птоломей, жоден автор пізніше не згадував про язигів, які жили біля Азовського моря, всі, як бачимо, розміщують їх між Дунаєм, Тисою і Карпатами. Те, що арабом і Птоломей передають про язигів, яка знаходились біля Азовського моря; треба розуміти про наших язигів біля Тиси. Трохи скоріше Страбон приділяє цей край гетам в). Таким чином, спочатку тут панували гети, які пізніше називаються язигами, і вони не є захожими, але скоріше корінним населенням Тиси і Дунаю, бо сам Овідій задовго до Плінія і також до Страбона [26] вже оспівав ЯЗИГІВ:
Що савромати, або ж що роблять жорстокі язиги а) Здається, що поет говорить про плем'я, яке було найближче до Дунаю, трохи далі він добавляє:
«... та інші народи, які проходять через річку по льоду на швидких конях, коли від морозу Дунай замерзає. Найбільша частина людей не турбується id про тебе, найкращий Риме, ані не боїться зброї воїна Авзоніі. Сміливості додають їм луки і повні сагайдаки, привчені до будь-яких довгих походів коні, і те, що навчилися довго переносити холод і голод, а також те, що ворог, який їх переслідує, не матиме жодної води». Із цього свідчення поета очевидно, що тут йдеться не про язигів біля Азовсько-
matarum (25) partem esse dicit, a.) magis determinat eorum nomen et sedes Ptolomeus, qui eos Jaziges Metanastas compellando, inter Danubium, et Tibiscum, usque montes Carpaticos locat, b.) Itaque quidquid Catena montium Carpaticorum a Posonio inchoando usque fontes Tibisci, deorsumque ad influxum Tibisci in Danubium continetur, Jazigia fuit. Ex mente Strabonis multi locant Jaziges ad Meotydem, Roxolanis vicinos, ultra fluvium Pruth. Ast cum praeter Ptolomeum Jazigum ad Meotydem nullus expost meminisset, sed omnes ut vidimus eos inter Danubium, et Tibiscum, ac Carpatum locent; quod Strabo, et Ptolomeus de Jazigibus ad Meotydem tradit, id de nostratibus Jazigibus ad Tibiscum intelligendum est. Regionem hanc v Strabo Getis paulo ante tribuit, c.) Getae itaque hic primo dominabantur, qui postea Jaziges nominaturi!) nec sunt illi advenae, sed potius aborigines Tibisci, et Danubii, nam ipse Ovidius longe ante Plinium, et tantisper Strabonem (26) jam Jaziges cecinit:
Aut quid Sauromatae faciant, quid Jaziges acres a.) loqui videtur Poeta de Gente Istro proxima, non illico addit:
Quaeque aliae gentes ubi frigore
constitit Ister Dura meant celeri terga per amnis
equo.
Maxima pars hominum nec te
pulcherrima curam Roma, nes Ausonii militis arma timent.
Dant animos arcus illis, plenaeque
Pharetrae,
Quamque libet longis cursibus aptus
equus.
Quodque sitim didicere diu tolerare
famemque
Quodque sequens nullas hostis
habebit aquas.
Ex hoc Poetae testimonio existimo; sermonem hic loc esse non de Jazigibus ad
(25) a) Libr. 1.
b) Libr. III. с. VII.
c) Libr. VII. pag. 334.
(26) a) Libr. 1. de Ponto. Eleg. 3.
го моря, але про язигів, які жили близько Дунаю. Язики біля Меотіди не були таким тягарем для римлян, адже мовиться тут про тих, які не боялися гарного Рима; слід відмітити, що нема ніякого краю навколо Азовського моря, де не було б води, проте край між Дунаєм і Тисою бідний на воду. Отже, поет говорить про язигів, які жили біля Дунаю, тому роблю висновок, що вже в той час язиги були поселенцями цих країн. Ці язиги, названі пізніше також сарматами лімігрутами, залишилися на своїх поселеннях до приходу гуннів. Про їх історію дивись нижче.
