Полемічна проза Петра Скарґи на захист Берестейської унії

Полемічно-літературний дискурс навколо питань унії, в основу якого покладено прозові та поетичні, польськомовні й українськомовні твори давніх авторів польського й українського походження, не був чітко обмежений датою Берестейської унії, а виник задовго до неї, інспірований творчим талантом видатного діяча тієї доби Петра Скарґи. Про це зазначено в працях вітчизняних і зарубіжних медієвістів (Іван Франко, Михайло Грушевський, Порфирій Яременко, Девід Фрік, Ришард Лужний, Ростислав Радишевський, Григорій Грабович та інші). Оскільки творчість Скарґи на тему берестейських подій і об’єднання Східної та Західної церков можна вважати стрижнем полемічних дискусій, то вона потребує детальнішого вивчення й надалі залишається для нас актуальною.

Світлана Сухарева, к. філол. н., доцент

Загалом літературний доробок Петра Скарґи досить об’ємний та умовно поділений на декілька ідеологічних течій - виступи проти турецького свавілля, твори на захист Берестейської унії й власне богословські труди, серед яких найбільшою популярністю в читацькому польському середовищі до сьогодні користується праця “Żywoty wszystkich świętych”. До берестейського блоку, як умовно можна визначити твори Петра Скарґи, присвячені унійній проблематиці, належать такі полемічні трактати:

- “Оjedności Kościoła Bożego” (1577), перевидано 1610 р. [4, 294-381];
- “Synod brzeski” (1610) [5, 382-388];
- “Obrona Synodu Brzeskiego” (1610) [3, 389-404];
- “Na threny i lament Theofila Ortologa, do Rusi greckiego nabożeństwa przestroga” (1610) [2].

Якщо звернути увагу на час виникнення цих творів, стає зрозуміло, що участь Петра Скарґи в поберестейській полеміці містилась у дуже завуженому часовому вимірі, передусім із тієї причини, що поберестейські проблеми невдовзі набрали більш локального (внутрішньоукраїнського) характеру.

Історики зазначають, що Петро Скарґа був одним із визначальних діячів під час підписання умов об’єднання Східної та Західної українських церков, яке мало місце в Бресті в жовтні 1596 р. Саме йому доручено місію звернутися до антисиноду, який був скликаний прибічниками православ’я до Бреста на цей самий час. Щодо цього саме Скарзі приписують авторство відомої в історіографії “Намови послів”, яка своїм стилем і тематикою перегукується з попередніми працями єзуїта. Існують версії, що цю промову проголошував у Бресті королівський канцлер Лев Сапега.

Після невдалого виступу послів, який не привів до поєднання, королівський проповідник Петро Скарґа того ж дня безпосередньо виступив на зборах антиуніатів. Опоненти не заперечували великого таланту Скарґи у сфері проповідництва та його надзвичайної освіченості. Про весь перебіг берестейських подій інформував Мартин Броневський: “I jeszcze onemu to mówiąc, ali przyszedł najsławniejszy i najwymowniejszy między jezuitami w Polszcze, kaznodzieja Króla Jego Mości Piotr Skarga z niektórymi Ich Mościami wielmożnymi pany zachodniego Kościoła obyczaje trzymającymi. Który w ten dom wszedszy, gdzie synod był, szedł do jednej małej izdebki, gdzie dosyć mądrze i rządnie zgotowaną rzecz uczynił do Jaśnie Oświeconych Książąt Ostrożskich Konstantyna i Aleksandra, syna jego, mniemając ich zwyciężyć swymi przemądrymi wynalazkami, jako zwykł” [1, 58]. В описі появи опонента на антисиноді вказано на всю повагу й титулованість його особи в тодішньому українсько-польсько­му середовищі - близькість до королівського трону, неабиякі здібності суспільного оратора загалом і католицького проповідника зокрема, особливе місце посеред інших славетних мужів свого часу, повага серед супротивників.

Противагою в контроверсійній ситуації, у якій із відповіддю на промову Скарґи виступив представник Константинополя Никифор, став плачевний стан освіти й красномовності в православному середовищі, про який згадував Броневський: “Pochwały żadnej nikt z uczonych nie może przypisać, ani też się godzi, iż wymowniejszy Skarga do malej izdebki wszedszy postępuje dialektyckimi krokami. Ale przystało mu też u drzwi będącemu przyjść tu w zebranie, nic nie rozpaczając a dysputować z uczonymi, a nie z tymi, którzy w teologii i w postępkach nauki tak dalece nie są świadomi” [1, 58]; „Nie ta dusza farbowanemi srnwami i sofistyckiemi postępkami zwyciężona będzie” [1, 59].

Богословська перевага Петра Скарґи спонукала українських полемістів до відсічі, з одного боку, та письменницького наслідування - з іншого. Таким чином, до дискусії долучилися Іпатій Потій, Мелетій Смотрицький, Йоахим Мороховський та інші. Теологічні питання, які запропонував Петро Скарґа в праці “О jedności Kościola Bożego”, набули поширення, переосмислення та деталізації. Перший період полеміки був виразно спрямований у глибину богослов’я. Для цього в поберестейських творах нагромаджено біблійні цитати, парафрази й алюзії, рясно цитовано західних і східних Отців Церкви, наново інтерпретовано їхній теологічний доробок.

