Дати визначення такому абстрактному поняттю як національність непросто, а тим паче визначити національну належність письменника тих часів, коли це поняття тільки формувалося. Згідно зі словником української мови, «національність – (...) конкретно-історична форма спільності людей, об’єднаних єдиною мовою і територією, глибокими внутрішніми економічними зв’язками, певними рисами культури і характеру». Приклавши цю дефініцію до відомих нині суспільно-політичних реалій життя у XVI– XVIIІ ст., наприклад, «Metropolis Russiae», як тоді звали Львів, побачимо, що його мешканці недарма почувалися окремою спільнотою – адже вони жили на одній території, міцно поєднувалися економічними зв’язками, володіли подібними рисами культури та характеру і навіть мали спільну офіційної мову – як і в більшості європейських регіонів, її роль упродовж століть виконувала латинська. (
Людмила Шевченко-Савчинська. Латиномовна українська література. Загальний огляд)