[27] МЕЗІЯ І ФРАКІЯ
Територію, яка простягається від гори Таври до Пропонтида в Азії, а в Європі від гирла Дунаю до Гірцінійських лісів, населяло фракійське плем'я, внаслідок чого в Малій Азії розрізняється Мезія велика і мала, а народи пафлагонці, генеіги. В Європі (територію) від гирла Дунаю направо вверх По цей бік Гема називали Мезією, по той бік Гема до Македонії — Фракією. Автори сперечаються, до яких пір на захід простягалася Мезія; деякі приєднують до Мезіі саму Паннонію. Ця європейська частина Фракії та Мезіі були відомі вже Гомеру, який так (їх) оспівує;
Сам же Юпітер повернув сіяючі очі, помітивши збоку землю фракійців —вершників та мізів, які зблизька воюють, і славляться кіньми, їдять молоко і є найсправедливішими з давніх людей, а) Геродот погоджується, що після Індійців найчисленнішим є, мабуть, плем'я фракійців, яке, якщо об'єдналось би під одне володіння, або було дружнім, було б непереможним і найсильнішим з усіх племен, б) з цього — висновок, що Фракія висе в давнину була обробленою і багатою, тому що сусідні найсильніші царі прагнули завоювати цю провінцію.
Meotydem, ssed de Jazigibus Danubio vicinis. Jaziges ad Meotydem nen adeo molesti erant Romanis, ergo hic sermo est de iis, qui Romam puchram nan metuebant, accedit, nullam esse plagam circa Meotydis Paludem, aqua vacuam, ast plaga inter Danubium, et Tibiscum est inops aquae. Poeta itaque loquitur de Jazigibus ad Istrum, et ideo concludo: jam tempore illo, Jaziges harum partium incolas fuisse. Hi Jaziges expost Sarmatae Limigrutes etiam dicti, usque adventum Hunnorum sedibus suis immanserant. Eorum Historiam vide inferius.
(27) MOESIA, ET TRACIA.
§ 10. Quidquid a monte Tauro ad Propontidem in Asia, in Europa veroab ostiis Danubii usque ad saltus Hkcinios continetur Traciae gens incolebat. Inde est ut in Asia minori Mysia major, et minor cernatur, populique Papblagones, Heneti legantur, in Europa vero ab ostiis Istri dextram partem sursum cis Haemum Moesiam, trans Haemum ad Macedoniam, Traciam nominabant. Quousque ad occidentem Moesia extendebatur authores disputant, nonnulli ipsam Pannoniam Moesiae incorporant. Haec Europaea Tracia ac Moesia jam Homero nota fuit, qui ita canit: Ipse autem (Jupiter) retrovertit oculos fulgidos
Seorsum equestrium Tracum intuens terram
Mysorumque cominus pugnantium, et illustrium equimulgorum Lacte viventium longaevorumque justissimorum ~ Hominum a.)
Post Indos gentem Tradcam velut maximam esse Herodotus laudat, quae si unius imperio jungeretur, aut idem sentiret, inexpugnabilis foret, et omnium gentium validissima b.) Traciam jam olim cultam, et divitem fuisse exinde concluditur, quod vicini potentissimi Reges huic pro-
(27) a) Illiad. Libr. із. b) Libr. V.
Цар Крез підкорив собі лідійську Фракію в), [28] Дарій Гістасп, направляючись у Скіфію, спочатку повниш був покорити Фракію. Філіп та Александр Македонський за рахунок Фракії збільшили межі свого царства і свою могутність а) Після падіння Александра вона припадає на долю Лізімаха, в 70 роках до н. е. Лукул (вносить Фракію в список римського володіння, б)
ПРО ГЕТІВ
§ 11. Давні не знали про гетів. в) Вперше згадує про ник Геродот і ставить їх поміж фракійців та скіфів відповідно від гирла Дунаю уверх г). Від Овідія відомо, що вони заселяли оба береги. Овідій засвідчує, що він уже вивчив гетську мову, якою розмовляли у Хомах, ГОВОРЯЧИ: бо я навчився говорити по-гетськи і по-сарматськи. д). Саме узбережжя він називає гетським: цей твір тобі надсилає з гетського узбережжя. Страбон про це ширше говорить, він повчає, що весь край від Гіірцінійського лісу вздовж Дунаю аж по Карпати до гирла Дунаю належить гетам е). Таким чином, услід за Страбоном у царство гетів входила частина Мезії, [29] Бессарабія, Валахія, Молдавія, Трансільванія, частина Угорщини з обох боків Тиси,, з цього боку Дунаю, також частина Австрії та Богемії. Пліній та Птолемей розміщують язигів, метанасгів від Пожоня між Дунаєм і Карпатами, а даків і геніїв — від Тиси до гирла Дунаю. Арій, який жив за часів М. Антоніна приділяє західну частину аж до Грана ківадам і маркоманам, після ник відмічає язигів, від Тиси — даків, до гирла Дунаю — генів. І звідси ясно, що розміщення гетів раніш було від тирла Дунаю до Богемії, потім географи дали
vinciae inhiaverint. Cresus Rex Lidorum Traciam sui juris fecit, c.) (28) parius Hystaspis in Scythiam movens, primo Traciam sub jugum mittere debuit. Philipus, et Alexander Macedo Regni sui fines, et potentiam Tracia auxit a.) Post fata Alexandri sorte obtigit Lisimacho. 70 annis ante Christum Luculus Thraciam Romani ditioni aderipsit b.)