Найбільшого розквіту та ваги у вирішенні суперечливих східних питань полемічне слово Петра Скарґи набуло в його відповіді на твір Мелетія Смотрицького “Threnos, to jest Lament jedynej Ś. Powszechnej Apostolskiej Wschodniej Cerkwie z objaśnieniem dogmat wiary. Pierwszej z Greckiego na Słowiański, a teraz z Słowiańskiego na Polski przetłumaczony przez Theofila Ortologa, tejże Świtóej Cerkwie Wschodnej Syna” (Вільно, 1610). Цього ж року в Кракові вийшла друком праця “Na threny i lament Theofila Ortologa, do Rusi greckiego nabożeństwa przestroga”, автором якої був Петро Скарґа.

Скарґа звинуватив Смотрицького у використанні протестантських джерел, убачаючи в них єресь. Щодо цього він перефразував псевдонім опонента, надаючи йому негативного забарвлення: “Imię Ortholog zmyślone na się włożył, które dobrą naukę abo słowo znaczy: zwać go Orthologiem nie będę ale krzywologiem, który nic prostego, nic prawdziwego w swoim złorzecznym i potwarnym pisaniu nie ma” [2, 1].

У “Треносі” Мелетія Смотрицького поетично обіграно синтез біблійного та народного образу Матері, яка побивається за втраченими синами. У цьому плані велику роль відведено традиції похоронних голосінь. Відповідну функцію у творі виконувала емоційно насичена лексика: ой леле, горе ж мені та ін.

Наслідуючи стиль опонента, Петро Скарґа надав своєму виступу характеру ламентаційних мотивів, що піднесло його творчість на якісно новий художній рівень. Однак, порівняно з ламентаціями Мелетія Смотрицького, його риторичні прийоми загалом зводилися до іронії, яка місцями переходила в різку сатиру, насмішки, низку різких критичних висловлювань. Поетика відійшла в цього автора на другий план, а Скарга-богослов у творі значно переважив Скарґу-літератора.

Таким чином, літературний здобуток Петра Скарґи в межах української полеміки не був численним, проте виявив значний вплив на інших авторів, здебільшого українського походження, які вдавалися до цілковитого наслідування стилю відомого польського богослова, черпали від нього теми для полемізувань, стали його вірними послідовниками чи затятими супротивниками, що знайшло відображення у створенні єдиного полемічного дискурсу. На цьому тлі вирізнялися постаті визначних полемістів поберестейської доби - Андрія Мужиловського, Мелетія Смотрицького, Петра Могили, Лазаря Барановича, Касіяна Саковича та інших, - які відійшли від наданого Петром Скарґою стереотипу богословської дискусії, ставши засновниками нового напряму в давній літературі - українського бароко, водночас вивівши художність полемічних творів із маргінального рівня на перший план.

Полемічні твори Петра Скарґи, присвячені проблематиці Берестейської унії, потребують подальших досліджень як богословського, історичного, так і літературознавчого характеру.

Література
1. Broniewski Marcin. Ekthesis abo krótkie zebranie spraw, które się działy na partykularnym, to jest pomiastnym Synodzie w Brześciu Litewskim. Opracowali J. Byliński i J. Długosz / Marcin Broniewski. - Wrocław : Wyd. Uniw. Wrocł., 1995. - 72 s.
2. Skarga Piotr. Na threny i lament Theofila Ortologa, do Rusi greckiego nabożeństwa przestroga / Skarga Piotr. - Kraków, 1610.- 110 s.
3. Skarga Piotr. Obrona Synodu Brzeskiego 1610 / Skarga Piotr // Kazania przygodne z inemi drobniejszemi pracami, o różnych rzeczach wszelakim stanom należących. - Kraków : Drukarnia Andrzeja Piotrkowczyka, 1610. - 779 s.- S. 389-404.
4. Skarga Piotr. O jedności Kościola Bożego 1577 (1610) / Skarga Piotr // Kazania przygodne z inemi drobniejszemi pracami, o różnych rzeczach wszelakim stanom należących.- Kraków : Drukarnia Andrzeja Piotrkowczyka, 1610. - 779 s.- S. 294-381.
5. Skarga Piotr. Synod brzeski / Skarga Piotr // Kazania przygodne z inemi drobniejszemi pracami, o różnych rzeczach wszelakim stanom należących.- Kraków : Drukarnia Andrzeja Piotrkowczyka, 1610. - 779 s.- S. 382-388.
6. Smotrzycki Melecjusz. Threnos, to jest Lament jedynej Ś. Powszechnej Apostolskiej Wschodniej Cerkwie z objaśnieniem dogmat wiary. pierwszej z Greckiego na Słowiański, a teraz z Słowiańskiego na Polski przetłumaczony przez Theofila Ortologa, tejże Świętej Cerkwie Wschodniej Syna / M. Smotrzycki. - Wilno, 1610. - 218 s.
7. Żywot światobliwej pamięci w. ks. Marcina Laterny Soc. Jesu && wespół i żywot w. ks. Piotra Skargi Societatis Jesu. - Kraków, 1673. - S. 44.