DE GETIS.
§ 11. Getarum antiqui ignari erant, c.) Primus eorum meminit Herodotus, locat- que inter Traces, et Scythas, consequenter ab ostiis Istri sursum versus, d.) Utramque ripam per eos tentam esse ex Ovidio collimatur, qui ipsam Lingvam Geticam Tomis vigentem jam condidicisse se testatur dicens: Nam didici Getice, Sarmatice - que loqui e.) ipsum Litus geticum nominat: Hoc tibi de Getico Litore mittit opus. Strabo extensius loquitur, totamque plagam a sylva Hyrcinia secundum Danubium usque Carpathos ad Istri ostia Getarum esse docet, f.) itaque sensu Strabonis pars Moesiae, (29) Bessarabia, Vala- chia, Moldavia, Transylvania, pars Hungariae cis, et trans Tibiscana, et cis Danubiana, imo Austriae, et Bohemiae pars, Getarum Regio fuit. Plinius et Ptolomeus a Posonio inter Danubium, et Carpathos Jaziges Metanastas, a Tibisco usque ostia Danubii Dacos, et Getas locant. Arius florens sub M. Antonio occidentalem partem usque ad Granum Quadis, et Marcomanis tribuit, post hos Jaziges, a Tibisco Dacos ad ostia Istri Getas signat. Et hinc adparet: Getarum extensionem antea fuisse, ab ostiis Istri, usque Bohemiam, dein per Geographos particularia nomina indita fuis-
SĆ, et sic quae antea regio Getica, jam tem- (2f) c) Herod. і. I. p. 6.
(28) a) Arian. L. 5. c. 4 et Strabo.
b) Eutrop. VI.
c) Strabo. L. 2. p. 95.
d) Libr. 4. pag. 125.
e) Pont. L. 3. EI. 2. v. 37 et L. 3. Eleg. 14. Tristium
f) L. VII.
окремі назви, і так країна, яка перед тим вважалася гетською, вже в добу Арія була поділена на багато провінцій, наприклад, Квадія і Маркоманія, яка займала всю західну частину аж по Гран, в тому числі і Австрію, Богемію, Моравію і частину Угорщини, що знаходилася між Дунаєм, Карпатами і Граном,
Важко розрізнити, що займали квади, а що маркомани. Здається, що квади посідали Австрію і карпатські гори, все інше — маркомани: важко, кажу, визначили ще й тому, що квади і маркомани мали, завжди спільне володіння. Тому що походження та історію [30] квадів та маркоманів багато слов'янських письменників влучно висвітлили, а моїм завданням е власне зупинитися на історії єпархії мукачівської, а згадаю ще про квадів та маркоманів трохи нижче, а тепер зупинюсь ґрунтовніше на долі інших народів, які походять з роду гетів.
АНТИ, АБО АНАРТИ
§ 12. Вже Юлій Цезар згадує їх і вважає, що вони були сусідами даків а). Птоломей їх розміщує у північній Данії, отже в Трансільванії та Буковині, починаючи від Тиси або Сигога б). І називає їх анартами. Пізніше зустрічаються анти, які завзято воювали між Тисою і Дунаєм. Із цього явно, що тут були тільки різні назви, а не племена, які раніш були названі гетами, потім язигами і, нарешті, антами ліиігантами. Де перед тим (були) агафірси, там посідають анарти. Заселяння не вивчається, але там, де появляється нова назва, припускається новий народ і його заселення, та це неправильно, тому що, коїли міняється назва, не міняється особа, ані рід. [31]
ПЕВЦІНИ, БАСТАРНИ І КАРПІАНИ
§ 13. Певціии розміщені на острові в гирлі Дунаю. До ник не міг добратися Александр В., вони відомі під назвою ісгріанів. Назва походить від слов'ян-
роге Arii divisa fuit in plures particulares Provincias, utpote Quadiam, et Marcomaniam, quae comprehendebat partem occidentalem totam usque Granum, consequenter Austriam, Bohemian, Moraviam, et partem Hungariae inter Danubium, Carpa- thos et Granum sitam.
Quid Quadi, quid Marcomani(!) tenuere distingvere difficile est. Quadi videntur Austriam, et montes Carpathicos tenuisse, reliquum Marcomanni(l); dificile inquam vel ideo determinare, quin Quadi, et Marcomanni imperium semper simul tenuere. Quoniam Quadorum, et Marcomannorum originem, et Historiam (30) plures Slavici scriptores egregie pertractent, sed et secus instituti mei ratio ad Dioecesis dumtaxat Munkacs Historiam proprie extenderetur, hinc de Quadis, et Marcomannis inferius pauca injiciam, reliquorum tamen populorum de genere Getarum ortorum fata uberius prosequar.
ANTHAE, ANARTI, SEU ANARTES.
§ 12. Jam Julius Caesar eorum meminit, vicinosque ponit Dacis a.) Per Ptolo- meum locantem in Dacia ad septemtrio- nem, ergo in Transylvania, et Bukovina, a Tibisco, seu Szigethino inchoando b.) et vocantur An arti. Tardius occurunt Antes, dimicantes inter Tibiscum, et Danubium. Ex his adparet hic solum nomina non Gentes esse diversas, qui antea Getae, de- in Jaziges, ac tandem Antes Linnigantes dicti sunt. Ubi antea Agathyrsi ibi Anarti sedent. Immigratio non docetur, sed ubi novum comparet nomen, praesupponitur novus populus, et ejus immigratio, ast false, quia mutato nomine non mutatur persona, neques genus (31).
PEUCINI, BASTARNAE, ET CARPIANI
§ 13. Peucini locantur in insula Istri Ostriorum, quos Alexander M. adire nequiit, et qui sub nomine Istrianorum veniunt. Nomen sortiti a voce Slavica Put-
(30) a) Libr. VI. c. 24. b) Libr. 3. с. VIII.
ського «пучина», що крім виру означає море, тобто морські Ллє якщо це утворення назви не подобається, отже будуть тими, що піцєни, чи печеніги, про яких мова йтиме нижче.
Басгарни та карпіани займали карпатські гори на північ від дакіїв, отже, в частині Молдавії, Галичини та Поділля. Страбон твердить, що басгарни споріднені з тірігетами і германами, отже посідали Карпати від річки Дністра на захід. Рівно ж Птоломей розміщує ці племена біля Карпат, але він міняє порядок і переносить спочатку карпінів до гирла Дунаю, полім бастарнів і після всіх певцівів, навпаки, звичайно, бо повинен був біля гирла розмістити певнцінів, потім бастарнів і останніх карпінів. Карпіни названі так від карпатських гір, які інколи від бастарнів називались бастарнськими Альпами. Страбон, мабуть, говорить про германів, що вони є бастарнами і одного походження з певцінами. Таціт не знає, чи їх зараховувати до германців або до скіфів, ось його слова: сумніваюсь, [32] чи народи певцінів, венедів і феннів записати до германів або до сарматїв, хоч певціни, яких деякі називають бастарнами, ведуть себе як repмани щодо мови, звичаїв, місця населення і домівок а). Здається, що в таборі Атгіли є басгарни, які заселили Панноннію. Бонфіній розповідає: за рікою Аксіак знаходяться певціни, карпіани і бастарни, і хуни, які, витіснені з рідної землі, прийшли в Угорщину і від короля Матій Корвіна випросиди острів на Дунаю, пізніше добровільно прийняли православну віру. б).
ПРО АГАФІРСІВ
§ 14. Агафірси за свідченням Геродота населяли край, де бере початок Марузій, отже у верхній Трансільванії. Ці не виявили бажання подати допомогу скіфам проти Дарія.
sina (ПУЧИНА) quod praeter gurgitem mare denotat, quasi mairtimi, aut si haec derivatio nominis non placet, ergo erunt iidem, qui Piceni seu Petsenegi de quibus infra.
Bastarnae, et Carpiani tenebant montes Carpathicos a septemtrione supra Dacos, consequenter in Moldaviae parte, et Galliciae ac Podoliae, Strabo Tirigetis, et Germanis dicit esse vicinos Bastarnas, ergo a Tyro fluvio occidentem versus tenebant Carpathos. Ptolomeus pariter ad Carpathos locat has Gentes, sed invertit, et primo ad ostia Istri Carpianos, dein Bastarnas, ac supra omnes Peucinos transfert, inverse certe, nam ad ostia Peucinos, dein Bastarnas, et supremos Carpianos ponere debuisset. Carpiani a montibus Carpathicis ita sunt dicti, qui nonnunquam a Bastarnis Alpes Bastarnae vocabantur. Strabo fere Germanos dicit esse Bastarnas, et ejusdem originis cum Peucinis. Tacitus nescit, an Germanis, aut Scythis adnumeret, sunt ejus verba: Peucinorum, (32) Venedorum, et Fennorum nationes Germanis, an Sarmatis adscribam, dubito, quamquam Peurini, quos quidam Bastarnas vocant, sermone, cultu, sede, ac Domiciliis, ut Germani agunt, a) in Attilae castris Bastarnae esse dicuntur, et Panoniam occupavisse, Bonfinius narrat: ultra Axiacem fluvium Peucini, Carpiani, et Bastarnae sunt, et Chuni, qui natali solo ejecti in Hungariam venerunt, et a divo Mathia Corvino Danubii Insulam impetrarunt, pauco post tempore sponte se orthodoxa fide initiarunt, b)
DE AGATHYRSIS.
§ 14. Agathyrsi teste Herodoto tenuere plagam, unde Marusius oritur, consequenter superiorae Transylvaniae. Hi Scythis nolebant auxilia contra Darium praestare.
§ 15. Крім цих є у Польщі неври, про яких розповідає Геродот, що вони в певну пору року звикли перетворитись у вовків. Напевно взимку користувались вовчою шкірою. Ім'я їх з історії зникло.
[33]
§ 16. Меланхлени розміщуються на 4000 стадій від Чорного моря, значить, у сучасній Росії, ім'я дістати від чорного одягу. Ці разом із своїми сусідами людоїдами харчувалися людським м'ясом, тому на їхній мові називалися самоедзами, вони ще й сьогодні існують в Росії.
§ 17. Гелони, які мешкали за Астраханом, значить, за сарматами, були грецького походження, здержувались (там) із-за доходів, мати укріплення з дерева, вони зникли з історії.
МАССАГЕТИ
§ 18. Про осідок і батьківщину. Автори розглядають массагегів як царство амазоніт і до сих пір жодний із них не розв'язав успішно це питання, проте вісі погоджуються, що вони жили за Араксом, оскільки Кір, цар персів, який готувався вести війну проти Томіра, повинен був перейти через Арахіс. Та нема одної думки щодо Араксу, бо якщо взяти Аракс у Вірменії, за яким жили массагеги, тоді не надходить оповідання Геродота, який передає, що скіфи, витіснені массагетами, перейшовши через Аракс, направились в Європу, осідок собі зробили біля Азовського моря, залишивши дома жінок і слуг, напали на мідійців, як про це вище згадувалось, отже, звідки прийшли, туди повинні були повернути. Для висвітлення [34] цього питання Фосс добавляє, що Окс є річка, яка позначається назвою Аракс, отже, массагети жили за річкою Оксом. Здається, що у повній згоді з цією думкою є повідомлення Аріана, який, говорячи про Александра В., що зупинився в Согді, повідомляв, що массагети мали осідки ще дальше а). Геродот оповіщає, що плем'я (массагетів) було розміщеие на сході за Араксом б). Здається, що і те не мож-
§ 15. Supra hos Neuri in Polonia, de quibus Herodotus narrat, eos solitos esse quadam anni parte in Lupos converti, scilicet pelle Lupina tempore Hyemis uti, nomen horum ex historiis interiit. (33).
§ 16. Melanchlaeni locantur 4000. stadiis a Ponto Euxino, consequenter in moderna Russia, nomen acceperunt a veste nigra. Hi una cum suis vicinis androphagіs carne humana vescebantur, et ideo propria lingva Samojedzi nominabantur, et actu in Russia existunt.
§ 17. Gelones ultra Astrachan consequenter ultra Sarmatas habitantes Graecae originis erant quaestus gratia commorantes, et fortolicium ligneum habentes ex historiis evanuerunt.
MASSAGETAE.
§ 18. De sede et Patria. Massagetarum ita disputant auctores, sicut de Regno Amazonum, et nullus adhuc quaestionem feliciter terminavit, omnes tamen consentiunt: eos ultra Araxem habitasse, si quidem Cyrus Rex Persarum contra Tomyrim pugnaturus, Araxem transire debuerat. Ast in Araxe non conveniut, si enim Araxes Armeniae sumatur ultra quem Massagetae habitassent; eo tum non convenit Herodoti narratio, qui tradit Scythas per Massagetas pressos trajecto Araxe Europam petiisse, et ad paludem Meotydis sedes fixisse, omissis uxoribus, ac servis domi, Medos adgressos fuisse, ut superius dictum, ergo unde venere, e orsum redire debuissent. Ad solvandam (34) hanc rem supponit Vossius: Oxum esse fluvium, qui nomine Araxis insignitur, ergo Massagetae ultra Oxum fluvium habitassent, adstipulari videtur huic sententiae relatio Ariani, qui Alexandrum M. in Sogdam subsistentem Massagetas adhuc ulteriores sedes habuisse refert a.) Herodotus ad Auroram solis ultra Araxem sitam esse gentem refert b.) Ast nec illud stare posse videtur, ut Massagetae ultra Oxum in situ quo per Celorium locantur habitavissent. Nam si Scythae per Massage-
на прийняти, щоб массагети жили за Оксом, у тих місцях, які визначає Целорій. Бо, якби скіфи були витіснені массагетами, які проживали за Оксом, легше могли б напасти на мідійців, переправившись туди через Окс, і, якби напалм, то яким чином могли б залишити жінок біля Азовського моря? Отже, повинні би були з півночі обійти все Каспійське море, перейти Волгу і, зайнявши осідок біля Азовського моря, так на мідійців іти походом, який простір тоді треба було їм подолати! Простір настільки незаселений, що його могли б пройти на протязі багатьох років і перемогти не тільки кіммерійців, але й інші племена! Таким чином, якщо з повідомлень давніх авторів не можемо визначити їх поселення, [35] то це треба буде поповнити із сусідства інших племен. Аміан ясно визнає, що массагети це ті, яких називають аланами, поселяє їх за Араксам недалеко від албанів біля Каспійського моря. Його слова: щоб я перевершив Лукулла або Помпея, який через албанів і массагетів, яких тепер називаємо аланами, після подолання також цього народу, побачив Каспійське озеро а). Та ми знаємо, що албани мали свій осідок за Араксом у Вірменії біля Каспійського: моря, адже алани також повинні були бути їхніми сусідами і, значить, вони жили навколо і за Волгою, навколо Каспійського моря. Пліній їх також ставить у це положення, поєднуючи їх із сарматами і роксоланами: сармати, потім алани і роксолани б), але ці є європейські (народи), адже, як вони могли вигнати скіфів із Азії? Із цього свідчення Плінія можна зробити тільки такий висновок: сармати, роксолани: та алани були одне і те саме плем'я, а назви три. Та хоч вся древність засвідчує, що азіатські сармати жили за Волгою, як і Пто-
tas ultra Oxum nabitantes pressi fuissent, facilius trajecto Oxo illico adgredi potuissent Medos, et si adgressi fuissent qua ratione uxores ad Meotydem omittere potuissent? ergo debuissent a parte septemtrionali totum mare Caspium circumivisse, Volgam transiisse, et captis sedibus ad Meotydem, ita in Medos movisse, et sic quantum spatium permean dum eis fuisset! Spatium adeo vastum, ut id duntaxat pluribus annis perfecisse po tuissent, et non solum Cimerios, sed et plures gentes devicisse! Itaque siquidem ex notionibus circa Massagetas per authores (35) antiquos datis, sedes eis assignare nequeamus, ex vicinitate reliquarum Gentium id supplendum erit. Amianus cla re perhibet Massagetas eos esse, quos Alanos nominamus, locatque eos trans Araxem juxta Albanos ad Caspios lacus. Sunt ejus verba: „Ut Lucullum transeam, vel Pompejum, qui per Albanos, et Massagetas, quos Alanos nunc adpellamus, hac quoque natione perrupta vidit Caspios lacus a.) ast Albanos scimus ultra Araxem Armeniae ad mare Caspium sedisse, ergo etiam Alanos eis vicinos debuisse esse, et signanter circa, et ultra Volgam circa mare Caspium. In hoc situ Alanos Plinius quoque locat, eos Sarmatis, et Roxolanis jungendo-. Sarmatae mox Alani, et Roxolani b.) sed hi Europaei sunt, ergo quomodo potuissent Scythas ex Asia expulisse? Ex hoc Plinii testimonio id solum concluditur: Sarmatas, Roxolanos, et Alanos eandem esse gentem, et tria nomina. Ast quandoquidem Sarmatas Asiaticos ultra Volgam habitare tota testetur antiquitas, uti Ptolomeus ignotos ab oriente ponit Sarmatiae Asiaticae limites c.) ergo Sarmatia Asiatica (36) tantundem est ac Alania, sed Alani sunt, qui antea Massa-
(34) a) Libr. 4.
b) Libr. 2. c. 201.
(35) a) Libr. 23. c. 14.
b) Libr. 4. c. 12.
c) c. 9. Fab. 2.
ломей ие ставить зі сходу певні межі для Сарматы в Азії в), адже, Сармаітія [36] в Азії це власне Аланія, але алани це ті, що раніш називалися массагетами, отже, осідок давніх массагетів був біля Волги і, прогнавши скіфів, перейшли через Волгу і занили весь край між цією річкою і Доном. Це підтверджується ще й тим, що массагетів у цій частині світу ставить і Геродот, точніше кажучи, між Доном, і Волгою не існує володіння скіфів, але сарматське а). Та гети і массагети різняться землею і батьківщиною, а не родом. Такому розселенню суперечить Феофан Візатин, який на сході біля Дону ставить Турків, що раніш були названі массагетами б). Угорські письменники це свідчення настільки цінять, що привласнюють собі всі діла і вчинки аланін, массагетів, а також турків, тому що у візантійців угорці називаються турками. І тому що Феофан жив у 9 сторіччі, він не може засудити вірність вищезгаданих давніших письменників, бо в його вік почало бути широковідомим ім'я турків, яким позначалися всі північні племена, як недавно перед тим гунським (ім'ям), таким чином, Феофан вжив назву турків або в цьому розумінні, або тому, що вже тоді турки заняли старовинні землі аланів та массагетів. Ні в якому разі не слід робити висновок, що массагети є турецького або мадярського походження. Зв'язок доводів настільки неповний, що не можу достатньо дивуватись, яким чином Фесслер, вчена людина, дійшов такого неправильного висновку, що твердить, наче б то массагети турецького походження; що ж до пана Горвата, нема чого дивуватись, бо він вдячно одягає мадяр у чуже пір'я. І тому виникає питання саме. по собі, якого походження були ці племена?
getae nominabantur, ergo antiquorum Massagetarum sedes erant ad Volgam, et expulsis Scythis Volgam transeundo totam plagam occuparunt inter hunc fluvium, ac Tanaim. Confirmatur id per hoc etiam, quia Massagetae etiam in hac parte orbis per Herodotum ponuntur, expresse asserendo, intra Tanaim et Volgam non esse Scythicam, sed Sarmaticam ditionem a.) Sed Getae, et Massagetae solo, et Patria, non genere differunt. Huic Deductioni contradicit Theophanes Bizantinus, qui in oriente ad Tanaim Tureos ponit, qui antea Massagetae dicti sunt b.) Testimonium hocce Hungarici Scriptores tanti aestimant, ut omnia acta, et facta Alanorum, et Massagetarum, nes non Tureorum propria faciant, quia apud Byzantinos Hungari vocantur Turсi, quomiam Theophanes duntaxat 9. saeculo vixerit, antiquiorum superius attactorum scriptorum fidei projudicare nequit, tanto a fortiori, quod ejus aetate coepit nomen Tureorum esse vagum, quo insigniebantur omnes Gentes septemtrionales velut paulo ante Hunnico, sive itaque hoc sensu sumpsit ftomen Turсorum Theophanes, sive eo, quod jam tunc Tureae terras antiquas Alanorum, et Massagetarum occupaverint; nullo sub obtutu sequitur, Massagetas, Turcicae, aut Magyaricae originis esse. Est nexus demonstrationis adeo mancus, ut sufficienter mirari nequeam undenam vir eruditus Fessler ad sinistram hanc opinionem deductus sit, ut asserat Massagetas esse Turcicae originis, de Dno Horvath non est cur mirer, nam is, lubens applicat Magyaris penas alienas. Et ideo sola semet offert quaestio cujus originis sint hae gentes?
(36) a) Libr. 4. pag. lll.
b) Stritter Memor. Popul. Tom. 1. p. 655.